Глюкоза розчин для ін'єкцій 40%, по 20 мл у ампулі, 10 шт.

По 20 мл у ампулі, по 10 ампул у пачці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтувата рідина.

Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енерговитрат. При введенні у вену гіпертонічних розчинів підвищується внутрішньосудинний осмотичний тиск, посилюється надходження рідини з тканин у кров, прискорюються процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція печінки, посилюється скорочувальна діяльність серцевого м'яза, збільшується діурез. При введенні гіпертонічного розчину глюкози посилюються окисно-відновні процеси, активується відкладення глікогену в печінці.

Після внутрішньовенного введення глюкоза зі струмом крові надходить до органів та тканин, де включається до процесів метаболізму. Запаси глюкози відкладаються у клітинах багатьох тканин як глікогену. Вступаючи в процес гліколізу, глюкоза метаболізується до пірувату або лактату, в аеробних умовах піруват повністю метаболізується до вуглекислого газу та води з утворенням енергії у формі АТФ. Кінцеві продукти повного окислення глюкози виділяються легкими та нирками.

Розчини для внутрішньовенного введення. Вуглеводи. Код АТХ В05С Х01.

Тіазидні діуретики та фуросемід. Під впливом цих препаратів толерантність до глюкози знижується.

Інсулін сприяє попаданню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогену, синтез білків та жирних кислот.

Піразинамід. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку.

Препарати наперстянки. Введення великого обсягу розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність у разі одночасно застосовуваних препаратів наперстянки.

діюча речовина: глюкоза;

1 мл препарату містить глюкози моногідрат 0,4 г у перерахунку на безводну глюкозу;

допоміжні речовини: 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Застосування препарату вагітним жінкам з нормоглікемією може призвести до гіперглікемії плода, спричинити метаболічний ацидоз. Останнє важливо враховувати, особливо коли дистрес плода чи гіпоксія вже обумовлені іншими перинатальними факторами.

Внутрішньовенне введення глюкози матері під час пологів може впливати на внутрішньоутробне продукування інсуліну, з ризиком розвитку гіперглікемії плода та метаболічного ацидозу або гіпоглікемії у новонародженого внаслідок «феномену рикошету».

Препарат застосовувати дітям лише за призначенням та під наглядом лікаря.

Гіпоглікемія.

Розчин глюкози 40% протипоказано застосовувати пацієнтам з:

• внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами, ішемічним інсультом, за винятком станів, пов'язаних з гіпоглікемією;
• важкою дегідратацією, включаючи алкогольний делірій;
• гіперчутливість до глюкози та інших компонентів препарату, відома алергією на кукурудзу та її продукти;
• станами, що супроводжуються гіперглікемією, у тому числі при цукровому діабеті;
• анурією.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

Розчин Глюкози 40% вводити внутрішньовенно (дуже повільно), дорослим – по 20-50 мл на введення. При необхідності вводити краплинно зі швидкістю до 30 крапель/хв (1,5 мл/кг/год). Доза для дорослих при внутрішньовенному краплинному введенні – до 300 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих – ndash; 15 мл/кг, але не більше 1000 мл на добу.

Особливості застосування

Розчини глюкози слід використовувати з обережністю пацієнтам з порушенням толерантності до вуглеводів будь-якого походження, тяжкою недостатністю харчування, дефіцитом тіаміну, гіпофосфатемією, гемодилюцією, сепсисом, травмою, шоком, метаболічним ацидозом або тяжким зневодненням.

Необхідно проводити моніторинг водно-електролітного балансу та рівня глюкози у сироватці крові.

Під час тривалого внутрішньовенного застосування препарату необхідний контроль рівня цукру в крові. Для кращого засвоєння глюкози за нормоглікемічних станів введення препарату бажано поєднувати з призначенням (підшкірно) інсуліну короткої дії з розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози (сухої речовини).

Протипоказано призначати препарат у гострий період важкої черепно-мозкової травми, при гострому порушенні мозкового кровообігу, оскільки препарат може збільшувати пошкодження структур мозку та погіршувати перебіг захворювання (за винятком випадків корекції гіпоглікемії).

Введення розчину 40% глюкози з інсуліном або без може використовуватися для корекції гіперкаліємії при нирковій недостатності.

При гіпокаліємії введення препарату необхідно поєднувати одночасно з корекцією дефіциту калію через небезпеку посилення гіпокаліємії; при гіпотонічній дегідратації – одночасно із введенням гіпертонічних сольових розчинів.

Не застосовувати розчин підшкірно та внутрішньом'язово.

Вміст ампули може бути використаний лише для одного пацієнта, після порушення герметичності ампули невикористану частину вмісту ампули слід утилізувати.

З боку ендокринної системи та метаболізму: гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія, ацидоз.

З боку шлунково-кишкового тракту: полідипсія, нудота.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, включаючи підвищення температури тіла, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, глюкозурія.

Загальні реакції організму: порушення водно-електролітного обміну.

Введення глюкози на тлі недостатності тіаміну (вітаміну В₁), у тому числі у хворих з алкогольним делірієм, може спровокувати розвиток дефіцитних станів, наприклад, енцефалопатію Верніке. У хворих з тяжкою недостатністю харчування можливе виникнення затримки натрію, набряків, набряку легень, застійної серцевої недостатності.

Реакції у місці введення: зміни у місці введення, включаючи біль у місці введення, подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта та надати допомогу. Розчин, що залишився, слід зберігати для проведення наступного аналізу.

Симптоми. При передозуванні препарату розвивається гіперглікемія, глюкозурія, підвищення осмотичного тиску крові (аж до розвитку гіперглікемічної гіперосмолярної коми), порушення водно-електролітної рівноваги.

Лікування. Препарат необхідно відмінити та призначити інсулін з розрахунку 1 ОД на кожні 0,45-0,9 ммоль глюкози крові до досягнення рівня глюкози крові 9 ммоль/л. Рівень глюкози слід поступово знижувати. Одночасно із призначенням інсуліну необхідно проводити інфузію збалансованих сольових розчинів. У разі потреби слід призначити симптоматичне лікування.

Зберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Глюкози розчин використовується при гіпоглікемії.