Чемпікс таблетки від тютюнової залежності по 1 мг, 28 шт.

14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 1,0 мг у блістері; по 2 блістери у картонній упаковці, що розкладається.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 1 мг:таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-блакитного кольору, двоопуклі, у формі капсули, з тисненим написом «Pfizer» з одного боку та «CHX 1.0» - з іншого.

Механізм дії. Вареніклін з високою спорідненістю та селективністю зв'язується з α4β2-нікотиновим ацетилхоліновим рецептором нейронів, щодо яких він діє як частковий агоніст: одночасно виявляє як агоністичну дію (з нижчою) , ніж у нікотині, внутрішньою активністю), так і антагоністичну дію в присутності нікотину.

Електрофізіологічні дослідження in vitro та нейрохімічні дослідження in vivo показали, що вареніклін зв'язується з α4β2-нікотиновим ацетилхоліновим рецептором нейронів і стимулює активність, опосередковану рецепторами, але на значно нижчому рівні, ніж нікотин. Нікотин конкурентно зв'язується з тією ж ділянкою &4;beta;2-нікотинових ацетилхолінових рецепторів нейронів людини, з якою вареніклін має більш високу спорідненість. Таким чином, вареніклін може ефективно блокувати здатність нікотину повністю активувати рецептори 4 і 2 і мезолімбічних дофамінових системах - нейрональний механізм, що лежить в основі реалізації механізмів формування нікотинової залежності (отримання задоволення від куріння). Вареніклін - це високоселективна речовина, що міцніше зв'язується з підтипом рецепторів α4β2 (Ki = 0,15 нмоль), ніж з іншими звичайними нікотиновими рецепторами (α3β4 - Ki = 84 нмоль, &alpha2; nмоль, α1βγδ - Ki = 3 400 нмоль) або ненікотиновими рецепторами і транспортерами (Ki> 1 мкмоль, крім рецепторів 5-HT3: Ki = 350 нмоль).

Фармакодинамічна дія. Ефективність препарату Чемпікс як засобу для лікування нікотинової залежності обумовлена ​​частковою агоністичною дією варенікліну щодо 2-нікотинових рецепторів, зв'язування з якими забезпечує зменшення симптомів потягу до куріння і проявів синдрому відміни (агоністичну дію) і одночасно α4β2, що зрештою призводить до зниження задоволення від куріння (антагоністична дія).

Клінічна ефективність та безпека. Ефективність препарату Чемпікс щодо позбавлення від нікотинової залежності була встановлена ​​у трьох клінічних дослідженнях за участю хронічних курців (10 цигарок на добу). 2619 пацієнтів отримували Чемпікс у дозі 1 мг 2 рази на добу (дозу титрували протягом першого тижня), 669 пацієнтів отримували бупропіон у дозі 150 мг 2 рази на добу (дозу також титрували) та 684 пацієнти отримували плацебо.

Порівняльні клінічні дослідження.

Ефективність препарату Чемпікс (1 мг двічі на добу), бупропіон тривалого вивільнення (150 мг двічі на добу) та плацебо щодо позбавлення від нікотинової залежності проспективно порівнювалася у 2 ідентичних подвійних сліпих клінічних дослідженнях. У цих 52-тижневих дослідженнях пацієнти отримували лікування протягом 12 тижнів, після чого переходили до 40-тижневої фази без лікування.

Як первинна кінцева точка в цих дослідженнях використовувався індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервної утримання від куріння, підтвердженого рівнем оксиду вуглецю (СО). По досягненню первинної кінцевої точки Чемпікс продемонстрував статистичну перевагу над бупропіоном та плацебо.

Після 40-тижневої фази без лікування на 52-му тижні як основну вторинну кінцеву точку використовували індекс постійного утримання від куріння. Даний показник визначався як частка всіх учасників, які отримали лікування в рамках дослідження і не курили (і навіть не вдихали дим від сигарет) з 9-го по 52-й тиждень, і в яких рівень СО на видиху становив не більше 10 проміле. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння та індекс постійного утримання від куріння (з 9-го по 52-й тиждень), отримані у дослідженнях 1 та 2 наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Тяга до куріння, синдром відміни та підкріплюючий ефект куріння. У період активного лікування в рамках досліджень 1 і 2 у пацієнтів, рандомізованих у групу лікування Чемпікс, потяг до куріння та синдром відміни були значно менш вираженими, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Крім того, під час лікування Чемпікс значно (порівняно з плацебо) зменшував підкріплюючий ефект куріння, який може тривалий час зберігати звичку курити у курців. Протягом тривалої фази подальшого спостереження без лікування вплив варенікліну на поїзд до куріння, синдром відміни та підкріплюючий ефект нікотину не оцінювали.

Дослідження збереження здатності утримуватися від куріння. У третьому дослідженні оцінювали сприятливий вплив додаткової 12-тижневої терапії препаратом Чемпікс на збереження здатності утримуватись від куріння. У цьому дослідженні пацієнти (n = 1927) отримували Чемпікс у відкритому режимі дози 1 мг двічі на добу протягом 12 тижнів. Після того пацієнти, які кинули палити до 12-го тижня, були рандомізовані для застосування препарату Чемпікс (1 мг двічі на день) або плацебо протягом ще 12 тижнів, причому загальна тривалість дослідження становила 52 тижні.

Як первинна кінцева точка дослідження використовувався підтверджений рівнем CO індекс постійного вмісту з 13-го по 24-й тиждень у рамках подвійної сліпої фази лікування. Як основна вторинна кінцева точка використовувався індекс постійного утримання від куріння з 13-го по 52-й тиждень.

Це дослідження продемонструвало наявність сприятливого впливу додаткового 12-тижневого лікування Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу на збереження здатності утримуватись від куріння порівняно з плацебо. Перевага над плацебо при оцінці індексу постійного утримання від куріння зберігалася до закінчення 52-го тижня. Основні результати дослідження наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Індекс безперервного утримання від куріння серед пацієнтів, які лікувалися препаратом Чемпікс порівняно з плацебо:

На сьогодні досвід клінічного застосування препарату Чемпікс чорношкірим пацієнтам обмежений, що не дозволяє визначити клінічну ефективність препарату для цієї популяції пацієнтів.

Можливість вибору дати припинення куріння протягом тижня 1-5. Ефективність та безпеку варенікліну оцінювали для курців з можливістю вибору дати припинення куріння в період з 1-го по 5-й тиждень лікування. В рамках цього 24-тижневого дослідження пацієнти отримували лікування протягом 12 тижнів, після чого переходили до 12-тижневої фази подальшого спостереження без лікування. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння при застосуванні варенікліну та плацебо становив 53,9% та 19,4% відповідно (різниця – 34,5%, 95% ДІ: 27,0 -42,0%), а показник індексу постійного утримання від куріння протягом тижня 9-24 становив 35,2% (вареніклін) та 12,7% (плацебо) (різниця – 22,5%, 95% ДІ: 15, 8-29,1%). Пацієнтам, які не бажають або не здатні встановити дату припинення куріння протягом 1-2 тижнів, можна запропонувати почати лікування, а потім вибрати власну датупротягом 5 тижнів.

Дослідження за участю пацієнтів, які проходили повторну терапію препаратом Чемпікс. Препарат Чемпікс оцінювали в рамках подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю 494 пацієнтів, які вже намагалися кинути палити, застосовуючи цей препарат, але яким це не вдалося або повернулися до куріння після закінчення терапії. Пацієнтів, у яких під час попередньої терапії виникали побічні реакції, що спричинили занепокоєння, було виключено. Пацієнти були рандомізовані у співвідношенні 1:1 у групу застосування препарату Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу (N = 249) та групу плацебо (N = 245) на період 12 тижнів після закінчення лікування за їх станом спостерігали протягом 40 тижнів. Пацієнти, які були включені до цього дослідження, щонайменше 3 місяці до початку дослідження застосовували Чемпікс з метою припинити курити (загальний час терапії становив не менше 2 тижнів), а також палили протягом не менше 4 тижнів.

У пацієнтів, які проходили лікування препаратом Чемпікс, індекс утримання від куріння, підтверджений рівнем CO, з 9-го по 12-й тиждень був великим, так само як і з 9-го по 52-й тиждень порівняно з індексом у пацієнтів групи плацебо Підсумки за ключовими результатами наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

Індекс безперервного утримання від куріння серед пацієнтів, які лікувалися препаратом Чемпікс порівняно з плацебо:

Поступовий підхід до припинення куріння

Препарат Чемпікс оцінювали в рамках 52-тижневого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю 1510 пацієнтів, які були не в змозі або не бажали кинути курити протягом чотирьох тижнів, але були готові поступово зменшити частоту куріння протягом 12-тижневого періоду. до повного припинення. Пацієнтів було рандомізовано до групи застосування препарату Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу (n = 760) та групу плацебо (n = 750) у період 24 тижні, після закінчення лікування за їх станом спостерігали протягом 52 тижнів. Пацієнтам було сказано зменшити кількість сигарет, що викурюються, принаймні на 50 відсотків до закінчення перших чотирьох тижнів лікування, а потім ще на 50 відсотків протягом четвертого - восьмого тижня лікування з метою досягнення повної утримання до 12 тижнів. Після першого 12-тижневого етапу зменшення кількості сигарет пацієнти продовжували лікування ще 12 тижнів. Серед пацієнтів, які приймали Чемпікс, індекс безперервної утримання від куріння був значно вищим у порівнянні з плацебо; основні результати дослідження наведено у таблиці 4.

Таблиця 4

Індекс безперервного утримання від куріння серед пацієнтів, які лікувалися препаратом Чемпікс порівняно з плацебо:

Профіль безпеки препарату Чемпікс у цьому дослідженні відповідав профілю дореєстраційних досліджень.

Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями. Чемпікс оцінювали під час рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю пацієнтів із стабільним перебігом серцево-судинного захворювання (крім артеріальної гіпертензії або на додаток до артеріальної гіпертензії), діагноз якого був встановлений більш ніж за 2 місяці. Пацієнти були рандомізовані у групи застосування препарату Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу (n=353) або плацебо (n=350) протягом 12 тижнів, а потім за їх станом спостерігали протягом 40 тижнів після закінчення лікування. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння при застосуванні варенікліну та плацебо становив 47,3% та 14,3% відповідно, а показник індексу постійного утримання від куріння протягом 9-52 тижнів становив 19 , 8 % (вареніклін) та 7,4% (плацебо).

Летальні випадки та серйозні серцево-судинні події оцінювалися комісією на підставі замаскованих даних. ≥ 1% пацієнтів в обох групах у період лікування (або протягом 30 днів після закінчення лікування) спостерігалися такі серцево-судинні події: інфаркт міокарда без летального результату (1,1% та 0,3% при застосуванні препарату Чемпікс та плацебо відповідно) та госпіталізація з приводу стенокардії (0,6% та 1,1%). Протягом 52-тижневої фази наступного спостереження без лікування спостерігалися такі серцево-судинні події: необхідність у коронарній реваскуляризації (2,0% та 0,6%), госпіталізація з приводу стенокардії (1,7% та 1,1%) та вперше діагностовано захворювання периферичних судин або госпіталізація для проведення хірургічного втручання щодо захворювання периферичних судин (1,4% та 0,6%). Деякі з пацієнтів, які потребують коронарної реваскуляризації, вже мали хірургічне втручання в рамках лікування інфаркту міокарда без летального результату та госпіталізації щодо стенокардії.

Протягом 52-тижневого дослідження летальний результат внаслідок серцево-судинного захворювання настав у 0,3% пацієнтів із групи застосування препарату Чемпікс та у 0,6% пацієнтів із групи застосування плацебо.

Для систематичної оцінки безпеки застосування препарату Чемпікс для серцево-судинної системи проводився метааналіз 15 клінічних досліджень із періодом лікування тривалістю ≥ 12 тижнів за участю 7002 пацієнтів (4190 отримували Чемпікс, 2812 – плацебо). Описане вище дослідження за участю пацієнтів зі стабільним перебігом серцево-судинного захворювання було включено до метааналізу.

Основний аналіз безпеки для серцево-судинної системи включав частоту і час досягнення комбінованої кінцевої точки, тобто основних небажаних серцево-судинних подій, а саме летального результату в результаті серцево-судинного захворювання, інфаркту міокарда без летального результату та інсульту без летального результату. Ці явища, у тому числі складалася кінцева точка, оцінювалися незалежної комісією виходячи з замаскованих даних. Під час лікування під час досліджень, включених до метааналізу, спостерігалася невелика кількість основних небажаних серцево-судинних подій (при застосуванні препарату Чемпікс 7 [0,17%], при застосуванні плацебо: 2 [0,07%]). Крім того, невелика кількість основних небажаних серцево-судинних подій виникла протягом 30 днів після закінчення лікування (при застосуванні препарату Чемпікс: 13 [0,31%], при застосуванні плацебо: 6 [0,21%]).

У результаті метааналізу було встановлено, що при застосуванні препарату Чемпікс відношення ризиків розвитку основних небажаних серцево-судинних подій у пацієнтів склало 2,83 (95% довірчий інтервал від 0,76 до 10,55, p = 0,12) період отримання лікування та 1,95 (95% довірчий інтервал від 0,79 до 4,82, p = 0,15) протягом 30-денного періоду після закінчення лікування. Ці показники еквівалентні встановленому збільшенню частоти виникнення основних небажаних серцево-судинних подій до 6,5 і до 6,3 на 1000 пацієнтів відповідно. Відношення ризиків розвитку основних небажаних серцево-судинних подій у пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань на додаток до куріння було вищим, ніж у пацієнтів, у яких куріння було єдиним фактором ризику серцево-судинних захворювань. Результати метааналізу показали аналогічні показники летальних наслідків з усіх причин (при застосуванні препарату Чемпікс 6 [0,14%], при застосуванні плацебо: 7 [0,25%]) та летальних наслідків у зв'язку з серцево-судинними захворюваннями (при застосуванні Чемпікс: 2 [0,05%], при застосуванні плацебо: 2 [0,07%]) у групі застосування препарату Чемпікс та у групі застосування плацебо.

Дослідження серцево-судинної безпеки за участю суб'єктів з або без психічних розладів в анамнезі

Серцево-судинну безпеку препарату Чемпікс було оцінено у дослідженні за участю суб'єктів з або без психічних розладів в анамнезі (первинне дослідження, див. «Безпека для нервово-психічної діяльності») та у розширеному дослідженні серцево-судинної безпеки, що включало 459 з

6293 суб'єктів, закінчили початкове дослідження (N = 8058) і були під наглядом до тижня 52. Серед усіх суб'єктів, які брали участь у первинному дослідженні 1749 (21,7%) мали середній ризик розвитку серцево-судинних захворювань та 644 (8, 0%) мали високий ризик за Фремінгемською шкалою.

Первинною кінцевою точкою був час до настання серйозної серцево-судинної події, що включала серцево-судинну смерть, нелетального інфаркту міокарда чи та нелетальний інсульт під час лікування. Летальні випадки та серйозні серцево-судинні події оцінювалися незалежною комісією на підставі замаскованих даних.

У таблиці 5 наведено частоту виникнення серйозних серцево-судинних подій та співвідношення ризиків порівняно з плацебо у всіх групах пацієнтів під час лікування та сумарно з урахуванням 30 днів після завершення терапії, а також наприкінці дослідження.

Таблиця 5

НЗТ - Нікотинзамісна терапія.

Застосування препарату Чемпікс, бупропіон та нікотинозамісної терапії не було асоційовано з підвищеним ризиком розвитку побічних явищ з боку серцево-судинної системи у курців, які отримували лікування у 12 тижнів та були під наглядом протягом 1 року, порівняно з плацебо; проте з огляду на малу загальну кількість випадків зв'язок не можна повністю встановити.

Пацієнти з хронічним обструктивним захворюванням легень легкого та середнього ступеня тяжкості

Ефективність та безпека застосування препарату Чемпікс (у дозі 1 мг двічі на добу) щодо припинення куріння у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень легкого та середнього ступеня тяжкості встановлені у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні. В рамках цього 52-тижневого дослідження пацієнти отримували лікування протягом 12 тижнів, після чого переходили у 40-тижневу фазу подальшого спостереження без лікування. Як первинна кінцева точка дослідження використовувався індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервної утримання від куріння, підтверджений рівнем CO, а як основна вторинна кінцева точка - індекс постійного утримання з 9-го по 52-й тиждень. Профіль безпеки варенікліну, у тому числі легеневої безпеки, був порівнянний з профілем безпеки, встановленим в інших дослідженнях за участю загальної популяції. Індекс 4-тижневого (з 9-го по 12-й тиждень) безперервного утримання від куріння та індекс постійного утримання (з 9-го по 52-й тиждень) наведено в таблиці 6.

Таблиця 6

Дослідження за участю пацієнтів з наявністю тяжкого депресивного порушення в анамнезі. Ефективність варенікліну була підтверджена у ході рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження за участю 525 пацієнтів з тяжкою депресією в анамнезі протягом останніх 2 років або при поточному стабільному лікуванні. Рівень позбавлення залежності в цій групі був порівнянний з таким у загальної популяції. Індекс безперервного вмісту з 9-го по 12-й тиждень становив 35,9% у групі застосування варенікліну порівняно з 15,6% у групі застосування плацебо (співвідношення шансів 3,35; 95% ДІ: 2,16-5,21) ), а з 9-го по 52-й тиждень - 20,3% порівняно з 10,4% відповідно (співвідношення шансів 2,36; 95% ДІ: 1,40-3,98).

Найчастішими побічними реакціями (&10%) у пацієнтів, які отримували вареніклін, були: нудота (27,0% порівняно з 10,4% у групі застосування плацебо), головний біль (16,8% порівняно з 11,2%), аномальні сновидіння (11,3% порівняно з 8,2%), безсоння (10,9% порівняно з 4,8%) та дратівливість (10,9% порівняно з 8,2%) ). Оцінювання відповідно до психіатричних шкал не продемонструвало різниці між групами застосування варенікліну та плацебо, а також загального погіршення депресії або виникнення інших психічних симптомів протягом дослідження в обох групах терапії.

Дослідження за участю пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії або шизоафективного розладу. Безпека та переносимість варенікліну оцінювалися у подвійному сліпому дослідженні за участю 128 курців зі стабільним перебігом шизофренії або шизоафективного розладу, які приймали нейролептики препарати. Пацієнти були рандомізовані у співвідношенні 2: 1 до групи застосування варенікліну (у дозі 1 мг двічі на добу) або плацебо протягом 12 тижнів з наступним 12-тижневим періодом спостереження без застосування препарату.

Найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували вареніклін, були нудота (23,8% у порівнянні з 14,0% у групі застосування плацебо), головний біль (10,7% у порівнянні з 18,6% у групі застосування плацебо) та блювання (10,7% порівняно з 9,3% у групі застосування плацебо). Серед зареєстрованих психоневрологічних побічних реакцій безсоння було єдиним явищем, про яке повідомляли у кожній групі лікування ≥ 5% пацієнтів; частота цього явища у групі застосування варенікліну була вищою, ніж у групі застосування плацебо (9,5% та 4,7%).

Усього в одній групі лікування не було виявлено погіршення симптомів шизофренії, оцінювалося за допомогою психіатричних шкал. Загальних змін екстрапірамідних симптомів не було.

У групі застосування варенікліну більша частина пацієнтів, ніж у групі застосування плацебо, повідомляла про суїцидальне мислення або поведінку до включення до дослідження (анамнез життя) та після закінчення періоду активного лікування (з 33-го по 85-й день після отримання останньої) терапевтичної дози). Під час періоду активного лікування частота явищ, пов'язаних із суїцидальністю, у пацієнтів, які отримували вареніклін, та пацієнтів, які отримували плацебо, була аналогічною (11 та 9,3% відповідно). Частка пацієнтів з явищами, пов'язаними із суїцидальністю, під час фази активного лікування та фази після закінчення лікування у групі прийому варенікліну була незмінною; у групі прийому плацебо частка таких пацієнтів у фазі після закінчення лікування була нижчою. Хоча випадків завершеного самогубства не було, один із пацієнтів групи застосування варенікліну, в анамнезі якого було кілька суїцидальних спроб, зробив спробу суїциду. У цьому дослідженні препарату для припинення куріння було отримано недостатньо даних для остаточних висновків щодо безпеки застосування цього засобу пацієнтам із шизофренією або шизоафективним розладом.

Безпека для нервово-психічної діяльності

Дослідження за участю пацієнтів з наявністю або відсутністю психічного розладу в анамнезі. Вареніклін оцінювали в ході рандомізованого подвійного сліпого з активним контролем та плацебо-контрольованого дослідження за участю пацієнтів з наявністю психічного розладу (психіатрична когорта, N = 4074) та пацієнтів без психічного розладу (непсихіатрична когорта, N = 3984). Суб'єкти дослідження у віці 18-75 років, які курять не менше ніж 10 сигарет на добу, були рандомізовані у співвідношенні 1: 1: 1: 1 до таких груп лікування: варенікліну в дозі 1 мг 2 рази на добу, бупропіоном (пролонгованої дії) у дозі 150 мг 2 рази на добу, групу нікотинозамісної терапії (трансдермальний нікотиновий пластир) у дозі 21 мг на добу з поступовим зменшенням дози, групу плацебо – на період лікування у 12 тижнів надалі за їх станом спостерігали протягом 12 тижнів .

Первинною кінцевою точкою оцінки безпеки для пацієнтів була комбінація таких психоневрологічних побічних реакцій: тяжкі випадки тривоги, депресії, нездорового самопочуття або ворожість та/або помірна чи тяжка ажитація, агресія, марення, галюцинації, гоміцидальні ідеї, манія, психоз, суїцидальні мислення, суїцидальна поведінка чи самогубство.

У таблиці 7 наведено частоту виникнення комбінованої первинної кінцевої точки, тобто розвитку комбінації психоневрологічних побічних реакцій, за групами лікування та значенням різниці ризиків [95% ДІ (довірчий інтервал)] порівняно з плацебо у непсихіатричній когорті. Крім цього, у таблиці 7 показано частоту виникнення комбінованої кінцевої точки з розвитком тяжких психоневрологічних побічних реакцій.

Таблиця 7

НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинозамісної терапії.

Частота виникнення реакцій у комбінованій первинній кінцевій точці була низькою у всіх групах лікування і була аналогічною або нижчою при застосуванні кожного з препаратів порівняно з плацебо. Застосування варенікліну, бупропіону та нікотинозамісної терапії у пацієнтів непсихіатричної когорти не пов'язувалося зі значно підвищеним ризиком розвитку психоневрологічних побічних реакцій у комбінованій первинній кінцевій точці порівняно з плацебо (95% ДІ були нижчими або включали нуль).

Доля суб'єктів дослідження із суїцидальним мисленням та/або поведінкою в Колумбійській шкалі оцінки серйозності суїцидальних намірів (Columbia-Suicide Severity Rating Scale, C-SSRS) була аналогічною у групах варенікліну та плацебо протягом лікування, а також протягом періоду подальшого спостереження. без лікування, що показано у таблиці 8.

Таблиця 8

НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинозамісної терапії.

Під час лікування зареєстровано одне самогубство пацієнта у непсихіатричній когорті, який отримував плацебо.

У таблиці 9 наведено частоту виникнення комбінованої первинної кінцевої точки, тобто розвитку комбінації психоневрологічних побічних реакцій, за групами лікування та значенням різниці ризиків (95% ДІ) порівняно з плацебо у психіатричній когорті. Також показано окремі компоненти кінцевої точки.

Крім цього, у таблиці 9 показано частоту виникнення комбінованої кінцевої точки з розвитком тяжких психоневрологічних побічних реакцій.

Таблиця 9

^а Важка побічна реакція.

^б Побічна реакція середньої тяжкості або тяжка.

НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинозамісної терапії.

Відзначалася більша кількість реакцій у пацієнтів психіатричної когорти порівняно з пацієнтами непсихіатричної когорти. Частота виникнення реакцій у комбінованій кінцевій точці була вищою у кожній групі активного лікування порівняно з плацебо. Однак застосування варенікліну, бупропіону та нікотинозамісної терапії у пацієнтів психіатричної когорти не пов'язувалося зі значно підвищеним ризиком розвитку психоневрологічних побічних реакцій у комбінованій первинній кінцевій точці порівняно з плацебо (95% ДІ включали нуль).

У психіатричній когорті частка суб'єктів дослідження із суїцидальним мисленням та/або поведінкою в Колумбійській шкалі оцінки серйозності суїцидальних намірів була однаковою у групах варенікліну та плацебо протягом лікування, а також протягом періоду.та подальшого спостереження без лікування показано в таблиці 10.

Таблиця 10

НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинзамісної терапії.

Жодного самогубства не було зареєстровано у психіатричній когорті.

Найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували вареніклін у цьому дослідженні, були реакції, аналогічні тим, що спостерігалися під час дореєстраційних досліджень.

Пацієнти обох когорт, які отримували лікування вареніклін, демонстрували статистичну перевагу щодо утримання від куріння, що підтверджувалося рівнем CO, з 9-го по 12-й тиждень та з 9-го по 24-й тиждень порівняно з пацієнтами, які лікувалися за допомогою бупропіон, нікотинового пластиру та плацебо (див. таблицю 11). У таблиці 11 наведено основні результати ефективності.

Таблиця 11

ДІ - довірчий інтервал;

НЗТ - трансдермальний нікотиновий пластир для нікотинзамісної терапії.

Метааналіз безпеки для нервово-психічної діяльності та обсерваційні дослідження

Аналіз даних клінічних досліджень не виявив підвищеного ризику виникнення серйозних психоневрологічних явищ при прийомі варенікліну порівняно з плацебо. Крім того, незалежні клінічні спостереження не підтвердили підвищеного ризику виникнення серйозних психоневрологічних явищ у пацієнтів, які отримували лікування варенікліну порівняно з пацієнтами, яким було призначено нікотинозамісну терапію або бупропіон.

Припинення лікування

Частота припинення лікування через розвиток побічних реакцій становила 11,4% у групі пацієнтів, які приймали вареніклін, порівняно з 9,7% у групі плацебо. У пацієнтів, які приймали вареніклін, частота припинення лікування через поширені побічні реакції становила: нудота (2,7% порівняно з 0,6% у групі плацебо), головний біль (0,6% порівняно з 1,0% групі плацебо), безсоння (1,3% порівняно з 1,2% у групі плацебо) та аномальні сновидіння (0,2% порівняно з 0,2% у групі плацебо).

Аналіз даних клінічних досліджень.

Було проведено метааналіз 5 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень, у яких брали участь 1907 пацієнтів (1130 приймали вареніклін, 777 - плацебо), для оцінки суїцидального мислення та поведінки за Колумбійської шкалою оцінки серйозності суїцидальних , C-SSRS). Цей метааналіз включав одне дослідження (N = 127) за участю пацієнтів із шизофренією або шизоафективним розладом в анамнезі та ще одне дослідження (N = 525) за участю пацієнтів з депресією в анамнезі. Результати не продемонстрували підвищення частоти розвитку суїцидального мислення та/або поведінки у пацієнтів, які отримували лікування варенікліну в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, як показано в таблиці 12. З 55 пацієнтів, у яких спостерігалося суїцидальне мислення або поведінка, 48 (24 приймали вареніклін, і 24 - плацебо) були з двох досліджень за участю пацієнтів із шизофренією, шизоафективним розладом або депресією в анамнезі. Декілька пацієнтів повідомили про такі явища у трьох інших дослідженнях (4, які приймали вареніклін, та 3 - плацебо).

Таблиця 12

Кількість пацієнтів та відношення ризиків розвитку суїцидального мислення та/або поведінки за шкалою C-SSRS на основі метааналізу даних 5 клінічних досліджень, в яких порівнювали вареніклін та плацебо:

Було проведено метааналіз 18 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень з метою оцінки безпеки варенікліну для нервово-психічної діяльності. Ці дослідження включали 5 вищезазначених досліджень, у яких використовувалася шкала C-SSRS і взагалі брали участь 8521 пацієнт (5072, які отримували вареніклін, 3449 - плацебо), у деяких з них спостерігалися психічні розлади. Результати показали аналогічну частоту виникнення комбінованих психоневрологічних побічних реакцій, крім порушень у пацієнтів, лікованих варенікліном порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, із відношенням ризиків 1,01 (95% ДІ: 0,89-1,15). Об'єднані дані цих 18 досліджень показали аналогічну частоту виникнення окремих категорій психічних явищ у пацієнтів, які лікували вареніклін у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. У таблиці 13 наведено категорії психічних побічних реакцій, крім порушень, про які повідомлялося частіше (≥ 1%).

Таблиця 13

Психічні побічні реакції, спостерігали у ≥ 1% пацієнтів, за даними 18 клінічних досліджень:

Клінічні спостереження.

У чотирьох клінічних спостереженнях, кожне з яких включало від 10000 до 30000 пацієнтів, лікованих вареніклін, у скоригованих аналізах порівнювався ризик виникнення серйозних психоневрологічних явищ, включаючи госпіталізацію у зв'язку з психоневрологічними явищами та летальним та нелетальним заподіянням собі в лікування варенікліну порівняно з пацієнтами, яким було призначено нікотинозамісну терапію або бупропіон. Всі дослідження були ретроспективними когортними дослідженнями, в яких брали участь пацієнти з психічними порушеннями в анамнезі і без них. У всіх дослідженнях були застосовані статистичні методи контролю факторів, які ускладнюють інтерпретацію результатів, включаючи переважне призначення варенікліну здоровим пацієнтам, тому певна можливість спотворення даних все ж таки існує.

У двох дослідженнях не було виявлено відмінностей у ризиках госпіталізації з психоневрологічних причин між пацієнтами, яких лікували вареніклін, та пацієнтами, яких лікували нікотиновий пластир (відношення ризиків 1,14; 95% довірчий інтервал [ДІ]: 0,56-2 ,34 у першому дослідженні та 0,76;95% ДІ: 0,40-1,46 у другому дослідженні). Можливість виявлення відмінностей у цих двох дослідженнях була обмежена. Третє дослідження не показало відмінностей у ризиках виникнення психічних побічних реакцій, діагностованих під час відвідування відділення невідкладної допомоги або прийому до стаціонару, між пацієнтами, яких лікували вареніклін та пацієнтами, яких лікували бупропіоном (відношення ризиків 0,85; 95% ДІ: 0,5 -1,30). За даними звітів, отриманих після виходу препарату на ринок, застосування бупропіону може бути пов'язане із виникненням психоневрологічних побічних реакцій.

Четверте дослідження не продемонструвало підвищення ризику летального та нелетального заподіяння собі шкоди (відношення ризиків 0,88; 95% ДІ: 0,52-1,49) у пацієнтів, яким було призначено вареніклін, порівняно з пацієнтами, яким було призначено нікотинозамісну терапію. Випадки самогубств протягом трьох місяців після початку лікування пацієнтів кожним із лікарських засобів спостерігалися рідко (2 випадки на 31 260 пацієнтів, яких лікували вареніклін, та 6 випадків на 81 545 пацієнтів, яким надавали замісну терапію).

Когортне дослідження застосування під час вагітності

У популяційному когортному дослідженні проводили порівняння немовлят, які зазнали впливу препарату Чемпікс in utero (N = 335), з немовлятами, матері яких курили під час вагітності (N = 78412), і з немовлятами, матері яких не курили (N = 806) 438). У цьому дослідженні немовлята, які зазнали впливу препарату Чемпікс in utero, порівняно з немовлятами, матері яких курили під час вагітності, мали нижчі рівні вроджених мальформацій (3,6% порівняно з 4,3%); у жінок, які приймали Чемпікс, спостерігалися нижчі рівні мертвонародження (0,3% порівняно з 0,5%), передчасних пологів (7,5% порівняно з 7,9%), низької маси тіла плода відповідно до гестаційного віку (12,5% порівняно з 17,1%) та передчасного розриву плодових оболонок (3,6% порівняно з 5,4%).

Діти

Ефективність та безпеку варенікліну оцінювали у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 312 пацієнтів віком від 12 до 19 років, які курили в середньому менше 5 сигарет на день протягом 30 днів до залучення до випробувань та за тестом Фагерстрома нікотинову залежність отримали оцінку щонайменше 4 бали. Пацієнтів розподілили за віком (12-16 років і 17-19 років) і масою тіла (55 кг і 55 кг). Протягом двох тижнів проводилось титрування. Після цього пацієнти з масою тіла> 55 кг рандомізували для одержання варенікліну в дозі 1 мг двічі на добу (група високої дози) або 0,5 мг двічі на добу (група низької дози). Пацієнти з масою тіла ≤ 55 кг одержували вареніклін у дозі 0,5 мг двічі на добу (група високої дози) або 0,5 мг один раз на добу (група низької дози). Період лікування тривав 12 тижнів. Після цього було розпочато 40-тижневий період без лікування протягом дослідження пацієнтам надавалися консультації щодо віку.

У таблиці 14 за даними зазначеного дослідження за участю дітей наведено порівняння індексів постійного утримання від куріння (CAR) з 9 по 12 тиждень усієї вибірки дослідження та вибірки пацієнтів віком 12-17 років. Усі показники підтверджені результатами аналізу сечі на вміст котиніна.

Таблиця 14

Всмоктування. Максимальна концентрація варенікліну в плазмі зазвичай досягається через 3-4 години після прийому. Після тривалого прийому препарату здоровими добровольцями стан рівноважної концентрації досягався не більше 4 діб. Фактично після прийому всмоктування є повним, а системна доступність – високою. Біодоступність варенікліну (при його пероральному застосуванні) не залежить від їжі або часу прийому препарату.

Розподіл. Вареніклін розподіляється у тканинах, включаючи тканини мозку. При рівноважній концентрації обсяг розподілу, що здається, в середньому 415 л (% CV = 50). Зв'язування варенікліну з білками плазми низьке (20%) і не залежить від віку пацієнта та функції нирок. У гризунів вареніклін проникає через плаценту та проникає у грудне молоко.

Метаболізм. Вареніклін піддається мінімальному метаболізму: 92% варенікліну виводиться у незміненому вигляді із сечею, а менше 10% – у вигляді метаболітів. Другорядні метаболіти в сечі включають вареніклін N-карбамілглюкуронід і гідроксивареніклін. 91% варенікліну, що циркулює в крові, знаходиться у зв'язаному стані. Другорядні метаболіти до кровообігу включають вареніклін N-карбамілглюкуронід і N-глюкозилвареніклін.

Дослідження in vitro показали, що вареніклін не інгібується ферментами цитохрому Р450 (IC50> 6400 нг/мл). Досліджувалися такі ферменти цитохрому Р450: 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 і 3A4/5. Також при дослідженні людських гепатоцитів in vitro було показано, що вареніклін НЕ . Тому малоймовірно, що вареніклін може впливати на фармакокінетику сполук, які метаболізуються ферментами цитохрому Р450.

Виведення. Період напіввиведення варенікліну становить приблизно 24 години. Виділення варенікліну нирками відбувається головним чином за допомогою клубочкової фільтрації в нирках разом з активною тубулярною секрецією за допомогою транспортера органічних катіонів OCT2 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лінійність/нелінійність. Вареніклін демонструє лінійну кінетику при його разовому застосуванні в дозах 0,1-3 мг при багаторазовому застосуванні в дозах 1-3 мг/добу.

Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів.

У спеціальних дослідженнях фармакокінетики та при аналізі фармакокінетики різних груп пацієнтів було продемонстровано, що не існує клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці варенікліну залежно від віку, раси, статі, статусу курця пацієнта або застосування супутніх лікарських засобів.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Через відсутність значного метаболізму в печінці фармакокінетика варенікліну не повинна піддаватися впливу у пацієнтів з печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).< /p>

Пацієнти з нирковою недостатністю. Фармакокінетика варенікліну не змінювалася у хворих з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну 50 мл/хв і 80 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв та ≤ 50 мл/хв) концентрація варенікліну підвищувалася в 1,5 раза в порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну> 80 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (очікуваний кліренс креатиніну – 30 мл/хв) концентрація варенікліну підвищувалася в 2,1 раза. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності вареніклін ефективно видалявся за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти похилого віку. Фармакокінетика варенікліну у пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок (у віці 65-75 років) подібна до фармакокінетики дорослих пацієнтів молодшого віку (див. розділ «&Спосіб застосування та застосування ;). Рекомендації щодо застосування препарату у пацієнтів похилого віку зі зниженою функцією нирок наведені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Діти. Дослідження фармакокінетики проводилися при застосуванні варенікліну одноразово та багаторазово дітям 12-17 років. Було виявлено, що фармакокінетика була приблизно пропорційною дозам, що досліджуються, від 0,5 мг до 2 мг на добу. Системна експозиція в рівноважному стані оцінювалася за AUC (0-24), у дітей з масою тіла більше 55 кг була порівнянна з такою у дорослих при застосуванні таких же доз. При застосуванні дози 0,5 мг двічі на добу системна експозиція варенікліну в рівноважному стані була в середньому вищою (приблизно на 40%) у дітей з масою тіла ≤ 55 кг порівняно з такою у дорослих. Чемпікс не рекомендується для застосування у дітей, оскільки його ефективність не була продемонстрована для цієї популяції (див. розділи «Спосіб застосування та дози»та «Фармакологічні»).

Засоби, що застосовуються при нікотиновій залежності. Варениклін. Код АТX N07B A03.

З огляду на властивості вареникліну та клінічний досвід, накопичений на сьогодні, Чемпікс не має клінічно значущих взаємодій з іншими лікарськими засобами. Немає необхідності змінювати дозу препарату Чемпікс або лікарських засобів, зазначених нижче, при їх одночасному застосуванні.

Зважаючи на результати дослідження in vitro, малоймовірно, що варениклін змінює фармакокінетику сполук, які головним чином метаболізуються ензимами цитохрому P450.

Оскільки метаболізм вареникліну становить менше 10 % від його кліренсу, активні речовини, які впливають на систему цитохрому P450, не змінюють фармакокінетику вареникліну (див. розділ «Фармакокінетика»), а отже, змінювати дозу препарату Чемпікс не потрібно.

У дослідженнях in vitro було продемонстровано, що варениклін у терапевтичних концентраціях не пригнічує ниркові транспортні білки людини. Тому вплив вареникліну на лікарські засоби, які виводяться з сечею, наприклад метформін (див. нижче), малоймовірний.

Метформін. Варениклін та метформін не впливають на фармакокінетику один одного.

Циметидин. Одночасне застосування циметидину та вареникліну підвищувало системну експозицію вареникліну на 29 % через зниження ниркового кліренсу останнього. Немає необхідності у корекції дози при одночасному застосуванні циметидину та вареникліну для пацієнтів з нормальною функцією нирок або з нирковою недостатністю легкого чи помірного ступеня. Слід уникати одночасного застосування циметидину та вареникліну пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня.

Дигоксин. Варениклін не змінював рівноважну фармакокінетику дигоксину.

Варфарин. Варениклін не змінював фармакокінетику варфарину та не впливав на протромбіновий час (міжнародне нормалізоване відношення). Припинення паління саме по собі може призвести до змін у фармакокінетиці варфарину (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкоголь. Клінічний досвід щодо потенційної взаємодії вареникліну та алкоголю обмежений. Після виходу препарату на ринок було отримано повідомлення про посилення токсичного впливу алкоголю на пацієнтів, які застосовували варениклін. Причинного зв’язку між цими явищами та прийомом вареникліну встановлено не було.

Застосування з іншими лікарськими засобами для припинення паління

Бупропіон. Варениклін не змінював рівноважну фармакокінетику бупропіону.

Нікотинозамісна терапія. Коли пацієнти протягом 12 днів одночасно приймали варениклін та нікотинозамісну терапію трансдермально, було відзначено статистично значуще зниження середнього показника систолічного тиску крові (у середньому на 2,6 мм рт. ст.), що вимірювали в останній день дослідження. У ході цього дослідження випадки нудоти, головного болю, блювання, запаморочень, диспепсії та втомлюваності спостерігалися частіше при комбінованій терапії, ніж при монотерапії нікотинозамісними засобами.

Безпека та ефективність застосування препарату Чемпікс у комбінації з іншими лікарськими засобами для позбавлення нікотинової залежності не досліджувалися.

таблетки по 1 мг:

діюча речовина: варенікліну тартрат;

1 таблетка, покрита оболонкою, містить 1,71 мг варенікліну тартрату, що еквівалентно варенікліну 1 мг; 

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію фосфат двоосновний безводний, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат

оболонка: Опадрай блакитний (03B90547): гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (E 171), FD & C блакитний № 2 / індигокарміну алюмінієвий лак (E 132) Опадрай прозорий (YS-2-19114-A) гіпромелоза, триацетин.

Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами може бути від легкого до помірного ступеня.

Чемпікс може спричиняти запаморочення, сонливість та тимчасову втрату свідомості і тому може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Доки пацієнтом не буде встановлено, як саме застосування препарату впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами чи виконувати інші потенційно небезпечні дії, займатися цими видами діяльності не рекомендується.

Вагітність.

Помірна кількість даних щодо застосування варенікліну вагітним жінкам свідчить про відсутність мальформативної та фетальної/неонатальної токсичності препарату (див. розділ «Фармакологічні»).

Дослідження на тваринах репродуктивної токсичності. В якості запобіжного заходу бажано уникати застосування варенікліну під час вагітності.

Годування грудьми. 

Невідомо, чи проникає вареніклін у грудне молоко. Дослідження на тваринах дають підстави вважати, що вареніклін проникає у грудне молоко.

Рішення про припинення годування груддю або застосування препарату Чемпікс слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від застосування варенікліну для жінки.

Фертильність.

Клінічної інформації про вплив варенікліну на фертильність немає.

Чемпікс не рекомендується для застосування дітям, оскільки його ефективність не була продемонстрована для цієї популяції (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Для позбавлення від тютюнової залежності у дорослих.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких інших допоміжних речовин препарату.

Чемпікс слід застосовувати перорально. Таблетки ковтати цілими, запиваючи водою. Чемпікс можна приймати незалежно від прийому їжі.

Рекомендована доза становить 1 мг вареникліну двічі на добу після застосування у менших дозах протягом 1 тижня таким чином:

Пацієнт повинен визначити дату припинення паління. Зазвичай застосування препарату Чемпіксслід розпочинати за 1−2 тижні до цієї дати. Лікування препаратом Чемпікс слід проводити протягом 12 тижнів.

Для пацієнтів, які успішно припинили палити наприкінці 12-го тижня, можна розглянути можливість призначення додаткового 12-тижневого курсу лікування препаратом Чемпікс у дозі 1 мг двічі на добу для полегшення симптомів синдрому відміни (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Поступовий підхід до відмови від куріння із застосуванням препарату Чемпікс рекомендується для пацієнтів, які не в змозі або не бажають різко кинути палити. Пацієнти повинні зменшити частоту куріння протягом перших 12 тижнів лікування й кинути палити до кінця цього періоду лікування. Пацієнти повинні продовжувати приймати препарат Чемпікс протягом ще 12 тижнів, загалом протягом 24 тижнів лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Повторна спроба кинути палити з допомогою препарату Чемпікс може бути вдалою для пацієнтів, які самі прагнуть кинути палити, але не змогли досягти цього під час попередньої терапії препаратом Чемпікс або повернулися до паління після закінчення терапії.

Пацієнтам, які не можуть переносити побічні реакції, що виникли внаслідок застосування препарату Чемпікс, можна знизити дозу до 0,5 мг двічі на добу тимчасово або постійно.

Лікування препаратами для позбавлення від тютюнової залежності буде більш успішним у пацієнтів, які самі прагнуть кинути палити та яким надаються додаткові консультації та підтримка.

При застосуванні лікарських засобів для позбавлення від тютюнової залежності ризик повернення до паління зростає у період одразу після закінчення терапії. Пацієнтам з високим ризиком рецидиву слід розглянути доцільність поступового зниження дози наприкінці терапії.

Пацієнти із нирковою недостатністю. Пацієнтам із нирковою недостатністю від легкого (кліренс креатиніну > 50 мл/хв та ≤ 80 мл/хв) до помірного ступеня (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв та ≤ 50 мл/хв) змінювати дозу не потрібно.

Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня, які не можуть переносити побічні ефекти препарату, дозу препарату можна зменшити до 1 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) рекомендована доза препарату Чемпікс становить 1 мг 1 раз на добу. Перші 3 дні слід приймати по 0,5 мг 1 раз на добу, а потім збільшити дозу до 1 мг 1 раз на добу.

Клінічний досвід лікування препаратом Чемпікс пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності обмежений, тому застосування препарату цій категорії пацієнтів не рекомендується.

Пацієнти із печінковою недостатністю. Пацієнтам із печінковою недостатністю змінювати дозу препарату не потрібно.

Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку змінювати дозу препарату не потрібно. Оскільки існує вірогідність, що у пацієнтів цієї вікової категорії функція нирок знижена, при призначенні препарату слід враховувати нирковий статус пацієнта літнього віку.

Особливості застосування

Вплив припинення паління. Фізіологічні зміни, що виникають внаслідок припинення паління під час застосування препарату Чемпікс або без його застосування, можуть змінити фармакокінетику або фармакодинаміку деяких лікарських засобів (наприклад теофіліну, варфарину та інсуліну), внаслідок чого може бути потрібна корекція дози таких препаратів. Оскільки паління індукує CYP1A2, припинення паління може призводити до підвищення рівня субстратів CYP1A2 у плазмі крові.

Нейропсихічні симптоми. У пацієнтів, які намагалися припинити палити за допомогою застосування препарату Чемпікс, спостерігалися зміни мислення або поведінки, тривога, психоз, зміни настрою, агресивна поведінка, депресія; суїцидальне мислення, поведінка та наміри.

Велике рандомізоване подвійне сліпе з активним контролем плацебо-контрольоване дослідження було проведено з метою порівняння ризику виникнення серйозних психоневрологічних явищ у пацієнтів із наявністю або відсутністю тяжких психічних розладів в анамнезі, які отримували терапію вареникліном, бупропіоном і нікотиновим пластирем з метою припинення паління або приймали плацебо. Первинною кінцевою точкою оцінки безпеки для пацієнтів була комбінація психоневрологічних побічних реакцій, зареєстрованих під час постреєстраційного періоду застосування препарату.

Застосування вареникліну у пацієнтів із наявністю або відсутністю психічного розладу в анамнезі не пов’язувалось із підвищеним ризиком розвитку тяжких психоневрологічних побічних реакцій в комбінованій первинній кінцевій точці порівняно з плацебо (див. підрозділ «Дослідження за участю пацієнтів із наявністю або з відсутністю психічного розладу в анамнезі» розділу «Фармакодинаміка»).

Пригнічення настрою, що інколи включає суїцидальне мислення та наміри, може бути симптомом відміни нікотину.

Лікарі мають бути проінформовані про можливий розвиток тяжких психоневрологічних симптомів у пацієнтів, які намагаються кинути палити, як із застосуванням лікарських засобів, так і без їх застосування. Застосування вареникліну слід негайно припинити у разі виникнення тяжких психоневрологічних симптомів і слід негайно зв’язатись з лікарем для зміни режиму лікування.

Психічні розлади в анамнезі. Припинення паління, як із застосуванням лікарських засобів, так і без їхнього застосування, пов’язувалось із загостренням основного психічного захворювання (наприклад депресії).

У дослідженнях позбавлення від нікотинової залежності із застосуванням препарату Чемпікс було отримано дані щодо пацієнтів із тяжкими психічними розладами в анамнезі (див. розділ «Фармакодинаміка»).

У клінічному дослідженні стосовно позбавлення від нікотинової залежності психоневрологічні побічні реакції частіше реєструвались у пацієнтів із психічними розладами в анамнезі, ніж у пацієнтів без психічних розладів в анамнезі, незалежно від варіанту терапії (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Слід бути обережними щодо пацієнтів, які мали в анамнезі психічні порушення, також пацієнтам слід надавати відповідні рекомендації.

Судоми. У клінічних дослідженнях та під час постреєстраційного застосування препарату повідомлялося про випадки виникнення судом у пацієнтів, які застосовували Чемпікс, незалежно від того, були судоми в анамнезі або ні. Препарат Чемпікс слід застосовувати з обережністю пацієнтам із судомами в анамнезі чи з будь-якими іншими станами, що потенційно знижують судомний поріг.

Припинення лікування. Припинення застосування препарату Чемпікс наприкінці лікування супроводжувалося підвищенням дратівливості, прагненням палити, депресією та/або безсонням у майже 3 % пацієнтів. Лікарю, що призначає терапію, слід попередити про це пацієнта та у разі необхідності розглянути можливість поступового зменшення дози препарату.

Серцево-судинні явища. Пацієнтів, які застосовують Чемпікс, слід попередити про необхідність проінформувати лікаря у разі розвитку нових серцево-судинних симптомів чи при загостренні вже існуючих та про необхідність негайно звернутися до лікаря, якщо вони відчувають симптоми інфаркту міокарда або інсульту (див. розділ «Фармакологічні властивості).

Реакції гіперчутливості. Під час постреєстраційного застосування препарату були повідомлення про розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які застосовували варениклін. Клінічні симптоми включали набряк обличчя, ротової порожнини (язика, губ та ясен), шиї (гортані і глотки) та кінцівок. Рідко повідомлялося про ангіоневротичний набряк, що становив загрозу життю та потребував невідкладної медичної допомоги внаслідок виникнення дихальної недостатності. Пацієнтам з такими симптомами слід припинити застосування вареникліну та негайно звернутися до лікаря.

Реакції з боку шкіри. Під час застосування вареникліну повідомлялося про розвиток рідкісних, але тяжких шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса − Джонсона та мультиформна еритема. Оскільки розвиток таких шкірних реакцій може загрожувати життю пацієнта, слід припинити застосування препарату при перших ознаках висипання або шкірних реакцій та негайно звернутися до лікаря.

Допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Резюме профілю безпеки. Припинення паління за допомогою лікарського засобу або без нього асоціюється з різними симптомами. Наприклад, повідомлялося про виникнення таких симптомів, як дисфоричний або пригнічений стан, безсоння, дратівливість, фрустрація або гнів, тривожність, неможливість зосередитися, збуджений стан, уповільнення частоти серцевих скорочень, підвищений апетит або збільшення маси тіла у пацієнтів, які намагалися кинути палити. При розробці та аналізі досліджень препарату Чемпікс не проводили визначення того, які побічні реакції пов’язані з лікуванням досліджуваним препаратом, а які – з припиненням уживання нікотину. Побічні реакції спостерігалися у передреєстраційних дослідженнях 2–3 стадії та 18 плацебо-контрольованих передреєстраційних та постмаркетингових дослідженнях, що включали близько 5000 пацієнтів, які застосовували варениклін.

Пацієнти, які приймали рекомендовану дозу препарату 1 мг двічі на добу після періоду застосування менших доз протягом першого тижня, найчастіше повідомляли про нудоту (28,6 %). У більшості випадків ця побічна реакція виникала на початку лікування, мала ступінь тяжкості від легкого до помірного та рідко призводила до припинення лікування.

Резюме побічних реакцій. Нижче приведені всі побічні реакції, частота розвитку яких була вищою, ніж у групі плацебо. Побічні реакції зазначені відповідно до класу систем органів та за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — <1/100), рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000).

У кожній групі за частотою небажані ефекти представлено у порядку зниження ступеня їх серйозності.

Інфекції та інвазії.

Дуже часто: назофарингіт.

Часто: бронхіт, синусит.

Нечасто: грибкові інфекції, вірусні інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Рідко: зниження кількості тромбоцитів.

Метаболізм та аліментарні порушення.

Часто: збільшення маси тіла, зниження апетиту, підвищення апетиту.

Нечасто: гіперглікемія.

Рідко: цукровий діабет, полідипсія.

З боку психіки.

Дуже часто: аномальні сновидіння, безсоння.

Нечасто: суїцидальне мислення, агресивність, панічні реакції, патологічне мислення, збуджений стан, зміни настрою, депресія*, тривожність*, галюцинації*, підвищення лібідо, зниження лібідо.

Рідко: психоз, сомнамбулізм, патологічна поведінка, дисфорія, брадифренія.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: сонливість, запаморочення, дисгевзія.

Нечасто: судоми, тремор, летаргія, гіпестезія.

Рідко: інсульт, гіпертонус, дизартрія, порушення координації, гіпогевзія, порушення циркадного ритму сну.

Частота невідома: тимчасова втрата свідомості.

З боку органів зору.

Нечасто: кон’юнктивіт, біль в очах.

Рідко: скотома, зміна забарвлення склери, мідріаз, фотофобія, міопія, підвищене сльозовиділення.

З боку органів слуху та лабіринту.

Нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця.

Нечасто: інфаркт міокарда, стенокардія, тахікардія, прискорене серцебиття, підвищення частоти серцевих скорочень.

Рідко: миготлива аритмія, депресія сегмента ST, зниження амплітуди зубця T на електрокардіограмі.

З боку судин.

Нечасто: підвищення артеріального тиску, припливи.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення.

Часто: диспное, кашель.

Нечасто: запалення верхніх дихальних шляхів, накопичення секрету в дихальних шляхах, дисфонія, алергічний риніт, подразнення горла, закладеність навколоносових пазух, кашльовий синдром верхніх дихальних шляхів, ринорея.

Рідко: біль у гортані, хропіння.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часто: нудота.

Часто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, запор, діарея, здуття живота, біль у животі, зубний біль, диспепсія, метеоризм, сухість у роті.

Нечасто: наявність свіжої крові у калі, гастрит, зміна ритму дефекації, відрижка, афтозний стоматит, біль у яснах.

Рідко: блювання з кров’ю, аномальний кал, наліт на язику.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Часто: висипання, свербіж.

Нечасто: еритема, акне, підвищене потовиділення, нічне потовиділення.

Рідко: тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Часто: артралгія, міалгія, біль у спині.

Нечасто: спазми м’язів, м’язово-скелетний біль у грудній клітці.

Рідко: ригідність суглобів, реберний хондрит.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Нечасто: полакіурія, ніктурія.

Рідко: глюкозурія, поліурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: менорагія.

Рідко: вагінальні виділення, сексуальна дисфункція.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Часто: біль у грудній клітці, стомлюваність.

Нечасто: дискомфорт за грудниною, грипоподібне захворювання, пірексія, астенія, слабкість.

Рідко: відчуття холоду, кіста.

Дослідження.

Часто: відхилення від норми результатів функціональної проби печінки.

Рідко: аномальні результати дослідження сперми, збільшення рівня С-реактивного білка, зниження рівня кальцію в крові.

* Частота оцінена відповідно до даних постреєстраційного обсерваційного когортного дослідження.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

У клінічних дослідженнях не було повідомлень про передозування.

У разі передозування необхідно проводити звичайну симптоматичну терапію.

Було продемонстровано, що варениклін виводиться шляхом діалізу у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (див. розділ «Фармакологічні властивості»), проте немає досвіду застосування діалізу після передозування.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Таблетки Чемпікс показані для позбавлення від тютюнової залежності у дорослих.