Браксон 40 мг/мл 1 мл №10 розчин для ін'єкцій

По 1 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній комірчастій упаковці; по 2 контурні комірчасті упаковки в пачці з картону.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтуватого кольору рідина.

Антибіотик широкого спектру дії групи аміноглікозидів. Діє бактеріостатично (блокує 30S субодиницю рибосом і порушує синтез білка). У більш високих концентраціях порушує функцію цитоплазматичних мембран, викликаючи загибель клітини.

Високоактивний щодо грамнегативних мікроорганізмів ( Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Escherichia coli , Klebsiella spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Salmonella spp.,  Staphylococcus spp. (в т. ч. стійких до пеніцилінів, цефалоспоринів), деяких штамів Streptococcus spp.

Аміноглікозиди у поєднанні з пеніцилінами або деякими цефалоспоринами ефективні для лікування інфекцій, викликаних Pseudomonas aeruginosa або Enterococcus faecalis.

Після внутрішньом’язового введення препарат швидко розподіляється по органах і тканинах. Проникає через плацентарний бар'єр. C_max в сироватці крові виявляється через 40-90 хв після введення; при внутрішньом’язовому введенні препарату в дозі 1 мг/кг маси тіла хворого C_max в плазмі становить 3-7 мг/л. Терапевтична концентрація зберігається протягом 8 год. T_1/2 при нормальній функції нирок 2 год. 80-84% введеної дози виводиться нирками у незміненому вигляді, 10-20% через кишечник. T_1/2 у новонароджених 5-8 год, у дітей більш старшого віку 2,5-4 годин. Кінцевий T_1/2 більше 100 годин (вивільнення з внутрішньоклітинних депо).

У хворих з нирковою недостатністю T_1/2 варіює залежно від ступеня недостатності до 100 год, у хворих з муковісцидозом 1-2 год, у хворих з опіками і гіпертермією може бути коротший порівняно із середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу. При гемодіалізі видаляється 25-70% введеної дози.

Антибактеріальні препарати. Інші аміноглікозиди.

Код АТХ J01G B01.

Тобраміцин посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів.

Знижує ефект антиміастенічних лікарських засобів.

Аміноглікозиди, цефалоспорини, ванкоміцин, поліміксин, діуретини підвищують ризик ото- та нефротоксичності.

Беталактамні антибіотики послаблюють ефект.

Введення індометацину знижує нирковий кліренс тобраміцину, підвищуючи концентрацію в крові, і збільшує період напіввиведення (Т _1/2 ) (може вимагати корекції режиму дозування).

Метоксифлуран підвищує ризик розвитку побічних реакцій.

Лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (галогеновмісні вуглеводи), наркотичні анальгетики, переливання великих об'ємів крові з цитратними консервантами в ролі антикоагулянтів, лікарські засоби, що блокують нервово-м'язову передачу, посилюють нервово-м'язову блоку>.

діюча речовина:тобраміцин;

1 мл розчину містить тобраміцин (у формі сульфату) 40 мг;

інші компоненти: динатрію едетат, натрію сульфіт безводний, вода для ін'єкцій.

Препарат використовується в умовах стаціонару.

Тобраміцин слід призначати вагітним жінкам тільки в тих випадках, коли потенційна користь значно перевищує потенційний ризик. Тобраміцин виділяється у грудне молоко. При необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Застосовують із перших днів життя.

Тяжкі інфекційні захворювання, спричинені мікроорганізмами, чутливими до препарату:

• інфекційні захворювання центральної нервової системи, у тому числі менінгіт, септицемія та сепсис новонароджених;
• інфекційні захворювання черевної порожнини, у т. ч. перитоніт;
• ускладнені та рецидивні інфекційні захворювання сечових шляхів, такі як пієлонефрит та цистит;
• інфекційні захворювання нижніх дихальних шляхів, у т.ч. пневмонія, бронхопневмонія та гострий бронхіт; абсцес легень;
• захворювання шкіри, кісток та м'яких тканин, у т.ч. опіки.

Важкі стафілококові інфекції у випадках, коли пацієнтові протипоказані пеніцилін та інші препарати з нижчим ризиком токсичності та коли застосування тобраміцину доцільно, на думку лікаря, що підтверджується результатами тестування на чутливість бактерій.

Підвищена чутливість до тобраміцину або інших аміноглікозидних антибіотиків.

Неврит слухового нерва, тяжка хронічна ниркова недостатність.

З обережністю застосовувати при нирковій недостатності, ботулізмі, міастенії, паркінсонізмі, дегідратації, порушеннях слуху.

У період лікування необхідно контролювати функцію нирок, печінки, вестибулярного апарату та слуху (не рідше 1 разу на тиждень), контролювати концентрацію тобраміцину в сироватці крові, яка не повинна перевищувати 8 мкг/мл.

При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.

Ризик ото- та нефротоксичності значно підвищується при тривалому збереженні концентрації у плазмі крові понад 12 мкг/мл.

Вірогідність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при застосуванні препарату у високих дозах або тривалий час (у цій категорії хворих необхідно щодня контролювати функцію нирок).

Аміноглікозиди проникають у грудне молоко в невеликих кількостях (оскільки вони погано всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, пов'язаних з ними ускладнень у немовлят зареєстровано не було).

У процесі терапії може спостерігатися розвиток суперінфекції.

За відсутності позитивної клінічної динаміки слід пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно скасувати лікування та розпочати проведення відповідної терапії.

При збільшенні обсягу розподілу препарату (опіки, перитоніт, позачеревна інфекція) для досягнення ефективної концентрації дозу слід збільшити, а при критичних станах і у молодих пацієнтів з високими хвилинними об'ємами кровообігу та швидкістю клубочкової фільтрації – збільшити швидкість введення.

Препарат застосовується внутрішньом'язово (в/м) або внутрішньовенно (в/в) крапельно. Для внутрішньом'язового застосування відповідну дозу препарату вводять безпосередньо з ампули.

Для внутрішньовенного введення розчин розводять у 100-200 мл 0,9% розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози, вводять протягом 20-60 хв.

Рожева доза для дорослих та дітей від 1 року – 1 мг/кг, добова – 3 мг/кг, максимальна добова доза – ndash; 5 мг/кг.

Діти від 1 тижня до 1 року: 6-7,5 мг/кг/сут, розділені на 3-4 однакові дози (по 2-2,5 мг/кг кожні 8 годин або 1,5-1 ,89 мг/кг) кожні 6 годин.

Недоношені або новонароджені до 1 тижня життя: до 4 мг/кг/сут, розділені на 2 рівні дози кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів. При тяжких та ускладнених інфекціях можливий більш тривалий курс терапії (з контролем функції нирок, стану слуху та вестибулярного апарату, оскільки прояв нейротоксичності найбільш можливий при тривалості курсу лікування понад 10 днів).

При хронічній нирковій недостатності, а також для пацієнтів похилого віку слід зменшити дозу та збільшити інтервали між введеннями. Розрахунок дози проводиться наступним чином: інтервал між введеннями в годинах дорівнює концентрації креатиніну в сироватці крові помноженої на 8; такими ж, як і при нормальній функції нирок; первинна разова доза препарату аналогічна дозі, що вводиться пацієнтам з нормальною функцією нирок, і становить 1 мг/кг.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, гіпербілірубінемія).

З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку нервової системи: головний біль, нейротоксична дія (нервовий тик, парестезії, епілептичні напади); нервово-м'язова блокада (утруднене дихання, сонливість, слабкість).

З боку органів почуттів: ).

З боку сечовивідної системи: нефротоксичність (олігурія, циліндрурія, протеїнурія, значне збільшення або зменшення частоти сечовиділення, поліурія; поява ознак ниркової недостатності – підвищення концентрації креатиніну та азоту сечовини, спрага, зниження апетиту, нудота, блювота).

Алергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, висипання, лихоманка, ангіоневротичний набряк, еозинофілія.

Лабораторні показники: гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія.

Симптоми: токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлад сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзвін у вухах або відчуття закладення вух, нефронекроз - підвищення концентрації сечовини , гіперкреатинінемія, протеїнурія, олігурія).

Лікування: хворим із нормальною нирковою функцією проводять інфузію рідини та форсований діурез; хворим з порушенням функції нирок – гемодіаліз або перитоніальний діаліз. При нервово-м'язовій блокаді – антихолінестеразні лікарські засоби, солі кальцію; при зупинці дихання – штучна вентиляція легень, інша симптоматична та підтримуюча терапія.

Зберігати при температурі вище 30°С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Для лікування запальних захворювань органів дихання застосовують антибактеріальний засіб Браксон. Згідно з інформацією в інструкції із застосування препарату, він містить активну речовину тобраміцин. Це антибіотик другого покоління із групи аміноглікозидів. 

Випускається Браксон у формі розчину для ін'єкцій.