Ібупрофен таблетки знеболюючі по 200 мг, 50 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у пачці з картону.

Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, рожевого кольору, верхня та нижня поверхня яких опуклі. На розламі при розгляді під лупою видно ядро, оточене одним суцільним шаром.

Ібупрофен - це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність шляхом пригнічення синтезу простагландинів. У людини ібупрофен знижує біль при запаленні, набряках та пропасниці. Крім того, ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або 30 хвилин після застосування аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує невпевненість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити ймовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.
Ібупрофен полегшує біль, зменшує запалення та знижує температуру.

Ібупрофен швидко всмоктується після прийому та швидко розподіляється у всьому організмі. Виведення є швидким та повним і відбувається через нирки.

Максимальні концентрації в плазмі досягаються через 45 хвилин після прийому внутрішньо натще. При застосуванні з їжею пікові рівні спостерігаються через 1-2 години. Цей час може змінюватись для різних лікарських форм.

Період напіввиведення становить приблизно 2 години.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТХ М01А Е01.

Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у поєднанні з:

• аспірином (ацетилсаліцилової кислоти): зазвичай не рекомендується застосовувати ібупрофен одночасно з ацетилсаліциловою кислотою через потенціал збільшення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин у низькій дозі (не вище 75 мг на добу) призначив лікар.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низької дози аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на агрегацію тромбоцитів. Хоча існує невпевненість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити ймовірності, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним;

• іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2: слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик побічних реакцій.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

• кортикостероїди: підвищений ризик появи виразок або кровотеч у травному тракті;
• антигіпертензивні засоби та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефект цих лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або в осіб похилого віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатню. оборотний характер. Слід розглядати доцільність застосування таких комбінацій у пацієнтів, які застосовують коксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід застосовувати з обережністю, особливо для осіб похилого віку. При необхідності лікування слід переконатися у достатньому рівні гідратації пацієнта та врахувати необхідність проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованої терапії, а також із певною періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичної дії НПЗЗ;
• антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити ефект антикоагулянтів, таких як варфарин;
• антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;
• серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;
• літій: існують докази потенційного підвищення рівня літію в плазмі;
• метотрексат: існують докази потенційного підвищення рівня метотрексату в плазмі;
• циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності;
• міфепристон: НПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж через 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити ефективність міфепристону;
• такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу;
• зидовудін: підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Зафіксовано підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном;
• хінолонові антибіотики: у пацієнтів, які одночасно приймають НПЗЗ та хінолонові антибіотики, може спостерігатися підвищений ризик виникнення судом.

діюча речовина: ібупрофен;
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ібупрофену 200 мг;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, гіпромелоза (гідроксипропіл-метилцелюлоза), магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, титану діоксид (Е 171), тальк, 80, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), кармоїзин
(Е 122).

За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування не очікується впливу лікарського засобу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1% до приблизно 1,5%. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.
У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плодів. Крім того, повідомлялося про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. Якщо Ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти або протягом першого та другого триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити наступні ризики:
для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері наприкінці вагітності: можливе збільшення періоду кровотечі; антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.
Отже, Ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці в дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

Не застосовувати дітям з масою тіла менше ніж 20 кг. Не застосовувати дітям віком до 6 років.

Симптоматичне лікування головного та зубного болю, дисменореї, невралгії, болю у спині, суглобах, м’язах, при ревматичних болях, а також при симптомах застуди і грипу.

• підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• реакції гіперчутливості в анамнезі (наприклад, астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив'янка), які спостерігалися після застосування аспірину або інших НПЗЗ;
• виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізоди підтвердженої виразкової хвороби або кровотечі);
• наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі або перфорації, пов'язаних з прийомом НПЗЗ;
• тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією NYHA), тяжка ниркова недостатність або тяжка печінкова недостатність;
• останній триместр вагітності;
• активне запальне захворювання кишечника;
• геморагічний діатез або інші розлади згортання крові.

Для перорального застосування. Мінімальну ефективну дозу слід застосовувати протягом короткого періоду, необхідного для позбавлення від болю (не більше 5 діб) або симптомів лихоманки (3 доби). При необхідності застосування препарату більше 5 діб (якщо симптоми не зникають) слід звернутися до лікаря.

Препарат призначати дорослим та дітям з масою тіла понад 20 кг (приблизно з 6 років).

Зазвичай застосовують із розрахунку від 20 до 30 мг/кг маси тіла на добу. Не перевищувати дози 30 мг/кг маси тіла на добу.

Дітям з масою тіла від 20 до 30 кг (з 6 до 11 років) – 200 мг (1 таблетка), повторна доза при необхідності – через 6 годин, але в жодному разі не застосовувати більше 600 мг (3 таблетки) на добу.

Дорослим та дітям з масою тіла понад 30 кг застосовувати по 200-400 мг (1-2 таблетки) кожні 4-6 годин за необхідності. Пігулки необхідно запивати водою. Не застосовувати більше 1200 мг (6 таблеток) протягом 24 годин.

Пацієнти похилого віку не потребують спеціального дозування.

Пацієнтам із порушенням функції нирок та печінки легкого чи помірного ступеня не потрібна корекція дози.

Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко ( від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) і частота невідома (не підлягає оцінці з урахуванням наявних даних). В рамках кожної групи частоти побічних реакцій наводяться за зменшенням тяжкості.

Перелік наступних побічних реакцій стосується тих, що спостерігалися при застосуванні ібупрофену в безрецептурних дозах при короткочасному застосуванні. При лікуванні хронічних станів, тривалому лікуванні можуть спостерігатися додаткові побічні ефекти.

Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Здебільшого побічні реакції є залежними від дози, у тому числі ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. /p>

З боку системи крові та лімфатичної системи:

дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, важка форма виснаження, незрозуміла кровотеча та гематоми невідомої етіології.

З боку імунної системи:

Реакції гіперчутливості (1); нечасто: кропив'янка та свербіж; дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок); частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм чи задишка.

З боку нервової системи:

Нечасто: головний біль дуже рідко асептичний менінгіт (2);

З боку серцевої системи:

Частота невідома: серцева недостатність, набряк.

Дані клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену особливо у високій дозі 2400 мг на день і при тривалому лікуванні може бути пов'язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

З боку судинної системи:

Частота невідома: артеріальна гіпертензія.

З боку системи травлення:

нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія рідко діарея, метеоризм, запор і блювання дуже рідко: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, кривава блювота, іноді летальні (особливо у пацієнтів похилого віку), виразковий стоматит, гастрит,

частота невідома: загострення коліту та хвороби Крона.

З боку печінки:

дуже рідко: порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто: різні висипання на шкірі дуже рідко можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему та токсичний епідермальний некроліз.

З боку дихальних шляхів та органів середостіння:

Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишка.

З боку нирок та сечовидільної системи:

Дуже рідко: гостре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язане з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові, і набряк частота невідома: ниркова недостатність.

Лабораторні дослідження:

дуже рідко: зниження рівня гемоглобіну.

Опис окремих побічних реакцій

Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном До таких реакцій належать: (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія; (б) реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку або (в) різні порушення з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк і рідше - ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз та поліморфну еритему).

(2) Механізм патогенезу асептичного менінгіту, спричиненого лікарським засобом, зрозумілий повною мірою. Однак наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов'язаного з прийомом НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через тимчасове відношення до прийому препарату та зникнення симптомів після відміни препарату). Зокрема, при лікуванні ібупрофеном пацієнтів з наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини)спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, лихоманка та дезорієнтація).

Більшість випадків передозування, про які повідомлялося, були безсимптомними. Ризик симптомів виникає при дозі ібупрофену понад 80-100 мг/кг. Застосування препарату дітям у дозі 400 мг/кг може призвести до появи симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.

Симптоми. Симптоми передозування виникають протягом 4 годин після застосування. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ викликало симптоми передозування легкого ступеня тяжкості, у тому числі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше. діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді вертиго, запаморочення, летаргії, сонливості, іноді - збудженого стану, атаксії, дезорієнтації або коми. Іноді у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія, метаболічний ацидоз та збільшення ПВ/МНО (ймовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров'яному руслі). У поодиноких випадках спостерігалися симптоми помірного та тяжкого ступеня, такі як гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, гіпотермія, ціаноз, задишка/синдром гострого порушення дихальної функції та короткочасні епізоди апное (у дітей після застосування великих кількостей лікарського засобу). У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Можливі ністагм, порушення чіткості зору та втрата свідомості.

Лікування. Специфічного антидота не існує. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця та життєво важливих функцій до нормалізації стану. При застосуванні невеликої кількості лікарського засобу (менше 50 мг/кг ібупрофену) рекомендується вживання води для мінімізації розладів з боку шлунково-кишкового тракту. При застосуванні великих кількостей рекомендується пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка, якщо пройшло не більше 1 години після застосування пацієнтом потенційно токсичної дози препарату та пацієнтом не було застосовано кількість препарату, що становить загрозу для життя. Якщо ібупрофен вже ввібрався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену із сечею. Користь від застосування таких заходів, як форсований діурез, гемодіаліз та гемоперфузія, не доведена, оскільки ібупрофен має високий рівень зв'язування з білками плазми. При частих або тривалих судом лікування слід проводити внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори. Потрібно звернутися до лікаря за медичною допомогою.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Симптоматичне лікування головного та зубного болю, дисменореї, невралгії, болю в спині, суглобах, м'язах, при ревматичних болях, а також при симптомах застуди та грипу.