Аторвастатин таблетки в/о 10 мг № 30

Абсорбція

Аторвастатин швидко

абсорбується після перорального прийому, максимальна його концентрація в плазмі досягається протягом 1-2 годин. Ступінь абсорбції зростає пропорційно дозі аторвастатину. Біодоступність аторвастатину (початковий препарат) становить приблизно 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 30%. Низьку системну доступність препарату пов'язують із передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або передсистемної біотрансформації у печінці. Хоча їжа знижує швидкість та ступінь абсорбції лікарського препарату приблизно на 25% та 9% відповідно, виходячи з показників Cmax та AUC, зниження рівня холестерину ЛПНГ подібне незалежно від того, приймається аторвастатин з їжею або окремо. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація в плазмі нижче (приблизно на 30% для Cmax та AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зниження рівня холестерину ЛПНГ є однаковим незалежно від часу прийому препарату.

Розподіл

Середній обсяг розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Понад 98% препарату зв'язується з білками плазми. Концентраційне співвідношення кров/плазма становить приблизно 0,25, вказує на погане проникнення препарату в еритроцити. На підставі спостережень у щурів вважається, що аторвастатин здатний проникати у грудне молоко.

Метаболізм

Аторвастатин інтенсивно метаболізується в орто та парагідроксильованих похідних та різних продуктів бета-окислення. Під час досліджень in vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази орто та парагідроксильованих метаболітами було еквівалентним інгібуванню аторвастатину. Приблизно 70% циркулюючої інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази пов'язано з активними метаболітами. Дослідження in vitro свідчать про важливість метаболізму аторвастатину цитохрому P450 3A4, що відповідає підвищеним концентраціям аторвастатину в плазмі крові людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ферменту.

Екскреція

Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму, проте цей препарат, очевидно, не відчуває шлунково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми крові людини становить приблизно 14 годин, але період напівзменшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. Після прийому препарату із сечею виділяється менше 2% дози.

Популяції хворих

Пацієнти похилого віку. Концентрації аторвастатину у плазмі вище (Cmax – приблизно на 40%, AUC – на 30%) у здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років), ніж у молодих дорослих людей. Клінічні дані свідчать про більший рівень зниження ЛПНГ при застосуванні будь-якої дози препарату у пацієнтів похилого віку в порівнянні з молодими людьми.

Діти. Фармакокінетичні дані щодо групи пацієнтів дитячого віку відсутні.

Пол. Концентрації аторвастатину в плазмі крові жінок відрізняються від концентрацій у плазмі крові (Cmax - приблизно на 20% вище, AUC - на 10% нижче). Однак немає клінічно значущої відмінності у зниженні рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні препарату аторвастатину у чоловіків та жінок.

Порушення функції нирок. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або зниження ХС ЛПНГ, а отже, корекція дози препарату для пацієнтів з порушеннями функції нирок не потрібна.

Гемодіаліз. Незважаючи на те, що у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок дослідження не проводилися, вважається, що гемодіаліз не підвищує значним чином кліренс аторвастатину, оскільки препарат інтенсивно зв'язується з білками плазми.

Концентрації аторвастатину в плазмі помітно підвищені у пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки. Значення показників Cmax та AUC у 4 рази вищі у пацієнтів із захворюванням печінки класу А за шкалою Чайлд – П'ю. У пацієнтів із захворюванням печінки класу за шкалою Чайлд - П'ю значення показників Cmax та AUC підвищуються приблизно 16-кратно та 11-кратно відповідно.

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується при одночасному застосуванні похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікуючої доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYP3A4.

Потужні інгібітори CYP3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4 і є субстратом для печінкових транспортерів, транспортного поліпептиду органічних аніонів 1B1 (OATP1B1) та 1B3 (OATP1B3). Метаболіти аторвастатину є субстратами OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікований як субстрат протеїну множинної лікарської резистентності 1 (MDR1) та протеїну резистентності раку молочної залози (BCRP), що може обмежувати абсорбцію в кишечнику та біліарний кліренс аторвастатину.

Одночасне застосування препарату аторвастатину-Тева з потужними інгібіторами CYP3A4 або транспортних білків може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. Таблицю 2 та детальну інформацію, наведену нижче) та підвищення ризику розвитку міопатії. Цей ризик може також підвищуватися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими лікарськими засобами, які можуть спричинити розвиток міопатії, такі як похідні фібрової кислоти та езетимиб. Ступінь взаємодії та посилення дії залежать від мінливості впливу на CYP3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазол, деякими противірусними засобами. у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування нижчої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний моніторинг стану пацієнта (див. Таблицю 2).

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові (див. Таблицю 2). Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських засобів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводилися. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення нижчих максимальних доз аторвастатину. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендується проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

Грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують CYP3A4 і можуть підвищувати концентрації аторвастатину в плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 л на добу).

Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину-Тева у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки препарату аторвастатину-Тева. Отже, пацієнтам, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати Аторвастатин-Тева у дозі понад 20 мг.

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину-Тева з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С тілапревіром у порівнянні з застосуванням тільки препарату . Тому для пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C тілапревір, слід уникати одночасного застосування аторвастатину-Тева. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найпотрібнішій дозі. Для пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза аторвастатину-Тева не повинна перевищувати 20 мг, і ці препарати слід застосовувати з обережністю. Для пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза аторвастатину-Тева не повинна перевищувати 40 мг, також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу стану пацієнтів.

Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину-Тева у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг. Отже, пацієнтам, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза аторвастатину-Тева перевищує 20 мг.

Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину-Тева у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки препарату аторвастатину-Тева. Слід уникати одночасного застосування аторвастатину-Тева та циклоспорину.

Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підведені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Взаємодії лікарських засобів, пов'язані з підвищеним ризиком розвитку міопатії/рабдоміолізу

* Застосовувати з обережністю та низькою необхідною дозою.

Гемфіброзіл. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати одночасного застосування аторвастатину-Тева з гемфіброзилом.

Інші фібрати. Монотерапія фібратами в деяких випадках була пов'язана з порушеннями м'язів, у тому числі з рабдоміолізом. Ризик розвитку цих подій здатний підвищуватися при одночасному застосуванні похідних фіброєвої кислоти та аторвастатину. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, Аторвастатин-Тева слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими фібратами. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування, слід застосовувати найнижчу для досягнення терапевтичної мети дозу аторвастатину, а для пацієнтів слід встановити належний моніторинг.

Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів збільшується при застосуванні препарату в комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози аторвастатину-Тева.

Рифампіцин або інші індуктори цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад ефавіренз, рифампіцин, препарати звіробою) може призводити до нестійкого зменшення концентрації плазми. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну (індукція цитохрому Р450 3А та інгібування транспортера захоплення OATP1B1 гепатоцитів) рекомендується одночасне застосування аторвастатину-Тева з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов'язано з плазмою. Однак вплив рифампіну на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий, і якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих лікарських засобів, слід ретельно контролювати їх ефективність для пацієнтів.

Ділтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі.

Циметидин. У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.

Антациди. Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить магнію та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові на 35%. При цьому гіполіпідемічну дію аторвастатину без змін.

Колестипол. Концентрація аторвастатину в плазмі нижче (приблизно на 25%) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, що досягається при прийомі кожного з цих препаратів окремо.

Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину в плазмі.

Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (див. Таблицю 2). Вплив придушення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину у клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендується зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див. Таблицю 2).

Езетиміб. Застосування езетимибу як монотерапії пов'язують із розвитком явищ із боку м'язової системи, зокрема рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимибу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендується проводити належний клінічний моніторинг таких пацієнтів.

Фузідієва кислота. Дослідження взаємодії аторвастатину та фузидієва кислота не проводилися. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетинговий період при одночасному прийомі аторвастатину та фузидієвої кислоти спостерігалися явища з боку м'язової системи (у тому числі рабдоміоліз). Механізм цієї взаємодії залишається невідомим. Отримані відомості про виникнення рабдоміолізу (включаючи кілька летальних випадків) у пацієнтів, які застосовували цю комбінацію. Якщо терапія фузидієва кислота у лікарській формі системної дії є вкрай необхідним, лікування аторвастатином необхідно припинити протягом усього періоду лікування фузидієвою кислотою. Пацієнти потребують ретельного спостереження.

Дігоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз препарату аторвастатину-Тева та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові підвищуються приблизно на 20%. Слід контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування препарату Аторвастатину з оральними контрацептивами підвищувало значення AUC норетистерону та етинілестрадіолу. Це слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає Аторвастатин-Тева.

Варфарін. Аторвастатин-Тева не надавав клінічно значущої дії на протромбіновий час у пацієнтів, які проходили тривале лікування варфарином. У клінічному дослідженні у пацієнтів, які отримували постійну терапію варфарином, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на добу з варфарином призвело до невеликого зменшення ПВ приблизно на 1,7 с. протягом перших 4 днів прийому лікарського засобу це значення повернулося до норми через 15 днів лікування аторвастатин. Хоча повідомляли лише про дуже рідкісні випадки виникнення клінічно значущих антикоагулянтів взаємодій, перед початком терапії аторвастатином у пацієнтів, які застосовують непрямих антикоагулянтів, і досить часто на початку терапії слід визначити протромбіновий час, щоб уникнути значних змін протромбінового часу. Документально підтверджено, що після стабілізації протромбіновий час можна контролювати з інтервалами, як зазвичай рекомендують для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. Якщо доза аторвастатину змінюється або припиняється, цю процедуру слід повторити. Терапія аторвастатином не пов'язана з кровотечею або змінами ПВ у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти.

Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.

Інші лікарські засоби. Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування аторвастатину та гіпотензивних препаратів та їх застосування в ході естрогензамісної терапії не супроводжувалося клінічно значущими побічними ефектами. Дослідження взаємодії з іншими препаратами не проводилося.

Таблиця 2.

Вплив одночасно застосовуваних препаратів на фармакокінетику аторвастатину

& - Дані, зазначені як зміна в х разів, є простим співвідношенням між випадками одночасного застосування препаратів і застосуванням лише аторвастатину (тобто 1-кратний = без зміни). Дані, зазначені в % зміни, є відсотковою різницею щодо показників при застосуванні аторвастатину окремо (тобто 0% = без зміни).

# - Про клінічну значимість див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

* - Повідомлялося про велике підвищення AUC (до 2,5 рази) та/або Cmax (до 71%) при надмірному споживанні грейпфрутового соку (750 мл - 1,2 літра на добу або більше).

** - Одиночний зразок, взятий через 8-16 годин після прийому препарату.

† - Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування рифампіну пов'язане із значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі.

‡ - Доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір у цьому дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні в клінічних умовах, ймовірно, буде вищим, ніж те, що спостерігалося в цьому дослідженні. Тому слід з обережністю застосовувати препарат у низькій дозі.

Таблиця 3.

Вплив аторвастатину на фармакокінетику одночасно застосовуваних лікарських засобів

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку слід використовувати надійні методи контрацепції під час лікування.

Вагітність

Аторвастатин протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Безпека застосування аторвастатину вагітним жінкам не встановлено. Статини можуть шкодити плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дослідження на тваринах показало наявність ембріотоксичності. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку, лише якщо ймовірність вагітності дуже низька і вони були поінформовані про фактори ризику. Якщо жінка завагітніла в період лікування аторвастатином, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проконсультувати пацієнтку щодо факторів ризику для плода та відсутності відомої клінічної користі від продовження прийому препарату у період вагітності.

При нормальному перебігу вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. При лікуванні аторвастатином у вагітної жінки можуть зменшитись фетальний рівень мевалонату, який є попередником біосинтезу холестерину. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз – це хронічний процес, а отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності не повинна мати значного впливу на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії. Тому аторвастатин не слід застосовувати вагітним жінкам, жінкам, які планують вагітність або підозрюють вагітність. Лікування аторвастатином слід призупинити на період вагітності або до часу, доки не буде виключена вагітність.

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину в період вагітності не проводилося. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії внаслідок внутрішньоутробної дії статинів.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, проте відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини здатні викликати серйозні небажані реакції у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, жінкам, які потребують лікування аторвастатином, не слід годувати грудьми своїх немовлят.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах не було виявлено впливу аторвастатину на фертильність у самців чи самок.

Запобігання серцево-судинним захворюванням

Дорослим пацієнтам без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, куріння, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця в сімейному анамнезі, аторвастатин показаний для: >

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту;
• зменшення ризику виникнення необхідності проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.

Пацієнтам з цукровим діабетом II типу без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, куріння або артеріальна гіпертензія, препарат Аторвастатин-Тева показаний для:

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту.

Пацієнтам із клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Аторвастатин-Тева показаний для:

• зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;
• зменшення ризику необхідності проведення процедур реваскуляризації;
• зменшення ризику необхідності проведення госпіталізації у зв'язку із застійною серцевою недостатністю;
• зменшення ризику стенокардії.

Гіперліпідемія

• Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНГ, аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несемейною) та змішаною класифікації Фредріксона).
• Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).
• Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона) у випадках, коли дотримання дієти недостатньо ефективне.
• Для зменшення рівня загального холестерину та холестерину ЛПНГ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНГ) або якщо такі методи лікування недоступні.
• Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНГ та аполіпопротеїну В у хлопчиків та дівчаток (у постменархіальний період) у віці від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів >

a) холестерин ЛПНГ залишається ³ 190 мг/дл або

б) холестерин ЛПНГ ³ 160 мг/дл і:

• У сімейному анамнезі є ранні серцево-судинні захворювання або;
• Два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань є у пацієнта дитячого віку.

Аторвастатин призначений для перорального застосування. Дозу приймають повністю 1 раз на добу щодня, будь-коли, незалежно від прийому їжі.

Перед застосуванням аторвастатину пацієнт повинен почати стандартну дієту для зниження холестерину та дотримуватися її надалі при лікуванні аторвастатином.

Дозу підбирають індивідуально відповідно до вихідного рівня ХС ЛПНЩ, мети терапії та відповіді пацієнта. Максимальна доза становить 80 мг 1 раз на день.

Гіперліпідемія (гетерозиготна сімейна та несімейна) та змішана дисліпідемія (тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона)

Рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які вимагають значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більш ніж на 45%), терапія може бути розпочата з дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозування діапазону аторвастатину знаходиться в межах від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Препарат можна приймати у вигляді одноразової дози в будь-який час і незалежно від їди. Початкове та підтримуючі дози аторвастатину слід підбирати індивідуально залежно від мети лікування та відповіді. Після початку лікування та/або після титрування дози аторвастатину слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів та відповідним чином відкоригувати дозу.

Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у пацієнтів дитячого віку (віком 10-17 років)

Рекомендована початкова доза аторвастатину 10 мг/добу; максимальна рекомендована доза – 20 мг/добу (дози, що перевищують 20 мг, у цій групі пацієнтів не досліджувалися). Дози препарату слід підбирати індивідуально з метою лікування. Коригування дози слід проводити з інтервалом 4 тижні або більше.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія

Доза аторвастатину у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. Аторвастатин слід застосовувати як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНГ) або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.

Одночасна гіполіпідемічна терапія

Аторвастатин можна застосовувати із секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід взагалі застосовувати з обережністю.

Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз

Слід уникати лікування аторвастатином пацієнтів, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які приймають лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найпотрібнішій дозі. Для пацієнтів, які приймають кларитроміцин, ітраконазол, і для пацієнтів з ВІЛ, які приймають комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або комбінацію фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу забезпечення застосування низької необхідної дози аторвастатину. У пацієнтів, які приймають противірусний засіб для лікування гепатиту С елбасвір/гразопревір доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг/добу. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, лікування аторвастатином слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення низької необхідної дози аторвастатину.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Захворювання нирок не впливає ні на концентрації в плазмі, ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину; отже, корекція дози препарату для пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Аторвастатин слід обережно застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю. Аторвастатин протипоказаний пацієнтам із активним захворюванням печінки.

Пацієнти похилого віку

Роздріб у безпеці та ефективності у пацієнтів старше 70 років при застосуванні в рекомендованих дозах порівняно із загальною популяцією немає.

Найпоширенішими побічними ефектами у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином, які призводили до відміни препарату та траплялися з частотою вищою, ніж у групі плацебо, були: міалгія, діарея, нудота, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та печінкових ферментів. >

До небажаних реакцій, про які повідомлялося під час клінічних та постмаркетингових досліджень, відносяться:

загальні порушення: нездужання, пірексія, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність;

з боку травного тракту: шлунково-кишковий дискомфорт, біль у животі, відрижка, метеоризм, запор, діарея, панкреатит, нудота, блювання, диспепсія;

з боку печінки та жовчного міхура:гепатит, холестаз, печінкова недостатність;

з боку кістково-м'язової системи: м'язово-скелетні болі, біль у кінцівках, спазми м'язів, підвищена стомлюваність м'язів, біль у шиї та спині, міопатія, міозит, рабдоміоліз, біль у суглобах, набряк суглобів, тендинопатія (іноді утруднена розривом сухожилля), розрив м'язів, вовчаковоподібний синдром, імуно-опосередкована некротична міопатія;

з боку метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія;

зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення рівня трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності КФК.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігалося підвищення активності трансаміназ плазми. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими і не потребували втручання або переривання лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ плазми (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігали у 0,8% пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення має дозозалежний характер і було оборотним у всіх пацієнтів.

Підвищення рівня КФК у плазмі крові більш ніж у 3 рази від верхньої межі норми було виявлено у 2,5% пацієнтів групи аторвастатину, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у клінічних дослідженнях. Рівні, що перевищують ВГН у 10 разів, спостерігалися у 0,4% пацієнтів групи аторвастатину.

Є повідомлення про наступні небажані реакції при застосуванні деяких статинів:

• депресія;
• виключні випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо у разі довгострокової терапії.

Цукровий діабет: частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (глюкоза крові натще ≥5,6 ммоль/л, ІМТ> 30 кг/м², підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, периферична нейропатія, кошмарні сновидіння, безсоння.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: носова кровотеча, біль у горлі та гортані, назофарингіт.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

>

З боку органу зору: нечіткість зору, порушення зору; затуманювання зору.

З боку органу слуху та рівноваги: ​​шум у вухах, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку сечостатевої системи: лейкоцитурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції анафілаксія (зокрема анафілактичний шок).

Досвід постреєстраційного застосування препарату

Протягом післяреєстраційного застосування аторвастатину були виявлені нижченаведені побічні реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі, і вони виникають у популяції невідомого розміру, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.

До небажаних реакцій, пов'язаних з лікуванням аторвастатином, зареєстрованих після виходу препарату на ринок, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, відносяться: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозний висип (у тому числі ексудативна багатоформна еритема, синдром Стівенс - Джонсон і епідермальний некроліз), рабдоміоліз, міозит, підвищена стомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія та панкреатит.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки імуно-опосередкованої некротичної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів.

Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади було зареєстровано при застосуванні всіх статинів. Ці розлади взагалі не належали до категорії серйозних небажаних реакцій та були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від 1 дня до кількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 ​​тижні).

Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо під час тривалого лікування.

Діти (віком 10-17 років)

Під час 26-тижневого контрольованого дослідження у хлопців та дівчат після початку менструацій (n = 140, 31% жіночої статі; 92% представників європеоїдної раси, 1,6% представників негроїдної раси, 1,6% представників монголоїдної раси та 4,8% представників інших етнічних груп) профіль безпеки та переносимості аторвастатину в дозі 10 мг до 20 мг на добу був загалом подібним до профілю плацебо.