Диоксидин розчин 1% в ампулах по 10 мл, 10 шт.

По 10 мл в ампулі. По 10 ампул у пачці.

Розчин.

Основні фізико-хімічні властивості:  прозора зеленувато-жовта рідина.

Діоксидин – антибактеріальний препарат широкого спектру дії. Ефективний при інфекціях, викликаних вульгарним протеєм, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлендера, кишкової та дизентерійної палички, сальмонелами, стафілококами, стрептококами, патогенними анаеробами, включаючи збудників газової гангрени. Активний щодо штамів бактерій, резистентних до антибіотиків, сульфаніламідів, нітрофуранів та інших препаратів.

При місцевому застосуванні діоксидин частково всмоктується, не чинить місцевоподразнювальної дії. Не зазнає метаболізму. Не кумулюється. Виводиться нирками.

Антибактеріальні засоби. Код АТХ J01X X.

Не описана.

діюча речовина:  діоксидин;

1 мл розчину містить діоксидину 10 мг у перерахунку на 100% речовину;

допоміжні  вещ єства: вода для ін'єкцій.

У період лікування слід дотримуватися обережності, керуючи транспортними, займаючись іншою потенційно небезпечною діяльністю, яка потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують для лікування дітей.

Гнійно-запальні процеси різної локалізації гнійні плеврити, емпієма плеври, абсцес легень, перитоніт, цистит, рани з глибокими порожнинами, абсцеси м'яких тканин, флегмони, післяопераційні рани сечі та жовчовивідних шляхів. Також застосовується для профілактики інфекційних ускладнень після катетеризації сечового міхура.

Індивідуальна непереносимість препарату, недостатність кори надниркових залоз (в т. ч. в анамнезі).

Діоксидин призначають лише дорослим.

Застосовують також місцево, накладаючи на ранову поверхню пов'язки, змочені 1% розчином.

Особливості застосування

Діоксидин застосовують в умовах стаціонару. Експериментально виявлено тератогенну та ембріотоксичну дії (тому він протипоказаний при вагітності) препарат має також мутагенну дію. У зв'язку з цим діоксидин призначають лише при тяжких формах інфекційних захворювань або при неефективності інших антибактеріальних препаратів, у тому числі цефалоспоринів ІІ-ІV поколінь, фторхінолонів, карбапенемів. Не допускається безконтрольне застосування діоксидину та лікарських форм, що його містять.

З обережністю застосовувати при нирковій недостатності, при хронічній нирковій недостатності дозу зменшують.

При появі пігментних плям збільшують тривалість введення дози до 1,5-2 годин, знижують дозу, призначають антигістамінні препарати, а в разі потреби - припиняють застосування препарату.

При внутрішньопорожнинному введенні можливий головний біль, озноб, підвищення температури тіла, диспепсичні розлади, судомні скорочення м'язів, алергічні реакції, фотосенсибілізувальний ефект (поява пігментних плям на тілі при впливі сонячних променів).

При зовнішньому застосуванні - навколорановий дерматит, свербіж.

Можливий розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз.

Лікування:  негайне відміна препарату, відповідна замісна гормонотерапія.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі від 18 °С до 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

У разі випадання кристалів діоксидину в ампулах у процесі зберігання (при температурі нижче 15 °С) їх розчиняють, нагріваючи ампули в киплячій водяній бані при струшуванні до повного розчинення кристалів (прозорий розчин). Якщо при охолодженні до (37 ± 1) °C кристали не випадуть знову, препарат придатний для використання.

Діоксидин – антибактеріальний препарат широкого спектру дії. Ефективний при інфекціях, викликаних вульгарним протеєм, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлендера, кишковою та дизентерійною паличками, сальмонелами, стафілококами, стрептококами, патогенними анаеробами, включаючи збудників газової гангрени.