Альтарго мазь 1% туба 5 г

По 5 г мазі в алюмінієвій тубі з пластиковою кришечкою у картонній упаковці.

Мазь.
Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору з відтінком однорідна мазь практично вільна від видимих ознак контамінації.

Ретапамулін є синтетичним похідним речовини плевромутиліну, що була ізольована шляхом ферментації з Clitopilus passeckerianus.

Ретапамулін селективно інгібує синтез бактеріального білка шляхом взаємодії з 50S субодинею бактеріальної  рибосоми, яка є, у певному відношенні, відмінною від інших антибіотиків, що взаємодіють із рибосомою. Отримані дані свідчать, що у ділянку з’єднання включається рибосомальний протеїн L3, рибосомальна   P-ділянка та пептидилтрансферазний центр. Шляхом зв’язування з цією ділянкою плевромутилін інгібує пептидилтрансферазу, частково блокує взаємодію з Р-ділянкою та перешкоджає нормальному формуванню активної 50S субодиниці бактеріальної  рибосоми, тобто інгібує синтез бактеріального протеїну різноманітними механізмами. Завдяки такому особливому методу дії in vitro перехресна чутливість з ретапамуліном та іншими антибіотиками є рідкісною.

Ретапамулін проявляє активність проти більшості штамів таких поширених патогенних мікроорганізмів шкіри та підшкірних тканин як Staphylococcus aureus та Staphylococcus pyogenes як in vitro, так і в клінічних дослідженнях. Однак за даними клінічних досліджень ретапамулін був менш ефективний щодо деяких метицилінрезистентних штамів Staphylococcus aureus.

Препарат також активний in vitro проти деяких грампозитивних, грамнегативних та анаеробних мікроорганізмів.

Ретапамулін головним чином чинить бактеріостатичну дію щодо  Staphylococcus aureus та Staphylococcus pyogenes. Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК) проти S. aureus та S. pyogenes у 512 та 1024 рази перевищувала мінімальну інгібіторну концентрацію (МІК).

Чутливі мікроорганізми:

• Staphylococcus aureus (in vitro ретапамулін проявляє однакову активність проти метицилінчутливих та метицилінрезистентних штамів S.aureus. Однак, див. розділ «Особливості застосування» стосовно клінічної ефективності проти метицилінрезистентних штамів). Ретапамулін не слід застосовувати для лікування інфекцій, що викликані метицилінрезистентними штамами S.aureus;
• Streptococcus pyogenes (задовільна активність була продемонстрована у клінічних дослідженнях);
• Streptococcus agalactiae.

Нечутливі мікроорганізми:

• Enterobacteriacae;
• Pseudomonas aeruginosa;
• Enterococcus faecalis.

Резистентність.

Зменшення in vitro активності ретапамуліну опосередковується через мутацію у рибосомальному білку L3. Присутність АВС переносника vgaAv зменшує in vitro активність ретапамуліну. На чутливість до плевромутилину може вплинути CfrrRNA метилтрансфераза, яка надає перехресну резистентність до феніколів, лінкосаміндів та стрептограміну А у стафілококів.

Ретапамулін продемонстрував низький потенціал  розвитку резистентності in vitro.

Найбільший рівень МІК ретапамуліну у серіях з пасажів S. aureus та S. pyogenes при наявності субмінімальної інгібіторної активності ретапамуліну був 2 мкг/мл.

Абсорбція. Системний вплив 1 % ретапамуліну вивчався при застосуванні на неушкодженій шкірі та абразивних ранах протягом 7 днів. Системний вплив при застосуванні на неушкодженій шкірі був дуже низьким. Середнє геометричне значення максимальної концентрації препарату у плазмі крові після застосування на 200 см² ушкодженої шкіри було 9,75 нг/мл у 1-й день і 8,79 нг/мл – на 7-й день з максимальним індивідуальним значенням  22,1 нг/мл.

Були проведені одноразові визначення концентрації препарату у плазмі крові  516 дорослих та дітей із вторинними інфікованими ранами, які лікувалися  1 % ретапамуліном 2 рази на добу протягом 5 днів. Визначення проводилося перед нанесенням мазі на 3-й або 4-й день у дорослих та між 0 та 12 годинами після останнього нанесення мазі на 3-й або 4-й день у дітей. У більшості зразків (89 %)  концентрація препарату була нижче рівня вимірюваності (0,5 нг/мл). Серед тих зразків, що піддавалися вимірюванню, у 90 % випадків концентрація ретапамуліну становила менше 2,5 нг/мл. Максимальна вимірювана концентрація ретапамуліну становила 10,7 нг/мл у дорослих і 18,5 нг/мл – у дітей (віком від 2 до 17 років).

Діти віком до 2 років.

Під час вивчення фармакокінетики місцевого застосування ретапамуліну у дітей зразки плазми крові були отримані від пацієнтів віком від 2 місяців до 2 років. У 46 % зразків був виміряний рівень концентрації ретапамуліну (від 0,52 до 177,3 нг/мл), де більшість зразків (75 %) мали концентрацію < 5 нг/мл.

Діти віком від 2 до 9 місяців.

Концентрація ретапамуліну у плазмі крові була виміряна у 69 % пацієнтів (n=20). У цій віковій групі зафіксовано чотири випадки, коли концентрація репатамуліну у плазмі крові (26,9, 80,3, 174,3 та 177,3 нг/мл) була вищою за найвищий рівень концентрації ретапамуліну у плазмі крові, зафіксований у групі пацієнтів віком від 2 до 17 років (18,5 нг/мл). Застосування ретапамуліну не рекомендується дітям віком до 9 місяців (див. «Спосіб застосування та дози»).

Діти віком від 9 місяців до 2 років.

Концентрація ретапамуліну у плазмі крові була виміряна у 32 % пацієнтів (n=16). У цій віковій групі зафіксовано один випадок, коли концентрація репатамуліну у плазмі крові (95,1 нг/мл) була вищою за найвищий рівень концентрації ретапамуліну у плазмі крові, зафіксований у групі пацієнтів віком від 2 до 17 років (18,5 нг/мл). (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Розподіл. У зв’язку з дуже низьким системним впливом препарату, розподіл препарату у тканинах людини не вивчався. У дослідженнях in vitro ретапамулін є субстратом та інгібітором Р-глікопротеїну. Однак системний вплив ретапамуліну після місцевого застосування у 660 разів нижчий за концентрацію ретапамуліну (ІС₅₀), необхідну для інгібування Р-глікопротеїну.

Ретапамулін приблизно на 94 % зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм. In vitro метаболізм ретапамуліну у мікросомах печінки людини головним чином опосередковується за допомогою CYP3A4, значно меншою мірою – CYP2C8 та CYP2D6.

Виведення. Виведення препарату з організму людини не вивчалося.

Дерматологічні засоби. Антибіотики для місцевого застосування. Код АТХ D06A X13.

Вплив супутніх препаратів для місцевого застосування на одну й ту саму ділянку шкіри, що лікується ретапамуліном, не вивчався і тому не рекомендується одночасне застосування з іншими лікарськими засобами.
У мікросомах печінки людини ретапамулін є сильним інгібітором CYP3А4. Однак, оскільки концентрація ретапамуліну у плазмі крові під час місцевого застосування є низькою, не очікується, що системне застосування субстратів CYP3А4 спричинить до клінічно важливої інгібіції їх метаболізму ретапамуліном.
Сумісне застосування перорального кетоконазолу 200 мг 2 рази на добу збільшувало середній AUC(0-24) та Cmax ретапамуліну на 81 % після місцевого застосування ретапамуліну у дозі 10 мг/г мазі на абразивну шкіру здорових добровольців. Тим не менш, найвища концентрація у плазмі крові була низькою (≤ 10,5 нг/мл рівень без кетоконазолу та ≤ 17 нг/мл – при наявності кетоконазолу).
Після місцевого застосування ретапамуліну у дозі 10 мг/г мазі дорослим та дітям віком від 2 років системний вплив ретапамуліну був низьким (макимальна концентрація у плазмі крові < 20 нг/мл). Тому не очікується клінічно значущого підвищення концентрації ретапамуліну у плазмі крові при застосуванні пацієнтами віком від 2 років, які також лікуються інгібіторами CYP3А4.
У дітей віком від 9 місяців до 2 років інколи можливий вищий рівень концентрації препарату у плазмі крові порівняно з дітьми старшого віку та дорослими. Тому ретапамулін у дозі 10 мг/г дітям цієї вікової групи слід застосовувати з обережністю, якщо вони також отримують інгібітори CYP3А4, оскільки можливе подальше підвищення системного впливу ретапамуліну при наявності інгібіторів CYP3А4.

діюча речовина: ретапамулін;
1 г мазі містить 10 мг ретапамуліну;
допоміжна речовина: парафін білий м’який (містить бутилгідрокситолуол (Е 321)).

Не впливає або має дуже незначний вплив на здатність керувати атотранспортом чи працювати з іншими механізмами.

Даних щодо застосування препарату у період вагітності у людини немає. За даними досліджень на тваринах був показаний незначний вплив ретапамуліну на розвиток плода після перорального застосування. Вплив препарату на постнатальний розвиток не вивчався. Ретапамулін у період вагітності слід застосовувати лише за чітких показань тоді, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода.
Невідомо, чи екскретується ретапамулін у грудне молоко. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення лікування препаратом приймається після оцінки співвідношення користь для матері/ризик для дитини.
За даними досліджень на тваринах впливу на фертильність чоловіків та жінок виявлено не було.

Оскільки безпека та ефективність застосування ретапамуліну для лікування дітей віком до 9 місяців не встановлені, застосовувати препарат дітям цієї вікової групи не рекомендується.

Місцеве лікування бактеріальних інфекцій шкіри та підшкірних тканин:
імпетиго;
інфіковані травматичні ураження (невеликі рвані, абразивні або зашиті рани).

Гіперчутливість до ретапамуліну або до іншого компонента препарату.

Препарат призначений лише для зовнішнього місцевого застосування.
Дорослі та діти від 9 місяців.
Тонкий шар мазі слід наносити на уражену ділянку 2 рази на добу протягом 5 днів.
На оброблену маззю ділянку шкіри можна накладати стерильну марлеву пов’язку.
Ефективність та безпека застосування препарату не встановлені при:
кількості уражень при імпетиго понад 10 та загальній площі уражень понад 100 см2;
при вторинних інфікованих травматичних ураженнях, що мають довжину понад 10 см або загальну площу ураженої поверхні понад 100 см2.
Пацієнтам віком до 18 років загальна площа поверхні тіла, що лікується, не повинна перевищувати 2 % поверхні тіла.
У разі відсутності клінічного ефекту протягом 2-3 днів лікування слід переглянути.
Хворі літнього віку.
Корекція дози не потрібна.
Дозування при порушенні функції нирок.
Корекція дози не потрібна.
Дозування при порушенні функції печінки.
Корекція дози не потрібна.

Дані клінічних досліджень.
Загальні та місцеві реакції.
Поширені: реакції у місці нанесення – подразнення.
Непоширені: реакції у місці нанесення – свербіж, біль, еритема.
Шкіра та підшкірна тканина.
Непоширені: контактний дерматит.
Дані постмаркетингових досліджень.
Розлади з боку імунної системи.
Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк.
Загальні та місцеві реакції.
Частота невідома: подразнення у місці застосування, включаючи печіння.
Частота побічних реакцій у дітей така ж, як у дорослих.

Не було зафіксовано випадків передозування ретапамуліну. У разі появи будь-яких ознак або симптомів передозування як місцевих, так і після випадкового застосування внутрішньо, слід проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Дерматологічний засіб. Антибіотик для місцевого застосування.