Еналаприл-Дарниця таблетки по 10 мг №20 (10х2)

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та насічкою.

Еналаприлу малеат - сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амінокислот: L˗аланіну та L˗проліну. Ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) являє собою пептидил-дипептидазу, яка каталізує перетворення ангіотензину I на вазопресорну речовину ангіотензин II. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення ангіотензину II у плазмі, внаслідок чого у плазмі збільшується активність реніну (завдяки усуненню негативного зворотного зв'язку вивільнення реніну) та знижується секреція альдостерону.

АПФ ідентичний кініназі II. Таким чином, еналаприл також може блокувати розщеплення брадикініну, сильного вазодепресорного пептиду. Однак значення цього явища для терапевтичного ефекту еналаприлу залишається нез'ясованим.

Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, насамперед пов'язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи; еналаприл може мати антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Застосування еналаприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у стані лежачи, так і в стані стоячи, без збільшення частоти серцевих скорочень.

Симптоматична постуральна гіпотензія є рідкісним явищем. У деяких пацієнтів розвиток оптимального зниження артеріального тиску може зажадати кілька тижнів терапії. Різке припинення прийому еналаприлу не асоціювалося зі швидким зростанням артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається через 24 години після перорального прийому індивідуальної дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності зазвичай спостерігається через 1 годину, пікове зниження артеріального тиску досягається через 46 годин після застосування. Тривалість ефекту залежить від дози. Однак при прийомі рекомендованих доз було продемонстровано, що антигіпертензивні та гемодинамічні ефекти підтримувалися протягом не менше 24 годин.

У гемодинамічних дослідженнях еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням резистентності периферичних артерій зі збільшенням серцевого викиду та іноді з незначною зміною частоти серцевих скорочень. Після прийому еналаприлу відбувалося збільшення кровообігу у нирках; швидкість клубочкової фільтрації залишалася постійною. Не було доказів затримки натрію чи води. Однак у пацієнтів із низькою швидкістю клубочкової фільтрації до лікування швидкість зазвичай збільшується.

У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів з цукровим діабетом або без нього та з хворобою нирок після введення еналаприлу спостерігалося зменшення протеїнурії та виведення імуноглобуліну G із сечею та загального білка в сечі.

При прийомі разом з діуретичними лікарськими засобами, подібними до тіазиду, ефекти еналаприлу щодо зниження артеріального тиску принаймні доповнювали дію діуретиків. Еналаприл може знижувати або запобігати розвитку спричиненої тіазидом гіпокаліємії. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають серцеві глікозиди та діуретики, прийом еналаприлу знижує периферичну резистентність та артеріальний тиск. Серцевий викид збільшується, а частота серцевих скорочень (яка зазвичай збільшена у пацієнтів із серцевою недостатністю) зменшується. Знижується тиск у кінцевих легеневих капілярах. Лікування еналаприлом покращує переносимість фізичного навантаження та ступінь тяжкості серцевої недостатності за критеріями Нью-Йоркської асоціації кардіологів. Ці ефекти тривали протягом усієї довгострокової терапії еналаприлом. У пацієнтів з легкою та середньою формами серцевої недостатності еналаприл уповільнює прогресування розширення/збільшення серця та недостатності (зниження кінцевого діастолічного та систолічного тиску в лівому шлуночку та покращення фракції викиду).

У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка еналаприл знижує ризик серйозного ішемічного ускладнення, частоту появи інфаркту міокарда та кількість госпіталізацій унаслідок нестабільної стенокардії.

Є обмежений досвід щодо ефективності та безпеки застосування дітям з артеріальною гіпертензією у віці з 6 років. До клінічного дослідження було залучено 110 дітей з артеріальною гіпертензією у віці від 6 до 16 років з масою тіла ≥ 20 кг та зі швидкістю клубочкової фільтрації > 0,5 мл/с/1,73 м². Діти масою < 50 кг приймали 0,625 мг та 2,5 мг або 20 мг еналаприлу 1 раз на добу, а діти масою ≥ 50 кг приймали 1,25 мг та 5 мг або 40 мг еналаприлу 1 раз на добу. Зниження артеріального тиску залежало дози; ефект був однаковим у всіх підгрупах дозування (за віком, за стадіями Теннера, статтю, расою). Результати дослідження свідчать про те, що низькі дози − 0,625 мг та 1,25 мг, що відповідають середній дозі 0,02 мг/кг на добу, не передбачають терапевтичної ефективності. Максимальна доза становить 0,58 мг/кг (40 мг) 1 раз на добу. Профіль побічних явищ у дітей не відрізнявся від профілю у дорослих пацієнтів.

Абсорбція.

Еналаприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту з появою пікових концентрацій у сироватці крові протягом однієї години. Обсяг абсорбції становить приблизно 60%, на абсорбцію їда не впливає. Після абсорбції еналаприл швидко та екстенсивно гідролізується до еналаприлату, сильного інгібітора АПФ. Пікові концентрації еналаприлату в сироватці з'являються через 4 години після перорального прийому дози еналаприлу. Ефективний період напіввиведення для акумуляції еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу становить 11 годин. У осіб із нормальною функцією нирок концентрації еналаприлату у сироватці крові у стабільному стані досягаються через 4 дні лікування.

Розподіл.

У межах діапазону терапевтичних концентрацій 60% еналаприлату пов'язується з білками сироватки крові.

Метаболізм.

За винятком гідролізу до еналаприлату, більше не існує жодного доказу значного метаболізму еналаприлу.

Екскреція.

Еналаприлат виводиться переважно нирками. Головними компонентами в сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, та незмінений еналаприл (приблизно 20%).

Порушення функції нирок.

У пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується експозиція еналаприлу та еналаприлату. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) AUC еналаприлату у стабільному стані була приблизно в 2 рази більша, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, після введення 5 мг 1 раз на добу. При тяжкій формі ниркової недостатності (кліренс креатиніну 30 мл/хв) AUC збільшилася приблизно в 8 разів. При цьому рівень ниркової недостатності ефективний період напіввиведення еналаприлату збільшується, а досягнення стабільного стану затримується.

Еналаприлат можна вивести із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при діалізі становить 62 мл/хв.

Діти та підлітки.

Фармакокінетичне дослідження багаторазового застосування було проведено за участю 40 хлопчиків і дівчаток віком з 2 місяців до 16 років, які страждають на артеріальну гіпертензію, які щодня перорально приймали 0,07-0,14 мг/кг еналаприлу малеату. Не було жодної різниці щодо фармакокінетичних параметрів еналаприлату у дітей порівняно з даними у дорослих. Дані вказували на збільшення AUC (нормалізованої дози на масу тіла) зі збільшенням віку; однак збільшення AUC не спостерігалося, коли дані були нормалізовані до площі поверхні тіла. У стабільному стані середній ефективний період напіввиведення для акумуляції еналаприлату становить 14 годин.

Період лактації.

Після введення одноразової пероральної дози 20 мг п'ятьом жінкам після пологів середній піковий рівень еналаприлу в грудному молоці становив 1,7 мкг/л (діапазон 0,54 5,9 мкг/л) через 4 6 годин. Середній піковий рівень еналаприлату склав 1,7 мкг/л (діапазон 1,2 2,3 мкг/л); піки досягалися в різні часи протягом 24-годинного періоду. Використовуючи дані про пікові рівні у грудному молоці, підрахували максимальне споживання немовлям, яке знаходиться тільки на грудному вигодовуванні, що склало приблизно 0,16% материнської дози, скоригованої за масою. Жінки, які приймали перорально еналаприл 10 мг щодобово протягом 11 місяців, мали пікові рівні еналаприлу в молоці 2 мкг/л через 4 години після прийому, а пікові рівні еналаприлату 0,75 мкг/л приблизно через 9 годин після прийому лікарського засобу. Загальна кількість еналаприлу та еналаприлату, виміряного в грудному молоці протягом 24-годинного періоду, становила відповідно 1,44 мкг/л та 0,63 мкг/л молока. Рівні еналаприлату в молоці не можна було визначити (< 0,2 мкг/л) через 4 години після введення одноразової дози еналаприлу 5 мг однієї матері та 10 мг двом матерям.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту. Код АТХ С09А А02.

Калійсзберігаючі діуретики, добавки з калієм. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену прийомом діуретиків. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, тріамтерен або амілорид), добавки з калієм або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до гіперкаліємії. При призначенні спільного прийому у разі наявної гіпокаліємії їх слід застосовувати з великою обережністю та часто перевіряти концентрацію калію у сироватці крові.

Діуретики (тіазидні або петлеві). Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призвести до зниження об'єму циркулюючої крові та підвищення ризику надмірної артеріальної гіпотензії. Гіпотензивний ефект можна зменшити, припинивши прийом діуретика, збільшивши споживання солі та рідини або розпочавши терапію з низької дози еналаприлу.

Інші антигіпертензивні лікарські засоби. Одночасне застосування еналаприлу та інших антигіпертензивних лікарських засобів може збільшити антигіпертензивний ефект еналаприлу. Еналаприл можна застосовувати разом із будь-якими іншими лікарськими засобами для лікування артеріальної гіпертензії. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими судинно-розширювальними лікарськими засобами може додатково знизити артеріальний тиск.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Нестероїдні протизапальні препарати, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори), можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. Тому гіпотензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними запальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Постійне застосування нестероїдних протизапальних засобів може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Інгібітори АПФ та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, мають додатковий ефект на підвищення рівня калію у сироватці крові, що може спричинити порушення функції нирок та/або серцеву недостатність. Зазвичай цей ефект є оборотним. Рідко може бути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок (пацієнти похилого віку або пацієнти зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, включаючи тих, що приймають діуретики). Пацієнтів необхідно забезпечити достатньою кількістю рідини та контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично під час лікування.

Золото. Рідко повідомлялося про реакції, подібні до реакцій на нітрити (симптоми включають почервоніння обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію), у пацієнтів, яким призначали ін'єкції золота (натрію ауротіомалат) та супутню застосування інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

Антидіабетичні лікарські засоби. Епідеміологічні дослідження вказують на те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних лікарських засобів (інсуліну або антидіабетичних пероральних лікарських засобів) може спричинити гіпоглікемію. Поява цього симптому більш ймовірна протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Етанол. Етанол посилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та β-адреноблокатори. Еналаприл можна безпечно застосовувати паралельно з ацетилсаліциловою кислотою (у дозах для кардіологічних показань), тромболітиками та β-адреноблок.

Повідомлялося про підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які при застосуванні алтеплази супутнє приймали інгібітори АПФ.

Циклоспорин. Слід з обережністю застосовувати циклоспорин одночасно з еналаприлом і контролювати функцію нирок.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Подвійна блокада (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ до антагоніста рецепторів ангіотензину II) повинна обмежуватися лише окремими випадками з ретельним контролем. рівня електролітів Під час декількох досліджень повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним ураженням судин, серцевою недостатністю або діабетом з кінцевим ураженням органів подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи була пов'язана з високою частотою артеріальної гіпотензії, непритомними станами, гіперкаліємією та погіршенням функції. кількості гострої ниркової недостатністю) у порівнянні з такою при застосуванні одного лікарського засобу, що діє на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Не слід застосовувати еналаприл з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (СКФ < 60 мл/хв/1,73 м²).

Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину. Повідомлялося, що у пацієнтів з підтвердженою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням кінцевого органу супутня терапія інгібітором АПФ і антагоністом рецепторів ангіотензину асоціюється з високою частотою появи артеріальної гіпотензії, непритомність з такою при застосуванні тільки лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Подвійна блокада (наприклад, комбінуванням інгібітор АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II) повинен обмежуватися індивідуально певними випадками та супроводжуватися ретельним моніторингом функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.

Інгібітори mTOR. Супутній прийом з інгібіторами mTOR (такими як темсіролімус, сиролімус, еверолімус) може підвищувати ризик виникнення ангіоневротичного набряку.

Комбінація триметоприму та сульфаметоксазолу. Пацієнти, які одночасно застосовують комбіновані лікарські засоби триметоприму та сульфаметоксазолу, мають підвищений ризик виникнення гіперкаліємії.

діюча речовина: enalapril;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, лактоза моногідрат, кальцію стеарат.

Слід взяти до уваги, що іноді можуть виникати запаморочення або артеріальна гіпотензія, які можуть вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вагітність.

Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Жінок дітородного віку, яким призначено лікування інгібіторами АПФ, необхідно поінформувати про негативний вплив цих лікарських засобів на плід та необхідність термінової консультації лікаря одразу після підтвердження вагітності.

Годування грудьми.

Деякі фармакокінетичні дані свідчать про дуже низькі концентрації у грудному молоці (див. розділ «Фармакокінетика»). Хоча такі концентрації вважаються клінічно незначними, застосування лікарського засобу не рекомендується в період годування груддю недоношених та новонароджених у перші кілька тижнів після народження через гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та нирок, а також через недостатній досвід такого застосування. Для старших немовлят застосування еналаприлу в період годування груддю може розглядатися, якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною спостерігатимуть на предмет появи будь-яких побічних ефектів.

Лікарський засіб призначений тільки дітям з артеріальною гіпертензією, але не рекомендується для застосування дітям при інших показаннях.

Еналаприл-Дарниця застосовувати дітям віком від 6 років.

Через відсутність даних еналаприл не рекомендується для лікування дітей з рівнем клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м².

• Лікування артеріальної гіпертензії.
• Лікування клінічно вираженої серцевої недостатності.
• Профілактика клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%).

• Підвищена чутливість до еналаприлу, до будь-якої допоміжної речовини або до іншого інгібітора АПФ.
• Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного із застосуванням інгібіторів АПФ.
• Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
• Протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
• Не слід застосовувати еналаприл з лікарськими засобами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²).

Таблетки приймати повністю, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від їди. Еналаприл-Дарниця слід приймати щодня одночасно і не перевищувати рекомендовану дозу.

Таблетка по 10 мг можна ділити, у разі призначення дози 5 мг використовувати ½ таблетки.

У пацієнтів з дуже активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад з реноваскулярною гіпертензією, порушенням сольового та або рідинного балансу, декомпенсацією серцевої функції або тяжкою артеріальною гіпертензією) можливе надмірне падіння артеріального тиску після прийому початкової дози. Таким пацієнтам рекомендується початкова доза 5 мг або нижче, а початок лікування має відбуватися під наглядом лікаря.

Есенційна гіпертензія.

Початкова доза лікарського засобу для дорослих становить 5 мг, 10 мг або 20 мг 1 раз на добу залежно від рівня гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня початкова доза становить 5-10 мг на добу. При помірній та тяжкій гіпертензії початкова рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза - 10 мг 2 рази на день. Дозування слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта, але доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Реноваскулярна гіпертензія.

У дорослих пацієнтів цієї групи терапію слід починати з низької початкової дози, наприклад, з 5 мг, застосовуючи ½ таблетки під наглядом лікаря. У разі призначення дози менше 5 мг застосовувати лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування. Потім дозування слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта. Очікується, що для більшості хворих Еналаприл-Дарниця виявиться ефективним при щоденному прийомі 20 мг на добу. Слід бути обережними при лікуванні еналаприлом пацієнтам, які незадовго до цього приймали діуретики.

Супутнє лікування гіпертензії діуретиками.

Після першого прийому лікарського засобу може виникнути гіпотензія. Такий ефект найбільш вірогідний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку Еналаприл-Дарниця рекомендується призначати з обережністю, оскільки такі пацієнти можуть мати дефіцит рідини або натрію.

Звичайна підтримуюча доза - 20 мг один раз на день. Максимальна підтримуюча доза становить 40 мг на добу. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування еналаприлом. Якщо це неможливо, початкову дозу слід зменшити до 5 мг і менше, застосовуючи лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування, щоб визначити первинний вплив лікарського засобу на артеріальний тиск. Слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Потім дозування слід підбирати для кожного пацієнта індивідуально.

Ниркова недостатність.

Загалом необхідно збільшити інтервал між прийомами еналаприлу та/або зменшити дозу лікарського засобу.

*Див. розділ «Особливості застосування. Пацієнти, які проходять сеанси гемодіалізу».

**Еналаприл видаляється шляхом гемодіалізу. Коригування дози в дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.

Початкова доза еналаприлу для дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю становить 2,5 мг (застосовувати відповідну лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування), при цьому застосування лікарського засобу необхідно проводити під ретельним контролем для того, щоб встановити його первинний ефект на артеріальне тиск. Еналаприл-Дарниця можна застосовувати для лікування симптоматичної серцевої недостатності, зазвичай разом з діуретиками та, при необхідності, препаратами наперстянки, бета-блокаторами. У разі відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла в результаті лікування еналаприлом, дозу слід поступово підвищувати до цільової. 20 мг, яку слід призначати або одноразово, або розділяти на 2 прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Підбір дози можна здійснювати протягом 24 тижнів або в більш короткі терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники летальності у пацієнтів із клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Максимальна добова доза еналаприлу становить 40 мг, яку необхідно ділити на 2 прийоми.

Титрування дози еналаприлу для пацієнтів із серцевою недостатністю/безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка

*При призначенні еналаприлу в дозі менше 5 мг відповідну лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування. З обережністю слід застосовувати Еналаприл-Дарниця пацієнтам з порушенням функції нирок або тим, хто приймає діуретики.

*При призначенні еналаприлу в дозі менше 5 мг відповідну лікарську форму еналаприлу з можливістю такого дозування. З обережністю слід застосовувати Еналаприл-Дарниця пацієнтам з

Як до, так і після початку лікування лікарським засобом у хворих із серцевою недостатністю слід ретельно контролювати артеріальний тиск та функції нирок (див. розділ розділу «Особливості застосування»). Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому лікарського засобу. При лікуванні еналаприлом слід також контролювати вміст калію у сироватці крові (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти літнього віку

Дозу слід коригувати залежно від функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти з гіпертензією віком від 6 років.

Досвід клінічного застосування лікарського засобу дітям з артеріальною гіпертензією обмежений.

Еналапріл-Дарниця можна застосовувати дітям старше 6 років. Дозування залежить від стану пацієнта, ступеня зниження артеріального тиску і маси тіла дитини. Для пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добу, для пацієнтів з масою тіла більше 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджена доза для дітей - 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу (див. розділ «Діти»).

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 20 мг для пацієнтів з масою тіла від 20 кг до < 50 кг та 40 мг для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг.

Еналаприл-Дарниця не рекомендований для застосування новонародженим та дітям з рівнем гломерулярної фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м² через відсутність даних.

Особливості застосування

Симптоматична гіпотензія. Симптоматична гіпотензія дуже рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. Її поява більш ймовірна у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких було зменшено об'єм крові, наприклад внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання харчової солі, діалізу, діареї або блювання. Симптоматична гіпотензія може виникнути у пацієнтів із серцевою недостатністю, з нирковою недостатністю або без неї. Її поява більш ймовірна у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності внаслідок прийому високих доз петлевих діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря, за ними слід ретельно спостерігати, навіть якщо буде відкоригована доза еналаприлу та/або діуретика. Це стосується також пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда чи інсульту.

Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, пацієнта слід покласти на спину і, у разі потреби, збільшити об'єм плазми за допомогою вливання 0,9 % розчину натрію хлориду. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для лікування еналаприлом. Після нормалізації артеріального тиску та об'єму плазми пацієнти зазвичай добре переносять наступні дози.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском при прийомі еналаприлу може відбуватися додаткове зниження артеріального тиску. Такий ефект передбачуваний і зазвичай не є причиною припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає резистентною до лікування, необхідно провести зниження дози та/або припинити прийом діуретичних лікарських засобів та/або еналаприлу.

Стеноз аорти або мітрального клапана серця/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і всі судинорозширюючі лікарські засоби, інгібітори АПФ слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка та уникати застосування у випадках кардіогену. гемодинамічно значущої обструкції вивідного тракту лівого шлуночка з генералізованим атеросклерозом. У таких пацієнтів надмірне зниження артеріального тиску може призвести до гіпоперфузії та ішемії серця, мозку та нирок.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 1,33 мл/с) необхідна корекція дозування відповідно до кліренсу креатиніну, а далі - відповідно до відповідної реакції на лікування. Слід регулярно контролювати рівні креатиніну та калію у сироватці крові.

У пацієнтів з тяжкою формою серцевої недостатності або нирковою хворобою, включаючи стеноз ниркових артерій, при лікуванні еналаприлом може виникнути ниркова недостатність. При своєчасному виявленні та відповідному лікуванні вона зазвичай має оборотний характер.

У деяких пацієнтів за відсутності хвороби нирок може спостерігатися незначне та транзиторне підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, коли еналаприл вводиться паралельно з діуретиками. Може знадобитися зниження дози інгібітору АПФ та/або припинення прийому діуретиків. Така ситуація може свідчити про наявність стенозу ниркових артерій.

Реноваскулярна артеріальна гіпертензія. У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або зі стенозом артерії єдиної нирки, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися тимчасова гіпотензія або ниркова недостатність. Може мати місце втрата функціонування нирки з незначними змінами креатиніну в сироватці крові. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря з малих доз; під час лікування необхідно обережне титрування та моніторинг функції нирок.

Трансплантація нирки. Відсутня досвід застосування еналаприлу у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки, тому таким пацієнтам не рекомендується приймати еналаприл.

Печінкова недостатність. Під час лікування інгібіторами АПФ рідко може виникнути синдром, що починається з холестатичної жовтяниці і прогресує до раптового некротичного гепатиту і (іноді) призводить до летального результату. Механізм цього синдрому незрозумілий. Якщо під час лікування інгібіторами АПФ виникає жовтяниця або помітне підвищення рівня ферментів печінки, лікування слід негайно припинити, слід ретельно спостерігати за пацієнтом і при необхідності призначити лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз. Були повідомлення про виникнення нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з колагенозом судин (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), які отримують супутню терапію антидепресантами, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих факторів, особливо якщо виникло порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів може розвинутись серйозна інфекція, яка іноді не реагує на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо таким пацієнтам застосовувати еналаприл, рекомендується проводити періодичний аналіз кількості лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні негайно повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко під час лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, виникає ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися будь-коли протягом лікування. У таких випадках слід припинити лікування та вести відповідний моніторинг, щоб переконатися, що всі симптоми повністю зникли.

Навіть якщо відзначається лише набряк язика без порушень дихальних шляхів, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними лікарськими засобами та кортикостероїдами може бути недостатнім. Дуже рідко повідомлялося про летальні випадки через ангіоневротичний набряк гортані та язика.

При ангіоневротичному набряку язика, голосової щілини або гортані, який може викликати обструкцію дихальних шляхів, особливо у пацієнтів з хірургічними втручаннями в анамнезі, слід негайно ввести адреналін (0,3-0,5 мл розчину адреналіну для підшкірної ін. :1000) та забезпечити пацієнтові доступ повітря.

Пацієнти, у яких в анамнезі були випадки ангіоневротичного набряку, не пов'язаного з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ.

У пацієнтів негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк у порівнянні з пацієнтами інших рас.

Анафілактоїдні реакції в період десенсибілізації алергенами до отрути ос або бджіл. , які становлять загрозу для життя. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового зупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактоїдні реакції в період аферезу ліпопротеїдів низької щільності. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ протягом аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрину сульфатом, рідко можуть виникати реакції, схожі на алергічні загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового зупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.

Пацієнти, що проходять сеанси гемодіалізу. Були повідомлення про реакції підвищеної чутливості, схожі на алергічні (псевдоанафілактичні), у пацієнтів, які проходять сеанси діалізу із застосуванням поліакрилонітрильних мембран (наприклад, AN 69) та одночасно приймають інгібітори АПФ. Для таких пацієнтів слід розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Гіпоглікемія. Пацієнтам цукровим діабетом, які приймають пероральні протидіабетичні лікарські засоби або інсулін, необхідний ретельний глікемічний контроль, особливо протягом перших кількох місяців лікування інгібіторами АПФ.

Кашель. Повідомлялося про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний стійкий характер і припиняється після відміни лікарського засобу. Кашель внаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференціальній діагностиці кашлю.

Хірургічні операції/анестезія. У пацієнтів, яким проводять серйозні хірургічні операції або анестезію лікарськими засобами, що викликають гіпотензію, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного викиду реніну. Якщо виникає гіпотензія та вважається, що вона розвинулася завдяки такому механізму, необхідно провести коригування за допомогою збільшення об'єму крові.

Гіперкаліємія. Під час лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких пацієнтів може збільшитися рівень калію в крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії відносяться ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік понад 70 років, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших лікарських засобів, що спричиняють підвищення концентрації калію в сироватці крові (гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам з порушеннями функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спровокувати виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів вважається за необхідне, рекомендується регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові.

Літій. Зазвичай комбінація літію та еналаприлу не рекомендується.

Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину.

Комбінування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II слід обмежити індивідуально певними випадками, за умови ретельного моніторингу функції нирок, рівнів калію та артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&ra; >

Етнічні/расові особливості. Як і всі інгібітори АПФ, еналаприл є менш ефективним при зниженні артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів європейської раси, можливо через більшу поширеність станів з низьким рівнем реніну серед пацієнтів негроїдної раси, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Особливі застереження щодо неактивних інгредієнтів. Еналаприл-Дарниця містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей засіб

З боку органів зору: затуманювання зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах, вертиго.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, задишка, ринорея, фарингіт, дисфонія, біль у горлі, захриплість, бронхоспазм/астма, інфільтрат легень, риніт, алергічний альвеоліт /еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, абдомінальний біль, зміна смаку, непрохідність кишечника, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, пептичні виразки, стоматит/афтозні виразки, глосит, ангіоневротичний набряк шлунково-кишкового тракту.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність; гепатит - гепатоцелюлярний або холестатичний; гепатонекроз; холестаз, включаючи жовтяницю.

З боку нирок та сечовивідної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, олігурія.

З боку ендокринної системи: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин, метаболізму: гіпоглікемія.

З боку нервової системи: головний біль, депресія, запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, розлади сну, порушення сну, аномальні сновидіння.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, біль за грудиною, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або церебрально-васкулярний інсульт (можливо, вторинний при надмірній артеріальній гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком), синдром Рейно.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопунія, панцитопенія, захворювання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк: повідомлялося про ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані; посилене потовиділення, свербіж, кропив'янка, алопеція, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсикодермальний некроліз, пемфігус, еритродермія.

Повідомлялося про комплекс симптомів, який може включати наступні симптоми: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний результат на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) , еозинофілію, лейкоцитоз. Можуть виникати висипи, фоточутливість або інші прояви дерматології.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: астенія, підвищена стомлюваність, спазми в м'язах, м'язові судоми, припливи, відчуття дискомфорту, гарячка.

Лабораторні показники: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну, сечовини, ферментів печінки, білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія.

При виникненні тяжких побічних реакцій лікування слід припинити.

Дані про передозування у людей обмежені.

Симптоми. Найбільш ймовірним проявом передозування є гіпотензія, яка починається через 6 годин після прийому таблеток, паралельно з блокадою ренін-ангіотензинової системи та ступором. Симптоми, характерні для передозування, включають шок із боку серцево-судинної системи, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легень, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, відчуття страху, кашель. Рівні еналаприлу у сироватці крові перевищують у 100 та 200 разів рівні, що спостерігаються після застосування терапевтичних доз, після прийому 300 мг та 440 мг еналаприлу відповідно.

Лікування. Рекомендується проведення внутрішньовенної інфузії 0,9 % розчину натрію хлориду. З появою артеріальної гіпертензії пацієнта слід покласти у горизонтальне положення. У разі потреби слід призначати інфузію ангіотензину II та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо прийом відбувся нещодавно, слід вжити заходів, спрямованих на виведення еналаприлу (блювання, промивання шлунка, введення сорбентів та натрію сульфату).

Еналаприл можна вивести із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.

При брадикардії, резистентній до терапевтичних засобів, показана терапія за допомогою кардіостимулятора. Слід постійно контролювати важливі показники життєдіяльності, концентрації електролітів та рівень креатиніну у сироватці.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Еналаприл використовують у терапії артеріальної гіпертензії.