Кардіомагніл Форте таблетки по 150 мг, 30 шт.

По 30 або по 100 таблеток у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми з межею на одному боці.

Ацетилсаліцилова кислота є аналгетичним, протизапальним та жарознижувальним та антиагрегантним засобом. Антиагрегантні властивості збільшують час кровотечі.

Основний фармакологічний ефект – інгібування утворення простагландинів та тромбоксану. Знеболюючий ефект є додатковим ефектом, викликаним інгібуванням ферменту циклооксигенази. Протизапальний ефект пов'язаний із зменшеним кровотоком, спричиненим пригніченням синтезу PGE2.

Ацетилсаліцилова кислота необоротно інгібує синтез простагландинів G/H, її вплив на тромбоцити триває довше, ніж ацетилсаліцилова кислота знаходиться в організмі. Вплив ацетилсаліцилової кислоти на біосинтез тромбоксану в тромбоцитах і на час кровотечі триває тривалий час після припинення лікування. Дія припиняється лише після появи нових тромбоцитів у плазмі.

Саліцилова кислота (активний метаболіт ацетилсаліцилової кислоти) має протизапальну дію, а також впливає на процеси дихання, стан кислотно-лужного балансу та слизову оболонку шлунка. Саліцилат стимулюють дихання, головним чином здійснюючи пряму дію на кістковий мозок. Саліцилати здійснюють непрямий вплив на слизову оболонку шлунка шляхом інгібування її вазодилататорних та цитопротекторних простагландинів та підвищують ризик виникнення виразок.

Абсорбція. Після прийому внутрішньо ацетилсаліцилова кислота швидко всмоктується із травного тракту. Після прийому абсорбція неіонізованої форми ацетилсаліцилової кислоти відбувається у шлунку та кишечнику. Швидкість абсорбції знижується з прийомом їжі та у пацієнтів з нападами мігрені, збільшується – у пацієнтів з ахлоргідрією або у пацієнтів, які приймають полісорбати чи антациди. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 1-2 години.

Розподіл. Зв'язування ацетилсаліцилової кислоти з білками плазми становить 80-90%. Обсяг розподілу у дорослих становить 170 мл/кг маси тіла. При підвищенні концентрації в плазмі відбувається насичення активних центрів білків, що призводить до збільшення обсягу розподілу.

Саліцилати екстенсивно зв'язуються з білками плазми крові та швидко поширюються по організму. Саліцилати проникають у грудне молоко та можуть проникати через плацентарний бар'єр.

Метаболізм. Ацетилсаліцилова кислота гідролізується до активного метаболіту – саліцилової кислоти – у стінці шлунка. Після абсорбції ацетилсаліцилова кислота швидко перетворюється на саліцилову кислоту, але протягом перших 20 хвилин після прийому є домінуючою в плазмі крові.

Виведення. Саліциловая кислота піддається метаболізму в печінці. Таким чином, рівноважна концентрація саліцилової кислоти в плазмі збільшується непропорційно прийнятій дози. У разі прийому 325 мг ацетилсаліцилової кислоти висновок відбувається за участю кінетики реакції першого порядку.

Період напіввиведення становить 2-3 години. При високій дозі ацетилсаліцилової кислоти період напіввиведення збільшується до 15-30 годин. Саліцилова кислота також виводиться у незміненому вигляді із сечею.

Виведений об'єм саліцилової кислоти залежить від рівня дози та рН сечі. Приблизно 30% дози саліцилової кислоти виводиться із сечею, якщо реакція сечі лужна, лише 2% – якщо кисла. Виведення нирками відбувається завдяки процесам клубочкової фільтрації, активної секреції ниркових канальців та пасивної трубчастої реабсорбції.

Антитромботичні засоби. Інгібітори агрегації тромбоцитів, за винятком гепарину. Код АТX В01А С06.

Протипоказання для одночасного застосування.

Метотрексат. Застосування ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами та витіснення саліцилатами метотрексату із зв'язку з білками плазми)

Інгібітори АПФ. Інгібітори АПФ у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти викликають зниження фільтрації в клубочках внаслідок інгібування вазодилататорного ефекту простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.

Ацетазоламід. Можливе збільшення концентрації ацетазоламіду може призвести до проникнення саліцилатів з плазми крові в тканину та спричинити токсичність ацетазоламіду (втома, млявість, сонливість, сплутаність свідомості, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз) та токсичність саліцилатів (блювота, сохітанія).

Пробенецид, сульфінпіразон. При застосуванні пробенециду та високих доз саліцилатів (> 500 мг) пригнічується метаболізм цих препаратів і може знижуватися екскреція сечової кислоти.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Клопідогрел, тіклопідін. Комбіноване застосування клопідогрелю та ацетилсаліцилової кислоти має синергічний ефект. Таке комбіноване застосування проводять з обережністю, оскільки це підвищує ризик кровотечі.

Антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон). Можливе зменшення продукції тромбіну, внаслідок чого здійснюється непрямий вплив на зниження активності тромбоцитів (антагоніст вітаміну К) та підвищується ризик виникнення кровотеч.

Абциксимабу, тирофібан, ептифібатід. Можливе інгібування глікопротеїну IIb/IIIa-рецепторів на тромбоцитах, що призводить до підвищення ризику виникнення кровотеч.

Гепарин. Можливе зменшення продукції тромбіну, внаслідок чого здійснюється непрямий вплив на зниження активності тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотеч.

Якщо дві або більше вищезгаданих речовин застосовуються разом з ацетилсаліциловою кислотою, це може призвести до синергічного ефекту посилення інгібування активності тромбоцитів і, як результат, посилення геморагічного діатезу.

НПЗЗ та інгібітори ЦОГ-2 (целекоксиб). Спільне застосування збільшує ризик виникнення шлунково-кишкових розладів, може призвести до шлунково-кишкових кровотеч.

Ібупрофен. Одночасне застосування ібупрофену інгібує необоротну агрегацію тромбоцитів, зумовлену дією ацетилсаліцилової кислоти. Лікування ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком впливу на серцево-судинну систему може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.

Пацієнти, які приймають ацетилсаліцилову кислоту 1 раз на добу з метою профілактики серцево-судинних захворювань і іноді приймають ібупрофен, повинні приймати ацетилсаліцилову кислоту принаймні за 2 години до прийому ібупрофену.

Фуросемід. Можливе інгібування проксимальної канальцевої елімінації фуросеміду, що призводить до зниження сечогінного ефекту фуросеміду.

Хінідін. Можливий адитивний вплив на тромбоцити, що призводить до збільшення тривалості кровотечі.

Спіронолактон. Можливий модифікований ефект реніну, що призводить до зниження ефективності спіронолактону.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Спільне застосування збільшує ризик виникнення шлунково-кишкових розладів, може призвести до шлунково-кишкових кровотеч.

Вальпроат. При одночасному застосуванні з вальпроатом ацетилсаліцилова кислота витісняє його із зв'язку з білками плазми, підвищуючи токсичність останньої (пригнічення центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту).

Системні глюкокортикостероїди (за винятком гідрокортизону, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона) знижують рівень саліцилатів у крові та підвищують ризик передозування саліцилатами після припинення терапії кортикостероїдами.

Протидіабетичні препарати. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та протидіабетичних препаратів збільшує ризик виникнення гіпоглікемії.

Антациди. Можливе збільшення ниркового кліренсу та зниження ниркової абсорбції (у зв'язку з підвищенням рН сечі), що призводить до зниження ефекту ацетилсаліцилової кислоти.

Вакцина проти вітряної віспи. Спільне застосування збільшує ризик розвитку синдрому Рея.

Гінкго білоба. Спільне застосування з гінкго білоба перешкоджає агрегації тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотеч.

Дігоксин. При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього в плазмі підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

Алкоголь сприяє ураженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.

Метамізол.

Діюча речовина: acetylsalicylic acid.

1 таблетка містить 150 мг ацетилсаліцилової кислоти.

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, магнію гідроксид, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, крохмаль картопляний, гіпромелоза, пропіленгліколь, тальк.

Кардіомагніл Форте не впливає або незначно впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та іншими механізмами.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності.

Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними зв'язок між прийомом ацетилсаліцилової кислоти та підвищеним ризиком викидня не підтверджено.

Наявні епідеміологічні дані про виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизи не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу на ранніх термінах вагітності (1-4-й місяць) за участю приблизно 14800 пар жінка-дитина не вказують на будь-який зв'язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій.

Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.

Під час I та II триместру вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які можуть бути вагітними або в І та ІІ триместрах вагітності, доза препаратів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, має бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якнайкоротше.

На III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією)
• порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

На жінку та дитину в кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:

• можливе збільшення часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після дуже низьких доз
• гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.

Незважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана на III триместрі вагітності.

Саліцилати та їх метаболіти проникають у грудне молоко у невеликих кількостях.

Оскільки не було виявлено шкідливого впливу на дитину після прийому препарату жінкою в період лактації, переривати годування груддю, як правило, не потрібно. Однак у разі регулярного застосування або при застосуванні високих доз годування груддю слід припинити на ранніх етапах.

Фертильність.

Ацетилсаліцилову кислоту не слід застосовувати жінкам, які бажають завагітніти, оскільки інгібітори синтезу простагландинів знижують фертильність.

Якщо є необхідність застосування ацетилсаліцилової кислоти, тривалість лікування повинна бути якомога коротшою, а доза повинна бути якомога нижчою. Вплив на фертильність є оборотним.

За вказаними показаннями (див. розділ «Спосіб застосування та дози») препарат "Кардіомагніл Форте" призначають дітям.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям до 15 років може спричинити тяжкі побічні ефекти (зокрема синдром Рея, однією з ознак якого є постійне блювання).

Детальнішу інформацію див. у розділі «Особливості застосування».

Гостра та хронічна ішемічна хвороба серця.

Препарат "Кардіомагніл Форте" протипоказаний при таких станах/захворюваннях:

• Відома або підозрювана гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів, нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗП) або до будь-якого іншого компонента препарату.
• Схильність до кровотеч (дефіцит вітаміну К, тромбоцитопенія, гемофілія).
• гострі пептичні виразки.
• Ніркова недостатність важкого ступеня (рівень клубочкової фільтрації <0,2 мл/с (10 мл/хв)).
• Печовинна недостатність важкого ступеня.
• Серцева недостатність важкого ступеня.
• III триместрі вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Препарат призначений для перорального застосування.

Рекомендована доза для дорослих становить 150 мг (1 таблетка) на добу.

Таблетки ковтають повністю, при необхідності запиваючи водою. Для швидкого всмоктування таблетку можна розжувати або розчинити у воді.

Порушення функції печінки. Препарат не застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Корекція дози може бути потрібна пацієнтам з порушенням функції печінки.

Порушення функції нирок. Препарат не застосовувати для лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю (рівень клубочкової фільтрації 0,2 мл/с (10 мл/хв)). Корекція дози може бути потрібна пацієнтам з порушенням функції нирок.

Найпоширенішими несприятливими подіями є розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Несприятливі події зазвичай залежать від дози та тривалості лікування.

Наведена інформація про побічні реакції базується на спонтанних постмаркетингових повідомленнях про побічні реакції при застосуванні всіх лікарських форм та дозувань ацетилсаліцилової кислоти (включаючи пероральне застосування протягом короткого та тривалого курсу лікування).

Несприятливі події за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 та <1/10), нечасто (> 1/1000 та <1/ 100), рідко (> 1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Дослідження.

Дуже часто: збільшення часу кровотечі.

Рідко: підвищення рівня показників трансаміназу та лужної фосфатази.

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже часто: пригнічення агрегації тромбоцитів.

Часто: подовження часу кровотечі.

Нечасто: окультні кровотечі.

Рідко: анемія з тривалим лікуванням, гемоліз при вродженому дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Дуже рідко: гіпопротромбінемія (високі дози), тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, агранулоцитоз, апластична анемія.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль.

Нечасто: запаморочення, сонливість.

Рідко: внутрішньомозкові кровотечі.

З боку оганів слуху та лабіринту.

Нечасто: шум у вухах.

Рідко: пов'язана з дозою оборотна втрата слуху та глухота (з нижчими концентраціями саліцилатів у плазмі крові).

З боку респіраторної системи.

Часто: бронхоспазм у хворих на астму (див. розділ «Особливості застосування»).

Нечасто: задишка, алергічні реакції (риніт, закладеність носа).

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часто: печія, кислотний рефлюкс, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль.

Часто: ерозивно-запальні ураження верхнього відділу шлунково-кишкового тракту, нудота, диспепсія, блювання та діарея.

Нечасто: виразкова хвороба та кровотеча верхнього відділу шлунково-кишкового тракту, гематемезис та мелена.

Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може асоціюватися з ризиком розвитку кровотеч, подовженням часу кровотечі. Спостерігалися такі кровотечі, як періопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен.

Рідко: серйозні кровотечі верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як геморагії1 шлунково-кишкового тракту, церебральні геморагії (особливо у пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які в поодиноких випадках могли потенційно загрожувати життю, перфорація.

Дуже рідко: стоматит, езофагіт, токсичні ураження нижнього відділу шлунково-кишкового тракту з виразками, стриктурами, колітом або загостренням запального захворювання кишечника.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Рідко: порушення функції нирок, розвиток гострої ниркової недостатності.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Нечасто: алергічні реакції (кропив'янка, набряк, свербіж, ангіоневротичний набряк2).

Дуже рідко: геморагічний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку ендокринної системи.

Рідко: гіпоглікемія

З боку судинної системи.

Рідко: геморагічний васкуліт.

З боку імунної системи.

Нечасто: анафілактичні реакції.

З боку травної системи.

Дуже рідко: пов'язаний з дозою легкий зворотний токсичний гепатит при деяких вірусних захворюваннях (грип А, В та вітряна віспа). Саліцилати можуть бути факторами розвитку синдрому Рея у дітей (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про транзиторну печінкову недостатність з підвищенням рівня трансаміназ та лужної фосфатази сироватки крові.

Психічні розлади.

Часто: безсоння.

¹Геморагії можуть призвести до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами та клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпо. >

²Ангіоневротичний набряк розвивається частіше у пацієнтів, схильних до алергії.

Токсичність.

Небезпечна доза. Дорослі 300 мг/кг маси тіла. Діти: разова доза 150 мг/кг або більше 100 мг/кг на добу більше 2 днів.

Хронічне отруєння саліцилатами може мати прихований характер, оскільки ознаки та симптоми його неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм, зустрічається, як правило, лише після повторних прийомів великих доз.

Симптоми хронічного отруєння середнього ступеня (результат тривалого застосування високих доз препарату) запаморочення, глухота, посилене потовиділення, лихоманка, прискорене дихання, шум у вухах, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, млявість, помірне зневоднення, та блювання.

Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який може відрізнятися залежно від віку та тяжкості інтоксикації. Найчастішим його проявом у дітей є метаболічний ацидоз.

Тяжкість стану не може бути оцінена тільки на підставі концентрації саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв'язку із затримкою шлункового вивільнення, внаслідок формування конкрементів у шлунку або у разі прийому препарату у формі таблеток, покритих кишково-розчинною оболонкою.

Симптоми важкого та гострого отруєння (внаслідок передозування): гіпоглікемія (переважно у дітей), енцефалопатія, кома, гіпотензія, набряк легенів, судоми, коагулопатія, набряк головного мозку, порушення серцевого ритму.

Гостре отруєння саліцилатами (> 300 мг/кг) часто спричиняє гостру ниркову недостатність, а доза 500 мг/кг може бути летальною.

Більш виражений токсичний ефект спостерігається у пацієнтів з хронічним передозуванням або зловживанням лікарським препаратом, а також у пацієнтів похилого віку або дітей.

Лікування. У разі гострого передозування необхідно промивання шлунка та прийом активованого вугілля. При підозрі на прийом дози, більшої ніж 120 мг/кг маси тіла, застосовувати активоване вугілля повторно.

Рівень саліцилату в сироватці крові повинен вимірюватися принаймні кожні 2 години після прийому дози, доки рівень саліцилату буде незмінно знижений та відновлений кислотно-лужний баланс.

Протромбіновий час та/або МНІ (міжнародний нормалізований індекс) повинні бути перевірені, зокрема, якщо є підозра на кровотечу.

Необхідно відновити баланс рідини та електролітів. Ефективними методами видалення саліцилату з плазми є лужний діурез і гемодіаліз. Гемодіаліз слід застосовувати у разі важкої інтоксикації, оскільки цей метод значно прискорює виведення саліцилатів та відновлює кислотно-лужний та водно-сольовий баланси.

Через комплексні патофізіологічні ефекти отруєння саліцилатами, прояви та симптоми / результати аналізів можуть включати:

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Препарат для первинної профілактики серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік).