Денігма 10 мг №140 таблетки

По 14 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній упаковці, по 10 картонних упаковок у картонній коробці.

Таблетки, вкриті оболонкою.

У проявах симптомів та прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо за участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин регулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, які можуть призвести до дисфункції нейронів.

Абсорбція

Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100%, час досягнення піку концентрації в плазмі (t _max) – від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл

Добова доза 20 мг обумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг/мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Приблизно 45% мемантину зв'язується з протеїнами плазми крові.

Біотрансформація

В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді вихідної речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичними властивостями. Участь цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro >

Елімінація

Мемантин елімінується за кривою моноекспоненційної залежності з проміжком t _1/2 від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cl _{tot</ sub>) дорівнює 170 мл/хв/1,73м2. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.}

Швидкість ниркової елімінації мемантину при лужній реакції сечі може знижуватися в 7-9 разів. Олуження сечі може відбуватися в результаті істотних змін у дієті, наприклад, заміни багатого м'ясними стравами раціону вегетаріанським або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв'язок

При дозі мемантину 20 мг/добу рівень вмісту в цереброспінальній рідині відповідає величині мемантину, яка становить 0,5 мкмоль в області фронтальної кори головного мозку людини. /p>

Засоби, що застосовуються при деменції. Код АТС N06D X01.

Слід уникати одночасного застосування N-метил-D-аспартат (NMDA)-антагоністів (амантадин, кетамін або декстрометорфан). Вказані сполуки впливають на ту саму систему рецепторів, що і мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов'язані з центральною нервовою системою) можуть бути більш частими або більш вираженими. В одному опублікованому звіті вказувалося також на можливий ризик комбінації мемантину та фенітоїну.

Механізм дії передбачає посилення ефектів L-допу, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливе ослаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантину та спаз може змінити їх ефекти та обумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, що використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі крові.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлортіазидом або будь-яким комбінованим препаратом, що містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня вмісту останнього у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

Під час фармакокінетичних досліджень серед здорових пацієнтів істотних ефектів взаємодії мемантину з глибуридом/метформіном, донепезилом або галантаміном не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінсодержащей монооксигенази, епоксиду гідролази або сульфати. >

Діюча речовина: memantine;

1 таблетка містить 10 мг мемантину гідрохлориду;

інші компоненти: манніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелозу, повідон К 30, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Opadry Pink 03F84827 (тальк, титан , 7 поліетиленгліколь).

Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до важких форм зазвичай обумовлює погіршення здатності керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами. Більше того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання керуванні автотранспортом або роботі з обладнанням.

Даних про вплив мемантину при його застосуванні в період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або дещо більше застосовуваних людині. Потенційний ризик для людини не відомий. не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, зумовлених чіткою та очевидною необхідністю.

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину в грудне молоко, що, однак, може мати місце, враховуючи ліпофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Препарат не застосовують дітям у зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Хвороба Альцгеймера від легкого тяжкості до важких форм.

Гіперчутливість до діючої речовини або до компонентів препарату.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію слід розпочинати лише за наявності опікуна, який контролюватиме прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу щодня в той же час. Таблетки можна застосовувати разом з їжею або незалежно від їжі.

Дорослі .

Максимальне добове дозування становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшення дози на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів таким чином:

1-й тиждень (1-7 день): приймати 5 мг на добу протягом тижня;

2-й тиждень (8-14 день): приймати 10 мг/добу протягом тижня;

3-й тиждень (15-21 день): приймати 15 мг на добу протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня: приймати 20 мг на добу щодня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера.

Пацієнти похилого віку.

Рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг/добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Зниження функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібне. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) слід знизити до 10 мг. Дозу можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв. ) добову дозу слід зменшити до 10 мг.

Зниження функції печінки.

Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (Child Pugh А, B) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки не рекомендується.

Особливості щодо застосування

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам із факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністами як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішими чи вираженішими (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Деякі фактори, що спричиняють підвищення рівня рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за станом пацієнта. До таких факторів належать радикальна зміна раціону, наприклад перехід з м’ясної їжі на вегетаріанську, або ж надмірний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рівень рН сечі також може підвищуватися при таких захворюваннях, як нирковий тубулярний ацидоз (НТА) або при серйозних інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених збудниками роду Proteus.

Наявні лише обмежені дані щодо застосування мемантину у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, пацієнтів із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (NYHA III-IV), а також із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, тому за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Під час клінічних досліджень мемантину загальна частота небажаних явищ не відрізнялася від такої на тлі прийому плацебо, а негативні явища зазвичай мали легкий або середній ступінь тяжкості.

Наведені нижче в таблиці побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та медичного застосування, за частотою визначаються як: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), рідкісні (≥1/1000) до <1/100), дуже рідкісні (<1/10000), невизначені (не можна встановити за наявними даними).

¹ Галюцинації переважно спостерігали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера.

² Особливі повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера пов'язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при медичному застосуванні мемантину.

Досвід обмежений.

Симптоми

Відносно значні передозування (200 мг і 105 мг/добу протягом 3 днів відповідно) були або пов'язані з симптомами втоми, слабкості та/або діареєю, або мали безсимптомний перебіг. При передозуванні до 140 мг або невстановленій дозі спостерігали симптоми порушення центральної нервової системи, наприклад, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, збудження, агресію, галюцинації, розлади ходи та/або шлунково-кишкові порушення (блювання та діарея).

Після прийому 2000 мг мемантину у пацієнта розвинулася кома (10 днів), латеральна диплопія та збудження. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без наслідків.

Лікування

Симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосовувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму, наприклад, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, методи підкислення реакції сечі, форсований діурез.

При надмірній загальній стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.

Зберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат Денігма застосовується при хворобі Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до важких форм.