Бікалутамід-Віста таблетки по 50 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. На одному боці таблеток - гравіювання «ВСМ 50».

Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на ендокринну систему. Лікарський засіб зв’язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. В результаті пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. При відміні бікалутаміду у певної частини пацієнтів може виникнути синдром відміни. Бікалутамід є рацемічною сумішшю з антиандрогенною активністю, представлений майже виключно (R)-енантіомером.

Абсорбція.

Бікалутамід добре всмоктується після прийому внутрішньо. Немає доказів клінічно значущого ефекту їжі на біодоступність лікарського засобу.

Розподіл.

Бікалутамід має високий ступінь зв'язування з білками (рацемат 96%, (R)-енантіомер> 99%) і піддається інтенсивному метаболізму (шляхом окислення та глюкуронізації) його метаболіти виводяться нирками та з жовчю приблизно в однаковій кількості.

Метаболізм.

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно з (R)-енантіомер; виведення останнього із плазми крові становить приблизно 1 тиждень. При щоденному прийомі лікарського засобу бікалутамід (R)-енантіомер внаслідок його тривалого періоду напіввиведення кумулюється у плазмі у 10-кратній концентрації. Плато концентрації (R)-енантіомер на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при застосуванні добової дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі переважно активного (R)-енантіомеру припадає 99% загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Виведення (виведення).

У процесі клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду в спермі чоловіків, які отримували бікалутамід у дозі 150 мг, склала 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, що потенційно потрапляє в організм жінки під час статевих зносин, низька і може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень нижчий від того, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.

Особливі групи пацієнтів.

Фармакокінетика (R)-енантіомер не залежить від віку, ураження нирок або легкого та середнього ступеня тяжкості ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше виводиться із плазми.

Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.

Не існує доказів фармакодинамічної чи фармакокінетичної взаємодії бікалутаміду та аналогів РФЛГ.
Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча клінічні дослідження, у процесі яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилася до 80 % після одночасного його застосування протягом 28 днів із бікалутамідом. Для лікарських засобів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати велике значення. Тому одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати із такими сполуками, як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу лікарського засобу чи виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі крові та за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення лікування бікалутамідом.
З обережністю слід призначати Бікалутамід-Віста при застосуванні лікарських засобів, які можуть пригнічувати окиснення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду у плазмі крові, що може зумовити посилення побічних ефектів лікарського засобу.

Дослідження іn vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Повідомлялося про посилення ефектів варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при їх одночасному прийомі з бікалутамідом. Тому під час застосування бікалутаміду у пацієнтів, які одночасно отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу (ПЧ)/міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), також потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.

У зв’язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід одночасно з лікарськими засобами, які здатні спричиняти подовження інтервалу QT або викликати розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointes), тобто такими як антиаритмічні препарати класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Дослідження взаємодії були проведені тільки у дорослих.

Діюча речовина: bicalutamide;

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 50 мг бікалутаміду;

інші складові: лактози моногідрат, повідон, кросповідон, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат; Оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, діоксид титану (Е 171), макрогол (ПЕГ 4000).

Бікалутамід-Віста не має здатності впливати на керування автомобілем чи роботу зі складними механізмами. Однак слід мати на увазі, що часто може виникати сонливість, дуже часто – запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають цей лікарський засіб, повинні дотримуватися обережності.

Вагітність.

Бікалутамід протипоказаний жінкам. Його протипоказано призначати під час вагітності.

Годування грудьми.

Бікалутамід протипоказаний під час грудного вигодовування.

Фертильність.

У дослідженнях на тваринах спостерігалося оборотне порушення фертильності самців. Слід припускати, що у чоловіків також можливий період недостатності репродуктивної функції чи безпліддя.

Бікалутамід-Віста протипоказаний для застосування дітям.

Лікування розповсюдженого раку простати у комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) чи хірургічною кастрацією.

Бікалутамід-Віста протипоказаний жінкам та дітям.

Бікалутамід-Віста не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу.

Протипоказано одночасне застосування бікалутаміду з терфенадином, астемізолом або цизапридом.

Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів похилого віку внутрішньо по 1 таблетці 50 мг один раз на добу. Лікування бікалутамідом слід починати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону або одночасно з хірургічною кастрацією.

Ниркова недостатність: у пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатність: у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення лікарського засобу.

Особливості застосування

Лікування препаратом Бікалутамід-Віста слід розпочинати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікалутамід активно метаболізується у печінці. Деякі дані дають підстави вважати, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки виведення лікарського засобу сповільнюється, а це може призвести до кумуляції бікалутаміду. Тому бікалутамід слід з обережністю застосовувати пацієнтам з помірним або тяжким ураженням печінки. Через можливість змін функції печінки слід періодично контролювати печінкові проби. Більшість змін спостерігаються протягом перших шести місяців застосування бікалутаміду. Зрідка при застосуванні бікалутаміду спостерігаються зміни до функцій печінки тяжкого ступеня, були отримані повідомлення про летальні випадки (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування бікалутамідом слід припинити.

Для пацієнтів, які мають об'єктивний прогрес захворювання з підвищеним рівнем ПСА, слід розглянути можливість припинення терапії бікалутамідом.

У чоловіків, які приймають агоністи РФ ЛГ, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може виявитись цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів із вже виявленим діабетом. У зв'язку з цим слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози у крові пацієнтів, які отримують бікалутамід у комбінації з агоністами РФ ЛГ.

Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність при одночасному його призначенні з препаратами, які метаболізуються переважно CYP 3A4 (див. розділи «Протипоказання та інші| види взаємодій») .

Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати препарат. Якщо у Вас встановлена ​​непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Терапія антиандрогенів може призводити до подовження інтервалу QT. У пацієнтів, які мають фактори ризику або випадки подовження інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, які можуть подовжувати QT (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), лікарі повинні в початку лікування бікалутамідом оцінити співвідношення ризик/користування, враховуючи потенційний ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Антиандрогенна терапія може викликати зміни у морфології сперматозоїдів. Хоча вплив бікалутаміду на морфологію сперматозоїдів не оцінювали і про такі зміни у пацієнтів, які отримували бікалутамід, не оголошували, пацієнтам та/або їхнім партнерам під час лікування та протягом 130 днів після терапії бікалутамідом слід використовувати ефективні методи контрацепції.

Повідомлялося про посилення ефектів кумаринових антикоагулянтів у пацієнтів, які одночасно приймали бікалутамід, що може призвести до збільшення (ПЧ) та (МНО). Деякі випадки пов'язані з ризиком виникнення кровотечі. Рекомендується ретельно контролювати рівень ПЛ/МНО, також слід розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.

Допоміжні речовини:

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Побічні реакції вказано за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, ≤1/100), рідкі (≥1/10 000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤1/10 000), частота невідома (на основі доступних даних неможливо встановити частоту виникнення).

1 Зміни з боку печінки рідко є тяжкими і часто проходять або слабшають при продовженні лікування або після його припинення.

2 Включено до переліку побічних реакцій на лікарський засіб після розгляду післяреєстраційних даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про побічні явища печінкової недостатності у хворих, які отримували лікування у відкритих дослідженнях Early Prostate Cancer programme (EPC) у групах бікалутамідом 150 мг.

3 Може зменшитися при супутній кастрації.

4 Спостерігалося під час фармако-епідеміологічного дослідження застосування агоністів РФ ЛГ та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався, якщо бікалутамід 50 мг застосовували в комбінації з агоністами РФ ЛГ, проте збільшення ризику не було відзначено при застосуванні бікалутаміду 150 мг як монотерапія для лікування раку передміхурової залози.

5 Включено до переліку побічних реакцій після отримання постмаркетингових даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про випадки інтерстиціальної пневмонії під час рандомізованого лікування 150 мг ЕРС.

Збільшення ПЛ/МНО: у звітах протягом післяреєстраційного спостереження повідомлялося про взаємодію кумаринових антикоагулянтів з бікалутамідом.

Повідомлення про підозрюваних побічні реакції.

Повідомлення про підозрюваних побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Немає даних про передозування у людей.

Лікування. Специфічного антидоту не існує; Лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв'язується з білками і не виявляється у незміненому вигляді у сечі. При передозуванні показано загальну підтримуючу терапію, включаючи моніторинг життєво важливих показників.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 5°C до 25°C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат застосовується для лікування поширеного раку простати у поєднанні з терапією аналогами рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону (РФ ЛГ).