Есциталопрам-Тева табл. 20 мг №30

Таблетки по 5 мг або 15 мг: по 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці. Таблетки по 10 мг або 20 мг: по 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці; по 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у коробці.

Есциталопрам є антидепресантом, СІЗЗС (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю. Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-HT1A-, 5-HT2-, дофамінові D1- і D2- рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1-, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори. Пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-HT) є лише ймовірним механізмом дії, що може пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Всмоктування майже повне і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє Tmax) становить приблизно 4 години. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80 %. Уявний об’єм розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить від 12–26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові – менше 80 %. Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони є фармакологічно активними. Азот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається, головним чином, за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напіввиведення (t1/2) після багаторазового застосування становить приблизно 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) та нирками. Більшість виводиться у формі метаболітів зі сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг. Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) У пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться у системному кровообігу, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC), у пацієнтів літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із легкою або помірною печінковою недостатністю (класи А і В за критеріями Чайлда – П’ю) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі, а експозиція була на 60 % вища, ніж у осіб із нормальною функцією печінки. Порушення функції нирок У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10–53 мл/хв) спостерігалося збільшення період напіввиведення рацемічного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджувалася, але можна припустити її зростання. При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалася подвійна концентрація препарату в плазмі крові порівняно з такою у пацієнтів з нормальним метаболізмом есциталопраму. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не відзначалося.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Фармакодинамічні взаємодії. Протипоказані комбінації Продовження інтервалу QT Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводились. Не можна виключати адитивного ефекту есциталопраму і цих лікарських засобів. Тому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу ІА і ІІІ, антипсихотики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні препарати (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного застосування, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), певні антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин) протипоказане. Неселективні необоротні ІМАО Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними необоротними IMAO, та у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію подібними IMAO. Інколи у пацієнтів виникав серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом можна починати не раніше ніж через 14 днів після останнього застосування необоротного IMAO. У свою чергу, лікування ІМАО можна починати лише через 7 діб після закінчення лікування есциталопрамом. Комбінація пімозиду і рацемічного циталопраму призводила до подовження інтервалу QT приблизно на 10 мсек. У зв’язку зі взаємодією есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посиленням побічної дії останнього одночасне застосування цих препаратів протипоказане. Оборотний неселективний ІМАО (лінезолід) Антибіотик лінезолід не рекомендується призначати пацієнтам, які перебувають на терапії есциталопрамом. Якщо така комбінація необхідна, лікування розпочинають мінімальною рекомендованою дозою з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом. Оборотний селективний ІМАО типу А (моклобемід) Одночасне застосування есциталопраму з оборотним селективним ІMAO типу A (моклобемідом) не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому. Якщо така комбінація необхідна, лікування розпочинають мінімальною рекомендованою дозою з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом. Лікування есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому оборотного ІМАО моклобеміду. Необоротний селективний інгібітор МАО типу Б (селегілін) Через ризик виникнення серотонінового синдрому необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму зі селегіліном. Для одночасного застосування із рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегіліну до 10 мг на добу. Комбінації, які вимагають обережності Серотонінергічні лікарські засоби Одночасне застосування зі серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, із опіоїдами, такими як трамадол та бупренорфін; суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до виникнення серотонінового синдрому. Лікарські засоби, які знижують поріг судомної готовності СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Необхідна обережність при одночасному призначенні есциталопраму з іншими лікарськими засобами, що можуть знижувати судомний поріг [наприклад, антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупропіон та трамадол]. Літій, триптофан Оскільки зафіксовано випадки підсилення серотонінергічного ефекту при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими лікарськими засобами та обов’язковий регулярний моніторинг рівня літію та триптофану. Звіробій Одночасне застосування есциталопраму та рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних реакцій, тому не варто їх призначати одночасно. Антикоагулянти та лікарські засоби, що впливають на згортання крові Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Одночасне застосування есциталопраму та пероральних антикоагулянтів потребує ретельного моніторингу за показниками згортання крові, особливо перед та після завершення застосування есциталопраму. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може посилити схильність до кровотечі. Етанол Есциталопрам не виявляє фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з етанолом, але, як і у разі застосування інших психотропних лікарських засобів, одночасний прийом есциталопраму з лікарськими засобами, що містять етанол, не рекомендується. Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію Необхідна обережність при супутньому застосуванні лікарських засобів, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки це підвищує ризик виникнення злоякісних аритмій. Фармакокінетичні взаємодії. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму Метаболізм есциталопраму відбувається, головним чином, за участю CYP2C19, але в метаболізмі також задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6. Сумісне застосування есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Одночасне застосування есциталопраму та циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму в плазмі крові. Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, езомепразолом, флуоксетином, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вищезазначеними лікарськими засобами побічні ефекти можуть спонукати до зменшення дози есциталопраму. Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідна обережність при призначенні есциталопраму одночасно з лікарськими засобами, які метаболізуються за участю цього ізоферменту і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад із флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (при серцевій недостатності), або з лікарськими засобами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участю CYP2D6, наприклад з такими антидепресантами, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такими антипсихотичними препаратами, як рисперидон, тіоридазин або галоперидол. У цих випадках може бути потрібне коригування дози. Одночасне застосування з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6. Есциталопрам спричиняє слабке пригнічення CYP2C19 у дослідженнях in vitro, тому рекомендується обережність при сумісному призначенні лікарських засобів, метаболізм яких відбувається за участю CYP2C19.

1 таблетка містить есциталопраму 20 мг.

Хоча встановлено, що есциталопрам не впливає на розумові функції та психомоторну активність, будь-який психоактивний засіб може порушувати здатність розсудливо мислити або навички. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Вагітність Дані про застосування есциталопраму під час вагітності обмежені. В дослідженнях репродуктивної токсичності есциталопраму на тваринах спостерігали ембріофетотоксичні ефекти, але без підвищення частоти виникнення вад розвитку. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх ризиків і переваг була чітко доведена необхідність призначення лікарського засобу. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Застосування препарату під час вагітності не потрібно припиняти раптово. Зафіксовані такі порушення у новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на кінцевих строках вагітності: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіперрефлекси, тремор, тремтіння, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, в’ялість та труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонінергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися відразу або через незначний час (<24 годин) після пологів. Повідомлялося, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених, ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей, ризик у загальній популяції складає 1–2 випадки стійкої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей. Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менше ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Годування груддю Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування не рекомендується годування груддю. Фертильність Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС показали, що вплив на якість сперми у людини є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Лікування: великих депресивних епізодів; панічних розладів із/без агорафобії; соціальних тривожних розладів (соціальна фобія); генералізованих тривожних розладів; обсесивно-компульсивних розладів.

Підвищена чутливість до діючої речовини; супутнє лікування неселективними незворотними інгібіторами МАО; одночасне лікування пімозидом.

Безпечне застосування дози понад 20 мг не продемонстроване. Лікарський засіб Есциталопрам-Тева призначають перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Великий депресивний епізод Зазвичай призначають 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресантний ефект зазвичай розвивається через 2–4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще мінімум 6 місяців для зміцнення досягнутого ефекту. Панічні розлади з/без агорафобії У перший тиждень лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яку потім збільшують до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно за 3 місяці. Терапія триває декілька місяців. Соціальні тривожні розлади Зазвичай призначають дозу 10 мг на добу. Послаблення симптомів зазвичай розвивається за 2–4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг на добу або підвищити до максимальної – 20 мг на добу. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для зміцнення досягнутого ефекту мінімальна рекомендована тривалість лікування становить 12 тижнів. Для попередження рецидивів захворювання лікарський засіб можна призначати протягом 6 місяців залежно від індивідуальної реакції пацієнтів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування. Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективність такого лікування порівняно з когнітивною поведінковою терапією не досліджувалася. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної стратегії. Генералізовані тривожні розлади Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг на добу. Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців. Дозволяється тривале застосування лікарського засобу (6 місяців) у дозі 20 мг на добу з метою попередження рецидивів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування та дозу. Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР) Зазвичай призначають дозу 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше. Необхідно регулярно оцінювати терапевтичну користь лікування та дозу. Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) Початкова доза – 5 мг на добу. Залежно від відповіді конкретного пацієнта дозу можна підвищити до 10 мг на добу. Призначають найменшу ефективну дозу. Ефективність лікарського засобу Есциталопрам-Тева при соціальному тривожному розладі у пацієнтів літнього віку не досліджувалася. Порушення функції нирок Пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю коригування дози не потрібне. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок (CLcr менше 30 мл/хв) лікарський засіб слід призначати з обережністю. Порушення функції печінки Пацієнтам із легкою та помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу. При тяжкому порушенні функції печінки необхідні обережність у призначенні та ретельне титрування дози лікарського засобу. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із відомою слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза лікарського засобу Есциталопрам-Тева в перші два тижні становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу. Симптоми відміни після припинення лікування Слід уникати раптового припинення застосування цього препарату. Дозу есциталопраму слід знижувати поступово протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни. Якщо під час поступового зменшення дози виникають симптоми відміни, можна відновити прийом у попередній призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово. Діти. Антидепресанти протипоказані для лікування дітей (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, має бути забезпечене уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.

Побічні реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень лікування і в подальшому стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при продовженні лікування. Побічні ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися під час плацебо-контрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів. Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) або частота невідома (не можна підрахувати за наявними даними). З боку кровоносної та лімфатичної системи. Частота невідома: тромбоцитопенія. З боку імунної системи. Рідко: анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи. Частота невідома: порушення секреції антидіуретичного гормону. З боку харчування та обміну речовин. Часто: зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла. Нечасто: зменшення маси тіла. Частота невідома: гіпонатріємія, анорексія2. З боку психіки. Часто: тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок. Нечасто: бруксизм, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості. Рідко: агресія, деперсоналізація, галюцинації. Частота невідома: манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка1. З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль. Часто: безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор. Нечасто: порушення смаку, порушення сну, непритомність. Рідко: серотоніновий синдром. Частота невідома: дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія2. З боку органів зору. Нечасто: мідріаз, затуманення зору. З боку органів слуху. Нечасто дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи. Нечасто: тахікардія. Рідко: брадикардія. Частота невідома: шлуночкова аритмія, включаючи аритмію torsade de pointes, подовження інтервалу QT на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. Респіраторні розлади. Часто: синусити, позіхання. Нечасто: носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота. Часто: діарея, запор, блювання, сухість у роті. Нечасто: шлунково-кишкові кровотечі (у т.ч. ректальні). З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Частота невідома: гепатит, зміни функціональних печінкових тестів. З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: посилене потовиділення. Нечасто: висипання на шкірі, облисіння, кропив’янка, свербіж. Частота невідома: синці, ангіоневротичний набряк. Скелетно-м’язові порушення. Часто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів. Частота невідома: затримка сечовипускання. З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Часто: чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція. Нечасто: жінки: метрорагія, менорагія. Частота невідома: галакторея; чоловіки: пріапізм; жінки: післяпологова кровотеча3. Загальні розлади. Часто: втома, пірексія. Нечасто: набряк. 1Випадки суїцидального мислення або поведінки спостерігалися як під час терапії есциталопрамом, так і відразу після припинення лікування. 2Дані побічні реакції повідомлялись для терапевтичного класу препаратів СІЗЗС в цілому. 3Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/СІЗЗСН в цілому (див. розділи «Особливості застосування», «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Подовження інтервалу QT Упродовж постмаркетингового періоду повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями. Клас-специфічні ефекти препаратів СІЗЗС Епідеміологічні дослідження, в основному проведені за участю пацієнтів віком від 50 років, виявляють підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і трициклічні антидепресанти. Механізм цього явища невідомий. Симптоми відміни при раптовому припиненні застосування Припинення лікування СІЗЗС/СІЗЗСН (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору повідомлялися як найбільш часті реакції. Зазвичай ці симптоми є легкими або помірними за тяжкістю та минущими, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступово припиняти застосування есциталопраму шляхом зниження дози протягом декількох тижнів або декількох місяців залежно від стану пацієнта.

Токсичність. Дані про передозування есциталопрамом обмежені та в багатьох випадках пов’язані зі супутнім передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків симптоми були легкі або відсутні. При передозуванні есциталопрамом про летальні випадки повідомлялося рідко, у більшості таких випадків відзначалося супутнє передозування іншими лікарськими засобами. Дози одного есциталопраму 400–800 мг не викликали тяжких симптомів. Симптоми. Ознаки передозування есциталопрамом загалом стосувалися ЦНС (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково-кишкової системи (блювання, нудота), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Лікування. Специфічного антидоту не існує. Необхідна підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, респіраторної функції та адекватна оксигенація. Якомога швидше після перорального прийому лікарського засобу слід провести промивання шлунка, та застосувати активоване вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами. У разі передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадиаритмією, у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів із порушенням метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.

Зберігати при температурі не вище 30°C в оригінальній упаковці для захисту від світла і вологи, у недоступному для дітей місці.