Фосфомед гран. орал. саше 3 г

По 8 г гранул (3 г діючої речовини) у саше, 1 саше у картонній коробці.

Гранули для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: однорідний гранульований порошок білого або майже білого кольору з апельсиново-мандариновим запахом.

Фосфоміцин є антибіотиком бактерицидної дії (похідне фосфоновой кислоти). Він інгібує синтез клітинної стінки бактерій, блокуючи один з перших етапів синтезу пептидоглікану.

Фосфоміцин [моно (2-аміно-2-гідроксиметил-1,3-пропандіол) (2R-цис)-(3-метилоксиранiл) фосфонат] – антибіотик, який одержують з фосфонової кислоти та застосовують для лікування інфекцій сечовивідних шляхів.

Фосфоміцин впливає на перший етап синтезу клітинної стінки бактерій.

Структура фосфоміцину аналогічна структурі фосфоенолпірувату. Саме тому він інактивує фермент енолпiрувiл-трансферазу, тим самим необоротно блокуючи конденсацію уридиндифосфат-N-ацетилглюкозаміну з фосфоенолпiруватом, одну з перших стадій синтезу клітинної стінки бактерій. Фосфоміцин може також знижувати адгезію бактерій на епітелії слизової оболонки сечового міхура, яка може бути провокуючим фактором розвитку рецидивуючих інфекцій.

У таблиці нижче представлені дані активності фосфоміцину трометамолу in vitro проти клінічно ізольованих мікроорганізмів. Мінімальна інгібуюча концентрація (МIК) була визначена диско-дифузним методом з використанням дисків фосфоміцину трометамолу 200 мкг.

Мікроорганізми з діаметром зони повного пригнічення > 16 мм (на середовищі Мюллера – Хінтона) класифікувалися як чутливі (що відповідає 200 мкг/мл).

Резистентність/Перехресна резистентність.

Фосфоміцин зберігає свою ефективність щодо найбільш поширених бактерій, виявлених при інфекціях сечовивідних шляхів.

Лише деякі бактерій можуть набути резистентності. Показник резистентності E. coli, яка викликає розвиток неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів, є вкрай низьким.

Велика частина мультирезистентних E. coli та інших ентеробактерій, що продукують БЛРС (бета-лактамази розширеного спектру), чутливі до фосфоміцину. Так само, більшість типів резистентного до метициліну золотистого стафілокока чутливі до фосфоміцину.

До цього часу не було зареєстровано випадків перехресної резистентності з іншими антибактеріальними речовинами. Перехресна резистентність малоймовірна, оскільки фосфоміцин відрізняється від будь-якого іншого антибіотика за хімічною структурою та має унікальний механізм дії.

Клінічна ефективність.

Фосфоміцин володіє широким спектром антибактеріальної дії, в тому числі на більшість грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, що спричиняють інфекції сечовивідних шляхів, а також пенiцилiназопродукуючi штами.

In vivo спостерігається резистентність до Enterobacter spp., Klebsiella spp., Enterococci, Proteus mirabilis, Staph. aureus та Staph. saprophyticus.

Крім того, фосфоміцин знижує адгезію бактерій на епітелії слизової оболонки сечового міхура, яка може бути провокуючим фактором розвитку рецидивуючих інфекцій.

Абсорбція.

Після перорального застосування близько 50 % фосфоміцину швидко всмоктується. Після прийому 50 мг/кг маси тіла, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (tmax) становить 2–2,5 години, а максимальна концентрація у плазмі крові (Crnax) становить 20–30 мкг/мл.

Розподіл.

Зв’язування фосфоміцину з білками плазми крові дуже низьке (менше 5%). Об’єм розподілу становить 1,5–2,4 л/кг маси тіла.

Фосфоміцин проникає через плацентарний бар’єр і виділяється у грудне молоко.

Метаболізм.

Фосфоміцин не метаболізується.

Виведення.

Період напіввиведення (t1/2)з плазми крові становить близько 4 годин. Після одноразового прийому 3 г фосфоміцину концентрація в сечі 1800–3000 мкг/мл досягається через 2–4 години. Терапевтично ефективні концентрації (200–300 мкг/мл) зберігаються до 48 годин після введення. Близько 40–50% дози виводиться із сечею протягом перших 48 годин у незміненому вигляді.

Кінетика в особливих груп пацієнтів.

У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення фосфоміцину сповільнюється відповідно до ступеня функціонального порушення, тоді як t1/2 збільшується (до 50 годин при кліренсі креатиніну 10 мл/хв).

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші антибактеріальні засоби. Фосфомiцин. Код АТХ J01X X01.

При одночасному застосуванні з метоклопрамідом та іншими засобами, що підвищують моторику травного тракту, знижується абсорбція фосфоміцину, що призводить до зниження його рівнів у плазмі крові та сечі.

При прийомі фосфоміцину під час їди рівні фосфоміцину у плазмі крові та сечі також знижуються. Тому рекомендується застосовувати препарат натще або через 2–3 години після їди чи прийому інших препаратів.

Специфічні проблеми при коливаннях МНВ (міжнародного нормованого відношення, INR)

Повідомлялося про численні випадки підвищеної антагоністичної активності антивітаміну К у пацієнтів, які приймають антибіотики. До факторів ризику належать: серйозні інфекції або запалення, літній вік і поганий загальний стан здоров’я. У цих випадках важко визначити, пов'язана зміна МНВ з інфекційним захворюванням чи вона викликана застосуванням фосфоміцину. Проте існують певні класи антибіотиків, застосування яких частіше пов’язують з коливаннями МНВ, зокрема: фторхінолони, макроліди, циклiни, котримоксазол і деякі цефалоспорини.

Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.

діюча речовина: fosfomycin trometamol;

1 саше містить фосфоміцину (в формі трометамолу) 3 г;

допоміжні речовини: сахароза, кремнію діоксид колоїдний безводний, апельсинова есенція, мандаринова есенція, натрію сахарин.

Досліджень не проводилось. Під час застосування препарату можливий розвиток запаморочення, що може впливати швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Період вагітності.

Застосування разових доз для лікування інфекцій сечовивідних шляхів у вагітних жінок не вважається доцільним.

Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої токсичності, що впливає на вагітність, ембріональний розвиток, розвиток плода та/або постнатальний розвиток.

Є лише обмежені дані про безпеку застосування фосфоміцину вагітними жінками. Ці дані не вказують на розвиток вроджених вад або фетальної/неонатальної токсичності фосфоміцину.

У період вагітності застосування препарату можливе у разі необхідності, коли очікуваний ефект терапії для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю.

Фософміцин виділяється у грудне молоко навіть після прийому разової дози. У період годування груддю застосування препарату слід припинити.

Фертильність.

Під час проведення досліджень на тваринах не було виявлено репродуктивної токсичності. Дані щодо пливу на фертильність людини відсутні.

Можливе застосування для лікування гострих неускладнених інфекцій сечового міхура у дівчат віком від 12 років.

Немає достатніх даних щодо застосування препарату з терапевтичною метою хлопцям віком від 12 років, як і достатніх даних щодо застосування препарату з профілактичною метою як хлопчикам, так і дівчатам.

Лiкування гострих неускладнених інфекцій сечового міхура, спричинених чутливими до фосфомiцину мiкроорганiзмами, у жінок та дівчат віком від 12 років.

Для запобігання інфікування чоловіків, яким проводилась біопсія передміхурової залози.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату.
Застосування пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв).

Застосування пацієнтам, що перебувають на гемодіалізі.

Дитячий вік до 12 років.

Препарат призначений для перорального застосування. Вміст саше розчинити у склянці води та одразу випити. Приймати натще бажано перед сном пiсля випорожнення сечового мiхура.

Одночасне вживання їжі уповільнює всмоктування фосфоміцину. Тому бажано застосовувати препарат натще або через 2-3 години після їди.

Препарат в даному дозуванні (3 г) застосовують за показаннями пацієнтам з масою тіла від 50 кг.

Лікування.

Жінкам і дівчатам віком від 12 років з масою тіла від 50 кг слід застосовувати по 1 саше (3 г) одноразово.

Профілактика.

Для запобігання інфікування чоловіків, яким проводилась біопсія передміхурової залози, з масою тіла від 50 кг слід застосовувати по 1 саше (3 г) за 3 години до і через 24 години після втручання.

Особливості застосування

Немає достатніх доказів ефективності застосування фософміцину дітям, оскiльки дозування 3 г не призначене для дітей вiком до 12 років, то препарат не слід застосовувати цій віковій групі.

Під час застосування фосфоміцину можливий розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію та анафілактичний шок, які можуть бути небезпечними для життя (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку таких реакцій слід припинити застосування препарату та провести адекватну терапію. Ніколи не застосовувати препарат повторно.

Застосування антибіотиків, у тому числі фосфомiцину, може призвести до виникнення асоційованої з антибіотиком діареї. Ступінь тяжкості може варіюватися від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Виникнення тяжкої, стійкої та/або кров'яної діареї під час або після (у тому числі через кілька тижнів) закінчення лікування антибіотиками може являти собою симптом діареї, викликаної Clostridium difficile (CDAD). Тому необхідно враховувати вірогідність цього діагнозу у пацієнтів при виникненні сильної діареї під час або після застосування фосфоміцину. У разі підозри або підтвердження діагнозу необхідно негайно почати відповідне лікування. В даному випадку препарати, що інгібують перистальтику, протипоказані.

Ефективні концентрації фосфоміцину в сечі зберігаються до 48 годин при кліренсі креатиніну вище 10 мл/хв.

Препарат містить сахарозу. Хворим на цукровий діабет та тим, хто повинен дотримуватись дієти, слід враховувати, що в 1 саше міститься 2,173 г сахарози. Пацієнтам з непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозним мальабсорбційним синдромом або дефіцитом сахарози-ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.

До найбільш частих побічних реакцій при одноразовому прийомі фосфоміцину належать порушення роботи травного тракту, в основному діарея. Ці явища найчастіше нетривалі та проходять самостійно.

Частота побічних ефектів визначається таким чином: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100 - <1/10); нечасто (> 1/1000 - <1/100); рідко (> 1/10000 - <1/1000); дуже рідко (<1/100000); невідомо (не можна визначити за наявними даними).

У кожній частотній групі побічні реакції представлені в порядку зменшення їх тяжкості.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Дані про передозування фосфоміцину при пероральному способі застосування обмежені.

Симптоми.

Можливі вестибулярні порушення, погіршення слуху, металевий присмак у роті і загальне зниження смакового сприйняття.

Випадки гіпотензії, тяжка сонливість, електролітні порушення, тромбоцитопенія, а також гіпопротромбінемія були зареєстровані при парентеральному введенні фосфоміцину.

Лікування.

У разі передозування слід проводити симптоматичну і підтримувальну терапію. Рекомендується вжити багато рідини для збільшення діурезу.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.

Активний інгредієнт Фосфомеду - фосфоміцинатрометамол - антибіотик широкого спектру, похідне фосфонової кислоти. Фосфомед має бактерицидну дію. Механізм дії пов'язаний із придушенням першого етапу синтезу клітинної стінки бактерій.