Карбоплатин Амаксу 10 мг/мл 45 мл N1 розчин для інфузій

По 5 мл, 15 мл, 45 мл або 60 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до злегка жовтуватого кольору розчин, вільний від видимих суспендованих часток.

Карбоплатин має аналогічні цисплатини біохімічні властивості, тобто в основному викликає утворення внутрішніх та міжспіральних зшивок у структурі ДНК.

Після введення карбоплатину спостерігається лінійна залежність між дозами і концентраціями загальної і вільної ультрафільтрабельної платини у плазмі крові. Залежність між дозами і площею під фармакокінетичною кривою загальної платини також є лінійною.

Повторні дози протягом чотирьох послідовних днів не викликали накопичення платини в плазмі. Після введення карбоплатину термінальні періоди напіввиведення вільної ультрафільтрабельної платини і карбоплатину з організму людини становили близько 6 годин і 1,5 години відповідно. Під час початкової фази велика частина вільної ультрафільтрабельної платини присутня переважно у вигляді карбоплатину. Термінальний період напіввиведення загальної платини з плазми крові становить понад 24 години. Приблизно 87 % платини в плазмі крові зв’язується з білками протягом 24 годин після введення. Карбоплатин виводиться переважно з сечею (за 24 години виводиться приблизно 70 % платини). Більша частина платини екскретується у перші 6 годин. Загальний і нирковий кліренси вільної ультрафільтрабельної платини корелюють зі швидкістю клубочкової фільтрації, а не канальцевої секреції.

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код ATX L01X A02.

Пацієнтам з онкологічними захворюваннями карбоплатин одночасно з антикоагулянтами застосовують рідко через підвищений ризик розвитку тромбозу.

При прийомі пероральних антикоагуляційних засобів необхідно посилити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) через імовірність взаємодії пероральних антикоагулянтів і карбоплатину.

Одночасне застосування не рекомендується:

• з живими ослабленими вакцинами (крім вакцини проти жовтої лихоманки) – ризик системного захворювання, що може призвести до летальних наслідків; з інактивованою вакциною (поліомієліт);
• з фенітоїном, фосфенітоїном – ризик загострення судом в результаті зменшення абсорбції фенітоїну у травному тракті, ризик підвищення токсичності або втрати цитотоксичного ефекту внаслідок посилення метаболізму фенітоїну в печінці.

При одночасному застосуванні з нижчезазначеними речовинами слід дотримуватися обережності:

• циклоспорини (а також такролімус та сиролімус) – одночасне застосування призводить до підвищення імуносупресії з ризиком лімфопроліферації;
• аміноглікозиди – слід зважати на кумулятивну нефротоксичну та ототоксичну дію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю;
• петльові діуретики – слід зважати на кумулятивну нефротоксичну та ототоксичну дію.

Комбінована терапія карбоплатином та іншими мієлосупресивними препаратами посилює пригнічення функції кісткового мозку та може потребувати зниження дози для запобігання кумулятивному токсичному ефекту.

Застосування карбоплатину у комбінації з іншими нефротоксичними та/або ототоксичними препаратами (ванкоміцином, капреоміцином) збільшує ризик виникнення нефротоксичних та/або ототоксичних ефектів, оскільки карбоплатин індукує зміни у нирковому кліренсі цих речовин.

Карбоплатин не слід призначати одночасно з препаратами, які містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію карбоплатину. Однак під час експериментів на тваринах і клінічних досліджень встановлено, що діетилдитіокарбамат не впливає на протипухлинний ефект карбоплатину.

Карбоплатин Амакса взаємодіє з компонентами голок, шприців, катетерів, наборів для внутрішньовенного введення препаратів, що містять алюміній, з утворенням чорного осаду, у зв’язку з чим такі предмети не слід використовувати для введення карбоплатину.

діюча речовина : карбоплатин;

1 мл розчину містить 10 мг карбоплатину;

Допоміжні речовини : вода для ін'єкцій.

Карбоплатин може викликати нудоту, блювання, порушення зору та ототоксичність. Таким чином, пацієнтів слід повідомити про можливий вплив цих явищ на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Вагітність

Карбоплатин може бути генетично шкідливим і порушувати розвиток ембріона. Карбоплатин не слід використовувати під час вагітності. .

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає карбоплатин у грудне молоко. Через можливість шкідливого впливу на дитину годування груддю необхідно припинити при лікуванні карбоплатином.

Фертильність

Для запобігання вагітності жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час та протягом 6 місяців після лікування.

Чоловікам, які отримують терапію карбоплатином, не рекомендується мати дітей протягом 6 місяців після лікування, а також розглянути доцільність консервації сперми перед початком лікування, оскільки терапія карбоплатином може спричинити необоротну безплідність.

В даний час немає жодних рекомендацій щодо конкретного режиму дозування для дітей через відсутність достатнього досвіду застосування лікарського засобу цієї категорії пацієнтів.

Карбоплатин Амакса як монотерапія або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами показаний для лікування таких злоякісних пухлин:

• епітеліальний рак яєчників;
• дрібноклітинний рак легенів.

• Гіперчутливість до карбоплатину, інших сполук платини або будь-якої з допоміжних речовин.
• Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
• Тяжка мієлосупресія.
• Пухлини, що кровоточать.
• Період годування груддю.

Карбоплатин слід застосовувати лише внутрішньовенно. Пацієнтам, які раніше не лікувалися, за умови нормальної функції нирок, карбоплатин рекомендовано вводити у дозі 400 мг/м² площі поверхні тіла шляхом короткотривалих внутрішньовенних інфузій (тривалістю 15-60 хвилин). Терапевтичні курси варто повторювати не раніше ніж через 4 тижні, якщо рівень тромбоцитів ≥ 100000/мкл і рівень лейкоцитів ≥ 4000/мкл. Зменшення початкової дози на 20-25 % рекомендовано пацієнтам з такими факторами ризику, як попереднє проведення мієлосупресивної та/або променевої терапії і низький функціональний статус (ECOG-Zubrod 2-4 або показник за Карновським нижче 80 %).

Усі наведені вище рекомендації щодо дозування стосуються початкового курсу лікування, наступні дози необхідно змінювати відповідно до результатів щотижневого аналізу крові.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв виникає підвищений ризик розвитку мієлосупресії.

Оптимальне застосування карбоплатину пацієнтам з порушенням функції нирок вимагає відповідного коригування дози та моніторингу гематологічних показників і функції нирок.

При швидкості клубочкової фільтрації 30-59 мл/хв карбоплатин слід вводити відповідно до базового рівня тромбоцитів у таких дозах:

Карбоплатин не можна застосовувати при швидкості клубочкової фільтрації < 30 мл/хв.

Рекомендації щодо дозування залежно від бажаної площі під фармакокінетичною кривою «концентрація - час» (AUC).

Початкові дози також можуть бути розраховані за допомогою формули Кальверта, виходячи зі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого. Завдяки тому, що враховуються індивідуальні відмінності функції нирок, знижується небезпека надмірного або недостатнього дозування.

Розрахунок за формулою Кальверта:

Доза (мг) = бажана AUC (мг/мл × хв) × [ШКФ (мл/хв) + 25]

Примітка: формула Кальверта обчислює загальну дозу карбоплатину в мг, а не в мг/м².

Формулу Кальверта не застосовують для розрахунку доз для пацієнтів, яким попередньо застосовували нижчезазначені режими лікування:

• мітоміцин C;
• нітросечовина;
• комбінована терапія доксорубіцином/циклофосфамідом/цисплатином;
• комбінована терапія 5 або більше лікарськими засобами;
• променева терапія ≥ 4500 рад, сфокусована на ділянці розміром 20 × 20 см, або більше ніж на одній ділянці.

Необхідно припинити терапію карбоплатином у випадку прогресування захворювання та/або при виявленні недопустимих побічних реакцій.

Комбінована терапія

Застосування карбоплатину в поєднанні з іншими мієлосупресивними лікарськими засобами вимагає корекції дози залежно від обраного режиму і графіку лікування

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

Необхідність у коригуванні дози може виникнути протягом першого і наступних курсів лікування, залежно від загального стану здоров’я пацієнта.

Розбавлення

Розчин для інфузій може бути розбавлений стерильним 5 % розчином глюкози або стерильним 0,9 % розчином хлориду натрію до кінцевої концентрації 0,5 мг/мл (500 мкг/мл).

Особливості щодо застосування

Введення карбоплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії. Препарат Карбоплатин Амакса призначений для застосування в умовах стаціонару.

Як і у разі застосування інших платиновмісних сполук, при введенні карбоплатину спостерігалися алергічні реакції. Такі реакції можуть спостерігатися протягом кількох хвилин після введення і вимагати відповідних заходів лікування. Крім того, анафілаксія та подібні реакції можуть виникати при застосуванні інших платиновмісних сполук.

У пацієнтів, які раніше отримували лікування платиновмісними лікарськими засобами, збільшується ризик виникнення алергічних реакцій, включаючи анафілактичний шок.

Карбоплатин може викликати нудоту і блювання. Є повідомлення про те, що у разі премедикації антиеметиками і більш повільного введення лікарського засобу частота та інтенсивність цих побічних реакцій знижуються.

Канцерогенний потенціал карбоплатину не досліджувався, однак інші сполуки зі схожим механізмом дії і мутагенністю є канцерогенними.

Склад периферичної крові, функції нирок та печінки, рівень електролітів сироватки крові слід ретельно контролювати. Рекомендується проводити контроль показників крові на початку терапії і з тижневими інтервалами для визначення гематологічної нижньої точки та наступного коригування дози.

Ниркова токсичність

Мієлосупресивна дія карбоплатину сильно залежить від його ниркового кліренсу. Більш тяжке і тривале пригнічення функції кісткового мозку зазвичай спостерігається у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у хворих, які одержують супутню терапію нефротоксичними препаратами. Тому перед початком і в процесі лікування карбоплатином необхідно ретельно оцінювати функцію нирок. Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії повинна бути не менше 4 тижнів. Карбоплатин може призвести до порушення функції нирок. Незважаючи на відсутність клінічних даних про підвищення нефротоксичності, слід уникати комбінації карбоплатину з аміноглікозидами або іншими нефротоксичними лікарськими засобами. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дія карбоплатину на систему кровотворення є більш вираженою і довготривалою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, тому для цієї групи ризику терапію карбоплатином слід проводити з особливою обережністю.

Неврологічна токсичність

Неврологічна оцінка також повинна проводитися регулярно. Необхідно ретельно узгодити графік комбінованої терапії з іншими мієлосупресивними препаратами для зменшення адитивного впливу на кістковий мозок. Може виникнути необхідність проведення допоміжної трансфузійної терапії пацієнтам, у яких підозрюють серйозне пошкодження кісткового мозку.

Мієлосупресивні ефекти можуть бути адитивними до супутньої хіміотерапії. Пацієнти з важкою і стійкою мієлосупресією піддаються високому ризику інфекційних ускладнень, в тому числі з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо з’являється будь-яке з цих явищ, необхідно відмінити терапію карбоплатином.

Хоча периферична неврологічна токсичність є зазвичай помірною і обмежується парестезією та зниженням сухожильних рефлексів, її частота підвищується у пацієнтів віком понад 65 років і/або у пацієнтів, які раніше отримували лікування цисплатином. Порушення зору відзначалось після застосування карбоплатину у дозах, що перевищують рекомендовані, у пацієнтів з порушенням функції нирок. Зір відновлюється повністю або значною мірою після припинення терапії із застосуванням високих доз.

Гематологічна токсичність

Після введення карбоплатину спостерігалися тромбоцитопенія, лейкопенія і анемія. Лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія є дозозалежними та дозолімітуючими факторами. Під час терапії і перед кожним терапевтичним курсом рекомендований частий контроль кількості формених елементів у периферичній крові та кількості тромбоцитів. При появі гематологічної токсичності кількість формених елементів в периферичній крові слід регулярно контролювати до відновлення цих показників. Медіана-день нижньої точки становить 21 день у пацієнтів, які застосовують карбоплатин, і 15 днів у пацієнтів, які отримують карбоплатин у комбінації з іншими хіміотерапевтичними агентами. Загалом поодинокі періодичні курси карбоплатину не повинні повторюватися, поки рівні лейкоцитів, нейтрофілів і тромбоцитів не повернуться до норми. Застосування карбоплатину не слід повторювати раніше ніж через 4 тижні після попереднього курсу та/або поки кількість нейтрофілів не досягне принаймні 2000/мм³, а тромбоцитів - 100000/мм³.

Явище анемії є частим, кумулятивним і дуже рідко потребує трансфузійної терапії.

Тяжкість мієлосупресії зростає у пацієнтів, які вже проходили лікування, зокрема цисплатином, і/або мають порушення функції нирок. Початкові дози карбоплатину для цих груп пацієнтів повинні бути відповідним чином зменшені. Комбінована терапія карбоплатином з іншими мієлосупресивними видами лікування має бути дуже ретельно спланована щодо доз і термінів, щоб звести до мінімуму небажані адитивні ефекти.

Синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (СЗЗЛ)

Випадки синдрому зворотної задньої лейкоенцефалопатії були зареєстровані у пацієнтів, які отримували карбоплатин при комбінованій хіміотерапії. СЗЗЛ виникає рідко та проходить після припинення лікування. Характеризується швидким розвитком неврологічної симптоматики, яка може включати епілептичні напади, гіпертонію, головний біль, сплутаність свідомості, сліпоту та інші зорові та неврологічні порушення (див. розділ «Побічні реакції»). Діагноз СЗЗЛ встановлюється на основі дослідження головного мозку, бажано МРТ (магнітно-резонансна томографія).

Гемолітико-уремічний синдром (ГУС)

ГУС є життєво-небезпечною побічною реакцією. Терапію карбоплатином слід припинити при перших ознаках мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження рівня гемоглобіну, що супроводжується тромбоцитопенією, підвищення рівнів білірубіну та креатиніну у сироватці крові, азоту сечовини у крові або лактатдегідрогенази (ЛДГ). Ниркова недостатність може бути необоротною після припинення терапії і може вимагати проведення діалізу.

Застосування пацієнтам літнього віку (понад 65 років)

Під час застосування комбінованої терапії карбоплатином і циклофосфамідом пацієнти літнього віку були більш схильні до розвитку тяжкої тромбоцитопенії, ніж молодші пацієнти. Призначаючи дозу, слід враховувати показники функції нирок, оскільки в літньому віці функція нирок часто знижується.

Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Частота невідома: інфекційні ускладнення, інфекція, що загрожує життю, пневмонія.

Доброякісні новоутворення, злоякісні і невизначені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)

Частота невідома: було повідомлено про виникнення гострого промієлоцитарного лейкозу через 6 років після застосування карбоплатину у вигляді монотерапії і попередньої променевої терапії. В окремих випадках спостерігалися вторинні пухлини внаслідок монотерапії карбоплатином, а також комбінованої терапії (причинно-наслідкового зв’язку встановлено не було).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи

Дуже часто: мієлосупресія є дозолімітуючим фактором при лікуванні карбоплатином. При монотерапії карбоплатином у максимально переносимих дозах тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів < 50000/мм³) діагностувалась у 1/3 пацієнтів. Найнижчий рівень спостерігається у період з 14-го по 21-й день після введення дози і відновлюється впродовж 35 днів після початку лікування. Лейкопенія спостерігалася у 20 % пацієнтів; нормалізація від найнижчого рівня (14-28-й дні) відбувається дещо повільніше - протягом 42 днів після початку лікування. У деяких пацієнтів спостерігалося зниження рівня гемоглобіну. Порушення функції кісткового мозку може бути більш вираженим і тривалим у пацієнтів: з розладами нирок; які раніше проходили інтенсивний курс лікування; із незадовільними показниками загального стану; віком понад 65 років. Мієлосупресія може посилюватися при комбінованій терапії карбоплатином з іншими мієлосупресивними препаратами. У разі монотерапії карбоплатином у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною і некумулятивною.

Часто: анемія, можливий кумулятивний характер.

Нечасто: ускладнення через інфекції, легкі крововиливи.

Частота невідома: поодинокі випадки інфекцій і кровотеч, що загрожують життю; спостерігалися випадки фебрильної нейтропенії.

З боку імунної системи

Рідко: алергічні реакції на карбоплатин. Ці реакції аналогічні тим, які спостерігалися після введення інших платиновмісних сполук, наприклад шкірний висип, кропив’янка, еритема, лихоманка без видимих причин і свербіж.

Частота невідома: в окремих випадках можуть виникнути бронхоспазм і гіпотензія, а також анафілактичний шок, які вимагають лікування (адреналін, антигістамінні препарати, кортикостероїди).

З боку метаболізму та харчування

Частота невідома: існує ймовірність аномальних рівнів електролітів (гіперурикемія, анорексія, дегідратація). Синдром лізису пухлини.

З боку нервової системи

Часто: випадки периферичної нейропатії (в основному парестезії та зниження сухожильних рефлексів) спостерігалися у 6 % пацієнтів, які лікувалися карбоплатином. До групи підвищеного ризику належать пацієнти віком понад 65 років і пацієнти, які раніше отримували цисплатин. Парестезія, наявна до початку терапії карбоплатином, особливо якщо вона пов’язана з попереднім прийомом цисплатину, може посилюватися під час лікування карбоплатином.

Нечасто: симптоми порушення функції центральної нервової системи; вони можуть пояснюватися одночасним застосуванням антиеметичних препаратів.

Частота невідома: синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (СЗЗЛ) (на основі постмаркетингових даних).

З боку органів зору

Рідко: тимчасове погіршення зору, в тому числі тимчасова втрата зору, були зареєстровані під час терапії сполуками платини. Ці побічні реакції зазвичай пов’язані із застосуванням високих доз карбоплатину пацієнтам з порушенням функції нирок.

З боку органів слуху та лабіринту

Дуже часто: субклінічне зниження гостроти слуху в діапазоні високих частот (4000-8000 Гц) спостерігалося у 15 % пацієнтів, які отримували лікування карбоплатином.

Часто: клінічно виражена ототоксичність (у 1 % пацієнтів відзначалися клінічні симптоми, переважно шум у вухах). При лікуванні карбоплатином у пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином, порушення слуху може зберігатися або погіршитися. При застосуванні дітям більш високих, ніж рекомендовано, доз карбоплатину у комбінації з іншими ототоксичними препаратами спостерігалася клінічно значуща втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи

Частота невідома: серцево-судинні ускладнення (серцева недостатність, емболія), порушення мозкового кровообігу (апоплексія) - причинно-наслідковий зв’язок з карбоплатином не встановлено. Спостерігалися поодинокі випадки гіпертензії.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: нудота без блювання виникає у 1/4 пацієнтів, які отримують карбоплатин. Блювання виникає у 50 % пацієнтів, у третини з яких протікає тяжко. Ці симптоми зазвичай зникають протягом перших 24 годин після введення карбоплатину і, як правило, їх можна попередити або послабити за допомогою антиеметичних засобів. На біль у шлунково-кишковому тракті скаржилися 17 % пацієнтів.

Часто: блювання, що не контролювалося прийомом лікарських засобів, спостерігалося тільки у 1 % пацієнтів. У хворих, які раніше лікувалися цисплатином, блювання відбувається частіше. Діарея (6 %), запор (4 %).

Частота невідома: анорексія; панкреатит (на основі постмаркетингових даних застосування карбоплатину).

З боку гепатобіліарної системи

Дуже часто: приблизно у третини всіх пацієнтів з нормальними базовими показниками, які отримували карбоплатин, спостерігалися зміни функції печінки, від легких до помірних за ступенем тяжкості. Рівень лужної фосфатази був частіше підвищений, ніж рівні аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази або рівень загального білірубіну. Більшість цих змін зникають спонтанно протягом курсу терапії. Тяжкі порушення функції печінки (в тому числі гострий некроз печінки) спостерігалися при перевищені рекомендованих доз карбоплатину.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Нечасто: алопеція.

З боку нирок і сечовидільної системи

Ниркова токсичність, як правило, не вимагає обмеження дози для пацієнтів, які отримують карбоплатин, і не вимагає запобіжних заходів, таких як гідратація за допомогою великого об’єму рідини або форсований діурез.

Часто: підвищення рівня сечовини в крові або сироваткового креатиніну. Може спостерігатися недостатність функції нирок, що визначається як зниження кліренсу креатиніну < 60 мл/хв. Імовірність виникнення і ступінь тяжкості нефротоксичності може зростати у пацієнтів, які мали порушення функції нирок до початку лікування карбоплатином. У випадку зміни функції нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну 30-59 мл/хв) необхідно зменшити дозу або припинити терапію карбоплатином. Карбоплатин протипоказаний пацієнтам зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв.

Частота невідома: незначне зниження рівнів сироваткових електролітів (магній, калій, натрій, а в поодиноких випадках - кальцій) спостерігалося після лікування карбоплатином, без появи клінічних симптомів. Повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії (причинно-наслідковий зв’язок встановлено не було).

Загальні розлади та реакції у місці введення

Дуже часто: гіперурикемія спостерігалася у 1/4 пацієнтів, які отримували карбоплатин. За допомогою введення алопуринолу можна зменшити рівень сечової кислоти в сироватці крові.

Нечасто: зміна відчуття смаку, мукозит, астенія, нездужання, лихоманка і озноб без ознак інфекції.

Частота невідома: біль, еритема, набряки, кропив’янка і некроз у місці введення. В окремих випадках мав місце гемолітико-уремічний синдром.

Симптоми інтоксикації

Карбоплатин вводили внутрішньовенно в I фазі досліджень в дозі до 1600 мг/м² на курс лікування. При передозуванні можна очікувати небезпечні для життя гематологічні побічні реакції, такі як гранулоцитопенія, тромбоцитопенія і анемія.

Крім того спостерігалися такі негематологічні побічні реакції: порушення функції нирок зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації на 50 %, невропатія, ототоксичність, втрата зору, гіпербілірубінемія, мукозит, діарея, нудота і блювання з головним болем, почервоніння шкіри, тяжкі інфекції. Порушення слуху, зазвичай, було тимчасовим і оборотним.

Лікування інтоксикації

Специфічний антидот невідомий. Гемотрансфузії та пересадка кісткового мозку можуть бути допоміжними заходами для контролю побічних реакцій з боку системи кровотворення.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовують для лікування епітеліального раку яєчників або дрібноклітинного раку легень.