Дифенін таблетки від епілепсії 0.117 г №60

По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у пачці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки плоскоциліндричної форми зі скошеними краями та рисою, білого або майже білого кольору.

Фенітоїн – протисудомний засіб, що застосовується при лікуванні епілепсії. Основним місцем дії є моторна кора, де пригнічується судомна активність. Ймовірно, сприяючи відтоку натрію з нейронів, фенітоїн здатний стабілізувати поріг збудливості, спричиненої надмірною стимуляцією або екологічними змінами, здатними зменшити мембранний градієнт натрію. Це включає зменшення посттетанічного потенціювання в синапсах. Відсутність посттетанічного потенціювання запобігає поширенню епілептичного вогнища на суміжні ділянки кори головного мозку. Фенітоїн знижує максимальну активність центрів мозкового стовбура, відповідальних за тонічну фазу тоніко-клонічних судом (grand mal).

При застосуванні внутрішньо, коли всмоктування характеризується варіабельністю, пік концентрації у плазмі крові відзначається у межах 3-12 годин. Активно розподіляється в тканинах, включаючи ЦНС, проникає у спинномозкову рідину, жовч, виділяється зі слиною, шлунковим і кишковим соком, проникає у грудне молоко, сперму. Проникає крізь плаценту, при цьому концентрації лікарського засобу у плазмі крові матері і плода рівні. Зв’язування з білками плазми крові – 70-95 %.

Метаболізується ферментами печінки до неактивних метаболітів, близько 5 % фенітоїну у незмінній формі виділяється нирками. Період напіввиведення – близько 24 годин, але залежить від дози лікарського засобу та концентрації у плазмі крові. У разі тривалого застосування повністю виводиться з плазми крові через 3 доби після припинення застосування.

Протиепілептичні засоби. Похідні гідантоїну. Код АТХ N03A В02.

Діюча речовина: 1 таблетка містить дифеніну 117 мг, що еквівалентно основі фенітоїну 99,5 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, крохмаль картопляний, кальцію стеарат, тальк.

У період лікування лікарським засобом спостерігається затримка швидкості психомоторних реакцій. Особам, діяльність яких потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід бути обережними при застосуванні лікарського засобу.

У період вагітності лікарський засіб необхідно призначати лише за життєвими показаннями, коли користь від лікування для матері перевищує ризик для плода.

Лікарський засіб проникає у грудне молоко в концентраціях, достатніх, щоб викликати побічні ефекти у немовляти, тому воно не рекомендоване до застосування жінкам під час годування груддю.

Лікарський засіб у даній лікарській формі застосовувати дітям від 5 років при епілепсії.

Дітям (особливо під час зростання) рекомендується призначати Дифенін® у поєднанні з вітамінами D і К, оскільки можливий розвиток остеопатій типу рахіту, гіпокальціємії, порушень зсідання крові.

Епілепсія, переважно великі епілептичні напади (grand mal).

Епілептичний статус із тоніко-клонічними судомами. Лікування та профілактика епілептичних нападів у нейрохірургії.

У деяких випадках можна призначати для лікування порушень серцевого ритму, зумовлених органічними ураженнями ЦНС, передозуванням серцевих глікозидів.

В якості лікарського засобу другого ряду або у комбінації з карбамазепіном показаний при невралгії трійчастого нерва.

Підвищена чутливість до фенітоїну або інших компонентів лікарського засобу, а також до гідантоїнових протисудомних засобів.

Серцева недостатність, синдром Адамса-Стокса, AV-блокада II-III ступеня, синоатріальна блокада, синусова брадикардія; печінкова або ниркова недостатність, кахексія, порфірія.

З обережністю: дітям з проявом рахіту, пацієнтам похилого віку, при цукровому діабеті, при хронічних захворюваннях печінки та нирок, хронічному алкоголізмі.

Одночасний прийом фенітоїну з делавірдіном протипоказаний через потенційну можливість втрати вірусологічної відповіді та можливого антагонізму делавірдину або ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази.

Всередину, під час або після їди (щоб уникнути роздратування слизової оболонки шлунка).

При епілепсії (парціальні та генералізовані тоніко-клонічні напади) разова доза для дорослих – 1/2-1 пігулка. Приймати 2-3 рази на день. За показаннями для досягнення оптимального терапевтичного ефекту добову дозу можна доводити до 3-4 таблеток. Максимальні дози для дорослих: разова – 3 таблетки, добова – 8 пігулок.

Дітям з 5 до 8 років призначати ½ таблетки 2 рази на добу, з 8 років – ndash; по ½-1 таблетці 2 рази на добу (з розрахунку 4-8 мг/кг маси тіла на добу).

Аритмії: дорослим – по 1 таблетці 4 рази на добу (ефект проявляється на 3-5 добу), потім добову дозу слід зменшити до 3 таблеток. Для швидкого досягнення терапевтичної концентрації (на 1-2 добу) – по 2 таблетки 4 рази на першу добу, по 1 таблетці 5 разів – на 2-3 добу та по 1 таблетці 2-3 рази на добу – з 4-го дня лікування.

Невралгія трійчастого нерва: по 1-3 таблетки на добу.

Особливості застосування

Раптове припинення лікування Дифеніном у пацієнтів, які страждають на епілепсію, може спровокувати розвиток синдрому відміни.

У пацієнтів з епілепсією при необхідності різкої відміни лікарського засобу (наприклад, при розвитку алергічних реакцій або реакцій підвищеної чутливості) необхідно застосовувати протисудомні засоби, що не належать до похідних гідантоїну.

При гострій алкогольній інтоксикації концентрація фенітоїну в плазмі може підвищуватися, при хронічному алкоголізмі – знижуватися.

При недостатній ефективності лікарського засобу рекомендується призначати інший протиепілептичний препарат.

Існують повідомлення про можливість виникнення суїцидальної поведінки або ідей у ​​деяких пацієнтів, які лікувалися протиепілептичними лікарськими засобами. Тому не можна виключати виникнення таких випадків і при застосуванні Дифеніну, що потребує відповідного моніторингу з боку лікарів та близьких пацієнта за можливими ознаками чи схильністю пацієнта до суїцидальної поведінки.

При появі або загостренні депресії також необхідний моніторинг пацієнта з боку лікарів та близьких; близькі або члени сім'ї пацієнтів, хворих на СНІД, повинні бути поінформовані про збільшення ризику суїцидальної поведінки або думок у хворих на СНІД, тому при появі незвичайних змін у настрої або поведінці слід негайно звернутися до лікаря.

Підвищений рівень фенітоїну, який підтримується в плазмі крові, може викликати стани, що характеризуються делірієм, психозом або енцефалопатією або рідко – незворотною дисфункцією мозочка. Відповідно, за перших ознак гострої токсичності рекомендується визначення рівня фенітоїну в крові. Необхідне зниження дози при надмірному рівні лікарського засобу в крові, якщо симптоми не зникають, рекомендується припинення терапії лікарським засобом.

Лікарські засоби звіробою не слід застосовувати під час прийому Дифеніну, оскільки існує ризик зниження концентрації фенітоїну в плазмі крові та зниження ефективності лікарського засобу.

Повідомлялося про випадки гіперглікемії, спричинені затримкою лікарським засобом виділення інсуліну. Фенітоїн також може підвищувати рівень глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом.

Фенітоїн метаболізується переважно в печінці, тому для пацієнтів з порушеннями її функції або літніх пацієнтів може знадобитися зниження дози лікарського засобу, щоб запобігти кумуляції та токсичності.

Були зареєстровані випадки гострої гепатотоксичності, гострої печінкової недостатності, жовтяниці, гепатомегалії, підвищення рівня трансаміназ крові, лейкоцитозу та еозинофілії; у разі розвитку гострої печінкової недостатності слід негайно припинити застосування лікарського засобу та повторно його не призначати.

Синдром гіперчутливості до протиепілептичних лікарських засобів – реакція, яка рідко може виникнути під час терапії протисудомними лікарськими засобами. Синдром може бути потенційно летальним і характеризуватись лихоманкою, висипом, лімфаденопатією та іншими реакціями, часто з боку печінки. Механізм синдрому невідомий.

Інтервал між першим прийомом лікарського засобу та виникненням симптомів – зазвичай 2-3 тижні, надходили повідомлення про виникнення синдрому після трьох та більше місяців прийому протисудомних лікарських засобів. До групи ризику входять чорношкірі пацієнти, хворі, які мають даний синдром у сімейному анамнезі, та хворі з пригніченою імунною системою. При діагностованому синдромі необхідно припинити прийом лікарського засобу та забезпечити необхідну підтримуючу терапію.

Фенітоїн може викликати рідкісні серйозні шкірні побічні реакції, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Реакції можуть виникати безсимптомно, але пацієнти повинні бути попереджені щодо симптомів висипу, пухирів, лихоманки або інших ознак гіперчутливості, таких як свербіж, та терміново інформувати лікаря під час їх виникнення.

У разі серйозних шкірних побічних реакцій слід припинити застосування лікарського засобу та призначити пацієнтові альтернативне лікування. Якщо у пацієнта з'явився висип, необхідно оцінити його стан щодо виникнення DRESS-синдрому. Відомо, що наявність у пацієнтів HLA-B*1502 збільшує ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу.

Фенітоїн та інші антиконвульсанти внаслідок індукції ферменту CYP450 можуть впливати на мінеральний обмін кісткової тканини, опосередковано впливаючи на метаболізм вітаміну D. При тривалому застосуванні (більше 10 років) це може призводити до дефіциту вітаміну D та підвищеного ризику остеомалю. пацієнтів, які постійно приймають лікарський засіб. У період лікування, особливо тривалого, рекомендується УФ-опромінення, а також дієта, що задовольняє потребу організму у вітаміні D.

Надходили ізольовані повідомлення, що пов'язують прийом фенітоїну з загостренням порфірії, тому необхідна обережність у пацієнтів із цим захворюванням в анамнезі.

Повідомлялося про гематопоетичні ускладнення, іноді з летальним результатом, які включали тромбоцитопенію, лейкопенію, гранулоцитопенію, агранулоцитоз, панцитопенію з/без пригнічення кісткового мозку, лімфоаденопатію.

Фенітоїн неефективний при малих нападах (petit mal).

Не призначати пацієнтам із судомами, пов'язаними з гіпоглікемією або іншими метаболічними порушеннями.

З боку нервової системи: запаморочення, минуща нервозність, тремор, парестезії, атаксія, ністагм, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, безсоння, сонливість, біль голови, дизартрія; моторні посмикування, тремтіння, сенсорна периферична полінейропатія у пацієнтів, які отримують довгострокову терапію фенітоїном; у поодиноких випадках – периферична нейропатія, дискінезія (включаючи хорею, дистонію).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, токсичний гепатит, гіперплазія ясен, запор, пошкодження печінки.

З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія (з/без пригнічення кісткового мозку), мегалобластна анемія, макроцитоз. Можливий зв'язок між прийомом лікарського засобу та розвитком лімфаденопатії, що включає доброякісну гіперплазію лімфатичних вузлів, псевдолімфому, лімфому та хворобу Ходжкіна.

З боку кістково-м'язової системи: огрублення рис обличчя, потовщення губ; при тривалому застосуванні – зниження мінеральної щільності кісткової тканини (остеопенія, остеопороз, остеомаляція), переломи кісток.

Алергічні реакції: шкірний висип, лихоманка; у поодиноких випадках – бульозний, пурпурний або ексфоліативний дерматит, системний червоний вовчак, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; DRESS-синдром, анафілаксія. Дерматологічні прояви іноді супроводжуються скарлатиноподібним або кореподібним висипом.

З боку імунної системи: у поодиноких випадках можливий розвиток синдрому гіперчутливості (може включати такі симптоми як еозинофілія, лихоманка, дисфункція печінки, лімфаденопатія або висип), вузликовий періартеріїт, зміна рівнів імуноглобулінів.

З боку печінки та гепатоцелюлярної системи: гостра печінкова недостатність.

Інші: у поодиноких випадках – гіпертрихоз, хвороба Пейроні; зміна смакових відчуттів, включаючи металевий присмак у роті.

При виражених побічних явищах дозу поступово знижувати або зовсім припинити прийом лікарського засобу.

Симптоми.

Летальна доза для дітей невідома; передбачувана летальна доза для дорослих – 2-5 г. Початкові симптоми: ністагм, атаксія та дизартрія; інші ознаки передозування: тремор, гіперрефлексія, сонливість, невиразна мова, нудота, блювання. Можливі кома та гіпотонія. Літальний результат може настати через дихальну та серцево-судинну недостатність.

Існують відмінності між окремими випадками передозування залежно від концентрації фенітоїну у плазмі крові. Так, ністагм, як правило, виникає при прийомі дози 20 мкг/мл, атаксія – 30 мкг/мл, дизартрія та летаргія виникають при концентрації фенітоїну в плазмі крові більше 40 мкг/мл (при цьому відсутні повідомлення щодо токсичності концентрації 50 мкг/мл).

Лікування.

Лікування симптоматичне. Специфічний антидот відсутній.

Якщо пацієнт свідомий, йому необхідно промити шлунок, дати активоване вугілля або інші сорбенти. Може бути необхідною штучна вентиляція легень при гнобленні ЦНС, дихальної та серцево-судинної систем. Може бути призначений гемодіаліз, оскільки фенітоїн не пов'язується з білками плазми.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Лікарський препарат Дифенін є протисудомним, антиаритмічним, аналгетичним та міорелаксуючим засобом.