Кадует таблетки в/о 10 мг + 10 мг блістер № 30

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: блакитні таблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «Pfizer» з одного боку та кодом продукту «CDT» та «101» – з іншого.

Кадует 10/10 має подвійний механізм дії: амлодипін діє як дигідропіридиновий антагоніст кальцію (антагоніст іонів кальцію або блокатор повільних каналів) та аторвастатин пригнічує ГМГ-КоА-редуктазу. Амлодипін, що входить до складу препарату Кадует 10/10, пригнічує трансмембранний потік іонів кальцію в гладких м'язах судин та м'язах серця. Аторвастатин, що входить до складу препарату Кадует 10/10, є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 03-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту A в мевалонат – речовина-попередник стеролів, у тому числі холестерину.

Зміни дії амлодипіну на систолічний артеріальний тиск при застосуванні препарату Кадует 10/10 порівняно із застосуванням тільки амлодипіну не спостерігали.

Аналогічно, не спостерігалося зміни дії аторвастатину на холестерин ЛНП при застосуванні Кадуету 10/10 порівняно із застосуванням тільки аторвастатину.

Англо-скандинавське дослідження результатів захворювань серця (ASCOT) – це рандомізоване, з факторіальним дизайном дослідження (2 х 2) для порівняння двох антигіпертензивних режимів лікування за участю 19257 пацієнтів (група зниження артеріального тиску – ASCOT-BPLA) та впливу додавання 10 мг. з плацебо у 10 305 пацієнтів (група зниження ліпідів – ASCOT-LLA) при летальних та нелетальних коронарних подіях.

Вплив аторвастатину на летальні та нелетальні коронарні події оцінювали у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні (група зниження ліпідів – ASCOT-LLA) у 10305 пацієнтів у віці 40-79 років з артеріальною гіпертензією або без попереднього лікування; 6,5 ммоль/л (251 мг/дл). Усі пацієнти мали щонайменше 3 з попередніх факторів серцево-судинного ризику: чоловіча стать, вік (≥ 55 років), куріння, діабет, рання ішемічна хвороба серця в анамнезі найближчих родичів, загальний холестерин: ЛВП ≥ 6, захворювання периферичних судин, гіпертрофія лівого шлуночка, цереброваскулярне порушення в анамнезі, специфічні порушення ЕКГ, протеїнурія/альбумінурія.

Пацієнтів лікували з використанням антигіпертензивних режимів, заснованих на застосуванні амлодипіну (5-10 мг) або атенололу (50-100 мг). Для досягнення надалі запланованого рівня АТ (< 140/90 мм рт. ст. у пацієнтів без діабету, < 130/80 мм рт. ст. у пацієнтів з діабетом) у групі застосування амлодипіну можна було додавати периндоприл (4-8 мг), а в групі атенололу – бендрофлуметіазид калію (1,25-2,5 мг). Терапією третьої лінії обох групах був доксазозин GITS (4-8 мг). Група аторвастатину складалася з 5168 пацієнтів (2584 пацієнти отримували амлодипін і 2584 пацієнти отримували атенолол), а група плацебо складалася з 5137 пацієнтів (2554 пацієнти отримували амлодипін і 2583 пацієнти отримували атенолол).

Комбінація амлодипіну з аторвастатином призводила до істотного зниження ризику розвитку летальної ішемічної хвороби серця та нелетального інфаркту міокарда у композитній первинній кінцевій точці.

- зниження на 53% (95% довірчий інтервал 31-68%, p<0,0001) порівняно з комбінацією амлодипін + плацебо;

- Зниження на 39% (95% довірчий інтервал 8-59%, p<0,016) порівняно з комбінацією атенололу + аторвастатину.

Артеріальний тиск суттєво знижувався при обох режимах лікування, але значно більший за – при режимі, що базувався на застосуванні амлодипіну + аторвастатин, ніж при режимі, заснованому на застосуванні атенололу + аторвастатин (-26,5/-15,6 мм рт. ст. проти -24,7/-13,6 мм рт.ст. відповідно). Значення «р» для відмінностей між двома групами становило 0,0036 (для систолічного артеріального тиску) та < 0,0001 (для діастолічного артеріального тиску).

Дослідження антигіпертензивного та ліпідознижувального лікування для запобігання серцевим нападам (Antihypertensive and Lipid-Lowering Treatment to Prevent Heart Attack Trial).

Для порівняння ефектів амлодипіну або лізиноприлу з ефектами хлорталідону як терапії першої лінії у пацієнтів з гіпертензією від слабкого до помірного ступеня тяжкості було проведено рандомізоване подвійне сліпе дослідження під назвою «Антигіпертензивне та ліпідознижувальне лікування&>;

Загальна кількість 33 357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці 55 років або вище була рандомізована і знаходилася під наглядом у середньому протягом 4,9 року. Ці пацієнти мали щонайменше один додатковий фактор ризику ішемічної хвороби серця, включаючи наступні: інфаркт міокарда або інсульт в анамнезі (6 місяців до включення в дослідження) або інше задокументоване атеросклеротичне серцево-судинне захворювання (всього 51,5%), діабет II типу (36,1%), холестерин ЛВП
< 35 мг/дл (11,6%), гіпертрофію лівого шлуночка, діагностовану за ЕКГ або методом ехокардіографії (20,9%) куріння на час залучення (21,9%).

Першою кінцевою точкою була ішемічна хвороба серця з летальними наслідками або інфаркт міокарда без летального результату. У групі застосування амлодипіну первинної кінцевої точки досягло 11,3% пацієнтів порівняно з 11,5% у групі хлорталідону (ставлення ризиків 0,98, 95% довірчий інтервал [0,90-1,07] p=0,65) .

Серед вторинних кінцевих точок:

– показник летальності з усіх причин склав 17,3% у групі хлорталідону та 16,8% у групі амлодипіну (амлодипін проти хлорталідону, відношення ризиків 0,96, 95% довірчий інтервал [0,89-1,02] p=0, 20 );

– частота серцевої недостатності (компонент композитної комбінованої серцево-судинної кінцевої точки) була значно вищою у групі амлодипіну проти групи хлорталідону (10,2 % проти 7,7 %, відношення ризиків 1,38, 95 % довірчий інтервал [1,25-1, 52]p<0,001).

Дослідження не продемонструвало переваги жодного препарату щодо первинної кінцевої точки; Апостеріорний аналіз результатів продемонстрував, що амлодипін знижує кількість ішемічної хвороби серця з летальним результатом та інфаркту міокарда без летального результату (первинна кінцева точка) та летальність з усіх причин (вторинна кінцева точка) так само, як і хлорталідон.

Під час дослідження «Профілактика інсульту шляхом агресивного зниження рівнів холестерину» (Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels study) за участю 4731 пацієнта, які за попередні 6 місяців перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку. вплив застосування аторвастатину у дозі 80 мг на добу або плацебо на частоту розвитку інсульту. 60% пацієнтів були чоловіками у віці 21-92 роки (середній вік 63 роки) та на етапі включення мали середній рівень ЛНП 133 мг/дл (3,4 ммоль/л). Середній рівень холестерину ЛНП був 73 мг/дл (1,9 ммоль/л) протягом лікування аторвастатином та 129 мг/дл (3,3 ммоль/л) протягом лікування плацебо. Медіана спостереження – 4,9 роки.

Застосування аторвастатину в дозі 80 мг знижувало ризик настання первинної кінцевої точки (інсульту з летальним результатом або без) на 15% порівняно з плацебо (ставлення ризиків 0,85; 95% довірчий інтервал 0,72-1,00; p =0,05;або 0,84;95% довірчий інтервал 0,71-0,99;p=0,03 після статистичної поправки на фактори початкового етапу). Летальний наслідок з усіх причин становив 9,1% (216/2365) для аторвастатину порівняно з 8,9% (211/2366) для плацебо.

Під час аналізу post-hoc застосування 80 мг аторвастатину знижувало частоту розвитку ішемічного інсульту (218/2365, 9,2 % проти 274/2366, 11,6 %, p=0,01) і підвищувало частоту геморагічного інсульту (55 /2365, 2,3% проти 33/2366, 1,4%, p=0,02) порівняно з плацебо.

Ризик розвитку геморагічного інсульту зростав у пацієнтів, які були включені в дослідження з геморагічним інсультом в анамнезі (7/45 для аторвастатину проти 2/48 для плацебо; відношення ризиків 4,06; 95% довірчий інтервал 0,84-19, 57), а ризик розвитку ішемічного інсульту для груп застосування аторвастатину та плацебо був схожий (3/45 для аторвастатину проти 2/48 для плацебо; відношення ризиків 1,64; 95% довірчий інтервал 0,27-9,82). >

Ризик розвитку геморагічного інсульту зростав у пацієнтів, включених у дослідження з лакунарним інфарктом в анамнезі (20/708 для аторвастатину проти 4/701 для плацебо; відношення ризиків 4,99; 95% довірчий інтервал 1,71-14,6) але ризик розвитку ішемічного інсульту також знижувався у цих пацієнтів (79/708 для аторвастатину проти 102/701 для плацебо; ставлення до ризиків 0,76; 95% довірчий інтервал 0,57-1,02). Можливий фактичний ризик розвитку інсульту підвищений у пацієнтів з лакунарним інфарктом в анамнезі, які застосовують аторвастатин у дозі 80 мг на добу.

Летальний наслідок з усіх причин становив 15,6% (7/45) для аторвастатину проти 10,4% (5/48) у підгрупі пацієнтів з геморагічним інсультом в анамнезі. Летальний наслідок з усіх причин становив 10,9% (77/708) для аторвастатину проти 9,1% (64/701) для плацебо у підгрупі пацієнтів з лакунарним інфарктом в анамнезі.

Дані про препарат Кадует 10/10.

Після перорального прийому спостерігалося 2 окремих піки концентрацій у плазмі крові. Перший пік спостерігався в межах від 1 до 2 годин після прийому препарату та був зумовлений аторвастатином; другий пік спостерігався між 6 і 12 годинами після прийому препарату і був обумовлений амлодипіном. Швидкість та ступінь абсорбції (біодоступність) амлодипіну та аторвастатину при застосуванні Кадуету 10/10 несуттєво відрізняються від біодоступності амлодипіну та аторвастатину при одночасному застосуванні таблеток аторвастатину та таблеток амлодипіну.

Прийом їжі не впливав на біодоступність амлодипіну при застосуванні Кадуету 10/10. Хоча їжа знижує швидкість і ступінь всмоктування аторвастатину при застосуванні препарату Кадует 10/10 приблизно на 32% та 11% відповідно, за оцінками Cmax та AUC, аналогічні зниження концентрації в плазмі крові після їди спостерігалися для аторвастатину без зниження впливу на холестерин ЛНП · нижче).

Дані щодо амлодипіну.

Абсорбція. Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипіну окремо пік концентрації в плазмі спостерігається в межах 6-12 годин після прийому препарату. За оцінками, абсолютна біодоступність у межах від 64% до 80%. Об'єм розподілу становить близько 21 л/кг. Біодоступність амлодипіну не змінюється залежно від їжі.

Розподіл. Дослідження амлодипіну in vitro показали, що у пацієнтів з гіпертензією приблизно 97,5% препарату, що циркулює в крові, зв'язується білками плазми.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується до неактивних метаболітів шляхом печінкового метаболізму.

Висновок. Виведення амлодипіну з плазми є двофазним з кінцевим періодом напіввиведення близько 30-50 годин. Рівноважна концентрація досягається після 7-8 днів безперервного прийому препарату. З сечею виводиться 10% вихідної речовини амлодипіну та 60% його метаболітів.

Дані щодо аторвастатину.

Абсорбція. Аторвастатин швидко абсорбується, максимальна концентрація у плазмі досягається від 1 до 2 годин. Ступінь абсорбції зростає пропорційно дозі аторвастатину. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить приблизно 12%, а системна біодоступність для пригнічення ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 30%. Низьку системну біодоступність пов'язують із пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або пресистемним печінковим метаболізмом. Хоча, за оцінками Cmax та AUC, їжа знижує швидкість та ступінь абсорбції аторвастатину приблизно на 25% та 9% відповідно, його вплив на зниження холестерину ЛНП при застосуванні з їжею або натщесерце подібно. Концентрація аторвастатину в плазмі нижче (приблизно на 30% для Сmax та AUC) після прийому препарату ввечері порівняно з прийомом вранці. Однак його дія щодо зниження холестерину ЛНП однаково незалежно від часу застосування препарату.

Розподіл. Середній обсяг розподілу аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування аторвастатину з білками плазми становить 95%.

Біотрансформація. Аторвастатин інтенсивно метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. Пригнічення ГМГ-КоА-редуктази орто- та парагідроксильованими метаболітами in vitro еквівалентно такому для аторвастатину. Приблизно 70% дії, що стосується пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, обумовлено активними метаболітами.

Висновок. Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та позапечінкового метаболізму. Однак аторвастатин, очевидно, не піддається значній кишково-печінковій рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми крові у людей становить приблизно 14 годин, проте для дії придушення ГМГ-КоА-редуктази цей період становить від 20 до 30 годин, що зумовлено активними метаболітами. Після прийому аторвастатину менше 2% дози виділяється із сечею.

Аторвастатин є субстратом печінкових транспортерів, органічного аніон-транспортуючого поліпептиду 1B1 (OATP1B1) та транспортера 1B3 (OATP1B3). Метаболіти аторвастатину є субстратами OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат ефлюксних транспортерів білка множинної лікарської резистентності 1 (MDR1) та білка резистентності раку молочної залози (BCRP), що може обмежувати абсорбцію в кишечнику та біліарний кліренс аторвастатину.

Дані щодо амлодипіну та аторвастатину у спеціальних популяціях.

Пацієнти похилого віку. Час досягнення піку концентрації амлодипіну у плазмі крові у пацієнтів похилого віку та у молодших пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення. Зростання AUC і період напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністючи очікуваними для пацієнтів досліджуваної вікової групи.

Концентрація аторвастатину в плазмі крові здорових пацієнтів похилого віку (³ 65 років) вища (на 40% для Cmax та 30% для AUC), ніж у дорослих молодшого віку. Клінічні дані дозволяють припустити, що рівень ЛНП знижується більше при застосуванні будь-якої дози аторвастатину пацієнтами похилого віку порівняно з дорослими молодшого віку (див. розділ «Особливості застосування»).

Стать. Концентрація аторвастатину в плазмі крові у жінок відрізняється від такої у чоловіків (приблизно на 20% вище для Сmax і на 10% нижче для AUC). Ці відмінності не були клінічно значущими і не вели до суттєвих клінічних відмінностей у впливі на ліпіди для чоловіків та жінок.

Порушення функції нирок. Порушення функції нирок не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу. Тому пацієнти з нирковою недостатністю можуть отримувати звичайну початкову дозу амлодипіну.

У дослідженнях аторвастатину захворювання нирок не впливало на концентрацію аторвастатину в плазмі або на його ефект щодо зниження холестерину ЛНП; таким чином, для пацієнтів з порушенням функції нирок немає необхідності корекції дози аторвастатину.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки кліренс амлодипіну знижений, що призводить до зростання AUC приблизно на 40-60%. Порушення функції печінки від помірного до тяжкого ступеня не впливає на терапевтичну відповідь пацієнтів з аторвастатином, але експозиція цього препарату значно зростає. Концентрація аторвастатину в плазмі помітно підвищується у пацієнтів з хронічним алкогольним захворюванням печінки (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) (приблизно 16-кратно для Cmax і 11-кратно для AUC).

Поліморфізм SLCO1B1. Захоплення клітинами печінки інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин здійснюється за допомогою транспортного білка OATP1B1. У пацієнтів з поліморфізмом SLCO1B1 існує ризик підвищеної експозиції аторвастатину, що, в свою чергу, може призводити до підвищення ризику виникнення рабдоміолізу (див. «Особливості застосування»). Поліморфізм гена, що кодує OATP1B1 (SLCO1B1 c.521CC), асоціюється з 2,4-кратним підвищенням експозиції аторвастатину (AUC) у порівнянні з пацієнтами без такого варіанта генотипу (c.521TT). У цих пацієнтів можливе генетичне порушення захоплення аторвастатину клітинами печінки. Потенційний вплив на ефективність невідомий.

Гіполіпідемічні засоби, комбінації. Інгібітори
ГМГ-КоА-редуктази, інші композиції.

Код ATX C10B X03.

Взаємодії, пов'язані з комбінованим лікарським засобом.

Дані результати дослідження взаємодії лікарських засобів, що включали застосування 10 мг амлодипіну та 80 мг аторвастатину здоровими добровольцями, свідчать про те, що при їх одночасному застосуванні фармакокінетика амлодипіну не змінюється. Не було показано жодного впливу амлодипіну на Cmax аторвастатину, але AUC аторвастатину у присутності амлодипіну зростала на 18% (90% довірчий інтервал [109-127%]).

Дослідження лікарської взаємодії Кадует 10/10 з іншими лікарськими засобами не проводили, проте дослідження були проведені з амлодипіном та аторвастатином окремо, як описано нижче.

Взаємодії, пов'язані з амлодипіном.

• Комбінації, що не рекомендуються:

Дантролен (інфузія): після введення верапамілу та дантролену внутрішньовенно у тварин спостерігалася летальна шлуночкова фібриляція та серцево-судинна недостатність у поєднанні з гіперкаліємією. Через ризик гіперкаліємії у пацієнтів зі схильністю до злоякісної гіпертермії та під час лікування злоякісної гіпертермії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін.

Внаслідок екстраполяції було зроблено висновок, що слід уникати комбінації амлодипіну та дантролену (див. розділ «Особливості застосування»).

• Комбінації, які потребують обережності:

Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. При необхідності – моніторинг АТ та корекція дози антигіпертензивного препарату.

Інгібітори CYP3A4: одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові засоби групи азолів, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може спричинити ризик. Такі зміни фармакокінетики можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку, тому може виникнути необхідність клінічного моніторингу та корекції дози.

Індуктори CYP3A4: концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися при одночасному застосуванні відомих індукторів CYP3A4. Тому слід контролювати АТ і регулювати дозу під час та після одночасного застосування, зокрема, із сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій звичайний).

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність препарату може збільшуватися, що призведе до посилення гіпотензивної дії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну посилює гіпотензивну дію інших лікарських засобів з антигіпертензивними властивостями.

Такролімус: існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі при одночасному застосуванні з амлодипіном, проте фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не з'ясований. Щоб уникнути токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном, необхідно проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі крові та при необхідності – корекцію дози такролімусу.

mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin – мішені рапаміцину у ссавців).

Такі mTOR інгібітори, як сиролімус, темсіролімус та еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами mTOR він може посилювати вплив останніх.

Під час клінічних досліджень взаємодії лікарських засобів амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

• Комбінації, які слід враховувати:

α1-блокатори в урології (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): підвищення гіпотензивної дії. Ризик тяжкої ортостатичної гіпотензії.

Аміфостин: підвищення гіпотензивної дії внаслідок додаткових побічних реакцій.

Іміпрамінові антидепресанти/нейролептики: підвищення антигіпертензивної дії та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

β-блокатори при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол): у пацієнтів з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю ризик гіпотензії та серцевої недостатності (in vitro: негативний інотропний ефект дигідропіридинів, що змінюється залежно від лікарських засобів-блокаторів). Застосування блокаторів β може мінімізувати рефлекторну симпатичну реакцію, що приводиться в дію при надмірній гемодинамічній реперкусії.

Кортикостероїди, тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (ефект кортикостероїдів щодо затримки води та натрію).

Інші антигіпертензивні засоби: одночасне застосування амлодипіну з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами (блокатори, блокатори ангіотензину II, діуретики, інгібітори АПФ) може посилити гіпотензивний ефект амлодипіну. Питання щодо застосування тринітратів, нітратів або інших судинно-розширювальних засобів слід розглядати з обережністю.

Силденафіл: разова доза 100 мг силденафілу при артеріальній гіпертензії не впливала на фармакокінетичні параметри амлодипіну. Коли амлодипін і силденафіл застосовували у комбінації, кожен препарат виявляв свою гіпотензивну дію окремо.

Циклоспорин: дослідження взаємодії між циклоспорином та амлодипіном за участю здорових добровольців або інших популяцій пацієнтів не проводилося, за винятком пацієнтів з трансплантацією нирки, у яких спостерігалося збільшення концентрації циклоспорину в плазмі крові (у середньому на 0-40%). Слід розглянути можливість моніторингу рівнів циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки, які застосовують амлодипін; за необхідності слід знизити дозу циклоспорину.

У ході досліджень взаємодії лікарських засобів було продемонстровано, що циметидин, аторвастатин, солі алюмінію/магнію та дигоксин не впливають на фармакокінетику амлодипіну.

Вплив лікарських засобів, що застосовуються одночасно, на аторвастатин.

Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратом печінкових транспортерів, органічного аніон-транспортуючого поліпептиду 1B1 (OATP1B1) та транспортера 1B3 (OATP1B3). Метаболіти аторвастатину є субстратами OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат білка множинної лікарської резистентності 1 (MDR1) та білка резистентності раку молочної залози (BCRP), що може обмежувати абсорбцію кишечника та біліарний кліренс аторвастатину (див. розділ « Фармакокінетика.

Одночасне застосування лікарських засобів, що є інгібіторами CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі та збільшення ризику міопатії. Ризик може також збільшуватися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими лікарськими засобами, які можуть сприяти міопатії, такими як похідні фіброєвої кислоти та езетимиб (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Діючі речовини:

amlodipine; atorvastatine; 1 таблетка містить амлодипіну бесилату 13,87 мг, що еквівалентно амлодипіну 10 мг; аторвастатину кальцію тригідрату 10,85 мг, що еквівалентно аторвастатину 10 мг;

інші елементи: кальцію карбонат, натрію кроскармелозу, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, полісорбат 80, гідрокси-пропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Опадрі II Блакитний 85F10919: спирт полівініловий 0.

Дослідження для встановлення впливу препарату Кадует 10/10 на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилися.

Аторвастатин, що входить до складу препарату Кадует 10/10, незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Однак, виходячи з фармакодинамічних властивостей амлодипіну, що входить до складу препарату Кадует 10/10, при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами слід брати до уваги можливість виникнення запаморочення, головного болю, підвищеної втоми або нудоти (див. «Побічні реакції»).

Кадует 10/10 протипоказаний вагітним та годуючим грудьми.

Жінки репродуктивного віку.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні контрацептивні засоби (див. «Протипоказання»).

Вагітність.

Безпека застосування препарату вагітним не встановлена. Контрольовані клінічні дослідження застосування аторвастатину за участю вагітних жінок не проводили. Надходили поодинокі повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату.

Застосування аторвастатину матір'ю може зменшити рівень мевалонату, що є прекурсором біосинтезу холестерину. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування ліпідознижувальних лікарських засобів у період вагітності незначно впливає на довгостроковий ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією.

З цих причин не слід застосовувати Кадует 10/10 вагітним, а також жінкам, які намагаються завагітніти або підозрюють вагітність. Лікування препаратом Кадует 10/10 слід призупинити на весь термін вагітності або доки не буде підтверджено відсутність вагітності (див. «Протипоказання»).

У разі виявлення вагітності під час лікування застосування препарату Кадует 10/10 слід негайно припинити.

Годування грудьми.

Амлодипін потрапляє у грудне молоко. Частка материнської дози, що отримується немовлям, оцінюється з міжквартильним діапазоном 3-7%, максимум 15%. Дія амлодипіну на немовлят невідома.

Невідомо, чи метаболіти аторвастатину проникають у материнське молоко. У щурів концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові аналогічна концентрації у молоці. Через можливість розвитку серйозних побічних реакцій жінкам, які застосовують Кадует 10/10, слід утримуватися від годування груддю (див. «Протипоказання»). Аторвастатин протипоказаний у період годування груддю (див. Протипоказання).

Фертильність.

У дослідженнях на тваринах аторвастатин не впливав на фертильність самців та самок. Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів у деяких пацієнтів, які проходили терапію блокаторами кальцієвих каналів. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одному дослідженні на щурах було виявлено побічну дію препарату на фертильність самців.

Безпека та ефективність препарату Кадует 10/10 не встановлені, тому не рекомендується застосовувати Кадует 10/10 цієї категорії пацієнтів.

• Для профілактики серцево-судинних подій у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, з трьома супутніми факторами серцево-судинного ризику, з рівнями холестерину від нормальних до помірно підвищених, без клінічних проявів ішемічної хвороби серця, а також коли згідно з діючими рекомендаціями з лікування низької дози аторвастатину.
• У разі недостатньої ефективності гіполіпідемічної дієти та інших нефармакологічних заходів.

• Підвищена чутливість до дигідропіридинів*, діючих речовин амлодипіну та аторвастатину або до будь-яких допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад»;
• активні захворювання печінки або стійкі підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові невідомої етіології, що в 3 рази перевищують верхню межу норми;
• вагітним жінкам; жінкам, які годують груддю або жінкам репродуктивного віку, які не використовують належні засоби контрацепції;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• шок (включаючи кардіогенний шок);
• обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений аортальний стеноз);
• гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;
• одночасне застосування з противірусними препаратами для лікування гепатиту С глекапревіром/пібрентасвіром.

* Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину.

Кадует 10/10 призначений для перорального застосування.

Звичайна початкова доза становить 5 мг/10 мг 1 раз на день; для цього слід використовувати лікарський засіб Кадует 5/10.

Якщо пацієнт потребує більш ефективного контролю артеріального тиску, можна приймати 10 мг/10 мг 1 раз на добу.

Цей лікарський засіб можна приймати у будь-який час доби з їжею або без неї.

Кадует 10/10 можна застосовувати як окремо, так і в комбінації з антигіпертензивними засобами, але не можна застосовувати з іншими блокаторами кальцієвих каналів або іншими статинами.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки. Кадует 10/10 протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки (див. Протипоказання).

Пацієнти похилого віку. Не потрібно коригувати дозу для пацієнтів похилого віку (див. розділ Фармакокінетика).

Застосування у поєднанні з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з циклоспорином доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Для пацієнтів, які одночасно приймають з аторвастатином противірусні препарати для лікування гепатиту С такі як, елбасвір/гразопревір або для профілактики цитомегаловірусної інфекції - летермовір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг/добу (див. розділи « ;Взаємодія»лікарськими засобами та іншими видами взаємодій»).

Не рекомендується застосування аторвастатину пацієнтам, які приймають летермовер одночасно з циклоспорином (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Безпека препарату Кадует 10/10 оцінювалася у подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях у 1092 пацієнтів, які отримували лікування з приводу супутньої артеріальної гіпертензії та дисліпідемії. У ході клінічних досліджень із застосуванням препарату Кадует 10/10 не спостерігалося жодних побічних реакцій, характерних для цієї комбінації. Побічні реакції обмежувалися зареєстрованими раніше при застосуванні амлодипіну та/або аторвастатину (див. нижче).

У ході контрольованих клінічних досліджень припинення терапії внаслідок розвитку клінічних побічних реакцій або відхилень від норми результатів лабораторних аналізів було необхідно лише 5,1% пацієнтів, які отримували лікування амлодипіном та аторвастатином порівняно з 4,0% пацієнтів, які отримували плацебо.

Побічні реакції вказані відповідно до систем і органів (по MedDRA) і частоти: дуже часто (від ³ 1/10), часто (від ³ 1/100 до < 1/10), нечасто (від &sup3 1/1000 до < 1/100), рідко (від ³ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (від < 1/10000), невідомо (не можна встановити з наявних даних).</ >

Побічні реакції наведені окремо для амлодипіну та аторвастатину.

Побічні реакції для амлодипіну.

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: реакції гіперчутливості.

Метаболічні та аліментарні порушення.

Дуже рідко: гіперглікемія*.

Нечасто: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

З боку психіки.

Нечасто: безсоння, зміни настрою (у тому числі тривожність), депресія.

Рідко: заплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Часто: сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування).

Нечасто: тремор, гіпестезія, парестезія, непритомність, дисгевзія.

Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.

Невідомо: екстрапірамідний синдром.

З боку органів зору.

Часто: порушення зору (зокрема диплопія).

З боку органів слуху та рівноваги.

Нечасто: шум у вухах.

З боку серця.

Часто: серцебиття.

Нечасто: аритмія (у тому числі брадикардія, вентрикулярна тахікардія та фібриляція передсердь).

Рідко: стенокардія.

Дуже рідко: інфаркт міокарда.

З боку судин.

Часто: припливи.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: васкуліт.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння.

Часто: задишка.

Нечасто: риніт, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, біль у верхній та нижній частині живота, диспепсія, порушення випорожнення (у тому числі діарея та запор).

Нечасто: блювання, сухість у роті, дисгевзія.

Дуже рідко: гіперплазія ясен, гастрит, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади.

Дуже рідко: гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, свербіж, висипання, гіпергідроз, висип, кропив'янка.

Дуже рідко: бульозний дерматит, у тому числі мультиформна еритема, набряк Квінке, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, фоточутливість, синдром Стівенса-Джонсона.

Невідомо: токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Часто: припухлість суглобів (зокрема припухлість кісточки), судоми м'язів, м'язові спазми.

Нечасто: артралгія, міалгія (див. розділ «Особливості застосування»), біль у спині.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Нечасто: порушення сечовипускання, ніктурія, часте сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Дуже часто: набряк.

Часто: підвищена стомлюваність, астенія.

Нечасто: біль у грудній клітці, біль, загальне нездужання.

Результати лабораторних аналізів.

Дуже рідко: підвищені рівні печінкових ферментів, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази (найчастіше збігаються з картиною холестазу).

Побічні реакції для аторвастатину.

Інфекційні та паразитарні захворювання.

Часто: назофарингіт.

З боку крові та лімфатичної системи.

Рідко: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Часто: реакції гіперчутливості.

Дуже рідко: анафілаксія.

Метаболічні та аліментарні порушення.

Часто: гіперглікемія*.

Нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.

З боку психіки.

Нечасто: безсоння, кошмарні сновидіння.

Невідомо: депресія.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль (особливо на початку лікування).

Нечасто: запаморочення, гіпестезія, парестезія, амнезія, дисгевзія.

Рідко: периферична нейропатія.

З боку органів зору.

Нечасто: затуманювання зору.

Рідко: порушення зору (зокрема диплопія).

З боку органів слуху та рівноваги.

Нечасто: шум у вухах.

Дуже рідко: втрата слуху.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння.

Часто: фаринголарингеальний біль, носова кровотеча.

Невідомо: інтерстиційне захворювання легень, особливо при тривалій терапії.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія, діарея, запор, метеоризм.

Нечасто: біль у верхній та нижній частині живота, блювання, панкреатит, відрижка.

Гепатобіліарні розлади.

Нечасто: гепатит.

Рідко: холестаз.

Дуже рідко: печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: алопеція, свербіж, висипання, кропив'янка.

Рідко: бульозний дерматит, у тому числі мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Часто: припухлість суглобів (зокрема припухлість кісточки), судоми м'язів, м'язові спазми, артралгія, міалгія (див. розділ «Особливості застосування»), біль у спині, біль у кінцівках.

Нечасто: біль у шиї, підвищена стомлюваність м'язів.

Рідко: міозит (див. розділ «Особливості застосування»), рабдоміоліз, міопатія (див. розділ «Особливості застосування»), розрив м'язу, тендинопатія, в поодиноких випадках – розрив ахіллового сухожилля.

Дуже рідко: вовчоподібний синдром.

Невідомо: імунологічно опосередкована некротизуюча міопатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: імпотенція.

Дуже рідко: гінекомастія.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Нечасто: набряк, периферичний набряк, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, пірексія.

Результати лабораторних аналізів.

Часто: підвищені рівні печінкових ферментів, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази (частіше збігаються з картиною холестазу), підвищений рівень креатинкінази в крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Нечасто: лейкоцитурія.

* були зареєстровані випадки цукрового діабету при застосуванні деяких статинів; частота залежить від присутності або відсутності факторів ризику (рівень глюкози в крові натще ≥ 5,6 ммоль/л, індекс маси тіла 30 кг/м2, підвищений рівень тригліцеридів, наявність в анамнезі артеріальної гіпертензії).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу.

Інформація про передозування препаратом Кадует 10/10 у людей відсутня.

Амлодипін.

Досвід навмисного передозування амлодипіну у людини обмежений. Значне передозування може призводити до надмірного розширення периферичних судин та можливо рефлекторної тахікардії. Були зареєстровані випадки значної та можливо тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шоковий стан із летальним результатом. Будь-який випадок артеріальної гіпотензії, зумовлений передозуванням амлодипіну, потребує моніторингу у кардіологічному реанімаційному відділенні. Для відновлення судинного тонусу та АТ може бути корисним застосування судинозвужувального засобу. Оскільки амлодипін майже пов'язується з білками, малоймовірно, що проведення гемодіалізу буде корисним.

Аторвастатин.

Спеціальне лікування у разі передозування аторвастатином відсутнє. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та вживати підтримуючих заходів за необхідності. Слід провести аналіз біохімічних показників функції печінки та моніторинг рівнів креатинкінази у сироватці крові. Через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми не слід очікувати значного посилення кліренсу аторвастатину при проведенні гемодіалізу.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 ºС.

Препарат застосовують для профілактики серцево-судинних захворювань у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.