Фраксипарін розчин для ін'єкцій, 0,4 мл у шприцах, 10 шт. - Аспен

По 2 попередньо заповнені скляні шприци з автоматичною системою безпеки в блістері; по 5 блістерів у картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий або злегка опалесціюючий, безбарвний або світло-жовтий розчин, що практично не містить видимих часток, під час випуску; від прозорого до слабо опалесціюючого, безбарвний або світло-жовтий, або злегка коричневий або злегка темно-жовтий розчин, що практично не містить видимих часток, наприкінці терміну придатності.

Надропарин низькомолекулярний гепарин (НМГ), у якого антитромботична активність та антикоагулянтна активність стандартних гепаринів не пов'язані між собою. Йому властива більш висока анти-Ха-активність, ніж анти-IIа або антитромбіна активність. Для надропарину співвідношення двох видів активності становить 2,5–4. У профілактичних дозах надропарин не має значного впливу на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ). У терапевтичних дозах надропарин може подовжувати АЧТВ у 1,4 рази порівняно з контрольним часом. Це подовження відображає залишкову антитромбінову активність надропарину.

Біодоступність Після підшкірного введення відбувається швидке всмоктування, що досягає майже 100%; максимальний рівень активності в плазмі крові спостерігається між трьома та четвертими годинами після введення, якщо надропарин вводять 2 рази на день. Якщо надропарин застосовують один раз на добу, цей пік спостерігається між 4 та 6 годинами після введення. Метаболізм Метаболізм переважно відбувається в печінці (десульфатування, полімеризація). Розподіл Після підшкірного введення період напіввиведення анти-Ха-активності у низькомолекулярних гепаринів довший, ніж у нефракціонованих гепаринів. Цей період напіввиведення становить близько 3-4 годин. Що стосується анти-IIа-активності, то вона в плазмі знижується швидше, ніж анти-Ха-активність низькомолекулярних гепаринів. Висновок Виводиться переважно шляхом екскреції нирками, метаболізується незначною мірою. Групи ризику Пацієнти похилого віку У людей похилого віку функція нирок фізіологічно знижена, тому виведення препарату сповільнюється. Це не впливає на дозування та режим введення при профілактичній терапії, якщо ниркова функція таких пацієнтів залишається в прийнятних межах, тобто, коли зниження функції незначне. Перед початком лікування НМГ у пацієнтів віком від 75 років необхідно систематично оцінювати функцію нирок за формулою Кокрофту.

Порушення функції нирок

У фармакокінетичному дослідженні, в якому 5 пацієнтів з помірним порушенням функції нирок, 7 пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та 7 пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, отримували одну дозу надропарину внутрішньовенно, було виявлено кореляцію між кліренсом надропарину та креатиніном. /p>

У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 36 - 43 мл/хв) середня площа під кривою концентрація/час(AUC) та період напіввиведення збільшувалися на 52% та 39% порівняно з такими у здорових добровольців. У цих пацієнтів середній плазматичний кліренс надропарину зменшувався на 63% від норми. У цьому дослідженні спостерігалася широка індивідуальна варіабельність. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10–20 мл/хв) середні AUC та період напіввиведення збільшувалися на 95% та 112% порівняно зі здоровими добровольцями. Плазматичний кліренс у них зменшувався на 50% порівняно з пацієнтами із нормальною нирковою функцією. Пацієнтам, що знаходяться на гемодіалізі, низькомолекулярний гепарин вводився до артеріальної лінії контуру для гемодіалізу у відповідних дозах для запобігання тромбоутворенню в контурі. Між двома сеансами гемодіалізу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок, які перебували на гемодіалізі (кліренс креатиніну 3–6 мл/хв), середні AUC та період напіввиведення збільшувалися на 62% та 65% порівняно зі здоровими добровольцями. Плазматичний кліренс у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок, які перебували на гемодіалізі, зменшувався на 67% у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При передозуванні надходження надропарину в кровотік може призвести до високої анти-Ха-активності, що пов'язано з термінальною нирковою недостатністю.

Антитромботичні засоби. Група гепарину. Код АТХ В01А В06.

Не змішувати з іншими препаратами.

Діюча речовина - надропарин кальцію (1 мл розчину містить 9500 анти-Ха надропарину кальцію; 1 попередньо заповнений шприц (0,4 мл) містить 3800 анти-Ха надропарину кальцію). Допоміжні речовини: розчин кальцію гідроксиду (або соляна кислота розведена), вода для ін'єкцій.

Дослідження на тваринах не показали тератогенного або фетотоксичну ефекту надропаріна. В якості запобіжного заходу профілактичні дози надропарину не слід застосовувати протягом першого триместру вагітності, а терапевтичні дози - протягом усього періоду вагітності. Застосування надропаріна в профілактичних дозах у другому і третьому триместрах вагітності не слід розглядати, крім випадків, коли терапевтична користь переважає можливий ризик. Якщо заплановано проведення епідуральної анестезії, слід тимчасово зупинити, якщо можливо, профілактичне застосування гепарину не менше ніж за 12 годин до анестезії. Дані по екскреції надропарину у грудне молоко обмежені. Однак всмоктування надропаріна в шлунково-кишковому тракті у новонародженого теоретично малоймовірно, тому лікування надропарином не протипоказане при годуванні груддю. Немає клінічних досліджень впливу надропарину на фертильність.

«Фраксипарин ®» не рекомендується для лікування дітей, оскільки недостатньо даних про безпеку та ефективність застосування препарату для визначення дозування для цієї групи пацієнтів.

профілактика тромбоемболічних ускладнень, а саме: у пацієнтів з гострими захворюваннями (такими як гостра серцева недостатність, дихальна недостатність, важкі інфекції або ревматичні захворювання) і зниженою руховою активністю, які мають високий ризик виникнення тромбоемболічних ускладнень; венозної тромбоемболічної хвороби при хірургічних втручаннях, що супроводжуються помірним і високим ризиком ускладнень; профілактика згортання крові в контурі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу (сеанси, які зазвичай тривають ≤ 4-х годин); лікування тромбозу глибоких вен; лікування нестабільної стенокардії та гострого інфаркту міокарда (ГІМ) без патологічного зубця Q на ЕКГ в поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою.

Надропарін протипоказаний в разі: підвищеної чутливості до надропарину або будь-якого з допоміжних речовин; важкої гепарин тромбоцитопенії II типу, викликаної нефракціонованим гепарином або низькомолекулярним гепарином, в анамнезі, а також надропарініндуцірованной тромбоцитопенії в анамнезі; епізодів кровотеч або схильності до кровотеч, пов'язаних з порушеннями гемостазу (дисеміноване внутрішньосудинне згортання може бути винятком із цього правила, якщо не пов'язано з лікуванням гепарином); органічних уражень з ризиком кровотечі (наприклад виразка в активній формі); гострого порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом; відсутності даних при тяжкому порушенні функції нирок (певному кліренс креатиніну <30-ти мл / хвилину за формулою Кокрофта) в терапевтичних дозах для лікування тромбозу глибоких вен, тромбоемболічних явищ, нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q, за винятком застосування при гемодіалізі; епідуральна або спінальна анестезія протипоказані, якщо НМГ застосовується для лікування; гострого інфекційного ендокардиту (за винятком певних ембологенних кардіопатій); препарат протипоказаний пацієнтам дитячого віку (до 18-ти років). У терапевтичних дозах цей препарат взагалі не рекомендується в наступних випадках: гострі періоди великого гострого порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом з порушенням свідомості або без нього; якщо гостре порушення мозкового кровообігу емболіческого генезу, необхідно почекати 72 години перед застосуванням препарату; однак ефективність НМГ в терапевтичних дозах на сьогодні не встановлена ​​незалежно від причини, обсягу ураження і клінічної тяжкості ішемічного інсульту; застосування надропарину в цілому не рекомендується пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок; однак якщо його застосування вважається необхідним в цих випадках, слід врахувати: якщо лікар вважає за доцільне зменшення дози для пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного, враховуючи індивідуальні фактори ризику виникнення кровотеч і тромбоемболічних ускладнень (кліренс креатиніну ≥ 30-ти мл / хвилину і <50-ти мл / хвилину), дозу слід знизити на 25-33%; зниження дози не потрібно для пацієнтів з легким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥ 50-ти мл / хвилину). Також даний препарат в терапевтичних дозах взагалі не рекомендується будь-яким пацієнтам, незалежно від віку, в поєднанні з зазначеними нижче лікарськими засобами: ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для знеболювання, зниження температури та усунення запалення; нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (при системному введенні); декстраном 40 (при парентеральному введенні). У профілактичних дозах надропарин в цілому не рекомендується в наступних випадках: тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну близько 30-ти мл / хвилину за формулою Кокрофта); однак якщо його застосування вважається необхідним в даній ситуації, а також якщо з огляду на індивідуальні фактори ризику виникнення кровотеч або тромбоемболічних ускладнень, зниження дози розцінено особистим лікарем як адекватне, дозу потрібно знизити на 25-33%; внутрішньомозковий крововилив - протягом перших 24-х годин. Також даний препарат в профілактичних дозах взагалі не рекомендується пацієнтам старше 65-ти років в поєднанні з такими лікарськими засобами: ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для знеболювання, зниження температури та усунення запалення; НПЗП (при системному введенні); декстраном 40 (при парентеральному введенні).

Для підшкірного застосування (за винятком гемодіалізу). Дана лікарська форма призначена для дорослих. Не застосовувати для ін'єкцій. Техніка підшкірного введення Не слід видаляти пухирець повітря зі шприца перед ін'єкцією. Надропарін вводять шляхом підшкірної ін'єкції, бажано, щоб при цьому пацієнт був в лежачому положенні. Препарат вводять в підшкірну тканину переднелатеральной і заднелатеральной стінок живота, поперемінно праворуч і ліворуч. Слід повністю ввести голку перпендикулярно, а не під іншим кутом, в складку шкіри, затиснуту між великим і вказівним пальцями виконуючого. Складку шкіри потрібно утримувати протягом виконання ін'єкції. Оскільки існує ризик розвитку ГІТ, під час всього курсу лікування необхідно контролювати кількість тромбоцитів. Профілактика венозної тромбоемболічної хвороби при хірургічних втручаннях Загалом ці рекомендації стосуються часу виконання хірургічних втручань, що проводяться під загальною анестезією. У разі спінальної і епідуральної анестезії слід оцінити доцільність передопераційного введення, враховуючи теоретичне підвищення ризику розвитку спінальної гематоми. Слід дотримуватися спеціальні рекомендації по інтервалах часу між введенням надропаріна і виконанням спінальної / епідуральної анестезії або люмбальної пункції. Кратність введення - одна ін'єкція на добу. Доза, яку вводять, залежить від індивідуального ризику, пов'язаного з кожним пацієнтом і видом хірургічного втручання. Хірургічні операції, які супроводжуються помірним ризиком тромбоутворення. Під час операцій, що супроводжуються помірним ризиком тромбоутворення, і у пацієнтів, які не мають високого ризику тромбоемоболіі, ефективна профілактика тромбоемболічної хвороби забезпечується щоденним введенням 2850 анти-Xa (0,3 мл). Досліджена схема лікування включала введення першої ін'єкції за 2 години до втручання. Хірургічні операції, які супроводжуються високим ризиком тромбоутворення. Операції на тазостегновому або колінному суглобах: дозу надропарину підбирають в залежності від маси тіла пацієнта. Вводиться один раз на добу по: 38 анти-Ха / кг: передопераційна, тобто за 12 годин до операції; післяопераційні, через 12 годин після завершення операції, а потім один раз на добу протягом перших трьох днів після операції; 57 анти-Ха / кг починаючи з 4-го дня після операції. Інші ситуації. Якщо існує підвищений ризик тромбоемболічних ускладнень, пов'язаний з видом оперативного втручання (особливо при операціях в онкології) і / або з самим пацієнтом (особливо при тромбоемболічної хвороби в анамнезі), достатня доза надропаріна становить 2850 МО (0,3 мл). Тривалість лікування. Лікування НМГ в поєднанні з загальноприйнятими техніками еластичною компресії нижніх кінцівок потрібно продовжувати до тих пір, поки пацієнт не зможе активно і повноцінно пересуватися: при загальних хірургічних втручаннях тривалість лікування НМГ не повинна перевищувати 10 днів, крім окремих випадків високого ризику венозних тромбоемболічних ускладнень, пов'язаних з пацієнтом; якщо ризик венозних тромбоемболічних ускладнень зберігається після завершення рекомендованої тривалості лікування, слід розглянути продовження профілактичної терапії, за допомогою пероральних антикоагулянтів. Однак клінічна користь тривалого лікування НМГ або АВК поки не вивчена. Профілактика венозної тромбоемболічної хвороби у пацієнтів з гострими захворюваннями Надропарін вводять підшкірно один раз на добу. Дозу потрібно підбирати в залежності від маси тіла пацієнта відповідно. Лікування потрібно продовжувати протягом всього періоду наявності ризику тромбоемболії. Доза, яку вводять один раз на добу: маса тіла <70-ти кг - 0,4 мл; маса тіла> 70-ти кг - 0,6 мл. Доза може бути знижена до 0,3 мл (2800 анти-Ха) для пацієнтів похилого віку. Профілактика згортання крові в контурі екстракорпорального кровообігу / під час гемодіалізу Внутрішньосудинне введення (в артеріальну лінію контуру діалізу). Пацієнтам, які регулярно проходять гемодіаліз, для запобігання утворення згустків крові в контурі внепочечного очищення крові до артеріальної лінії контуру діалізу вводять препарат в дозі 65 МО / кг на початку сеансу. Ця доза, яка вводиться одноразово внутрішньосудинно болюсно, призначена тільки для сеансів діалізу тривалістю 4 години або менше і має бути в подальшому скоригована з урахуванням значної варіабельності між пацієнтами та ефектів у самого пацієнта. Загальні рекомендації дозування в залежності від маси тіла пацієнта (обсяг препарату «Фраксипарин ®» на один сеанс): <51-го кг - 0,3 мл; 51-70 кг - 0,4 мл; > 70-ти кг - 0,5 мл. Надалі дозу слід скоригувати відповідно до індивідуальних потреб кожного пацієнта і технічним умовам діалізу. У пацієнтів з ризиком кровотечі сеанси діалізу можуть супроводжуватися використанням тільки половини дози. Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) При будь-якій підозрі на ТГВ цей діагноз слід швидко підтвердити шляхом проведення відповідних обстежень. Кратність введення - дві ін'єкції на добу (тобто кожні 12 годин). Доза, яку вводять. Разова доза становить 85 МО анти-Ха / кг. Дозування НМГ згідно маси тіла досліджувався у пацієнтів, маса тіла яких більше 100 кг або менше 40 кг. У пацієнтів з масою тіла більше 100 кг ефективність лікування НМГ може бути знижена, у пацієнтів з масою тіла менше 40-ка кг підвищується ризик кровотечі. Потрібен особливий клінічний нагляд. Загальні рекомендації дозування в залежності від маси тіла пацієнта складають 0,1 мл / 10 кг кожні 12 годин. Введений обсяг регулюється переміщенням поршня відповідним чином, при цьому шприц тримають вертикально. Тривалість лікування ТГВ. При лікуванні НМГ слід якомога раніше переходити на терапію пероральними антикоагулянтами, якщо не існує протипоказань для цього. Тривалість лікування НМГ не повинна перевищувати 10 днів, включаючи період стабілізації при переході на АВК, за винятком випадків, коли виникають труднощі стабілізації. Таким чином, лікування пероральними антикоагулянтами слід починати якомога раніше. Лікування нестабільної стенокардії / інфаркту міокарда без патологічного зубця Q Надропарін вводять підшкірно 2 рази на добу (кожні 12 годин) в разовій дозі 86 МО анти-Ха / кг в поєднанні з аспірином (рекомендоване дозування: 75-325 мг внутрішньо після мінімальної навантажувальної дози 160 мг). Початкову дозу потрібно вводити у вигляді болюсної ін'єкції з подальшим підшкірним введенням 86 анти-Ха / кг. Наступні дози вводити підшкірно. Рекомендована тривалість лікування становить близько 6 днів до клінічної стабілізації пацієнта, розрахунок дози базується на масі тіла пацієнта. У разі необхідності проведення тромболітичної терапії при відсутності клінічних даних про одночасний прийом надропаріна і тромболітиків рекомендується перервати лікування надропарином і лікувати пацієнта за звичайною схемою.

Кров і лімфатична система: дуже часто (≥ 1/10) - кровотечі різних локалізацій, що виникають переважно при: супутніх факторах ризику: органічні ураження зі схильністю до кровоточивості, певні комбінації препаратів, вік, порушення функції нирок, недостатня маса тіла; недотриманні терапевтичних параметрів, до яких відноситься тривалість лікування і корекція дози відповідно до маси тіла. Гепатобіліарна система: часто (≥ 1/100 та <1/10) - підвищення рівня печінкових трансаміназ, зазвичай оборотне.

Випадкове передозування при підшкірному введенні великих доз НМГ може призвести до геморагічних ускладнень. Потрібно визначити кількість тромбоцитів та інші показники коагуляції. Незначні кровотечі дуже рідко вимагають специфічного лікування, зазвичай досить зменшення або відстрочення введення чергової дози надропарину. При важких кровотечах іноді показано застосування протаміну сульфату. Повністю нейтралізувати анти-Ха-активність, проте, неможливо. Крім того, через кінетики абсорбції НМГ така нейтралізація може мати тимчасовий характер, тому потрібно розділити повну розраховану дозу протаміну на декілька ін'єкцій (від 2-х до 4-х), які вводять протягом 24-х годин. Проковтування, навіть у великих дозах, НМГ (такі випадки не зареєстровані) теоретично не призводить до тяжких наслідків, оскільки абсорбція кошти на шлунковому і кишковому рівнях дуже низька.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C, в недоступному для дітей місці. Не зберігати в холодильнику. Чи не заморожувати.

Фраксипарин розчин для ін'єкцій використовується для профілактики тромбоемболічних ускладнень, згортання крові, для лікування тромбозу глибоких вен, нестабільної стенокардії та гострого інфаркту міокарда (ГІМ) без патологічного зубця Q на ЕКГ.