Бромкриптин-КВ таблетки інгібітор пролактину 2.5 мг №30

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями і рискою, білого або майже білого кольору.

Бромокриптин – діюча речовина лікарського засобу Бромкриптин-КВ, таблетки 2,5 мг, є інгібітором секреції пролактину та стимулятором рецепторів дофаміну. Сфера застосування бромокриптину включає ендокринологічні та неврологічні показання. Фармакологічні властивості препарату обговорюватимуться за кожним видом показань.

Ендокринологічні показання до застосування

Бромокриптин пригнічує секрецію пролактину, не впливаючи на нормальні рівні інших гормонів, що вивільняються передньою часткою гіпофіза.

У пацієнтів з акромегалією бромокриптин знижує підвищений рівень гормону росту в сироватці крові, а отже полегшує клінічні прояви захворювання та покращує переносимість глюкози.

Бромокриптин попереджає або пригнічує лактацію та відновлює пролактинзалежні менструальні цикли та овуляцію. Він є ефективним засобом лікування аменореї та відсутності овуляції (з галактореєю або без).

Бромокриптин не підвищує ризик тромбоемболії; було продемонстровано, що він зменшує розмір аденом гіпофізу, який декретує пролактин (пролактиноми).

Бромокриптин полегшує клінічні симптоми синдрому полікістозу яєчників.

Неврологічні показання

Внаслідок його дофамінергічної активності бромокриптин ефективний у лікуванні хвороби Паркінсона – при призначенні доз, що перевищують дози, рекомендовані для ендокринологічних показань. Дане порушення характеризується нігростріарною недостатністю дофаміну. Стимуляція рецепторів дофаміну бромокриптином здатна відновити нейрохімічний баланс.

Щодо клінічних аспектів, бромокриптин полегшує прояви хвороби Паркінсона (наприклад, тремор, ригідність м'язів, брадикінезію) та депресію на всіх стадіях хвороби. Бромокриптин можна використовувати як монотерапію або в поєднанні з іншими протипаркінсонічними препаратами. 

Комбіноване лікування зменшує необхідну дозу леводопи, а відтак затримує рецидиви моторних відхилень. Таким чином, лікування бромокриптином здатне забезпечувати зменшення дози інших лікарських засобів, що використовуються у поєднанні з ним, зокрема, леводопи. Це може звільняти пацієнтів від певних побічних ефектів леводопи, таких як погіршення стану наприкінці дії дози, феномен «включення-вимкнення» та дискінезія.

Бромокриптин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту після перорального введення. Вихідна субстанція та його метаболіти піддаються метаболізму в печінці та виводяться з калом; тільки 6% субстанції виводиться із сечею.

Зв'язування препарату з білками плазми становить 96%.

Максимальний рівень препарату в плазмі крові досягається протягом 1-3 годин. Пролактинзнижуючий ефект проявляється вже через 1-2 години після перорального прийому, досягає максимуму приблизно через 5 годин і підтримується протягом 8-12 годин. Процес виведення вихідної субстанції із плазми крові має двофазний характер, причому період напіввиведення становить близько 15 годин.

Старий вік пацієнтів не має безпосереднього впливу на фармакокінетичні властивості бромокриптину. Тим не менш, у пацієнтів з порушенням функції печінки затримка виведення може призвести до підвищення рівня препарату в плазмі, що може вимагати корекції дози.

Відсутні свідчення на користь безпосереднього впливу літнього віку на фармакокінетичні властивості та переносимість бромокриптину. Тим не менш, у пацієнтів з порушенням функції печінки швидкість виведення може бути знижена, а рівень препарату в плазмі – відповідно підвищеним, що потребує корекції дози.

Біотрансформація

Бромокриптин піддається інтенсивній пресистемній біотрансформації в печінці, що знаходить своє відображення в комплексному профілі метаболітів і майже повній відсутності вихідної субстанції в сечі та калі. Він виявляє високу афінність до CYP3A, а основним шляхом метаболічного перетворення є гідроксилювання пролінового кільця циклопептидного компонента.

Таким чином, слід очікувати, що інгібітори та/або потужні субстрати CYP3A4 будуть пригнічувати виведення бромокриптину та призводити до підвищення його рівня. Бромокриптин також є потужним інгібітором CYP3A4. Проте з огляду на низькі терапевтичні концентрації вільного бромокриптину у пацієнтів не слід очікувати значних змін метаболізму другого препарату, виведення якого опосередковується системою CYP3A4.

Засоби, що використовуються у гінекології. Інгібітори пролактину. Код ATХ G02C B01. Агоністи дофаміну. Код ATХ N04B C01.

Переноносність бромокриптину може зменшуватися під впливом алкоголю.

Необхідна обережність у разі одночасного застосування препарату з антигіпертензивними засобами.

Одночасне застосування еритроміцину, інших макролідних антибіотиків та октреотиду здатне підвищити рівень бромокриптину в плазмі.

Антагоністи дофаміну (наприклад, бутирофенони, фенотіазини) здатні знизити ефекти бромокриптину, спрямовані на зниження рівня пролактину та боротьбу з хворобою Паркінсона.

Метоклопрамід та домперидон можуть послабити ефект бромокриптину зі зниження рівня пролактину. Препарати-симпатоміметики, наприклад, фенілпропаноламін, ізометептен, підвищують ризик токсичності.

Слід уникати одночасного застосування з іншими алкалоїдами ріжків.

Слід з обережністю застосовувати бромокриптин у комплексі з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, азольні фунгіциди, інгібітори протеази ВІЛ) (див. розділ «Фармакокінетика»).

діюча речовина: бромокриптин;

1 таблетка містить бромокриптину 2,5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; динатрію едетат; магнію стеарат; кислота малеїнова; крохмаль кукурудзяний.

У перші декілька днів лікування препаратом у пацієнтів можуть спостерігатися гіпотонія, порушення зору та запаморочення. Отже, їм слід бути особливо обережними під час керування автотранспортом або механізмами.

Пацієнтам, у яких з’являються сонливість та/або випадки раптового засинання, слід рекомендувати відмовитись від керування автотранспортом або участі у діяльності, під час якої зменшення уваги може поставити під загрозу інших людей (див. розділ «Особливості застосування»).

Вагітність. Для пацієнток, які бажають завагітніти, бромокриптин, як і всі інші препарати, необхідно відмінити, коли вагітність підтверджується, якщо немає медичних протипоказань для продовження терапії. Ніякого збільшення кількості абортів не спостерігалося після відміни бромокриптину в цей період. Клінічний досвід показав, що призначення бромокриптину у період вагітності не впливає негативно на її хід або результат.

Якщо вагітність виникає у пацієнтки з аденомою гіпофіза і лікування бромокриптином було зупинене, ретельний нагляд лікарів протягом усього періоду вагітності має важливе значення. У пацієнтів, у яких виникають ознаки вираженого збільшення пролактиноми, наприклад, головний біль або погіршення поля зору, лікування бромокриптином може бути повторно поновлено або доцільною може бути операція.

Годування груддю. Оскільки бромокриптин пригнічує лактацію, його не слід застосовувати матерям, які обрали грудне годування.

Лікарський засіб Бромкриптин-КВ, таблетки, не рекомендується для застосування дітям віком до 7 років у зв’язку з недостатніми даними щодо безпеки та ефективності.

Бромокриптин для лікування пролактиноми і гігантизму (акромегалії) показаний пацієнтам віком від 7 років, такі випадки були описані в літературі. Є окремі дані про використання бромокриптину у педіатричній практиці пацієнтам віком до 7 років. Дані про безпеку обмежені, особливо при довгостроковому використанні.

Порушення менструального циклу та жіноча стерильність.

Захворювання, що залежать від рівнів пролактину та стану з наявністю або відсутністю гіперпролактинемії:

• аменорея (з галактореєю чи без); олігоменорея;
• недостатність лютеїнової фази;
• вторинна гіперпролактинемія, спричинена іншими лікарськими засобами (наприклад, деякими психотропними або гіпотензивними засобами).

Незалежна від пролактину жіноча стерильність:

• синдром полікістозу яєчників;
• ановуляторні цикли (які виникли під дією антиестрогенів, наприклад, кломіфену);
• безпліддя пов'язане з гіперпролактинемією. Бромокриптин успішно використовували для лікування деяких жінок зі стерильністю без вираженої гіперпролактинемії.

Предменструальний синдром:

• біль у грудях; набухання грудей, пов'язане із фазою циклу; метеоризм; зміни настрою.

Гіперпролактинемія у чоловіків (з галактореєю або без):

• залежний від пролактину гіпогеніталізм (олігоспермія, втрата лібідо, імпотенція).

Пролактиноми:

• консервативне лікування мікро- або макроаденом гіпофізу, що виділяють пролактин;
• бромокриптин можна використовувати як препарат першого вибору для лікування макроаденом та як альтернатива хірургічному лікуванню (транссфеноїдальне видалення гіпофізу) у пацієнтів з мікроаденомами;
• передопераційна підготовка з метою зменшення розміру пухлини для обмеження надрізу;
• післяопераційне лікування, якщо рівні пролактину залишаються підвищеними.

Акромегалія:

• застосовувати як додатковий засіб при променевій терапії або операції для зниження рівня гормону росту в системному кровотоку пацієнтів з акромегалією;
• застосовувати як спеціальний засіб є альтернативою променевої терапії або операції.

Придушення лактації:

• запобігання або пригнічення лактації після пологів за медичними показаннями, включаючи початкові стадії післяпологового маститу. Цей препарат не рекомендується для звичайного пригнічення лактації, полегшення симптомів післяпологового болю або від нагрубання молочних залоз;
• попередження лактації після аборту.

Доброякісне новоутворення у молочній залозі:

• масталгія (зокрема пов'язана з передменструальним синдромом або доброякісними осередковими чи кістозними змінами);
• доброякісні осередкові та/або кістозні стани, зокрема фіброзно-кістозна хвороба молочних залоз.

Хвороба Паркінсона:

• всі стадії ідіопатичної хвороби Паркінсона, бромокриптин використовується або у вигляді монотерапії, або у поєднанні з леводопою з метою контролю стану осіб, які раніше не лікувалися, а також осіб, які схильні до тяжкого впливу феномену «включення-вимкнення». Цей засіб може допомогти пацієнтам, які не реагують на лікування леводопою або не переносять її, а також пацієнтам, реакція яких на леводопу знижується; постенцефалітичної хвороби Паркінсона – препарат можна застосовувати у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими препаратами для лікування хвороби Паркінсона.
• Лікування циклічної доброякісної хвороби молочних залоз; передменструальний синдром.

• Гіперчутливість до діючої речовини, інших алкалоїдів ріжків, або до будь-якої з допоміжних речовин;
• у разі тривалого лікування: ознаки недостатності серцевих клапанів, отримані під час ехокардіографії, проведеної перед початком лікування;
• токсемія вагітних, післяродова та родова гіпертонія, неконтрольована гіпертонія, ідіопатичне або спадкове тремтіння, хорея Гентінгтона;
• бромокриптин протипоказаний для застосування з метою пригнічення лактації у пацієнтів з атеросклеротичною хворобою серця або іншими тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі або симптомами/наявністю в анамнезі тяжких психічних розладів. Пацієнти з цими станами, які вимагають застосування бромокриптину за показаннями «макроаденоми», можуть приймати його тільки в тому випадку, якщо очікувані переваги більш вагомі, ніж потенційні ризики;
• бромокриптин не можна приймати одночасно з іншими алкалоїдами ріжків;
• бромокриптин не слід призначати пацієнтам з наявністю фіброзних порушень в анамнезі або ознаками недостатності серцевих клапанів, отриманих при ехокардіографії, проведеній перед початком лікування.
• Лікування протягом терміну вагітності описано в розділі «Застосування у період вагітності або годування груддю».

Дози

Таблетки завжди слід приймати з їжею. Для більшості показань оптимальна реакція з мінімумом побічних ефектів досягається шляхом поступового підвищення дози.

Дорослі

Максимальну дозу слід обмежувати значенням 30 мг/добу.

Рекомендована схема прийому описана нижче

На початку лікування застосовувати дозу 1,25 мг перед сном з її поступовим збільшенням через 2-3 дні до 2,5 мг перед сном. Потім доза може збільшуватися на 1,25 мг з інтервалом 2-3 дні до досягнення добової дози 2-2,5 мг. Подальше збільшення дози, якщо це необхідно, здійснювати аналогічним чином.

Попередження лактації

2,5 мг на день пологів із наступним введенням 2,5 мг двічі на добу протягом 14 днів. Для цих показань поступове збільшення дози бромокриптину не потрібне.

Придушення лактації

2,5 мг у перший день з подальшим підвищенням дози до 2,5 мг двічі на добу через 2-3 дні. Курс лікування триває 14 днів; для цих показань поступове збільшення дози бромокриптину не потрібне. 

Гіпогеніталізм/синдроми галактореї/стерильність

Бромокриптин вводити поступово за запропонованою схемою.

У більшості пацієнтів з гіперпролактинемією належна реакція досягається шляхом застосування дози 7,5 мг на добу (у кілька прийомів), проте використовували і дози до 30 мг на добу. У стерильних пацієнток без підвищення рівнів пролактину у сироватці звичайна доза становить 2,5 мг двічі на добу.

Пролактиноми

Бромокриптин вводити поступово за запропонованою схемою. Після досягнення добової дози 2,5 мг доза може збільшуватися на 2,5 мг на добу з інтервалами в 2-3 дні наступним чином: 2,5 мг кожні 8 годин, 2,5 мг кожні 6 годин, 5 мг кожні 6 годин. Реакція пацієнтів спостерігалася при застосуванні доз до 30 мг на добу.

Акромегалія

Бромокриптин вводити поступово за запропонованою схемою. Після досягнення добової дози 2,5 мг дозу можна збільшувати на 2,5 мг на добу з інтервалами в 2-3 дні наступним чином: 2,5 мг кожні 8 годин, 2,5 мг кожні 6 годин, 5 мг кожні 6 годин.

Хвороба Паркінсона

Бромокриптин поступово вводити наступним чином:

• 1 тиждень: 1,25 мг перед сном.
• 2-й тиждень: 2,5 мг перед сном.
• третій тиждень: 2,5 мг двічі на добу.
• 4-й тиждень: 2,5 мг тричі на добу.

Пізніше добову дозу можна збільшувати на 2,5 мг протягом 3-14 днів в залежності від реакції пацієнта. Підвищення дози можна продовжувати до досягнення оптимальної дози; як правило, ця доза становить 10-30 мг на добу. Одночасно дозу леводопи можна поступово зменшувати до досягнення оптимального балансу.

Застосування пацієнтам похилого віку

Відсутні свідчення на користь того, що бромокриптин становить особливу небезпеку для людей похилого віку.

Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки швидкість виведення препарату може зменшуватися, і, відповідно, рівень препарату в плазмі може зростати, що потребує корекції доз.

Особливості застосування

Зібрано недостатньо доказів ефективності бромокриптину в лікуванні передменструального синдрому та доброякісних новоутворень молочної залози. Тому застосування Бромкриптину-КВ для лікування пацієнтів із цими захворюваннями не рекомендується.

Бромокриптин не рекомендується для застосування після або під час пологів у жінок з гіпертонією, атеросклеротичною хворобою серця та/або тяжкими серцево-судинними захворюваннями або серйозними психічними розладами в анамнезі. У жінок після пологів, які використовують бромокриптин, слід ретельно контролювати артеріальний тиск через регулярні часові проміжки, особливо під час перших днів лікування.

Особлива обережність необхідна пацієнтам, які використовують (або нещодавно використовували) супутнє лікування препаратами, здатними змінювати артеріальний тиск.

Одночасне застосування бромокриптину з судинозвужувальними засобами, такими як симпатоміметики або алкалоїди ріжків, у тому числі ергометрин або метилергометрин, під час пологів не рекомендується.

У поодиноких випадках у жінок після пологів, які використовували бромокриптин для пригнічення лактації, спостерігалися серйозні побічні ефекти, у тому числі інфаркт міокарда, гіпертонія, інсульт або психічні розлади. У деяких пацієнтів перед інсультом спостерігалися тяжкий головний біль та/або тимчасові порушення зору.

У разі гіпертонії, тяжкого та неослабного головного болю з порушеннями зору або будь-якими ознаками токсичності для центральної нервової системи лікування слід негайно припинити.

У пацієнтів може розвинутись гіперпролактинемія ідіопатичного чи лікарського походження, або обумовлена ​​захворюваннями гіпоталамуса чи гіпофіза. Бромокриптин ефективно знижує рівень пролактину у пацієнтів із пухлинами гіпофізу; проте він не позбавляє пацієнтів необхідності застосування променевої терапії або хірургічного втручання у разі акромегалії.

Жінкам репродуктивного віку, які страждають на патологію, не пов'язану з гіперпролактинемією, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату. Це застереження необхідно, щоб уникнути пригнічення пролактину до рівнів нижче за норму з подальшим порушенням функції жовтого тіла. Під час лікування таким пацієнткам слід застосовувати надійний негормональний метод контрацепції, оскільки відомо, що пероральні контрацептиви підвищують рівень пролактину у сироватці.

Жінкам, які повинні використовувати бромокриптин протягом тривалих періодів, потрібне гінекологічне обстеження (у тому числі цитологічне дослідження). Жінкам, які перебувають у періоді менопаузи, рекомендується проходити обстеження 1 раз на 6 місяців, а жінкам репродуктивного віку рекомендується обстежуватись раз на рік. Відомо про декілька випадків шлунково-кишкових кровотеч та кровотеч виразки шлунка. Якщо це відбувається, бромокриптин слід негайно відмінити. Пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі слід ретельно контролювати під час лікування бромокриптином.

Для пацієнтів з акромегалією та наявністю виразки шлунка в анамнезі слід, якщо це можливо, віддавати перевагу іншим засобам лікування. Якщо бромокриптин неможливо замінити іншим засобом, пацієнту необхідно рекомендувати негайно повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту.

Пацієнти з тяжкими серцево-судинними порушеннями або психічними розладами, які застосовують бромокриптин за показаннями «макроаденоми», повинні приймати його тільки в тому випадку, якщо очікувана перевага перевищує потенційні ризики.

Оскільки у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза хвороба може супроводжуватися гіпофункцією гіпофіза внаслідок стиснення або руйнування тканини гіпофіза, до початку застосування бромокриптину пацієнтам необхідно пройти повне обстеження функцій гіпофіза та розпочати відповідну замісну терапію у разі потреби. Пацієнтам із вторинною недостатністю надниркових залоз важливою є замісна терапія кортикостероїдами.

Слід ретельно відстежувати зміни розмірів пухлин у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза, а у разі появи розростання пухлини слід зважити доцільність застосування хірургічних процедур.

Якщо у пацієнток з аденомою після прийому бромокриптину настає вагітність, обов'язково ретельне спостереження за їх станом. Пролактинсекретуючі аденоми можуть розростатися під час вагітності. У таких пацієнток лікування бромокриптином часто призводить до зменшення розмірів пухлини та швидкого ослаблення дефектів поля зору. У тяжких випадках стиснення зорового та інших черепних нервів може знадобитися необхідність термінової операції на надниркових залозах.

Порушення поля зору є відомим ускладненням макропролактиноми. Ефективне лікування бромокриптином призводить до зменшення розміру пухлини та гіперпролактинемії, а також часто – до усунення порушення зору. Однак у деяких пацієнтів пізніше може розвинутись вторинне порушення поля зору, незважаючи на нормалізований рівень пролактину та зменшення розміру пухлини.

У таких випадках дефекти поля зору можуть ослабнути після зменшення дози бромокриптину, хоча при цьому спостерігаються дещо підвищені рівні пролактину та невелике розростання пухлини. Тому рекомендується контроль зорових полів у пацієнтів з метою ранньої діагностики вторинного скорочення поля зору та відповідної корекції дози препарату.

У деяких пацієнтів з аденомами, які виділяють пролактин, які використовували бромокриптин, спостерігалася ринорея спинномозкової рідини. Наявні дані свідчать, що це може бути обумовлено зменшенням розміру пухлин, що проліферують.

Протягом перших днів лікування у пацієнтів іноді може спостерігатися гіпотонія. Необхідна обережність при введенні високих доз бромокриптину пацієнтам із психічними порушеннями або тяжкими серцево-судинними порушеннями в анамнезі.

Лікування хвороби Паркінсона високими дозами препарату потребує обережності у пацієнтів з наявністю психозу або тяжких серцево-судинних порушень в анамнезі.

У пацієнтів, які використовують бромокриптин, особливо протягом тривалого періоду та у високих дозах, час від часу спостерігалися плевральний та перикардіальний випіт, фіброз плеври та легень та констриктивний перикардит. Пацієнти з плеврально-легеневими порушеннями з невиявлених причин потребують ретельного огляду; у таких випадках слід розглядати доцільність припинення лікування бромокриптином.

У кількох пацієнтів, які використовували бромокриптин, особливо протягом тривалого періоду та у високих дозах, спостерігалися випадки ретроперитонеального фіброзу. Для виявлення ретроперитонеального фіброзу на його ранніх зворотних стадіях рекомендується відстежувати його прояв (наприклад, біль у спині, набряки нижніх кінцівок, порушення функції нирок) у цієї категорії пацієнтів.

У разі діагностування або підозри на наявність фіброзних змін у ретроперитонеальному просторі лікування препаратами бромокриптину слід припинити.

Протягом терміну лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, звертаючи увагу на прояв прогресуючих фіброзних порушень. У разі діагностування чи підозри на наявність ретроперитонеального фіброзу лікування бромокриптином слід припинити.

Лікування бромокриптином може бути пов'язане із сонливістю та випадками раптового засинання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Раптове засипання під час повсякденної діяльності, у деяких випадках навіть без усвідомлення цього пацієнтом та без запобіжних ознак, спостерігалося дуже рідко. Пацієнти повинні бути поінформовані про таку можливість, і їм слід рекомендувати бути обережними при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами в період лікування бромокриптином.

Пацієнтам, у яких спостерігалися сонливість та/або випадок раптового засинання, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»). Більше того, у такому випадку слід розглянути можливість зниження дози або припинення лікування.

Розлади контролю над потягами. Слід регулярно контролювати стан пацієнтів на предмет розвитку розладів контролю над потягами. Пацієнтів та осіб, які їх доглядають, необхідно інформувати про можливість розвитку у пацієнтів, які використовують агоністи дофаміну, у тому числі препарат Бромкриптин-КВ, поведінкових симптомів розладів контролю над потягами, у тому числі патологічного потягу до азартних ігор, підвищеного лібідо, гіперсексуальності, схильність до імпульсних витрат грошей або шопоголія, а також імпульсної обжерливості. У разі появи таких симптомів слід розглянути можливість зниження дози лікарського засобу або поступового припинення його застосування.

Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, тяжкою лактозною недостатністю, мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати Бромкриптин-КВ.

Нудота, блювання, анорексія, головний біль, запаморочення та підвищена стомлюваність можуть спостерігатися протягом перших днів лікування; проте ці реакції зазвичай не вимагають відміни застосування бромокриптину.

Ризик розвитку побічних реакцій може бути знижений шляхом поступового підвищення дози та прийому таблеток бромокриптину з їжею. У разі потреби добова доза може бути зменшена з її підтримкою на цьому рівні протягом декількох днів. Після зникнення побічних реакцій можна спробувати поступово збільшити дозу.

Бромокриптин може викликати ортостатичну гіпотонію, отже, артеріальний тиск у амбулаторних пацієнтів слід вимірювати у вертикальному положенні. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які використовують лікування високими дозами препарату, можуть спостерігатися сонливість, галюцинації, сплутаність свідомості, сухість у роті, судоми литкових м'язів та ретроперитонеальний фіброз. Усі ці небажані ефекти характеризуються як дозозалежні.

Під час тривалого лікування, особливо у пацієнтів з феноменом Рейно в анамнезі, спостерігалася зворотна, викликана холодом блідість пальців на руках та ногах.

У надзвичайно рідкісних випадках (у жінок після пологів, які використовували бромокриптин для придушення лактації), спостерігалися серйозні побічні ефекти, у тому числі гіпертонія, інфаркт міокарда або інсульт, хоча наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими явищами та застосуванням препарату невідомі. У деяких пацієнтів перед інсультом спостерігався тяжкий головний біль та/або тимчасові порушення зору.

Дуже рідко спостерігалися недостатність серцевих клапанів (зокрема регургітація) та пов'язані з цим порушення (перикардит та перикардіальний випіт).

У пацієнтів з цирозом може розвинутись гіпонатріємія та печінкова енцефалопатія.

Дуже рідко бромокриптин здатний викликати раптове засипання вдень.

У пацієнтів, які використовують агоністи дофаміну, у тому числі лікарський засіб Бромкриптин-КВ, можуть виникати патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо, гіперсексуальність, схильність до імпульсної розтрати грошей або шопоголія, а також імпульсне обжерливість

Агоністи дофаміну, які належать до групи алкалоїдів ріжків, здатні підвищувати ризик регургітації серцевих клапанів.

Побічні ефекти, згруповані за системно-органними класами, перераховані нижче:

Розлади метаболізму та харчування: анорексія.

З боку психіки: сплутаність свідомості, галюцинації, психомоторне збудження, безсоння, психічні розлади; гіперсексуальність, підвищення лібідо, патологічний потяг до азартних ігор.

З боку нервової системи: головний біль, дрімота, запаморочення, дискінезія, сонливість, парестезії; раптове засинання, ринорея спинномозкової рідини.

З боку органів гляду: порушення зору, розмитість поля зору.

З боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах.

З боку серця:  випіт у перикард, констриктивний перикардит, тахікардія, брадикардія, аритмія, інфаркт міокарда, недостатність серцевих клапанів.

З боку судин: ортостатична гіпотонія, гіпертонія, блідість.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:  закладенність носа; плевральний випіт, фіброз плеври, фіброз легень, плеврит, утруднення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор, сухість у роті, блювання, діарея, абдомінальний біль, ретроперитонеальний фіброз, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту.

З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірна алергічна реакція, випадання волосся.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів.

Ускладнення загального характеру та реакції в місці введення: підвищена стомлюваність, периферичний набряк, злоякісний нейролептичний синдром*.

*Синдром скасування бромокриптину.

Ознаки та симптоми. Передозування бромокриптину, імовірно, має спричиняти симптоми надмірної стимуляції дофамінергічних рецепторів, і може включати блювання, нудоту, запаморочення, гіпотонію, ортостатичну гіпотонію, тахікардію, дрімоту, сонливість, летаргію, галюцинації та сплутаність свідомості.

Відомо про окремі звіти щодо випадкового вживання бромокриптину дітьми. У них відзначалися такі небажані явища, як блювання, сонливість та пропасниця. Нормалізація стану пацієнтів відбувалася спонтанно через декілька годин або після належного лікування.

Лікування. Слід застосовувати загальні підтримуючі заходи, спрямовані на видалення будь-якої частини матеріалу, що не встигла всмоктатися, та підтримання артеріального тиску у разі потреби.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Бромкриптин-КВ – препарат, що є інгібітором секреції пролактину. Застосовується у різних медичних сферах: гінекологія, ендокринологія, неврологія.