Альфарекін ліофілізат для розчину для ін'єкцій 3 млн МО, 10 шт.

Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій. По 3 млн МО у флаконах, 10 флаконів з ліофілізат по 3 млн МО.

Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: гігроскопічний ліофілізований порошок або пориста маса білого кольору.

Альфарекін – лікарська форма інтерферону альфа-2b рекомбінантної людини Рекомбінантний інтерферон альфа-2b– це високоочищений, розчинний у воді білок з молекулярною масою 19300 дальтонів, синтезований клітинами кишкової палички на основі гена, що кодує продукт, ідентичний інтерферону альфа-2b інтерферону людини з використанням фагозалежної генно-інженерної біотехнології. Специфічна активність Альфарекіна вимірюється у міжнародних одиницях. Випускають препарат у ліофілізованому стані.

Альфарекін, як і природний лейкоцитарний інтерферон, має три основні види біологічної активності: імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну.

Механізм дії Альфарекину ґрунтується на тому, що інтерферон, зв'язуючись з відповідними рецепторами клітин організму, індукує комплекс внутрішньоклітинних механізмів, викликає появу ферментів, які запобігають реплікації вірусів, збільшують фагоцитарну активність макрофагів, специфічну цитотоксичність. клітин.

Імуностимулятори. Інтерферон альфа-2b. Код АТХ L03A В05.

Оскільки інтерферон альфа змінює клітинний метаболізм, існує потенційна можливість модифікації дії інших лікарських засобів. Може змінювати окисні метаболічні процеси. Це слід враховувати при одночасному призначенні ліків, які метаболізуються цим шляхом (циметидин, фенітоїн, варфарин, теофілін, амінофілін, діазепам, пропранолол). Концентрацію теофіліну в сироватці крові необхідно контролювати та за необхідності коригувати режим дозування.

З обережністю слід застосовувати препарат одночасно з опіоїдними лікарськими засобами, анальгетиками, снодійними та седативними (потенційно викликають мієлосупресивний ефект).

При застосуванні препарату в комбінації з хіміотерапевтичними препаратами (цитарабін, доксорубіцин, теніпозид, циклофосфамід) підвищується ризик розвитку загрозливих для життя токсичних ефектів (їх тяжкості та тривалості).

Синергізм побічних ефектів (щодо кількості лейкоцитів) описаний при сумісному призначенні інтерферону альфа та зидовудину. У пацієнтів, які отримали ці препарати одночасно, частота розвитку нейтропенії була вищою, ніж у тих, хто лікувався лише зидовудином.

Якщо Альфарекін вводять у комбінації з рибавірином, пацієнтам із хронічним гепатитом С необхідно дивитися також інструкцію щодо застосування рибавірину.

Клінічне дослідження комбінації телбівудину, 600 мг на добу, з пегільованим інтерфероном альфа-2а, 180 мкг один раз на тиждень шляхом підшкірного введення, показало, що ця комбінація пов'язана з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії. Механізм розвитку цієї реакції невідомий. До того ж безпека та ефективність телбівудину у поєднанні з інтерферонами для лікування хронічного гепатиту В не були продемонстровані. Тому комбінація лікарського засобу Альфрекін з телбівудіном протипоказана.

діюча речовина: інтерферон альфа-2b рекомбінантної людини, 1 флакон містить інтерферону альфа-2b рекомбінантної людини 3 млн MO;

допоміжні речовини: натрію хлорид, декстран 70, калію дигідрофосфат, натрію фосфат безводний.

Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості до інтерферону альфа лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження швидкості психомоторних реакцій. У таких випадках слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

У період вагітності та годування груддю застосування лікарського засобу протипоказано (безпека застосування препарату в період вагітності не встановлена).

Застосовувати у педіатричній практиці при гострій респіраторній вірусній інфекції у дітей, у тому числі у новонароджених, гострому діарейному синдромі у новонароджених, гострому герпетичному стоматіті у дітей (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Альфарекін застосовують у комплексній терапії при:

• гострий та хронічний вірусний гепатит В (середньоважкі та важкі форми);
• хронічний гепатит С;
• гострих вірусних, бактеріальних та змішаних інфекціях (у тому числі при гострій респіраторній вірусній інфекції у дітей, у тому числі у новонароджених, гострому діарейному синдромі у новонароджених);
• гострих та хронічних септичних захворюваннях вірусної та бактеріальної природи, включаючи дисеміновані форми хроніосепсису;
• герпетичні інфекції різної локалізації: оперізувальний лишай, множинні шкірні герпетичні висипання, генітальні герпетичні інфекції, герпетичний кератокон'юнктивіт і кератоувеїт, гострий герпетичний стоматит у дітей;
• хронічний урогенітальний хламідіоз;
• ураження нервової системи з моно- та полірадикулярними больовими синдромами;
• розсіяний склероз;
• папіломатозе гортані;
• меланомі шкіри та очі, саркомі Капоші, мієломної хвороби, хронічної мієлоїдної лейкемії, волосатоклітинної лейкемії, неходжкінських злоякісних лімфомах, а саме при фолікулярній лімфомі.

• Підвищена чутливість до інтерферону альфа-2b або інших компонентів препарату;
• тяжкі захворювання серцево-судинної системи (в т. ч. серцева недостатність у стадії декомпенсації, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, тяжка аритмія);
• важка дисфункція нирок або печінки, у т. ч. у зв'язку з метастазами;
• епілепсія та/або інші порушення функції центральної нервової системи (ЦНС) (в т. ч. функціональні);
• хронічний гепатит із декомпенсованим цирозом печінки;
• хронічний гепатит у пацієнтів, які проходять або недавно пройшли курс лікування імуносупресивними препаратами, крім короткого курсу кортикостероїдів;
• аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі протипоказано застосовувати реципієнтам трансплантату після імуносупресивної терапії;
• захворювання щитовидної залози, яке не контролюється традиційними методами лікування;
• наявність тяжких вісцеральних порушень у пацієнтів з саркомою Капоші;
• псоріаз, саркоїдоз, якщо потенційна користь не перевищує потенційного ризику;
• комбінація лікарського засобу Альфарекін з телбівудіном;
• період вагітності (безпека застосування препарату під час вагітності не встановлена).

Діти та підлітки

Тяжкий психічний стан, особливо важка депресія, суїцидальні думки або спроби суїциду зараз або в анамнезі.

Комбінована терапія з рибавірином

При застосуванні лікарського засобу Альфарекін та рибавірину у складі комбінованої терапії хронічного гепатиту С слід також враховувати протипоказання для застосування рибавірину.

Розчин Альфарекіна вводять внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно, ендолімфально, ректально, парабульбарно, інтраназально.

Гострий вірусний гепатит В:

• вводити внутрішньом'язово по 1 млн. МО (у тяжких випадках - по 2 млн. МО) 2 рази на добу протягом 10 днів. Подібний курс може бути пролонгований до 2-3 тижнів залежно від клінічного статусу хворого або продовжений у дозі 1 млн МО 2 рази на тиждень протягом кількох тижнів.

Хронічний вірусний гепатит В:

• вводити внутрішньом'язово по 3-4 млн МО 3 рази на тиждень протягом 2 місяців.

Хронічний вірусний гепатит С:

• вводити внутрішньом'язово по 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 6 місяців при застосуванні лікарського засобу як монотерапію або в комбінації з аналогами нуклеозидів. Через 3-4 місяці необхідно провести визначення РНК ВГС; далі лікування продовжувати лише у тому випадку, якщо РНК ВГС не виявлено; при монотерапії курс лікування – від 12 до 18 місяців, у поєднанні з рибавірином – 6 місяців; при генотипі 1 та високому вмісті РНК вірусу до початку терапії, у разі відсутності в сироватці крові РНК ВГС до кінця 6 місяців лікування, комбіновану терапію можна продовжувати ще 6 місяців, проте враховувати такі негативні фактори, як вік від 40 років, чоловіча стать, прогресуючий фіброз.

Гостра респіраторна вірусна інфекція у дітей, у тому числі у новонароджених:

• вводити інтраназально по 2-3 краплі в кожну носову ходу 3-6 разів на добу протягом 3-5 днів дозування лікарського засобу для новонароджених - 20-50 тис. МО/мл, для решти дітей - 100 тис. МЕ/ мл. Допустимо введення в носові ходи (по черзі) ватних турунд, змочених Альфарекіном, на 10-15 хвилин.

Гостра респіраторна вірусна інфекція (у тому числі грип) у дорослих:

• вводити внутрішньом'язово по 1-3 млн МО, починаючи з 1-2 дня захворювання протягом 3 днів;
• інтраназально по 4-6 крапель розчину Альфарекину (100 тис. МО/мл) у кожний носовий хід 6-8 разів на добу (перед застосуванням дозу Альфарекину, яку заливають, слід підігріти у шприці (використовувати шприц без голки) до температури тіла, решту розчину зберігати в холодильнику, оберігаючи від бактеріального забруднення).

Гостра та рецидивна пневмонія вірусної та вірусно-бактеріальної етіології:

Альфарекін вводити внутрішньом'язово по 1 млн МО протягом 5-7 днів разом з комплексним лікуванням (антибактеріальним, дезінтоксикаційним, протизапальним тощо).

Гострий діарейний синдром у новонароджених:

• ректально у вигляді щоденних мікроклізм, що містять по 100 тис. МО Альфарекіна, протягом 3-7 днів.

Гнійно-септичні захворювання, перитоніт, множинні абсцеси черевної порожнини:

• внутрішньо по 2-4 млн МО 1 раз на добу загальна доза 12-16 млн МО; не виключена доцільність одночасного ендолімфального введення препарату в тій же дозі 2-4 млн. МО 1 раз на добу.

Герпетичні інфекції:

• оперезуючий лишай: щодня 1 млн МО внутрішньом'язово + 2 млн МО в 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду підшкірно в кілька точок навколо зони висипання. Тривалість лікування – 5-7 днів;
• шкірні герпетичні висипання: щоденне внутрішньом'язове або підшкірне (навколо вогнища) введення препарату в дозі 2 млн МО, лікування можна поєднувати з місцевим застосуванням (аплікаціями) на герпетичні папули; тривалість лікування визначає лікар;
• генітальна герпетична інфекція: щоденне внутрішньом'язове введення в дозі 2 млн МО у поєднанні з місцевим застосуванням препарату у вигляді аплікацій у галузі висипань; тривалість лікування визначає лікар;
• герпетичний кератокон'юнктивіт: введення розчину Альфарекіна - 1 млн МО в 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду - під кон'юнктиву очі по 2-3 краплі через кожні 2 години протягом 7-10 днів із зникненням симптомів захворювання препарат можна вводити через кожні 4 години; тривалість лікування визначає лікар;
• гострий герпетичний стоматит у дітей по 250 тис. МО на прийом 4 рази на добу у вигляді аплікацій у поєднанні з інтраназальним введенням. Альфарекін 1 млн МО розвести в 4 мл води для ін'єкцій, застосовувати по 1 мл розчину на 1 аплікацію та інтраназальне введення, 2 краплі ввести інтраназально, решту – після гігієнічної обробки слизової оболонки порожнини рота, нанести місцево у вигляді аплікацій. Курс лікування – 7-10 днів.

Хронічний урогенітальний хламідіоз:

Лікування хворих з урогенітальним хламідіозом проводиться у 2 етапи:

• 1-й етап - підготовчий, який включає використання ентеросорбенту, полівітамінних препаратів у терапевтичних дозах протягом 2 тижнів. З 10-го дня призначається імунотропний препарат тималін по 10 мг внутрішньом'язово ввечері через деньь, на курс – 5 ін'єкцій;
• 2-й етап - основний, під час якого проводиться базисна терапія антибактеріальними засобами за такою схемою: перший антибіотик протягом 5 днів після перерви, яка тривала 7 днів, хворим призначається другий антибіотик протягом 10 днів. Під час перерви та після закінчення курсу антибактеріальної терапії призначається Альфарекін по 1 млн МО внутрішньом'язово 1 раз на добу ввечері, лише 10 ін'єкцій на курс.

Під час прийому антибактеріальних засобів необхідно застосовувати протигрибкові препарати (ністатин, дифлюкан, клотримазол, нізорал) та гепатопротектори (карсил) у терапевтичних дозах.

Поразка нервової системи з моно- та полірадикулярним больовими синдромами:

• внутрішньом'язово в дозі 1 млн МО курсом 5-10 днів у комплексному лікуванні.

Папіломатоз гортані:

• по 3 млн МО/м2 підшкірно 3 рази на тиждень (через день) протягом 6 місяців і більше; дозу коригувати з урахуванням переносимості препарату. Лікування розпочинати після хірургічного (лазерного) видалення пухлинної тканини.

Розсіяний склероз:

• внутрішньом'язово по 1 млн МО 2-3 рази на добу протягом 10-15 днів з наступним введенням по 1 млн МО 1 раз на тиждень протягом 6 місяців.

Меланома шкіри:

• на додаток до хірургічного лікування та для індукції ремісії внутрішньовенно по 20 млн МО/м2 (інфузія протягом 20 хвилин), 5 разів на тиждень протягом 4 тижнів, підтримуюча терапія - підшкірно по 10 млн МО/м2 3 рази на тиждень (через день) протягом 48 тижнів.

При розвитку тяжких побічних ефектів, а саме при зниженні кількості гранулоцитів (менше 500/мм 3 ), підвищенні рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) (перевищення верхньої межі норми в 5 разів), застосування лікарського засобу припинити до нормалізації показників. Лікування відновити у половинній дозі. Якщо непереносимість зберігається, а кількість гранулоцитів знижується до 250/мм 3 або активність АЛТ та/або АСТ зростає (перевищує верхню межу норми у 10 разів), препарат слід відмінити.

Увеальна меланома:

• парабульбарно щодня по 1 млн МО протягом 10 днів; повторні 10-денні введення проводяться через 20 днів двічі; загальний курс лікування Альфарекін становить 48 тижнів. Не виключена необхідність повторних курсів через 45 днів, лікування Альфарекіном поєднують з фотодеструкцією пухлини та бета-аплікацією.

Саркома Капоші: можливі такі схеми лікування:

• внутрішньом'язово щодня протягом 10 днів 3 млн МО на ін'єкцію; лікування поєднують із монохіміотерапією проспідином; повторні курси – 1 раз на місяць протягом 6 місяців;
• внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин 50 млн МО (30 млн МО/м2) щодня протягом 5 днів або з інтервалом 1 день, після чого необхідна мінімум 9-денна перерва до початку нового 5-денного курсу; тривалість лікування визначає лікар.

Мієломна хвороба:

• внутрішньом'язово, щодня протягом 10 днів по 3 млн МО на ін'єкцію, повторні курси - 1 раз на 1,5-3 місяці (4-6 разів протягом року).

Хронічна мієлоїдна лейкемія:

• підшкірно по 3 млн МО/м2 на добу щодня або 1 раз на 2 дні, поступово збільшуючи дозу до 5 млн МО/м2 на добу щодня або 1 раз на 2 дні під наглядом лікаря до досягнення повної гематологічної ремісії (кількість лейкоцитів у периферичної крові не більше 10 × 109/л) або протягом 18 місяців.

Волосатоклітинна лейкемія:

• внутрішньом'язово по 3 млн МО 3 рази на тиждень (через день) протягом 4-6 тижнів. При досягненні ремісії проводиться підтримуюча терапія: 3 млн. МО через день до 12 місяців.

Неходжкінські злоякісні лімфоми, а саме фолікулярна лімфома:

• внутрішньом'язово по 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 12-18 місяців як підтримуюча терапія при досягненні ремісії, отриманої внаслідок застосування хіміотерапії. У період часткової ремісії показано використання інших протоколів хіміотерапії з подальшою терапією Альфарекіном по 3 млн МО внутрішньом'язово 3 рази на тиждень протягом 18 місяців.

Приготування розчину препарату.

Розчин препарату готують безпосередньо перед його застосуванням. Як розчинник використовувати воду для ін'єкцій (якщо розчин готують для підшкірного, внутрішньошкірного або внутрішньом'язового введення). Для приготування розчину вміст флакона розчиняють у 1 мл води для ін'єкцій.

Приготування та проведення внутрішньовенної інфузії препарату.

За 30 хвилин до початку інфузії Альфарекіна починати інфузію 0,9% розчину натрію хлориду (зі швидкістю 200 мл/год) та закінчувати її безпосередньо перед введенням препарату. Для приготування інфузійного розчину Альфарекіна спочатку розчинити у воді для ін'єкцій (з розрахунку 1 мл води для ін'єкцій дозу препарату, що вводиться), затним потрібну кількість препарату відібрати і додати до 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Приготовлений розчин вводити внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин. Після завершення введення Альфарекину слід продовжувати інфузію 0,9% розчину хлориду натрію зі швидкістю 200 мл/год протягом 10 хвилин.

Розчин препарату для ін'єкцій застосовувати негайно. Для інтраназального застосування розчин використовують протягом 1 доби за умови зберігання при температурі від 2 до 8°С.

Особливості застосування

Альфарекін слід застосовувати під наглядом лікаря. Пацієнтів слід поінформувати про переваги даної терапії та можливі побічні реакції.

Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу лікарського засобу знижують до 50% або припиняють лікування. Залежно від індивідуальної чутливості та призначеної дози препарату у пацієнтів може спостерігатись уповільнена швидкість психомоторних реакцій: сонливість, слабкість, підвищена стомлюваність.

Лихоманка

Оскільки лихоманка може спостерігатися в межах грипоподібного синдрому, який є звичайним явищем при терапії інтерфероном, слід виключити інші фактори постійної лихоманки. Рекомендується використовувати лікарський засіб на фоні антигістамінної та жарознижувальної терапії.

Необхідність відповідної гідратації

Під час лікування препаратом необхідно забезпечити адекватну гідратацію організму, оскільки у деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов'язана з зневодненням організму.

Реакції гіперчутливості

При розвитку реакції гіперчутливості негайного типу (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) препарат слід негайно відмінити та вжити відповідних заходів. Вихід, що минає, не вимагає скасування терапії.

Психічні порушення та порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС)

У деяких пацієнтів під час терапії препаратами інтерферону альфа-2b і навіть після припинення лікування, переважно протягом наступних 6 місяців, спостерігалися тяжкі побічні ефекти з боку ЦНС, особливо депресія, суїцидальні думки та спроба самогубства. Серед дітей та підлітків, які проходили курс лікування препаратами інтерферону альфа-2b у комбінації з рибавірином, суїцидальні думки та спроби самогубства спостерігалися набагато частіше, ніж у дорослих (2,4% проти 1%), під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії. Як і у дорослих, у дітей та підлітків з'являлися й інші побічні ефекти з боку психіки (наприклад, депресія, емоційна неврівноваженість та сонливість). Інші ефекти з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших осіб, наприклад, думки про вбивство), біполярні порушення, манію, сплутаність свідомості та зміни психічного стану, спостерігалися при лікуванні інтерферонами альфа.

Пацієнти з важкими психіатричними станами, у тому числі в анамнезі

Якщо лікування інтерфероном альфа-2b призначене як необхідне дорослим з важкими психіатричними станами, у тому числі в анамнезі, воно починається тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та терапевтичного лікування психіатричного стану.

Застосування інтерферону альфа-2b дітям та підліткам із тяжкими психіатричними станами, у тому числі в анамнезі, протипоказано.

Пацієнти, які застосовують/зловживають наркотичними речовинами

Пацієнти, інфіковані вірусом гепатиту С (ВГС), які вживають наркотичні речовини (алкоголь, канабіс та ін.), мають підвищений ризик розвитку психічних розладів або загострення наявних психічних розладів при лікуванні інтерфероном альфа. Якщо лікування з використанням інтерферону альфа необхідне для цих пацієнтів, перед початком терапії слід визначити наявність супутніх психічних захворювань та оцінити можливість використання інших речовин. При необхідності потрібно залучати лікаря-психіатра чи нарколога, щоб оцінити та ретельно спостерігати за станом пацієнта під час терапії та навіть після припинення лікування та своєчасно призначати засоби для корекції відповідних станів. При лікуванні препаратом вживання алкоголю має бути виключено.

Коінфекція вірусами гепатиту В та С

Виявлено випадки повторної активації гепатиту В (деякі з тяжкими наслідками) у пацієнтів, коінфікованих вірусами гепатиту В (ВГВ) та С (ВГС), які лікувалися препаратами інтерферону. Частота такої повторної активації була низькою. Усі пацієнти повинні проходити обстеження на гепатит В перед початком лікування інтерфероном гепатиту С. Надалі пацієнтів, коінфікованих гепатитами В та С, слід контролювати та лікувати відповідно до поточних клінічних рекомендацій.

Порушення щитовидної залози

Нечасто у дорослих пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b при вірусном гепатиті С, спостерігалися порушення з боку щитовидної залози, зокрема гіпотиреоз або гіпертиреоз (у 2,8% пацієнтів під час клінічних випробувань). Порушення функції щитовидної залози контролювалося відповідною традиційною терапією. Механізм, за допомогою якого Альфарекін може впливати на тиреоїдний статус, невідомий. Перед призначенням лікарського засобу на тривалий час у дозах 3 млн МО та вище рекомендується дослідження функції щитовидної залози. Препарат можна застосовувати за умови, що рівень тиреотропного гормону (ТТГ) знаходиться в межах норми.

Додаткове спостереження за станом щитовидної залози у дітей та підлітків

У дітей та підлітків при тривалому лікуванні препаратами інтерферону слід контролювати функцію щитовидної залози кожні 3 місяці (наприклад, визначати рівень ТТГ).

Лабораторні дослідження

У всіх пацієнтів перед початком і регулярно під час лікування необхідно проводити розгорнутий аналіз периферичної крові, з обов'язковим якісним та кількісним дослідженням показників крові, а також біохімічний аналіз крові, включаючи визначення вмісту електролітів, кальцію, печінкових ферментів, білірубіну та креатиніну. У всіх пацієнтів, які отримують препарат, необхідно ретельно контролювати рівень альбуміну у сироватці крові та протромбіновий час.

У пацієнтів із злоякісною меланомою функцію печінки та кількість лейкоцитів (лейкоцитарну формулу) слід контролювати щотижня під час індукції ремісії та щомісяця під час проведення підтримуючої терапії.

При мієломній хворобі необхідний періодичний контроль функції нирок.

Гіпертригліцеридемія

Під час лікування препаратами інтерферону альфа спостерігалася гіпертригліцеридемія та загострення гіпертригліцеридемії, іноді тяжке, тому рекомендується здійснювати контроль за рівнями ліпідів.

Побічні ефекти, у тому числі пролонгація коагуляційних маркерів та порушення функції печінки

Середні та тяжкі побічні ефекти можуть вимагати коригування схеми дозування або в деяких випадках припинення терапії лікарським засобом Альфарекін. Препарати інтерферону альфа підвищують ризик декомпенсації функції печінки та смерті у хворих на цироз печінки. Припинення лікування рекомендується пацієнтам із хронічним гепатитом, у яких відбувається пролонгація коагуляційних маркерів, що може свідчити про печінкову недостатність.

Комбінована терапія з рибавірином

Під час проведення комбінованої терапії з рибавірином необхідно враховувати застереження щодо застосування рибавірину.

При застосуванні під час вагітності рибавірин спричиняє серйозні вроджені дефекти. Пацієнтам, які приймають Альфарекін у комбінації з рибавірином, слід уникати вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення лікування. Пацієнти чоловічої статі та їхні партнерки повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення лікування.

Супутня хіміотерапія

Застосування інтерферону альфа у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами (наприклад, Ara-C, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид) збільшує ризик токсичності, що може загрожувати життю. Найчастішими побічними ефектами, що становлять загрозу життю, є запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія, ниркова недостатність та електролітні порушення. Через ризик збільшення токсичності потрібен ретельний підбір доз лікарського засобу Альфарекін для спільного застосування з хіміотерапевтичними засобами.

Аутоантитіла та аутоімунні розлади

Під час лікування інтерферонами альфа спостерігалося виникнення аутоантитіл та аутоімунних розладів. Пацієнти, схильні до виникнення аутоімунних розладів, належать до групи підвищеного ризику. Пацієнтам з ознаками аутоімунних розладів потрібен постійний нагляд, а також слід повторно оцінювати користь та ризик подальшого проведення терапії інтерфероном. У пацієнтів із хронічним гепатитом С, яких лікували інтерфероном, спостерігалися випадки синдрому Фогта – Коянагі – Харада (ФКБ). Цей синдром є гранулематозним запальним порушенням, яке вражає очі, систему слуху, мозкові оболонки та шкіру.

Пацієнти з виснажливими захворюваннями

Альфарекін слід обережно застосовувати пацієнтам з хронічними виснажливими захворюваннями, такими як легеневі захворювання в анамнезі (наприклад, хронічні обструктивні легеневі захворювання), та пацієнтам з цукровим діабетом, схильним до кетоацидозу. Також слід уважно спостерігати за пацієнтами з коагуляційними порушеннями (наприклад, тромбофлебіт, тромбоемболія легеневої артерії) або тяжкою мієлосупресією.

Пацієнти з кардіологічнимируйнуваннями

Свідчення прямої кардіотоксичності інтерферону відсутні, однак існує ймовірність, що гіпертермія та озноб, які часто супроводжують лікування, можуть викликати загострення наявних серцевих захворювань. За наявності в анамнезі хронічної серцевої недостатності, інфаркту міокарда та/або при аритміях, зокрема в анамнезі, лікування інтерфероном альфа-2b слід проводити під суворим контролем лікаря. Пацієнтам з кардіологічними захворюваннями в анамнезі та/або прогресуючій стадії раку рекомендується проводити ЕКГ до та під час курсу лікування.

Гіпотонія

Гіпотонія може виникати під час курсу терапії та протягом двох днів після проведення терапії та може вимагати додаткового лікування.

З боку органів дихання

Зрідка у пацієнтів, які отримували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонія, у тому числі з летальним кінцем. Етіологія цих явищ не визначено. Також ці симптоми спостерігалися при застосуванні «шосайкото» (shosaikoto) (китайського трав'яного лікарського засобу) разом із інтерфероном альфа. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів у всіх пацієнтів слід проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах або ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за пацієнтами та у разі потреби – скасування інтерферону альфа.

Оглушення, кома та енцефалопатія

У деяких пацієнтів, переважно похилого віку, які приймали більш високі дози препарату, спостерігалися випадки оглушення та коми, у тому числі випадки енцефалопатії. Ці ефекти, в основному, зворотні, повне звільнення від них у деяких пацієнтів триває до трьох тижнів. При прийомі високих доз препарату напади трапляються дуже рідко.

Побічні явища з боку органів зору

У деяких випадках після лікування інтерферонами альфа спостерігалися побічні явища з боку органів зору, у тому числі крововиливу в сітківку, «ватні» плями на сітківці, серозне відшарування сітківки, обструкція артерії чи вени сітківки. Усі пацієнти до початку терапії мають пройти офтальмологічне обстеження. У всіх пацієнтів, які скаржаться на зниження гостроти зору або обмеження полів зору та мають інші офтальмологічні симптоми під час лікування Альфарекін, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження.

Дентальні та періодонтальні порушення

Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень, які можуть спричинити втрату зубів у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію препаратами інтерферону альфа та рибавірином. Сухість у роті при тривалій комбінованій терапії інтерфероном альфа та рибавірином може призводити до пошкодження зубів та слизової оболонки рота. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження.

Пацієнти з псоріазом та саркоїдозом

Враховуючи дані про те, що інтерферон альфа загострює наявний псоріаз та саркоїдоз, пацієнтам із цими захворюваннями рекомендується застосовувати Альфарекін лише у випадку, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Відторгнення трансплантату нирки та печінки

За попередніми даними, терапія інтерфероном альфа може бути пов'язана з підвищенням частоти відторгнення трансплантату нирки. Також було зафіксовано випадки відторгнення трансплантату печінки на фоні застосування препаратів інтерферону. У хворих після трансплантації органів або кісткового мозку медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, оскільки інтерферони стимулюють імунну систему.

Вплив на фертильність

Інтерферон може знижувати фертильність. Повідомлялося про зниження концентрацій естрадіолу та прогестерону у сироватці крові жінок, які отримували людський лейкоцитарний інтерферон. Тому при застосуванні препарату жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції.

Застосування лікарського засобу слід припинити у разі: подовження часу згортання крові (у пацієнтів з хронічним гепатитом), проявів легеневого синдрому та рентгенологічного виявлення інфільтрату, появи або збільшення порушень зору, порушення функції щитовидної залози (відхилення від норми ТТГ), зниження рівня альбуміну в сироватці крові та зниження протромбінового часу.

Засіб не містить консервантів, тому, щоб уникнути бактеріального забруднення, рекомендується застосовувати розчин для парентерального введення негайно, залишки розчину необхідно вилити.

Альфарекін містить сполуки натрію: менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 1 мл, тобто практично вільно від натрію.

Якщо лікарський засіб Альфарекін застосовують для лікування пацієнтів з хронічним гепатитом С у комбінації з рибавірином, слід дивитися інструкцію щодо застосування рибавірину щодо побічних ефектів, пов'язаних із прийомом рибавірину.

Побічними ефектами, які найчастіше відзначалися при волосатоклітинній лейкемії, були лихоманка, стомлюваність, біль голови та міалгія. Гарячка та стомлюваність проходили через 72 години після відміни або тимчасового припинення застосування препарату.

Ін'єкційне введення лікарського засобу Альфарекін, як і всіх інших препаратів інтерферону альфа, у більшості випадків супроводжується грипоподібним синдромом, що характеризується підвищенням температури тіла, ознобом, головним та м'язовим болем, болем у суглобах, млявістю. Ці побічні ефекти легкої або середньої тяжкості дозозалежні, і, як правило, спостерігаються тільки в перші дні лікування, потім слабшають і проходять. Ці симптоми можна купувати або значно зменшити застосуванням парацетамолу в дозі 0,5-1 г за 30-40 хвилин до ін'єкції. Рідко можуть бути блювота, запаморочення, припливи.

Інфекції та інвазії, у тому числі фарингіт *, вірусна інфекція *, бронхіт, синусит, простий герпес, риніт, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, легенева інфекція, отит середнього вуха, абсцес зуба, простий герпес, інфекції сечовивідних шляхів, вагініт, гастроентерит, пневмонія**, сепсис, реактивація гепатиту В у осіб з коінфікуванням ВГС/ВГВ.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи), у тому числі новоутворення (неуточнені).

З боку системи крові та лімфатичної системи, у тому числі анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, що усуваються зменшенням дози, лімфаденопатія, лімфопенія, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, іди тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи **, включно саркоїдоз, загострення саркоїдозу, системний червоний вовчак, геморагічна і тромботична тромбоцитопенічна пурпура, васкуліт, ревматоїдний артрит (вперше виявлений або його загострення) **, синдром Коянаги - Харада, гострі реакції підвищеної чутливості (у тому числі кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичні реакції**).

З боку ендокринної системи, зокрема гіпотиреоз **, гіпертиреоз **, вірилізм, діабет, загострення цукрового діабету.

З боку метаболізму та харчування, у тому числі анорексія, гіпокальціємія, зневоднення, гіперурикемія, спрага, гіперглікемія, гіпертригліцеридемія**, підвищений апетит, порушення електролітного балансу.

Психічні порушення **, ​​у тому числі депресія, безсоння, страх, емоційна лабільність *, розлади поведінки, збудження, сомнамбулізм, почуття тривоги, нервозність, розлади сну, порушення сновидіння, апатія, сплутаність свідомості , порушення сну, зниження лібідо, суїцидальні думки, суїцид, спроби самогубства, агресивна поведінка (іноді спрямована на інших осіб), психоз, у тому числі галюцинаторні думки про вбивство людини, зміна психічного стану **, манія, біполярний розлад.

З боку нервової системи **, ​​у тому числі запаморочення, головний біль, порушення концентрації, сухість у роті, гіперкінез, тремор, дисфонія, атаксія, парестезії, гіпестезія, гіперестезія, мігрень, припливи, порушення концентрації, сонливість, порушення смаку, периферична невропатія, цереброваскулярні крововиливи, цереброваскулярна ішемія, судоми, синдром порушення свідомості, енцефалопатія, мононевропатія, кома**.

З боку органів зору, зокрема зниження гостроти зору, кон'юнктивіт, патології зору, порушення з боку слізних залоз, біль у очних яблуках, крововилив у сітківку ока**, ретинопатія (у тому числі макулярний набряк), обструкція вени або артерії сітківки**, неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, втрата гостроти зору або полів зору, «ватні» плями на сітківці **, серозне відшарування сітківки.

З боку органів слуху та рівноваги, у тому числі запаморочення, шум у вухах, погіршення або втрата слуху.

З боку серця, зокрема серцебиття, тахікардія, перикардит, кардіоміопатія, інфаркт міокарда, серцева ішемія, застійна серцева недостатність, перикардіальний випіт, аритмія.

З боку судинної системи, у тому числі артеріальна гіпертензія, периферична ішемія, гіпотензія**, гіперемія, блідість.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення, у тому числі задишка*, тахіпное, епістаксис, кашель*, носова кровотеча, респіраторні порушення, закладеність носа, подразнення слизової оболонки носа, ринорея, чхання, сухий непродуктивний кашель , легеневі інфільтрати **, пневмонія **, фіброз легких, легенева артеріальна гіпертензія ***.

З боку шлунково-кишкового тракту, в тому числі нудота/блювота, біль у животі, стоматит, диспепсія, виразковий та виразково-гангренозний стоматит, біль у правому верхньому квадранті живота, диспепсія, глосит, гастроезофагеальний рефлюкс, гінгівіт, запор, діарея, панкреатит, ішемічний коліт, виразковий коліт, кровоточивість ясен, періодонтальні порушення, зубний біль, дентальні порушення, пігментація язика **.

З боку системи травлення, зокрема порушення функції печінки, гепатомегалія, гепатотоксичність (у тому числі з летальним результатом).

З боку шкіри та підшкірних тканин, в тому числі, алопеція, висип *, реакція фоточутливості, макулопапульозний висип, шкірний висип, екзема, акне, ураження шкіри, ураження нігтів, порушення пігментації, свербіж*, сухість шкіри, еритема, шкірні розлади, гематома, підвищене потовиділення, псоріаз (вперше виявлений або його загострення)**, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку кістково-м'язового апарату та сполучної тканини, у тому числі міалгія, артралгія, м'язово-скелетні болі, артрит, рабдоміоліз, міозит, судоми м'язів ніг, біль у спині.

З боку нирок та сечовивідних шляхів, у тому числі часті сечовипускання, енурез, порушення сечовипускання, нетримання сечі, ниркова недостатність, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз, у тому числі жінки: аменорея, біль у молочних залозах, дисменорея, менорагія, порушення менструального циклу, вагінальні розлади; чоловіки: тестикулярний біль.

Загальні порушення та порушення умов введення, у тому числі запалення в місці введення, алергічна реакція в місці введення *, втома, озноб, лихоманка **, грипоподібні симптоми **, астенія, дратівливість, біль у грудях, нездужання, біль у місці введення, некроз у місці введення, набряк обличчя.

З боку лабораторних показників, зокрема зниження маси тіла, зменшення коефіцієнтів росту (зменшення росту та/або маси тіла, характерних для певного віку).

Травми та отруєння, у тому числі розрив шкіри.

* Ці побічні ефекти є частими лише при монотерапії інтерфероном альфа-2b.

** Дивись розділ «Особливості застосування».

*** Про легеневу артеріальну гіпертензію див. також нижче.

Небажані реакції, які спостерігалися у хворих на гепатит С, характерні для випадків застосування інтерферону альфа-2b за іншими показаннями зі збільшенням частоти при збільшенні дози. Наприклад, при застосуванні високих доз інтерферону альфа-2b при ад'ювантній терапії пацієнтів з меланомою такі побічні реакції, як втома, лихоманка, міалгія, нейтропенія, анемія, анорексія, нудота і блювота, діарея, озноб, гриппоподобія і запаморочення були більш частими, ніж побічні реакції в ході досліджень хворих на гепатит С. Тяжкість побічних ефектів також збільшується при терапії високими дозами (3 та 4 ступеня за класифікацією ВООЗ у 66% та 14% пацієнтів відповідно), порівняно з легкою або середньою ступенем тяжкості, зазвичай пов'язаної з нижчими дозами. Побічні ефекти зазвичай контролюються завдяки коригуванню доз.

Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, особливо аритмія, в основному пов'язані з захворюванням серцево-судинної системи, що вже є, і виникають після терапії кардіотоксичними препаратами. Кардіоміопатія, яка є оборотною у разі припинення лікування інтерфероном альфа, рідко спостерігається у пацієнтів без попередніх симптомів серцевого захворювання.

Виявлено випадки легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ), пов'язані з препаратами інтерферону альфа, особливо у пацієнтів із факторами ризику ЛАГ (наприклад, портальна гіпертензія, ВІЛ-інфекція, цироз печінки). Такі явища спостерігалися в різні моменти часу, зазвичай, через кілька місяців після початку лікування інтерфероном альфа.

Широкий ряд аутоімунних та імуноопосередкованих захворювань спостерігається при застосуванні інтерферонів альфа, включаючи порушення функції щитовидної залози, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит (вперше виявлений або його загострення), геморагічну та тромботичну тромбоцитопени.

Клінічно значущі лабораторні відхилення, які найчастіше виникають при дозі 10 млн МО на добу, включають зменшення кількості гранулоцитів та лейкоцитів, зниження рівня гемоглобіну та числа тромбоцитів, підвищення рівня лужної фосфатази, ЛДГ, креатиніну сироватки крові та азоту. Також спостерігалася панцитопенія середньої тяжкості, зазвичай оборотна. Підвищення рівня АЛТ/АСТ як відхилення від норми спостерігалося у деяких пацієнтів, які не захворіли на гепатит С, а також у деяких пацієнтів з ХРнічним гепатитом В, збігаючись з кліренсом ДНК-полімерази вірусу.

Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків зазвичай аналогічний до профілю побічних реакцій у дорослих, хоча є специфічна педіатрична проблема щодо придушення росту. Понад те, суїцидальні думки чи спроби самогубства виникають частіше в дітей віком і підлітків проти дорослими пацієнтами. Як і у дорослих, у дітей та підлітків також спостерігалися інші психічні розлади (наприклад, депресія, емоційна лабільність та сонливість). Крім того, розлади в місці ін'єкції, лихоманка, анорексія, блювання та емоційна лабільність частіше зустрічаються у дітей та підлітків у порівнянні з дорослими пацієнтами.

До теперішнього часу не описано випадків передозування лікарського засобу Альфарекін. Однак, як і при передозуванні будь-якої лікарської речовини, рекомендована симптоматична терапія зі спостереженням за функціями життєво важливих органів і ретельним наглядом за станом пацієнта.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8 ºС у недоступному для дітей місці.

Альфарекін ліофілізат для розчину для ін'єкцій застосовують при гострому та хронічному вірусному гепатиті В і С, гострих вірусних, бактеріальних та змішаних інфекціях, гострих та хронічних септичних захворюваннях вірусної та бактеріальної природи, герпетичних урогенітальному хламідіозі, ураженнях нервової системи з моно- та полірадикулярними больовими синдромами, розсіяному склерозі, папіломатозі гортані, меланомі шкіри та ока, саркомі Капоші, мієломній хворобі, хронічній мієлоїдній лейкемії, волосатоклітинній лейкемії, неходжкінських злоякісних лімфомах.