Фуніт капсули по 100 мг, 4 шт.

По 4 капсули у блістері. По 1 блістеру у картонній коробці.

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули з кришечкою рожевого кольору та корпусом коричневого кольору, що містять сферичні мікропелети від білого до майже білого кольору.

Ітраконазол - похідне триазолу, має широкий спектр дії.

Ітраконазол пригнічує синтез ергостеролу у клітинах грибів. Ергостерол є важливим компонентом клітинної мембрани грибка, пригнічення його синтезу забезпечує протигрибковий ефект.

Щодо ітраконазолу, граничні значення встановлені лише Candida spp. Для поверхневих мікотичних інфекцій (CLSI M27-A2, граничні значення не встановлені за методологією EUCAST). Граничні значення CLSI: чутливі ≤ 0,125; чутливі дозозалежні 0,25-0,5 та резистентні ≥ 1 мкг/мл. Граничні значення не було встановлено для міцеліальних грибів.

Ітраконазол пригнічує зростання широкого спектру грибків, патогенних для людини в концентраціях, зазвичай, ≤ 1 мкг/мл. Вони включають: дерматофіти (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджі (Candida spp., включаючи C. albicans, C. tropicalis, C. Parapsilosis та C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp. Geotrichum spp.,), Aspergillus spp., Histoplasma spp., включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis, Pseudallescheria boydii, Penicillium marneffei та інші різновиди дріжджів та грибків.

Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis загалом найменш чутливими видами Candida, а деякі ізоляти демонструють резистентність до ітраконазолу in vitro.

Головними типами грибків, що не пригнічуються ітраконазолом, є зигоміцети (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp., та Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium proliferans та Scopulariopsis spp.

Резистентність до азолів розвивається повільно і зазвичай є результатом кількох генетичних мутацій. Механізми, вже описані, включають надмірну експресію ERG11, що кодує 14-деметилази (фермент-мішень), точкові мутації в ERG11, що призводять до зниження афінності 14-деметилази до ітраконазолу і/або надлишкової грибкових клітин (а саме – видалення ітраконазолу з його мішені). Перехресна резистентність серед лікарських засобів представників класу азолів спостерігалася в межах різновиду Candida, проте резистентність до одного з представників класу не обов'язково означає наявність резистентності до інших азолів. Повідомлялося про ітраконазол-резистентні штами Aspergillus fumigatus.

Загальні фармакокінетичні характеристики

Пік концентрації в плазмі після перорального застосування ітраконазолу досягається в межах від 2 до 5 годин. Внаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол акумулюється у плазмі після багаторазового застосування. Стан рівноважної концентрації, як правило, досягається протягом 15 днів, зі значеннями максимальної концентрації 0,5 мкг/мл, 1,1 мкг/мл та 2,0 мкг/мл після застосування 100 мг 1 раз на добу, 200 мг 1 раз на добу та 200 мг 2 рази на добу відповідно. Кінцевий період напіввиведення ітраконазолу загалом варіює від 16 до 28 годин після одноразової дози та збільшується до 34-42 годин після застосування кількох доз. Після припинення лікування концентрація ітраконазолу знижується до рівня, який майже не виявляється у плазмі протягом 7-14 днів, залежно від дози та тривалості лікування. Середній кліренс ітраконазолу після внутрішньовенного застосування становить 278 мл/хв. Завдяки насичуваному печінковому метаболізму при високих дозах кліренс ітраконазолу знижується.

Абсорбція

Ітраконазол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальні плазмові концентрації незміненого лікарського засобу після застосування капсул внутрішньо досягаються протягом 2-5 годин. Біодоступність ітраконазол становить 55%. Максимальна біодоступність при вживанні спостерігається при застосуванні відразу після вживання висококалорійної їжі.

Абсорбція капсул ітраконазолу знижена у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлунка, пацієнтів, які приймають препарати - супресори виділення шлункової кислоти (антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи), або у пацієнтів з ахлоргідрією, спричиненою певними хворобами (див. розділи &la застосування &"Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»). Абсорбція ітраконазолу натще у таких пацієнтів збільшується, якщо капсули Фуніт® застосовують з напоями з підвищеною кислотністю (наприклад, недієтичною колою). При застосуванні одноразової дози 200 мг капсул Фуніт® натщесерце з недієтичною колою після застосування ранитидину, антагоніста Н2-рецепторів, абсорбція ітраконазолу порівнянна з такою, що спостерігається після застосування капсул Фуніт® окремо.

Концетрація ітраконазолу після застосування капсул нижче, ніж після застосування розчину орального в тій же дозі (див. розділ «Особливості застосування»).

Розподіл

Більша частина ітраконазолу зв'язується з білками плазми крові (99,8%), у чому альбумін є головним сполучним компонентом (99,6% для гідроксиметаболіту). Також він має високу афінність до жирів. Лише 0,2% ітраконазолу в крові залишається у вигляді незв'язаної речовини. Об'єм розподілу ітраконазолу досить значний (700 л), з чого можна припустити його великий розподіл у тканинах: концентрації в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах були в 2-3 рази вище концентрації в плазмі крові. Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо у шкірі, в 4 рази перевищувало таке у плазмі крові. Концентрації у спинно-мозковій рідині значно нижчі, ніж у плазмі крові, проте була продемонстрована ефективність проти інфекцій, що локалізуються у спинно-мозковій рідині.

Метаболізм

Ітраконазол значною мірою розщеплюється у печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідроксиітраконазол, який має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Концентрації гідроксиітраконазолу в плазмі крові в 2 рази вищі, ніж концентрації ітраконазолу.

Згідно з дослідженнями in vitro, CYP3A4 - головний фермент, залучений до процесу метаболізму ітраконазолу.

Висновок

Приблизно 35% ітраконазолу виводиться у вигляді неактивних метаболітів і близько 54% з калом протягом 1 тижня після застосування дози розчину орального. Виведення ітраконазолу та активного метаболіту гідрокси-ітраконазолу нирками після внутрішньовенного введення становить менше 1% від дози. Виведення незміненої речовини з калом варіюється від 3 до 18%.

Особливі категорії пацієнтів

Печовинна недостатність

Ітраконазол в основному метаболізується у печінці. Фармакокінетичні дослідження із застосуванням одноразової дози 100 мг ітраконазолу (1 капсули 100 мг) було проведено серед 6 здорових та 12 хворих на цироз пацієнтів. Не спостерігалося клінічно значущої різниці AUC∞ між цими двома групами. У пацієнтів з цирозом спостерігалося клінічно значуще зменшення середньої Cmax (47%) та збільшення в 2 рази періоду напіввиведення ітраконазолу (37 ± 17 проти 16 ± 5 годин).

Немає доступних даних щодо тривалого застосування ітраконазолу у пацієнтів з цирозом.

Ниркова недостатність

Дані щодо застосування перорального ітраконазолу у пацієнтів з порушеннями функції нирок обмежені.

Немає доступних даних щодо тривалого застосування ітраконазолу пацієнтам з порушеннями функції нирок. Діаліз не впливає на напіввиведення або кліренс ітраконазолу або гідроксиітраконазолу.

Діти

Дані щодо застосування перорального ітраконазолу дітям обмежені.

Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні тріазолу. Код АТХ J02A C02.

Ітраконазол переважно метаболізується цитохромом CYP3A4. Інші препарати, які метаболізуються цим шляхом або модифікують активність CYP3A4, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Ітраконазол також може впливати на фармакокінетику інших субстанцій. Ітраконазол є потужним інгібітором CYP3A4 та P-глікопротеїну. При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами слід також керуватися інструкціями щодо застосування цих лікарських засобів за інформацією про шляхи метаболізму та можливу необхідність корекції доз.

Лікарські засоби, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові

Лікарські засоби, що знижують кислотність шлунка (препарати, які нейтралізують кислоту, такі як гідроксид алюмінію, або супресори виділення кислоти, такі як антагоністи H2-рецепторів та інгібітори протонної помпи), впливають на абсорбцію ітраконазолу з капсул. Слід бути обережними при одночасному застосуванні вказаних нижче лікарських засобів і капсул ітраконазолу:

• при одночасному застосуванні ітраконазолу та лікарських засобів, що знижують кислотність, капсули Фуніт® слід застосовувати з напоями з підвищеною кислотністю, такими як недієтична кола;
• лікарські засоби, що нейтралізують кислоту (наприклад, гідроксид алюмінію) слід застосовувати не менш ніж за 1 годину до або через 2 години після застосування капсул Фуніт&;
• слід контролювати рівень протигрибкової активності та у разі потреби збільшувати дозу ітраконазолу.

Одночасне застосування ітраконазолу з потужними індукторами ферменту СYРЗА4 призводить до зниження біодоступності ітраконазолу та гідрокси-ітраконазолу, наслідком чого є значне зменшення ефективності лікування. Ці лікарські засоби включають:

• антибактеріальні: ізоніазид, рифабутин (також у підрозділі «Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол»), рифампіцин;
• протисудомні: карбамазепін (також у підрозділі «Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол»), фенобарбітал, фенітоїн;
• противірусні: ефавіренз, невірапін.

Одночасне застосування потужних індукторів ферменту СYРЗА4 з ітраконазолом не рекомендується. Не слід починати застосування вищезгаданих ліків за 2 тижні до, під час та протягом 2 тижнів після лікування ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли можлива користь значно переважає потенційний ризик. Слід ретельно контролювати рівень протигрибкової активності та при необхідності збільшити дозу ітраконазолу.

Лікарські засоби, які збільшують концентрацію ітраконазолу у плазмі крові.

Потужні інгібітори ферменту CYP3A4 можуть збільшити біодоступність ітраконазолу. Наприклад:

• антибактеріальні: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин;
• противірусні: ритонавір-посилений дарунавір, ритонавір-посилений фосампренавір, індинавір, ритонавір (також у підрозділі «Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол»).

Ці препарати слід застосовувати з обережністю при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Таких пацієнтів слід ретельно обстежити щодо ознак або симптомів збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та у разі потреби зменшити дозу ітраконазолу. Рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі.

Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол

Ітраконазол та його основний метаболіт гідрокси-ітраконазол можуть пригнічувати метаболізм препаратів, що метаболізуються ферментом CYP3A4 та транспортування ліків P-глікопротеїн, що може призвести до збільшення концентрації цих ліків та/або їх метаболітів у плазмі крові. Таке підвищення плазмових концентрацій може призвести до посилення або подовження терапевтичного ефекту та виникнення побічних реакцій. Протипоказано призначення ітраконазолу та ліків, які метаболізуються CYP3A4 та подовжують інтервал QT, оскільки це може призвести до виникнення шлуночкових тахіаритмій, включаючи випадки тріпотіння-мерехтіння шлуночків із летальним кінцем. Після припинення лікування концентрація ітраконазолу знижується до рівня, який майже не виявляється в плазмі, протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори ферменту CYP3A4, відміна препарату повинна бути поступовою. Особливо це стосується лікарських засобів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.

Супутні лікарські засоби згруповані в наступні категорії:

Протипоказано: ні в якому разі не застосовувати одночасно або раніше ніж через 2 тижні після закінчення лікування ітраконазолом.

Не рекомендується: застосування цих лікарських засобів одночасно і протягом 2 тижнів після припинення лікування ітраконазолом слід уникати, крім випадків, коли користь від лікування перевищує можливий ризик виникнення побічних реакцій. Якщо одночасного застосування не можна уникнути, таких пацієнтів слід ретельно обстежити на появу ознак або симптомів збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу і в разі необхідності зменшувати дозу ітраконазолу. Рекомендується контролювати рівень концентрації ітраконазолу у плазмі.

Застосовувати обережно ретельний моніторинг рекомендується у разі одночасного застосування з ітраконазолом. Таких пацієнтів слід ретельно обстежити щодо ознак або симптомів збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та у разі потреби зменшувати дозу ітраконазолу. Рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі.

Приклади ліків, концентрація яких збільшується при одночасному застосуванні з ітраконазолом, наведено у таблиці з відповідними рекомендаціями.

a Див. «Лікарські засоби, що знижують концентрацію ітраконазолу в плазмі крові».

b Див. «Лікарські засоби, які підвищують концентрацію ітраконазолу в плазмі крові».

Лікарські засоби, концентрацію яких знижує ітраконазол

Одночасне застосування ітраконазолу з мелоксикамом знижує концентрацію останнього. Мелоксикам слід застосовувати з обережністю при одночасному застосуванні з ітраконазолом та контролювати терапевтичну чи побічну дію. Рекомендується коригувати дозу мелоксикаму.

Діти

Дослідження щодо лікарської взаємодії проводилися лише за участю дорослих добровольців.

Діюча речовина: itraconazole;

1 капсула містить ітраконазолу 100 мг

допоміжні речовини: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000;

Нейтральні мікропелети: цукор сферичний, крохмаль кукурудзяний

желатинова капсула: азорубін (Е 122), патентований синій V (Е 131), титану діоксид (Е 171), карамель (Е 150), желатин.

Досліджень щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Слід пам'ятати про можливість виникнення побічних реакцій, як запаморочення, розлади зору та втрата слуху (див. розділ «Побічні реакції»), що може призвести до негативних наслідків під час керування автотранспортом та роботи з механізмами.

Вагітність

Фуніт® не слід призначати вагітним, крім випадків системних лейкозів, які загрожують життю, коли потенційна користь для матері перевищує ризик негативного впливу на плід (див. розділ «Протипоказання»).

У дослідженнях на тваринах ітраконазол виявив репродуктивну токсичність.

Дані щодо застосування препарату Фуніт® у період вагітності обмежені. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки аномалій розвитку. Ці випадки включали вади розвитку скелета, сечостатевого тракту, серцево-судинної системи та органів зору, а також хромосомні аномалії та множинні вади розвитку. Причинний зв'язок із капсулами Фуніт® не встановлено.

Епідеміологічні дані щодо впливу препарату Фуніт® у І триместрі вагітності (переважно у пацієнток, які отримували його для короткочасного лікування вульвовагінального кандидозу) не виявили збільшеного ризику вад розвитку в порівнянні з жінками, не застосовували препарати з тератогенним ефектом.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку, які приймають капсули Фуніт®, слід застосовувати надійні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до першої менструації після його завершення.

Період годування груддю

Дуже незначні кількості ітраконазолу проникають у грудне молоко. Тому в період годування груддю необхідно зіставити можливий ризик для дитини з очікуваною користю від лікування Фуніт® для матері. У сумнівних випадках жінці слід припинити годування груддю.

Застосування лікарського засобу Фуніт® дітям не рекомендується.

• Вульвовагінальний кандидоз;
• висівковий лишай;
• дерматомікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), наприклад, дерматофітія стоп, паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба, дерматофітіла
• орофарингеальний кандидоз;
• оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами;
• гістоплазмоз;
• системні мікози (у випадках, коли протигрибкова терапія першої лінії не може бути застосована або у разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами, що може бути обумовлено наявною патологією, нечутливістю патогену або токсичністю препарату):

• • аспергільоз та кандидоз;
  • криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт): лікування імунослаблених пацієнтів з криптококозом і всіх пацієнтів з криптококозом центральної нервової системи;
  • підтримуюча терапія у пацієнтів зі СНІДом з метою запобігання рецидиву наявної грибкової інфекції.

Фуніт® також може призначатися для профілактики грибкової інфекції у пацієнтів із тривалою нейтропенією у випадках, коли стандартна терапія недостатня.

Капсули Фуніт® протипоказані пацієнтам із відомою гіперчутливістю до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Протипоказано одночасне застосування лікарського засобу Фуніт® та субстратів CYP3A4. Одночасне застосування може спричинити підвищення концентрацій цих лікарських засобів у плазмі крові, що може призвести до посилення або пролонгації терапевтичних та побічних реакцій та станів, які можуть потенційно загрожувати життю. Наприклад, збільшені концентрації цих лікарських засобів можуть призвести до подовження інтервалу QТ та вентрикулярних тахіаритмій, включаючи випадки тріпотіння-мерехтіння шлуночків, аритмії з потенційним летальним кінцем. Дані лікарські засоби вказані в розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Протипоказане застосування капсул Фуніт® пацієнтам із шлуночковою дисфункцією, такою як застійна серцева недостатність або застійна серцева недостатність в анамнезі, за винятком лікування інфекцій, що загрожують життю (див. розділ «Особливості застосування»).

Не слід застосовувати капсули Фуніт® у період вагітності, за винятком лікування станів, що загрожують життю матері (див. Розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Капсули Фуніт® застосовувати внутрішньо відразу після їди для забезпечення максимальної абсорбції. Капсули слід ковтати повністю.

Схеми лікування дорослих для кожного показання такі:

Оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 1-4 тижні після закінчення лікування інфекцій шкіри, вульвовагінальних та орофарингеальних кандидозів, та через 6-9 місяців після завершення лікування інфекції нігтьових пластинок. Це пов'язано з тим, що виведення ітраконазолу з тканин шкіри, нігтів та слизових оболонок відбувається повільніше, ніж із плазми.

Тривалість лікування системних грибкових уражень слід коригувати залежно від мікологічної та клінічної відповіді на терапію.

1 Тривалість лікування слід коригувати залежно від клінічної відповіді. Порушення абсорбції у пацієнтів зі СНІДом та нейтропенією може призвести до низької концентрації ітраконазолу в крові та зниження ефективності. У таких випадках рекомендується моніторинг рівня ітраконазолу в крові та в необхідності збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу.

Пацієнти похилого віку

Застосування лікарського засобу Фуніт® пацієнтам похилого віку не рекомендується.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Біодоступність препарату при пероральному застосуванні може бути знижена у пацієнтів з нирковою недостатністю, слід розглянути питання про коригування дози.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Ітраконазол в основному метаболізується у печінці. Кінцевий період напіввиведення ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки дещо подовжений. Біодоступність при пероральному застосуванні у пацієнтів із цирозом дещо зменшена. Слід розглянути питання про коригування дози.

Всередині кожного класу частоти побічних реакцій зазначені у порядку зменшення серйозності. Частота визначається як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10 000, <1/1000 ), дуже рідко (˂ 1/10 000), невідомо (не може бути встановлено з наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко - лейкопенія невідомо - нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; невідомо - анафілактичні, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба.

З боку метаболізму: невідомо - гіпокаліємія, гіпертригліцеридемія.

З боку нервової системи: нечасто - головний біль, запаморочення, парестезії; рідко – гіпестезія; невідомо – периферична нейропатія.

З боку органу зору: рідко – порушення зору; невідомо - помутніння зору, диплопія.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: рідко – тиніт; невідомо - тимчасова чи стійка втрата слуху.

З боку серця: невідомо - застійна серцева недостатність.

З боку дихальної системи: рідко - диспное невідомо - набряк легень.

З боку травної системи: часто - біль у животі, нудота нечасто - блювання, діарея, запор, диспепсія, дисгевзія, метеоризм рідко - панкреатит.

З боку травної системи: рідко - гіпербілірубінемія, підвищення рівня аланінамінотранферази, аспартатамінотрансферази; рідко – підвищення рівня печінкових ферментів невідомо – гостра печінкова недостатність, гепатит, гепатотоксичність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висипання, нечасто - кропив'янка, алопеція, свербіж невідомо - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, мультиформна пустельоз дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, світлочутливість.

З боку кістково-м'язової системи: невідомо - міалгія, артралгія.

З боку сечовивідної системи: рідко - півлакіурія; невідомо - нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – порушення менструального циклу; невідомо - еректильна дисфункція.

Загальні порушення: нечасто - набряки рідко - пірексія.

Інфекції та інвазіі: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, синусит.

Повідомлень про випадки передозування немає.

Якщо трапилося випадкове передозування, слід вжити низку підтримуючих заходів. Протягом першої години після прийому внутрішньо слід промити шлунок. Якщо виправдано, можна призначити активоване вугілля. Ітраконазол не можна вивести шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ° С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Протигрибковий медичний препарат, який ефективно застосовується у гінекології.