Амлоцим таблетки 10 мг № 30

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 10 блістерів у картонній коробці.

Таблетки.

Амлодипін-антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію в міокард і до клітин гладких м'язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну обумовлений безпосереднім розслаблюючим дією на гладкі м'язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну визначений недостатньо, проте нижчеперелічені ефекти відіграють певну роль.

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином зменшує загальний периферичний опір (постнавантаження), яке долає серце при роботі. Оскільки частота серцевих скорочень залишається постійною, таке зменшення навантаження знижує споживання енергії міокардом і потребу в кисні.

2. Розширення головних коронарних і коронарних артеріол (нормальних і ішемізованих), можливо, також грає роль в механізмі дії амлодипіну. Таке розширення судин призводить до поліпшення постачання киснем міокарда у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається. У пацієнтів зі стенокардією однократний щоденний прийом амлодипіну забезпечує збільшення переносимості навантаження, подовжує час до початку нападу та час депресії сегмента ST на 1 мм Препарат також зменшує частоту нападів стенокардії і потребу в нітрогліцерині. Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями або змінами рівня ліпідів у плазмі крові і може застосовуватися пацієнтам з астмою, цукровим діабетом і подагрою.

Всмоктування / розподіл.

Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступово всмоктується в плазму крові. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 6-12 годин після застосування. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рК а ) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro показали, що зв'язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5%.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм / висновок.

Період напіввиведення з плазми крові становить близько 35-50 годин. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін в основному метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60% введеної дози виводиться з сечею, приблизно 10% з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти похилого віку.

Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі крові подібний у пацієнтів літнього віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою "концентрація/час" (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виділяється в незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам з порушенням функцій нирок можуть застосовуватися звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Інформація про застосування амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду і збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Діти.

Всмоктування / розподіл.

Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступово всмоктується в плазму крові. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 6-12 годин після застосування. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рК а ) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro показали, що зв'язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5%.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм / висновок.

Період напіввиведення з плазми крові становить близько 35-50 годин. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін в основному метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60% введеної дози виводиться з сечею, приблизно 10% з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти похилого віку.

Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі крові подібний у пацієнтів літнього віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою "концентрація/час" (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виділяється в незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам з порушенням функцій нирок можуть застосовуватися звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Інформація про застосування амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду і збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Діти.

Відомо, що дослідження фармакокінетики проводили за участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років та 28 пацієнтів віком від 13 до 17 років), які застосовували амлодипін у дозах 1,2 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям віком від 6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/год відповідно для хлопчиків та 16,4 та 21,3 л/год відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація про пацієнтів віком до 6 років обмежена.

Відомо, що дослідження фармакокінетики проводили за участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років та 28 пацієнтів віком від 13 до 17 років), які застосовували амлодипін у дозах 1,2 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям віком від 6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/год відповідно для хлопчиків та 16,4 та 21,3 л/год відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація про пацієнтів віком до 6 років обмежена.

Селективні антагоністи кальцію з переважаючим впливом на судини. Похідні дигідропіридину. Амлодипін. Код АТХ С08СА01.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Амлодипін можна застосовувати разом з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином для сублінгвального прийому, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками та пероральними протидіабетичними препаратами.

Дані, отримані в ході in vitro досліджень з плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв'язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значимого підвищення експозиції амлодипіну, також клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може знадобитися клінічне спостереження за станом пацієнта і підбір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін і грейпфрут або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, в свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4.

Концентрація амлодипіну в плазмі крові може змінюватися після одночасного застосування відомих індукторів CYP3A4. Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску та коригувати дозу з урахуванням одночасного прийому цих лікарських засобів як протягом так і після супутнього лікування, особливо це стосується сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного).

Дантролен (інфузія).

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним результатом і серцево-судинний колапс, які асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу і дантролена внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус.

Існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, слід проводити регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі необхідності, коригувати дозу такролімусу.

mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin-мішені рапаміцину у ссавців).

Такі mTOR інгібітори, як сиролімус, темсіролімус і еверолімус є субстратами CYP3A. амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. при одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами mTOR він може посилювати вплив останніх.

Циклоспорин.

Відомо, що дослідження взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводилися, за винятком застосування пацієнтам з трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (у середньому на 0-40%). Для пацієнтів з трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та при необхідності зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин.

При багаторазовому застосуванні амлодипіну у дозі 10 мг у комбінації з симвастатином у дозі 80 мг спостерігалося зростання плазмових концентрацій симвастатину на 77% порівняно з прийомом тільки симвастатину. Для пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг / добу.

Силденафіл.

При одноразовому прийомі силденафілу (100 мг) пацієнтами з есенціальною гіпертензією не спостерігався вплив на фармакокінетичні показники амлодипіну. При застосуванні амлодипіну і силденафілу в комбінації кожна діюча речовина незалежно надає свій гіпотензивний ефект.

Інші лікарські засоби.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Етанол (алкоголь).

При одноразовому і багаторазовому прийомі амлодипіну (10 мг) не спостерігалося значущого впливу на фармакокінетику етанолу.

Циметидин.

При застосуванні амлодипіну в комбінації з циметидином не спостерігався вплив на фармакокінетику амлодипіну.

Алюміній / магній (антациди).

При одночасному застосуванні алюмінієво-магнієвих антацидів з одноразовою дозою амлодипіну не спостерігалося значущого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Діюча речовина: amlodipine besylate;

Амлодипін може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів як запаморочення, головні болі, сплутаність свідомості або нудота.

Слід дотримуватися обережності, особливо на початку терапії.

Безпека застосування амлодипіну в період вагітності не встановлена.

Застосовувати амлодипін в період вагітності рекомендується тільки в тих випадках, коли немає більш безпечної альтернативи, а ризик, пов'язаний з самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування матері і плоду.

В ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю.

Амлодипін виділяється в материнське молоко. Співвідношення дози, отриманої новонародженим від матері, в міжквартальному діапазоні оцінюють як 3-7%, максимум 15%. Дія амлодипіну на немовлят невідома. При прийнятті рішення про продовження годування груддю або застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Препарат можна застосовувати дітям від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

Артеріальна гіпертензія.
Хронічна стабільна стенокардія.
Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

Гіперчутливість до діючої речовини, дигідропіридинам або до будь-якого з допоміжних речовин.
Артеріальна гіпертензія тяжкого ступеня.
Шок (включаючи кардіогенний).
Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти важкого ступеня).
Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Дорослим.

При обох показаннях-артеріальній гіпертензії та стенокардії – лікування зазвичай починають з дози 5 мг препарату Амлоцим один раз на добу. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг один раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати в якості монотерапії або в комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та/або адекватних доз бета-блокаторів.

Є досвід застосування препарату в комбінації з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-адренорецепторами або інгібіторами АПФ корекція дози препарату не потрібна.

Діти від 6 років з артеріальною гіпертензією.

Рекомендована початкова доза Амлоциму для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Таблетки Амлоцим по 5 мг не призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг, тому слід застосовувати таблетки амлодипіну відповідного дозування. Якщо необхідний рівень АТ не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5 мг для даної категорії пацієнтів не досліджували.

Пацієнти похилого віку.

Немає необхідності в підборі дози для даної категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

При нирковій недостатності амлодипін метаболізується переважно з утворенням неактивних метаболітів і тільки 10% лікарського засобу виводиться з сечею в незміненому вигляді. Коливання концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Отже, препарат можна застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю у звичайних дозах. Амлоцим не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Дози препарату для застосування пацієнтам з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю і починати застосування препарату з найнижчої дози в діапазоні доз. Фармакокінетику амлодипіну не досліджували у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Для пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування амлодипіну слід починати з найнижчої дози і поступово її збільшувати.

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як: сонливість, запаморочення, головні болі, посилене серцебиття, припливи, болі в черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки і підвищена стомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (не можна встановити з наявних даних).

З боку крові і лімфатичної системи.

Дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: алергічні реакції.

З боку метаболізму і аліментарних розладів.

Дуже рідко: гіперглікемія.

Психічні порушення.

Нечасто: депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння.

Рідко: заплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Часто: сонливість, запаморочення, головні болі (головним чином на початку лікування).

Нечасто: тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія.

Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.

З боку органів зору.

Часто: порушення зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху та лабіринту.

Нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця.

Часто: посилене серцебиття.

Нечасто: аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію і мерехтіння передсердь).

Дуже рідко: інфаркт міокарда.

З боку судин.

Часто: припливи.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення.

Часто: диспное.

Нечасто: кашель, риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: болі в животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечника (включаючи діарею і запор).

Нечасто: блювота, сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що частіше асоціювалося з холестазом).

З боку шкіри і підшкірної тканини.

Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, висип, екзантема, кропив'янка.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

Невідомо: токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м'язової і сполучної тканини.

Часто: набрякання гомілок, судоми м'язів.

Нечасто: артралгія, міалгія, болі в спині.

З боку нирок і сечовидільного тракту.

Нечасто: порушення сечовиділення, ніктурія, поллакурія.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз.

Нечасто: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення.

Дуже часто: набряки.

Часто: підвищена стомлюваність, астенія.

Нечасто: біль у грудях, біль, нездужання.

Дослідження.

Нечасто: збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Досвід навмисного передозування препарату обмежений.

Симптоми передозування: наявні дані вказують на те, що тяжке передозування може призвести до вираженого розширення периферичних судин і, можливо, до виникнення рефлекторної тахікардії. Описані випадки значної і тривалої системної артеріальної гіпотензії, аж до шоку з летальним результатом.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням препарату, потребує негайних заходів для підтримки серцево-судинної системи, а також моніторингу серцевої та дихальної функцій, підняття нижніх кінцівок, циркулюючого об'єму та ниркової екскреції. Застосування судинозвужувальних засобів може сприяти відновленню тонусу судин і артеріального тиску за умови відсутності протипоказань для судинозвужувальних засобів. Внутрішньовенне введення глюконату кальцію забезпечує протидію антагоністам кальцію. У деяких випадках може бути корисно промивання шлунка. Всмоктування амлодипіну у здорових добровольців значно знижувалося при застосуванні активованого вугілля відразу або протягом двох годин після прийому 10 мг амлодипіну.

Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками крові, ефект діалізу незначний.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від 5°C до 25°C.

Амлоцим таблетки використовуються при хронічній стабільній стенокардії.