Бісакодил супозиторії рект. по 0.01 г №10 (5х2)

По 5 супозиторіїв у блістері, по 2 блістери у пачці.

Супозиторії ректальні.

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії білого або кремового кольору, кулеподібної форми.

Викликає подразнення рецепторного апарату кишки, безпосередньо впливає на слизову оболонку кишечника, посилює його перистальтику і підвищує секрецію слизу в товстому кишечнику. Дія настає протягом першої години. .

Бісакодил – проносний засіб, що стимулює перистальтику товстої кишки шляхом дратівливої ​​дії на слизову оболонку або пряму стимуляцію нервових закінчень у підслизовому та слизовому нервових сплетіннях.

Бісакодил погано абсорбується із шлунково-кишкового тракту і сам впливає на абсорбцію електролітів. В результаті цього підвищений осмотичний тиск у просвіті кишечника затримує більшу кількість води, що тягне за собою пом'якшення випорожнень і полегшення їх пасажу в товстій кишці. Крім того, збільшується обсяг випорожнень, що стимулює перистальтику та полегшує дефекацію.

Бактеріальні ферменти товстої кишки метаболізують бісакодил до активної сполуки – дифенолу, що підлягає кон'югації під час першого проходження через печінку з глюкуроновою або сірчаною кислотою та повертається в кишечник через ентерогепатичну циркуляцію. Цей процес пролонгує дію препарату.

Абсорбція бісакодила після інтраректального застосування є мінімальною. Абсорбований бісакодил підлягає деацетилюванню у печінці з утворенням фенолового похідного, який згодом виводиться із сечею. Частина, що залишилася у товстій кишці, виводиться з калом.

Контактні проносні засоби. Код АТХ А06А В02.

Бісакодил посилює дію серцевих глікозидів через зниження рівня калію у сироватці крові. Він також посилює каліюретичну дію діуретиків та глюкокортикоїдів.

Одночасне застосування Бісакодилу разом з іншими проносними засобами може посилити побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту.

діюча речовина: бісакодил;

1 супозиторій містить бісакодила 0,01 г (10 мг);

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, твердий жир.

Бісакодил не рекомендується застосовувати в період вагітності, особливо в І триместрі, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищуватиме потенційний ризик для плода, і лише за призначенням лікаря. Достатню кількість контрольованих клінічних досліджень у вагітних не проводилося. 

Бісакодил не рекомендується застосовувати у період годування грудьми, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищуватиме потенційний ризик для плода, і лише за призначенням лікаря. Невідомо, чи бісакодил екскретується в грудне молоко.

Препарат не застосовувати дітям.

Короткочасне симптоматичне лікування запорів, у тому числі звичайних запорів та хронічних запорів у лежачих пацієнтів та пацієнтів похилого віку;

перед діагностичними процедурами, хірургічними та акушерськими втручаннями, а також у перед- та післяопераційний період.

Кишкова непрохідність; обструкція кишківника; гострі захворювання органів черевної порожнини, включаючи апендицит та гострі запальні захворювання кишечника; перитоніт; біль в животі; нудота та блювання невідомої етіології; ущемлена грижа; шлунково-кишкові геморагії; спастичний запор; карцинома кишківника; коліт; гострий проктит; гострі геморагії; захворювання прямої кишки; маткові кровотечі; цистит; тяжка дегідратація; анальні тріщини або виразковий проктит із пошкодженням слизової оболонки; підвищена чутливість до бісакодилу та інших компонентів препарату.

Перед застосуванням супозиторію необхідно:

• по лінії перфорації блістерної упаковки відірвати один супозиторій у первинній упаковці;
• далі необхідно потягнути за краї плівки, розриваючи її в різні боки, та звільнити супозиторій від первинної упаковки.

Препарат призначений для ректального застосування.

Бісакодил застосовувати тільки для лікування дорослих пацієнтів: 1 супозиторій 1 раз на добу, звичайно вранці. Лікування триває не більше 7 днів.

Особливості застосування

Як інші проносні засоби, Бісакодил не слід застосовувати постійно протягом більше 5 днів без з'ясування причини запору. Тривале та надмірне застосування препарату може спричинити порушення балансу електролітів та рідини, а також гіпокаліємію. Втрата рідини при дефекації може призвести до зневоднення, яке може супроводжуватися такими симптомами, як спрага та олігурія. Зневоднення може завдати шкоди організму (наприклад, при нирковій недостатності, у людей похилого віку), тому при зазначених вище симптомах застосування препарату необхідно припинити і відновити можливо тільки під контролем лікаря. Тривале застосування може призвести до формування звикання, коли акт дефекації буде можливим лише після застосування проносного засобу. 

Часте застосування Бісакодилу у пацієнтів похилого віку може посилювати астенію, викликати ортостатичну гіпотензію та порушення координації рухів, пов'язаних із втратою електролітів. Препарат може знижувати рівень калію у сироватці крові.

Запаморочення та синкопе можуть спостерігатися під час випорожнення, дефекаційний синкопе та судинна реакція можуть виникати при абдомінальному болю, що може бути пов'язане із запором, через який необхідно приймати проносний засіб. 

Були окремі повідомлення про абдомінальний біль та діарею з домішками крові, що спостерігалися при прийомі Бісакодила, причина яких може бути пов'язана з ішемією слизової оболонки кишечника.

Супозиторії не рекомендується застосовувати пацієнтам з анальними тріщинами, проктитом та виразковим гемороєм, оскільки це може призвести до хворобливих відчуттів та місцевого роздратування. Не застосовувати пацієнтам із обструктивними захворюваннями кишечнику або гострими станами, такими як апендицит, а також пацієнтам із запальними захворюваннями кишечника.

Стимулюючі проносні засоби, включаючи Бісакодил, не сприяють зниженню маси тіла.

З боку імунної системи: гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту: дискомфорт, біль, спазми в животі, нудота та діарея (які можуть викликати надмірну втрату води та електролітів, особливо калію, найчастіше – при тривалому застосуванні або передозування); блювання, проктит, запалення слизової оболонки прямої кишки, атонія кишечника, гіпокаліємія; місцеве подразнення анальної зони (біль, печіння, кровотеча); коліт, у тому числі ішемічний коліт.

Як наслідок дегідратації можуть виникнути слабкість м'язів, судоми, гіпотензія.

Застосування супозиторіїв може супроводжуватися болем та місцевим роздратуванням, особливо при анальних тріщинах та виразковому коліті.

З боку нервової системи: запаморочення, непритомність. Дані побічні ефекти, що виникають після застосування препарату, пов'язані з вазовагальною реакцією (тобто внаслідок кишкового спазму, напруження при дефекації).

Застосування Бісакодилу у високих дозах може призводити до діареї, абдомінальних спазм та клінічно значущої втрати калію та електролітів. Іноді можуть виникати атонія кишечника та застійне запалення прямої кишки. 

Тривале застосування проносних засобів може викликати хронічну діарею, абдомінальний біль, гіпокаліємію, вторинний гіперальдостеронізм та нефролітіаз. Як наслідок гіпокаліємії були повідомлення про випадки пошкодження ниркових канальців, метаболічний алкалоз та м'язову слабкість. 

Лікування: замісна терапія рідинами та корекція електролітного дисбалансу (особливо гіпокаліємії).

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Бісакодил - проносний засіб, застосовують при лікуванні запорів різного генезу, підготовці до рентгенологічних та ендоскопічних досліджень, а також операціях на кишечнику.