Амброксол р-н інф. 7,5 мг/мл амп. 2 мл

По 2 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері з плівки, по 1 або 2 блістери в пачці з картону. По 2 мл в ампулі; по 10 ампул у блістері з плівки, по 1 блістеру в пачці з картону. По 2 мл в ампулі; по 5 або 10 ампул у пачці з картону з картонними перегородками.

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, практично вільний від часток.

Фармакодинаміка. Амброксолу гідрохлорид, заміщений бензиламін, є метаболітом бромгексину. Він відрізняється від бромгексину відсутністю метильної групи та наявністю гідроксильної групи у пара-транс-положенні циклогексилового кільця. Амброксол чинить секретолітичну і секретомоторну дію у бронхіальному тракті. У доклінічних дослідженнях він збільшував частку серозного компонента бронхіальної секреції. Амброксол сприяє видаленню слизу шляхом зниження в’язкості та активації циліарного епітелію. Амброксол активує систему сурфактанта за рахунок безпосереднього впливу на пневмоцити ІІ типу в альвеолах та клітини Клара в ділянці малих дихальних шляхів. Він посилює утворення й виведення поверхнево-активного матеріалу в альвеолах та бронхіальному дереві плода і дорослого організму. Ці ефекти були продемонстровані у різних біологічних видів на культурах клітин та in vivo. Крім того, в різних доклінічних дослідженнях було продемонстровано антиоксидантні ефекти амброксолу. Фармакокінетика. При внутрішньовенному застосуванні біодоступність препарату за визначенням становить 100%. Після внутрішньовенного введення кінетика амброксолу у терапевтичному діапазоні застосування становить 15–90 мг з лінійною залежністю від дози, при цьому навіть при внутрішньовенному введенні 1,0 г не спостерігається відчутних відхилень від лінійності дози. Розподіл Приблизно 85% (80–90%) препарату зв’язується з білками плазми крові. У легеневій тканині амброксол досягає більш високої концентрації, ніж у плазмі крові, при парентеральному введенні. Амброксол може проникати у цереброспінальну рідину, через плацентарний бар’єр та виділяється у грудне молоко. Біотрансформація Формування метаболітів, здатних проникати в нирки (наприклад, дибромантранілова кислота, глюкуронід), відбувається у печінці. Виведення Майже 90% препарату виводиться нирками у формі метаболітів, що утворюються в печінці. Менше 10% амброксолу виводиться нирками у незміненому вигляді. Через високий ступінь зв’язування з білками, великий об’єм розподілу та повільний перерозподіл препарату з тканин в кров при діалізі або форсованому діурезі суттєве виведення амброксолу малоймовірне. Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить 7–12 годин. Період напіввиведення з плазми амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 години. Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок У пацієнтів з тяжкими розладами з боку печінки кліренс амброксолу знижується на 20–40%. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок необхідно враховувати кумуляцію метаболітів амброксолу. Діти з порушенням функції нирок У новонароджених із порушенням функції нирок, яким повторно внутрішньовенно вводили амброксол, період напіввиведення приблизно подвоювався, що вказує на знижений кліренс.

Засоби, що застосовуються при кашлю та застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Код АТХ R05C B06.

До цього часу не встановлено клінічно значущих взаємодій амброксолу з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування лікарського засобу Амброксол-Лубнифарм і засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу; така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі і можливого ризику застосування. Лабораторні аналізи Одночасне застосування амброксолу і антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, доксицикліну й еритроміцину) призводить до підвищення концентрації антибіотиків у бронхолегеневих секретах і мокротинні.

діюча речовина: ambroxol hydrochloride; 1 мл розчину для інфузій містить амброксолу гідрохлориду 7,5 мг; допоміжні речовини: лимонна кислота, моногідрат; динатрію фосфат, дигідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.

Застосовують недоношеним дітям та новонародженим за показаннями.

Для підсилення вироблення легеневого сурфактанта у недоношених дітей та новонароджених з синдромом дихальної недостатності.

Гіперчутливість до амброксолу гідрохлориду або інших компонентів лікарського засобу.

Для внутрішньовенної інфузії. Дозування 30 мг на 1 кг маси тіла на добу, розділені на 4 одиночні дози. Дозування при нирковій і/або печінковій недостатності При тяжкій нирковій недостатності або тяжкій печінковій недостатності підтримувальну дозу потрібно відповідно знизити або збільшити інтервал між введенням доз. Розчин потрібно вводити за допомогою помпового пристрою для інфузій шляхом короткої інфузії протягом щонайменше 5 хвилин. Тривалість лікування — 5 днів. Вміст 1–6 ампул слід розвести у 250–500 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера. Розчин, розведений за допомогою фізіологічного розчину або розчину Рінгера, стабільний з фізико-хімічної точки зору протягом 24 годин при температурі 15–25 °C. З мікробіологічної точки зору, якщо відкриття ампул і розведення пов’язане з ризиком мікробіологічної контамінації, розчин слід використати одразу після приготування. Якщо цього не сталось, відповідальність за умови та терміни зберігання несе користувач. Якщо жоден з цих розчинників недоступний, розчин глюкози 5% може бути застосований як альтернативний. При застосуванні розчину глюкози 5% вміст ампул слід розводити безпосередньо перед використанням. Якщо розчин не було використано негайно після приготування, його потрібно утилізувати.

Для оцінки частоти побічних явищ було використано таку класифікацію:

дуже часто	≥1/10;
часто	≥ 1/100 — < 1/10;
нечасто	≥ 1/1000 — < 1/100;
рідко	≥ 1/10 000 — < 1/1000;
дуже рідко	< 1/10 000;
невідомо	неможливо оцінити на основі наявних даних.

З боку імунної системи: рідко — реакції гіперчутливості; невідомо — анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк і свербіж. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — еритема; рідко — висип, кропив’янка; невідомо — серйозні шкірні побічні реакції (у тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона / токсичний епідермальний некроліз і гострий генералізований екзантематозний пустульоз). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто — сухість у роті, запор, слинотеча, сухість у горлі; невідомо — нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — ринорея, диспное (як симптом реакції підвищеної чутливості). З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто — розлади сечовипускання. Порушення загального характеру та патологічні явища у місці введення препарату: нечасто — підвищення температури тіла та озноб, реакції з боку слизової оболонки. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати контролювати співвідношення користь/ризик для цього лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про усі підозрювані побічні реакції у ДП «Державний експертний центр МОЗ України».

Наразі немає повідомлень щодо специфічних симптомів передозування. Симптоми, що спостерігаються у разі випадкового передозування або медичної помилки, аналогічні відомим побічним реакціям при застосуванні в рекомендованих дозах і можуть потребувати симптоматичного лікування.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Амброксол-Лубнифарм, розчин для інфузій, не слід змішувати з іншими розчинами, окрім фізіологічного розчину і розчину Рінгера.