Енап 20 мг N20 таблетки

По 10 шт. у блістері, по 2 блістері у картонній упаковці.

Таблетки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою на обох сторонах та ризиком на одній стороні.

Еналаприлу малеат - сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амінокислот L-аланіну та L-проліну.

Механізм дії

АПФ (АПФ) - пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину I в пресорну субстанцію ангіотензин II. Після абсорбції енап гідролізується до еналаприлату, який інгібує АПФ. , що призводить до збільшення активності реніну плазми (пригніченням негативного зворотного зв'язку між активністю ангіотензину II та вивільненням реніну) та зменшення секреції альдостерону.

АПФ ідентично кінінази II. Таким чином, енап також може блокувати розщеплення брадикініну, сильного вазодепресорного пептиду. Однак значення цього явища для терапевтичного ефекту препарату енап залишається нез'ясованим.

Механізм, завдяки якому енап знижує артеріальний тиск, насамперед пов'язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-. енап може проявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Застосування препарату Енап у разі артеріальної гіпертензії призводить до зниження артеріального тиску у пацієнтів у горизонтальному та вертикальному положеннях без суттєвого збільшення частоти серцевого ритму.

Симптоматична постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження АТ може вимагати кількох тижнів терапії. Раптова відміна препарату Енап НЕ асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай досягається через 2-4 години після прийому разової дози Енап. Початок антигіпертензивної дії зазвичай спостерігається через 1 годину, а пікове зниження АТ досягається через 4-6 годин після прийому препарату енап. ефекту залежить від дози. Але у разі застосування в рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефекти зберігалися протягом не менше 24 годин.

У процесі гемодинамічних досліджень у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску зазвичай супроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначним прискоренням серцевого ритму або без такого. Після застосування Енап збільшується нирковий кровотік, швидкість клубочкової ;Ознак затримки натрію або води не виявлено. Однак у пацієнтів з низькими початковими рівнями клубочкової фільтрації ці рівні зазвичай підвищувалися.

Під час короткострокових клінічних досліджень у пацієнтів з порушеннями функції нирок, з цукровим діабетом або без нього, після застосування Енап спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG та загального протеїну сечі.

При сумісному прийомі з тіазидними діуретиками гіпотензивні ефекти препарату Енап мінімум адитивні. енап може зменшити або попередити розвиток тіазид-індукованої гіпокаліємії.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають серцеві глікозиди та діуретики, прийом перорального або ін'єкційного препарату Енап асоціювався зі зниженням периферичного опору та тиску крові. Серцевий викид збільшувався, а частота серцевих скорочень (зазвичай збільшена у пацієнтів із серцевою недостатністю) зменшувалась . Також знижувався тиск у кінцевих легеневих капілярах. Покращувалась переносимість фізичного навантаження та зменшувалася тяжкість серцевої недостатності, оцінені за критеріями NYHA (New York Heart Association). Ці ефекти зберігалися протягом тривалого лікування.

У пацієнтів з легкою та помірною серцевою недостатністю енап сповільнював прогресування дилатації / збільшення маси міокарда та серцевої недостатності, про що свідчили знижені кінцеві діастолічні та систолічні обсяги лівого шлуночка та покращена фракція викиду.

Антигіпертензивна терапія препаратом Енап веде до суттєвого регресу гіпертрофії лівого шлуночка із збереженням систолічної функції лівого шлуночка.

Є обмежений досвід з ефективності та безпеки застосування препарату енап дітям з артеріальною гіпертензією у віці від 6 років. У клінічне дослідження було залучено 110 дітей з артеріальною гіпертензією у віці від 6 до 16 років з масою тіла ≥ 20 кг та зі швидкістю клубочкової фільтрації> 0,5 мл/сек/1,73 м². Діти з масою тіла <50 кг приймали 0,625 мг або 2,5 мг або 20 мг Енап 1 раз на добу, а діти з масою тіла ≥ 50 кг приймали 1,25 мг або 5 мг, або 40 мг Енап 1 раз на добу. Зниження артеріального тиску залежало від дози Ефект був однаковим у всіх підгрупах дозування (за віком, стадією Теннера, підлоги, расе). Результати дослідження вказують на те, що низькі дози 0,625 мг та 1,25 мг, відповідаючи середній дозі 0,02 мг/кг на добу, не передбачають терапевтичної ефективності. Максимальна доза становила 0,58 мг/кг (40 мг) 1 раз енап на добу. Профіль побічних явищ у дітей не відрізнявся від профілю у дорослих пацієнтів.

Абсорбція

Енап швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту з появою пікових концентрацій у сироватці крові протягом 1 години. Об'єм абсорбції становить приблизно 60%, на абсорбцію їжа не впливає. Після абсорбції енап швидко і екстенсивно гідролізу еналаприлату, потужного інгібітора АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові з'являються через 4 години після прийому дози Енап. у сироватці крові у стабільному стані досягається через 4 дні лікування.

Розподіл

У межах діапазону терапевтичних концентрацій 60% еналаприлату зв'язується з білками плазми.

Метаболізм

Після всмоктування енап швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату, потужного інгібітора АПФ.

Виведення

Еналаприлат виводиться нирками. Головними компонентами в сечі є еналаприлат, що налічує приблизно 40% дози, та незмінений еналаприл (приблизно 20%).

Порушення функції нирок

У пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується експозиція до еналаприлу та еналаприлату. У пацієнтів з легкою та середньою формами ниркової недостатності (кліренс креатиніну 0,6 -1 мл/сек) AUC еналаприлату у стабільному стані була приблизно в 2 рази більша, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, після введення 5 мг 1 раз на добу. При важкій формі ниркової недостатності (кліренс креатиніну 0,5 мл/сек) AUC збільшилася приблизно в 8 разів. При цьому рівні ниркової недостатності ефективний період напіввиведення еналаприлату збільшується, а час до стабільного стану затримується.

Еналаприлат можна вивести із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при діалізі становить 1,03 мл/с.

Гіпотензивний комбінований засіб (інгібітор АПФ+діуретик)

Діюча речовина: еналаприлу малеат; 

1 таблетка містить 20 мг еналаприлу малеату;

Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172).

На початку лікування даною комбінацією можливі виражене зниження АТ, запаморочення та сонливість, що може знижувати здатність до керування транспортними засобами та іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Тому, на початку лікування, не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися роботою, яка потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Вагітність

Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують вагітність (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо можливо, розпочати альтернативну терапію.

Епідеміологічні висновки щодо ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не однозначні, проте не можна виключати невеликого підвищення ризику. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності може спричинити розвиток фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон, ретардацію окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію).

Якщо інгібітори АПФ застосовували у ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа.

Немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти з приводу артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Період годування груддю

Обмежені фармакокінетичні дані свідчать про дуже низьку концентрацію у грудному молоці. Хоча такі концентрації і вважаються клінічно незначними, застосування Енап не рекомендується при годівлі груддю недоношених та немовлят у перші кілька тижнів після народження, оскільки існує гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та нирок, а також через недостатній досвід такого застосування. Щодо немовлят старшого віку застосування препарату Енап у період годування груддю може розглядатися, якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною спостерігатимуть появу будь-яких побічних ефектів.

Застосовувати дітям віком від 6 років.

Єнап не рекомендований новонародженим та дітям, у яких швидкість клубочкової фільтрації становить < 30 мл/хв/1,73 м2 через відсутність даних.

• Лікування артеріальної гіпертензії;
• Лікування клінічно вираженої серцевої недостатності;
• Профілактика клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%).

• Підвищена чутливість до еналаприлу або будь-яких інших компонентів препарату ЕНАП, або інших інгібіторів АПФ (АПФ);
• Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ;
• Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
• Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);
• Не слід застосовувати Енап з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ 60 мл/хв/1,73 г²).

Побічні реакції класифіковані за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), рідко (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1 /1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (поодинокі повідомлення).

В межах кожної групи частот побічні реакції подаються в порядку зменшення серйозності.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну);
рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні

З боку ендокринної системи:

Невідомо: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону

З боку метаболізму та травлення:

Невідомо: гіпоглікемія у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін*.

Психічні порушення:

часто: депресія;
нечасто: сплутаність свідомості, нервозність, безсоння
рідко: аномальні сновидіння, порушення сну.

З боку нервової системи:

дуже часто: запаморочення;
часто: головний біль, непритомність, зміна смаку;
нечасто: сонливість, парестезія, вертиго.

З боку органів зору:

дуже часто: затуманювання зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця:

часто: біль за грудиною, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія;
нечасто: серцебиття, інфаркт міокарда або церебрально-васкулярний інсульт, можливо, вторинний при надмірній артеріальній гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком**

З боку судинної системи:

часто: гіпотензія (ортостатична гіпотензія);
нечасто: припливи;
рідко: феномен Рейно.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння:

дуже часто: кашель;
часто: задишка;
нечасто: ринорея, біль у горлі та захриплість, фарингіт, бронхоспазм/астма;
рідко: інфільтрат легень, риніт, алергічний альвеоліт/ еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже часто: нудота;
часто: діарея, абдомінальний біль, зміна смаку;
нечасто: непрохідність кишечника, панкреатит, блювота, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, пептична виразка ;
рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит;
дуже рідко: ангіоневротичний набряк шлунково-кишкового тракту при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

рідко: печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатонекроз, холестаз, включаючи жовтяницю.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

часто: висипання, підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані*;
нечасто: потовиділення, свербіж, кропив'янка, алопеція;
рідко: поліморфна еритема , синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсикодермальний некроліз, пемфігус, еритродермія.

Повідомляли про комплекс симптомів, який включав деякі або всі з таких проявів: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний результат на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія та лейкоцитоз. Можуть виникати висипи, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.

Розлади опорно-рухового апарату, сполучної тканини та кісток:

нечасто: судоми м'язів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія;
рідко: олігурія.

З боку статевої системи та молочних залоз:

нечасто: імпотенція;
рідко: гінекомастія.

Загальні порушення:

дуже часто: астенія;
часто: підвищена стомлюваність;

нечасто: почуття дискомфорту, лихоманка.

Лабораторні показники:

часто: гіперкаліємія, підвищення креатиніну у сироватці крові;

Нечасто: підвищення сечовини в крові, гіпонатріємія; рідко: підвищення ферментів печінки; підвищення білірубіну у сироватці крові.

Ці зміни зазвичай оборотні та нормалізуються після припинення застосування еналаприлу. З часу застосування препарату в широкій клінічній практиці повідомлялося про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку, коли не можна було виключити зв'язок із застосуванням препарату Енап.

Є обмежені дані щодо передозування у людини. Основними ознаками передозування, згідно з наявними даними, є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається через 6 годин після прийому препарату і збігається з блокадою РААС та ступор. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати циркуляторний шок, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легень, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність та кашель. Рівні еналаприлату в плазмі крові, що перевищують у 100 та 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за ​​повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг та 440 мг еналаприлу.

Для лікування передозування рекомендуються внутрішньовенні інфузії ізотонічного розчину. При появі гіпотензії пацієнта слід покласти в горизонтальне положення. По можливості слід зробити інфузію ангіотензину II та/або катехоламінів внутрішньовенно. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, рекомендуються заходи щодо елімінації еналаприлу малеату (такі як штучне блювання, промивання шлунка, прийом абсорбентів та сульфату натрію). Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу шляхом гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При брадикардії, що резистентна до терапевтичних засобів, показана терапія за допомогою кардіостимулятора. Слід постійно контролювати важливі показники життєдіяльності, концентрації електролітів та рівень креатиніну у сироватці крові.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від впливу вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування артеріальної гіпертензії та хронічної серцевої недостатності.