Фурагін таблетки по 50 мг, 30 шт. (10х3)

Таблетки № 10 у блістері, 3 блістери у пачці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, від жовтого до жовтого з помаранчевим відтінком кольору, злегка нерівномірним забарвленням поверхні, допускається наявність вкраплень більш інтенсивного кольору.

Фурагін - нітрофурановий антибактеріальний засіб з бактеріостатичним дією. Ефективний щодо грампозитивних (Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus faecalis) та грамнегативних (Enterobacteriaceae, Klebsiella spp, Escherichia coli) бактерій. Висока бактеріостатичну активність фуразидин пов'язана з наявністю ароматичної нітрогрупи. Резистентність до фуразідину розвивається повільно. Фуразидин пригнічує ферментні системи мікроорганізмів, а також інші біохімічні процеси у бактеріальній клітині, що, у свою чергу, до порушення цитоплазматичної мембрани та клітинної оболонки бактерії.

Абсорбція. Фуразидин добре всмоктується з травного тракту. Абсорбція препарату в основному проходить з дистального відділу тонкого кишечнику шляхом пасивної дифузії (перевищує абсорбцію з проксимального відділу у кілька разів). Після одноразової дози
200 мг максимальна концентрація фуразидину досягається у плазмі крові через 30 хвилин, зберігається на цьому рівні протягом 1 години, потім повільно знижується. Бактеріостатична концентрація фуразидину у плазмі крові зберігається протягом 8-12 годин. Фуразидин зв’язується з білками плазми крові.
Метаболізм/елімінація. 10 % прийнятої дози трансформується у печінці та нирках. При порушенні функції нирок відбувається біотрансформація більшої частини застосованої дози. Період напіввиведення фуразидину короткий (близько 1 години). Фуразидин виводиться нирками, переважно шляхом канальцевої секреції (85 %). 8-13 % фуразидину потрапляють у сечу у незміненому вигляді, де його концентрація у середньому у багато разів перевищує мінімальну концентрацію для більшості чутливих бактерій. Максимальна концентрація фуразидину в сечі – 5,7 мкг/мл.
Фуразидин добре проникає крізь плацентарний бар’єр.

Протимікробні засоби для системного застосування. Похідні нітрофурану. Фуразидин. Код АТХ J01X E03.

Засоби, які олужнюють сечу, зменшують терапевтичний ефект Фурагіну (пришвидшують виведення фуразидину з сечею).
Засоби, які підкислюють сечу (кислоти, у тому числі аскорбінова кислота, а також кальцію хлорид), збільшують концентрацію фуразидину в сечі (сповільнюється його виведення з сечею) і таким чином посилюється лікувальний ефект препарату, але при цьому зростає ризик збільшення токсичності.
Застосування одночасно з левоміцетином, ристоміцином та сульфаніламідами посилює пригнічення кровотворення.
Через антагонізм дії Фурагіну з хінолонами (налідиксовою кислотою, оксоліновою кислотою, норфлоксацином) слід уникати одночасного застосування цих препаратів.
Застосування пробенециду і сульфінпіразону зменшує виведення фуразидину, що збільшує ризик розвитку небажаних побічних явищ і токсичності.
Одночасне застосування Фурагіну і антацидів (які містять магнію трисилікат) зменшує абсорбцію фуразидину.
При нирковій недостатності не рекомендується застосовувати одночасно Фурагін з аміноглікозидами. Антибактеріальна дія Фурагіну значно посилюється при одночасному застосуванні з антибіотиками (пеніциліни і цефалоспорини), добре комбінується з тетрацикліном та еритроміцином.
Під час лікування не можна вживати алкоголь, оскільки алкоголь може посилювати вираженість побічних ефектів (посилене серцебиття, біль у ділянці серця, головний біль, нудота, блювання, судоми, зниження артеріального тиску, гарячка, тривожність).

Діюча речовина: 1 таблетка містить фуразидину, у перерахуванні на 100 % речовину 50 мг.
Допоміжні речовини: целлактоза-80 (суміш лактози моногідрату та целюлози мікрокристалічної у співвідношенні 3:1), крохмаль картопляний, магнію стеарат, полісорбат-80.

Зазвичай препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, але особам, у яких протягом лікування виникають запаморочення, сонливість або інші побічні ефекти з боку центральної нервової системи, слід дотримуватися обережності.

Протипоказане застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовувати дітям.

Гострі та хронічні інфекції сечовивідних шляхів: пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, післяопераційні інфекції сечостатевої системи.

• Підвищена чутливість до фурагіну, до похідних групи нітрофурану або до допоміжних речовин препарату;
• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
• тяжка печінкова недостатність;
• поліневропатія (у тому числі діабетична);
• недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гемолізу);
• порфірія (захворювання, спричинені порушенням обміну продуктів розпаду гемоглобіну);
• рідкісна вроджена непереносимість галактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
• дефіцит сахарази/ізомальтази/лактази, непереносимість лактози;
• пацієнти, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному гемодіалізі.

Препарат приймати внутрішньо, одразу після їжі, запиваючи великою кількістю води.
Дорослим: 100-200 мг (2-4 таблетки) 2-3 рази на добу. Курс лікування становить 7-10 днів залежно від тяжкості захворювання, ефективності лікування, а також від функціонального стану нирок. У разі необхідності курс лікування повторити через 10-15 днів.
Максимальна добова доза – 600 мг.
У разі пропуску прийому препарату чергову дозу слід прийняти одразу, як тільки пацієнт згадає. Не слід приймати подвійну дозу препарату для заміщення пропущеної дози.

Особливості застосування

Класифікація частоти побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

З боку крові: дуже рідко – порушення кровотворення (агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, сонливість; рідко – периферична невропатія; дуже рідко – головний біль, слабко виражена інтракраніальна гіпертензія, неврит, поліневрит.

З боку органів зору: не часто - порушення зору.

З боку дихальної системи: рідко – гострі та хронічні легеневі реакції. Гостра легенева реакція розвивається стрімко і проявляється тяжкою задишкою, лихоманкою, болем у грудній клітці, кашлем з/без мокротинням, еозинофілією (підвищення кількості еозинофілів у крові).

Можлива одночасна з гострою легеневою реакцією поява висипань на шкірі, сверблячки, кропив'янки, міалгії (м'язові болі), ангіоневротичного набряку (набряк обличчя, шиї, тканин порожнини рота та гортані). В основі гострої легеневої реакції лежить реакція підвищеної чутливості, яка може розвиватися протягом кількох годин, рідше – протягом хвилин.

Гостра легенева реакція має зворотний характер і зникає при припиненні прийому препарату. Хронічна легенева реакція може розвиватися через тривалий проміжок часу після припинення лікування нітрофуранами (зокрема фуразидин). Характерно поступове наростання задишки, прискорене дихання, нестабільна лихоманка, еозинофілія, прогресуючий кашель та інтерстиціальний пневмоніт та/або фіброз легень.

З боку травного тракту: рідко - зниження апетиту, метеоризм нудота поодинокі - блювання, діарея рідкісні - панкреатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко - папульозні висипання, свербіж дуже рідко - ангіоневротичний набряк, кропив'янка, дерматит, мультиформна еритема.

З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія (біль у суглобах).

Загальні порушення: рідко – слабкість, підвищення температури тіла, тимчасове випадання волосся.

З боку травної системи: дуже рідко – холестатична жовтяниця, гепатит, порушення функції печінки.

Фурагін забарвлює сечу у темно-жовтий або коричневий колір.

Для зменшення побічних явищ рекомендується приймати вітаміни групи В, антигістамінні препарати та вживати велику кількість рідини. У разі виражених побічних реакцій слід зменшити дозу або припинити прийом препарату.

Якщо під час прийому препарату виникли побічні реакції, які не вказані в інструкції для медичного застосування, необхідно інформувати лікаря.

Зазвичай токсичні прояви можливі у хворих із порушеннями функції нирок.
Симптоми: головний біль, запаморочення, депресія, периферичний поліневрит, алергічні реакції (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазми), нудота, блювання, гемолітична анемія (у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), мегалобластична анемія, рідко − порушення функції печінки.
Лікування: відміна лікарського засобу, вживання великої кількості рідини, застосування ентеросорбентів, антигістамінних засобів, вітамінів групи В (тіаміну бромід). Терапія симптоматична. У важких випадках – гемодіаліз. Специфічного антидоту немає.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Протимікробний засіб для системного застосування.