Актрапід HM флекспен р-н д/ін. 100 МО/мл картр. 3 мл, багатодоз. шприц-ручка

Препарат поміщають у картридж місткістю 3 мл зі скла типу 1, який закупорений з однієї сторони гумовим поршнем з бромбутилової гуми, а з другої – пробкою з бромбутилової/поліізопренової гуми. Картридж поміщений у багатодозову одноразову шприц-ручку, виготовлену з пластику. По 1 або по 5 шприц-ручок у картонній коробці.

Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна, прозора рідина, що не містить сторонніх часток, при зберіганні можуть виявлятися сліди дуже тонкого осаду.

Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає в сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки. Результати клінічного дослідження в одному відділенні інтенсивної терапії при лікуванні гіперглікемії (рівень глюкози крові вище 10 ммоль/л) у 204 пацієнтів, хворих на діабет, та 1344 пацієнтів без діабету, які перенесли велике оперативне втручання, показали, що нормоглікемія (рівень глюкози 4,4–6,1 ммоль/л), індукована внутрішньовенним введенням препарату, знизила смертність на 42 % (8 % порівняно з 4,6 %). Актрапід® НМ ФлексПен® – це препарат інсуліну короткої дії. Початок дії спостерігається протягом 30 хвилин, максимальний ефект досягається протягом 1,5–3,5 години, тривалість дії становить приблизно 7–8 годин.

Період напіввиведення інсуліну з крові становить кілька хвилин, тому профіль дії препарату інсуліну обумовлений виключно характеристиками його абсорбції. Цей процес залежить від ряду факторів (наприклад від дози інсуліну, способу і місця ін’єкції, товщини підшкірної клітковини, типу діабету), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну як в одного, так і в різних хворих. Абсорбція. Пік концентрації в плазмі настає протягом 1,5–2,5 години після підшкірної ін’єкції. Розподіл. Значного зв’язування інсуліну з білками плазми крові, за винятком циркулюючих антитіл до нього (при їх наявності), виявлено не було. Метаболізм. Людський інсулін розщеплюється інсуліновими протеазами чи інсуліндеградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфідізомеразою. Виявлено ряд ділянок, на яких відбуваються розриви (гідроліз) молекули людського інсуліну. Жоден з метаболітів, що утворилися після гідролізу, не має біологічної активності. Елімінація. Тривалість кінцевого періоду напіввиведення інсуліну визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної клітковини. Тому тривалість кінцевого періоду напіввиведення (t½) вказує на швидкість всмоктування, а не елімінації (як такої) інсуліну з плазми крові (t½ інсуліну з кровотоку становить усього кілька хвилин). За даними проведених досліджень, t½ становить 2–5 годин. Діти Фармакокінетичний профіль препарату досліджували у невеликої кількості (n = 18) дітей (6–17 років), хворих на діабет. Обмежені дані свідчать, що фармакокінетичний профіль інсуліну у дітей і дорослих практично однаковий. Проте рівень Сmax (максимальної концентрації) був різним у дітей різного віку, що вказує на важливість індивідуального підбору доз препарату. Доклінічні дані з безпеки У доклінічних дослідженнях (токсичність повторного введення препарату, генотоксичність, канцерогенність, токсичний вплив на репродуктивну функцію) не виявлено будь-якої небезпеки, пов’язаної із введенням препарату.

Антидіабетичні препарати. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій короткої дії. Код АТХ А10А В01.

Як відомо, ряд лікарських засобів впливає на обмін глюкози. Речовини, які можуть знижувати потребу пацієнта в інсуліні: пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО), b-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди та сульфаніламіди. Речовини, які можуть підвищувати потребу пацієнта в інсуліні: пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, гормон росту і даназол; -блокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії; октреотид/ланреотид може як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні; алкоголь може посилювати чи послаблювати гіпоглікемічний ефект інсуліну.

діюча речовина: інсулін людський (рДНК); 1 мл розчину для ін’єкцій містить 100 МО інсуліну людського біосинтетичного (рекомбінантна ДНК, одержана з Saccharomyces cerevisiae); 1 МО (міжнародна одиниця) дорівнює 0,035 мг безводного людського інсуліну; 1 багатодозова одноразова шприц-ручка містить 3 мл розчину для ін’єкцій, що еквівалентно 300 МО; допоміжні речовини: цинку хлорид, гліцерин, метакрезол, натрію гідроксид (для корекції рН), кислота хлористоводнева розведена (для корекції рН), вода для ін’єкцій.

Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть порушуватись при гіпоглікемії. Це може стати фактором ризику у ситуаціях, коли ці здатності набувають особливого значення (наприклад при керуванні автомобілем або іншими механізмами). Хворим слід рекомендувати вживати заходів щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це особливо важливо для хворих, у яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії або епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставинах варто зважити доцільність керування автомобілем.

Вагітність Оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар’єр, немає обмежень у лікуванні цукрового діабету інсуліном протягом вагітності. Як гіпоглікемія, так і гіперглікемія, що можуть виникати при неадекватному лікуванні цукрового діабету, підвищують ризик розвитку уроджених вад або смерті плода. Тому протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність рекомендується посилити контроль рівня глюкози в крові та спостереження за лікуванням вагітних жінок, хворих на цукровий діабет. Потреба в інсуліні звичайно знижується у першому триместрі вагітності та істотно зростає у другому та третьому триместрах. Після пологів потреба в інсуліні звичайно швидко повертається до початкового рівня. Період годування груддю Обмежень щодо лікування цукрового діабету препаратом Актрапід® НМ ФлексПен® у період годування груддю немає, оскільки лікування матері не створює будь-якого ризику для дитини. Однак може виникнути необхідність корекції дози. Фертильність Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах із застосуванням людського інсуліну не виявили будь-якого негативного впливу на фертильність.

Препарати біосинтетичного людського інсуліну є ефективними і безпечними лікарськими засобами для лікування цукрового діабету у дітей різних вікових груп. Добова потреба в інсуліні у дітей залежить від стадії хвороби, маси тіла, віку, дієти, фізичних навантажень, ступеня інсулінорезистентності та динаміки рівня глікемії. За даними постмаркетингових спостережень та клінічних досліджень побічні реакції у дітей за частотою, типами та тяжкістю не відрізняються від тих, що спостерігаються у загальній популяції. Інші особливі групи пацієнтів За даними постмаркетингових спостережень та клінічних досліджень побічні реакції у пацієнтів літнього віку та осіб із порушенням функції нирок або печінки за частотою, типами та тяжкістю не відрізняються від тих, що спостерігаються у загальній популяції. Повідомлення про небажані реакції та відсутність ефективності лікарського засобу Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу.

Лікування цукрового діабету.

Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгредієнта препарату.

Дозування Сила дії людського інсуліну виражається в міжнародних одиницях (МО). Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого. Препарат може застосовуватися окремо або в комбінації з інсуліном короткої дії або тривалої дії перед основним або додатковим прийомом їжі. Індивідуальна добова потреба в інсуліні звичайно становить від 0,3 до 1,0 МО/кг/добу. Корекція дози може бути необхідна пацієнтам при підвищеному фізичному навантаженні, зміні дієти або протягом супутніх захворювань. Особливі популяції Пацієнти літнього віку (≥ 65 років) Препарат Актрапід® НМ ФлексПен® можна застосовувати пацієнтам літнього віку. У пацієнтів літнього віку слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну. Ниркова та печінкова недостатність Ниркова та печінкова недостатність може знизити потребу в інсуліні. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну. Діти Препарат Актрапід® НМ ФлексПен® можна застосовувати дітям. Переведення з інших препаратів інсуліну При переведенні з інших препаратів інсуліну може бути необхідною корекція дози препарату Актрапід® НМ ФлексПен® та дози основного інсуліну. Рекомендовано ретельний моніторинг глюкози крові під час переведення на Актрапід® НМ ФлексПен® та протягом перших кількох тижнів його застосування. (див. розділ «Особливості застосування»). Введення Актрапід® НМ ФлексПен® є препаратом інсуліну короткої дії, що міститься у шприц-ручці. Його можна застосовувати у комбінації з інсуліном середньої або тривалої дії. Підшкірне застосування Актрапід® НМ ФлексПен® вводять підшкірно шляхом ін’єкцій в ділянки передньої черевної стінки, стегон, сідниць або дельтовидного м’яза плеча. Для зниження ризику ліподистрофії та амілоїдозу шкіри місця ін’єкцій слід завжди змінювати, навіть у межах однієї ділянки тіла (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик випадкового попадання у м’яз. Після ін’єкції голка повинна залишатися під шкірою не менше 6 секунд. Це забезпечить введення повної дози. При підшкірних ін’єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбувається швидше, ніж при введенні в інші ділянки тіла. Тривалість дії може змінюватися залежно від дози, місця ін’єкції, швидкості кровотоку, температури тіла і рівня фізичної активності пацієнта. Ін’єкцію слід робити за 30 хвилин до основного або додаткового прийому їжі, що містить вуглеводи. Препарат не можна застосовувати в інсулінових інфузійних насосах для довготривалої підшкірної інфузії через ризик випадання осаду в катетері насоса. Внутрішньом’язові ін’єкції можна виконувати під наглядом лікаря. Внутрішньовенне застосування Внутрішньовенне введення препарату Актрапід® НМ ФлексПен® може виконувати тільки медичний працівник. Внутрішньовенне введення препарату Актрапід® НМ ФлексПен® зі шприц-ручки або картриджа виконується винятково тоді, коли відсутні флакони. У цьому випадку препарат слід набрати шприцом для інсуліну, видаливши повітря зі шприца, та ввести препарат в систему для інфузії. Цю процедуру повинен виконувати лише медичний працівник. Інфузійні системи з препаратом Актрапід® НМ 100 МО/мл при концентрації інсуліну людського від 0,05 МО/мл до 1,0 МО/мл в інфузійних розчинах 0,9 % хлориду натрію, 5 % або 10 % декстрози і 40 ммоль/л хлориду калію за використання поліпропіленових інфузійних ємностей є стабільними при кімнатній температурі протягом 24 годин. Деяка кількість інсуліну на початку може адсорбуватися на внутрішній поверхні інфузійної ємності. Під час інфузії інсуліну необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові. Попередньо наповнена інсуліном шприц-ручка ФлексПен® призначена для застосування із одноразовими голками НовоФайн® або НовоТвіст® довжиною до 8 мм. Шприц-ручка ФлексПен® дає можливість вводити дозу від 1 до 60 одиниць із кроком в 1 одиницю. Актрапід® НМ ФлексПен® вводять лише підшкірно. Якщо необхідно ввести інсуліновим шприцом або внутрішньовенно, то слід використовувати цей лікарський засіб у флаконі. Слід ретельно дотримуватися інструкції для використання цих медичних виробів. Застереження щодо поводження з препаратом та утилізація Не використовувати лікарський засіб, якщо Ви помітили, що розчин не є безбарвним та прозорим. Не використовувати Актрапід® НМ ФлексПен® після заморожування. Слід рекомендувати пацієнту утилізувати голку після кожної ін’єкції. Кожен невикористаний лікарський засіб або відходи мають бути утилізовані згідно з місцевими вимогами. Голки та попередньо наповнені шприц-ручки з препаратом Актрапід® НМ ФлексПен® призначені тільки для індивідуального використання. Заборонено повторно заповнювати картридж. Інструкції із застосування препарату Актрапід® НМ ФлексПен® Перш ніж використовувати шприц-ручку ФлексПен®, необхідно уважно прочитати цю інструкцію. Якщо Ви не досить ретельно дотримуєтеся інструкції, Ви можете ввести замало або забагато інсуліну, що може призвести до різкого підвищення або зниження рівня глюкози в крові. ФлексПен® – це інсулінова попередньо наповнена шприц-ручка з селектором дози, який дає змогу виставити дозу від 1 до 60 одиниць інсуліну з кроком в 1 одиницю. ФлексПен® використовується з голками НовоФайн® або НовоТвіст® довжиною до 8 мм. Як запобіжний захід завжди майте при собі запасний пристрій для введення інсуліну на випадок пошкодження або втрати шприц-ручки ФлексПен®.

Найчастішим побічним ефектом терапії є гіпоглікемія. Частота виникнення гіпоглікемії залежить від популяції пацієнтів, режиму дозування та рівня контролю глікемії (див. опис окремих побічних реакцій нижче). На початку інсулінотерапії можуть спостерігатися порушення рефракції, набряк та реакції у місці ін’єкції (біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, припухлість та свербіж у місці ін’єкції). Ці реакції звичайно транзиторні. Швидке поліпшення контролю рівня глюкози в крові може спричинити оборотний стан гострої больової нейропатії. Інтенсифікація інсулінотерапії зі швидким поліпшенням контролю глікемії може спричинити тимчасове погіршення діабетичної ретинопатії, тоді як тривалий добре налагоджений контроль глікемії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. За даними клінічних досліджень нижче наведено побічні реакції, класифіковані за частотою та класами систем органів згідно з MedDRA. За частотою виникнення ці реакції було розподілено на такі, що виникають дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (> 1/1000 до < 1/100), рідко (> 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), з невідомою частотою (не можна визначити на основі наявних даних). Порушення з боку імунної системи Кропив’янка, свербіж – нечасто. Анафілактичні реакції* – дуже рідко. Порушення з боку метаболізму та харчування Гіпоглікемія* – дуже часто. Порушення з боку нервової системи Периферичні нейропатії (болісні нейропатії) – нечасто. Порушення з боку органів зору Порушення рефракції – нечасто. Діабетична ретинопатія – дуже рідко. Реакції з боку шкіри та підшкірної клітковини Ліподистрофія* – нечасто. Амілоїдоз шкіри*† – частота невідома. Генералізовані порушення та реакції в місцях ін’єкцій Реакції в місцях ін’єкції – нечасто. Набряк – нечасто. * Див. розділ «Опис окремих побічних реакцій». † Побічні реакції, відомі з постмаркетингового досвіду (див. розділ «Опис окремих побічних реакцій»). Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Симптоми генералізованої гіперчутливості (включаючи генералізовані шкірні висипання, свербіж, пітливість, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску та запаморочення/втрату свідомості) спостерігаються дуже рідко, але можуть бути потенційно небезпечними для життя. Гіпоглікемія Найчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує потребу хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості та/або виникнення судом з подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головного мозку і навіть до летального наслідку. Симптоми гіпоглікемії зазвичай виникають раптово. Вони можуть включати холодний піт, блідість і похолодніння шкіри, стомлюваність, знервованість або тремор, тривожність, незвичну втому або слабкість, сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, сонливість, надмірний голод, зміни зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття. У клінічних дослідженнях частота гіпоглікемії змінювалася залежно від популяції пацієнтів, режимів дозування та рівня контролю глікемії. Реакції шкіри та підшкірної клітковини Ліподистрофія (в тому числі ліпогіпертрофія, ліпоатрофія) та амілоїдоз шкіри можуть розвиватися у місцях ін’єкції препарату та відстрочувати всмоктування інсуліну з місця ін’єкції. Постійна зміна місця ін’єкції в межах певної ділянки може знизити прояв або запобігти розвитку цієї реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

Хоча для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, однак якщо застосовувалися занадто високі порівняно з потребами пацієнта дози, після його введення може розвинутися гіпоглікемія у вигляді послідовних стадій. Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом всередину глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на діабет рекомендують постійно мати при собі декілька продуктів, що містять цукор. У випадку тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стані, особи, які пройшли відповідний інструктаж, повинні ввести йому глюкагон внутрішньом’язово або підшкірно (від 0,5 до 1,0 мг). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу потрібно вводити внутрішньовенно у разі, якщо хворий не реагує на введення глюкагону протягом 10–15 хвилин. Після того, як хворий опритомніє, йому слід вжити продукти, що містять вуглеводи, для запобігання рецидиву.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2 °С – 8 °С (у холодильнику, не надто близько від морозильного елемента). Не заморожувати. Для захисту від дії світла зберігати шприц-ручку з закритим ковпачком. Після першого відкриття: використати протягом 6 тижнів. Не зберігати в холодильнику. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.