Глюкофаж XR таблетки прол./д. по 1000 мг №30 (10х3)

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1000 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків та гравіруванням «1000» з одного боку.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози в плазмі крові як натще, так і після їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не викликає гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.

Метформін діє трьома способами:

• приводить до зниження виробництва глюкози в печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• покращує чутливість до інсуліну в м'язах, що призводить до покращення периферичного захоплення та утилізації глюкози;
• затримує всмоктування глюкози в кишечнику.

Метформіну гідрохлорид стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну здатність усіх відомих типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Фармакодинамічні ефекти.

Клінічні дослідження показали, що основною дією метформіну, крім гіпоглікемічного, є стабілізація або незначна втрата маси тіла.

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформінові таблетки з негайним вивільненням мають позитивний ефект на метаболізм ліпідів. Цей ефект був доведений при застосуванні терапевтичних дозувань у контрольованих середньо- або тривалих клінічних дослідженнях: , ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Подібний ефект не спостерігався при застосуванні таблеток пролонгованої дії, імовірно у зв'язку із застосуванням препарату ввечері. Тому також може спостерігатися підвищення вмісту тригліцеридів.

Клінічна ефективність.

Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу.

Програма профілактики діабету (DPP) у дорослих була багатоцентровим, рандомізованим, контрольованим клінічним дослідженням, де оцінювали ефективність впровадження активного способу життя або застосування метформіну для запобігання або затримки розвитку цукрового діабету 2 типу. Критеріями включення були вік ≥25 років , ІМТ ≥24 кг/м ² (≥22 кг/м ² для американців азіатського походження) та порушення толерантності до глюкози плюс рівень глюкози натщесерце 95–125 мг/дл (або ≤125 мг/дл для американських індіанців). Пацієнтам був призначений активний спосіб життя, 2×850 мг метформіну плюс стандартні зміни способу життя або плацебо плюс стандартні зміни способу життя.

Середні вихідні значення для учасників DPP (n=3,234 для 2,8 років) були наступними – вік 50,6±10,7 років, рівень глюкози в плазмі крові натще 106,5±8,3 мг/дл, рівень глюкози в плазмі крові через 2 год після прийому глюкози перорально 164,6±17,0 мг/дл 34,0±6,7 кг/м ² ІМТ. Впровадження активного способу життя разом із застосуванням метформіну здатні значно знизити ризик розвитку цукрового діабету порівняно з плацебо, 58% (95% ДІ 48-66%) та 31% (95% ДІ 17-43%), відповідно.

Перевага впровадження змін способу життя над застосуванням метформіну була більшою у літніх пацієнтів.

Пацієнти, які отримали найбільшу користь від лікування метформіном, були у віці від 45 років з ІМТ, ≥ 35 кг/м ², у яких базовий рівень глюкози через 2 години становив 9,6-11,0 ммоль/л, базовий HbA1C ≥ 6, 0% або пацієнти з гестаційним діабетом.

Для запобігання одному розвитку цукрового діабету протягом трьох років у групі пацієнтів DPP, 6,9 пацієнтів були у групі активного способу життя та 13.9 – у групі метформіну. Точка досягнення кумулятивної частоти виникнення цукрового діабету, що дорівнює 50%, була затримана приблизно на три роки у групі метформіну порівняно з плацебо.

Дослідження оцінки результатів програми профілактики діабету (DPPOS) – це тривале спостереження DPP, що включає більше 87% початкових DPP пацієнтів для подальшого тривалого спостереження.

Серед учасників DPPOS (n = 2776), кумулятивна частота виникнення цукрового діабету на 15 році становить 62% у групі плацебо, 56% у групі метформіну та 55% у групі впровадження активного способу життя. Загальні коефіцієнти становлять 7,0 , 5,7 та 5,2 випадків діабету на 100 пацієнто-років серед груп плацебо, метформіну та активного способу життя відповідно. У порівнянні з групою плацебо у групі метформіну ризик діабету був зменшений на 18% (коефіцієнт ризику (КР) 0 ,82, 95% ДІ 0,72-0,93; р = 0,001) і на 27% (КР 0,73, 95% ДІ 0,65-0,83; p< 0,0001) у групі активного способу життя .

Щодо сукупної мікроциркуляторної кінцевої точки нефропатії, ретинопатії та нейропатії результати не відрізнялися значно між групами, але для учасників, у якихих не розвинувся цукровий діабет протягом DPP/DPPOS, поширеність мікросудинних ускладнень була на 28% нижче, ніж у тих, у кого розвинувся діабет (коефіцієнт ризику 0,72, 95% ДІ 0,63-0,83; р<0, 0001). Немає жодних порівняльних даних про вплив метформіну на макросудинні ускладнення у пацієнтів з ПТГ та/або ПГН та/або підвищеним HbA1c.

Опубліковані фактори ризику діабету 2 типу включають: монголоїдне або негроїдне походження, вік понад 40 років, дисліпідемія, гіпертензія, ожиріння або надмірна маса тіла, вік, споріднений анамнез (1 ступінь сімейної спорідненості з хворим на цукровий діабет, гестаційний цукровий діабет), синдром полікістозних яєчників (СПКЯ).

Лікування цукрового діабету 2 типу.

Проспективне рандомізоване (UKPDS) дослідження встановило перевагу поглибленого контролю рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет 2 типу з надмірною масою тіла, які отримували метформіну гідрохлорид негайного вивільнення як терапію першої лінії ряду після того, як дієта виявилася недієвою. хворих із надмірною масою тіла, які отримували гідрохлорид метформіну після того, як дієта виявилася недієвою, показав:

• значне зниження абсолютного ризику будь-якого ускладнення, пов'язаного з цукровим діабетом, у групі метформіну гідрохлориду (29,8 випадки/1000 пацієнто-років) порівняно з групою пацієнтів на дієті (43,3 випадки/1000 пацієнто-років), p =0,0023, і порівняно з групами комбінованої терапії з сульфонілсечовиною та монотерапії інсуліном (40,1 випадки/1000 пацієнто-років), p=0,0034.
• значне зниження абсолютного ризику пов'язаної з діабетом смертності: метформін гідрохлорид 7,5 випадки/1000 пацієнто-років, тільки дієта – 12,7 випадки/1000 пацієнто-років, p=0,017;
• значне зниження абсолютного ризику загальної смертності: у групі метформіну гідрохлориду 13,5 випадки/1000 пацієнто-років порівняно з 20,6 випадків/1000 пацієнто-років (p=0,011), у групі пацієнтів на дієті та порівняно у групі комбінованої терапії з сульфонілсечовиною та монотерапією інсуліном; 18,9 випадків/1000 пацієнто-років (p=0,021);
• значне зниження абсолютного ризику інфаркту міокарда: метформін гідрохлорид 11 випадків/1000 пацієнто-років, тільки дієта – 18 випадків/1000 пацієнто-років (p=0,01)

Всмоктування.

Після перорального застосування 1 таблетки Глюкофаж XR 1000 мг пацієнтами після прийому їжі та натще максимальна плазмова концентрація становить 1214 нг/мл і досягається в середньому за 5 годин (від 4 до 10 годин).

Максимальна концентрація (С_max) та площа під кривою AUC препарату Глюкофаж XR 1000 мг є біоеквівалентними дозі 1000 мг препарату Глюкофаж XR 500 мг у здорових добровольців як після прийому їжі, так і натще.

Біоеквівалентний препарат має наступні властивості.

При рівноважному стані, як і при застосуванні таблеток із негайним вивільненням, максимальна концентрація (С_max) та площа під кривою AUC збільшуються непропорційно до введеної внутрішньо дози. AUC після одноразового прийому внутрішньо 2000 мг метформіну гідрохлориду у вигляді таблеток із пролонгованим вивільненням аналогічне AUC, що спостерігається після прийому 1000 мг метформіну гідрохлориду у вигляді таблеток із негайним вивільненням два рази на добу.

Коливання С_max та AUC в окремих субʼєктів у випадку прийому таблеток метформіну гідрохлориду з пролонгованим вивільненням у порівнянні з коливаннями, які спостерігаються у випадку прийому таблеток метформіну гідрохлориду із негайним вивільненням, зіставні.

Після застосування таблеток із пролонгованим вивільненням 1000 мг після прийому їжі спостерігалося збільшення AUC на 77 % (С_max підвищувалося на 26 % і Т_max подовжувалося до 1 години).

Всмоктування метформіну гідрохлориду з таблеток із пролонгованим вивільненням не змінюється залежно від складу їжі. Не спостерігається кумуляції при багаторазовому прийомі до 2000 мг метформіну гідрохлориду у вигляді таблеток із пролонгованим вивільненням.

Розподіл.

Звʼязування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляють другу камеру розподілу. Середній обʼєм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63-276 л.

Метаболізм.

Метформін виводиться у незміненому вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення.

Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому дози період напіввиведення становить близько 6,5 години. При порушенні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Особливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність.

Наявні обмежені дані щодо пацієнтів із помірним ступенем ниркової недостатності, тому неможливо точно оцінити системну експозицію метформіну в цій групі пацієнтів порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Тому необхідне коригування дози згідно з клінічною ефективністю/переносимістю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Код АТХ А10В А02.

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.

Алкоголь. Алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження і поновлювати не раніше ніж через 48 годин після дослідження і лише після повторної оцінки та отримання нормального результату функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Комбінації, що слід застосовувати з обережністю. Деякі лікарські засоби, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами або їх застосування в комбінації з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики).

Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу препарату Глюкофаж XR.

Транспортери органічних катіонів (OCT)

Метформін є субстратом обох транспортерів OCT1 і OCT2.

Супутнє застосування метформіну з:

• інгібіторами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;
• індукторами OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;
• інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може знизити ниркове виведення метформіну з наступним збільшенням концентрації метформіну в плазмі крові;
• інгібіторами обох OCT1 і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.

Тому рекомендується виявляти особливу обережність при супутньому застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки концентрації метформіну в плазмі крові можуть зрости. При необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективність метформіну

діюча речовина: metformin;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить метформіну гідрохлориду 1000 мг;

допоміжні речовини: натрію кармелоза, гіпромелоза 100 000 сРs, магнію стеарат.

Глюкофаж XR не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботу з іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не спричиняє гіпоглікемії.

Однак слід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, меглітиніди) у зв’язку з ризиком розвитку гіпоглікемії.

Вагітність.

Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної летальності. Є обмежені дані застосування метформіну вагітним жінкам, що не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також у разі настання вагітності рекомендовано не застосовувати метформін для лікування порушень глікемічного контролю або діабету. Для лікування діабету рекомендується застосовувати інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближеним до нормального, задля зменшення ризику розвитку вад плода.

Годування груддю.

Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність.

Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла.

Препарат не застосовувати дітям, оскільки немає клінічних даних стосовно цієї вікової групи пацієнтів.

• Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу у дорослих пацієнтів з надмірною вагою та з ПТГ* та/або ПГН* та/або підвищеним рівнем HbA1C, що мають:
• високий ризик розвитку явного (маніфестного) цукрового діабету 2 типу (див. розділ «Фармакодинаміка»);
• прогресують порушення вуглеводного обміну, незважаючи на модифікацію активного способу життя протягом від 3 до 6 місяців.
• Паралельно з початком застосування метформіну слід продовжувати зміни способу життя, за винятком тих випадків, коли пацієнт не здатний до таких змін з медичних причин.

*ПТГ: порушена толерантність до глюкози; ПГН: порушена глікемія натще.

Лікування цукрового діабету 2 типу у дорослих, особливо у хворих з надмірною масою тіла, коли дієтотерапія та фізичні навантаження не забезпечують адекватного глікемічного контролю.

Глюкофаж ХR можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими пероральними протидіабетичними засобами, або спільно з інсуліном.

• Підвищена чутливість до метформіну або будь-якого іншого компонента препарату;
• будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);
• діабетична прекома;
• ниркова недостатність важкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 30 мл/хв);
• гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;
• захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність; дихальна недостатність; недавно перенесений інфаркт міокарда; шок;
• печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв).

Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу.

Метформін слід призначати лише тоді, коли зміни в способі життя протягом 3-6 місяців не забезпечують адекватного глікемічного контролю.

• Лікування слід розпочинати з однієї таблетки препарату Глюкофаж ХR 500 мг 1 раз на добу під час їжі увечері.
• Через 10-15 днів проведеного лікування дозу слід відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в крові (значення ОГТТ (оральний глюкозотолерантний тест) та/або вмісту глюкози в плазмі крові натще та/або HbA1c повинні бути в нормі). Повільне збільшення дози може покращити переносимість з боку травного тракту. Максимальна рекомендована доза Глюкофажу ХR 1000 мг становить 2 таблетки (2000 мг) під час їди ввечері.
• Рекомендується регулярно контролювати (кожні 3-6 місяців) глікемічний статус (значення ОГТТ (оральний глюкозотолерантний тест) та/або вмісту глюкози в плазмі крові натще та/або HbA1c), а також фактори ризику для прийняття рішення про необхідність продовження, зміни або припинення лікування.
• Також необхідно проводити повторну оцінку лікування, якщо пацієнт згодом впроваджує покращення харчування та/або фізичні навантаження або зміни стану здоров'я пацієнта дозволяють змінити спосіб життя.

Монотерапія або комбінована терапія спільно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Глюкофаж XR 1000 мг застосовувати один раз на добу під час їди ввечері. Максимальна рекомендована доза становить 2 таблетки на добу.

Препарат Глюкофаж XR 1000 мг застосовувати як підтримуючу терапію для пацієнтів, які вже лікувалися метформіном гідрохлоридом у дозуванні 1000 мг або 2000 мг. При переході добова доза Глюкофажу XR повинна бути еквівалентною.

Пацієнтам, які лікуються метформіном гідрохлоридом у дозі понад 2000 мг на добу, не рекомендується переходити на терапію препаратом Глюкофаж XR.

Пацієнтам, які лікуються препаратом Глюкофаж XR, дозування 2000 мг на добу не слід перевищувати.

Для пацієнтів, які розпочали лікування, зазвичай початкова доза препарату Глюкофаж XR становить 500 мг один раз на добу під час їжі ввечері. Через 10 днів 15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Якщо необхідного рівня глікемії не можна досягти при застосуванні препарату Глюкофаж XR у максимальній дозі 2000 мг, що приймається 1 раз на добу, цю дозу можна розділити на 2 прийоми на добу (один раз вранці та один раз увечері, під час їжі).

У разі якщо необхідний рівень глікемії залишається недосягнутим, можна застосовувати Глюкофаж, таблетки, покриті плівковою оболонкою, у максимальній дозі 3000 мг/добу.

При переході з терапії іншим протидіабетичним препаратом на препарат Глюкофаж XR 1000 мг титрувати дозу та починати з прийому препарату Глюкофаж XR 500 мг.

Комбінована терапія з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози в крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза Глюкофажу ХR становить 500 мг один раз на добу під час їжі ввечері, тоді дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання. рівня глюкози у крові.

Глюкофаж ХR, таблетки пролонгованої дії, 1000 мг, можна застосовувати після титрування дози препарату.

У пацієнтів похилого віку.

Можливо погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно (див. «Особливості застосування»).

Перевага зменшення ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початку не була встановлена ​​у пацієнтів старше 75 років (див. розділ «Фармакодінаміка»), тому таким пацієнтам не рекомендовано призначення метформіну (див. розділ «Особливості застосування») .

Ніркова недостатність.

ШКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, і після початку лікування щонайменше щороку. У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності і у пацієнтів похилого віку слід проводити ретельний контроль функції нирок як можна частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців.

Згідно з даними постмаркетингових та контрольованих клінічних досліджень, побічні реакції у пацієнтів, які застосовували препарат Глюкофаж XR, були подібними за природою та ступенем тяжкості у пацієнтів, які застосовували препарат Глюкофаж (з негайним вивільненням активної речовини).

Найчастіше небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми в більшості випадків проходять самостійно.

Небажані ефекти щодо частоти виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто ( > 1/10), часто ( > 1/100 та <1/10), нечасто ( > 1/1000 та <1/100), рідко ( > 1/10000 та <1/1000 ), дуже рідко (<1/10000).

Порушення обміну речовин.

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В ₁₂ , що супроводжується зниженням його рівня в сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу В ₁₂, якщо пацієнт має мегалобластну анемію.

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

З боку травного тракту.

Дуже часто: розлади з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Частіше ці побічні явища виникають на початку лікування і в більшості випадків спонтанно зникають. Для попередження побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту рекомендується повільне збільшення дози препарату.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: окремі повідомлення про порушення показників функції печінки або гепатитів повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко: шкірні алергічні реакції, включаючи еритему, свербіж, кропив'янку.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом. У випадку розвитку лактоацидозу лікування препаратом Глюкофаж XR необхідно припинити і терміново госпіталізувати хворого. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Глюкофаж XR - це гіпоглікемічний (цукропонижувальний) лікарський засіб. Воно знижує рівень глікозильованого гемоглобіну, глюкози в крові (після прийому їжі та натще), підвищує толерантність до глюкози. Зменшує продукцію глюкози у печінці, підвищує чутливість до інсуліну тканин (підвищує засвоєння глюкози та її обмін). При цьому не впливає на продукцію інсуліну підшлунковою залозою. Крім того, нормалізує жировий обмін.