Імодіум капсули при діареї, по 2 мг 6 шт.

По 6 капсул у блістері; по 1 блістеру в картонній пачці.

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули розміром 4 із зеленою кришечкою та темно-сірим корпусом, що містять порошок білого кольору.

Імодіум виготовлений на основі лопераміду гідрохлориду, який, потрапляючи в просвіт кишечника, вступає в контакт з опіатними рецепторами, що знаходяться в його стінках. Внаслідок цього спостерігається вивільнення простагландинів, а також ацетилхолінів, які загальмовують перистальтику кишечника, посилюють всмоктувальну здатність його стінок, що збільшує час перебування в ньому їжі. Також Імодіум посилює тонус сфінктера прямої кишки, що зменшує кількість позивів до дефекації та підвищує якість утримання калових мас.

Лоперамід гідрохлорид зв'язується з опіатними рецепторами кишкової стінки. В результаті пригнічується вивільнення ацетилхоліну і простагландинів, що призводить до зниження пропульсивної перистальтики та збільшення часу проходження вмісту через травний тракт, а також здатність стінки кишечника до абсорбції рідини та електролітів. Лопераміду гідрохлорид збільшує тонус анального сфінктера, знижуючи тим самим нетримання калових мас та позиви до дефекації.

Абсорбція: більша частина лопераміду, прийнятого перорально, абсорбується в кишечнику, але внаслідок інтенсивного метаболізму першого проходження системна біодоступність становить лише приблизно 0,3%.

Розподіл: результати досліджень розподілу лопераміду у щурів показують високу афінність щодо стінки кишечника з переважним зв'язуванням з рецепторами поздовжнього шару м'язової оболонки. Зв'язування лопераміду з білками становить 95%, переважно з альбуміном. Доклінічні дані показали, що лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну.

Метаболізм: лоперамід майже повністю екстрагується печінкою, де він переважно метаболізується, кон'югується і виводиться з жовчю. Окисне N-деметилювання є основним метаболічним шляхом лопераміду, цей процес опосередковується головним чином ізоформами CYP3A4 та CYP2C8. Внаслідок дуже інтенсивного ефекту першого проходження через печінку концентрації незміненого лікарського засобу у плазмі крові залишаються дуже низькими.

Виведення: період напіввиведення лопераміду у людини становить приблизно 11 годин із діапазоном 9-14 годин. Екскреція незміненого лопераміду та його метаболітів здебільшого з калом.

Пацієнти дитячого віку: фармакокінетичних досліджень за участю пацієнтів дитячого віку не проводили. Очікується, що фармакокінетична поведінка лопераміду та взаємодії лікарських засобів з лоперамідом будуть аналогічні тим, що спостерігаються у дорослих.

Препарати, що пригнічують перистальтику. Код АТХ А07D A03.

Повідомлялося про випадки взаємодії з лікарськими препаратами, які мають подібні фармакологічні властивості. Лікарські препарати, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему, не слід застосовувати одночасно з прийомом Імодіуму® дітям.

Доклінічні дані показали, що лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну. Одночасне призначення лопераміду (у дозі 16 мг) разом з інгібіторами Р-глікопротеїну (хінідин, ритонавір) призводило до підвищення рівня лопераміду в плазмі в 2-3 рази. Клінічна значимість зазначеної фармакокінетичної взаємодії при застосуванні лопераміду у рекомендованих дозах невідома.

Одночасне застосування лопераміду (4 мг одноразово) та ітраконазолу, інгібітору CYP3A4 та Р-глікопротеїну, призводило до 3-4-кратного збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові. У цьому ж дослідженні інгібітор CYP2C8 гемфіброзилу підвищував вміст лопераміду приблизно в 2 рази. Комбіноване застосування ітраконазолу та гемфіброзилу призводило до 4-кратного збільшення максимального вмісту лопераміду у плазмі крові та 13-кратного збільшення загальної експозиції у плазмі крові. Це підвищення не було пов'язане з впливом на центральну нервову систему (ЦНС), який визначався за допомогою психомоторних тестів (тобто суб'єктивна сонливість та тест на заміну цифрових символів). Одночасне застосування лопераміду (16 мг одноразово) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та Р-глікопротеїну, призводило до 5-кратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення не було пов'язане із збільшенням фармакодинамічних ефектів, що визначалося за допомогою пупілометрії.

Супутнє лікування десмопресином для перорального застосування призводило до 3-разового підвищення концентрації десмопресину в плазмі крові, ймовірно, внаслідок повільнішої моторики шлунково-кишкового тракту.

Очікується, що лікарські засоби з аналогічними фармакологічними властивостями можуть посилювати дію лопераміду, а лікарські засоби, які прискорюють проходження їжі у шлунково-кишковому тракті, можуть знижувати його дію.

Діюча речовина: loperamide.

1 капсула містить 2 мг лопераміду гідрохлориду

Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат.

Оболонка капсули: заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид чорний (Е172), титану діоксид (Е 171), індиго (Е 132), еритрозин (Е 127), желатин.

Можливі втрати свідомості, депресивний рівень свідомості, підвищення стомлюваності, виникнення запаморочення або сонливості при синдромі діареї при застосуванні лопераміду гідрохлориду. Тому рекомендується обережно приймати цей препарат при керуванні автомобілем або роботі з механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування під час вагітності

Безпека застосування при вагітності у людини не встановлена, хоча за дослідженнями на тваринах немає жодних ознак того, що лоперамід гідрохлорид має будь-які тератогенні або ембріотоксичні властивості.

Як і для всіх лікарських засобів, не рекомендується застосовувати Імодіум® під час вагітності, особливо протягом першого триместру вагітності.

Застосування під час годування груддю

Оскільки незначна кількість лопераміду може з'являтися у грудному молоці, лопераміду гідрохлорид не рекомендується застосовувати під час годування груддю.

У зв'язку з цим вагітним та годуючим дитиною грудьми, слід рекомендувати звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування.

Фертильність

Ефект на фертильність людини не оцінювали.

Препарат застосовувати дітям віком від 12 років для симптоматичного лікування гострої діареї.

Симптоматичне лікування гострої діареї у дорослих та дітей віком від 12 років.

Симптоматичне лікування гострих епізодів діареї, зумовленої синдромом роздратованого кишечника, у дорослих (старше 18 років) після встановлення первинного діагнозу лікарем.

Імодіум® протипоказаний:

• пацієнтам з підвищеною чутливістю до лопераміду гідрохлориду або будь-якого з компонентів препарату;
• дітям віком до 12 років;
• пацієнтам з гострою дизентерією, що характеризується наявністю крові в стільці та підвищеною температурою тіла;
• пацієнтам з гострим виразковим колітом або псевдомембранозним колітом, пов'язаним із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії;
• пацієнтам з бактеріальним ентероколітом, викликаним мікроорганізмами сімей Salmonella, Shigella та Campylobacter.

Імодіум® взагалі не слід застосовувати, якщо потрібно уникнути придушення перистальтики через ризик виникнення значних ускладнень, включаючи кишкову непрохідність, мегаколон та токсичний мегаколон.

Необхідно негайно припинити прийом препарату, якщо розвивається запор, здуття живота або кишкова непрохідність.

Імодіум® не призначений для початкової терапії серйозної діареї, що супроводжується зниженням рівнів рідини та електролітів. Зокрема, в дітей віком цю втрату бажано компенсувати шляхом призначення замісної терапії парентерально чи перорально.

Капсули слід приймати, запиваючи рідиною.

Симптоматичне лікування гострої діареї у дорослих та дітей віком від 12 років.

Початкова доза - 2 капсули (4 мг), надалі 1 капсула (2 мг) після кожного наступного рідкого випорожнення. Звичайна доза становить 3-4 капсули (6-8 мг) на добу. Максимальна добова доза при гострій діареї не повинна перевищувати 6 капсул (12 мг).

При гострій діареї, якщо протягом 48 годин не спостерігається клінічного покращення, прийом Імодіуму® слід припинити.

Симптоматичне лікування гострих епізодів діареї, зумовленої синдромом роздратованого кишечника, у дорослих (старше 18 років) після встановлення первинного діагнозу лікарем

Початкова доза становить 2 капсули (4 мг) надалі приймають по 1 капсулі (2 мг) після кожного наступного рідкого випорожнення або згідно з попередніми рекомендаціями лікаря. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 капсул (12 мг).

Застосування у пацієнтів похилого віку

Не потрібна корекція дози для пацієнтів похилого віку.

Застосування при порушеннях функції нирок

Не потрібна корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Застосування при порушеннях функції печінки

Хоча фармакокінетичні дані щодо дії препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні, таким пацієнтам слід призначати Імодіум® з обережністю через уповільнення в них метаболізму першого проходження (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування

Лікування діареї лікарським засобом Імодіум® має лише симптоматичний характер. Якщо можна визначити етіологію захворювання, то, по можливості, слід проводити специфічне лікування.

Найважливішим заходом при гострій діареї є попередження або відновлення втрати рідини та електролітів. Це особливо важливо у дітей, ослаблених пацієнтів та людей похилого віку з гострою діареєю.

Застосування препарату не замінює введення відповідної кількості рідини та відновлення рівня електролітів.

Оскільки стійка діарея може свідчити про потенційно більш серйозні стани, лікарський засіб не слід застосовувати тривалий час, доки причина діареї буде досліджена.

При гострій діареї, коли не спостерігається клінічне поліпшення протягом 48 годин, застосування лопераміду гідрохлориду слід припинити та звернутися до лікаря.

Забороняється застосування лопераміду в ситуаціях, коли слід уникати придушення перистальтики через ризик серйозних наслідків, таких як мегаколон та токсичний мегаколон.

Пацієнтам із синдромом набутого імунодефіциту, які приймають Імодіум® при діареї необхідно негайно припинити лікування при появі перших ознак здуття живота. Існують окремі повідомлення про випадки кишкової непрохідності з підвищеним ризиком появи токсичного мегаколону у пацієнтів, хворих на СНІД, з інфекційними колітами як вірусної, так і бактеріальної етіології, при лікуванні лопераміду гідрохлорид.

Зловживання лоперамідом або неправильне його застосування як опіоїдний замінник було описано у осіб з опіоїдною залежністю.

Хоча фармакокінетичні дані для пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні таким пацієнтам Імодіум® слід застосовувати з обережністю через уповільнення метаболізму першого проходження, оскільки він може призвести до відносного передозування, що може призвести до токсичної поразки ЦНС.

Лікарські препарати, що продовжують час проходження, можуть призвести до розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів цієї групи.

Незважаючи на те, що лоперамід добре метаболізується і лоперамід або його метаболіти виводяться з калом, зазвичай не потрібно коригувати дозу лопераміду пацієнтам із порушенням функції нирок.

Оскільки препарат містить лактозу, його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Для лопераміду не характерні виражені кардіологічні ускладнення у межах діапазону терапевтичних концентрацій. Але при суттєвому перевищенні цих значень (до 47 разів) лоперамід демонструє кардіологічні ускладнення: пригнічення калієвого (hERG) та натрієвого потоків та аритмії на тваринних моделях in vivo та in vitro.

Кардіологічні ускладнення, включаючи пролонгацію інтервалу QT, комплексу QRS та torsades de pointes, були зареєстровані у зв'язку з передозуванням. Деякі випадки були летальними (див. розділ «Передозування»). Пацієнти не повинні перевищувати рекомендовану дозу та рекомендовану тривалість лікування.

Якщо препарат приймали для контролю епізодів діареї, обумовленої синдромом подразненого кишечника, який був попередньо діагностований лікарем, і клінічного поліпшення не спостерігається протягом 48 годин, слід припинити застосування лопераміду гідрохлориду та звернутися до лікаря. Також слід звернутися до лікаря, якщо характер симптомів змінився або напади діареї, що повторюються, тривають більше двох тижнів.

Для лікування гострих нападів діареї, обумовленої синдромом роздратованого кишечника, Імодіум® слід приймати тільки якщо лікар попередньо діагностував це захворювання.

У наступних випадках препарат не слід застосовувати без попередньої консультації з лікарем, навіть якщо ви знаєте, що у вас синдром подразненого кишечника (СРК):

• вік пацієнта 40 років, і з моменту останнього нападу СПК пройшов деякий час;
• вік пацієнта 40 років, і цього разу симптоми СРК відрізняються;
• недавня кровотеча з кишечника;
• важкий закреп;
• нудота або блювання;
• втрата апетиту або зменшення маси тіла;
• утруднене або хворобливе сечовипускання;
• лихоманка;
• недавня подорож за кордон.

У разі виникнення нових симптомів, погіршення симптомів або якщо симптоми не покращилися протягом двох тижнів, слід звернутися до лікаря.

Дорослі та діти віком від 12 років

Безпека лопераміду гідрохлориду оцінювалася у 2755 дорослих та дітей віком від 12 років, які брали участь у 26 контрольованих та неконтрольованих клінічних дослідженнях застосування лопераміду гідрохлориду для лікування гострої діареї. Найчастішими побічними ефектами, що виникали з частотою від 1%, про які повідомлялося в даних клінічних дослідженнях, були запор (2,7%), метеоризм (1,7%), головний біль (1,2%) та нудота (1 ,1%).

Нижче наводяться побічні реакції, які виникали при застосуванні лопераміду гідрохлориду у клінічних дослідженнях та протягом постмаркетингового застосування.

Частота побічних реакцій наводиться з використанням наступних умовних категорій: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

З боку імунної системи: рідко - реакції підвищеної чутливості та, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок) та анафілактоїдні реакції.

З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість; рідко - порушення координації, втрата свідомості і, пригнічення свідомості, гіпертонія, ступору.

З боку органу зору: рідко - міоз.

З боку травного тракту: часто - запор, здуття живота, нудота нечасто - біль і дискомфорт у животі, сухість у роті, біль у верхній частині живота, блювання, диспепсія рідко - кишкова непрохідність (включаючи паралітичну кишкову непрохідність), мегаколо включаючи токсичний мегаколонб), відчуття розтягнення живота.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, рідко – ангіоневротичний набряк, бульозна висипанняа, включаючи синдром Стівенса – Джонсона, мультиформну еритему та токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка та свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – затримка сечі.

Загальні порушення: рідко - підвищена стомлюваність.

а - Ці побічні реакції включені на основі постмаркетингових повідомлень про застосування лопераміду гідрохлориду. Оскільки постмаркетингових повідомлень неможливо відрізнити побічні реакції при гострих або хронічних захворюваннях або застосуванні дорослим чи дітям, частота побічних реакцій оцінена на основі даних усіх клінічних досліджень застосування лопераміду гідрохлориду, включаючи дослідження віком до 12 років (N = 3683).

б - Див. розділ. «Особливості застосування».

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу є важливою. Це дозволяє продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Симптоми

У разі передозування (включаючи відносне передозування внаслідок порушення функції печінки) можливе пригнічення ЦНС (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, м'язовий гіпертонус та пригнічення дихання), запор, затримка сечі та кишкова непрохідність. Діти та пацієнти з порушенням функції печінки можуть бути більш чутливими до впливу на центральну нервову систему.

У осіб, що перевищили дози лопераміду, спостерігалося подовження інтервалу QT та комплексу QRS, та/або серйозні шлуночкові аритмії, включаючи torsades de pointes (типу «пірует»), зупинка серця та непритомність (див. Розділ «Особливості застосування& ).

Також було зафіксовано смерть.

Зловживання, неправильне використання та/або навмисне передозування з надмірно великими дозами лопераміду може призвести до синдрому Бругада.

Лікування

У разі передозування пацієнту слід негайно звернутися до лікаря. У разі передозування слід розпочати моніторинг інтервалу QT. Якщо з'являються симптоми передозування з боку ЦНС, як антидот можна застосовувати налоксон. Оскільки тривалість дії лопераміду гідрохлориду довша за дію налоксону (1-3 години), може знадобитися повторне призначення налоксону. Для виявлення можливого пригнічення центральної нервової системи хворий повинен знаходитись під ретельним наглядом не менше 48 годин.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Протидіарейний засіб тривалої дії.