Діутор 5 мг/мл 4 мл N5 розчин для ін'єкцій

По 5 штук в упаковці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Торосемід діє, як салуретик, його дія пов'язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію та хлору у висхідній частині петлі Генле.

У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму протягом перших 2-3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним протягом майже 12 годин. У здорових добровольців у діапазоні доз 5-100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика).

Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад дистально діючі діуретики тіазидного ряду, вже не мали необхідного ефекту, наприклад, при нирковій недостатності.

Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження.

Зв'язування торасеміду з білками плазми становить понад 99%, метаболітів М₁, М₃, і М₅ – 86%, 95% та 97% відповідно. Видимий обсяг розподілу (Vz) становить 16 л. В організмі людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів -М₁, М₃ та М₅. Доказів існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М₁, М₃ та М₅ утворюються в результаті статечного окиснення приєднаної до фенільного кільця метильної групи до карбонової кислоти, метаболіт М ₃ утворюється в результаті гідроксилювання кільця. У людини не вдалося виявити метаболіти М₂ та М₄, знайдені в експериментах на тваринах.

Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає, що максимальна концентрація у сироватці крові та площа під кривою вмісту у сироватці крові збільшуються пропорційно дозування. Кінцевий період напіввиведення (t_1/2) торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс – ndash; приблизно 10 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 80% від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду та його метаболітів із сечею із середнім відсотковим ставленням: торасемід – приблизно 24%, метаболіт M₁ – приблизно 12%, метаболіт M₃ – приблизно 3%, метаболіт M₅ – приблизно 41%. Основний метаболіт М₅ діуретичного ефекту не має, а на рахунок діючих метаболітів М₁ та М₃, взятих разом, припадає приблизно 10% усієї фармакокінетичної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і t_1/2 торасеміду не змінюються, а t_1/2М₃ та М_{5</ sub> подовжується.}

_{Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або з серцевою недостатністю t1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно подовжується, а кількість виведеної з сечею речовини майже повністю дорівнює кількості, що виводиться у здорових людей, тому скупчення торасеміду та його метаболітів не відбувається. Торасемід та його метаболіти майже не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.}

Діуретики. Високоактивні діуретики. Сульфаніламіди, прості. Торасемід.

Код АТХ С0ЗС А04.

Торасемід посилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів АПФ, що може призвести до надмірного зниження артеріального тиску при їх одночасному застосуванні.

При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений застосуванням торасеміду, може призвести до підвищення та посилення побічної дії обох препаратів.

Торасемід може знижувати ефективність протидіабетичних засобів.

Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та гіпотензивну дію торасеміду.

Під час лікування саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищувати токсичну дію на центральну нервову систему.

Торасемід, особливо у високих дозах, може посилити оту та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину, та цитостатиків - активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів.

Торасемід може посилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів.

Проносні засоби, а також мінерало- та глюкокортикоїди можуть посилити втрату калію, зумовлену торасемідом.

При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові, що може спричинити посилення впливу та посилення побічних ефектів літію.

Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад епінефрину та норепінефрину.

При одночасному застосуванні з холестираміном може знижуватися всмоктування торасеміду та відповідно його очікувана ефективність.

Діюча речовина: torasemide;

1 мл розчину для ін'єкцій містить 5 мг безводного торасеміду;

Допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400, трометамол, гідроксид натрію, вода для ін'єкцій.

Навіть при належному застосуванні торасемід може вплинути на реакцію пацієнта настільки, що це спричинить значний негативний вплив на здатність керувати автотранспортом або виконувати роботу з механізмами або виконувати роботу без підстрахування.

Це багато в чому стосується таких випадків як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна лікарського засобу або застосування супутньої терапії. Тому під час застосування препарату потрібно бути дуже обережним під час керування автотранспортом чи іншими механізмами.

Достовірні дані про вплив торасеміду на ембріон та плід у людини відсутні.

Безпека та ефективність препарату у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалися. Застосовувати торасеміду дітям та підліткам віком до 18 років не слід через відсутність достатнього клінічного досвіду.

«Діутор®» застосовують для лікування набряків та/або випотів, викликаних серцевою недостатністю, якщо необхідно внутрішньовенне застосування лікарського засобу, наприклад, у разі набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

• Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до однієї з допоміжних речовин лікарського засобу
• ниркова недостатність з анурією;
• печінкова кома або прекома;
• артеріальна гіпотензія
• гіповолемія;
• гіпонатріємія
• гіпокаліємія
• гостре порушення сечовипускання, наприклад через гіпертрофію передміхурової залози
• період годування груддю.

Лікування розпочати з прийому разової дози 2 мл лікарського засобу Діутор®, еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. Якщо ефект недостатній, то разову дозу можна збільшити до 4 мл лікарського засобу Діутор, еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в цьому випадку буде недостатньо, можна застосувати короткочасну (протягом не більше 3 діб) терапію із введенням добової дози 8 мл лікарського засобу; ,еквівалентно 40 мг торасеміду.

Метаболізм / електроліти:

часто - посилення метаболічного алкалозу; спазми м'язів (особливо на початку лікування) підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, а також холестерину та тригліцеридів; гіпокаліємія при супутній безкальцевій дієті, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів з хронічною дисфункцією печінки залежно від дозування та тривалості лікування можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія. li>

З боку серцево-судинної системи:

• дуже рідко – тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу та серцевої діяльності, у тому числі ішемія серця та мозку, що може призвести, наприклад, до аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе через можлива гемоконцентрація.

З боку шлунково-кишкового тракту:

• часто - множинні розлади травної системи (особливо на початку лікування), у тому числі відсутність апетиту, метеоризм, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, запор
• дуже рідко – панкреатит.

З боку нирок та сечовидільної системи:

• рідко - підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові, позивання до сечовипускання. Коли відбувається значна втрата води та електролітів, спричинена надмірним утворенням сечі, особливо на початку лікування та у пацієнтів похилого віку може спостерігатися зниження артеріального тиску, головний біль, астенія та сонливість. У пацієнтів із розладами сечовипускання (наприклад, з гіпертрофією простати) підвищене утворення сечі може призвести до її затримки та надмірного розтягування сечового міхура.

З боку системи травлення:

• часто – підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамаглутамілтранспептидази) у крові.

З боку імунної системи:

• дуже рідко – алергічні реакції, включаючи свербіж, висип, фотосенсибілізацію, шкірні реакції. Після внутрішньовенного застосування спостерігаються гострі, потенційно небезпечні для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичний шок).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

• дуже рідко - зниження кількості тромбоцитів, еритроцитів та/або лейкоцитів як результат гемоконцентрації.

Загальні порушення та реакції у місці введення:

• часто - головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування)
• рідко - сухість у роті, неприємні відчуття в кінцівках (парестезії)
• дуже рідко - розлади зору, дзвін у вухах, втрата слуху
• частота невідома - місцеві реакції після ін'єкцій

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна з форм порушення свідомості), симптоматична артеріальна гіпотензія, серцево-судинну недостатність та порушення з боку травної системи.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю.