Фенібут капс. 250 мг №20

По 10 капсул у блістері, по 2 блістери у коробці з картону.

Психотропні засоби. Інші анксіолітики.

діюча речовина: фенібут; 1 капсула містить фенібуту 250 мг; допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; кальцію стеарат; оболонка капсули містить желатин, титану діоксид (Е 171).

Пацієнтам, у яких під час прийому лікарського засобу спостерігається сонливість або інші розлади центральної нервової системи, не слід керувати транспортними засобами та працювати з механізмами під час прояву цих побічних реакцій.

Дослідження на тваринах не виявили мутагенні, тератогенні або ембріотоксичні ефекти фенібуту. Добре контрольовані та адекватні дослідження щодо безпеки застосування фенібуту у вагітних і жінок, які годують груддю, не проводились. Тому фенібут не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю. Відомостей про вплив фенібуту на фертильність немає.

Лікарський засіб можна застосовувати дітям віком від 8 років.

Астенічні та тривожно-невротичні стани: неспокій, тривожність і страх; пацієнти літнього віку – безсоння та нічний неспокій; профілактика стресу перед операціями. Хвороба Меньєра та запаморочення, пов’язані з дисфункцією вестибулярного аналізатора різного походження. Профілактика захитування (специфічний стан, що характеризується нудотою, блюванням, прострацією та вестибулярними порушеннями, спричиненими перебуванням у рухомому об’єкті, такому як корабель чи літак). Діти віком від 8 до 14 років – заїкання і тики. Допоміжний засіб при алкогольному абстинентному синдромі.

Підвищена чутливість до фенібуту або допоміжних речовин лікарського засобу. Період вагітності або годування груддю.

Астенічні та тривожно-невротичні стани. Доза становить 250−500 мг 3 рази на добу. Максимальна разова доза становить 750 мг, для пацієнтів віком від 60 років – 500 мг. Курс лікування – 2−3 тижні. При необхідності курс можна збільшити до 4−6 тижнів. Хвороба Меньєра і запаморочення, пов’язані з дисфункцією вестибулярного аналізатора різного походження. При функціональних порушеннях вестибулярного аналізатора інфекційного походження і при загостренні хвороби Меньєра: спочатку – по 750 мг 3 рази на добу протягом 5−7 днів; при зменшенні вираженості вестибулярних розладів – продовжувати терапію по 250−500 мг 3 рази на добу протягом 5−7 днів; далі – по 250 мг 1 раз на добу протягом ще 5 днів. При легкому перебігу захворювання застосовувати по 250 мг 2 рази на добу протягом 5−7 днів, а потім − по 250 мг 1 раз на добу протягом 7−10 днів. Для профілактики запаморочень, спричинених порушеннями функцій вестибулярного аналізатора судинного та травматичного походження, застосовувати по 250 мг 3 рази на добу протягом 12 днів. Профілактика захитування. Доза становить 250−500 мг за одну годину до передбачуваного початку хитавиці або при появі перших симптомів захитування. При яскраво виражених симптомах (наприклад, блювання) застосування лікарського засобу малоефективне. Допоміжний засіб при алкогольному абстинентному синдромі. У перші дні застосовувати по 250−500 мг 3 рази на добу і 750 мг на ніч, потім дозу потрібно поступово знижувати. Діти Заїкання і тики. Діти віком від 8 до 14 років: по 250 мг 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить 2−6 тижнів. Лікарської залежності, синдрому відміни не спостерігалося. У літературі є публікації про окремі випадки толерантності, викликаної терапією фенібутом. Застосовувати внутрішньо після їди. Капсули проковтнути, запиваючи достатньою кількістю води.

З боку імунної системи: частота невідома: реакції гіперчутливості (включаючи кропив’янку, свербіж, еритему, висипання, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, набряк язика). З боку нервової системи: частота невідома: сонливість (на початку прийому лікарського засобу), головний біль і запаморочення (в дозах вище 2 г на добу; зі зменшенням дози зменшуються прояви побічних реакцій). З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома: нудота (на початку прийому лікарського засобу). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома: гепатотоксичність (при тривалому застосуванні високих доз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко: алергічні реакції (висип, свербіж). Є окремі дані про те, що при застосуванні лікарських засобів не відповідно до інструкції у дітей можуть спостерігатися емоційна лабільність і порушення сну.

У терапевтичних дозах фенібут малотоксичний. Симптоми: сонливість, нудота, блювання, запаморочення. При тривалому застосуванні дуже високих доз можливий розвиток еозинофілії, артеріальної гіпотензії, жирової дистрофії печінки, порушення функції нирок. Постмаркетингові дані свідчать, що гостре передозування фенібуту пов’язане з такими симптомами, як депресія (включаючи зниження рівня свідомості, зниження м’язового тонусу, ступор, пригнічене дихання), порушення регуляції температури, артеріальна гіпертензія або гіпотензія та тахікардія. Також повідомлялося про психомоторне збудження, галюцинації, судоми та делірій. Випадки передозування пов’язані із застосуванням лікарських засобів, що містять фенібут, у дозах, які значно перевищують терапевтичну. Лікування: проводити симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій Фенібут можна комбінувати з психотропними лікарськими засобами, знижуючи дозу фенібуту або застосовуваних з ним лікарських засобів. Фенібут посилює та подовжує дію снодійних, наркотичних, антипсихотичних і протипаркінсонічних лікарських засобів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.