Біциклол таблетки по 25 мг, 18 шт.

По 9 таблеток у блістері з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої; по 2 блістери в пачці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки.

За хімічною структурою біциклол подібний до біфендату. Дані фармакодинамічних досліджень довели, що Біциклол здатний знижувати підвищений рівень трансаміназ при гепатитах, ураженні печінки тетрахлорометаном, D-галактозаміном та ацетамінофеном і відновлювати порушення структури печінкової тканини різного ступеня тяжкості. В експериментальних дослідженнях in vitro на колонії клітин 2.2.15 встановлено, що Біциклол здатний пригнічувати секрецію поверхневого антигену вірусу гепатиту В (HBsAg), Е-антигену вірусу гепатиту В (HBeAg), ДНК-вірусу гепатиту В і РНК- вірусу гепатиту С. Біциклол пригнічує продукування фактора некрозу пухлини (ФНП) активними нейтрофілами, клітинами Купфера та макрофагами, а також виводить з клітин вільні радикали. Таким чином, біциклол пригнічує окислювальне напруження, спричинене порушенням функції мітохондрій гепатоцитів, що попереджає некроз та апоптоз у гепатоцитах. Біциклол також затримує апоптоз гепатоцитів, стимульований фактором некрозу пухлини та цитотоксичними Т-клітинами. У свою чергу це призводить до відновлення пошкоджень ядра та ДНК гепатоцитів.

Період напіввиведення в першу фазу двофазної моделі (t(½)ka) становить 0,84 години, період напіввиведення в другу фазу двофазної моделі (t(½)ke) становить 6,26 години, час досягнення максимальної концентрації (t(peak)) – 1,8 години, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) – 50 нг/мл. Сmax і площа під кривою «концентрація – час» перебувають у прямій залежності від прийнятої дози препарату, але інші фармакокінетичні параметри, такі як t(½)ka, t(½)ke, Vd/F [відношення об’єму розподілу (Vd) лікарського засобу до біодоступності (F)], CL/F і t(peak), змінюються неістотно, залежно від дози, та відповідають особливостям лінійної фармакокінетики.
Максимальна концентрація може зростати при застосуванні препарату після їди.
Метаболізм біциклолу відбувається в печінці за участю цитохрому Р450 з утворенням основних метаболітів 4¢ОН-Bicyclol і 4ОН-Bicyclol.
Препарат спостерігається в крові людини в незміненому вигляді через 15 хвилин після перорального застосування. Максимальна концентрація біциклолу спостерігається у печінці через 4 години після прийому препарату. Ступінь зв’язування з білками плазми крові досягає 78 %. Менш ніж 30 % біциклолу виводиться з організму травним трактом з фекаліями протягом 24 годин. Приблизно 1,3 % препарату виводиться з сечею та 0,03 % – з жовчю.

Засоби, що застосовуються при захворюваннях печінки, ліпотропні речовини. Гепатотропні препарати. Код АТХ А05В.

Немає даних досліджень, які б демонстрували будь-які взаємодії з іншими лікарськими засобами.

діюча речовина: bicyclol;
1 таблетка містить біциклолу 25 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, цукроза, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат.

Дуже рідко під час лікування спостерігається запаморочення, тому слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не застосовувати.

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

• Гепатити, що супроводжуються підвищенням активності трансаміназ печінки;
• хронічний вірусний гепатит В;
• хронічний вірусний гепатит С;
• неалкогольний стеатогепатит;
• алкогольний гепатит;
• токсичні (зокрема лікарські) гепатити.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Гострий гепатит.
• Період вагітності та годування груддю.
• Вік до 12 років.

Дорослим і дітям віком від 12 років препарат призначають всередину в дозі 25 мг (1 таблетка) 3 рази на добу; у разі необхідності – 50 мг (2 таблетки) 3 рази на добу.
Препарат Біциклол приймають через 2 години після їди.
Мінімальний період лікування – 6 місяців або згідно з призначенням лікаря.
Особам літнього віку (понад 70 років) дозу препарату визначають індивідуально.

Особливості застосування

Під час лікування препаратом Біциклол слід постійно контролювати стан пацієнта і функцію печінки.

З обережністю застосовувати препарат пацієнтам із гіпоальбумінемією, цирозом печінки, варикозним розширенням вен стравоходу, при печінковій енцефалопатії, пацієнтам з тяжкою формою гепатиту, нирковою недостатністю, суттєво підвищеним рівнем білірубіну, асцитом, гепаторенальним синдромом. Слід з особливою обережністю призначати препарат при аутоімунному гепатиті.

Препарат містить цукрозу (сахарозу). Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Біциклол зазвичай добре переноситься. Побічні реакції, в разі виникнення, мають тимчасовий характер, легкий або помірний ступінь вираження і минають самостійно після відміни препарату або за допомогою симптоматичної терапії. З частотою менше 0,5 % можуть виникати запаморочення, висипи на шкірі, здуття живота та блювання. У невеликої кількості пацієнтів (< 0,1 %) можливі головний біль, порушення сну, дискомфорт в епігастральній ділянці, підвищення рівня активності трансаміназ, зменшення кількості тромбоцитів та підвищення рівня цукру і креатиніну.

Під час клінічних досліджень при застосуванні Біциклолу в дозі 150 мг 3 рази на добу не спостерігалося жодного випадку передозування. Окрім того, перевищення звичайного дозування для людини у 400 разів не спричиняло токсичної реакції.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовується для лікування гепатитів.