Дутастерид Т капсули тверд. 0,5 мг+ 0,4 мг № 30

По 30 або 90 капсул в пляшці. По 1 пляшці у картонній пачці.

Капсули тверді. Основні фізико-хімічні властивості: довгаста тверда желатинова капсула № 0EL розміром приблизно 24,2 ×7,7 мм, тіло капсули коричневого кольору, кришечка бежевого кольору з надписом С001 чорними чорнилами. Вміст капсули: довгаста м’яка желатинова капсула (приблизно 16,5×6,5 мм) світло жовтого кольору, що наповнена прозорою рідиною; гранули тамсулозину від білого до майже білого кольору.

Фармакодинаміка. Дутастерид Т − є комбінацією двох лікарських засобів: дутастериду, подвійного інгібітора 5α-редуктази, і тамсулозину гідрохлориду, антагоніста адренорецепторів α_1а і α_1d. Ці лікарські засоби мають взаємодоповнювальний механізм дії, завдяки якому відбувається швидке послаблення сечовиділення, знижується ризик гострої затримки сечі та зменшується необхідність проведення хірургічної операції з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Дутастерид Дутастерид пригнічує активність як 1-го, так і 2-го типу ізоферментів 5α-редуктази, які відповідають за перетворення тестостерону на дигідротестостерон (ДГТ). ДГТ є андрогеном, який в першу чергу відповідає за ріст передміхурової залози і розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Тамсулозин Тамсулозин пригнічує активність адренорецепторів α_1а і α_1d у стромальній гладкій мускулатурі передміхурової залози і шийці сечового міхура. Приблизно 75% рецепторів α₁ у передміхуровій залозі є рецепторами підтипу α_1а. Тамсулозин вибірково та конкурентно зв’язується з постсинаптичними α₁-рецепторами, зокрема з підтипами α_1а та α_1d. Це спричиняє розслаблення гладких м’язів передміхурової залози та уретри. Тамсулозин підвищує максимальну швидкість струму сечі за рахунок зниження тонусу гладких м’язів уретри і передміхурової залози, що усуває обструкцію. Препарат також знижує вираженість симптомів подразнення та обструкції, у розвитку яких істотну роль відіграє нетримання сечі та скорочення гладких м’язів нижніх відділів сечовивідних шляхів. Такий ефект досягається під час довготривалої терапії. Необхідність оперативного втручання або катетеризації значно знижується. Антагоністи α₁-адренорецепторів можуть зменшувати кров’яний тиск шляхом зниження загального периферичного опору. Під час дослідження впливу тамсулозину не спостерігалось клінічно значущого зниження кров’яного тиску. Дутастерид у комбінації з тамсулозином Клінічні дослідження свідчать про кращу ефективність застосування комбінованої терапії на основі інгібітора 5α-редуктази дутастериду та α1-адреноблокатора тамсулозину, порівняно із застосуванням кожного препарату окремо. Фармакокінетика. Застосування комбінації дутастерид-тамсулозин і одночасний прийом у відповідних дозах дутастериду і тамсулозину в капсулах окремо продемонстрували їх біоеквівалентність. Дослідження біоеквівалентності одноразових доз було проведене при їх застосуванні як натще, так і після прийому їжі. Порівняно із застосуванням натще, при прийомі після вживання їжі спостерігалося 30% зниження максимальної концентрації (C_max) тамсулозину як складової комбінації дутастерид-тамсулозин. Їжа не впливала на площу під фармакокінетичною кривою (AUС) тамсулозину. Всмоктування Дутастерид Після перорального одноразового прийому 0,5 мг дутастериду час до досягнення пікових концентрацій дутастериду в сироватці крові становив 1–3 години. Абсолютна біодоступність становила приблизно 60%. Прийом їжі не впливав на біоеквівалентність дутастериду. Тамсулозин Тамсулозин всмоктується з кишечнику і є майже повністю біодоступним. Як швидкість, так і ступінь всмоктування тамсулозину знижуються, якщо його приймають протягом 30 хвилин після їди. Рівномірність поглинання забезпечується прийомом препарату в один і той же час доби після прийому однотипної їжі. Концентрація тамсулозину в плазмі крові є пропорційною дозі. Після прийому одноразової дози тамсулозину після їди пікова концентрація в плазмі крові досягаються приблизно через 6 годин. Рівноважна концентрація досягається на 5-й день багаторазового введення. Середня рівноважна концентрація у пацієнтів є приблизно на дві третини вищою за концентрацію після одноразового введення тамсулозину. Хоча це явище спостерігалося у пацієнтів літнього віку, того ж самого результату можна очікувати і у молодших пацієнтів. Розподіл Дутастерид Дутастерид має великий об’єм розподілу (300−500 л) і високу зв’язуваність з білками плазми крові (> 99,5%). Після щоденного введення доз концентрації дутастериду в сироватці крові досягають 65% рівноважної концентрації через 1 місяць і приблизно 90% — через 3 місяці. Рівноважні концентрації в сироватці крові, які становлять приблизно 40 нг/мл, досягаються через 6 місяців введення дози 0,5 мг на добу. Середнє значення надходження дутастериду з сироватки крові у сім’яну рідину становить 11,5%. Тамсулозин У чоловіків тамсулозин зв’язується з білками плазми крові приблизно на 99%. Об’єм розподілу є невеликим (приблизно 0,21/кг). Метаболізм Дутастерид Дутастерид активно метаболізується in vivo. В умовах in vitro дутастерид метаболізується цитохромом P450 3A4 і 3A5, утворюючи три моногідроксильованих метаболіти і один дигідрокcильований метаболіт. Після перорального введення дутастериду в дозі 0,5 мг/добу до досягнення рівноважної концентрації 1,0−15,4% (середнє значення − 5,4%) введеної дози дутастериду виділяється у кал у незміненому вигляді. Решта виділяється у кал у вигляді 4 основних метаболітів, що містять 39%, 21%, 7% і 7% кожної з речовин, пов’язаних з лікарським засобом, і 6 другорядних метаболітів (менше 5% кожен). У сечі людини виявлено лише незначні кількості незміненого дутастериду (менше ніж 0,1% дози). Тамсулозин Енантіомерна біоконверсія з тамсулозину гідрохлориду [R(-) ізомер] у S(+) ізомер у людини не відбувається. Тамсулозину гідрохлорид активно метаболізується ферментами цитохрому P450 у печінці, і менше 10% дози виділяється у сечу в незміненому вигляді. Але фармакокінетичний профіль метаболітів у людини не встановлений. Результати досліджень in vitro вказують на те, що до метаболізму тамсулозину залучаються ферменти CYP3A4 і CYP2D6, а також незначною є участь інших ізоферментів CYP. Пригнічення активності ферментів, які беруть участь у печінковому метаболізмі, може призвести до посиленої дії тамсулозину. Перед виведенням з сечею метаболіти тамсулозину гідрохлориду піддаються широкому зв’язуванню з глюкуронідом або сульфатом. Виведення Дутастерид Виведення дутастериду залежить від дози, і цей процес слід описувати як такий, що відбувається двома паралельними шляхами, один є насичуваним при клінічно значущих концентраціях, а другий — ненасичуваним. При низьких концентраціях у сироватці крові (менше 3 нг/мл) дутастерид швидко виводиться як залежним від концентрації, так і незалежним від концентрації шляхом. При застосуванні одноразових доз 5 мг або менших доз було виявлено ознаки швидкого кліренсу і встановлено період напіввиведення, який триває від 3 до 9 днів. При терапевтичних концентраціях, після повторного введення дози 0,5 мг/добу домінує повільніший, лінійний шлях виведення, а період напіввиведення становить приблизно 3−5 тижнів. Тамсулозин Тамсулозин і його метаболіти виводяться переважно з сечею, в якій приблизно 9% дози присутні у вигляді незміненої активної речовини. Після внутрішньовенного або перорального введення лікарської форми з негайним вивільненням період напіввиведення тамсулозину, що міститься у плазмі крові, коливається в діапазоні від 5 до 7 годин. Через фармакокінетику, регульовану швидкістю поглинання, у разі застосування тамсулозину у капсулах з модифікованим вивільненням справжній період напіввиведення тамсулозину, прийнятого після їди, становить приблизно 10 годин, а в рівноважній концентрації у пацієнтів — приблизно 13 годин. Пацієнти літнього віку Дутастерид Фармакокінетика дутастериду оцінювалася у 36 здорових чоловіків у віці від 24 до 87 років після введення одноразової дози 5 мг. Значної залежності дії дутастериду від віку не спостерігалося, але період напіввиведення був коротшим у чоловіків віком до 50 років. Статистичних відмінностей у періоді напіввиведення не було при порівнянні групи 50−69-річних досліджуваних пацієнтів з групою досліджуваних віком понад 70 років. Тамсулозин Перехресне порівняльне дослідження загальної дії тамсулозину гідрохлориду (AUC) і періоду напіввиведення вказує на те, що фармакокінетична дія тамсулозину гідрохлориду може бути трохи тривалішою у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими здоровими добровольцями чоловічої статі. Власний кліренс не залежить від зв’язування тамсулозину гідрохлориду з α₁-кислим глікопротеїном, але знижується з віком, у результаті чого загальна дія є на 40% сильнішою (AUC) у пацієнтів віком від 55 до 75 років порівняно з дією у пацієнтів віком 20−32 роки. Ниркова недостатність Дутастерид Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчали. Але у сечі людини виявляється менше 0,1% дози 0,5 мг дутастериду у рівноважній концентрації, тому клінічно значущого підвищення концентрацій дутастериду у плазмі крові у пацієнтів з нирковою недостатністю очікувати не слід (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Тамсулозин Фармакокінетика тамсулозину гідрохлориду порівнювалася у 6 пацієнтів з нирковою недостатністю від слабкого до помірного (30 ≤ кліренс креатиніну (КК) < 70 мл/хв/1,73 м²) або від помірного до тяжкого (10 ≤ КК < 30 мл/хв/l,73 м²) ступеня і у 6 досліджуваних з нормальним кліренсом (КК < 90 мл/хв/1,73 м²). Тоді як загальна концентрація тамсулозину гідрохлориду у плазмі крові зазнавала змін в результаті змінного зв’язування з α₁-кислим глікопротеїном, концентрація незв’язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду, а також власний кліренс залишалися відносно стабільними. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози тамсулозину гідрохлориду в капсулах. Але пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності (КК < 10 мл/хв/1,73 м²) не досліджувалися. Печінкова недостатність Дутастерид Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався (див. розділ «Протипоказання»). Через те що дутастерид виводиться переважно шляхом метаболізму, очікується, що рівні дутастериду в плазмі крові цих пацієнтів будуть підвищеними, а період напіввиведення дутастериду буде тривалішим (див. розділи «Особливості застосування» і «Спосіб застосування та дози»). Тамсулозин Фармакокінетика тамсулозину гідрохлориду порівнювалася у 8 пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (класифікація за Чайлдом — П’ю: ступені A і B) і у 8 досліджуваних з нормальною функцією печінки. Тоді як загальна концентрація тамсулозину гідрохлориду в плазмі змінювалася в результаті змінного зв’язування з α₁-кислим глікопротеїном, концентрація незв’язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду не зазнавала значних змін, спостерігалася тільки помірна (32%) зміна власного кліренсу незв’язаного тамсулозину гідрохлориду. Тому пацієнти з помірним порушенням функції печінки не потребують корекції дози тамсулозину гідрохлориду. Дія тамсулозину гідрохлориду не вивчалася у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Безпека та клінічні дослідження. Серцева недостатність У 4-річному клінічному дослідженні застосування дутастериду у поєднанні з тамсулозином для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози у 4844 чоловіків (дослідження комбінації Аводарту (CombAT) частота виникнення серцевої недостатності (збірне поняття) в групі комбінованої терапії (14/1610, 0,9%) була вищою, ніж у будь-якій групі монотерапії дутастеридом (4/1623, 0,2%) або тамсулозином (10/1611, 0,6%). В окремому 4-річному клінічному порівняльному дослідженні плацебо з хімічною профілактикою дутастеридом за участю 8231 чоловіка віком від 50 до 75 років з попередніми негативними даними біопсії на рак передміхурової залози і вихідним рівнем ПСА між 2,5 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 50 до 60 років або 3 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком понад 60 років (дослідження REDUCE) було встановлено, що частота виникнення серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид 0,5 мг 1 раз на добу (30/4105, 0,7%), вища порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (16/4126, 0,4%). У ретроспективному аналізі цього дослідження показана вища частота серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид і альфа-блокатор одночасно (12/1152, 1,0%), порівняно з суб’єктами, які приймали дутастерид без α-блокатора (18/2953, 0,6%), плацебо і α-блокатор (1/1399, < 0,1%) або плацебо без α-блокатора (15/2727, 0,6%). Причинного взаємозв’язку між застосуванням дутастериду (самостійно або у комбінації з α-блокаторами) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було (див. розділ «Особливості застосування»). Рак передміхурової залози і низькодиференційовані пухлини У 4-річному дослідженні, в якому вивчали дію дутастериду порівняно з плацебо, у 8231 чоловіка віком від 50 до 75 років з попередніми негативними даними біопсії на рак передміхурової залози і вихідним рівнем ПСА між 2,5 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 50 до 60 років або 3 нг/мл і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 60 років (дослідження REDUCE) 6706 суб’єктам була проведена голкова біопсія простати (обов’язкова за первинним протоколом), дані якої були використані для аналізу диференціювання за шкалою Глісона. В дослідженні було виявлено 1517 пацієнтів з діагнозом рак простати. Більшість пухлин простати (70%), виявлених за допомогою біопсії, в обох групах лікування мали високий рівень диференціювання (5–6 балів за шкалою Глісона). У групі дутастериду зареєстровано більш високу частоту (n=29, 0,9%) низькодиференційованого раку простати (8–10 балів за шкалою Глісона) порівняно з групою плацебо (n=19, 0,6%) (р=0,15). У перші 2 роки дослідження кількість пацієнтів з раком передміхурової залози з показником 8−10 балів за шкалою Глісона була однаковою в групі дутастериду (n=17, 0,5%) і в групі плацебо (n=18, 0,5%). Протягом 3–4-го років дослідження більша кількість випадків раку передміхурової залози з показником 8–10 балів за шкалою Глісона була діагностована у групі дутастериду (n=12, 0,5%) порівняно з групою плацебо (n=1, < 0,1%) (р=0,0035). Немає даних про вплив на ризик розвитку раку простати у чоловіків, які приймають дутастерид понад 4 роки. Відсоток пацієнтів з діагнозом раку передміхурової залози з показником 8–10 балів за шкалою Глісона зберігався постійним в різні періоди дослідження (1–2-ий роки, 3–4-ий роки) в групі дутастериду (0,5% у кожний період часу), тоді як у групі плацебо відсоток пацієнтів із низькодиференційованим раком простати (8−10 балів за шкалою Глісона) був нижчим у 3–4-тий роки, ніж в 1–2-ий роки (< 0,1% і 0,5%, відповідно) (див. розділ «Особливості застосування»). Не було ніякої різниці в частоті випадків раку передміхурової залози з показником 7−10 балів за шкалою Глісона (р=0,81). У 4-річному клінічному дослідженні лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (Combat), де первинним протоколом не було передбачено обов’язкової біопсії і всі діагнози раку простати були встановлені на біопсії за показаннями, частота випадків раку передміхурової залози з показником 8−10 балів за шкалою Глісона була 0,5% (n=8) у групі дутастериду, 0,7% (n=11) у групі тамсулозину та 0,3% (n=5) у групі комбінованої терапії. Зв’язок між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованого раку передміхурової залози залишається нез’ясованим. Рак грудної залози у чоловіків Два випадок-контрольовані епідеміологічні дослідження, одне проведено у США (n=339 випадків раку грудної залози і n=6780 у групі контролю), а інше у Великій Британії (n= 398 випадків раку молочної залози і n=3930 у групі контролю) у базах даних охорони здоров’я, не показали ніякого збільшення ризику розвитку раку грудної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5α-редуктази. Результати першого дослідження не виявили позитивного взаємозв’язку з раком грудної залози (відносний ризик для ³ 1 року застосування до встановлення діагнозу раку молочної залози порівняно з < 1 року застосування: 0,70: 95% ДІ 0,34, 1,45). У другому дослідженні оцінений відносний ризик раку молочної залози, пов’язаний зі застосуванням інгібіторів 5α-редуктази, порівняно з таким при відсутності застосування становив 1,08: 95% ДІ 0,62, 1,87). Причинний взаємозв’язок між розвитком раку грудної залози у чоловіків та довготривалим застосуванням дутастериду не встановлено.

Засоби, що застосовують при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Антагоніст α1-адренорецепторів. Код АТХ G04C А52.

Подано наявну інформацію про взаємодії діючих речовин препарату окремо. Дутастерид Для ознайомлення з інформацією про зниження рівнів простат-специфічного антигену (ПСА) в сироватці крові під час лікування дутастеридом та з рекомендаціями відносно виявлення раку передміхурової залози див. розділ «Особливості застосування». Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дутастериду Застосування разом з інгібіторами CYP3A4 та/або P-глікопротеїну Дутастерид переважно виводиться шляхом метаболізму. Дослідження in vitro показують, що каталізаторами метаболізму є CYP3A4 і CYP3A5. Офіційні дослідження взаємодії з активними інгібіторами CYP3A4 не проводилися. Проте в дослідженні популяційної фармакокінетики концентрації дутастериду в сироватці крові були в середньому в 1,6−1,8 раза вищими у невеликої кількості тих пацієнтів, які одночасно лікувалися верапамілом або дилтіаземом (помірні інгібітори CYP3A4 та інгібітори P-глікопротеїну), ніж у інших пацієнтів. При довгостроковому застосуванні комбінації дутастериду з лікарськими засобами, які є сильнодіючими інгібіторами ферменту CYP3A4 (такими як ритонавір, індинавір, нефазодон, ітраконазол, кетоконазол, які вводили перорально), концентрації дутастериду можуть підвищуватися в сироватці крові. Подальше інгібування 5α-редуктази при підсиленій дії дутастериду є малоймовірним. Але можливе зменшення частоти введення доз дутастериду в тому випадку, якщо помічено побічні ефекти. Слід відзначити, що у разі пригнічення активності ферменту довгий період напіввиведення може стати ще довшим, і супутня терапія може у такому випадку тривати понад 6 місяців до того, як буде досягнуто нової рівноважної концентрації. Застосування 12 г холестираміну через одну годину після застосування одноразової дози 5 мг дутастериду не впливало на фармакокінетику дутастериду. Вплив дутастериду на фармакокінетику інших лікарських засобів У невеликому дослідженні (N=24) тривалістю два тижні за участю здорових чоловіків дутастерид (0,5 мг на добу) не впливав на фармакокінетику тамсулозину або теразозину. У цьому дослідженні також не було виявлено ознак фармакодинамічної взаємодії. Дутастерид не впливає на фармакокінетику варфарину або дигоксину. Це вказує на те, що дутастерид не інгібує/не індукує активність ферменту CYP2C9 або Р-глікопротеїну-переносника. Дані досліджень взаємодії in vitro вказують на те, що дутастерид не інгібує ферменти CYP1A2, CYP2D6, CYP2C9, CYP2CI9 або CYP3A4. Тамсулозин Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду з лікарськими засобами, які можуть знижувати артеріальний тиск, у тому числі разом зі знеболювальними лікарськими засобами, інгібіторами 5-фосфодіестерази та іншими альфа-1-адреноблокаторами може теоретично призводити до посиленої гіпотензивної дії. Дутастерид Т не слід застосовувати в комбінації з іншими альфа-l-адреноблокаторами. Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду та кетоконазолу (сильного інгібітора CYP3A4) збільшує С_max та AUC тамсулозину гідрохлориду у 2,2 та 2,8 раза відповідно. Сумісне застосування тамсулозину гідрохлориду та пароксетину (сильного інгібітора CYP2D6) збільшує С_max та AUC тамсулозину гідрохлориду у 1,3 та 1,6 раза відповідно. Аналогічне збільшення очікується у пацієнтів зі слабким метаболізмом CYP2D6 порівняно з такими з інтенсивним метаболізмом при сумісному застосуванні з сильними інгібіторами CYP3A4. Ефект сумісного застосування обох інгібіторів CYP3A4 та інгібіторів CYP2D6 з тамсулозином клінічно не досліджувався, однак потенційно може суттєво збільшуватися концентрація тамсулозину (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду (0,4 мг) і циметидину (400 мг кожні 6 годин протягом 6 днів) призводило до зниження кліренсу (26%) і збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою) (44%) тамсулозину гідрохлориду. Дутастерид Т слід з обережністю застосовувати в комбінації з циметидином. Вичерпне дослідження взаємодії тамсулозину гідрохлориду і варфарину не проводилося. Результати обмежених досліджень in vitro та in vivo є недостатніми. З обережністю слід проводити одночасне лікування варфарином і тамсулозину гідрохлоридом. Ніякої взаємодії не спостерігалося, коли тамсулозину гідрохлорид вводили одночасно з атенололом або еналаприлом, або ніфедипіном, або теофіліном. Одночасне застосування фуросеміду призводить до зниження рівнів тамсулозину в сироватці крові, але, оскільки ці рівні залишаються у межах нормального діапазону, корекція дози не потрібна. В умовах in vitro ні діазепам, ні пропранолол, ні трихлорметіазид, ні хлормадинон, ні амітриптилін, ні диклофенак, ні глібенкламід, ні симвастатин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі крові людини. Тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду і хлормадинону. Ніякої взаємодії на рівні печінкового метаболізму не спостерігалося під час досліджень in vitro з мікросомальними фракціями печінки (показовою є система пов’язаних з цитохромами Р450 ферментів, що метаболізують лікарські засоби) із застосуванням амітриптиліну, сальбутамолу і глібенкламіду. Проте диклофенак може підвищувати швидкість виведення тамсулозину.

діючі речовини: дутастерид, тамсулозину гідрохлорид; 1 капсула тверда містить дутастериду 0,5 мг, тамсулозину гідрохлориду 0,4 мг, що еквівалентно 0,367 мг тамсулозину; допоміжні речовини: капсула м’яка желатинова, що містить: пропіленгліколь монокаприлат тип ІІ, бутилгідрокситолуол (Е 321), желатин (гелеформуючий тип В, 150 Bloom), гліцерол, титану діоксид (Е 171), тригліцериди середнього ланцюга, соєвий лецитин; гранули з модифікованим вивільненням: кислота метакрилова — сополімер етил акрилату (1:1), дисперсія 30% (натрію лаурилсульфат 0,7%, полісорбат 80 2,3%), целюлоза мікрокристалічна, дибутилсебацинат, полісорбат 80, кремнію колоїдний водний, кальцію стеарат; тверда желатинова капсула: заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), желатин; склад ink (для напису) чорний, що містить: шелак (Е 904), заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь (Е 1520), розчин амонію, концентрований (Е 527), калію гідроксид (Е 525).

Застосування дітям протипоказано.

Препарат призначають пацієнтам, для яких прийом окремих його компонентів − тамсулозину та дутастериду у відповідних дозах був ефективним для лікування помірних та тяжких симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Лікування помірних та тяжких симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Зменшення ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності хірургічного втручання у пацієнтів з помірними та тяжкими симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Препарат протипоказаний: для лікування жінок і дітей (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»); хворим з підвищеною чутливістю до дутастериду, інших інгібіторів 5a-редуктази, тамсулозину (включаючи тамсулозиніндукований ангіоневротичний набряк), інших компонентів препарату або до сої і арахісу; хворим, які мають в анамнезі ортостатичну артеріальну гіпотензію; хворим із тяжкою печінковою недостатністю.

Дорослі (включаючи хворих літнього віку) Рекомендована доза препарату — 1 капсула (0,5 мг/0,4 мг) на добу. Препарат приймають перорально через 30 хвилин після вживання їжі в один і той же час. Капсулу слід ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті із вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки. Дутастерид Т слід застосовувати для заміщення комбінованої терапії дутастеридом та тамсулозину гідрохлоридом з метою полегшення лікування. Заміна препаратом дутастериду або тамсулозину гідрохлориду при монотерапії можлива, якщо це клінічно обґрунтовано. Ниркова недостатність Фармакокінетика дутастериду-тамсулозину у хворих з нирковою недостатністю не вивчалась. Змінювати дозу препарату для лікування таких хворих не потрібно (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»). Печінкова недостатність Фармакокінетика дутастериду-тамсулозину у хворих з печінковою недостатністю не вивчалась, тому препарат слід застосовувати з обережністю при легкій та помірній печінковій недостатності (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»). Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).

Клінічні дослідження застосування препарату не проводилися, однак було продемонстровано біоеквівалентність препарату та сумісного застосування дутастериду та тамсулозину. Інформацію про одночасне застосування одержано з дослідження CombAT, в якому порівнювали комбінації дутастериду в дозі 0,5 мг та тамсулозину 0,4 мг один раз на добу протягом 4 років або монотерапії цими препаратами. Інформацію про побічні реакції на кожний компонент окремо (дутастерид та тамсулозин) також наведено нижче. Не про всі побічні реакції, які відмічали при застосуванні кожного компонента окремо, повідомляли при застосуванні препарату, і тому інформацію про побічні реакції при застосуванні окремих компонентів препарату також включено в дану інструкцію. За даними 4-річного дослідження CombAT (порівняння застосування дутастериду 0,5 мг (n=1623) та тамсулозину 0,4 мг (n=1611) 1 раз на добу, а також комбінації препаратів (n=1610)) відсоток побічних реакцій, визначених дослідниками протягом першого, другого, третього та четвертого років лікування, змінювався: відповідно 22%, 6%, 4% та 2% при комбінованій терапії дутастерид + тамсулозин; 15%, 6%, 3% та 2% при монотерапії дутастеридом; 13%, 5%, 2% та 2% при монотерапії тамсулозином. Вищий відсоток побічних реакцій у групі, яка отримувала комбіновану терапію, протягом першого року лікування зумовлений вищими показниками репродуктивних порушень, а саме порушення еякуляції, які спостерігались у групі. Побічні реакції, що виникали з частотою ≥1% протягом першого року застосування, за даними дослідницьких аналізів CombAT, REDUCE а також клінічних досліджень монотерапій компонентів Дутастериду Т, наведені в таблиці.

Органи та системи	Побічна реакція	Частота протягом періоду лікування
	Комбінаціяa (n) Дутастерид Тамсулозин	Рік 1 (n = 1610) (n=1623) (n=1611)	Рік 2 (n = 1428) (n=1464) (n=1468)	Рік 3 (n = 1283) (n=1325) (n=1281)	Рік 4 (n = 1200) (n=1200) (n=1112)
Неврологічні розлади	Запаморочення Комбінаціяа Дутастерид Тамсулозин	1,4% 0,7% 1,3%	0,1% 0,1% 0,4%	<0,1% <0,1% <0.1%	0,20% <0.1% 0%
Порушення з боку серцево-судинної системи	Серцева недостатність (збірне поняттяb) Комбінаціяа Дутастерид Тамсулозин	0,2% <0,1% 0,1%	0,4% 0,1% <0.1%	0,2% <0.1% 0,4%	0,2% 0% 0,2%
Розлади з боку репродуктивної системи та грудних залоз	Імпотенціяc Комбінаціяа Дутастерид Тамсулозин	6,3% 5,1% 3,3%	1.8% 1.6% 1,0%	0,9% 0,6% 0,6%	0,4% 0,3% 1,1%
	Порушення (зниження) лібідоc Комбінаціяа Дутастерид Тамсулозин	5,3% 3,8% 2,5%	0,8% 1,0% 0,7%	0,2% 0,2% 0,2%	0% 0% <0,1%
	Порушення еякуляціїc Комбінаціяа Дутастерид Тамсулозин	9,0% 1,5% 2,7%	1,0% 0,5% 0,5%	0,5% 0,2% 0,2%	<0,1% 0,3% 0,3%
	Захворювання грудних залозd Комбінаціяa Дутастерид Тамсулозин	2,1% 1,7% 0,8%	0,8% 1,2% 0,4%	0,9% 0,5% 0,2%	0,6% 0,7% 0%

^a Комбінація = дутастериду 0,5 мг та тамсулозину 0,4 мг раз на добу. ^b Збірне поняття «серцева недостатність» включає застійну серцеву недостатність, серцеву недостатність, недостатність лівого шлуночка, гостру серцеву недостатність, кардіогенний шок, гостру недостатність лівого шлуночка, недостатність правого шлуночка, гостру недостатність правого шлуночка, недостатність шлуночка, кардіопульмональну недостатність, застійну кардіопатію. ^c Побічні реакції, пов’язані з порушенням сексуальної функції, асоціюються з лікуванням дутастеридом (включаючи монотерапію та комбінацію з тамсулозином). Ці побічні реакції можуть тривати після припинення лікування. Вплив дутастериду на їх тривалість невідома. ^d Включаючи гіперестезію та збільшення грудних залоз. А також побічні реакції на окремі компоненти, що вказані на відповідних медичних ресурсах. Частота побічних реакцій може бути вищою при застосуванні комбінованої терапії. Крім того, на відповідних медичних ресурсах вказана інформація про побічні реакції на окремі компоненти. Частота побічних реакцій може бути вищою при застосуванні комбінованої терапії. Інформація щодо побічних реакцій на тамсулозин базується на даних, що доступні на відповідних медичних ресурсах. Частота їх виникнення може зростати при одночасному застосуванні дутастериду та тамсулозину. Частота виникнення побічних реакцій, виявлених у клінічних дослідженнях: часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000). Побічні реакції, класифіковані за класами систем органів, представлено у порядку зниження їхнього ступеня тяжкості.

Клас системи органів	Побічні реакції	Дутастерид + тамсулозина	Дутастерид	Тамсулозин c
З боку нервової системи	Непритомність			Рідко
	Запаморочення	Часто		Часто
	Головний біль			Нечасто
З боку серця	Серцева недостатність (комбіноване поняття1)	Нечасто	Нечастоd
	Посилене серцебиття			Нечасто
З боку судинної системи	Постуральна гіпотензія			Нечасто
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння	Риніт			Нечасто
З боку шлунково-кишкового тракту	Запор			Нечасто
	Діарея			Нечасто
	Нудота			Нечасто
	Блювання			Нечасто
З боку шкіри та підшкірних тканин	Ангіоневротичний набряк			Рідко
	Синдром Стівенса − Джонсона			Дуже рідко
	Кропив’янка			Нечасто
	Висип			Нечасто
	Свербіж			Нечасто
З боку репродуктивної системи і грудних залоз	Пріапізм			Дуже рідко
	Імпотенція3	Часто	Частоb
	Порушення3 (зниження) лібідо	Часто	Частоb
	Порушення3 ^ еякуляції	Часто	Частоb	Часто
	Захворювання грудних залоз2	Часто	Часто b
Загальні розлади	Астенія			Нечасто

^a Дутастерид+тамсулозин: у дослідженні CombAT частота цих побічних реакцій знижується з кожним наступним роком з 1-го до 4-го. ^b З досліджень монотерапії доброякісної гіперплазії передміхурової залози дутастеридом. ^с З основної інформації з безпеки тамсулозину для країн ЕС. ^d Дослідження REDUCE. ¹ Збірне поняття «серцева недостатність» включає в себе застійну серцеву недостатність, серцеву недостатність, недостатність лівого шлуночка, гостру серцеву недостатність, кардіогенний шок, гостру недостатність лівого шлуночка, недостатність правого шлуночка, гостру недостатність правого шлуночка, недостатність шлуночка, кардіопульмональну недостатність, застійну кардіопатію. ² Включаючи гіперестезію та збільшення грудних залоз. ³ побічні реакції, пов’язані з порушенням сексуальної функції, асоціюються з лікуванням дутастеридом (включаючи монотерапію та комбінацію з тамсулозином). Ці побічні реакції можуть тривати після припинення лікування. Роль дутастериду в їхній тривалості невідома. ^{^} Включаючи зменшення об’єму сперми. Дані постмаркетингових досліджень У постмаркетинговому спостереженні побічні реакції фіксувалися зі спонтанних повідомлень, тому точна частота таких реакцій невідома. Монотерапія дутастеридом З боку імунної системи: частота невідома — алергічні реакції, включаючи висип, свербіж, кропив’янку, локалізований набряк та ангіоневротичний набряк. З боку психіки: частота невідома — депресія. З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко — алопеція (головним чином втрата волосся на тілі), гіпертрихоз. З боку репродуктивної: частота невідома — тестикулярний біль та набряк. Монотерапія тамсулозином За даними постмаркетингового спостереження під час операції з приводу катаракти та глаукоми у деяких пацієнтів, які раніше отримували α₁-адреноблокатори, включаючи тамсулозин, був відзначений інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР, варіант синдрому вузької зіниці) (див. розділ «Особливості застосування»). Під час післяреєстраційного застосування були додаткові повідомлення про випадки фібриляції передсердь, аритмії, тахікардії, диспное, носових кровотеч, порушень зору, у т. ч. у вигляді зниження його гостроти, мультиформної еритеми, ексфоліативного дерматиту та сухості в ротовій порожнині, асоційовані із застосуванням тамсулозину. Інші дані У ході клінічного дослідження (дослідження REDUCE) у чоловіків, які лікувалися дутастеридом, відзначалась вища частота виникнення раку передміхурової залози (за шкалою Глісона — 8–10) порівняно з групою плацебо (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування). Причинного зв’язку між застосуванням дутастериду та виникненням раку передміхурової залози високої градації за Глісоном встановлено не було. За даними клінічних досліджень та постмаркетинговим спостереженням були повідомлення про випадки раку грудних залоз у чоловіків (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Дуже важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації препарату. Це дає змогу безперервно спостерігати за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Зентіва Україна», 02660, м. Київ, Броварський проспект, 5 «И», тел./факс +38 044 517–75–00, eлектронна адреса [email protected] та через національну систему повідомлень.

Даних про випадки передозування препаратом немає. Далі надається інформація про застосування кожного компонента окремо. Дутастерид За даними клінічних досліджень, у здорових добровольців разові дози дутастериду до 40 мг/добу (у 80 разів вищі за терапевтичні) протягом 7 днів не викликали занепокоєнь з огляду на безпеку їх застосування. Під час клінічних досліджень застосовували дози дутастериду по 5 мг/добу протягом 6 місяців без появи додаткових побічних реакцій порівняно з застосуванням дутастериду у дозах 0,5 мг/добу. Специфічного антидоту немає, тому у разі можливого передозування проводиться симптоматична та підтримувальна терапія. Тамсулозин Надходили повідомлення щодо гострого передозування тамсулозину гідрохлоридом у дозі 5 мг, в результаті якого спостерігалась гостра артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск 70 мм/Hg), блювання та діарея, які лікували інфузією рідини, після чого пацієнт відчув полегшення у той самий день. У разі гострої артеріальної гіпотензії, яка виникає після передозування тамсулозину гідрохлоридом, слід забезпечити підтримку діяльності серцево-судинної системи. Пацієнту в такому стані слід надати горизонтального положення, щоб відновити артеріальний тиск і нормалізувати частоту серцевих скорочень. Якщо це не допоможе, слід призначити плазмозамінники, а у разі необхідності — судинозвужувальні засоби. Потрібно стежити за функцією нирок і проводити загальнопідтримувальну терапію. Діаліз може виявитися неефективним, оскільки тамсулозину гідрохлорид майже повністю зв’язується з білками плазми. При передозуванні, щоб запобігти абсорбції, у пацієнта необхідно викликати блювання. Якщо прийнято великі дози препарату, необхідно провести промивання шлунка, дати активоване вугілля та проносне, наприклад сульфат натрію.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.