Атаракс таблетки, в/плів. обол. по 25 мг №25

По 25 таблеток у блістері. По 1 блістеру у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою з розподільчою лінією.

Гідроксизин дигідрохлорид є похідним дифенілметану, хімічно не пов'язаним з фенотіазинами, резерпіном, мепробаматом або бензодіазепінами.

Механізм дії

Гідроксизин дигідрохлорид не є депресантом кори головного мозку, але його дія може бути пов'язана з пригніченням активності в деяких ключових зонах субкортикальної ділянки центральної нервової системи.

Фармакодинамічні ефекти

Антигістамінна та бронходилатаційна дії були продемонстровані експериментально та підтверджені клінічно. Антиеметіческій ефект був продемонстрований як в апоморфіновому, так і в верілоїдному тесті. Фармакологічні та клінічні дослідження свідчать про те, що гідроксизин у терапевтичних дозах не підвищує секрецію шлунка або кислотність та у більшості випадків виявляє м'яку антисекреторну активність. Зменшення бульбашок та почервоніння було продемонстровано у здорових дорослих добровольців та у дітей після внутрішньошкірних ін'єкцій гістаміну або антигенів. Гідроксизин також виявив свою ефективність у полегшенні сверблячки при різних формах кропив'янки, екземи та дерматиту.

При порушеннях функції печінки антигістамінний ефект одноразової дози може бути продовжений до 96 годин після прийому.

Дані ЕЕГ у здорових добровольців демонструють анксіолітично-седативний профіль препарату. Анксіолітичний ефект був підтверджений у хворих під час використання різних класичних психометричних тестів. Дані полісомнографії у пацієнтів у стані тривоги та хворих на безсоння свідчать про збільшення загального часу сну, скорочення загального часу нічних пробуджень та скорочення латентності сну після одноразової або повторних щоденних доз по 50 мг. Зменшення тонусу м'язів було продемонстровано у пацієнтів у стані тривоги при застосуванні щоденної дози 3×50 мг.

Не спостерігалося порушень пам'яті. Не було симптомів або ознак скасування після 4 тижнів лікування у пацієнтів у стані тривоги.

При застосуванні пероральних фармацевтичних форм антигістамінний ефект починається приблизно через 1 годину. Седативний ефект починається через 5-10 хвилин після прийому пероральних рідких форм і через 30-45 хвилин після прийому таблеток. Гідроксизин надає також спазмолітичний та симпатолітичний ефекти. Він має слабкий афінітет до мускаринових рецепторів. Гідроксизин має м'яку аналгетичну дію.

Абсорбція

Гідроксизин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається через 2 години після перорального прийому. Після одноразових пероральних доз 25 мг та 50 мг у дорослих концентрації Сmах, як правило, становлять 30 та 70 нг/мл відповідно. Після повторного застосування один раз на день концентрації збільшуються на 30%. Біодоступність гідроксизину при пероральному застосуванні порівняно внутрішньом'язово (в/м) становить близько 80%.

Розподіл

Гідроксизин широко розподіляється в організмі і зазвичай досягає більшої концентрації в тканинах, ніж у плазмі. У дорослих видимий обсяг розподілу становить від 7 до 16 л/кг. Гідроксизин потрапляє у шкіру після перорального прийому. Як після одноразового, так і після багаторазового прийому концентрації гідроксизину в шкірі вище за концентрацію в сироватці крові. Гідроксизин проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, що призводить до більших концентрацій у плода, ніж у вагітної.

Біотрансформація

Гідроксизин значною мірою метаболізується. Утворення головного метаболіту – цетиризину, метаболіту карбонової кислоти (приблизно 45% пероральної дози) – стимулюється алкогольдегідрогенази. Цей метаболіт є потужним периферичним Н1-антагоністом. Інші ідентифіковані метаболіти включають N-деалкільований метаболіт і О-деалкільований метаболіт з періодом напіввиведення 59 годин. Дані шляхи метаболізму опосередковані переважно СYРЗА4/5.

Елімінація

Період напіввиведення гідроксизину у дорослих становить близько 14 годин (діапазон – 7–20 годин). Видимий загальний кліренс організму, розрахований під час досліджень, становить 13 мл/хв/кг. Тільки 0,8% дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Головний метаболіт цетиризин виводиться головним чином у незміненому вигляді із сечею (25% гідроксизину, що застосовується перорально).

Особливі популяції

Пацієнти похилого віку

Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась у 9 здорових добровольців похилого віку (69,5 ± 3,7 року) після разового прийому 0,7 мг/кг. Період напіввиведення гідроксизину тривав до 29 годин, а видимий об'єм розподілу збільшився до 22,5 л/кг. Рекомендується зменшити щоденну дозу гідроксизину пацієнтам похилого віку (див. «Спосіб застосування та дози»).

Діти

Фармакокінетика гідроксизину оцінювалася у 12 дітей (6,1 ± 4,6 року; 22 ± 12 кг) після разового прийому 0,7 мг/кг. Видимий кліренс плазми був приблизно в 2,5 рази вище, ніж кліренс у дорослих. Період напіввиведення був коротшим, ніж у дорослих. Він становив близько 4 годин у 1-річних пацієнтів та 11 годин у 14-річних пацієнтів. При застосуванні дітям дозу слід відкоригувати (див. «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність

У досліджуваних із вторинною печінковою дисфункцією внаслідок первинного біліарного цирозу загальний кліренс становив приблизно 66% від показника у здорових добровольців. Період напіввиведення збільшився до 37 годин, а концентрації карбоксильного метаболіту цетиризину в сироватці крові виявилися вищими, ніж у молодих пацієнтів з нормальною функцією печінки. Слід зменшити щоденну дозу або частоту прийому хворим з порушеннями функції печінки (див. «Спосіб застосування та дози»).

Ніркова недостатність

Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась у 8 хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 24±7 мл/хв). АUС (площа під фармакокінетичною кривою) для гідроксизину не змінювалася релевантно, тоді як для карбоксильного метаболіту цетиризину була підвищена. Цей метаболіт не видаляється ефективно за допомогою гемодіалізу.

Для уникнення будь-якого значного накопичення метаболіту цетиризину після багаторазових доз гідроксизину щоденну дозу гідроксизину слід зменшити пацієнтам з порушенням функції нирок (див. «Спосіб застосування та дози»).

Анксіолітики. Похідні дифенілметану.
Код АТХ N05B В01.

Протипоказані супутні застосування

Одночасне введення гідроксизину з препаратами, що подовжують інтервал QT та/або індукують поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як антиаритмічні лікарські засоби класу IA (наприклад хінідин, дизопірамід) і класу III, наприклад, деякі антигістамін нейролептики (наприклад галоперидол), деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам), деякі протималярійні препарати (наприклад мефлохін та гідроксихлорохін), деякі антибіотики (наприклад еритроміцин, левофлоксацин, моксифлоксацин), деякі протигрибкові засоби (наприклад, ), деякі лікарські препарати, що використовуються при лікуванні раку (наприклад, тореміфен, вандетаніб), метадон, підвищує ризик серцевої аритмії. Отже, такі комбінації протипоказані (див. "Протипоказання").

Поєднання, що вимагають застосування запобіжних заходів

У разі брадикардії слід обережно застосовувати препарати, що викликають гіпокаліємію.

Слід з обережністю застосовувати гідроксизин у дозах, що перевищують рекомендовані при одночасному лікуванні препаратами, здатними викликати серцеву аритмію, такими як хінідин, літій, тіоридазин, трициклічні антидепресанти, атропін та подібні до них.

Слід враховувати посилення дії Атаракса при застосуванні одночасно з лікарськими препаратами, які пригнічують центральну нервову систему або мають антихолінергічні властивості. У цьому випадку їхнє дозування підбирати індивідуально. Алкоголь також посилює ефекти Атаракса.

Слід уникати одночасного призначення з інгібіторами МАО.

Під час лікування антикоагулянтами гемостаз слід перевірити до початку лікування.

Препарат запобігає пресорній дії адреналіну, є антагоністом протисудомної активності фенітоїну у щурів, а також перешкоджає дії бетагістину та препаратів-блокаторів холінестерази. При необхідності проведення алергічних тестів або метахолінового бронхіального тесту прийом препарату слід припинити за 5 днів до досліджень, щоб запобігти впливу на результати тестів.

Введення гідроксизину може перешкоджати визначенню 17-гідроксикортикостероїдів у сечі.

Циметидин 600 мг двічі на добу підвищував концентрацію гідроксизину в сироватці крові на 36% та знижував пікові концентрації метаболіту цетиризину на 20%.

Атаракс® є інгібітором CYP2D6 (КІ (Ki): 3,9 мкмоль; 1,7 мкг/мл) і у високих дозах може викликати медикаментозну взаємодію з субстратами CYP2D6 (метопролол, пропафенон, тимолол, амітриптімін, , галоперидол, , кодеїн, декстрометорфан, дулоксетин, флекаїнід, мексилетин, ондансетрон, тамоксифен, трамадол, венлафаксин).

Атаракс не має інгібуючого впливу в концентрації 100 мкмоль на ізоформи УДФ-глюкуронілтрансферази 1A1 та 1A6 у мікросомах печінки людини. Він інгібує ізоформи цитохрому P450 2C9/С10, 2C19 і 3А4 при концентраціях, що перевищують пікові концентрації в плазмі крові (КІ50 (IC50): 103–140 мкмоль; 46–52 мкг/мл). Тому малоймовірно, що Атаракс може порушити метаболізм лікарських засобів, які є субстратами для даних ензимів.

Метаболіт цетиризин при концентрації 100 мкмоль не має інгібуючого впливу на цитохром печінки людини P450 (1A2, 2A6, 2C9/C10, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4) та ізоформи УДФ-глюку.

Гідроксизин метаболізується алкогольдегідрогенази та CYP3А4/5, підвищення концентрації гідроксизину в крові очікується, коли гідроксизин застосовують разом з препаратами – відомими потужними інгібіторами даних ензимів (телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, злодій включаючи атазанавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, лопінавір/ритонавір, саквінавір/віронавір). Однак коли інгібується лише один шлях метаболізму, інші шляхи можуть частково компенсувати це.

діюча речовина: hydroxyzine dihydrochloride;

1 таблетка містить гідроксизину дигідрохлориду 25 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Опадрі® Y-l-7000 (титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400).

Гідроксизин може порушити здатність реагувати і зосереджуватись. Пацієнти повинні знати про це і проявляти обережність при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами.

Слід уникати одночасного застосування препарату Атаракс® з алкоголем або іншими седативними препаратами, оскільки це підсилює вищезазначені ефекти.

Вагітність

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату. Гідроксизин проходить через плацентарний бар'єр, що призводить до вищих концентрацій у плода в порівнянні з материнським організмом. В даний час немає релевантних епідеміологічних даних щодо впливу Атаракс у період вагітності, тому Атаракс протипоказаний у період вагітності.

У новонароджених, матері яких отримували Атаракс на пізніх термінах вагітності та/або під час пологів, спостерігалися такі явища безпосередньо або через кілька годин після народження: гіпотонія, розлади рухів, у тому числі екстрапірамідні розлади, клонічні рухи, пригнічення центральної нервової системи , неонатальні гіпоксичні стани або затримка сечі. Тому Атаракс протипоказаний у період вагітності.

Годування грудьми

Цетиризин, основний метаболіт гідроксизину, проникає у грудне молоко.

Незважаючи на відсутність формального дослідження екскреції гідроксизину у грудне молоко, побічні ефекти тяжкого ступеня були виявлені у новонароджених/немовлят, матері яких отримували лікування гідроксизином.

Атаракс протипоказаний у період годування груддю. Якщо необхідно лікування Атараксом, годування груддю слід припинити.

Фертильність

Немає відповідних даних про вплив на фертильність людини.

Застосування препарату дітям детально описано у розділі «Спосіб застосування та дози».

З огляду на седативні, транквілізуючі та антигістамінні властивості гідроксизин показаний для:

• симптоматичного лікування тривожних станів у дорослих;
• симптоматичної терапії алергічного свербежу.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, цетиризину, інших похідних піперазину, амінофіліну або етилендіаміну;
  порфірія;
• діагностоване набуте або вроджене подовження інтервалу QT;
• наявність факторів ризику подовження інтервалу QT, включаючи діагностовані серцево-судинні захворювання, значний дисбаланс електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія), раптову серцеву смерть у сімейному анамнезі, виражену брадикардію, відомі супутні застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT та/або індукують поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Препарат приймають перорально.

Гідроксизин слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі та протягом найкоротшого періоду.

Дорослі

Для симптоматичного лікування тривожних станів: 50–100 мг/добу, тобто 2–4 таблетки по 25 мг або 1 таблетки по 100 мг увечері перед сном у разі розвитку тривожного стану, особливо такого, як безсоння.

Для симптоматичного лікування алергічного сверблячки: 25–100 мг/добу, тобто 1–4 таблетки по 25 мг/добу.

Максимальне добове дозування для дорослих та дітей з масою тіла 40 кг або більше становить 100 мг.

Лікар визначає тривалість лікування на основі симптомів та призначає мінімальну можливу підтримуючу дозу.

З огляду на те, що відповідь на гідроксизин у пацієнтів може бути різною, рекомендується починати лікування з низьких доз і поступово збільшувати дозу до досягнення найбільш коректної дози, скоригованої відповідно до відповіді пацієнта на терапію.

Діти

Для симптоматичного лікування алергічної сверблячки:

Діти та підлітки від 12 років (з масою тіла більше 40 кг): 25–100 мг/добу, тобто 1–4 таблетки по 25 мг/добу.

Діти від 9 до 12 років (з масою тіла 28-40 кг): 25-75 мг/добу, тобто 1-3 таблетки по 25 мг/добу.

Діти від 7 до 9 років (з масою тіла 23-28 кг): 25-50 мг/добу, 1-2 таблетки по 25 мг/добу.

Діти від 4 до 7 років (з масою тіла 17-23 кг): 25-37,5 мг на добу, тобто 1-1-frac12; таблетки по 25 мг на добу.

Діти у віці від 3 до 4 років (з масою тіла 12,5-17 кг): 12,5-25 мг/добу, тобто ½-1 таблетка по 25 мг/добу.

Дозу розраховують за масою тіла в діапазоні від 1 мг/кг/добу до максимум 2 мг/кг/добу в розподілених дозах.

Для дітей з масою тіла до 40 кг максимальне добове дозування становить 2 мг/кг/добу. Для дітей з масою тіла понад 40 кг максимальна добова доза становить 100 мг на добу.

Особливі популяції

Пацієнти похилого віку

Максимальна добова доза для пацієнтів похилого віку становить 50 мг на добу (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність

Якщо потрібний тимчасовий ефект, дозу можна зменшити наполовину. Це також може стосуватися пацієнтів з нирковою недостатністю.

Печовинна недостатність

Пацієнтам із порушенням функції печінки рекомендується знизити добову дозу на 33%.

Побічні ефекти в основному пов'язані з пригніченням ЦНС або парадоксальним стимулюючим впливом на ЦНС, з антихолінергічною активністю або реакцією гіперчутливості.

У таблиці нижче наведено небажані ефекти, про які повідомлялося під час постмаркетингового застосування, а також побічні реакції, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих клінічних випробувань з частотою не менше 1% для гідроксизину (735 піддослідних, які застосовували гідроксизин у дозі до 50 мг щодня), і 630 піддослідних, які отримували плацебо). Частота побічних реакцій у клінічних дослідженнях по можливості наведена також у відсотках; для небажаних ефектів, про які повідомлялося під час постмаркетингового застосування, категорії частоти неможливо достовірно оцінити.

Наведені нижче побічні реакції, що відзначалися при застосуванні препарату, розподілені за класами систем органів MeDDRA та частотою наступним чином: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100 до <1/10); нечасто (>1/1000 до <1/100); рідко (>1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідома частота (не можна оцінити з наявних даних).

Деякі побічні реакції були ідентифіковані протягом клінічних досліджень із частотою

Деякі побічні реакції були ідентифіковані протягом клінічних досліджень із зазначеною нижче частотою. Однак деякі побічні реакції повідомляли спонтанно протягом постмаркетингового застосування. Якщо частота не може бути оцінена на основі доступних даних, вона вказана як «невідома».

Опис окремих побічних реакцій

Наступні побічні реакції асоційовані з цетиризином, головним метаболітом гідроксизину: тромбоцитопенія, агресія, депресія, тик, дистонія, парестезії, окулогірний криз, діарея, дизурія, нетримання сечі, слабкість, набряки, збільшення маси тіла і таким чином.

Звітність побічних реакцій

Звітність передбачуваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу є важливою. Це дозволяє продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які передбачувані побічні реакції через національну систему звітності

Симптоми

Симптоми, що спостерігаються після значного передозування препарату, пов'язані з надмірним антихолінергічним навантаженням, пригніченням або парадоксальною стимуляцією ЦНС. Симптомами значного передозування можуть бути нудота, блювота, тахікардія, гіпертермія, сонливість, порушення зіниці рефлексу, тремор, сплутаність свідомості або галюцинації. Після цього може спостерігатися знижений рівень свідомості, пригнічення дихання, судоми, гіпотензія або кардіоаритмія, включаючи брадикардію. Можливе збільшення ступеня тяжкості коми та кардіореспіраторний колапс.

Лікування

Необхідно ретельно контролювати дихальні шляхи, дихання та кровообіг із безперервним записом ЕКГ та забезпеченням достатнього запасу кисню. Слід підтримувати моніторинг серцевих показників та артеріального тиску протягом 24 годин після зникнення у пацієнта симптомів.

Хворих із змінами в психічному статусі необхідно перевірити наявність одночасного застосування алкоголю чи інших лікарських засобів; при необхідності їм слід призначати кисень, налоксон, глюкозу, тіамін.

При необхідності отримання вазопресорного ефекту слід призначати норадреналін або метараменол. Не слід призначати адреналін.

Не слід призначати сироп іпекакуани пацієнтам із симптомами або схильністю до швидкого зниження рівня свідомості, розвитку коми або судом, оскільки це може призвести до аспіраційної пневмонії.

При проковтуванні клінічно значущої кількості препарату можна провести промивання шлунка із попередньою ендотрахеальною інтубацією. Можна використовувати активоване вугілля, але існує незначна кількість даних, що підтверджує його ефективність. Застосування гемодіалізу чи гемоперфузії недоцільно. Специфічного антидоту немає.

Дані з публікацій вказують на те, що за наявності тяжких, що загрожують життю антихолінергічних ефектів, що погано піддаються лікуванню та не реагують на препарати, що застосовуються для їх лікування, можуть бути корисні пробні терапевтичні дози фізостигміну. Не слід застосовувати фізостигмін лише для підтримки пацієнта у свідомості. Якщо разом були прийняті циклічні антидепресанти, застосування фізостигміну може призвести до нападів і зупинки серця, що погано піддається лікуванню. Фізостигмін не слід призначати при порушеннях системи серця.

Не потрібні спеціальні умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Атаракс - анксіолітик, призначений для симптоматичного лікування тривожних станів, алергічного сверблячки