Гіномакс ХЛ супозиторії вагін. по 0.2г/0.3г/0.1г №3

По 3 вагінальних супозиторії у стрипі; по 1 стрипу у картонній пачці.

Супозиторії вагінальні.

Основні фізико-хімічні властивості: плаский супозиторій від білого до жовтуватого кольору, з гладенькою поверхнею.

Тіоконазол – синтетичний протигрибковий засіб з високою активністю in vitro щодо дріжджоподібних та інших грибів (в тому числі дерматофітів). Він також ефективний щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, бактерій родини Bacteroides та деяких грампозитивних бактерій (включно з бактеріями родини Staphylococcus і Sreptococcus). У клінічних дослідженнях було показано, що тіоконазол ефективний у лікуванні захворювань, викликаних Candida Albicans та іншими видами Candida (Torulopsis glabrata), та вагінальних інфекцій, викликаних Trichomonas vaginalis.

Тіоконазол діє шляхом зміни проникності клітинної мембрани гриба. Ергостерол є важливим компонентом клітинної мембрани гриба. Тіоконазол пригнічує синтез ергостеролу, взаємодіючи з 14α-деметалазою, ферментом цитохрому Р450, що перетворює ланостерол у ергостерол. Пригнічення синтезу ергостеролу призводить до збільшення клітинної проникності і, отже, до витоку внутрішньоклітинних сполук фосфору та калію через клітинні мембрани.

Тинідазол ефективний відносно найпростіших збудників та анаеробних бактерій. Його антипротозойний ефект поширюється на Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica і Giardia lamblia. Тинідазол ефективний щодо Gardnerella vaginalis і більшості анаеробних бактерій (Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus, бактерії родини Bacteroides, бактерії родини Clostridium, бактерії родини Eubacterium, Peptostreptococcus та Veillonella).

Повний механізм дії тинідазолу до кінця не з’ясований. Відновлення нітрогрупи відбувається за допомогою фередоксинової системи та за рахунок низького окисно-відновного потенціалу, який створюють лише анаеробні бактерії. Це може бути причиною того, що поглинання тинідазолу відбувається активніше у анаеробів, ніж у аеробів, хоча тинідазол проникає через клітинні мембрани обох типів мікроорганізмів.

Процес відновлення створює підвищений градієнт дифузії, який посилює поглинання тинідазолу та реакційноздатних проміжних сполук.

Лідокаїн – це місцевий анестетик амідного ряду. Він стабілізує мембрани нейронів, інгібуючи іонні потоки, необхідні для ініціювання та проведення імпульсів, чим забезпечує місцеву анестезуючу дію.

Всмоктування

Тинідазол

Абсорбція тинідазолу після інтравагінального застосування складає приблизно 10 %.

Середня пікова концентрація в плазмі становила 1,0 мкг/мл; у 6 здорових добровольців час досягнення цього рівня (t_max) після введення вагінального супозиторія, що містить 500 мг тинідазолу, становив 8,7 години.

Тіоконазол

При інтравагінальному застосуванні тіоконазол поглинається в низьких концентраціях слизовою оболонкою. Середня пікова концентрація в плазмі після введення разової дози 300 мг тіоконазолу у вигляді мазі жінкам з кандидозним вульвовагінітом становила 18 мкг/мл.

Лідокаїн

Лідокаїн всмоктується в незначних кількостях через пошкоджену шкіру та слизову оболонку.

Розподіл

Тинідазол

Тинідазол майже повністю розподіляється у всіх тканинах та рідинах організму, а також проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Відомий об’єм розподілу становить близько 50 літрів. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 12 %. Тинідазол проникає крізь плацентарний бар’єр та у грудне молоко.

Тіоконазол

В більшості клінічних досліджень після інтравагінального застосування однократної дози 300 мг тіоконазолу було визначено, що його концентрації у вагінальній рідині забезпечують пригнічення зростання Candida albicans протягом 2–3 днів.

Невідомо, чи проникає тіоконазол у грудне молоко.

Лідокаїн

Зв’язування з білками плазми становить 60–80 %. Лідокаїн проникає через плаценту та гематоенцефалічний бар’єр шляхом пасивної дифузії та розподіляється в лікворі, тканинах з високою перфузією (нирки, печінка, серце) та жировій тканині. Об’єм розподілу становить 0,8–1,3 л/кг.

Біотрансформація

Тинідазол

Тинідазол частково метаболізується шляхом окислення, гідроксиляції та кон’югації.

Тинідазол біотрансформується головним чином за допомогою цитохрому CYP3A4.

Тіоконазол

Основним метаболітом тіоконазолу є глюкоронідний кон’югат.

Тіоконазол не метаболізується у вагінальній рідині, однак метаболізується частина препарату, яка всмоктується системно після інтравагінального застосування. Один зареєстрований метаболіт утворюється в результаті N-глюкуронізації азоту на імідазольному кільці, інший утворюється шляхом О-детіенілізації хлортіенілової групи, гідратації в спирті та глюкуронізації.

Лідокаїн

Лідокаїн метаболізується в печінці. Його активними метаболітами є моноетилгліцинексилідид та гліцинексилідид.

Виведення

Тинідазол

Період напіввиведення тинідазолу з плазми становить приблизно 12–14 годин. Тинідазол виводиться через печінку та нирками. Тинідазол переважно виводиться в незміненому вигляді з сечею (близько 20–25 % від введеної дози). Приблизно 12 % препарату виводиться з калом.

Тіоконазол

Після інтравагінального застосування тіоконазолу лікарський засіб виводиться з плазми, як правило, через 72 години.

Після перорального застосування тіоконазолу 25–27 % дози виводиться з сечею у вигляді метаболітів, а 59 % дози виводиться з калом (переважно в незміненому вигляді).

Лідокаїн

Після внутрішньовенного введення 90 % абсорбованої дози виводиться у вигляді метаболітів, а менше 10 % – у незміненому вигляді із сечею.

Лінійний/нелінійний характер

Дані відсутні.

Протимікробні та антисептичні засоби, що застосовуються у гінекології, за винятком комбінацій з кортикостероїдами. Комбінація похідних імідазолу. Код АТХ G01A F20.

Внаслідок абсорбції тинідазолу спостерігаються нижченаведені взаємодії з іншими препаратами.

Аценокумарол, анізиндіон, дикумарол, феніндіон, фенпрокумон, варфарин: підвищення ризику виникнення кровотечі.

Холестирамін: зниження ефективності тинідазолу.

Циметидин: підвищення концентрації тинідазолу в плазмі крові.

Циклоспорин: підвищення рівня циклоспорину.

Дисульфірам: побічні ефекти з боку центральної нервової системи (наприклад психотичні реакції).

Фторурацил: підвищення концентрації фторурацилу в крові та ознаки можливої інтоксикації (гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, стоматит, блювання). Фосфенітоїн: збільшення токсичності фосфенітоїну та/або зниження концентрації тинідазолу в крові.

Кетоконазол: підвищення концентрації тинідазолу в плазмі крові.

Препарати літію: підвищення концентрації літію в крові та ознаки інтоксикації літієм (слабкість, тремтіння, полідипсія, сплутаність свідомості).

Фенобарбітал: зниження концентрації тинідазолу в крові.

Фенітоїн: підвищений ризик інтоксикації фенітоїном та/або зниження концентрації тинідазолу в крові.

Рифампін: зниження концентрації тинідазолу в крові.

Такролімус: підвищення рівня такролімусу.

Індуктори/інгібітори CYP3A4: зниження ефективності тинідазолу або підвищення ризику побічних реакцій (інгібітори CYP3A4, такі як циметидин та кетоконазол, можуть продовжити період напіввиведення, а також знизити кліренс тинідазолу в крові та підвищити концентрацію тинідазолу в плазмі).

Внаслідок абсорбції тіоконазолу спостерігаються нижченаведені взаємодії з іншими препаратами.

Оксикодон: одночасний прийом тинідазолу та оксикодону може збільшувати концентрацію оксикодону в плазмі крові та знижувати кліренс цієї речовини.

Внаслідок абсорбції лідокаїну спостерігаються нижченаведені взаємодії з іншими препаратами.

Пропранолол: зниження кліренсу лідокаїну у плазмі крові.

Циметидин: зниження кліренсу лідокаїну у плазмі крові.

Протиаритмічні засоби: підвищення токсичності лідокаїну.

Фенітоїн або барбітурати: зниження концентрації лідокаїну у плазмі крові.

Додаткова інформація щодо особливих груп пацієнтів

Дослідження взаємодії за участю особливих груп пацієнтів не проводились.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

Тільки для інтравагінального застосування. Не ковтати та не вводити в інші місця.

Як і інші препарати з аналогічною структурою, тинідазол не слід використовувати для пацієнтів з порушенням гемопоезу, у тому числі в анамнезі. Може розвиватися транзиторна лейкопенія та нейтропенія. У доклінічних та клінічних дослідженнях стійких гематологічних аномалій не спостерігалося.

Пацієнтам слід утриматися від прийому алкоголю під час лікування і протягом принаймні 3 днів після закінчення курсу лікування через підвищений ризик виникнення дисульфірам-подібних реакцій.

Не слід застосовувати незайманим дівчатам.

Препарат слід обережно застосовувати пацієнтам із серцево-судинними розладами.

Супозиторії не слід застосовувати з протизаплідними засобами – діафрагмою та презервативами, оскільки супозиторій може небажаним чином взаємодіяти з гумою.

Лідокаїн може призвести до розладів серцевого ритму, утруднення дихання, коми та навіть смерті, якщо його застосовувати на великі поверхні шкіри та при оклюзії.

Інші засоби для інтравагінального застосування (наприклад тампони, спринцювання або сперміциди) не слід застосовувати одночасно з препаратом ГІНОМАКС ХЛ.

При лікуванні пацієнток з трихомонадним вагінітом необхідне одночасне лікування статевого партнера.

діючі речовини: тіоконазол, тинідазол та лідокаїну гідрохлориду моногідрат;

1 супозиторій вагінальний містить тіоконазолу 0,2 г, тинідазолу 0,3 г та лідокаїну гідрохлориду моногідрату 0,12326 г, що еквівалентно лідокаїну 0,1 г;

допоміжна речовина: твердий жир.

Невідомо, чи впливає ГІНОМАКС ХЛ на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Оскільки вплив активних інгредієнтів препарату ГІНОМАКС ХЛ на плід та новонароджену дитину невідомий, жінкам, які мають застосовувати цей препарат, слід уникати вагітності шляхом використання ефективних методів контрацепції.

Вагітність

Тинідазол проникає через плацентарний бар’єр.

Дані, отримані в дослідженнях на тваринах, щодо впливу препарату на вагітність, ембріональний/внутрішньоутробний розвиток, пологи, постнатальний розвиток є недостатніми. Потенційний ризик для людини невідомий.

Недостатньо даних щодо застосування препарату ГІНОМАКС ХЛ у першому триместрі вагітності. Тому протипоказано застосовувати препарат у першому триместрі вагітності. Можливість призначення препарату під час другого та третього триместрів повинен оцінювати лікар, враховуючи співвідношення користь/ризики. Не слід застосовувати препарат під час вагітності за відсутності явної необхідності.

Період годування груддю

На час лікування грудне вигодовування слід припинити, оскільки активні інгредієнти препарату ГІНОМАКС ХЛ проникають в грудне молоко. Вигодовування можна відновити через 72 години після закінчення лікування.

Репродуктивна функція / фертильність

У 60-денному дослідженні репродуктивної токсичності тинідазол в дозі 600 мг/кг/добу знижував рівень фертильності та сприяв розвитку гістопатологічних змін в яєчках у самців тварин. Дози 300 і 600 мг/кг/добу викликають сперматогенні ефекти. Максимальна доза препарату, що не призводить до розвитку спостережуваних небажаних ефектів в яєчках і спермі, становила 100 мг/кг/добу. Ці ефекти характерні для препаратів класу 5-нітроімідазолу.

У самців тварин при пероральному застосуванні тіоконазолу в дозі до 150 мг/кг/добу вплив на фертильність не спостерігався. Однак існують дані, що свідчать про преімплантаційні втрати у самок щурів при пероральному застосуванні препарату в дозі вище 35 мг/кг/добу.

Відсутні дані про шкідливий вплив лідокаїну на фертильність тварин або людини.

Дітям не застосовувати.

Для лікування кандидозного вульвовагініту, викликаного збудниками родини Candida albicans, бактеріального вагінозу, викликаного збудниками родини Gardnerella vaginalis та анаеробними бактеріями, трихомонадного вагініту, викликаного Trichomonas vaginalis, а також вагініту, викликаного змішаною інфекцією.

• Гіперчутливість до активних інгредієнтів або їхніх похідних.
• Вживання алкогольних напоїв під час лікування та впродовж 3 днів після лікування.
• Прийом дисульфіраму під час лікування та протягом 2 тижнів після лікування.
• Порфірія.
• Епілепсія.
• Тяжкі порушення функції печінки.
• Перший триместр вагітності.
• Період годування груддю.
• Органічні захворювання нервової системи.
• Порушення гемопоезу, у тому числі в анамнезі.

Не застосовувати без призначення лікаря. Якщо лікар не призначив інше, вводити глибоко в піхву по 1 супозиторію на ніч протягом 3 днів.

Не слід застосовувати двічі на день без призначення.

Застосування препарату ГІНОМАКС ХЛ під час менструації не рекомендоване у зв’язку зі зниженням його ефективності та труднощами застосування.

Тільки для інтравагінального застосування. ГІНОМАКС ХЛ слід вводити глибоку у піхву у положенні лежачи.

Не ковтати та не вводити в інші місця.

Додаткова інформація щодо особливих груп пацієнтів

Порушення функцій нирок/печінки

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не виявлено суттєвих змін у фармакокінетичних параметрах (CrCL < 22 мл/хв) тинідазолу. Тому корекція дози таким пацієнтам не потрібна.

Кліренс тинідазолу значно збільшується під час гемодіалізу, а час напіввиведення зменшується з 12 годин до 4,9 години. Під час 6-годинної процедури діалізу було виведено 43 % доступного тинідазолу. Якщо тинідазол застосовуватимуть до гемодіалізу, рекомендується введення пів дози рекомендованого тинідазолу після гемодіалізу.

Немає даних про фармакокінетику тинідазолу у пацієнтів з печінковою недостатністю. Рекомендовану дозу тинідазолу слід обережно вводити пацієнтам з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю період напіввиведення лідокаїну може бути подовжений удвічі і більше. Ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику лідокаїну, однак вона може збільшити накопичення метаболітів. Пацієнтам з печінковою та/або нирковою недостатністю, які прийматимуть ГІНОМАКС XL, слід враховувати ці характеристики.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам віком понад 65 років призначають дозу, як для дорослих осіб.

Частота нижченаведених небажаних явищ визначена відповідно до такої класифікації:

дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (не можна визначити за існуючими даними).

ГІНОМАКС ХЛ добре переноситься у місці застосування.

Побічні реакції, характерні для системного застосування діючих речовин препарату ГІНОМАКС ХЛ, подано нижче, хоча про них не повідомлялося під час вагінального застосування. Оскільки концентрації тинідазолу в крові набагато менші при інтравагінальному застосуванні, очікується, що ефекти будуть меншими.

З боку крові та лімфатичної системи

Частота невідома: лейкопенія (тимчасове явище), нейтропенія (тимчасове явище).

З боку імунної системи

Частота невідома: алергічні реакції (в особливо тяжких випадках можливий анафілактичний шок).

З боку нервової системи

Часто: слабкість, підвищена стомлюваність, погане самопочуття, головний біль, запаморочення.

Частота невідома: атаксія, кома (рідко), сплутаність свідомості (рідко), депресія (рідко), втрата чутливості, загальмованість, безсоння, порушення сну, тривога, психоз, непритомність, порушення мовлення, відчуття страху, вертиго, периферична нейропатія, судоми, перезбудження, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, гіперестезія, гіпоестезія, летаргія.

З боку серцево-судинної системи

Частота невідома: аритмія, брадикардія, спазм артерій, серцево-судинний колапс, збільшення порога дефібрилятора, набряки, гіперемія, серцева блокада, гіпотонія, пригнічення синусових вузлів.

З боку травного тракту

Часті: металевий/гіркий присмак у роті, нудота, анорексія, втрата апетиту, метеоризм, диспепсія, спазми в животі, неприємне відчуття в епігастральній ділянці, блювання, запор.

Частота невідома: біль у шлунку, діарея, обкладений язик, стоматит, зміна забарвлення язика, сухість у ротовій порожнині, псевдомембранозний коліт.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Частота невідома: свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, шкірний висип.

З боку сечовидільної системи

Часто: темний колір сечі.

Загальні порушення та порушення у місці введення препарату

Частота невідома: печіння у місці введення, дисурія, локальний набряк і подразнення, свербіж, вагінальні виділення, диспареунія, ноктурія, вагінальний біль.

Повідомлення про підозрювані небажані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідомити про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які побічні реакції за допомогою національної системи передачі інформації.

У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «ЗЕНТІВА УКРАЇНА», 02002, м. Київ, Броварський проспект, 5 «И», тел./факс: +38 044 517-75-00, електронна адреса [email protected].

Системні побічні ефекти можуть спостерігатися при випадковому прийомі великої кількості препарату, але у разі інтравагінального застосування загрозливі для життя симптоми не очікуються.

Специфічного антидоту тинідазолу немає. У разі передозування слід розпочати симптоматичну та підтримувальну терапію. Можна провести промивання шлунка. Побічні/небажані ефекти при передозуванні невідомі.

При місцевому застосуванні передозування тіоконазолом малоймовірне у зв’язку із його незначною системною абсорбцією.

При місцевому застосуванні високих доз лідокаїну можливі порушення серцевого ритму, утруднення дихання, кома і навіть смерть.

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.