Грипго таблетки від симптомів грипу, 100 шт.

По 4 таблети у блістері; по 50 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі капсулоподібні таблетки білого кольору.

Грипго® – це комбінований лікарський засіб, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. 

Парацетамол – це аналгетик-антипіретик, який має жарознижувальні і знеболювальні властивості, що пов’язано із впливом парацетамолу на гіпоталамічний центр терморегуляції і його можливістю інгібувати синтез простагландинів. 

Кофеїн – це алкалоїд з групи метилксантинів, який безпосередньо стимулює дихальний і судинний центри головного мозку, покращує фізичний та емоційний стан пацієнтів, завдяки чому зменшуються прояви астенії при інфекційних захворюваннях. Збільшує аналгезуючий ефект парацетамолу. 

Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний засіб, який, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух, вираженість ексудативних проявів, що сприяє покращенню носового дихання. Стимулює переважно альфа-адренорецептори, завдяки чому відбувається звуження периферичних судин і зменшення їх проникності, зменшується утворення слизового секрету. 

Хлорфеніраміну малеат – антигістамінний засіб, який має протиалергічну дію. Конкурентно блокує гістамінові H1-рецептори і перешкоджає розвитку ефектів гістаміну, усуває нежить, свербіж у носі, сльозотечу та різь в очах.

Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Максимальна концентрація в плазмі досягається через 30-60 хвилин.

Період напіввиведення становить 1-4 години. Поступово розподіляється у всіх рідинах організму. Зв'язування з білками плазми варіабельне; від 20 до 30% може зв'язуватись при концентраціях, що утворюються при гострій інтоксикації. Виводиться переважно нирками у формі кон'югованих метаболітів.
Кофеїн та його водорозчинні солі швидко всмоктуються у кишечнику (у тому числі й товстому) та швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму. Зв'язок із білками крові (альбумінами) - 25-36%.

Фенілефрину гідрохлорид має низьку біодоступність внаслідок нерівномірної абсорбції та впливу МАО у шлунково-кишковому тракті та печінці при «першому проходженні». Виводиться нирками як метаболітів. Підкислення сечі прискорює виведення з організму.

Хлорфенамін повільно всмоктується із ШКТ, максимальна концентрація в плазмі досягається через 2,5-6 годин, 70% зв'язується з білками плазми крові. Біодоступність становить від 25% до 50% прийнятої дози. Хлорфенірамін метаболізується при «першому проходженні» у печінці, значною мірою метаболізується у печінці з утворенням метаболітів дезметил- та дидезметилхлорфеніраміну. Хлорфенірамін розподіляється по всьому організму, проходить через гематоенцефалічний бар'єр.

Метаболіти та препарат виводяться головним чином із сечею у незміненому вигляді протягом 4-6 годин. Висновок залежить від рН сечі та ступеня виділення. У дітей відзначається більш швидке та екстенсивне всмоктування, виведення та період напіввиведення.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.

Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол або інші діючі речовини, які входять до складу препарату Грипго Хотмікс®.

Особливості взаємодії препарату зумовлені властивостями його складових.

Парацетамол

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися – з холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений з підвищенням ризику кровотечі при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому застосуванні згідно з рекомендованим режимом застосування вказані взаємодії не мають клінічного значення.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу

Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. 

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Фенілефрину гідрохлорид

Взаємодія фенілефрину з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) – підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами – призводить до порушення серцебиття або інфаркту міокарда. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи) з підвищенням ризику виникнення гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи, α-адреноблокатори (фентоламін), фенотіазини, фуросемід та інші діуретики перешкоджають вазоконстрикції. Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину гідрохлориду.

Аскорбінова кислота (вітамін С)

Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми.

Абсорбція вітаміну С знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття. Одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну. Тривалий прийом великих доз особами, які лікуються дисульфірамом, гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних депресантів. Високі дози лікарського засобу зменшують ефективність нейролептиків – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нирками, впливають на резорбцію вітаміну В12. Аскорбінова кислота при пероральному застосуванні сприяє всмоктуванню алюмінію в кишківнику, що слід враховувати при одночасному лікуванні антацидами, що містять алюміній.

діючі речовини: парацетамол (paracetamol), кофеїн безводний (caffeine anhydrous), фенілефрину гідрохлорид (phenylephrine hydrochloride), хлорфеніраміну малеат (chlorpheniramine maleate);

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, кофеїну безводного 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.

У період лікування слід уникати керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших небезпечних видів діяльності.

Грипго® протипоказаний у період вагітності. На період лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.

Лікування симптомів грипу та інших гострих респіраторних вірусних захворювань: пропасниці, головного болю, закладеності носа, риніту, синуситу, болю у горлі, болю у м’язах, кашлю.

• Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу, інших похідних ксантинів (теофілін, теобромін), опіоїдів, антигістамінних, симпатоміметичних амінів, синдром Стівенса - Джонсона;

• тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи нестабільну стенокардію, декомпенсованої серцевої недостатності, порушення ритму і провідності, вроджений подовжений QT-інтервал або тривалий прийом препаратів, які подовжують QT-інтервал, аритмії, брадикардія, виражений атеросклероз, в тому числі коронарних судин, схильність до спазму судин,

• тяжкою формою ішемічної хвороби серця; тяжка артеріальна гіпертензія, гострий період інфаркту міокарда, органічні захворювання серцево-судинної системи, тромбоз, тромбофлебіт;

• тяжкі порушення функції печінки (в тому числі вроджена гіпербілірубінемія, синдром Жильбера);

• тяжкі порушення функції нирок;

• захворювання передміхурової залози (аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, гостра затримка сечі при гіпертрофії передміхурової залози, гіперплазія передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура);

• захворювання шлунково-кишкового тракту (виразка шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення, стенозуюча виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, пілородуоденальна обструкція, гострий панкреатит);

• епілепсія;

• захворювання крові (в тому числі виражена анемія лейкопенія, порушення кровотворення);

• ендокринні захворювання (гіпертиреоз, цукровий діабет, феохромоцитома, тиреотоксикоз, фенілкетонурія);

• захворювання дихальної системи (в тому числі бронхіальна астма, хронічний бронхіт, хронічні обструктивні захворювання легень, емфізема; ризик виникнення дихальної недостатності);

• глаукома, підвищений внутрішньоочний тиск;

• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

• синдром Дабина - Джонсона, синдром Ротора;

• алкоголізм;

• вік до 12 років;

• похилий вік (понад 60 років);

• період вагітності та годування груддю;

• підвищена збудливість, порушення сну, епілепсія.

Одночасний прийом з:

• інгібіторами МАО (МАО) і протягом 2 тижнів після припинення їх застосування;
• трициклічнимиантидепресантами;
• лікарськими засобами, що пригнічують або підвищують апетит, і амфетаміноподібніми психостимуляторами;
• вазодилататорами;
• бета-блокаторами та іншими симпатоміметиками.

Дорослим та дітям старше 12 років призначати по 1 таблетці 3-4 рази на добу з інтервалами між прийомами не менше 4 годин.

Максимальна добова доза - 4 таблетки.

Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні, подальший прийом – за рекомендацією лікаря.

Особливості застосування

Не перевищувати рекомендовані дози.

Не застосовувати одночасно з іншими протизастудними засобами, седативними, снодійними засобами та препаратами, що містять парацетамол, оскільки це може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, яка може зумовити необхідність пересадки печінки або призвести до смерті.

Якщо симптоми захворювання не зникають або головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Ризик передозування підвищується при алкогольних захворюваннях печінки. Під час лікування слід виключити вживання алкоголю, який посилює седативний ефект хлорфеніраміну малеату та гепатотоксичність парацетамолу. Слід враховувати, що у хворих із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Пацієнтам, які щодня приймають аналгетики при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати препарат.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону при прийомі парацетамолу, підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Повідомлялося, що у пацієнтів, які приймали парацетамол, у поодиноких випадках відзначалися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми серйозних реакцій шкіри. Прийом лікарського засобу слід припинити з появою висипань на шкірі або інших ознак гіперчутливості.

При застосуванні препарату слід уникати надмірного вживання кави, міцного чаю, інших тонізуючих напоїв та лікарських засобів, що містять кофеїн. Це може спричинити проблеми зі сном, тремор, напруга, дратівливість, серцебиття. Не вживати алкоголю.

З обережністю застосовувати при компенсованій серцевій недостатності, пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів, пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, персистуючим або хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння або емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією мокротиння. Застосовувати з обережністю особам, які схильні до підвищення артеріального тиску.

При тривалому застосуванні необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки.

Не застосовувати одночасно седативні, снодійні чи інші протизастудні засоби.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти. Застосування препарату може спричинити позитивний аналітичний результат допінг-контролю.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект, або якщо пацієнт має порушення функції нирок та печінки.

Фенілефрин може викликати почастішання пульсу, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнтів, відповідно, слід про це попередити.

У разі випадкового передозування хворому необхідно негайно звернутися до лікаря, навіть якщо самопочуття не погіршилося.

Зберігати лікарський засіб поза увагою дітей та в недоступному для дітей місці.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілаксії, свербіж шкіри, гіперемія, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозна, кропив'янка), анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, мульти ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантемальний пустульоз.

З боку нервової системи та психічні розлади: психомоторне збудження та порушення орієнтації, заклопотаність, зміни поведінки, почуття страху, тривожність, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, тремор, відчуття поколювання та тяжкості в кінцівках, шум у вухах, головний біль, запаморочення, кома, судоми, підвищена збудливість, епілептичні напади, дискінезія.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших НПЗЗ, закладеність носа, подразнення в горлі, осиплість голосу, фарингіт.

З боку органу зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.

З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, сухість у роті, гіперсалівація, печія, дискомфорт та біль в епігастрії, загострення виразкової хвороби, метеоризм, діарея, запор. >

З боку травної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз), гепатотоксичність.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. При тривалому застосуванні у високих дозах можливе пошкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену до появи цукрового діабету.
Метаболічні порушення: порушення обміну цинку, міді.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, в т. ч. гемолітична анемія, синці або кровотечі сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), тромбоцитоз, гіперпротеїнемія, еритроп нейтрофільний лейкоцитоз.
При тривалому застосуванні у високих дозах можлива апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку нирок та сечовидільної системи: при застосуванні високих доз - нефрототоксичність (включаючи папілярний некроз), порушення сечовипускання, затримка сечі та утруднення сечовипускання, дизурія, інтерстиціальний нефрит, підвищення кліренсакреатиції та кальцію, асептична піурія, ниркова колька.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливе пошкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, аритмія, задишка, біль у серці, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні), прискорене серцебиття.

Інші: загальна слабкість, підвищена пітливість, можливе помилкове підвищення сечової кислоти в крові, що визначається методом Bittner; незначне підвищення рівня 5-гідроксиіндолоцтової кислоти, ванілілмігдалевої кислоти та катехоламінів у сечі.

Симптоми

Ознаки та симптоми передозування лікарського засобу Грипго® обумовлені дією окремих його компонентів.

Пов'язані з парацетамолом

Відомо, що токсична дія у дорослих можлива після прийому 10-15 г парацетамолу. При цьому можуть спостерігатися такі симптоми: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, діарея, відчуття дискомфорту в епігастрії (0-24 години); шлунково-кишкова кровотеча; підвищення активності печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, рівня білірубіну, а також зниження рівня протромбіну (24-48 годин); гепатотоксичний ефект, для якого характерні загальні симптоми (біль, слабкість, адинамія, підвищене потовиділення) та специфічні (гепатомегалія, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів) симптоми.

Гепатотоксичний ефект може призвести до розвитку гепатонекрозу та ускладнитися розвитком печінкової енцефалопатії (порушення мислення, пригнічення вищої нервової діяльності, збудження та ступор), синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВС-синдром), гіпоглікемії, гіпоглікемії, гіпоглікемії функції дихання, коми, набряку мозку, гіпокоагуляції, колапсу. Зрідка порушення функції печінки розвивається блискавично і може ускладнитися нирковою недостатністю.

При прийомі великих доз можуть спостерігатися порушення орієнтації, збудження, запаморочення, порушення сну та серцевого ритму, панкреатит, бактеріальна інфекція, грибкова інфекція, сепсис, коагулопатія, гіпофосфатемія, лактоацидоз, кардіоміопатія, гіпотонія. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози. При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Пов'язані з фенілефрину гідрохлоридом і хорфенаміном
Симптоми передозування, обумовлені дією фенілефрину та хлорфеніраміну малеату: головний біль, гіпергідроз, сонливість, безсоння, зміни поведінки, занепокоєння, дратівливість, тремор, судоми, судоми , тахікардія, аритмія, екстрасистолія.

Пов'язані з хлорфенаміном

При передозуванні хлорфеніраміну малеату стан може варіювати від пригніченого до збудженого (занепокоєння та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми, включаючи мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, атонії кишечника, пригнічення центральної нервової системи, що супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи.

Пов'язані з кофеїном

При передозуванні кофеїну відзначаються такі симптоми: зневоднення, гіпертермія, дзвін у вухах, біль в епігастральній ділянці, збільшення частоти діурезу, екстрасистолія, тахікардія, прискорене дихання, аритмія, вплив на центральну нервову систему (запаморочення, безсоння, збудження) психомоторне збудження, стан афекту, тривожність, тремор, блювання, судоми, конвульсії, ажитація, неспокій, делірій, підвищена тактильна або больова чутливість).

Лікування передозування

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити до лікарні, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірну дозу парацетамолу було прийнято в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (раніше концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього.

При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно з діючими рекомендаціями. За відсутності блювоти можна застосовувати метіонін внутрішньо як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Грипго - комбінований препарат, який застосовується як засіб для лікування симптомів грипу та застуди.