Гіприл-А №30 таблетки

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в коробці з картону.

Таблетки

основні фізико-хімічні властивості:  світло-рожеві, круглі, плоскі пігулки, зі скошеними краями, з розподільною рисою на одній стороні;

Амлодипін - блокатор кальцієвих каналів групи дигідропіридину, який інгібує трансмембранне перенесення іонів кальцію в клітини міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії препарату обумовлений розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії не встановлено, але відомо, що амлодипін зменшує ішемію міокарда. Амлодипін розширює периферичні артеріоли та знижує ОПСС. Оскільки частота серцевих скорочень практично не змінюється, зменшення навантаження на серце призводить до зниження потреби в кисні. Механізм дії амлодипіну також включає розширення головних коронарних артерій і коронарних артеріол як в незмінених, так і ішемізованих зонах міокарда.

Лізиноприл відноситься до інгібіторів АПФ, знижує рівень ангіотензину II та альдостерону в плазмі. Під дією препарату зменшується периферичний опір судин, може збільшитись хвилинний об'єм крові, при цьому частота серцевих скорочень практично не змінюється, а нирковий кровотік може посилюватись.

Ефективність препарату зберігається при тривалому застосуванні. Синдром скасування не є характерним.

Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується в травному тракті незалежно від їди, при цьому максимальна концентрація в плазмі досягається через 6-12 годин. Біодоступність амлодипіну становить 60-65%. Об'єм розподілу препарату становить близько 20 л/кг. 97,5% амлодипіну пов'язують із білками плазми крові. Амлодипін добре проникає в органи та тканини організму. Стійка концентрація амлодипіну в плазмі досягається через 7-8 діб безперервного застосування препарату. Амлодипін біотрансформується у печінці до неактивних метаболітів. Амлодипін виводиться з організму із сечею 10% дози – у незміненому вигляді та 60% – у вигляді неактивних метаболітів. Виведення метаболітів амлодипіну є двофазним, період напіввиведення в середньому становить 35-50 годин.

Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У разі порушення функції печінки термін напіввиведення амлодипіну збільшується.

При пероральному застосуванні лізиноприл добре всмоктується у травному тракті незалежно від їди. Не зв'язується з іншими білками сироватки, крім АПФ. Антигіпертензивний ефект спостерігається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо, досягає максимуму через 6 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від дози.

В організмі не метаболізується, виділяється нирками. Період напіввиведення – 12:00.

Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Код АТС C09В В03.

Амлодипін. Клінічно значущої взаємодії амлодипіну з азидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальними препаратами нітрогліцерину, не стероїдними протизапальними засобами, антибіотіками.

При поєднаному застосуванні циметидину та амлодипіну фармакокінетичні показники останнього не змінюються.

У здорових добровольців застосування амлодипіну істотно не змінювало впливу варфарину на протромбіновий час.

Результати досліджень in vitro з використанням плазми людини свідчать про те, що амлодипін не впливає на зв'язування з білками дигоксину, фенітоїну, кумарину, індометацину.

За даними фармакокінетичних досліджень, амлодипін не істотно впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину.

Лізиноприл. Особливо слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату з калієм, зберігаючи мідіуретиками (наприклад: спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами, що містять солі калію (підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при Зниженою функцією нирок). Одночасно ці препарати можна призначати тільки після визначення індивідуальної дози для кожного хворого при регулярному контролі рівня калію в плазмі крові, а також функції нирок.

Обережно лізиноприл  слід застосовувати в поєднанні:

• з діуретиками (при додатковому введенні діуретика хворому, якого лікували лізиноприлом, як правило, має місце додатковий антигіпертензивний ефект);
• з іншими антигіпертензивними засобами (посилення ефекту);
• з нестероїдними протизапальними засобами, особливо зіндометацином (антигіпертензивний ефект може зменшитися);
• з літієм (виділення літію може зменшитися, тому необхідно регулярно контролювати рівень літію у сироватці).

Лізиноприл може посилювати ефект алкоголю, а також зменшувати дію діуретиків, що впливають на виділення калію.

1 таблетка містить 5 мг амлодипінуту та 5 мг лізиноприлу ;

інші складові: магнію стеарат, лактоза, крохмаль, повідон, тальк, барвник Понсю-4Р супра.

Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції, на час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, які потребують концентрації уваги.

Лікарський засіб протипоказаний застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у вагітних.

Протипоказаний під час годування груддю.

Препарат протипоказаний (не призначають дітям).

Артеріальна гіпертензія.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, артеріальна гіпотензія. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, викликаний будь-яким блокатором АПФ. Вагітність. Годування груддю. Дитячий вік (ефективність та надійність застосування не встановлені).

Дорослим препарат застосовувати по 1 таблетці 1 раз на добу. Добову дозу, залежно від індивідуальної чутливості, можна збільшити до 2 таблеток на добу (10 мг амлодипіну та 10 мг лізиноприлу).

Оскільки їжа не впливає на всмоктування препарату, таблетки Гіприл-А можна приймати незалежно від їди, тобто до, під час або після їди.

Як правило, комбінований препарат із фіксованою дозою не слід застосовувати для початкової терапії.

Хворим похилого віку рекомендується застосовувати препарат у дозі 1 таблетка на добу. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Хворим із нирковою недостатністю Гіприл-А можна застосовувати у середніх рекомендованих дозах для лікування.

Тривалість лікування встановлюється лікарем залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату.

Для амлодипіну характерні: серцебиття, задишка, припливи, набряки нижніх кінцівок, запаморочення, головний біль, сонливість, почуття втоми, рідко – зміна настрою, астенія, м'язові судоми, міалгія, порушення зору, парестезії, диспептичні симптоми; ; рідко – підвищення рівня печінкових трансаміназ та жовтяниця (обумовлені холестазом), рідко – часте сечовипускання, гінекомастія, імпотенція, рідко – мультиформна еритема, висипання на шкірі, свербіж, набряки, гіперплазія ясен.

Для лізиноприлу найчастіше спостерігаються такі побічні явища: запаморочення, головний біль (у 5 - 6% хворих), почуття слабкості, пронос, сухий кашель (у 3%), нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, висипання на шкірі, біль в грудях (1 - 3%). Інші побічні явища зустрічаються рідше, ніж в 1% випадків.

Реакція надчутливості (ангіо-невротичний набряк) може виникати на обличчі, губах, язиці, надгортаннику, гортані (у 0,1% випадків). У таких випадках слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Застосування антигістамінних препаратів буде корисним для пом'якшення симптомів набряку.

Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути фатальним. Поразка язика, надгортанника, гортані викликає спазм м'язу вдихальних шляхів, тому потрібна негайна адекватна фармакотерапія: підшкірне введення 0,3 - 0,5 мл 0,1% (0,3 - 0,5 мг) або повільне внутрішньовенне введення адреналіну. гідрохлориду, після чого застосовують глюкокортикоїди та антигістамінні препарати.

Лабораторні конфігурації. При прийомі інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) в окремих випадках спостерігали агранулоцитоз; не можна виключити виникнення агранулоциту та при застосуванні лізиноприлу.

Показник гемоглобіну та гематокриту може дещо знизитись при тривалому прийомі препарату.

Гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну та сечовини крові може спостерігатися переважно за наявності хвороби нирок, цукрового діабету або реноваскулярної гіпертонії.

Описано один випадок з артралгією, міалгією, лихоманкою.

Симптоми: виражене розширення периферичних судин, яке може супроводжуватися надмірним зниженням артеріального тиску, серцево-судинним шоком, дисбалансом електролітів, нирковою недостатністю, гіпервентиляцією, тахікардією, прискореним серцебиттям, брадикардією, та кашлем.

Лікування: симптоматична терапія. Хворому необхідно надати горизонтальне положення на спині, здійснювати контроль роботи серця, контролювати артеріальний тиск та показники обміну електролітів та обміну води, а також провести корекцію цих показників у разі потреби. При тяжкій артеріальній гіпотензії треба надати хворому горизонтальне положення з піднятими кінцівками та призначити внутрішньовенне введення розчинів для інфузій, але при неефективності цієї терапії необхідно призначати судинозвужувальні засоби (вазопресори) периферичної дії, якщо не протипоказано їх застосування. Для переривання блокування кальцієвих каналів можна вводити глюконат кальцію.

У зв'язку з тим, що всмоктування амлодипіну є тривалим, може бути ефективним промивання шлунка.

Лізиноприл виводиться з організму при застосуванні гемодіалізу, але амлодипін через велику здатність з'єднуватися з білками плазми не виводиться при проведенні гемодіалізу.

Зберігати при температурі не вище 30 ° З сухим, недоступним для дітей місці.

Комбінований таблетований препарат, який успішно застосовують при гіпертензії артеріальної, стабільної стенокардії.