Депо-провера суспензія для ін'єкцій по 150 мг/1 мл, 1 шт.

По 3,3 мл суспензії у скляному флаконі, по 1 флакону в картонній коробці.

Суспензія для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія білого кольору.

Механізм дії.

Медроксипрогестерону ацетат – це синтетичний прогестин, який за своєю структурою нагадує ендогенний гормон прогестерон. Спостерігалася така його фармакологічна дія на ендокринну систему:

• пригнічення синтезу гіпофізарних гонадотропних гормонів (фолікулостимулюючого гормону та лютеїнізуючого гормону);
• зниження рівнів адренокортикотропного гормону та гідрокортизону в крові;
• зниження рівня циркулюючого тестостерону;
• зниження рівня циркулюючого естрогену (внаслідок пригнічення синтезу фолікулостимулюючого гормону і ферментної індукції редуктази у печінці, що призводить до збільшення кліренсу тестостерону і, як наслідок, до зниження перетворення андрогенів в естрогени).

Усе це призводить до низки фармакологічних ефектів, описаних нижче.

Контрацепція.

Медроксипрогестерону ацетат при його парентеральному застосуванні жінками у рекомендованій дозі пригнічує секрецію гонадотропних гормонів, що запобігає дозріванню фолікули та настанню овуляції і спричиняє згущення цервікального слизу, що перешкоджає попаданню сперми в матку.

Гінекологія.

Медроксипрогестерону ацетат при його пероральному або парентеральному застосуванні у рекомендованих дозах жінками з достатнім рівнем ендогенного естрогену призводить до перетворення проліферативного ендометрія у секреторний. Відмічені його андрогенні та анаболічні ефекти, але очевидно, що цей лікарський засіб не має значної естрогенної активності. При парентеральному застосуванні медроксипрогестерону ацетат пригнічує утворення гонадотропних гормонів, що запобігає дозріванню фолікули та настанню овуляції. Доступні на сьогоднішній день дані свідчать про те, що цього не відбувається при щоденному одноразовому прийомі звичайної рекомендованої пероральної добової дози.

Онкологія.

Медроксипрогестерону ацетат має протипухлинну активність. При застосуванні у високих дозах (перорально або внутрішньом’язово), медроксипрогестерону ацетат є ефективним у паліативному лікуванні злоякісних гормонозалежних новоутворень.

Клінічні дослідження.

Дослідження мінеральної щільності кісткової тканини.

Зміни мінеральної щільності кісткової тканини у дорослих жінок.

У ході нерандомізованого контрольованого клінічного дослідження, в якому порівнювали дані дорослих жінок, які отримували ін’єкції препарату Депо-Провера (внутрішньом’язово у дозі 150 мг) з метою контрацепції протягом періоду до 5 років, з відповідними даними жінок, які не застосовували методи гормональної контрацепції, 42 учасниці, які застосовували ін’єкції препарату Депо-Провера, завершили 5 років лікування та надали результати щонайменше одного вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини протягом подальшого періоду спостереження після припинення застосування препарату Депо-Провера®. У жінок, які застосовували Депо-Провера, зниження мінеральної щільності кісткової тканини спостерігалося протягом перших двох років застосування, у наступні роки зниження було незначним. Через 1, 2, 3, 4 і 5 років застосування середні значення змін мінеральної щільності кісткової тканини поперекового відділу хребта становили відповідно -2,86%, -4,11%, -4,89%, -4,93% і -5,38%. Середнє зменшення мінеральної щільності кісткової тканини стегна у цілому та шийки стегна було приблизно однаковим. У жінок контрольної групи не спостерігалося значних змін мінеральної щільності кісткової тканини протягом того ж періоду часу.

Відновлення мінеральної щільності кісткової тканини після припинення лікування у дорослих жінок.

У тому ж дослідженні спостерігалося часткове відновлення мінеральної щільності кісткової тканини до показників початкового рівня протягом 2-річного періоду після завершення застосування ін’єкцій препарату Депо-Провера® (внутрішньом’язово у дозі 150 мг).

Після 5 років лікування із застосуванням ін’єкцій препарату Депо-Провера (внутрішньом’язово у дозі 150 мг) у порівнянні з початковим рівнем середній відсоток змін мінеральної щільності кісткової тканини хребта, тазостегнового суглоба та шийки стегна становив -5,4%, -5,2% та -6,1% відповідно. В той час відповідні показники у жінок контрольної групи, які не одержували лікування протягом того самого проміжку часу, показали середні відхилення від початкового рівня +/- 0,5% або менше у тих самих відділах скелета. Через два роки після припинення застосування ін’єкцій препарату Депо-Провера середні показники мінеральної щільності кісткової тканини хребта, тазостегнового суглоба та шийки стегна підвищилися у всіх трьох ділянках скелета, але недостатність зберігалася: -3,1%, -1,3% та -5,4% відповідно. У той самий проміжок часу у жінок контрольної групи спостерігалися такі середні зміни показника мінеральної щільності кісткової тканини хребта, тазостегнового суглоба та шийки стегна у порівнянні з початковим рівнем: 0,5%, 0,9% та -0,1% відповідно.

Зміни мінеральної щільності кісткової тканини у дівчат-підлітків (12-18 років).

Вплив препарату Депо-Провера (застосовували внутрішньом’язово у дозі 150 мг) на мінеральну щільність кісткової тканини оцінювали протягом 240 тижнів (4,6 року) у відкритому непорівняльному клінічному дослідженні за участю 159 дівчат-підлітків (віком 12-18 років), які були відібрані для лікування препаратом Депо-Провера®; 114 з 159 учасниць застосовували препарат Депо-Провера постійно (4 ін’єкції протягом кожного 60-тижневого періоду), а вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини було проведено на 60 тижні. Мінеральна щільність кісткової тканини знижувалась протягом перших 2 років застосування та з незначними змінами протягом наступних років. Після 60 тижнів застосування препарату Депо-Провера середній відсоток змін мінеральної щільності кісткової тканини хребта, тазостегнового суглоба та шийки стегна у порівнянні з початковим рівнем становив -2,5%, -2,8% та -3,0% відповідно. Всього 73 учасниці продовжили застосування препарату Депо-Провера® протягом 120 тижнів; середній відсоток змін мінеральної щільності кісткової тканини хребта, тазостегнового суглоба та шийки стегна у порівнянні з початковим рівнем становив -2,7%, -5,4% та -5,3% відповідно. Всього 28 учасниць продовжили застосування препарату Депо-Провера® протягом 240 тижнів; середній відсоток змін мінеральної щільності кісткової тканини хребта, тазостегнового суглоба та шийки стегна у порівнянні з початковим рівнем становив -2,1%, -6,4% та -5,4% відповідно.

Відновлення мінеральної щільності кісткової тканини після припинення лікування у підлітків.

У тому ж самому дослідженні 98 підлітків-учасниць отримали щонайменше 1 ін’єкцію препарату Депо-Провера® та надали результат щонайменше одного вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини протягом подальшого періоду спостереження після припинення застосування препарату Депо-Провера® за умови лікування препаратом Депо-Провера® протягом періоду до 240 тижнів (еквівалент 20 ін’єкцій препарату Депо-Провера®) та протягом подальшого періоду спостереження після завершення лікування до 240 тижнів після введення останньої ін’єкції препарату Депо-Провера®. Медіана кількості ін’єкцій, отриманих протягом фази лікування, - 9. На момент введення останньої ін’єкції препарату Депо-Провера® відсоток змін мінеральної щільності кісткової тканини хребта, тазостегнового суглоба та шийки стегна у порівнянні з початковим рівнем становив -2,7%, -4,1% та -3,9% відповідно. З часом ці середні показники недостатності мінеральної щільності кісткової тканини повністю нівелювалися після припинення застосування препарату Депо-Провера. Для повного відновлення поперекового відділу хребта знадобився 1,2 року, для тазостегнового суглоба -4,6 року, шийки стегна -4,6 року. Із більш повільним відновленням пов’язували довшу тривалість лікування та паління.

Частота випадків переломів у жінок при застосуванні препарату Депо-Провера® для ін’єкцій (150 мг внутрішньом’язово) або без застосування препарату жінкам репродуктивного віку.

У Великій Британії було проведено ретроспективне когортне дослідження за участю 312 395 жінок, які користуються засобами контрацепції. Метою дослідження було оцінити зв’язок між ін’єкціями препарату Депо-Провера та частотою переломів. Порівнювали частоту випадків переломів до та після початку застосування препарату Депо-Провера®, а також між жінками, які застосовували препарат Депо-Провера®, і тими, хто застосовував інші методи контрацепції при відсутності підтвердженого застосування препарату Депо-Провера. Серед жінок, які застосовували препарат Депо-Провера, використання препарату не пов’язували з підвищенням ризику виникнення переломів (співвідношення числа випадків = 1,01, 95% ДІ (довірчий інтервал) 0,92-1,11, у порівнянні з періодом спостереження до 2 років, що передував застосуванню препарату Депо-Провера). Однак жінки, які застосовували препарат Депо-Провера®, мали більшу кількість переломів у порівнянні з тими, хто не застосовував даний препарат, як після першого застосування зазначеного контрацептиву (співвідношення числа випадків = 1,23, 95% ДІ 1,16-1,30), так і до нього (співвідношення числа випадків = 1,28, 95% ДІ 1,07-1,53).

Окрім того, переломи специфічних ділянок кісток, характерних для остеопоротичних переломів (хребет, стегно, таз), не були більш частими у жінок, які застосовували Депо-Провера, у порівнянні з тими жінками, які не застосовували даний препарат (співвідношення числа випадків = 0,95, 95% ДІ 0,74-1,23), також не було виявлено жодних доказів того, що більш тривале застосування препарату Депо-Провера (протягом 2 років або довше) спричиняє більш високий ризик переломів у порівнянні із застосуванням протягом періоду менше ніж 2 роки.

Дані демонструють, що жінки, які застосовують препарат Депо-Провера®, мають завідомо інші профілі ризику розвитку переломів у порівнянні з тими жінками, які не застосовують даний препарат, з причин, не пов’язаних із застосуванням препарату Депо-Провера.

Максимальний період спостереження у цьому дослідженні становив 15 років, тому можливі ефекти препарату Депо-Провера®, що можуть виходити за межі 15 років періоду спостереження, не можуть бути встановлені.

Дослідження «Ініціатива щодо здоров’я жінок».

Дослідження «Ініціатива щодо здоров’я жінок» з вивчення комбінованих кон’югованих естрогенів (0,625 мг)/медроксипрогестерону ацетату (2,5 мг) для оцінки ризиків і переваг цієї комбінованої терапії порівняно з плацебо щодо запобігання розвитку певних хронічних захворювань проводилося за участю 16608 жінок у періоді постменопаузи віком 50–79 років з інтактною маткою на вихідному рівні. Первинною кінцевою точкою була частота розвитку ішемічної хвороби серця (нелетальний інфаркт міокарда і летальний наслідок, пов’язаний з ішемічною хворобою серця), а інвазивний рак молочної залози розглядався як первинний небажаний наслідок. Дослідження припинили достроково у період подальшого спостереження, який у середньому становив 5,2 року (запланована тривалість 8,5 року), оскільки, відповідно до заздалегідь встановленого критерію припинення дослідження, підвищений ризик розвитку раку молочної залози і серцево-судинних подій переважив зазначену користь, включену до «загального показника» (див. розділ «Особливості застосування»).

Комбінована терапія кон’югованими естрогенами/ медроксипрогестерону ацетатом спричиняла значне зменшення частоти переломів внаслідок остеопорозу (23%) і загальної частоти переломів (24%).

Дослідження «Мільйон жінок».

Дослідження «Мільйон жінок» було проспективним когортним дослідженням, яке проводилося у Великобританії за участю 1 084 110 жінок віком 50-64 роки, з яких 828 923 через якийсь час після настання менопаузи були включені до основного аналізу ризику розвитку раку молочної залози у зв’язку з проведенням гормональної терапії. У цілому 50% досліджуваної популяції у певний момент часу застосовували гормональну терапію. Жінки, які отримували гормональну терапію на вихідному рівні, застосовували лікарські засоби, що містили лише естроген (41%) або комбінацію естрогену та прогестину (50%). Середня тривалість періоду подальшого спостереження становила 2,6 року для аналізу частоти розвитку раку і 4,1 року для аналізу смертності.

Дослідження «Серце та замісна терапія естрогеном/прогестином» (Heart and Estrogen/progestin Replacement Studies)

Дослідження впливу замісної терапії естрогеном/прогестином на серце (дослідження HERS і HERS II) являли собою 2 рандомізованих проспективних дослідження з вторинної профілактики, які вивчали довготривалі ефекти пероральної безперервної комбінованої терапії кон’югованими естрогенами/ медроксипрогестерону ацетатом (0,625 мг кон’югованих естрогенів і 2,5 мг медроксипрогестерону ацетату) у жінок з ішемічною хворобою серця в період постменопаузи (див. розділ «Особливості застосування»). У це дослідження були включені 2763 жінки з інтактною маткою, середній вік яких 66,7 року, у періоді постменопаузи. Середня тривалість періоду подальшого спостереження становила 4,1 року для дослідження HERS і 2,7 року додатково (усього 6,8 року) для дослідження HERS ІІ (див. розділ «Особливості застосування»).

Дослідження пам’яті у рамках «Ініціативи щодо здоров’я жінок».

Дослідження пам’яті у рамках «Ініціативи щодо здоров’я жінок», яке було піддослідженням «Ініціативи щодо здоров’я жінок», включало 4532 переважно здорових жінки віком від 65 до 79 років у періоді постменопаузи та оцінювало вплив терапії кон’югованими естрогенами/ медроксипрогестерону ацетатом (0,625 мг кон’югованих естрогенів і 2,5 мг медроксипрогестерону ацетату) або лише кон’югованими естрогенами (0,625 мг) на частоту можливого розвитку деменції порівняно з плацебо. Середня тривалість періоду подальшого спостереження становила 4,05 року для групи застосування кон’югованих естрогенів/ медроксипрогестерону ацетату (див. розділ «Особливості застосування»).

Абсорбція. Після введення медроксипрогестерону ацетат повільно вивільняється, що забезпечує низькі, але постійні рівні крові. Відразу після введення медроксипрогестерону ацетату в дозі 150 мг/мл його рівні у плазмі становили 1,7 ± 0,3 нмоль/л. Через 2 тижні ці рівні становили 6,8 ± 0,8 нмоль/л. Після запровадження середній час досягнення пікової концентрації становив приблизно 4-20 діб. Концентрація медроксипрогестерону ацетату у сироватці крові поступово знижується та залишається на відносно постійному рівні (приблизно 1 нг/мл) протягом 2-3 місяців. Рівні лікарського засобу в крові можуть визначатись протягом 7-9 місяців після введення препарату.

Розподіл. Медроксипрогестерону ацетат приблизно на 90-95% зв'язується з білком. Об'єм розподілу складає 20 ± 3 літри. Медроксипрогестерону ацетат проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри (див. Розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»). У грудному молоці жінок, які годували грудьми та отримували внутрішньом'язові ін'єкції медроксипрогестерону ацетату в дозі 150 мг, визначалися низькі рівні медроксипрогестерону ацетату (див. Розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Метаболізм. Медроксипрогестерону ацетат метаболізується в печінці.

Вивід. Період напіввиведення після одноразового введення препарату становить приблизно 6 тижнів. Медроксипрогестерону ацетат виводиться переважно з фекаліями шляхом біліарної секреції. Близько 30% внутрішньом'язово введеної дози виводиться із сечею через 4 доби.

Гестагени. Код АТХ G03D A02.

Аміноглютетимід при його одночасному застосуванні з високими дозами медроксипрогестерону ацетату перорально може значно знижувати концентрацію медроксипрогестерону ацетату в сироватці крові. Пацієнтів, які приймають високі дози медроксипрогестерону ацетату перорально, слід попередити про можливість зниження його ефективності при одночасному застосуванні аміноглютетиміду.

Медроксипрогестерону ацетат може потенціювати або зменшувати ефекти похідних кумарину. Медроксипрогестерону ацетат є антагоністом антикоагулянтної активності феніндіону.

Медроксипрогестерону ацетат в умовах in vitro метаболізується переважно шляхом гідроксилювання за допомогою CYP3A4. Досліджень специфічної взаємодії з іншими лікарськими засобами для оцінки клінічних ефектів індукторів або інгібіторів CYP3A4 на медроксипрогестерону ацетат не проводилися, тому клінічні ефекти індукторів або інгібіторів CYP3A4 невідомі.

діюча речовина: медроксипрогестерону ацетат.

1 мл суспензії містить медроксипрогестерону ацетату 150 мг;

допомiжнi речовини: полісорбат 80, метилпарабен (E 218), пропілпарабен (E 216), поліетиленгліколь 3350, натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Системного вивчення впливу медроксипрогестерону ацетату на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами не проводилося.

Медроксипрогестерону ацетат протипоказаний вагітним жінкам.

Деякі повідомлення дають змогу припустити за певних умов наявність зв’язку між експозицією прогестагенів у матці в першому триместрі вагітності та патологією статевих органів у плода.

Діти, народжені в результаті незапланованих вагітностей, що настали через 1–2 місяці після ін’єкції медроксипрогестерону ацетату, можуть мати підвищений ризик народження з низькою масою тіла, що, в свою чергу, пов’язане з підвищеним ризиком летального наслідку в неонатальному періоді. Такий ризик є низьким, оскільки вагітність під час застосування медроксипрогестерону ацетату настає нечасто. Повна інформація стосовно інших лікарських форм медроксипрогестерону ацетату відсутня. Якщо пацієнтка завагітніла під час застосування цього лікарського засобу, її слід проінформувати про існування можливої загрози для плода.

Якщо пацієнтка завагітніла під час застосування цього лікарського засобу, його слід проінформувати про можливу загрозу плоду.

Застосування у період годування груддю.

Медроксипрогестерону ацетат і його метаболіти проникають у грудне молоко. Докази на користь того, що це може становити будь-яку загрозу для немовляти, відсутні.

Препарат Депо-Провера не показаний для застосування до настання менструального періоду.

• Контрацепція.
• Гінекологія:

1. лікування ендометріозу;
2. лікування вазомоторних симптомів у період менопаузи.

• Онкологія:

1. рецидивуючий та/або метастатичний рак молочної залози;
2. рецидивуючий та/або метастатичний рак ендометрія;
3. рецидивуючий та/або метастатичний рак нирок;
4. метастатичний рак передміхурової залози.

Застосування медроксипрогестерону ацетату протипоказано пацієнтам з такими станами:

• встановлена або ймовірна вагітність;
• недіагностована вагінальна кровотеча;
• тяжке порушення функції печінки;
• відома гіперчутливість до діючої речовини (медроксипрогестерону ацетату) або інших компонентів лікарського засобу;
• активний тромбофлебіт, наявність тромбоемболічних розладів на даний час або в анамнезі, цереброваскулярне захворювання.

Додаткове протипоказання при застосуванні препарату в гінекології:

• відоме або підозрюване злоякісне новоутворення молочної залози;

Додаткове протипоказання при застосуванні препарату з метою контрацепції:

• відоме або підозрюване гормонозалежне злоякісне новоутворення молочної залози або статевих органів.

Перед застосуванням суспензії для ін'єкцій необхідно добре збовтати.

Контрацепція.

Негайно перед застосуванням суспензію для ін'єкції слід енергійно збовтати, щоб забезпечити введення дози у вигляді однорідної суспензії.

• Внутрішньом'язове застосування.

Рекомендована доза суспензії для ін'єкцій – 150 мг 1 раз на 3 місяці (12-13 тижнів). Препарат вводять внутрішньом'язово в сідничний або дельтоподібний м'яз. Суспензія для внутрішньом'язового введення не призначена для підшкірного введення.

• Перша ін'єкція.

Початкову ін'єкцію слід проводити протягом перших 5 днів після початку звичайного менструального циклу, протягом перших 5 днів після пологів, якщо пацієнтка не годує дитину грудьми, якщо пацієнтка годує дитину груддю - через 6 тижнів після пологів або пізніше.

• Друга та наступні ін'єкції.

Якщо інтервал між ін'єкціями становить більше 13 тижнів, слід виключити можливість вагітності перед здійсненням наступної ін'єкції.

• Перехід з інших методів контрацепції.

При переході з інших методів контрацепції ін'єкцію препарату слід здійснювати таким чином, щоб забезпечити безперервну контрацепцію на основі механізму дії обох методів (наприклад, пацієнтам, які переходять з пероральних контрацептивів, слід зробити першу ін'єкцію препарату протягом 7 днів після прийому останньої таблетки з активною речовиною).

Гінекологія.

У разі комбінованої естроген/прогестинової терапії для лікування жінок у постменопаузному періоді препарат слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі та протягом якомога коротшого періоду з метою лікування та ризиків для здоров'я окремої пацієнтки; слід періодично проводити оцінку доцільності такої терапії.

Рекомендується проводити періодичні обстеження, за частотою та характером мають бути підібрані для кожної жінки індивідуально.

Не рекомендується додавати прогестин у схему лікування жінкам без інтактної матки, за винятком випадків, коли попередньо було діагностовано ендометріоз.

Ендометріоз.

Ін'єкції препарату проводять внутрішньом'язово в дозі 50 мг 1 раз на тиждень або в дозі 100 мг 1 раз на 2 тижні протягом не менше 6 місяців.

Вазомоторні симптоми під час менопаузи.

Ін'єкції препарату здійснюють внутрішньом'язово в дозі 150 мг кожні 12 тижнів.

Онкологія.

• Рецидивуючий та/або метастатичний рак молочної залози.

Початкова доза медроксипрогестерону ацетату становить 500-1000 мг на добу внутрішньом'язово протягом 28 днів. Після цього пацієнтку слід перевести на підтримуючий графік застосування дози 500 мг двічі на тиждень, поки спостерігається відповідь на лікування.

• Рецидивуючий та/або метастатичний рак ендометрію або нирок.

Рекомендована початкова доза становить 400-1000 мг на тиждень внутрішньом'язово. Якщо протягом кількох тижнів або місяців спостерігається покращення та захворювання стабілізувалося, підтримання поліпшення може бути можливим при застосуванні меншої дози, що становить 400 мг 1 раз на місяць.

• Метастатичний рак передміхурової залози.

Початкова доза становить 500 мг двічі на тиждень протягом 3 місяців. Підтримуюча доза становить 500 мг один раз на тиждень.

Печовинна недостатність.

Не проводилося жодних клінічних досліджень впливу захворювань печінки на фармакокінетику медроксипрогестерону ацетату. Однак слід враховувати, що медроксипрогестерону ацетат майже повністю виводиться печінкою, а стероїдні гормони можуть погано метаболізуватись у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня.

Ніркова недостатність.

Не проводилося жодних клінічних досліджень щодо оцінки впливу захворювань нирок на фармакокінетику медроксипрогестерону ацетату. Однак оскільки медроксипрогестерону ацетат майже повністю виводиться печінкою, пацієнтам з нирковою недостатністю немає необхідності коригувати дози препарату.

Особливості застосування

У разі несподіваної вагінальної кровотечі під час терапії медроксипрогестерону ацетатом слід визначити причину кровотечі.

Застосування медроксипрогестерону ацетату може призвести до деякої затримки рідини в організмі, тому застосовувати препарат пацієнтам із супутніми захворюваннями, які можуть загостритися внаслідок такої затримки рідини, слід з обережністю.

При застосуванні медроксипрогестерону ацетату слід уважно спостерігати за станом пацієнтів, які в минулому отримували лікування щодо клінічної депресії.

Застосування медроксипрогестерону ацетату у деяких пацієнтів супроводжується зниженням толерантності до глюкози, тому протягом застосування препарату необхідно уважно спостерігати за станом пацієнтів із цукровим діабетом.

При направленні зразків ендометрію або ендоцервікальної тканини на дослідження слід попередити лаборанта про те, що пацієнт застосовував медроксипрогестерону ацетат.

Лікарю/лаборанту необхідно повідомити, що застосування медроксипрогестерону ацетату може призвести до зниження рівня таких ендокринних біомаркерів:

• стероїдів у плазмі крові/сечі (наприклад, кортизолу, естрогенів, прегнанедіолу, прогестерону, тестостерону)
• гонадотропних гормонів у плазмі крові/сечі (наприклад, лютеїнізуючого гормону та фолікулостимулюючого гормону)
• глобуліну, що зв'язує статеві гормони.

При раптовій частковій або повній втраті зору або раптовій появі проптозу, диплопії або мігрені не слід застосовувати препарат повторно до проведення огляду пацієнта. Якщо при огляді буде виявлено ураження судин сітківки ока або набряк диска зорового нерва, застосування препарату слід припинити.

Хоча встановлено, що застосування медроксипрогестерону ацетату призводить до розвитку тромботичних або тромбоемболічних ускладнень, не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам з венозною тромбоемболією в анамнезі. Слід припинити лікування медроксипрогестерону ацетатом у разі розвитку венозної тромбоемболії під час його застосування.

Контрацепція/ендометріоз.

Втрата мінеральної щільності кісткової тканини.

Оскільки під час пременопаузи у жінок, які приймають препарат Депо-Провера® тривалий час (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»), може спостерігатися втрата мінеральної щільності кісткової тканини, слід розглянути можливість проведення оцінки співвідношення ризик/користування, яка також включає оцінку втрати мінеральної щільності кісткової тканини, що спостерігається під час вагітності та/або в період годування груддю.

Однак слід враховувати, що відновлення фертильності (овуляції) може затриматися до одного року.

Застосування ін'єкцій медроксипрогестерону ацетату зменшує рівень естрогенів у сироватці крові у жінок у пременопаузі та пов'язане зі статистично значущою втратою мінеральної щільності кісткової тканини внаслідок пристосування метаболізму цієї тканини до зниження рівня естрогенів. У разі збільшення тривалості застосування препарату втрата кісткової тканини може бути більшою і може бути не повністю оборотною у деяких жінок.

Невідомо, чи застосування ін'єкцій препарату Депо-Провера® у пубертатному періоді та у підлітковому віці, критичному періоді для нарощування кісток знижувати пікову кісткову масу. Як у дорослих жінок, так і у дівчат-підлітків зниження мінеральної щільності кісткової тканини при лікуванні є значною мірою оборотним процесом після припинення ін'єкцій препарату та посилення вироблення естрогену в яєчниках. Після відміни препарату Депо-Провера® у підлітків повне відновлення мінеральної щільності кісткової тканини триває 1,2 року для поперекового відділу хребта, 4,6 року для кульшового суглоба та 4,6 року для шийки стегнової кістки. Мінеральну щільність кісткової тканини у дорослих спостерігали протягом 2 років, після припинення ін'єкцій препарату Депо-Провера було відзначено часткове відновлення середньої мінеральної щільності кісткової тканини тазостегнового суглоба, шийки стегнової кістки та поперекового відділу хребта (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Зміни мінеральної щільності кісткової тканини у дорослих жінок після 6 місяців лікування ендометріозу.

Під час 2 клінічних досліджень за участю 573 дорослих жінок з ендометріозом порівнювали вплив на мінеральну щільність кісткової тканини 6-місячного застосування медроксипрогестерону ацетату підшкірно з впливом 6-місячного застосування лейпроліду. Після лікування пацієнток далі спостерігали протягом наступних 12 місяців.

Частка пацієнток зі зниженням мінеральної щільності кісткової тканини на рівні 5% або вище була статистично значуще більшою у групі застосування лейпроліду в порівнянні з групою медроксипрогестерону ацетату підшкірно у кожному тимчасовому відрізку (див. Таблицю нижче).

Доля пацієнток зі зниженням мінеральної щільності кісткової тканини на рівні 5% або вище вихідного рівня після 6-місячного застосування медроксипрогестерону ацетату підшкірно або лейпроліду та через 6 місяців після припинення лікування (дослідження 268 та 270, об'єднані).

Дуже часто: ≥ 1/10, часто: від ≥1/100 до < 1/10, нечасто: від ≥1/1000 до < 1/100, рідко: від ≥1/10000 до < 1/1000, частота невідома (не можна оцінити за доступними даними).

Контрацепція.

Нижче наведено перелік небажаних побічних реакцій, які спостерігалися у клінічних дослідженнях, що включали понад 4200 жінок, які застосовували препарат Депо-Провера з метою контрацепції протягом періоду до 7 років. Реакції наведено залежно від частоти виникнення. Найчастіше (> 5 %) повідомлялося про такі небажані побічні реакції, як збільшення маси тіла (69 %), зменшення маси тіла (25 %), головний біль (16 %), нервозність (11 %), біль чи відчуття дискомфорту в животі (11 %), запаморочення (6 %) та зниження лібідо (6 %).

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Рідко: рак молочної залози.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи. Рідко: анемія, розлади з боку системи крові.

Порушення з боку імунної системи. Нечасто: гіперчутливість до препарату. Рідко: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк.

Порушення, пов’язані з метаболізмом та харчуванням. Нечасто: підвищення апетиту, зниження апетиту.

Порушення з боку ендокринної системи. Рідко: тривала ановуляція.

Психічні розлади. Дуже часто: нервозність. Часто: депресія, зниження лібідо. Нечасто: безсоння. Рідко: аноргазмія.

Порушення з боку нервової системи. Дуже часто: головний біль. Часто: запаморочення. Нечасто: судоми, сонливість. Рідко: мігрень, параліч, синкопе.

Порушення з боку судин. Нечасто: припливи. Рідко: емболія та тромбоз.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: диспное. Рідко: емболія легеневої артерії.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: біль у животі, відчуття дискомфорту в животі. Часто: нудота, здуття живота. Рідко: ректальна кровотеча.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Нечасто: порушення функції печінки. Рідко: жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Часто: алопеція, акне, висип. Нечасто: гірсутизм, кропив’янка, свербіж, хлоазма. Рідко: набута ліподистрофія*, склеродермія, дерматит, екхімоз, стриї.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини. Часто: біль у спині, біль у кінцівках. Рідко: артралгія, спазми м’язів.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз. Часто: виділення з піхви, болісність молочних залоз, інфекції сечостатевих шляхів. Нечасто: аномальні маткові кровотечі (нерегулярні, значні, незначні, кровомазання), галакторея, тазовий біль, диспареунія, пригнічення лактації. Рідко: вульвовагінальна сухість, кіста яєчника, передменструальний синдром, вагініт, аменорея, масталгія, кров’янисті виділення з сосків, відсутність відновлення репродуктивної функції, відчуття симптомів як при вагітності.

Загальні розлади та реакції в місці введення. Часто: затримка рідини, астенія. Рідко: пропасниця, підвищена втомлюваність, реакції в місці ін’єкції*, персистенція атрофії/вдавлення/втягнення в місці ін’єкції*, вузли/ущільнення в місці ін’єкції*, біль/болісність у місці ін’єкції*.

Результати лабораторних досліджень. Дуже часто: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла. Рідко: зниження щільності кісткової маси, зниження толерантності до глюкози.

*Побічна реакція, яку було ідентифіковано у післяреєстраційний період.

Гінекологія.

Нижче наведено перелік небажаних побічних реакцій, що виникали під час фази 3 клінічних досліджень, у яких оцінювали ефективність та безпеку застосування препарату Депо-Провера® в гінекології. Найчастіше (> 5 %) повідомлялося про такі небажані побічні реакції, як аномальна маткова кровотеча (19 %), головний біль (12 %) та нудота (10 %).

Порушення з боку імунної системи. Часто: гіперчутливість до препарату. Частота невідома: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку ендокринної системи. Частота невідома: тривала ановуляція.

Психічні розлади. Часто: депресія, безсоння, нервозність.

Порушення з боку нервової системи. Дуже часто: головний біль. Часто: запаморочення. Частота невідома: сонливість.

Порушення з боку судин. Частота невідома: емболія та тромбоз.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Частота невідома: жовтяниця, холестатична жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Часто: алопеція, акне, кропив’янка, свербіж. Нечасто: гірсутизм. Частота невідома: набута ліподистрофія*, висип.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз. Дуже часто: аномальні маткові кровотечі (нерегулярні, значні, незначні, кровомазання). Часто: виділення з шийки матки, масталгія, болісність молочних залоз. Нечасто: галакторея. Частота невідома: аменорея, ерозія шийки матки.

Загальні розлади та реакції в місці введення. Часто: пропасниця, втомлюваність, реакції в місці ін’єкції*, персистенція атрофії/вдавлення/втягнення в місці ін’єкції*. Нечасто: набряк, затримка рідини, вузли/ущільнення в місці ін’єкції*, біль/болісність у місці ін’єкції*.

Результати лабораторних досліджень. Часто: збільшення маси тіла. Частота невідома: зниження толерантності до глюкози, зменшення маси тіла.

*Побічна реакція, яку було ідентифіковано у післяреєстраційний період.

Онкологія.

Нижче наведено перелік небажаних побічних реакцій, що виникали у ході проведення 4 основних досліджень, що вивчали ефективність і безпеку препарату Депо-Провера при застосуванні за онкологічними показаннями за участю 1337 жінок.

Порушення з боку імунної системи. Нечасто: ангіоневротичний набряк. Рідко: гіперчутливість до препарату. Частота невідома: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція.

Порушення з боку ендокринної системи. Нечасто: кортикоїдоподібні ефекти. Частота невідома: тривала ановуляція.

Порушення, пов’язані з метаболізмом та харчуванням. Часто: зміна маси тіла. Нечасто: загострення цукрового діабету, гіперкальціємія.

Психічні розлади. Часто: безсоння. Нечасто: депресія, ейфорія, зміни лібідо. Рідко: нервозність. Частота невідома: сплутаність свідомості.

Порушення з боку нервової системи. Часто: головний біль, запаморочення, тремор. Рідко: інфаркт головного мозку, сонливість. Частота невідома: втрата концентрації, адреноподібні ефекти.

Порушення з боку органів зору. Частота невідома: емболія та тромбоз судин сітківки, діабетична катаракта, порушення зору.

Порушення з боку серця. Нечасто: застійна серцева недостатність. Рідко: інфаркт міокарда. Частота невідома: тахікардія, посилене серцебиття.

Порушення з боку судин. Нечасто: тромбофлебіт. Рідко: емболія та тромбоз.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: емболія легеневої артерії.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: нудота, запор, блювання. Нечасто: діарея, сухість у роті.

Порушення з боку печінки. Рідко: жовтяниця.

Порушення з боку шкіри і підшкірної жирової клітковини. Часто: гіпергідроз. Нечасто: акне, гірсутизм. Рідко: алопеція, висипання. Частота невідома: набута ліподистрофія*, кропив’янка, свербіж.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини. Рідко: спазми м’язів.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи. Частота невідома: глюкозурія.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз. Часто: еректильна дисфункція. Нечасто: аномальні маткові кровотечі (нерегулярні, значні, незначні кровомазання), масталгія. Частота невідома: аменорея, ерозія шийки матки, виділення з шийки матки, галакторея.

Загальні розлади та зміни у місці введення. Часто: набряк/затримка рідини, підвищена втомлюваність, реакції у місці введення*. Нечасто: біль/болісність у місці ін’єкції*. Рідко: погане самопочуття, підвищення температури тіла. Частота невідома: персистенція атрофії/вдавлення/втягнення в місці ін’єкції*, вузли/ущільнення в місці ін’єкції*.

Дослідження. Рідко: зниження толерантності до глюкози, підвищення артеріального тиску. Частота невідома: відхилення показників функціональних печінкових проб, збільшення кількості лейкоцитів і тромбоцитів.

*Побічна реакція, яку було ідентифіковано в післяреєстраційний період.

Післяреєстраційний період.

Внутрішньом’язове застосування.

У післяреєстраційний період було відмічено рідкісні випадки остеопорозу, включаючи остеопоротичні переломи, у пацієнток, які приймали препарат Депо-Провера внутрішньом’язово.

Звітування про підозрілі побічні реакції

Важливо звітувати про підозрілі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу і далі контролювати співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у сфері охорони здоров’я просять повідомляти про всі підозріліі побічні реакції відповідно до локальних вимог.

Лікування передозування має бути симптоматичним і підтримуючим.

Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Депо-провера – протипухлинний препарат, гестаген-депо форма. Не має андрогенної та естрогенної активності. Депо-Провера пригнічує секрецію гонадотропних гормонів (особливо ЛГ). У малих дозах пригнічує овуляцію.