Аденіз-Н таблетки, 160 мг/12,5 мг, 30 шт.

По 30 таблеток у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою.

Активним гормоном ренін-ангіотензин-(РААС) є ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I за участю АПФ (АПФ). Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, які розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, включаючи як безпосередню, так і опосередковану участь у регулюванні артеріального тиску. Будучи потужною судинозвужувальною речовиною, ангіотензин II має пряму вазопресорну дію. Крім того, він сприяє затримці натрію та стимулює секрецію альдостерону.
Валсартан є активним та специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT 1 які відповідальні за ефекти ангіотензину II. Збільшені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ 1 -рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ 2 рецептори, що врівноважує ефект АТ 1 рецепторів. Валсартан не має ніякої часткової активності агоніста по АТ 1 рецепторів і має набагато більшу (приблизно в 20000 разів) спорідненість з АТ 1 рецепторами, ніж з АТ 2 рецепторами. Валсартан не інгібує АПФ, відомий також під назвою кініназу II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не спостерігається жодних побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювали з інгібітором АПФ, частота розвитку сухого кашлю була значно меншою (Р <0,05) у пацієнтів, валсартан, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6% порівняно з 7,9%). відповідно). У пацієнтів, які раніше отримували лікування інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було зафіксовано у 19,5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19% випадків, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ. , кашель спостерігався у 68,5% випадків (Р <0,05).
У контрольованих клінічних дослідженнях частота кашлю у пацієнтів, які отримували комбінацію валсартану та гідрохлортіазиду, склала 2,9%.
Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Застосування препарату пацієнтам з гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.
У більшості пацієнтів після прийому внутрішньо одноразової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається понад 24 години після одноразового прийому. При регулярному застосуванні препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів та підтримується на досягнутому рівні у процесі тривалої терапії. Комбінація з гідрохлортіазидом ефективно знижує артеріальний тиск.
Скасування валсартану не тягне до відновлення гіпертензії або інших побічних ефектів.
Валсартан не впливає на рівень загального холестерину, тригліцеридів, глюкози у сироватці крові або сечової кислоти у пацієнтів з гіпертензією.
Точкою дії тіазидних діуретиків є кірковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, мають високу чутливість до дії діуретиків, і де відбувається придушення транспорту іонів Na і Cl. Механізм дії тіазидів пов'язаний з придушенням насоса Na + Cl - , що, очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl -. В результаті цього екскреція іонів натрію та хлору збільшується приблизно однаковою мірою. Через діуретичну дію спостерігається зменшення об'єму циркулюючої плазми, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення із сечею калію та, отже, – зниження концентрації калію у сироватці крові. Взаємозв'язок між реніну та альдостероном опосередковується ангіотензину II, тому застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II зменшить втрати калію, пов'язані із застосуванням тіазидного діуретика.

Валсартан
Після прийому внутрішньо лікарського засобу всмоктування валсартану та гідрохлортіазиду відбувається швидко, проте ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина біодоступності лікарського засобу АДЕНІЗ-Н становить 23% (діапазон 23 & 7). Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t 1/2 α становить <1 годину і t 1/2 β - майже 9 годин).
У діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не було. При прийомі препарату 1 раз на добу незначна кумуляція. Концентрації препарату у плазмі крові у жінок та чоловіків були однакові. Валсартан значною мірою зв'язується з білками плазми (94-97%), переважно з альбуміном. Об'єм розподілу в період рівноважного стану низький (близько 17 л). Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), кліренс валсартану відносно повільний (приблизно 2 л/год). Кількість валсартану, що виводиться з калом, становить 70% (від величини прийнятої внутрішньо дози), а майже 30% виводиться із сечею, переважно у незміненому вигляді.
При застосуванні валсартану під час їжі площа під кривою «концентрація-час» ; (AUC) зменшується на 48%, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату його концентрація в плазмі крові як при прийомі його натщесерце, так і при прийомі з їжею однакова. Зменшення AUC не супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту.
Гідрохлортіазид
Всмоктування гідрохлортіазиду після прийому внутрішньо відбувається швидко (t max - приблизно 2 години). Фармакокінетика препарату у фазах розподілу та виведення описується в цілому біекспоненційною низхідною кривою; період напіввиведення (t1/2) кінцевої фази становить 6-15 годин. У терапевтичному діапазоні середніх доз AUC зростає прямо пропорційно збільшенню дози. При повторному застосуванні фармакокінетика гідрохлортіазиду не змінюється, при застосуванні 1 раз на добу кумуляція незначна.
Біодоступність гідрохлортіазиду при пероральному прийомі становить 70%. Виводиться із сечею понад 95% дози виводиться у незміненому вигляді та близько 4% - у вигляді гідролізату - 2-аміно-4-хлор-m-бензенедисульфонаміду.
При застосуванні гідрохлортіазиду під час їжі відзначалося як підвищення, так і зниження його системної біодоступності в порівнянні з відповідним показником при прийомі натщесерце. Діапазон цих змін незначний і не має клінічної значущості.
Валсартан / гідрохлортіазид
При одночасному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%. Одночасне застосування гідрохлортіазиду не суттєво впливає на кінетику валсартану. Однак ця взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану та гідрохлортіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях було виявлено чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо. вік системний вплив валсартану був дещо більш виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, проте він не був клінічно значущим. Деякі дані дозволяють припустити, що в осіб похилого віку системний кліренс гідрохлортіазиду нижчий, ніж у здорових добровольців. Немає даних щодо застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Н пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну – 30 мл/хв) та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми і не виводиться при гемодіалізі; гідрохлортіазид, навпаки, виводиться з організму при гемодіалізі.
За наявності ниркової дисфункції середні пікові рівні в плазмі та значення AUC гідрохлортіазиду збільшуються, а рівень екскреції у сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю середньої t 1/2 майже подвоюється через суттєве зниження кліренсу нирок.
Виведення гідрохлортіазиду нирками відбувається шляхом пасивної фільтрації та активної секреції у просвіт ниркових канальців. Стан функції нирок відіграє велику роль у фармакокінетиці гідрохлортіазиду, оскільки цей препарат виводиться нирками.
За наявності ниркової недостатності середні пікові рівні у плазмі крові та значення AUC гідрохлортіазиду підвищуються, а рівень екскреції у сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю спостерігається 3-кратне збільшення AUC гідрохлортіазиду. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю зафіксовано 8-кратне збільшення AUC. Гідрохлортіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбіновані препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Блокатори рецепторів ангіотензину II та діуретики. Валсартан та діуретики. Код АТХ C09D A03.

Взаємодії, пов'язані як з вальзартаном, так і з гідрохлортіазидом
Одночасне застосування не рекомендується
Літій
Зворотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та прояви токсичності були зареєстровані при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та тіазидів , у тому числі гідрохлортіазиду. У зв'язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану та літію така комбінація не рекомендується. Якщо застосування такої комбінації необхідно, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові. , гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину, блокатори, блокатори кальцієвих каналів, прямі інгібітори реніну та інгібітори зворотного захоплення дофаміну.
Прессорні Можлива знижена реакція на аміни пресорні, такі як норадреналін, не є достатнім, щоб виключити їх застосування.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту> 3 г/добу та неселективні НПЗП
НПЗЗ можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасний прийом лікарського засобу АДЕНІЗ-Н та НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та рівня калію в плазмі крові. Таким чином, рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також адекватна гідратація пацієнта.
У хворих похилого віку, пацієнтів зі зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі у тих, хто отримує сечогінну терапію) або з дисфункцією нирок одночасне застосування НПЗП (або інгібіторів ЦОГ-2) з АРА ІІ збільшує ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Спільне застосування цих препаратів вимагає обережності та моніторингу функції нирок.
Взаємодії, пов'язані з вальзартаном
Подвійна блокада РААС АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном
У разі одночасного застосування АРА, включаючи валсартан, з іншими лікарськими засобами , що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен, необхідна обережність.
Це пов'язано з підвищеною частотою гіпотензії, втратою свідомості, гіперкаліємією та дисфункцією нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Таким чином, не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину або аліскірену. Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідним, лікування повинно проходити тільки під наглядом фахівців та супроводжуватися моніторингом функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом (I II типу), діабетичною нефропатією або порушеннями функції нирок (СКФ <60 мл / хв / 1,73 м 2 ) протипоказано. терапії, що містять калій та інші речовини, які можуть підвищити рівень калію
Якщо застосування лікарського засобу, який впливає на рівень калію, вважається необхідним у поєднанні з валсартаном, рекомендується моніторинг рівня калію в плазмі крові.
При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II з іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати соде Іржання калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, лікарські засоби на основі калію, гепарин), збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. У таких випадках препарат АДЕНІЗ-Н, що містить валсартан, слід застосовувати з обережністю та проводити моніторинг рівня калію.

діючі речовини: valsartan, hydrochlorothiazide;
1 таблетка містить 160 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлортіазиду; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, , поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк.

На початку застосування лікарського засобу (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може призвести до нещасного випадку, враховуючи те, що іноді може виникнути запаморочення або втома. Пізніше рівень заборони визначається лікарем.

Вагітність
Валсартан
Препарат не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним. Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом II та III триместрів вагітності викликає у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовували з II триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю нирок та черепа. матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, вимагають ретельного спостереження з гіпотензії.
Гідрохлортіазид
Досвід застосування гідрохлортіазиду в період вагітності обмежений, особливо протягом I триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлортіазиду передбачається, що його застосування протягом II та III триместрів вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу та викликати у плода та новонародженого такі ефекти, як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія.
Лікар, який призначає препарат, що діє на РААС, повинен інформувати жінку про потенційні ризики під час вагітності.
З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II ризик ембріональних захворювань та захворювань плода не може бути виключений. Згідно з ретроспективними даними, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі пов'язане з потенційним ризиком уроджених дефектів. Крім того, були зареєстровані ураження у плода та смерть у зв'язку із застосуванням протягом II та III триместру препаратів, які безпосередньо впливають на РААС. У людей фетальна ниркова перфузія, яка залежить від розвитку РААС, починається протягом ІІ триместру. Таким чином, ризик, пов'язаний із лікуванням валсартаном, вищий протягом II та III триместру вагітності. Були повідомлення про спонтанні аборти, олігогідрамніон та дисфункцію нирок у новонароджених, коли вагітні жінки випадково приймали валсартан.
Новонароджених, які піддавалися впливу препарату внутрішньоутробно, слід ретельно обстежити на наявність достатньої кількості сечі, гіперкаліємії та показників артеріального тиску. Якщо необхідно, вжити відповідних медичних заходів (наприклад, провести регідратацію), щоб видалити препарат з кровообігу.
Внутрішньоматкова дія тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може викликати жовтяницю або тромбоцитопенію у плода та новонародженого або інші побічні реакції, які спостерігалися у дорослих. .
Період годування груддю
Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає жодної інформації щодо застосування валсартану в період годування груддю. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та у грудне молоко у невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що може пригнічувати вироблення молока. У період годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленим профілем безпеки, особливо в період годування новонародженої або недоношеної дитини.

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних про безпеку та ефективність.

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.
Комбінація з фіксованою дозою лікарського засобу АДЕНІЗ-Н призначена для пацієнтів, артеріальний тиск у яких відповідно не регулюється монотерапією валсартаном або гідрохлортіазидом.

Рекомендована доза лікарського засобу АДЕНІЗ-Н - 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на добу.
При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3-4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг/ 12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнього зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 160 мг/12,5 мг. Якщо і далі при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 320 мг/12,5 мг. Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг. У разі відсутності ефекту після застосування препарату АДЕНІЗ-Н протягом 8 тижнів необхідно розглянути застосування додаткового або альтернативного лікарського засобу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2-4 тижнів. Для деяких пацієнтів може знадобитися 4-8 тижнів лікування.
Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н можна приймати незалежно від їди. Таблетки слід запивати невеликою кількістю води.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Для пацієнтів з легкими та середніми порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) 30 мл/хв).
Через наявність гідрохлортіазиду лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (ШГФ <30 мл/хв) та анурією.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг (див. розділ "Особливості застосування"). Корекція дози гідрохлортіазиду не потрібна для пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю. Через наявність валсартану лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або пацієнтам з біліарним цирозом та холестазом.
Пацієнти похилого віку
Підбір дози лікарського засобу АДЕНІЗ-Н не потрібний для пацієнтів похилого віку. /p>

Небажані реакції, про які найчастіше повідомлялося в процесі клінічних досліджень застосування валсартану з гідрохлортіазидом порівняно з плацебо та в постмаркетинговий період, наведені нижче системами органів.
Частоту небажаних побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (1/10 ), часто (1/100, <1/10), нечасто (1/1000, <1/100), рідко (1/10000, <1/1000 ), дуже рідко (<1/10000) , частота невідома (не можна оцінити з урахуванням доступних даних). У межах кожної групи за частотою побічні реакції наведені в порядку зменшення тяжкості.
Небажані реакції валсартану / гідрохлортіазиду
Інфекції та інвазії: нечасто - вірусні інфекції, лихоманка.
З боку метаболізму та обміну речовин: часто - Дегідратація; частота невідома - гіпокаліємія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: часто - головний біль, втома, запаморочення; нечасто - астенія, запаморочення, безсоння, тривога, парестезії; рідко - депресія частота невідома - непритомність.
З боку органу зору: нечасто - нечіткість зору; рідко - кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та лабіринту: нечасто - середній отит, дзвін у вухах.
З боку серця: нечасто - серцебиття, тахікардія.
З боку судин: нечасто - набряки, артеріальна гіпотензія, гіпергідроз.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - кашель, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів нечасто - бронхіт, задишка, синусит, фаринголарингеальний біль, сухість у роті дуже рідко ; частота невідома - некардіогенний набряк легень.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто - діарея нечасто - біль у животі, порушення травлення, нудота, гастроентерит.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто - біль у спині, артралгія нечасто - біль у кінцівках, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягування та деформації, судоми м'язів, міалгія.
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто - часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів; дуже рідко - порушення функції нирок.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто - еректильна дисфункція.
Загальні порушення: нечасто - підвищена стомлюваність.
Дослідження: частота невідома - підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові, підвищення рівня білірубіну та креатиніну в плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовини в крові, нейтропенія.
Зниження рівня калію в сироватці крові більш ніж на 20% спостерігалося у 3,7% пацієнтів, які отримували комбінацію валсартан/гідрохлортіазид, та у 3,1% пацієнтів, які отримували плацебо. Підвищення вмісту креатиніну та азоту сечовини в крові спостерігалося відповідно у 1,9% та 14,7% пацієнтів, які приймали комбінацію валсартан/гідрохлортіазид, та у 0,4% та 6,3% відповідно пацієнтів, які отримували плацебо у контрольованих клінічних дослідженнях. br />Під час клінічних досліджень у пацієнтів з гіпертензією спостерігалися такі явища незалежно від причинно-наслідкового зв'язку з досліджуваним лікарським засобом: гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв'язок, розтягнення м'язів, закладеність носа, назофарингіт, біль у шиї, периферичний набряк, закладеність пазух.
Нижчеописані реакції були пов'язані з монотерапією валсартаном, але не спостерігалися при застосуванні комбінації валсартан / гідрохлортіазид.
У поодиноких випадках терапія валсартаном може бути пов'язана зі зниженням рівня гемоглобіну та гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях про значне (20%) зниження гематокриту та рівня гемоглобіну спостерігалося відповідно у 0,8% та 0,4% пацієнтів. У 0,1% пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося зниження гематокриту або рівня гемоглобіну.
Нейтропенія спостерігалася у 1,9% пацієнтів, які отримували валсартан, та у 1,6% пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ.
В контрольованих клінічних дослідженнях значне підвищення рівня креатиніну, калію та загального білірубіну в сироватці крові спостерігалося відповідно у 0,8%, 4,4% та 6% пацієнтів, які отримували валсартан, та у 1,6%, 6,4% та 12 9% пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ.
У пацієнтів, які отримували валсартан, нечасто спостерігалося підвищення показників функції печінки.
Немає необхідності проводити спеціальний моніторинг лабораторних показників у пацієнтів з есенціальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном.

Симптоми
Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії, що, у свою чергу, може призвести до пригнічення свідомості, циркуляторного колапсу (судинної недостатності) та/або шоку (ком). Крім того, через передозування гідрохлортіазиду можуть виникати ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія та електролітні порушення, пов'язані з серцевими аритміями та м'язовими спазмами. Найбільш характерними ознаками передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезії, виснаження, порушення свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Лікування
У всіх У випадках передозування необхідно вжити загальних підтримуючих заходів, зокрема проводити моніторинг стану пацієнта та заходи щодо стабілізації серцево-судинної функції. Терапевтичні заходи залежать від того, як давно було прийнято велику дозу препарату, а також від тяжкості симптомів, при цьому першочерговим завданням є нормалізація гемоциркуляції.
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.
При артеріальній гіпотензії слід покласти пацієнта у горизонтальне положення та невідкладно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом введення ізотонічного сольового розчину.
Валсартан не можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу внаслідок його зв'язування з білками плазми, але для виведення з організму гідрохлортіазиду гемодіаліз ефективний.

Зберігати при температурі не вище 30 ° З оригінальною упаковкою.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Аденіз-Н - це лікарський засіб, який діє на ренін-ангіотензинову систему. Комбінований препарат, блокатор рецепторів ангіотензину ІІ та діуретик. Валсартан та Гідрохлортіазид.