Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Категорія
Дозування
12.5 мг
Виробник
Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ
Країна-виробник
Німеччина
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки
Термін придатності
3 роки
Активні речовини
Квінаприл
Кількість в упаковці
30
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
74994
Код АТС/ATX
C09B A06
Кому можна
Вагітним
заборонено
ГОДУЮЧИМ МАТЕРЯМ
заборонено
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
от 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні
Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком на обох сторонах та маркуванням "PD 222" на одній стороні.
Аккузид 10 — це комбінований препарат, що складається з інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту квінаприлу гідрохлориду і діуретика гідрохлоротіазиду (ГХТЗ).
Квінаприл і гідрохлоротіазид застосовують як монотерапію або у складі комбінованої терапії гіпертензії. Антигіпертензивна дія цих двох компонентів є апроксимативно адитивною. Квінаприл може зменшувати втрату калію, асоційовану з прийомом гідрохлоротіазиду.
Механізм дії.
Квінаприл.
Квінаприл гідролізується у печінці до квінаприлату (дикислоти квінаприлу, основного метаболіту), що є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) — це пептидилдипептидаза, яка впливає на перетворення ангіотензину І на судинозвужувальну речовину ангіотензин ІІ. Інгібування АПФ призводить до зменшення утворення ангіотензину ІІ, який чинить судинозвужувальну дію в тканинах і плазмі, а це спричиняє зменшення секреції альдостерону та, як наслідок, підвищення концентрації калію в сироватці крові. Підвищення активності реніну в плазмі є наслідком припинення негативного зворотного зв’язку між ангіотензином ІІ та секрецією реніну.
Оскільки АПФ також метаболізує брадикінін (вазодилаторний пептид), пригнічення АПФ призводить до підвищення активності циркулюючих і локальних калікреїн-кінінових систем (та, як наслідок, активації простагландинової системи). Можливо, цей механізм відіграє роль у зниженні кров’яного тиску інгібіторами АПФ та розвитку певних побічних реакцій.
Гідрохлоротіазид.
Гідрохлоротіазид — це бензотіадіазин. Тіазиди діють безпосередньо на нирки, посилюючи екскрецію хлориду натрію і пов’язану з цим екскрецію води. Клінічно значущим основним місцем, на яке спрямована дія, є дистальний каналець. Тіазиди інгібують електронейтральний NaCl-котранспорт у люмінальній мембрані клітин, що вистилають каналець. Екскреція калію та магнію збільшується, а виведення кальцію зменшується. Гідрохлоротіазид призводить до низької екскреції гідрокарбонату, а екскреція хлориду перевищує екскрецію натрію. У разі застосування гідрохлоротіазиду може розвинутися метаболічний алкалоз. Гідрохлоротіазид активно секретується в проксимальних канальцях. Сечогінний ефект зберігається при метаболічному ацидозі або метаболічному алкалозі.
Механізмами антигіпертензивної дії гідрохлоротіазиду вважаються зміни балансу натрію, зменшення об’єму позаклітинної води та плазми, зміна ниркового судинного опору та зниження чутливості до норадреналіну й ангіотензину II.
Фармакодинаміка.
Квінаприл.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією квінаприл знижує артеріальний тиск у положенні лежачи та стоячи без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень.
Під час досліджень гемодинаміки квінаприл спричиняв значне зменшення периферичного артеріального опору. Зазвичай клінічно значущі зміни ниркового току плазми та швидкості клубочкової фільтрації відсутні.
У більшості пацієнтів початок антигіпертензивної дії спостерігався приблизно через 1 годину після перорального застосування препарату Аккузид® 10, а максимальний ефект досягався приблизно через 2–4 години. Максимальний гіпотензивний ефект призначеної дози квінаприлу переважно спостерігався через 3–4 тижні.
У разі застосування рекомендованої добової дози антигіпертензивний ефект зберігається навіть під час довготривалої терапії. Раптове припинення застосування препарату Аккузид® 10 не призводить до швидкого надмірного підвищення артеріального тиску (феномен віддачі).
Супутнє застосування інгібітора АПФ і блокатора рецепторів ангіотензину ІІ оцінювали у двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях (дослідження ONTARGET [ONgoing Telmisartan Alone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial/ Всесвітнє триваюче дослідження впливу на кінцеву точку при застосуванні телмісартану як монотерапії та в комбінації з раміприлом] та дослідження VA NEPHRON-D [The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes/Дослідження у ветеранів із нефропатією та цукровим діабетом]).
Дослідження ONTARGET проводилося за участю пацієнтів із серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням в анамнезі чи цукровим діабетом 2-го типу з ознаками ураження органів-мішеней. Дослідження VA NEPHRON-D проводилося за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною нефропатією.
У цих дослідженнях був виявлений незначний сприятливий ефект у лікуванні ниркових та/або серцево-судинних захворювань і зниження рівня смертності, тоді як порівняно з монотерапією спостерігалося підвищення ризику гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії. Результати стосуються також і інших інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину II, з огляду на схожі фармакодинамічні властивості.
Тому пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II.
Дослідження ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints/Дослідження застосування аліскірену пацієнтам із цукровим діабетом 2-го типу з використанням серцево-судинних захворювань і захворювань нирок як кінцевих точок) проводилося для оцінки переваг додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину II у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинними захворюваннями чи цими двома хворобами одночасно. Дослідження було припинено передчасно через підвищений ризик небажаних наслідків. Кількісно, як смерть від серцево-судинних захворювань, так і інсульт спостерігалися частіше в групі застосування аліскірену порівняно з групою плацебо; побічні явища та певні серйозні побічні реакції (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) також частіше виникали в групі застосування аліскірену порівняно з групою плацебо.
Гідрохлоротіазид.
Виведення електролітів і води починається через 2 години після прийому гідрохлоротіазиду; максимальний ефект досягається через 3–6 годин і триває протягом 6–12 годин.
Антигіпертензивна дія настає через 3–4 дні й може тривати до одного тижня після закінчення терапії.
Немеланомний рак шкіри.
На підставі наявних даних епідеміологічних досліджень спостерігався кумулятивний дозозалежний зв’язок між гідрохлоротіазидом та немеланомним раком шкіри (НМРШ). Одне дослідження включало пацієнтів, у яких спостерігалося 71533 випадки базальноклітинної карциноми (БКК) та 8629 випадків плоскоклітинної карциноми (ПКК) та яких порівнювали з 1430833 та 172426 особами контрольної популяції відповідно. Високі дози гідрохлоротіазиду (≥ 50000 мг кумулятивна доза) асоціювалися з корегованим ВР 1,29 (95% ДІ: 1,23-1,35) для БКК та 3,98 (95% ДІ: 3,68-4,31) для ПКК. Спостерігався чіткий взаємозв’язок між кумулятивною дозою та відповіддю для БКК та ПКК. Інше дослідження показало можливий зв’язок між раком губи (ПКК) та впливом гідрохлоротіазиду: 633 пацієнтів, у яких спостерігалися випадки раку губи, порівнювали з 63067 особами контрольної популяції, використовуючи стратегію випадкової вибіркової сукупності. Співвідношення кумулятивна доза/відповідь було продемонстровано з корегованим ВР 2,1 (95% ДІ: 1,7-2,6), який збільшувався до ВР 3,9 (3,0-4,9) для високих доз (~ 25000 мг) та ВР 7,7 (5,7-10,5) для найвищої кумулятивної дози (~ 100000 мг) (див. розділ «Особливості застосування»).
Квінаприл.
Після перорального застосування максимальна концентрація квінаприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Прийом їжі не впливає на абсорбцію квінаприлу. Після всмоктування квінаприл швидко та майже повністю метаболізується до свого основного активного метаболіту – квінаприлату. Також утворюється декілька інших кількісно неважливих та фармакологічно неактивних метаболітів. Пікова концентрація квінаприлату у плазмі крові спостерігається приблизно через 2–3 години після перорального прийому квінаприлу. Зв’язування квінаприлу та квінаприлату з білками становить приблизно 97 %. Близько 60 % застосованої дози квінаприлу виводиться нирками, а 40 % — із калом. Квінаприлат виводиться переважно нирками, період напіввиведення з плазми становить приблизно 3 години, напівперіод дисоціації АПФ становить близько 26 годин. У пацієнтів із нирковою недостатністю, кліренс креатиніну в яких становив до 60 мл/хв, спостерігалася нормальна динаміка рівнів квінаприлу та квінаприлату в плазмі крові. У пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 60 мл/хв рівні квінаприлату зростають, збільшується час досягнення пікової концентрації, період напіввиведення також подовжується.
Фармакокінетичні дослідження, проведені за участю пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, які перебували на постійному гемодіалізі чи амбулаторному перитонеальному діалізі, продемонстрували, що діаліз лише незначним чином впливає на виведення квінаприлу та квінаприлату.
Виведення квінаприлату також знижене у пацієнтів літнього віку (понад 65 років) і в пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня Уповільнене виведення корелює з порушенням функції нирок, яке часто спостерігається у людей літнього віку. Тому може виникнути потреба знизити дозу квінаприлу для пацієнтів із порушенням функції нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) та пацієнтів літнього віку. Зменшення рівня квінаприлату в плазмі спостерігалося в пацієнтів із цирозом печінки. Воно спричиняється зниженням метаболізму квінаприлу під час проходження через печінку.
Гідрохлоротіазид.
60–80 % гідрохлоротіазиду всмоктується після перорального застосування. Пік концентрації гідрохлоротіазиду в плазмі, який складає 70 нг/мл, досягається через 1,5–4 години після перорального застосування 12,5 мг гідрохлоротіазиду; 142 нг/мл — через 2–5 годин після перорального застосування 25 мг гідрохлоротіазиду; 260 нг/мл — через 2–4 години після перорального застосування 50 мг гідрохлоротіазиду.
65 % гідрохлоротіазиду зв’язується з білками плазми; відносний об’єм розподілу становить 0,5–1,1 л/кг.
Гідрохлоротіазид виводиться нирками практично у незміненому вигляді (понад 95 %). Після перорального разового прийому 50–70 % дози виводиться протягом 24 годин, а мінімальна кількість препарату, яку можна виявити, наявна в сечі вже через 60 хвилин.
Період напіввиведення становить 6–8 годин.
Зниження екскреції та подовження періоду напіввиведення спостерігаються у разі ниркової недостатності. Цьому процесу притаманна тісна кореляція ниркового кліренсу гідрохлоротіазиду з кліренсом креатиніну.
За наявності цирозу печінки відповідних змін у фармакокінетиці гідрохлоротіазиду немає. Дослідження кінетики гідрохлоротіазиду за участю пацієнтів із серцевою недостатністю не проводилися.
Біодоступність.
Квінаприл.
Відповідно до результатів визначення лікарського засобу в сечі, ступінь абсорбції квінаприлу після перорального застосування становить приблизно 60 %.
У шести жінок, які годують груддю, після разового прийому квінаприлу у дозі 20 мг співвідношення концентрації квінаприлу у грудному молоці та плазмі крові становило 0,12. Через 4 години після застосування квінаприлу в грудному молоці не виявлено. У всіх випадках концентрація квінаприлу в грудному молоці була нижчою за межі визначення (< 5 мкг/л). Згідно з розрахунками, немовля, яке перебуває на грудному вигодовуванні, отримає приблизно 1,6 % від дози квінаприлу, яку застосовувала мати.
Гідрохлоротіазид.
Біодоступність гідрохлоротіазиду становить близько 70 % після перорального застосування.
Комбіноване застосування квінаприлу та гідрохлоротіазиду.
Таблетки Аккузид® 10, вкриті плівковою оболонкою, біоеквівалентні одночасному застосуванню відповідних окремих речовин.
Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Інгібітори АПФ і діуретики. Код АТХ С09В А06.
Нижчезазначені взаємодії були описані при супутньому застосуванні препарату Аккузид® 10, інших інгібіторів АПФ або гідрохлоротіазиду з наведеними нижче речовинами.
Кухонна сіль. Знижується антигіпертензивний ефект препарату Аккузид® 10.
Антигіпертензивні засоби (у т.ч. інші діуретики, бета-блокатори), нітрати, вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, алкоголь. Підвищується антигіпертензивний ефект препарату Аккузид® 10.
Хірургія/ анестезуючі засоби. Різке падіння кров’яного тиску. Під час проведення невідкладних операцій дозу препаратів для премедикації та анестезуючих засобів необхідно зменшити (анестезіолог повинен бути проінформований про лікування препаратом Аккузид® 10).
Аналгетики, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), інші протизапальні засоби (у т.ч. похідні саліцилової кислоти, індометацин). Можливе пригнічення антигіпертензивного ефекту препарату Аккузид® 10 (необхідний регулярний нагляд!). При застосуванні НПЗП та інгібіторів АПФ їх дія щодо збільшення рівня калію у сироватці має адитивний ефект та може погіршувати функцію нирок. Зазвичай реакція є оборотною. Рідко, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, наприклад у пацієнтів з дегідратацією, можливий розвиток гострої ниркової недостатності (необхідний регулярний нагляд!).
Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.
Літій. Підвищення рівня літію у плазмі крові (необхідний регулярний нагляд!), зростання ризику прояву його кардіо- та нейротоксичності.
Алкоголь. Посилення антигіпертензивної дії препарату Аккузид® 10, підвищення дії алкоголю, посилення ортостатичної гіпотензії (також з барбітуратами або наркотичними речовинами).
Глікозиди дигіталісу. Ефекти та небажані ефекти глікозидів дигіталісу можуть посилюватись при наявному дефіциті калію та/або магнію. Спричинені тіазидом порушення електролітного балансу, такі як дефіцит калію та/або магнію, підвищують ризик токсичності глікозидів дигіталісу, що, у свою чергу, може призводити до летальної аритмії (див. розділ «Особливості застосування»).
Засоби, що асоціюються з виникненням тахікардії типу «пірует». Через ризик виникнення гіпокаліємії слід дотримуватись обережності під час застосування гідрохлоротіазиду з такими лікарськими засобами, як глікозиди дигіталісу, або іншими препаратами, які можуть спричиняти тахікардію типу «пірует».
Пероральні протидіабетичні лікарські засоби, інсулін. Можливе підвищення чутливості до інсуліну та асоційована гіпоглікемія (необхідний регулярний нагляд!, див. розділ «Особливості застосування»). Індукована тіазидами гіперглікемія може порушувати контроль рівня цукру в крові. Падіння рівня калію у плазмі крові підвищує непереносимість глюкози. За необхідності проводять моніторинг рівня цукру в крові та вводять додатковий калій для підтримки відповідного рівня у плазмі крові, а також у разі потреби застосовують протидіабетичні засоби (див. розділ «Особливості застосування»).
Катехоламіни (у т.ч. епінефрин, норадреналін). Гідрохлоротіазид може спричиняти послаблення ефекту, проте недостатнє для відміни супутнього застосування.
Калійуретичні діуретики (наприклад фуросемід), глюкокортикоїди, АКТГ (адренокортикотропні гормони), карбеноксолон, амфотерицин B, пеніцилін G, саліцилати або зловживання проносних засобів. Підвищені втрати магнію та/або калію (особливо гіпокаліємія), спричинені гідрохлоротіазидом (необхідний регулярний нагляд!).
Холестирамін, колестипол. Знижується абсорбція гідрохлоротіазиду зі шлунково-кишкового тракту.
Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід. Зниження числа лейкоцитів у крові, лейкопенія.
Цитостатичні засоби (наприклад циклофосфамід, фторурацил, метотрексат). Гідрохлоротіазид посилює токсичну дію на кістковий мозок (особливо гранулоцитопенію).
Міорелаксанти типу кураре. Гідрохлоротіазид посилює та подовжує міорелаксантний ефект (анестезіолог повинен бути проінформований про лікування препаратом Аккузид® 10).
Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки гемолізису внаслідок утворення антитіл до гідрохлоротіазиду.
Нейролептики та іміпрамін. Посилення антигіпертензивного ефекту квінаприлу.
Тетрацикліни та інші препарати, що взаємодіють з магнієм. Під час одночасного застосування здоровими добровольцями спостерігалося зниження абсорбції тетрациклінів на 28–37 %, оскільки Аккузид® 10 містить карбонат магнію. Рекомендується уникати паралельного застосування препарату Аккузид® 10 та тетрациклінів.
Антациди. Антациди можуть знизити біодоступність квінаприлу/гідрохлоротіазиду.
Інші активні речовини. Не було відмічено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при супутньому застосуванні пропанололу, гідрохлоротіазиду чи циметидину.
Варфарин. При одночасному застосуванні квінаприлу 2 рази на добу не було суттєвої зміни антикоагулянтного ефекту варфарину при його разовому застосуванні (виміряного на основі протромбінового часу).
Калійзберігаючі діуретики, добавки калію або калієвмісні замінники солі. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), добавки калію або калієвмісні замінники солі можуть викликати значне підвищення рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»). Слід бути обережними при одночасному застосуванні квінаприлу (компонента, що пригнічує АПФ) з іншими засобами, які підвищують рівень калію в сироватці крові, такими як триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, подібний до амілориду. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з порушенням функції нирок асоціювалося з виникненням тяжкої гіперкаліємії. Припускається, що це може бути наслідком взаємодії з триметопримом. Тому комбінація квінаприлу зі згаданими вище лікарськими засобами не рекомендується. Якщо показаний одночасний прийом, ці препарати слід застосовувати з обережністю та часто здійснювати моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та циклоспорину може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Гепарин. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та гепарину може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Інші препарати, що можуть спричиняти ангіоневротичний набряк. Пацієнти, які паралельно застосовують інгібітор мTОР (наприклад темсиролімус) або інгібітор ДПП-ІV (наприклад вілдагліптин), можуть мати схильність до виникнення ангіоневротичного набряку. Тому необхідно з обережністю починати лікування інгібітором мTОР або інгібітором ДПП-ІV пацієнтів, які вже застосовують інгібітори АПФ.
Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоційована з більшою частотою розвитку таких побічних реакцій, як гіпотензія, гіперкаліємія та знижена функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні із застосуванням лише РААС-активних засобів (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакодинаміка»). Необхідно проводити ретельний моніторинг кров’яного тиску, функцій нирок, концентрацій електролітів у пацієнтів, які одночасно з препаратом Аккузид® 10 застосовують інші активні речовини, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Інгібітори неприлізину. Одночасне застосування квінаприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки одночасне пригнічення неприлізину та АПФ може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування сакубітрилу/валсартану не можна починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози квінаприлу. Застосування квінаприлу не можна починати раніше ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Одночасне застосування інших інгібіторів неприлізину (наприклад рацекадотрилу) та квінаприлу також може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
Аліскірен. Не застосовувати квінаприл разом з аліскіреном хворим на цукровий діабет або пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв/1,73 м²).
Антиподагричні засоби (алопуринол, урикозурики, інгібітори ксантин-оксигенази). Індукована тіазидом гіперурикемія може знижувати ефективність алопуринолу чи пробенециду при лікуванні подагри. При одночасному застосуванні гідрохлоротіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
діючі речовини: quinaprilum; hydrochlorthiazidum.
1 таблетка містить 10,832 мг квінаприлу гідрохлориду, що еквівалентно 10 мг квінаприлу, і 12,5 мг гідрохлоротіазиду;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; магнію карбонат; повідон К 25; кросповідон; магнію стеарат; Опадрі рожевий OY-S-6937 (гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172)), віск канделільський.
Невідомо
Вагітність.
Застосування інгібіторів АПФ та гідрохлоротіазиду протипоказано вагітним та жінкам, які планують вагітність (див. розділ «Протипоказання»). Жінок, які планують завагітніти, необхідно перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має необхідний профіль безпеки для застосування під час вагітності. При діагностуванні вагітності застосування препарату Аккузид® 10 потрібно одразу припинити та призначити альтернативну терапію за необхідності (див. розділ «Протипоказання»).
Годування груддю.
Обмежені дані з фармакокінетики препарату продемонстрували дуже низькі концентрації в грудному молоці (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Незважаючи на те, що ці концентрації виявлялись клінічно незначущими, застосування препарату Аккузид® 10 не рекомендується під час годування груддю недоношених дітей та протягом першого тижня після народження, оскільки є гіпотетичний ризик впливу на серцево-судинну систему та нирки, а також у зв’язку з недостатністю клінічного досвіду.
Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені).
Есенціальна гіпертензія, коли неможливо забезпечити адекватний контроль гіпертензії за допомогою лише квінаприлу.
Підвищена чутливість до діючих речовин або інших компонентів препарату, тіазидів або сульфонамідів (слід враховувати можливі перехресні реакції).
‒ Наявність в анамнезі вродженого/ідіопатичного ангіоневротичного набряку, у тому числі пов’язаного з попередньою терапією інгібіторами АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту).
‒ Комбінація з сакубітрилом/валсартаном (через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку). Лікування препаратом Аккузид® 10 не слід починати раніше ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
‒ Порушення функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки більше 1,8 мг/дл або кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
‒ Процедури діалізу.
‒ Білатеральний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки.
‒ Стан після трансплантації нирки.
‒ Анурія.
‒ Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія.
‒ Декомпенсована серцева недостатність.
‒ Первинний гіперальдостеронізм.
‒ Тяжкі порушення функції печінки (прекома/кома) або первинні захворювання печінки.
‒ Клінічно значущі порушення електролітного балансу (гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія).
‒ Дитячий вік (через недостатній досвід застосування).
‒ Вагітність (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
‒ Годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю», годування груддю слід припинити).
Небезпечні для життя реакції гіперчутливості спостерігалися під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (у разі гіперхолестеринемії тяжкого ступеня) із застосуванням декстрансульфату та супутнього застосування інгібітору АПФ.
Інколи загрозливі для життя реакції гіперчутливості (наприклад зниження артеріального тиску, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції) можуть виникати під час лікування, спрямованого на зменшення або усунення тенденції до розвитку алергічних реакцій (десенсибілізуюча терапія) на токсини комах (такі як жало бджоли чи оси), і супутнього застосування інгібітору АПФ.
У разі необхідності проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ) або десенсибілізуючої терапії щодо токсинів комах лікарський засіб слід тимчасово замінити іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.
Під час терапії препаратом Аккузид® 10 протипоказано проведення діалізу або гемофільтрації з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад «AN69»), оскільки під час проведення діалізу або гемофільтрації існує ризик розвитку реакцій гіперчутливості (анафілактоїдних реакцій), включаючи загрозливий для життя шок. У разі необхідності проведення гемодіалізу слід замінити лікарський засіб на препарат, який не є інгібітором АПФ, або використати альтернативні мембрани для діалізу.
Супутнє застосування препарату Аккузид® 10 та лікарських засобів, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Для перорального застосування.
Аккузид® 10 можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Всю зазначену добову кількість препарату необхідно прийняти вранці (одноразова доза), запиваючи великою кількістю рідини.
Риска на таблетці служить лише для її розламування з метою полегшення проковтування, а не для розподілу на рівні дози.
Тривалість застосування визначає лікар.
Загалом лікування гіпертензії слід починати з невеликих доз однієї активної речовини, а потім поступово збільшувати дозу.
Комбіновану терапію препаратом Аккузид® 10 рекомендується розпочинати тільки після титрування доз окремих компонентів (квінаприлу та гідрохлоротіазиду). За наявності клінічних показань слід розглянути можливість негайного переходу з монотерапії на комбіновану терапію.
Примітка.
Оскільки можливе надмірне зниження артеріального тиску, коли схему лікування змінюють із монотерапії квінаприлом на комбіновану терапію препаратом Аккузид® 10, зокрема у пацієнтів із дефіцитом солей та/або рідини (наприклад, у разі блювання, діареї, лікування діуретиками), тяжкою артеріальною гіпертензією, за пацієнтами слід проводити нагляд принаймні протягом 6 годин.
Звичайна добова доза для пацієнтів, яким показана комбінована терапія, становить 1 таблетку препарату Аккузид® 10 (відповідає 10 мг квінаприлу і 12,5 мг гідрохлоротіазиду) зранку. За необхідності дозу можна збільшити з інтервалом у 2–3 тижні. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 таблеток препарату Аккузид® 10.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) та пацієнти літнього віку (понад 65 років).
Слід проводити ретельний підбір дози (титрування окремих компонентів).
Лікування хворих із легким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) слід починати з 5 мг квінаприлу як монотерапії. Підтримувальна доза, як правило, становить від 5 до 10 мг квінаприлу на день. Максимальна доза не повинна перевищувати 20 мг квінаприлу на добу.
Титрування дози гідрохлоротіазиду проводиться для пацієнтів, яким додатково потрібен діуретик. Надалі контроль артеріального тиску можна проводити препаратом Аккузид® 10.
Пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Аккузид® 10 протипоказано.
Побічні реакції, що зустрічалися у пацієнтів, які отримували хінаприл у поєднанні з гідрохлортіазидом
Більш ніж 1% пацієнтів: головний біль, запаморочення, кашель, непродуктивний стійкий кашель (проходив після припинення терапії), підвищена стомлюваність, міалгія, вірусні інфекції, риніт, нудота, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, безсоння, бронхіт, диспепсія, астенія, фарингіт, симптоми вазодилатації, вертиго, біль у грудній клітці, біль у животі, біль у спині.
Загалом побічні реакції були слабко вираженими і скороминущими, не залежали від віку, статі, расової приналежності та тривалості терапії.
Лабораторні показники: збільшення (більш ніж у 1.25 рази порівняно з ВГН) концентрації креатиніну та азоту сечовини у крові, відповідно, у 3% та 4% пацієнтів, які отримували хінаприл та гідрохлортіазид.
Побічні реакції, що зустрічалися у 0.5-1% пацієнтів, які отримували хінаприл у поєднанні з гідрохлортіазидом
З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз.
З боку нервової системи: підвищена збудливість, парестезія, депресія, сонливість.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, непритомність, порушення серцевого ритму, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, периферичні набряки (в т.ч. генералізовані), гіпертонічний криз, стенокардія, серцева недостатність.
З боку дихальної системи: задишка, синусит.
З боку травної системи: сухість слизової оболонки порожнини рота та горла, запор або діарея, метеоризм, панкреатит, гепатит, шлунково-кишкова кровотеча, порушення функціональних печінкових тестів.
Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк кишечника, фотосенсибілізація, багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, пухирчатка, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у суглобах.
З боку сечовивідної системи: інфекції сечових шляхів, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність.
З боку статевої системи: зниження потенції.
З боку органу зору: порушення зору.
Інші: алопеція, гіперкаліємія, підвищене потовиділення.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (натрію ауротіомалат для внутрішньовенного введення) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання, зниження артеріального тиску та грипоподібний синдром.
Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні гідрохлортіазиду
З боку обміну речовин: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз, гіпонатріємія (сплутаність свідомості, судоми, летаргія, уповільнення процесу мислення, підвищена стомлюваність, збудливість, м'язові судоми, глюкозурія, гіперурикемія з розвитком нападу подагри.
Гіпохлоремічний алкалоз (сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага, порушення ритму серця, зміни в настрої або психіці, судоми та болі в м'язах, нудота, блювання, підвищена стомлюваність або слабкість) може викликати печінкову енцефалопатію або печінкову. >
Лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і цукровий діабет, що латентно протікає, може маніфестувати. При застосуванні високих доз можуть збільшуватися концентрації ліпідів у плазмі.
З боку травної системи: холецистит, сіаладеніт, анорексія.
З боку серцево-судинної системи: аритмії, ортостатична гіпотензія, васкуліт.
З боку органів кровотворення: апластична анемія.
Алергічні реакції: пурпура, некротичний васкуліт, респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легені), фоточутливість, анафілактичні реакції аж до шоку.
З боку органу зору: минуча нечіткість зору, минуща гостра міопія і гостра відкритокутова глаукома.
З боку сечовивідної системи: порушення ниркової функції, інтерстиціальний нефрит.
З боку статевої системи: зниження потенції.
Постмаркетингові дослідження
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, легеневе серце, васкуліт, тромбоз глибоких вен.
З боку травної системи: пухлини ШКТ, холестатична жовтяниця, гепатит, езофагіт, блювання, діарея.
З боку системи кровотворення: анемія.
З боку обміну речовин: зниження маси тіла.
З боку опорно-рухового апарату: міопатія, міозит, артрит.
З боку нервової системи: параліч, геміплегія, порушення мови, порушення ходи, явища менінгізму, амнезія.
З боку дихальної системи: пневмонія, бронхіальна астма.
З боку шкірних покривів: кропивниця, макуло-папульозний висип, петехії.
З боку сечовивідної системи: альбумінурія, піурія, гематурія, нефроз.
Інші: шок, випадкові травми, запалення підшкірної жирової клітковини, генералізовані набряки, грижа.
Відомостей про передозування препарату Аккузид® та спеціальних даних щодо її лікування немає.
Симптоми: виражене зниження АТ, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія), зниження ОЦК на фоні форсованого діурезу. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами зростає ризик розвитку аритмії.
Лікування: застосування препарату слід припинити; показано промивання шлунка, пероральне застосування активованого вугілля, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, заходи щодо відновлення водно-електролітного балансу, проведення стандартної симптоматичної та підтримуючої терапії. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз мають невеликий вплив на виведення хінаприлу та хінаприлату.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.
Акузид - це комбіновані ліки, що знижують артеріальний тиск.
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.