Аріп МТ 10 мг №30 таблетки

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній упаковці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, таблетки від білого до майже білого кольору з тисненням «10» на одному боці та гладкі з іншого боку;

Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена поєднанням часткової агоністичної активності щодо D ₂ -дофамінових та 5HT1 _a -серотонінових рецепторів і рецепторів 5HT2-серотонінових рецепторів.

Арипіпразол має високу афінність in vitro до D ₂ - та D ₃ -дофамінових рецепторів, 5HT1 _a - та 5HT2 _a -серотонінових рецепторів і помірну афінність до D ₄ -дофамінових, 5HT2&n _c - і 5HT7 -серотонінових рецепторів, a _{1 - 1} -гістамінові рецептори. Арипіпразол характеризується помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну і відсутністю афінності до мускаринових рецепторів.Арипіпразол в експериментах на тварин виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. можна пояснити деякі клінічні ефекти арипіпразолу.

Активність лікарського засобу обумовлена ​​діючою речовиною – арипіпразолом. Середній період напіввиведення арипіпразолу становить близько 75 годин. Рівноважна концентрація досягається через 14 днів. Кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачається. та його метаболіту дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі крові людини, дегідроарипіпразол, має таку ж афінність до D2 _- дофамінових рецепторів, як і арипіпразол.

Арипіпразол швидко всмоктується після прийому. Максимальна концентрація арипіпразолу у плазмі крові досягається через 3–5 годин. Абсолютна біодоступність препарату становить 87%. Прийом їжі на біодоступність

При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу зв'язується з білками сироватки крові, головним чином з альбуміном. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму тільки мінімально. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N-дезалкілювання каталізується ферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату в крові; площа під кривою «концентрація – час» (AUC) дегідроарипіпразолу у плазмі крові становить близько 39% від AUC арипіпразолу.

Після одноразового прийому міченого [ ¹⁴ C] арипіпразолу приблизно 27% і 60% радіоактивності визначається в сечі та калі відповідно. % прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з калом. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення через печінку.

Антипсихотичні засоби (нейролептики). Код ATX N05A X12.

Арипіпразол може посилювати дію деяких антигіпертензивних лікарських засобів внаслідок блокади α ₁ -адренорецепторів.

З огляду на основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід бути обережним при одночасному застосуванні арипіпразолу з алкоголем та іншими лікарськими засобами, що впливають на ЦНС.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з лікарськими засобами, що викликають подовження інтервалу QT та порушення рівня електролітів.

Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу

Не виявлено значного впливу H ₂ -блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, що призводить до значного пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі за участю ферментів CYP2D6 та CYP3A4, але не ферментами CYP1A. Таким чином, для курців не потрібно змінювати дозу.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6

Потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) підвищують рівень арипіпразолу AUC на 107%, тоді як максимальна концентрація ( _Cmax ) залишалася незмінною.

AUC і C _max дигідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижується на 32% і 47%. Дозу арипіпразолу необхідно зменшити наполовину при одночасному застосуванні з хінідином. як флуоксетин і пароксетин, можуть мати подібну дію, і може знадобитися зменшення дози препарату.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4

У ході досліджень виявлено, що потужні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол) підвищували AUC і С_max арипіпразолу на 63% і 37% відповідно. /sub>дегідроарипіпразолу підвищувалися на 77% і 43% відповідно. Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 може призводити до підвищеної концентрації в крові арипіпразолу. При одночасному застосуванні кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP При одночасному застосуванні кетоконазолу рекомендовану дозу арипіпразолу необхідно знизити приблизно наполовину. При застосуванні інших потужних інгібіторів CYP3A4, таких як ітраконазол або інгібітори ВІЛ-протеаз, очікуються подібні ефекти, тому також CYP3A4 дозу арипіпразолу необхідно збільшити до початкового рівня.

Карбамазепін та інші індуктори CYP3A4

Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням С_max і AUC арипіпразолу на 68% і 73% відповідно і зниженням С_max&nbsp ;і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу на 69% і 71. Дозу арипіпразолу необхідно збільшити в 2 рази при одночасному застосуванні з карбамазепіном. Можна очікувати аналогічної дії при взаємодії з іншими потужними індукторами CYP фенобарбітал, примідон, ефіренець, невірапін, звіробій). Після припинення застосування індукторів CYP3A4 дозу аріпіпразолу необхідно зменшити до рекомендованої дози.

Вальпроат та літій

При одночасному прийомі вальпроату або літію та арипіпразолу не відзначалося клінічно значущого впливу на концентрацію арипіпразолу, тому корекція дози не потрібна.

Серотоніновий синдром

У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігався серотоніновий синдром, особливо при одночасному прийомі серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори зворотного захоплення серотоніну/інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, або лікарських засобів, що підвищують концентрацію арипіпразолу.

Вплив арипіпразолу на інші лікарські засоби

При прийомі арипіпразолу в дозі 10–30 мг/добу відсутній вплив на метаболізм субстратів CYP2D6 (відношення декстрометорфан/3-метоксиморфин), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4; та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінювали метаболізм за участю ферменту CYP1A2 in vitro . Мало можливо клінічно значущий вплив арипіпразолу на лікарські засоби, що метаболізуються за участю цих ферментів. Так тягне за собою клінічно значущі взаємодії, опосередковані дією даних ферментів. При застосуванні арипіпразолу одночасно з вальпроатом, літієм або ламотриджином відсутні клінічно важливі зміни концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Діюча речовина : аripiprazole;

1 таблетка містить арипіпразол 10 мг або 15 мг;

інші складові: манніт (Е 421), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кросповідон, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, кислота винна, ванілін, калію ацесульфам.

Арипіпразол, як і інші нейролептики, має незначний та помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами: він може впливати на нервову систему та органи зору, викликаючи такі побічні реакції, як седація, сонливість, непритомність, розмитість зору, диплопія ( див. розділ "Побічні реакції").

У процесі лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відома індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.

Вагітність.

Адекватних і добре контрольованих досліджень застосування арипіпразолу вагітним не проводили. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідковий зв'язок не оцінювався. Дослідження на тваринах не дозволяють виключити можливість ембріофетотоксичності. у разі настання вагітності або планування вагітності. Через недостатність даних з безпеки в період вагітності препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. При прийомі нейролептиків, включаючи арипіпразол, протягом ІІІ триместру вагітності існує ризик побічних реакцій у новонароджених, включаючи екстрапірамідні та/або симптоми відміни різної тяжкості та тривалості. одруженими потрібно ретельно спостерігати.

Годування грудьми.

Арипіпразол проникає в грудне молоко. При необхідності застосування арипіпразолу слід припинити годування груддю.

фертильність.

За даними досліджень репродуктивної токсичності, арипіпразол не посилює фертильності.

Безпека та ефективність застосування арипіпразолу дітям (до 18 років) не вивчалися.

• Лікування шизофренії.
• Лікування помірних та важких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу.
• Профілактика нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та піддавалися лікуванню арипіпразолом.

Підвищена чутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу лікарського засобу.

Пігулки застосовувати дорослим внутрішньо.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза становить 10 або 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Підтримуюча доза становить 15 мг/добу. Ефективна доза препарату – від 10 до 30 мг/сут. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують вищої дози. Максимальне добове дозування не повинно перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу. Рекомендована початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі як при монотерапії, так і при комбінованій терапії. Деяким пацієнтам потрібно вища доза. Максимальне добове дозування не повинно перевищувати 30 мг.

Профілактика повторних маніакальних епізодів при біполярному розладі І типу. Для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або при комбінованій терапії, лікування слід продовжувати в тих же дозах.

Коректування добової дози або зменшення дози визначає лікар, враховуючи клінічний стан пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки від середнього до помірного ступеня коригування дози не потрібно. Наявних недостатньо, щоб дати рекомендації пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Особлива обережність потрібна при застосування максимальної добової дози 30 мг.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Не потрібно коригувати дозу.

Пацієнти похилого віку

Ефективність арипіпразолу при лікуванні шизофренії з біполярним розладом І ступеня у пацієнтів віком від 65 років не вивчалася. Приймаючи до уваги вищу чутливість до цієї популяції пацієнтів, слід розглянути можливість застосування нижчих початкових доз лікарського засобу.

Пол

Корекція дози в залежності від статі пацієнта не потрібна.

Куріння

Зважаючи на шлях метаболізму арипіпразолу, коригування дози для курців не потрібне.

Коригування дози при взаємодії

При супутньому застосуванні інгібіторів CYРЗА4 або CYP2D6 з арипіпразолом дозу останнього зменшують. При застосуванні інгібіторів CYРЗА4 або CYP2D6 при комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід збільшити.

При супутньому застосуванні індуктора CYРЗА4 з арипіпразолом дозу препарату слід збільшити. При застосуванні індуктора CYРЗА4 при комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід знизити до рекомендованої дози.

Особливості застосування

Під час лікування антипсихотичними препаратами клінічне поліпшення може відзначатися від кількох днів до кількох тижнів. Протягом цього періоду потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами.

Суїцид

У деяких випадках відразу після застосування або при зміні нейролептиків, включаючи арипіпразол, відзначалася суїцидальна поведінка, характерна для психічних захворювань та змін настрою. 

Серцево-судинні розлади.

Арипіпразол необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (з наявністю в анамнезі перенесеного інфаркту міокарда або ішемічної хвороби серця або з серцевою недостатністю та порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями та станами, що призводять до артеріальної гіпотензії або або злоякісну гіпертензію. При застосуванні нейролептиків повідомлялося про випадки тромбоемболії венозних судин. Перед застосуванням та при застосуванні нейролептиків необхідно визначити можливі фактори виникнення тромбоемболії венозних судин та вжити відповідних заходів.

Порушення провідності.

Під час досліджень арипіпразолу відзначалися випадки подовження інтервалу QT порівняно з плацебо. Арипіпразол, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю в анамнезі подовження інтервалу QT.

Пізня дискінезія.

Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому з появою симптомів пізньої дискінезії при застосуванні арипіпразолу слід знизити його дозу або відмінити терапію. >

Інші екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалися акатизія та паркінсонізм. При появі ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

При лікуванні нейролептиками, у тому числі арипіпразолом, описаний загрозливий для життя симптомокомплекс, відомий під назвою злоякісний нейролептичний синдром. Цей синдром проявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки та нестабільністю вегетативної нервової системи і аритмії серця). Крім того, іноді виникають збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) і ГНН.

Судороги.

У клінічних дослідженнях арипіпразолу нечасто повідомлялося про випадки судом. Таким чином, арипіпразол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю судом в анамнезі або при станах, пов'язаних з виникненням судом (див. розділ «Побічні ефекти»).

Короткий огляд профілю безпеки.

Найчастішими побічними реакціями є акатизія та нудота. Кожен із зазначених симптомів виникав більш ніж у 3% пацієнтів, які приймали арипіпразол перорально.

Список побічних реакцій.

Всі побічні реакції наведені за системою класів та органів та частоті: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), одиничні (≥ 1/10000 – < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними). У рамках кожної групи частоти побічні реакції наведені в порядку зменшення проявів.

Частота побічних реакцій, зареєстрованих у постмаркетинговий період, не може бути оцінена, оскільки вони отримані зі спонтанних звітів, тому частота цих побічних реакцій класифікується як невідома.

Опис окремих побічних реакцій

Екстрапірамідні симптоми (ЕПС)

Шизофренія: у довгостроковому 52-тижневому контрольованому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, загальна частота ЕПС (25,8%), включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію та дискінезію, була нижчою, ніж у довготривалому 26-тижневому плацебоконтрольованому дослідженні частота ЕПС склала 19% у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 13,1% у пацієнтів, які отримували плацебо. В іншому довгостроковому 26-тижневому контролі 14,8% у пацієнтів, які отримували арипіпразол, та 15,1% у пацієнтів, які отримували оланзапін.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі I: у 12-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС склала 23,5% у пацієнтів, які отримували арипіпразол, та 53,3% у пацієнтів, які отримували галоперидол.&nbsp ;В іншому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС склала 26,6% у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 17,6% у пацієнтів, які отримували літій. На тривалій 26-тижневій фазі підтримки плацебоконтрольованого дослідження частота ЕПС склала 18,2% у пацієнтів, які отримували арипіпразол, та 15,7% у пацієнтів, які отримували плацебо.

Акатізія

У плацебоконтрольованих дослідженнях частота акатизії у пацієнтів з біполярним розладом склала 12,1% при застосуванні арипіпразолу та 3,2% при застосуванні плацебо. при застосуванні плацебо.

Дістонія

Для даного класу лікарських засобів характерні симптоми дистонії, подовженого патологічного скорочення м'язів, які можуть виникати у пацієнтів протягом перших днів лікування. /або протрузії язика. Оскільки ці симптоми можуть виникати при застосуванні низьких доз, вони виникають частіше і важче при застосуванні у високих дозах першого покоління нейролептиків. Підвищений ризик виникнення гострої дистонії відзначається у чоловіків та пацієнтів молодшого віку.

Побічні реакції, що відзначалися при лікуванні арипіпразолом, включають злоякісний нейролептичний синдром, пізню дискінезію, судоми, цереброваскулярні побічні реакції та підвищення летальності у пацієнтів похилого віку з деменцією, гіперглікемією та цукровим діабетом (див. особливості застосування).

Пролактін

У клінічних випробуваннях за затвердженими показаннями та протягом післяреєстраційного періоду спостерігалося як збільшення, так і зниження рівня пролактину у сироватці крові порівняно з його початковим рівнем.

Лабораторні параметри

Порівняння лабораторних параметрів (включаючи ліпідний спектр) у пацієнтів, які отримували арипіпразол і плацебо, не виявило клінічно значущих відмінностей. Підвищення рівня КФК (креатинфосфокінази), переважно минуще і безсимптомне, спостерігалося у 3,5, у групі плацебо цей показник становив 2,0%.

Маніакальні епізоди біполярного розладу

Дуже часто – сонливість, екстрапірамідні розлади, акатизія, слабкість; часто – біль у верхній частині живота, підвищення частоти серцевих скорочень, збільшення маси тіла, підвищення апетиту, посипання м'язів, дискінезія.

Дозалежні побічні реакції: екстрапірамідні розлади, акатизія.

Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, що не призводило до летального результату. 

Потенційні медичні симптоми включали летаргію, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардію, нудоту, блювоту; того, описані випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг), що не призводило до летального результату. До потенційно небезпечних симптомів передозування належать сонливість, минуща втрата свідомості та екстрапірамідні розлади.

При передозуванні потрібна підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень та симптоматичне лікування. Слід враховувати лікарські реакції. виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідно ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), введене через 1 годину після прийому арипіпразолу, зменшує AUC та тривалість перебування та рівень C _max в крові арипіпразолу на 51% та 41% відповідно, що дозволяє рекомендувати його під час передозування.

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, оскільки арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовується для лікування шизофренії та лікування помірних та важких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу.