Енбрел розчин для ін'єкцій по 50 мг/мл у шприцах по 0,5 мл (25 мг), 4 шт. +4 тампона зі спиртом

4 попередньо наповнені шприци по 0,5 мл (25 мг) , 4 тампони зі спиртом у пластиковому контейнері; пластиковий контейнер у картонній коробці.

Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: рідина від безбарвного до жовтого або блідо-коричневого кольору, прозора або опалесцентна; може містити незначну кількість напівпрозорих або білих аморфних часток.

Етанерцепт – химерний білок рецептора фактора некрозу пухлин людський та p75Fc, отриманий за технологією рекомбінантної ДНК із використанням клітин ссавців (клітин яєчника китайського хом’яка) як системи експресії.
Фактор некрозу пухлин (TNF, ФНП) – цитокін, що відіграє основну роль у розвитку запального процесу при ревматоїдному артриті. Підвищений рівень ФНП також виявляється у синовіальній оболонці та псоріатичних бляшках пацієнтів із псоріатичним артритом, а також у сироватці та синовіальній тканині пацієнтів із анкілозивним спондилітом. Інфільтрація псоріатичної бляшки запальними клітинами, включаючи Т-клітини, призводить до підвищення рівня ФНП у місцях псоріатичного ураження порівняно з неураженими ділянками шкіри. Етанерцепт є конкурентним інгібітором зв’язування ФНП із його поверхневими клітинними рецепторами, а отже, він пригнічує біологічну активність ФНП. ФНП та лімфотоксин-прозапальні цитокіни, які зв’язуються із двома окремими клітинними поверхневими рецепторами фактора некрозу пухлин (РФНП): 55 кДа (р55) та 75 кДа (р75). Обидва РФНП існують в організмі в мембранозв’язаній та розчинній формах. Розчинні РФНП регулюють біологічну активність ФНП.
ФНП та лімфотоксин існують переважно у вигляді гомотримерів, а їх біологічна активність залежить від перехресного зшивання рецепторів ФНП, що знаходяться на поверхні клітини. Димерні розчинні рецептори, такі як етанерцепт, мають більшу афінність до ФНП, ніж мономерні рецептори, а тому є значно потужнішими конкурентними інгібіторами зв'язування ФНП з його клітинними рецепторами. Крім того, використання фрагмента Fc імуноглобуліну як елемента зв’язування у структурі димерного рецептора подовжує період напіввиведення препарату із сироватки крові.
Таким чином, етанерцепт перешкоджає виникненню клітинної відповіді, опосередкованої ФНП, за рахунок біологічної інактивації ФНП. Етанерцепт також здатний модулювати біологічні відповіді, що контролюються додатковими молекулами, які передають сигнал у низхідному напрямку (наприклад, цитокіни, адгезивні молекули або протеїнази), та стимулюються або регулюються ФНП.

Абсорбція.

Етанерцепт повільно абсорбується з місця підшкірної ін'єкції, досягаючи максимальної концентрації через 48 годин після одноразової дози. Абсолютна біодоступність становить 76%. При введенні препарату 2 рази на тиждень очікується, що рівноважні концентрації будуть удвічі вищими за спостерігані після введення разових доз. Після одноразового підшкірного введення 25 мг етанерцепту середня максимальна концентрація в плазмі здорових добровольців становила 1,65 мplг/мл, площа під кривою «концентрація – час» (AUC) – 235±96,6 мкг/год/мл.

Розподіл.

Залежність концентрації етанерцепту від часу описується біекспоненціальною кривою. Центральний об'єм розподілу становить 7,6 л, у той час як об'єм розподілу у рівноважному стані становить 10,41 л.

Виведення.

Етанерцепт повільно виводиться із організму. Період напіввиведення тривалий і становить приблизно 70 годин. У пацієнтів з ревматоїдним артритом кліренс становить приблизно 0,066 л/год, що трохи нижче за цей показник у здорових добровольців (0,11 л/год). Фармакокінетика етанерцепту у пацієнтів з ревматоїдним артритом, анкілозивним спондилітом та бляшковим псоріазом подібна.

Явних відмінностей фармакокінетики етанерцепту у чоловіків та жінок немає.

Лінійність.

Офіційно пропорційність доз не досліджувалась, але немає видимого насичення кліренсу для будь-якого дозування.

Особливі популяції.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Хоча виведення радіоактивної речовини після введення радіоактивно міченого етанерцепту пацієнтам та здоровим добровольцям відбувається із сечею, у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю зростання концентрації етанерцепту у плазмі крові не спостерігалося. Порушення функції нирок не потребує корекції дози.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Збільшення концентрації етанерцепту не спостерігалося у пацієнтів із гострою печінковою недостатністю. Порушення функції печінки не потребує корекції дози.

Пацієнти похилого віку.

Розраховані показники кліренсу та обсягу розподілу у пацієнтів віком від 65 до 87 років були подібними до пацієнтів віком до 65 років.

Діти з ювенільним ідіопатичним артритом.

Профілі концентрації етанерцепту у сироватці дітей із поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом аналогічні таким у дорослих пацієнтів із ревматоїдним артритом. У наймолодших дітей (4 роки) при проведенні досліджень кліренс був знижений (при стандартизації за масою тіла кліренс був збільшений) порівняно з дітьми віком від 12 років та дорослими. Моделювання дозування дозволяє припустити, що у дітей старшого віку (10–17 років) та у дорослих пацієнтів концентрації етанерцепту в плазмі крові приблизно однакові, а у дітей молодшого віку суттєво нижчі.

Діти з псоріазом.

Діти з бляшковим псоріазом (віком від 4 до 17 років) отримували етанерцепт із розрахунку 0,8 мг/кг маси тіла (максимальна доза 50 мг на тиждень) один раз на тиждень протягом періоду до 48 тижнів. Середня рівноважна концентрація етанерцепту в плазмі крові була в межах від 1,6 до 2,1 мкг/мл на 12-му, 24-му та 48-му тижні. Вищезгадані середні концентрації у дітей з бляшковим псоріазом були подібні до тих, хто спостерігався у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом при застосуванні етанерцепту з розрахунку 0,4 мг/кг 2 рази на тиждень (максимальна доза – 50 мг на тиждень). Ці значення були подібними до дорослих пацієнтів з бляшковим псоріазом, який отримував етанерцепт у дозі 25 мг двічі на тиждень.

Імуносупресанти, інгібітори фактора-a некрозу пухлин. Етанерцепт. Код АТХ L04A B01.

Супутнє застосування анакінри.

У дорослих пацієнтів на тлі одночасного лікування препаратом Енбрел та анакінрою спостерігалося підвищення частоти виникнення тяжких інфекцій порівняно з пацієнтами, які отримували тільки Енбрел або анакінру (за даними анамнезу).

Окрім цього, у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, проведеному за участю дорослих пацієнтів, які отримували на фоні лікування метотрексатом препарат Енбрел та анакінру, спостерігалося підвищення частоти виникнення тяжких інфекцій (7%) та нейтропенії порівняно з пацієнтами, які отримували лише ЕЛ (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Комбінація препарату Енбрел та анакінри не продемонструвала підвищену клінічну користь, тому вона не рекомендується до застосування.

Супутнє застосування абатацепту.

У клінічних дослідженнях супутнє застосування абатацепту та препарату Енбрел призводило до підвищення частоти виникнення тяжких побічних реакцій. Така комбінація не продемонструвала підвищену клінічну користь і тому не рекомендується застосовувати.

Супутнє застосування сульфасалазину.

У клінічному дослідженні із залученням дорослих пацієнтів, які отримували Енбрел на фоні лікування стандартними дозами сульфасалазину, спостерігалося статистично значуще зниження середньої кількості лейкоцитів у пацієнтів, які застосовували комбінацію препаратів, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки Енбрел або сульфасалазин. Клінічне значення цієї комбінації невідоме. Лікарі повинні бути обережними, призначаючи вищезгадану комбінацію.

Відсутність взаємодії.

У клінічних дослідженнях не спостерігалося жодних взаємодій при одночасному застосуванні препарату Енбрел з глюкокортикостероїдами, саліцилатами (за винятком сульфасалазину), нестероїдними протизапальними препаратами, анальгетиками або метотрексатом. Рекомендації щодо вакцинації наведено в розділі «Особливості застосування».

Не спостерігалося жодних клінічно значимих міжлікарських фармакокінетичних взаємодій при дослідженнях з метотрексатом, дигоксином або варфарином.

діюча речовина: етанерцепт; 1 мл розчину містить 50 мг етанерцепту; 1 попередньо наповнений шприц містить 25 мг етанерцепту;

допоміжні речовини: сахароза, вода для ін’єкцій, натрію фосфат двохосновний дигідрат, натрію фосфат одноосновний дигідрат, L-аргініну гідрохлорид, натрію хлорид.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилися.

Жінки репродуктивного віку.
Жінкам репродуктивного віку слід використовувати належні засоби контрацепції з метою уникнення вагітності під час застосування препарату Енбрел® та протягом 3 тижнів після закінчення терапії.

Вагітність.
Дослідження токсичного впливу на розвиток плода, що проводилися на тваринах, не виявили ознак шкідливого впливу етанерцепту на плід або новонароджених тварин. Вплив етанерцепту на перебіг вагітності вивчали у двох обсерваційних когортних дослідженнях. У одному обсерваційному дослідженні, в якому порівнювались вагітні пацієнтки, які отримували етанерцепт впродовж першого триместру (n=370), з вагітними пацієнтками, які не отримували етанерцепт або інші антагоністи ФНП (n=164), була зареєстрована підвищена частота серйозних вроджених вад розвитку (скориговане співвідношення шансів – 2,4, 95 % ДІ: 1,0–5,5). Типи серйозних вроджених вад розвитку відповідали найбільш поширеним у загальній популяції, та особливого характеру аномалій виявлено не було. Жодних змін частоти спонтанних викиднів, випадків мертвонародження або незначних вад розвитку не спостерігалося. У іншому обсерваційному міжнародному реєстровому дослідженні з порівняння ризиків небажаних результатів вагітності серед груп жінок, які отримували етанерцепт протягом перших 90 днів вагітності (n=425), та тими, які отримували небіологічні препарати (n=3497), не було зафіксовано підвищеного ризику тяжких вроджених патологій (загальне відношення шансів (ВШ) = 1,22; 95% ДІ: 0,79–1,90; після коригування вибірки відповідно до країни, захворювання жінок, кількості пологів у анамнезі, віку жінок і паління у ранній період вагітності ВШ = 0,96; 95% ДІ: 0,58–1,60). У цьому дослідженні серед жінок, які отримували етанерцепт під час вагітності, також не виявлено підвищеного ризику незначних вроджених дефектів, передчасних пологів, мертвонародження або інфекцій на першому році життя немовлят. Енбрел® слід застосовувати під час вагітності тільки у разі нагальної потреби.
Етанерцепт проникає крізь плаценту та виявляється в сироватці немовлят, матері яких отримували лікування препаратом Енбрел® під час вагітності. Клінічна значущість цього спостереження невідома, однак немовлята можуть мати підвищений ризик розвитку інфекції. Як правило, немовлятам не рекомендується проводити вакцинацію живими вакцинами протягом 16 тижнів після отримання матір’ю останньої дози препарату Енбрел®.

Годування груддю.
Повідомлялося про виділення етанерцепту із грудним молоком людини після підшкірного застосування. Після підшкірного введення тваринам у період лактації етанерцепт виділявся в молоко та виявлявся у плазмі крові щурят. Оскільки імуноглобуліни, як і багато інших лікарських засобів, можуть виділятися з грудним молоком людини, слід прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення застосування препарату Енбрел®. Приймаючи рішення, слід брати до уваги користь від грудного годування для дитини та користь від терапії для матері.

Фертильність.
Доклінічні дані стосовно пери- та постнатальної токсичності етанерцепту і впливу етанерцепту на фертильність та загальну репродуктивну здатність відсутні.

Препарат застосовують для лікування ювенільного ідіопатичного артриту в дітей віком від 2 років, для лікування бляшкового псоріазу – в дітей віком від 6 років. Застосування препарату Енбрел® дітям віком до 2 років не досліджувалось.

Ревматоїдний артрит.

Енбрел у комбінації з метотрексатом показаний для лікування активного ревматоїдного артриту від помірного до тяжкого ступеня у дорослих у випадках, коли відповідь на базові протиревматичні препарати, включаючи метотрексат (за відсутності протипоказань), недостатня.

Енбрел може призначатися у вигляді монотерапії у разі непереносимості метотрексату або у випадках, коли тривале лікування метотрексатом недоцільне.

Також Енбрел показаний для лікування тяжкого активного та прогресуючого ревматоїдного артриту у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували терапію метотрексатом.

Ювенільний ідіопатичний артрит.

Лікування поліартриту (ревматоїдний позитивний або негативний фактор) та поширеного олігоартриту у дітей та підлітків віком від 2 років, у яких спостерігається відома непереносимість або недостатня відповідь на терапію метотрексатом.

Лікування псоріатичного артриту у дітей віком від 12 років у разі відомої непереносимості або недостатньої відповіді на терапію метотрексатом.

Лікування ентезиту асоційованого артриту у дітей віком від 12 років у разі відомої непереносимості або недостатньої відповіді на традиційну терапію.

Псоріатичний артрит.

Лікування активного та прогресуючого псоріатичного артриту у дорослих при недостатній відповіді на терапію базовими протиревматичними препаратами.

Аксіальний спондилоартрит.

Анкилозуючий спондиліт.

Лікування дорослих з важким активним анкілозуючим спондилітом у разі недостатньої ефективності традиційної терапії.

Нерентгенологічно аксіальний спондилоартрит.

Лікування дорослих пацієнтів з тяжкою стадією нерентгенологічного аксіального спондилоартриту з об'єктивними симптомами запалення, що вказує на підвищений рівень С-реактивного білка та/або результати МРТ, які мають недостатню відповідь на лікування нестероїдними протизапальними лікарськими засобами (НПЛЗ).

Бляшковий псоріаз.

Лікування дорослих пацієнтів з бляшковим псоріазом помірного або тяжкого ступеня та протипоказанням до застосування або непереносимістю іншої системної терапії, що включає циклоспорин, метотрексат, псорален та ультрафіолетове опромінення А (PUVA-терапія), або якщо це лікування було неефективним.

Бляшковий псоріаз у дітей.

Лікування хронічного важкого бляшкового псоріазу у дітей віком від 6 років, у яких при застосуванні інших методів системної терапії або фототерапії не було досягнуто достатнього контролю над захворюванням або спостерігалася непереносимість такого лікування.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Сепсис або ризик виникнення сепсису.

Наявність у пацієнтів активних інфекційних процесів, включаючи хронічні або локальні інфекції, на момент початку лікування препаратом Енбрел®.

Лікування препаратом Енбрел повинен призначати та контролювати лікар, який має досвід у діагностиці та лікуванні ревматоїдного артриту, ювенільного ідіопатичного артриту, псоріатичного артриту, анкілозивного спондиліту, нерентгенологічного аксіального спондилоартриту, бляш.

Дозування.

Ревматоїдний артрит.

Рекомендована доза становить 25 мг двічі на тиждень. Альтернативно можна застосовувати дозу 50 мг 1 раз на тиждень, яка має доведену безпеку та ефективність.

Псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт та нерентгенологічний аксіальний спондилоартрит.

Рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень.

Для всіх вищенаведених показань наявні дані дозволяють припустити, що клінічна відповідь на застосування препарату зазвичай з'являється протягом 12 тижнів від початку лікування. Якщо пацієнт не має відповіді на лікування протягом цього періоду, необхідно уважно переглянути доцільність продовження такої терапії.

Бляшковий псоріаз.

Рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень. Альтернативно, Енбрел можна застосовувати по 50 мг 2 рази на тиждень протягом не більше 12 тижнів. Надалі при необхідності лікування можна застосовувати дозу 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень.

Терапію препаратом Енбрел слід продовжувати до досягнення ремісії протягом періоду не більше 24 тижнів. Для деяких дорослих пацієнтів може бути доцільним лікування, яке триває більше 24 тижнів (див. розділ «Фармакодінаміка»). Терапію слід відмінити за відсутності ефекту через 12 тижнів після початку застосування. При необхідності повторного призначення препарату слід дотримуватись рекомендацій щодо тривалості лікування, зазначених вище. Доза повинна становити 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю.

Потреби в корекції дози немає.

Пацієнти похилого віку.

Потреби корекції дози немає. Доза та спосіб застосування такі ж, як і для пацієнтів віком 18-64 роки.

Діти.

Дозу препарату Енбрел для дітей розраховують з урахуванням маси тіла дитини. Пацієнтам, маса тіла яких менше 62,5 кг, необхідно застосовувати точну дозу (розраховану на мг/кг) препарату Енбрел у формі ліофілізату з розчинником (інформацію про дозування при певних захворюваннях наведено нижче). Дітям з масою тіла від 62,5 кг можна застосовувати фіксовану дозу препарату Енбрел у формі розчину для ін'єкцій у попередньо наповнених шприцах або ручках.

Ювенільний ідіопатичний артрит.

Рекомендована доза становить 0,4 мг/кг маси тіла (максимальна разова доза – 25 мг) 2 рази на тиждень у вигляді підшкірної ін'єкції з інтервалом між дозами 3–4 дні або 0,8 мг/кг (максимальна доза – 25 мг). 50 мг). ) 1 раз в тиждень. За відсутності ефекту від лікування через 4 місяці після початку застосування препарату слід розглянути доцільність його відміни.

Офіційні клінічні дослідження застосування препарату Енбрел дітям віком від 2 до 3 років не проводилися. Однак обмежені дані з безпеки, отримані з реєстру пацієнтів, дозволяють припустити, що профіль безпеки у дітей від 2 до 3 років подібний до профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей від 4 років при застосуванні 1 раз на тиждень підшкірно в дозі 0,8 мг/кг .

Як правило, Енбрел не підлягає застосуванню дітям до 2 років при ювенільному ідіопатичному артриті.

Бляшковий псоріаз у дітей (діти віком від 6 років).

Рекомендована доза становить 0,8 мг/кг (максимальна разова доза – 50 мг) 1 раз на тиждень протягом періоду не більше 24 тижнів. За відсутності ефекту через 12 тижнів лікування слід припинити.

При необхідності повторного призначення препарату слід дотримуватись рекомендацій щодо тривалості лікування, зазначених вище. Рекомендована доза становить 0,8 мг/кг (максимальна разова доза – 50 мг) 1 раз на тиждень.

Як правило, препарат Енбрел не підлягає застосуванню дітям до 6 років при бляшковому псоріазі.

Спосіб застосування.

Препарат вводять підшкірно.

Загальні рекомендації щодо використання попередньо наповненого шприца або ручки.

Перед введенням препарат слід нагріти до кімнатної температури (залишити при кімнатній температурі приблизно на 15-30 хвилин). Не можна нагрівати препарат будь-яким іншим способом. Ковпачок не слід знімати, доки наповнений шприц (або ручка) не нагріється до кімнатної температури.

Розчин повинен бути прозорим або опалесцентним, від безбарвного до жовтого або блідо-коричневого кольору і може містити незначну кількість напівпрозорих або білих аморфних частинок. Не можна використовувати препарат, якщо розчин змінив колір, помутніло або містить частинки, що відрізняютьсявід описаних вище.

Рекомендоване місце ін'єкції – середина передньої поверхні стегна. Альтернативно препарат можна вводити в ділянку живота, але не ближче ніж 5 см від пупка або у зовнішню поверхню плеча. Ін'єкцію виконують на відстані не менше 3 см від попереднього місця ін'єкції. Не слід проводити ін'єкцію у чутливу, пошкоджену або потовщену шкіру. Необхідно уникати ділянок зі шрамами та розтяжками. (Можливо, корисно записувати попередні місця ін'єкції).

За наявності псоріазу слід намагатися не вводити препарат у опуклу, загрубілу, червону або покриту лусочками шкіру.

Попередньо наповнений шприц призначений лише для одноразового використання. Шприц та голка ніколи не повинні використовуватися повторно. Ніколи не можна одягати голку вдруге.

Особливості застосування

Для полегшення відстеження біологічних лікарських засобів слід чітко записати (або вказати) торгову назву та номер серії введеного препарату в карті пацієнта.

Було показано, що Енбрел, як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з метотрексатом, уповільнює динаміку прогресування ураження суглобів (за даними рентгенографії) та покращує функцію суглобів.

Енбрел продемонстрував здатність покращувати фізичний стан пацієнтів з псоріатичним артритом та уповільнювати динаміку прогресування ураження периферичних суглобів (за даними рентгенографії) у пацієнтів з поліартикулярними симетричними підтипами захворювання.

Інфекції

Необхідно оцінити наявність інфекції у пацієнтів перед призначенням препарату Енбрел, під час лікування та після закінчення курсу терапії, враховуючи, що період напіввиведення етанерцепту становить приблизно 70 годин (7-300 годин).

При застосуванні препарату Енбрел повідомлялося про розвиток важких інфекцій, сепсису, туберкульозу та опортуністичних інфекцій, включаючи інвазивні грибкові інфекції, листериоз, легіонельоз (див. Розділ «Побічні реакції»), які були викликані бактеріями, міко паразитами (включаючи найпростіші). У деяких випадках специфічний вид грибкової або іншої опортуністичної інфекції не був визначений, що призводило до затримки призначення необхідного лікування, а іноді – до смерті. При обстеженні пацієнтів про наявність інфекцій слід враховувати ризик певних опортуністичних інфекцій (наприклад, вплив ендемічних мікозів).

Пацієнти, у яких на фоні лікування Енбрел виникають нові інфекційні захворювання, повинні перебувати під ретельним наглядом. У разі розвитку тяжкої інфекції застосування препарату Енбрел слід відмінити. Ефективність та безпеку застосування препарату Енбрел пацієнтами з хронічними інфекційними захворюваннями не оцінювали. Слід з обережністю призначати Енбрел пацієнтам з рецидивуючими або хронічними інфекціями в анамнезі або пацієнтам, основні захворювання яких (наприклад, ускладнений або погано контрольований діабет) можуть сприяти розвитку інфекції.

Туберкульоз

Повідомлялося про випадки виникнення активного туберкульозу, у тому числі міліарного туберкульозу та туберкульозу позалегеневої локалізації у пацієнтів, які отримували Енбрел.

Перед початком лікування Енбрел усіх пацієнтів слід обстежити на наявність як активного, так і неактивного (латентного) туберкульозу. Це обстеження має включати детальне вивчення медичного анамнезу, у тому числі індивідуального анамнезу захворювання на туберкульоз або можливих контактів з хворими на туберкульоз у минулому, та даних щодо проведеної раніше або поточної імуносупресивної терапії. Усім пацієнтам слід провести необхідні скринінгові тести, тобто туберкулінову шкірну пробу та рентгенографію легень (можна керуватися місцевими рекомендаціями). Рекомендується відображати проведення цих тестів у карті пацієнта. Лікарям слід пам'ятати про ризик отримання помилково негативних результатів туберкулінової шкірної проби, особливо у тяжкохворих пацієнтів або осіб з ослабленим імунітетом.

У разі діагностування активного туберкульозу не слід призначати лікування Енбрелом. У разі діагностування неактивного («латентного») туберкульозу перед початком застосування препарату Енбрел необхідно провести протитуберкульозну терапію відповідно до місцевих рекомендацій. У такій ситуації слід ретельно проаналізувати співвідношення користь/ризик лікування.

Всіх пацієнтів слід поінформувати про необхідність звернутися до лікаря у разі появи під час або після лікування Енбрел ознак або симптомів, характерних для туберкульозу (як постійний кашель, виснаження/втрата маси тіла, субфебрильна температура тіла).

Реактивація гепатиту В

Повідомлялося про випадки реактивації гепатиту В у пацієнтів, які раніше були інфіковані вірусом гепатиту В та отримували супутнє лікування антагоністами ФНП, у тому числі препаратом Енбрел. Також повідомлялося про реактивацію гепатіт В пацієнтів, мали позитивний результат тесту на наявність анти-НВс антитіл, але негативний на наявність HBsAg. Перед початком лікування Енбрел пацієнтів слід обстежити на наявність інфікування вірусом гепатиту В. Пацієнтам з позитивним результатом тесту інфікування вірусом гепатиту В рекомендується проконсультуватися з лікарем, який має досвід у лікуванні гепатиту В. Енбрел слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які були раніше інфіковані Необхідний ретельний моніторинг стану таких пацієнтів щодо ознак та симптомів гострої інфекції, викликаної вірусом гепатиту В, протягом усього лікування та протягом декількох тижнів після його закінчення. Достатніх даних щодо лікування пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту В, комбінацією противірусних засобів та антагоністів ФНП немає. У разі розвитку інфекції, спричиненої вірусом гепатиту В, застосування препарату Енбрел слід припинити та розпочати ефективне противірусне лікування разом із належною підтримуючою терапією.

Загострення гепатиту С

Зареєстровані випадки загострення гепатиту С у пацієнтів, які застосовують Енбрел. Тому його слід обережно призначати пацієнтам з гепатитом С в анамнезі.

Одночасне застосування анакінри

Одночасне застосування препарату Енбрел та анакінри супроводжувалося підвищеним ризиком виникнення тяжких інфекцій та нейтропенії порівняно з монотерапією препаратом Енбрел. Така комбінація не продемонструвала збільшення клінічних переваг, тому застосування такої комбінації не рекомендується (див. Розділи «Побічні реакції» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування абатацепту

У клінічних дослідженнях одночасне застосування препарату Енбрел та абатацепту призвело до збільшення частоти виникнення серйозних побічних реакцій. Ця комбінація не показала збільшення клінічних переваг, тому таке застосування не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Алергічні реакції

Ковпачок голки попередньо наповненого шприца/ручки містить латекс (суху натуральну гуму), який може викликати реакції підвищеної чутливості в осіб із відомою або можливою чутливістю до латексу.

Введення препарату Енбрел часто супроводжувалося виникненням алергічних реакцій.

Алергічні реакції включали ангіоневротичний набряк та кропив'янку; були випадки виникнення тяжких реакцій. При виникненні якихось тяжких алергічних або анафілактичних реакцій терапію препаратом Енбрел слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування.

Імуносупресія

Не виключено, що антагоністи ФНП, включаючи Енбрел, впливають на захисні механізми організму людини проти інфекцій та злоякісних новоутворень, оскільки ФНС бере участь у процесах запалення та модулює клітинну імунну відповідь. У дослідженні за участю 49 дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримували Енбрел, не було виявлено випадків пригнічення реакцій гіперчутливості уповільненого типу, зниження рівня імуноглобуліну або зміни чисельності популяції клітин-ефекторів.

У двох пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом виникла вітряна віспа та ознаки та симптоми асептичного менінгіту, які пройшли без ускладнень. Пацієнтам, які були в контакті з хворими на вітряну віспу, слід тимчасово припинити терапію препаратом Енбрел та призначити профілактичне лікування імуноглобуліном проти вірусу Varicella Zoster.

Ефективність та безпека застосування препарату Енбрел пацієнтів з пригніченим імунітетом або хронічними інфекціями не оцінювали.

Злоякісні та лімфопроліферативні захворювання

Солідні та онкогематологічні злоякісні новоутворення (за винятком раку шкіри).

У постмаркетинговий період (див. Розділ «Побічні реакції») повідомлялося про виникнення різних злоякісних новоутворень (включаючи карциному молочних залоз та легень, а також лімфому).

Під час контрольованих клінічних досліджень антагоністів ФНП у пацієнтів, які отримували інгібітори ФНП, спостерігалося більше випадків розвитку лімфоми порівняно з контрольною групою пацієнтів. Однак ці випадки були поодинокими, а період спостереження за пацієнтами, які отримували плацебо, був коротшим за пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами ФНП. У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки розвитку лейкемії у пацієнтів, які отримували терапію антагоністами ФНП. У пацієнтів, які страждають на ревматоїдний артрит з тривалим високоактивним запальним захворюванням, існує підвищений вихідний ризик виникнення лімфоми або лейкемії, що ускладнює оцінку ризику.

З огляду на актуальну на сьогодні інформацію не можна виключатиризик розвитку лімфом, лейкемії або інших онкогематологічних або солідних злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують антагоністи ФНП. Необхідно виявляти обережність, аналізуючи необхідність терапії антагоністами ФНП для пацієнтів із злоякісними новоутвореннями в анамнезі або продовження терапії для пацієнтів, у яких виникли злоякісні новоутворення.

У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про виникнення злоякісних новоутворень, іноді зі смертю, у дітей, підлітків і дорослих пацієнтів молодого віку (до 22 років), які отримували лікування антагоністами ФНП (лікування розпочато у віці до 18 років), включаючи Енбрел . Приблизно у половині випадків повідомлялося про розвиток лімфоми. Інші отримані повідомлення стосувалися виникнення низки різних злоякісних новоутворень та включали поодинокі випадки типових злоякісних новоутворень, пов'язаних із імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей та підлітків, які отримують лікування антагоністами ФНП, не можна виключити.

Рак шкіри

У пацієнтів, які отримували лікування антагоністами ФНП, включаючи Енбрел, зареєстровані випадки розвитку меланоми та немеланомного раку шкіри. У постмаркетинговий період повідомлялося про розвиток карциноми клітин Меркеля у пацієнтів, які лікувалися препаратом Енбрел (дуже рідко). Рекомендується періодично проводити обстеження шкіри всім пацієнтам, особливо з факторами ризику раку шкіри.

Об'єднані результати контрольованих клінічних випробувань показали, що випадків розвитку немеланомного раку шкіри спостерігалося більше у пацієнтів, які отримували Енбрел, особливо у хворих на псоріаз у порівнянні з контрольною групою.

Вакцинації

Не слід застосовувати живі вакцини одночасно з препаратом Енбрел. Немає даних про вторинну передачу інфекції через живу вакцину пацієнтам, які отримують препарат Енбрел. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому рандомізованому клінічному дослідженні із залученням дорослих пацієнтів з псоріатичним артритом 184 пацієнти також отримали на 4-му тижні дослідження пневмококову полівалентну полісахаридну вакцину. Більшість пацієнтів, які отримували Енбрел, змогла сформувати ефективну гуморальну імунну відповідь на введення пневмококової полісахаридної вакцини, але титри загалом були дещо нижчими, і лише у кількох пацієнтів титри антитіл були вдвічі вищими за ті, що спостерігалися у пацієнтів, які не отримували Енбрел. Клінічне значення цього факту невідоме.

Утворення аутоімунних антитіл

Лікування препаратом Енбрел може призвести до утворення аутоімунних антитіл (див. розділ «Побічні реакції»).

Гематологічні реакції

У пацієнтів, які отримували Енбрел, були зафіксовані випадки панцитопенії (рідко) та апластичної анемії (дуже рідко), у тому числі летальні. Слід обережно призначати препарат Енбрел пацієнтам, які мають в анамнезі гематологічні порушення (дискразію крові). Всіх пацієнтів та осіб, які доглядають хворих, слід поінформувати про необхідність негайного звернення за медичною допомогою, якщо під час лікування Енбрел у пацієнта виникають ознаки та симптоми, характерні для патологічних змін крові або інфекцій (наприклад, стійке підвищення температури, біль у горлі, утворення синців , кровотеча, блідість). Необхідно негайно провести обстеження таких пацієнтів, включаючи повний аналіз крові у разі підтвердження гематологічного порушення лікування, слід припинити.

Неврологічні розлади

В окремих випадках повідомлялося про виникнення демієлінізуючих захворювань ЦНС у пацієнтів, які отримували Енбрел (див. розділ «Побічні реакції»). Також зрідка повідомлялося про периферичні демієлінізуючі полінейропатії (включаючи синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, демієлінізуючу полінейропатію та мультифокальну моторну нейропатію). Хоча клінічні дослідження щодо застосування препарату Енбрел за участю пацієнтів із розсіяним склерозом, не проводилися клінічні випробування інших інгібіторів ФНП показали підвищення активності захворювання (розсіяного склерозу). Перед призначенням препарату Енбрел пацієнтам з раніше діагностованим або нещодавно діагностованим демієлінізуючим захворюванням, а також пацієнтам, які входять до групи підвищеного ризику розвитку такого захворювання, рекомендується ретельно оцінити співвідношення користь/ризик, включаючи неврологічний статус.

Комбінованана терапія

У контрольованому клінічному дослідженні застосування комбінації препарату Енбрел та метотрексату в два роки, проведеному із залученням пацієнтів з ревматоїдним артритом, не було отримано несподіваних результатів безпеки. Профіль безпеки препарату Енбрел (при застосуванні в комбінації з метотрексатом) був подібний до профілів, які спостерігалися при дослідженнях цих препаратів окремо. Довгострокові дослідження безпеки застосування цієї комбінації все ще продовжуються. Безпека тривалого застосування препарату Енбрел у комбінації з іншими базовими антиревматичними засобами не встановлена.

Застосування етанерцепту в комбінації з іншими системними методами лікування псоріазу або фототерапією не досліджувалося.

Ніркова та печінкова недостатність

Фармакокінетичні дані свідчать про те, що потреби коригувати дозу для пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки немає; досвід клінічного застосування препарату таким пацієнтам обмежений.

Застійна серцева недостатність

Слід обережно призначати Енбрел пацієнтам із застійною серцевою недостатністю (ЗСН). У постмаркетинговий період надходили повідомлення про погіршення перебігу ЗСН у пацієнтів, які отримували Енбрел, при цьому фактори, що провокували, не завжди були виявлені. Крім того, повідомлялося про поодинокі випадки (0,1%) вперше виявленої ЗСН, включаючи ЗСН у пацієнтів без видимого фонового серцево-судинного захворювання. Деякі з цих пацієнтів були до 50 років. Два великі клінічні дослідження, що оцінювали застосування препарату Енбрел для лікування застійної серцевої недостатності, були достроково припинені через недостатню ефективність. Дані, отримані в одному з цих випробувань, хоч і не переконливі, дозволяють припустити можливість погіршення перебігу ЗСН у пацієнтів, яким призначали лікування Енбрел.

Алкогольний гепатит

У II фазі рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження із залученням 48 госпіталізованих пацієнтів, які отримували Енбрел або плацебо для лікування помірного та тяжкого алкогольного гепатиту, Енбрел виявився неефективним, і через 6 місяців смертність серед пацієнтів, які отримували Енбрел, була значно вищою. Таким чином, Енбрел не слід застосовувати пацієнтам як засіб лікування алкогольного гепатиту. Слід з обережністю застосовувати Енбрел пацієнтам з помірним та тяжким алкогольним гепатитом.

Гранулематоз Вегенера

Плацебо-контрольоване дослідження, в якому 89 дорослих пацієнтів отримували Енбрел додатково до стандартної терапії (у тому числі циклофосфамідом або метотрексатом та кортикостероїдами) протягом у середньому 25 місяців, не показало ефективності препарату Енбрел при лікуванні гранулематозу Вегенера. Частота розвитку злоякісних пухлин різного типу нешкірної локалізації була значно вищою у пацієнтів, які отримували Енбрел, порівняно з пацієнтами контрольної групи. Тому Енбрел не рекомендується застосовувати для лікування гранулематозу Вегенера.

Гіпоглікемія у пацієнтів, які отримують лікування гіпоглікемічними препаратами

Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії після початку застосування препарату Енбрел пацієнтам, які отримували препарати для лікування діабету, що викликало необхідність зменшення дози протидіабетичних препаратів деяким із цих пацієнтів.

Особливі популяції

Пацієнти похилого віку

У третій фазі досліджень із залученням хворих на ревматоїдний артрит, псоріатичним артритом та анкілозуючим спондилітом загалом не спостерігалося різниці у розвитку побічних реакцій, тяжких побічних реакцій та тяжких інфекцій у пацієнтів віком від 65 років, які отримували препарат Енбрел, та були . спостерігалися у пацієнтів молодшого віку. Однак, необхідно бути обережним при лікуванні пацієнтів похилого віку; особливу увагу слід приділяти контролю над виникненням інфекцій.

Діти

Вакцинації

Рекомендується, щоб, по можливості, до початку лікування Енбрел пацієнти дитячого віку отримали всі щеплення відповідно до чинного національного календаря щеплень (див. Вище підрозділ «Вакцинації»).

Запальні захворювання травного тракту у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом.

Повідомлялося про виникнення запальних захворювань травного тракту та увеїту у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом на фоні застосування препарату Енбрел (див. розділ «Побічні реакції»).

Найчастіше повідомлялося про розвиток побічних реакцій у вигляді реакцій у місці введення (таких як кровотеча у місці проколювання, почервоніння, свербіж, набряк, біль), інфекцій (таких як інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, інфекції шкіри, інфекції сечового міхура), алергічних реакцій, свербежу, лихоманки та утворення антитіл.

Також повідомлялося про виникнення тяжких побічних реакцій. Антагоністи фактора некрозу пухлин (ФНП), такі як Енбрел®, впливають на імунну систему, і їх застосування може впливати на імунний захист проти інфекцій та раку. Тяжкі інфекції на фоні застосування препарату Енбрел® виникали менше ніж в 1 пацієнта зі 100. Звіти включали повідомлення про виникнення сепсису, летальних інфекцій та інфекцій, що загрожують життю. При застосуванні препарату Енбрел® повідомлялося про виникнення різних злоякісних пухлин, включаючи злоякісні пухлини грудної залози, легень, шкіри, лімфатичних вузлів (лімфома).

Повідомлялося про розвиток тяжких гематологічних, неврологічних та аутоімунних реакцій, включаючи панцитопенію (рідко) та апластичну анемію (дуже рідко). При застосуванні препарату Енбрел® повідомлялося про випадки центральної та периферичної демієлінізації (рідко та дуже рідко відповідно). Існують повідомлення про розвиток вовчака, патологічних станів, пов’язаних з вовчаком, васкуліту.

Наведений нижче перелік побічних реакцій ґрунтується на результатах клінічних випробувань, а також на даних післяреєстраційного нагляду.

У кожному класі органів та систем побічні реакції наведено відповідно до частоти їх виникнення (кількості пацієнтів, у яких очікується розвиток цієї реакції), згідно із наступними категоріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Дуже часто: інфекції (включаючи інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, цистит, шкірні інфекції)*;

нечасто: тяжкі інфекції (включаючи пневмонію, целюліт, бактеріальний артрит, сепсис, паразитарні інфекції)*;

рідко: туберкульоз, опортуністичні інфекції (включаючи інвазивні грибкові, протозойні, бактеріальні, атипові мікобактеріальні, вірусні інфекції та інфекції, викликані Legionella)*;

частота невідома: реактивація гепатиту В, Listeria.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, нейтропенія;

рідко: панцитопенія*;

дуже рідко: апластична анемія*;

частота невідома: гемофагоцитарний синдром (зокрема синдром активації макрофагів)*. Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи). 

Нечасто: немеланомний рак шкіри* (див. розділ «Особливості застосування»);

рідко: злоякісна меланома (див. розділ «Особливості застосування»), лімфома, лейкоз;

частота невідома: карцинома клітин Меркеля (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення з боку імунної системи

Часто: алергічні реакції (див. «Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин»), утворення аутоантитіл*;

нечасто: васкуліти (включаючи васкуліти, позитивні до антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл);

рідко: тяжкі алергічні/анафілактичні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, бронхоспазм), саркоїдоз;

частота невідома: погіршення симптомів дерматоміозиту.

Порушення з боку нервової системи

Рідко: явища демієлінізації ЦНС, подібні до тих, що спостерігаються при розсіяному склерозі або станах локалізованої демієлінізації, таких як неврит зорового нерва та поперечний мієліт (див. розділ «Особливості застосування»), випадки периферичної демієлінізації, включаючи синдром Гійєна–Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, демієлінізуючу полінейропатію та мультифокальну моторну нейропатію (див. розділ «Особливості застосування»), судоми.

Порушення з боку органів зору

Нечасто: увеїт, склерит.

Серцеві порушення

Нечасто: погіршення застійної серцевої недостатності (див. розділ «Особливості застосування»);

рідко: вперше виявлена застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»).

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Рідко: інтерстиціальне захворювання легень (включаючи пневмоніт та фіброз легень)*.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: запальні захворювання кишечнику.

Гепатобіліарні порушення

Нечасто: підвищення рівнів печінкових ферментів*;

рідко: аутоімунний гепатит*.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

Часто: свербіж, висип;

Під час проведення клінічних випробувань із залученням пацієнтів з ревматоїдним артритом не було зареєстровано жодних токсичних явищ, які б вимагали обмеження дози. Найвищою дозою серед тих, що оцінювалися, була доза навантаження 32 мг/м2 (внутрішньовенно), з подальшим введенням 16 мг/м2 (підшкірно) 2 рази на тиждень. Один пацієнт з ревматоїдним артритом помилково самостійно вводив по 62 мг препарату Енбрел® підшкірно два рази на тиждень протягом 3 тижнів, при цьому жодних побічних ефектів у нього не виникло. Специфічний антидот для препарату Енбрел® невідомий.

Зберігати при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат у межах терміну придатності можна зберігати при температурі не вище 25 °С однократно протягом 4 тижнів, після чого препарат не можна повторно зберігати в холодильнику. Препарат потрібно утилізувати, якщо він не був використаний протягом 4 тижнів після зберігання поза холодильником.
Препарат зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Несумісність.
Не слід змішувати Енбрел® з іншими лікарськими засобами, оскільки дослідження сумісності етанерцепту не проводились.

Препарат для лікування активного ревматоїдного артриту помірного та тяжкого ступеня, коли терапія метотрексатом не дає потрібного ефекту.