Домрид суспензія оральна по 1 мг/мл, 60 мл

По 60 мл у флаконах. Кожен флакон у картонній упаковці разом із мірною ложкою.

Суспензія оральна.
Основні фізико-хімічні властивості: суспензія рожевого кольору з характерним запахом.

Домперидон – антагоніст дофаміну з протиблювотними властивостями. Домперидон трохи проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними діями, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофізу. Його протиблювотна дія, можливо, обумовлена ​​поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром у задній ділянці (area postrema).

Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначаються в мозку, вказують переважно на периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження у людини показали, що при застосуванні внутрішньодомперидону підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює звільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Вплив на інтервал QT/QTc та електрофізіологію серця.

Згідно з міжнародними рекомендаціями ICH-E14 було проведено ретельне дослідження інтервалу QT. Це дослідження було подвійним, плацебо контрольованим, із залученням здорових добровольців, які застосовували домперидон у дозі до 80 мг на добу (10 або 20 мг 4 рази на добу).

У дослідженні було виявлено, що максимальна різниця QTc між групами домперидону (20 мг 4 рази на добу) та плацебо спостерігається на 4 день терапії та становить 3,4 мс (відхилення від базового показника, визначене методом найменших квадратів). Двосторонній 90% верхній довірчий інтервал (1,0 до 5,9 мс) не перевищував 10 мс.

У цьому дослідженні не спостерігалося жодних клінічно значущих QTc ефектів при застосуванні домперидону в дозі до 80 мг на добу (тобто в дозі, що більш ніж удвічі перевищує максимальну рекомендовану дозу).

Однак два попередні дослідження міжлікарської взаємодії наочно продемонстрували подовження QTc у разі застосування домперидону як монотерапії (10 мг 4 рази на добу). Найбільша середня різниця по QTcF між групами домперидону і плацебо склала 5,4 мс (95% довірчий інтервал: 1,7 – 12,4) та 7,5 мс (95% довірчий інтервал: 0,6 – 14,4) відповідно.

Клінічне дослідження у дітей віком до 12 років.

Для оцінки безпеки та ефективності застосування домперидону було проведено проспективне, багатоцентрове, подвійне сліпе, рандомізоване, плацебо-контрольоване у паралельних групах клінічне дослідження із залученням 292 осіб віком від 6 місяців до 12 років (середній вік 7 років) із гострим гастроентером. . Пацієнти 3 рази на добу отримували пероральну регідратаційну терапію (ПРТ) разом із суспензією домперидону в дозі 0,25 мг/кг (максимально – до 30 мг домперидону на добу) або з плацебо. Тривалість терапії була 7 днів. Це дослідження не продемонструвало більшої (порівняно з плацебо) ефективності комбінованої терапії із застосуванням домперидону з приводу полегшення симптомів блювання протягом перших 48 годин лікування.

Всмоктування.

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 60 хвилин. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (близько 15%) обумовлена ​​екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечника та печінки. Значення Cmax і площа під фармакокінетичною кривою концентрація часу (AUC) домперидону збільшуються пропорційно дозі в діапазоні доз від 10 до 20 мг. При повторних введеннях домперидону протягом 4 днів кратністю 4 рази на добу (кожні 5 год) спостерігалося 2-3-кратне збільшення AUC домперидону.

Хоча у здорових добровольців біодоступність домперидону збільшується після прийому їжі, хворим зі скаргами на шлунково-кишковий тракт слід приймати домперидон за 15-30 хвилин до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. При попередньому одночасному застосуванні циметидину та бікарбонату натрію пероральна біодоступність домперидону знижується.

Розподіл.

При пероральному прийомі домперидон не акумулюється та не індукує свій обмін; максимальний рівень у плазмі крові через 90 хвилин (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг на добу був майже таким самим, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91-93% зв'язується з білками плазми крові. Дослідження розподілу домперидону, проведених на тваринах за допомогою препарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у мозку. У тварин невелика кількість препарату проникає через плаценту.

Метаболізм.

Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування.

Дослідження метаболізму in vitro з діагностичними інгібіторами показали, що CYP3A4 є основною формою цитохрому P450, залученої до N-деалкілування домперидону, у той час як CYP3A4, CYP1A2 та CYP2E1 сприяють ароматичному гідроксилу.

Висновок.

Виведення з сечею та калом становить відповідно 31% та 66% пероральної дози. Виділення препарату в незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10% – з калом і приблизно 1% – з сечею). Період напіввиведення з плазми крові після прийому одноразової дози становить 7-9 годин у здорових добровольців, але продовжений у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.

Особливі групи пацієнтів.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня (7-9 балів за шкалою П'ю, клас В за класифікацією Чайлда-П'ю) AUC та Cmax домперидону були у 2,9 та 1,5 рази вищими відповідно, ніж у здорових добровольців. Вільна фракція підвищувалася на 25%, а кінцевий період напіввиведення тривав з 15 до 23 години. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня спостерігалася дещо нижча експозиція, ніж у здорових добровольців (на підставі даних Cmax та AUC) без змін у показниках зв'язування з білками або тривалості періоду напіввиведення. Застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції печінки не досліджували. Домперидон протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього або тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нирок.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації 30 мл/хв/1,73 м2) період напіввиведення домперидону подовжувався з 7,4 до 20,8 год, але плазмова концентрація препарату була нижчою порівняно з особами із нормальною функцією нирок. .

Оскільки дуже невелика кількість препарату (приблизно 1%) виводиться нирками в незміненому вигляді, малоймовірно, що необхідно корекції дози для одноразового введення у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід зменшити до 1-2 разів на добу, залежно від тяжкості порушення. Також може знадобитися зниження дози препарату.

Стимулятори перистальтики. Код АТХ А03F А03.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно з домперидоном, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. «Особливості застосування»). При сумісному застосуванні препарат Домрид слід приймати перед їдою, а антацидні або антисекреторні препарати – ndash; після їди.

Сумісне застосування з леводопою.

Хоча коригування дози леводопи не вважається за необхідне, спостерігалося збільшення плазмової концентрації леводопи (максимум на 30-40%) при одночасному прийомі препарату з домперидоном.

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію домперидону.

Домперидон метаболізується переважно CYP3A4. За даними досліджень in vitro та у людини супутнє застосування лікарських засобів, що значно пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону в плазмі крові.

У зв'язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодією підвищується ризик виникнення подовження інтервалу QT.

Супутнє застосування лікарських засобів разом із домперидоном протипоказане.

Всі лікарські засоби, що подовжують інтервал QT (ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу torsade de pointes):

• антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);
• антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);
• деякі нейролептичні препарати (наприклад, галоперидол, пімозід, сертиндол);
• деякі антидепресанти (наприклад, циталопрам, есциталопрам);
• деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
• деякі протигрибкові препарати (наприклад, флуконазол, пентамідин);
• деякі протималярійні препарати (зокрема галофрантин, люмефантрін);
• деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
• деякі антигістамінні препарати (наприклад, мекітазин, мізоластин);
• деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад, тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
• деякі інші препарати (наприклад, беприділ, метадон, дифеманіл).

Апоморфін, якщо тільки користь від спільного застосування перевищує ризики, і лише за суворого дотримання рекомендованих заходів для спільного застосування (див. розділ «Протипоказання»). Слід враховувати рекомендації щодо безпеки застосування апоморфіну, що містяться в його інструкції з медичного застосування.

Потужні інгібітори CYP3A4 (незалежно від їхньої здатності до подовження інтервалу QT), наприклад:

• азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол, позаконазол, ітраконазол, кетоконазол та вориконазол;
• інгібітори ВІЛ-протеази, такі як нелфінавір, тілапревер, ритонавір та саквінавір;
• макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин, телітроміцин (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування таких речовин не рекомендується.

Одночасне застосування домперидону з препаратами, що стосуються інгібіторів CYP3A4 (наприклад, дилтіазем, верапаміл та деякі макроліди) (див. Протипоказання).

Одночасне застосування перелічених нижче речовин вимагає обережності.

Обережно слід застосовувати препарат з препаратами, що викликають брадикардію та гіпокаліємію, а також з макролідами, які можуть викликати подовження інтервалу QT: азитроміцин та рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це потужний інгібітор CYP3A4).

Наведений вище перелік є репрезентативним, але не вичерпним.

Діюча речовина: домперидон (domperidone).
1 мл суспензії містить домперидону 1 мг.
Допоміжні речовини: сахароза, полісорбат 80, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію карбоксиметилцелюлоза, натрію хлорид, пропіленгліколь, гліцерин, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), Понсо 4R (Е 124), смакова добавка полуниця, вода очищена.

Після застосування домперидону спостерігалися запаморочення і сонливість (див. розділ «Побічні реакції»). Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування автотранспортом, роботи з іншими механізмами або іншої діяльності, яка потребує концентрації уваги і координації, доки вони не встановлять, як домперидон впливає на них.

Вагітність.
Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону вагітним жінкам обмежені. Дослідження на щурах виявило репродуктивну токсичність у разі прийому високої, токсичної для матері дози. Потенційний ризик для людини невідомий. Тому Домрид у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Грудне вигодовування.
Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти з грудним молоком, оцінюється на рівні нижче 0,1 % від дози для матері з поправкою на масу тіла. Після експозиції в результаті проникнення препарату у грудне молоко не можна виключити появу побічних ефектів, зокрема кардіологічних ефектів. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення/утримання від терапії домперидоном має бути прийняте з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії для жінки.
Слід проявляти обережність у разі наявності чинників ризику подовження інтервалу QТc у дітей, які перебувають на грудному годуванні.

Домрид слід застосовувати для лікування дітей віком від 12 років і з масою тіла не менше 35 кг у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Для полегшення симптомів нудоти та блювання.

Домрид® протипоказаний:

• хворим зі встановленою підвищеною чутливістю до домперидону або до допоміжних речовин препарату;
• хворим із пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);
• хворим із помірними або тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»);
• хворим із відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTс, хворим зі значними порушеннями балансу електролітів або із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»);
• якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;
• протипоказане одночасне застосування із потужними інгібіторами CYP3A4 (незалежно від їх здатності подовжувати інтервал QT, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

Протипоказане одночасне застосування лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, за виключенням апоморфіну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Для полегшення симптомів нудоти та блювання препарат Домрид слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Дорослі та діти від 12 років з масою тіла від 35 кг: по 10 мл суспензії (10 мг) до 3 разів на добу.

Максимальна добова доза – 30 мл суспензії (30 мг).

Рекомендується приймати препарат Домрид перед їдою. Всмоктування препарату дещо затримується, якщо його приймати після їди.

Пацієнти повинні намагатись приймати кожну дозу препарату через рівні проміжки часу. Якщо прийом дози був пропущений, її не слід застосовувати в невизначений час, необхідно дотримуватись схеми дозування. Дозу не слід подвоювати, щоб компенсувати пропущену дозу.

Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Порушення функції печінки.

Препарат Домрід протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього (7-9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) або важкого (˃9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) ступеня (див. розділ «Протипоказання»). Корекція дози пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлда-П'ю) не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Порушення функції нирок.

Оскільки період напіввиведення домперидону при порушенні функції нирок тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2) продовжено, частоту застосування препарату Домрид слід зменшити до одного або двох разів на добу в залежності від ступеня тяжкості порушення. ; може виникнути необхідність зниження дози. Пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня слід регулярно обстежувати (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти.

Ефективність застосування домперидону у дітей до 12 років не встановлена ​​(див. розділ «Фармакологічні властивості»). Ефективність застосування домперидону у дітей віком від 12 років та масою тіла менше 35 кг не встановлена.

Дорослі у віці 60 років.

Пацієнтам старше 60 років перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем.

При дотриманні рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, підвищену чутливість.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.

Психічні порушення: нервовість, роздратованість, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

З боку нервової системи: екстрапірамідні розлади, безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатизія, синдром неспокійних ніг*.

З боку органів зору: окулогірні кризи.

З боку серцево-судинної системи: набряк, серцебиття, шлуночкові аритмії, подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії типу «torsade de pointes», раптова серцева смерть (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея, гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: болі в ногах.

З боку сечовивідної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні порушення: астенія.

Інше: кон'юнктивіт, стоматит.

Зміна лабораторних показників: відхилення від норми показників функціональних тестів печінки, підвищення рівня АЛТ, АСТ та холестерину, підвищення рівня пролактину в крові.

* загострення синдрому неспокійних ніг у пацієнтів із хворобою Паркінсона.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

Повідомлялось про випадки передозування, насамперед у немовлят та дітей.
Симптоми.
Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні розлади.
Лікування.
Специфічного антидоту домперидону немає. У випадку передозування рекомендовано негайно застосовувати стандартне симптоматичне лікування, що включає: промивання шлунка протягом 1 години після прийому препарату, застосування активованого вугілля, а також підтримуючу терапію. Слід проводити пильне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторинг ЕКГ, оскільки можливе подовження інтервалу QT. Антихолінергічні препарати, засоби для лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Домперидон – антагоніст дофаміну з протиблювотними властивостями.