Амлодипін-Астрафарм таблетки по 5 мг, 60 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 6 блістерів у коробці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, плоскоциліндричної форми, краї поверхонь скошені, з одного боку - риска.

Амлодипін - антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію в міокард і в клітини гладких м'язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну обумовлений безпосереднім розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну встановлено недостатньо, проте такі ефекти відіграють певну роль:

• амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує периферичний опір (постнавантаження). Зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні;
• розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол (нормальних та ішемізованих), можливо, також відіграє роль у механізмі дії амлодипіну. Таке розширення підвищує насичення міокарда киснем у пацієнтів із спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметалу або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні однієї добової дози препарату підвищується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії та час до 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями або змінами рівня ліпідів у плазмі крові та може застосовуватися пацієнтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Всмоктування/розподіл. Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступово абсорбується у плазмі крові. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 6-12 годин після застосування. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (РК) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro продемонстрували, що зв'язування амлодипіну з білками плазми становить приблизно 97,5%.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм/виведення. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 35-50 годин. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається після 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін переважно метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60% введеної дози виводиться із сечею, приблизно 10% з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти похилого віку. Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі крові подібний у пацієнтів похилого віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай є дещо зниженим, що у пацієнтів похилого віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

Пацієнти з порушенням функцій нирок. Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виділяється у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не виділяється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Інформація щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Діти. Дослідження фармакокінетики проводилися за участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією з 12 до 17 років (також 34 пацієнти з 6 до 12 років та 28 пацієнтів з 13 до 17 років), які застосовували амлодипін у дозах 1,25-20 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям з 6 до 12 років та з 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/год відповідно для хлопчиків, та 16,4 та 21,3 л/год відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієнтів до 6 років обмежена.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Амлодипін. Код АТХ С08С А01.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Є дані про безпечне застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, блокаторами, блокаторами, блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), нітратами пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними, нестероїдними.

Дані, отримані під час досліджень із плазмою крові людини іn vitro, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв'язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі, як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного підвищення експозиції амлоді. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів похилого віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та добір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4.

Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, що є індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.

Дантролен (інфузії).

Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус.

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, проте фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен моніторинг рівнів такролімусу в крові та при необхідності корекція доз.

Інгібітори mTOR (mammalian target of rapamycin - мішені рапаміцину у самців).

Такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсіролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами mTOR він може посилювати вплив останніх.

Циклоспорин.

Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводилося, за винятком застосування пацієнтам з трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося змінне підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0-40%). Для пацієнтів з трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, рекомендується моніторинг концентрацій циклоспорину та, за необхідності, зниження дози циклоспорину.

Сімвастатин.

Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно із застосуванням тільки симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину та варфарину.

Сілденафіл.

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.

Інші лікарські засоби.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Етанол (алкоголь).

Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну істотно не впливав на фармакокінетику етанолу.

Спільне застосування амлодипіну з циметидином не впливало на фармакокінетику амлодипіну.

Спільне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) з кратною дозою амлодипіну істотно не впливало на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні тести.

Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

діюча речовина: amlodipine;

1 таблетка містить амлодипіну бесилату у перерахунку на 100% речовину 5 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний.

Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості чи нудота. Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

Вагітність.

Безпека застосування амлодипіну в період вагітності не встановлена.

Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Під час досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю.

Амлодипін виділяється у грудне молоко. Співвідношення дози, отриманої новонародженим від матері, в міжквартильному діапазоні оцінюють як 3-7%, максимум 15%. Дія амлодипіну на немовлят невідома. При прийнятті рішення про продовження годування груддю або застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність.

Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Препарат можна застосовувати дітям віком від 6 років.
Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

• Артеріальна гіпертензія;
• хронічна стабільна стенокардія;
• вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

• Підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну або до будь-якого іншого компонента препарату;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• шок (включаючи кардіогенний шок);
• обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти важкого ступеня);
• гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Дорослі.

Зазвичай на лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії рекомендована початкова доза лікарського засобу становить 5 мг амлодипіну 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію, дозу можна збільшити до максимальної дози, що становить 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та/або адекватних доз β-блокаторів.

Є досвід застосування препарату в комбінації з тіазидними діуретиками, блокаторами, блокаторами, блокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Немає необхідності в доборі дози препарату при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, β-блокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту.

Діти з 6 років з артеріальною гіпертензією.

Рекомендована початкова доза препарату для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не досягне протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5 мг для даної категорії пацієнтів не досліджувалося.

Пацієнти похилого віку.

Не потребує підбору дози для даної категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

Рекомендується застосовувати звичайні дози препарату, оскільки зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не пов'язані зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Застосування пацієнтам із порушенням функцій печінки.

Дози препарату для застосування пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю та починати застосування з найнижчої дози (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика&raquo ;).

Особливості застосування

Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічній кризі не оцінювалися.

Пацієнти із серцевою недостатністю. Даної категорії пацієнтів препарат Амлодипін-Астрафарм слід застосовувати з обережністю. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних ускладнень та летальних наслідків у майбутньому.

Цей категорії пацієнтів амлодипін слід застосовувати з обережністю. Клінічні дослідження показали, що у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо.

Пацієнти з порушенням функцій печінки. Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо доз препарату немає. Тому даної категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату з найнижчою дозою. Слід бути обережними як на початку застосування, так і під час збільшення дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним вільний добір дози та ретельне спостереження за станом пацієнта.

Пацієнти похилого віку. Збільшувати дозу препарату цієї категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти з порушенням функцій нирок. Даної категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату.Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом з грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призводить до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи крові, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та стомлюваність.

З боку системи крові: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції.

Метаболічні порушення: гіперлікемія.

З боку психіки: депресія, зміна настрою (включаючи тривожність), безсоння, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування), тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія, гіпертонус, периферична нейропатія, екстрапірамідні розлади.

З боку органів зору: порушення зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: посилене серцебиття, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та тріпотіння передсердь), інфаркт міокарда, припливи, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку дихальної системи: диспное, кашель, риніт.

З боку травного тракту: біль у животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечника (включаючи діарею та запор), блювання, сухість у роті, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку гепатобіліарної системи: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося з холестазом).

З боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенсон- набряк Квінке, фоточутливість, токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м'язової системи: набряк гомілок, судоми м'язів, артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку сечовивідної системи: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: набряки, стомлюваність, астенія, біль у грудях, біль, нездужання.

Лабораторні показники: збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Діти .

Амлодипін добре переноситься при застосуванні дітей. Профіль побічних реакцій був подібним до тих, які спостерігалися у дорослих. У дослідженні за участю дітей частіше повідомлялося про такі побічні реакції: головний біль, запаморочення, розширення кровоносних судин, носова кровотеча, біль у животі, астенія.

Більшість побічних реакцій було легким або помірним. Тяжкі побічні реакції (переважно головний біль) спостерігалися у 7,2% при застосуванні 2,5 мг амлодипіну, у 4,5% при застосуванні 5 мг амлодипіну та у 4,6% - у групі плацебо. Найбільш поширеною причиною виключення із дослідження була неконтрольована гіпертензія. Жодного разу виняток із дослідження був викликано відхиленнями лабораторних показників від норми. Не було зафіксовано значних змін пульсу.

Досвід навмисного передозування амлодипіну обмежений.

Симптоми: значне передозування препарату призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним результатом.

Лікування: клінічно значуща гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття кінцівок, моніторинг об'єму циркулюючої рідини та сечовиділення.

Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування глюконату кальцію внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2 годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило його всмоктування.

Оскільки амлодипін найвищою мірою пов'язується з білками плазми, ефект діалізу незначний.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Амлодипін призначений для лікування артеріальної гіпертензії у дорослих. Він може використовуватися як самостійно, так і разом з іншими препаратами. Його також використовують у терапії стенокардії напруги та вазоспастичної стенокардії. Використання Амлодипіну доцільно в тих випадках, коли лікування нітратами та B-адреноблокаторами виявилося малоефективним і не дало потрібного результату.