Карведилол Сандоз таблетки 12.5 мг, 30 шт

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

Карведилол Сандоз", таблетки по 12.5 мг: темно-рожеві, круглі опуклі таблетки з рискою: з гравіюванням СЗ на одній стороні.

Карведилол — це блокатор адренореценторів, що має численні ефекти. Він блокує α₁-, β_1- та β₂-адренорецептори. Карведилол підтвердив, що має захисний вплив на органи. Карведилол є потужним антиоксидантом і видаляє реактивні радикали кисню (функція поглинання). Карведилол являє собою рацемічну суміш. Обидва енантіомери (R |+] та S [-]) мають однакові a -блокуючі та антиоксидантні властивості. Карведилол має антипроліферативний вплив на клітини гладкої мускулатури судин. Клінічні дослідження, що вимірювали різні маркери під час тривалого лікування карведилолом, показали зниження окисного стресу у пацієнтів.

Бета-блокуючий ефект не є селективним щодо β₁- та β₂-адренорсценторів і приписується S (-) енантіомеру.

Карведилол не має власної симпатоміметичної активності (ВСМА). Як і пропранолол, він має мембраностабілізуючі властивості. Карведилол пригнічує ренін-ангіотснзин-альдостеронову систему шляхом бета-блокування, зменшуючи вивільнення реніну. Тому утримання води є рідкісним явищем.

Карведилол зменшує периферичний судинний опір шляхом блокування щ-адренорецепторів. Карведилол знижує артеріальний тиск, підвищення якого викликане фенілефрипом, агоністом α₁-адренорецептора, але не підвищення, викликане ангіотензином II.

Карведилол не має небажаного впливу на ліпідний профіль. Нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої щільності до ліпопротеїнів низької щільності (ЛПВЩ/ЛП1ПЦ) не змінюється.

Клінічна ефективність

Артеріальна гіпертензія

Карведилол призводить до зниження артеріального тиску у пацієнтів з гіпертензією завдяки поєднанню P-блокади і α₁-опосередкованої вазодилатації. Зниження артеріального тиску не пов’язане з супутнім підвищенням загального периферичного опору, яке спостерігається при застосуванні чистих бета-блокаторів. Частота серцевих скорочень трохи зменшується. Ниркова гіерфузія та функція нирок зберігаються. Було встановлено, що в період лікування карведилолом ударний об’єм серця зберігається, тоді як загальний периферичний опір знижується. Карведилол не впливає на кровопостачання окремих оріанів і судин, таких як нирки, скелетні м’язи, передпліччя, ноги, шкіра, головний мозок або сонні артерії. Холодні кінцівки та рання втомлюваність при фізичному навантаженні спостерігаються рідко. Тривалі антигіпертензивні ефекти карведилолу були доведені в декількох контрольованих подвійних сліпих дослідженнях.

Ішемічна хвороба серця

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця карведилол має антиішемічні (збільшення загального часу під навантаженням, часу під навантаженням до появи депресії сегмента ST 1 мм. а також часу до прояву стенокардії) та антиангінальні властивості, що зберігаються протягом довгострокової терапії. Дослідження гострих гемодинамічних ефектів показали, що карведилол значно зменшує потребу міокарда в кисні та активність симпатичної нервової системи. Крім того, зменшується попереднє навантаження (тиск в легеневій артерії та тиск в легеневих капілярах) та постнавантаження шлуночків (загальний периферичний опір).

Суб’активні показники

Карведилол не впливав на якість життя, пов’язану зі здоров'ям (первинну кінцеву точку в одному випробуванні), яка вимірювалась за допомогою стандартного опитувальника. Однак в більшості випробувань спостерігалось значне покращення загального стану як за оцінкою пацієнтів, так і дослідника.

Порушення функції нирок

Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень з великою кількістю пацієнтів (>4 000) з легким та помірним хронічним порушенням функції нирок вказував на користь лікування карведилолом у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з симптоматичною серцевою недостатністю або без неї з точки зору зменшення загальної смертності, а також частоти явищ серцевої недостатності.

Абсорбція

Після перорального прийому капсул 25 мг у здорових осіб карведилол швидко абсорбується, причому максимальна концентрація у плазмі крові (С_mах), шо досягається приблизно через 1,5 години (T_max), дорівнює 21 мг/л. Існує лінійна залежність МІЖ значеннями С_mах та дозою. Після перорального прийому карведилол підлягає обширному метаболізму першого проходження, в результаті чого абсолютна біодоступність у здорових людей становить приблизно 25 %. Карведилол являє собою рацемічну суміш, а 5-(-)-енантіомери, як виявляється, метаболізуються швидше, ніж К-(+)-енантіомери, що забезпечує абсолютну пероральну біодоступність 15 % у порівнянні з 31 % для І<-(+)-енантіомерів. Максимальна концентрація R -карведилолу в плазмі приблизно в два рази перевищує таку S-карведилолу. Дослідження in vitro показали, що карведилол є субстратом транспортера відтоку Р- глікопротеїну. Роль Р-глікопротеїну щодо доступності карведилолу також підтверджувалась у здорових осіб in vivo.

Розподіл

Карведилол Сандоз високоліпофільний, а його зв'язування з білками плазми становить біля 95 %. Його об’єм розподілу (VDSS) коливається від 1,5 до 2 л/кг.

Біотрансформація

В усіх досліджених видів тварин та у людей Карведилол Сандоз майже повністю метаболізується в печінці шляхом окислення та кон'югації в кілька метаболітів. Деметилювання і гідроксилювання на фенольному кільці призводять до отримання трьох активних метаболітів з бета-блокуючою активністю. У тварин метаболіт 4'-гідроксифенол має у 13 разів більш потужну бета-блокуючу активність, ніж карведилол. Порівняно з карведилолом ці три активні метаболіти мають слабкий вазодилятуючий ефект. Значення Стах активних метаболітів досягло наступних значень через 1 годину: М2 3,9 нг/мл, М4 4,1 нг/мл, М5 3.3 нг/мл (приблизно 20 % значення карведилолу, Стах 49 нг/мл).

Крім того, 2 гідроксикарбазольні метаболіти є дуже сильними антиоксидантами, активність яких у 30-80 разів потужніша за активність карведилолу.

Фармакокінетичні дослідження у людей показали, що окислюватьний метаболізм карведилолу є стереоселекгивним. Результати дослідження in vitro свідчать, що різні ізоферменти цитохрому Р450. включаючи CYP2D6, CYP3A4. CYP2E1, CYP2C9 та CYP1A2, можуть бути задіяні в процесах окислення та гідроксилювання.

Дослідження у здорових осіб і пацієнтів показали, що R-енантіомери метабол і зуються переважно під впливом CYP2D6, а S-енантіомсри — переважно під впливом CYP2D6 та CYP2C9.

Генетичний поліморфізм

Результати дослідження клінічної фармакокінетики у людей показані, що CYP2D6 відіграє важливу роль в метаболізмі R- та S-карведилолу. Таким чином, у повільних метаболізаторів CYP2D6 концентрація R- та S-карведилолу в плазмі підвищується. Значення генотипу CYP2D6 для фармакокінетики R- та S-карведилолу було також підтримане в популяційному дослідженні фармакокінетики, в той час як інші дослідження не підтвердили це спостереження. Це вказує на те, що генетичний поліморфізм CYP2D6 може мати обмежену клінічну значущість.

Виведення

Після перорального прийому період напіввиведення Карведилолу Сандоз" дорівнює приблизно 6-10 годин. Після однократної дози 50 мг карведилолу майже 60 % дози секретується з жовчю у вигляді метаболітів та виводиться протягом 11 днів з калом. Після однократного перорального прийому тільки приблизно 16 % виводиться з сечею у вигляді карведилолу. Менше 2 % незміненої речовини виводиться з сечею. Після внутрішньовенної інфузії 12,5 мг у здорових добровольців плазмовий кліренс карведилолу становить біля 600 мл/хв, а період напіввиведення - майже 2,5 годин. У всіх осіб період напіввиведення капсули 50 мг становив приблизно 6,5 годин, що відповідає дійсному періоду напівабсорбції капсули. Після перорального прийому загальний кліренс S-карведилолу приблизно вдвічі перевищує значення R-карведилолу.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Пацієнти з порушенням функції нирок

Довгострокова терапія карведилолом не впливає на ауторегуляцію ниркової перфузії чи клубочкову фільтрацію.

У пацієнтів з гіпертензією з нирковою недостатністю не було відзначено суттєвих змін у періоді напіввиведення та максимальній концентрації в плазмі. У пацієнтів з порушенням функції нирок значення AUC зростає на 40-50 %, а ниркове виведення вихідної речовини зменшується. Проте зміни в фармакокінстичних показниках є незначними.

Кілька відкритих досліджень показали, що карведилол є ефективним засобом у пацієнтів з нирковою гіпертензією. Те саме стосується і пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, пацієнтів на діалізі та пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки. Після перорального прийому 10 мг карведилолу максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1- 5 годин як у дні діалізу, так і в дні без діалізу. Через 24 години речовина не виявляється в плазмі.

Карведилол призводить до поступового зниження артеріального тиску як у дні діалізу, так і в дні без діалізу. Гіпотензивний ефект порівнянний з тим. що спостерігається у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Карведилол не виводиться при діалізі, оскільки він не проходить крізь діалізну мембрану, можливо, через дуже високий ступінь зв'язування з білками плазми.

Знання, отримані в порівняльному дослідженні у пацієнтів на гемодіалізі, показують, що карведилол перевершує дилтіазем з точки зору ефективності при тихій ішемії.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетичне дослідження у пацієнтів з цирозом печінки продемонструвало, що показник площі під кривою (AUC) карведилолу у пацієнтів з порушенням функції печінки зростає у 6,8 разів порівняно з таким показником у здорових осіб.

Блокатори альфа- і бета-адренорецепторів.

Код ATX С07А G02.

фармакокінетичні взаємодії.

Вплив карведилолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Карведилол є як субстратом, так і інгібітором Р-глікопротеїну. Таким чином, при одночасному застосуванні карведилолу біодоступність лікарських засобів, що транспортуються за допомогою Р-глікопротеїну, може зростати. Крім того, біодоступність карведилолу може змінитися під впливом індукторів або інгібіторів Р-глікопротеїну.

Дигоксин. У деяких дослідженнях у здорових осіб та пацієнтів із серцевою недостатністю виявляли збільшення впливу дигоксину на 20%. На відміну від пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів чоловічої статі був виявлений більш виражений ефект. Тому ретельний і суворий моніторинг концентрації дигоксину в плазмі крові рекомендується при ініціюванні та завершенні терапії карведилолом, а також при зниженні дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Карведилол не впливав на в/в введення дигоксину.

Циклоспорин. Два дослідження у пацієнтів, що перенесли трансплантацію нирки і серця, які отримували пероральний циклоспорин, свідчать про підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові після початку лікування карведилолом. Карведилол очевидно збільшує вплив перорального циклоспорину приблизно на 10–20%. Для підтримки терапевтичних рівнів циклоспорину необхідне зниження дози циклоспорину в середньому на 10–20%. Механізм цієї взаємодії невідомий, але може включати інгібування кишкового Р-глікопротеїну. Через велику міжіндивідуальну варіабельність рекомендується ретельно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові після початку терапії карведилолом та відкоригувати дозу циклоспорину належним чином.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику карведилолу. Інгібітори та індуктори CYP 2D6, CYP 1A2 та CYP 2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або досистемний метаболізм карведилолу, що призводить до підвищення чи зниження концентрації R- та S-карведилолу в плазмі крові (див. Фармакокінетика та Метаболізм). Нижче наведено кілька прикладів, виявлених у пацієнтів та здорових осіб. Список не є вичерпним.

Рифампіцин. У дослідженні за участю 12 здорових добровольців під час супутнього застосування рифампіцину вплив карведилолу зменшився майже на 60%. Було відзначено зниження впливу карведилолу на систолічний АТ. Механізм цієї взаємодії невідомий, але може базуватися на індукуванні кишкового Р-глікопротеїну рифампіцином. У пацієнтів, які отримують одночасно карведилол з рифампіцином, необхідно ретельно контролювати β-блокувальну активність.

Аміодарон. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які одночасно приймають карведилол та аміодарон, найнижчі концентрації R- та S-карведилолу знизилися в 2,2 рази порівняно з пацієнтами, які отримували карведилол у вигляді монотерапії. Вплив на S-карведилол приписується дезетиламіодарону, метаболіту аміодарону, який є потужним інгібітором CYP 2C9. Дослідження in vitro на печінкових мікросомах людини показало, що аміодарон і дезетиламіодарон інгібують окиснення R- та S-карведилолу. У пацієнтів, які отримують комбіноване лікування карведилолом і аміодароном, рекомендується моніторинг β-блокувальної активності.

Флуоксетин та пароксетин. У рандомізованому перехресному дослідженні у 10 пацієнтів із серцевою недостатністю поєднане застосування флуоксетину, потужного інгібітора CYP 2D6, призвело до стереоселективного інгібування метаболізму карведилолу з 77% збільшенням середнього значення AUC_0–12 R(+)-енантіомера та до статистично значущого збільшення значення AUC S(–)-енантіомера на 35% порівняно з групою плацебо. Проте між групами лікування не відзначено відмінностей у побічних реакціях, АТ або ЧСС. Вплив однократної дози пароксетину, потужного CYP 2D6-інгібітора, на фармакокінетику перорального карведилолу вивчали у 12 здорових осіб після прийому пероральної однократної дози. Незважаючи на значне збільшення впливу R- та S-карведилолу, у цих здорових осіб не відзначено клінічних ефектів.

Фармакодинамічні взаємодії

 Інсулін та пероральні гіпоглікемічні засоби. Ефекти інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів можуть посилитися. Симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані або ослаблені (особливо тахікардія). Пацієнтам із цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль глюкози в крові (див. Особливі заходи безпеки).

Дигоксин. Комбіноване застосування блокаторів β-адренорецепторів та дигоксину може призвести до адитивного подовження часу AV-провідності.

Верапаміл, дилтіазем, аміодарон та інші протиаритмічні засоби. Як і інші блокатори β-адренорецепторів, пероральні блокатори кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему, аміодарон та інші протиаритмічні засоби слід застосовувати з обережністю, оскільки при комбінованому прийомі ризик порушень AV-провідності може зрости. Під час лікування препаратом Карведилол Сандоз^® не слід вводити блокатори кальцієвих канатів та протиаритмічні засоби в/в.

Препарати, які знижують рівень катехоламінів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають як препарати з β-блокувальними властивостями, так і препарати, які знижують рівень катехоламінів (наприклад резерпін та інгібітори МАО), через появу ознак гіпотензії та/або тяжкої брадикардії.

Гіпотензивні препарати. Як у разі інших блокаторів β-адренорецепторів, Карведилол Сандоз^® може потенціювати ефекти або побічні ефекти інших препаратів із гіпотензивною дією.

Ніфедипін. При поєднаному застосуванні ніфедипіну та Карведилолу Сандоз^® може виникнути серйозне зниження АТ.

Клонідин. Одночасне застосування клонідину з препаратами з β–блокувальними властивостями може потенціювати ефекти зниження АТ і серцевого ритму. Коли існує необхідність у припиненні поєднаного лікування препаратами з β–блокувальними властивостями та клонідином, спочатку слід припинити застосування блокатора β-адренорецепторів. Доза клонідину може були знижена через кілька днів після завершення лікування препаратом Карведилол Сандоз^®.

Одночасний прийом Карведилолу Сандоз^® та серцевих глікозидів може подовжувати час AV-провідності; інгібітори окиснювального метаболізму (наприклад циметидин) підвищують плазмові рівні препарату Карведилол Сандоз^® (AUC карведилолу збільшилось на 30%).

Анестетики. Через синергічні негативні інотропні та гіпотензивні ефекти препарату Карведилол Сандоз^® та анестетиків під час анестезії рекомендується ретельний моніторинг основних показників життєдіяльності.

НПЗП. Одночасне застосування НПЗП може підвищити АТ та вплинути на його контроль.

β-Агоністичні бронходилататори. Некардіоселективні блокатори β-адренорецепторів протидіють впливу бронходилататора на β-агоністичні бронходилататори. Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів.

Анестезія та серйозне хірургічне втручання. Якщо існує необхідність у продовженні застосування Карведилолу Сандоз^® у періопераційний період, слід з особливою обережністю використовувати анестетики, які пригнічують функцію міокарда, наприклад, ефір, циклопропан та трихлоретилен. Для отримання інформації щодо лікування брадикардії та гіпотензії див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ.

діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить карведилолу 12.5 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 12.5 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон КЗО. кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Такі дослідження не проводились. Через можливі побічні реакції (наприклад, запаморочення, стомлюваність) при лікуванні Карведилолом Сандоз слід утримуватися від керування автотранспортом і роботи з потенційно небезпечними механізмаим. Особливу увагу слід приділяти на початку лікування, після підвищення дози, при застосуванні інших лікарських засобів або при поєднанні з алкоголем.

Клінічний досвід використання карведилолу у вагітних жінок обмежений. Дослідження на тваринах показують репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для люди невідомий.

За відсутності абсолютної необхідності карведилол не слід використовувати під час вагітності.

Бета-блокатори зменшують плацентарну перфузію, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плоду, викидня або передчасних пологів. Крім того, у плоду і новонародженого можуть спостерігатися несприятливі наслідки (особливо гіпоглікемія та брадикардія). Новонароджені у постнатальному періоді можуть піддаватися збільшеному ризику серцевих та легеневих ускладнень. Дослідження на тваринах не надали доказів тератогенності карведилолу.

Карведилол протипоказаний в період годування груддю. Під час лікування карведилолом годування груддю слід припинити. Дослідження на тваринах продемонстрували, що карведилол та/або його метаболіти екскретуються в молоко щурів. Невідомо, чи карведилол екскретується в грудне молоко людини. Більшість (і-блокаторів, зокрема ліпофільних речовин, потрапляють в людське молоко у різних кількостях.

Лікування Р-блокаторами мас бути припинене за 72-48 годин до очікуваної дати народження. Якщо це неможливо, потрібно стежити за новонародженими протягом перших 48-72 годин життя.

Безпеку та ефективність Карведилолу Сандоз у пацієнтів віком до 18 років не досліджували. Застосування Карведилолу Сандоз дітям не рекомендується.

Есенціальна гіпертензія від легкого до помірного ступеня.

Профілактика серцевих нападів при хронічній стенокардії.

Лікування стабільної серцевої недостатності від легкого до тяжкого ступеня (клас II-1V за класифікацією NYHA) ішемічного чи кардіоміопатичного походження в комплексній терапії зі стандартним лікуванням (діуретики, дигоксин, інгібітори АПФ).

• Гіперчутливість до діючої речовини або інших допоміжних речовин в складі препарату.
• Декомпенсована хронічна серцева недостатність класу II-IV за NYHA у пацієнтів, які потребують допоміжного внутрішньовенного інотропного лікування.
• Хронічна обструктивна хвороба легень.
• Бронхіальна астма (були зареєстровані 2 летальних наслідки після астматичного статусу. Вони стались після застосування одноразової дози).
• Алергічний риніт.
• Набряк гортані.
• Легеневе серце.
• Дисфункція синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду).
• Тяжка гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст).
• Атріовентрикулярна (АВ) блокада ступеня II та III.
• Тяжка брадикардія (менше 45-50 ударів в хвилину в стані спокою).
• Кардіогенний шок.
• Серцевий напад з ускладненнями.
• Порушення функції печінки з клінічними проявами.
• Метаболічний ацидоз.
• Супутнє застосування інгібіторів МАС) (крім інгібіторів МАО-В).
• Повільний метаболізм дебризохіну та мефепітоїну.
• Годування груддю.

Есенціальна гіпертензія

Дорослі

Початкова доза становить 12,5 мг один раз на добу протягом перших двох днів. Після цього рекомендується лікування із використанням дози 25 мг один раз на добу. Якщо ефект недостатній, добову дозу можна поступово підвищувати до 50 мг за один чи два прийоми на добу (щонайменше через 2 тижні). Максимальна доза при гіпертензії становить 50 мг.

Пацієнти літнього віку

Початкова доза: 12,5 один раз на добу. Для деяких пацієнтів цієї дози достатньо для належного контролю артеріального тиску. Якщо ефект недостатній, добову дозу можна поступово підвищувати максимум до 50 мг за один чи два прийоми на добу.

Стенокардія

Початкова доза становить 12,5 мг двічі на добу протягом перших двох днів. Після цього рекомендується лікування із використанням дози 25 мг двічі на добу. Якщо ефект недостатній, добову дозу можна поступово підвищувати максимум до 100 мг за два прийоми (з інтервалом щонайменше кожні 2 тижні).

Пацієнти літнього віку

Зазвичай не слід перевищувати дозу 25 мг двічі на добу.

Лікування серцевої недостатності від легкого до тяжкого ступеня (класу 1I-IV за NYHA)

Слід підбирати дозу індивідуально й ретельно контролювати стан пацієнта під час фази титрування.

Дозу дигіталісу, діуретиків та інгібіторів АПФ слід стабілізувати до початку лікування засобом Карведилол Сандоз.

Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг двічі на добу протягом двох тижнів. Якщо ця доза добре переноситься. її можна поступово підвищувати (з інтервалом щонайменше кожні 2 тижні) до 6.25 мг двічі на добу, а після цього - до 12,5 мг двічі на добу (2 рази по 1 таблетці Карведилолу Сандоз 12,5 мг) і нарешті - до 25 мг двічі на добу (2 рази но 1 таблетці Карведилолу Сандоз 25 мг). Дозу необхідно титрувати до до найвищої дози, яку добре переносить пацієнт.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг двічі на добу у пацієнт ів з масою тіла до 85 кг та 50 мг двічі на добу у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг.

Перед підвищенням дози лікар має оглянути пацієнта з метою виявлення симптомів загострення серцевої недостатності, вазодилатації (втрати артеріального тиску, запаморочення) або брадикардії. Тимчасові загосгрення серцевої недостатності або при появі набряків слід лікувати із супутнім застосуванням підвищених доз діуретиків. Тим не менш може знадобитись зниження дози Карведилолу Сандоз або тимчасове припинення лікування. Якщо Карведилол Сандоз був відмінений протягом більше двох тижнів, терапія повинна бути поновлена з використанням дози 3,125 мг з поступовим підвищенням (з інтервалом щонайменше кожні 2 тижні), як описано вище. Симптоми вазодилатації спочатку слід лікувати зниженням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, дозу інгібіторів АПФ слід знизити з наступним зниженням дози Карведилолу Сандозу. За таких обставин не можна підвищувати дозу Карведилолу Сандоз, доки не припиняться симптоми загострення серцевої недостатності та вазодилатації.

Особливі інструкції з підбору дози

Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушенням функції нирок

Необхідна доза має бути визначена окремо для кожного пацієнта. Згідно з фармакокінетичними показниками Карведилолу Сандоз пацієнти з серцевою недостатністю і помірним та тяжким порушенням функції нирок не потребують коригування дози Карведилолу Сандоз (див. розділ "Фармакокінетика").

Пацієнти з порушенням функції печінки

При клінічних проявах порушення функції печінки застосування Карведилолу Сандоз" протипоказане (див. також розділи «Фармакокінетика» та «Протипоказання»).

Спосіб застосування

Таблетки слід ковтати, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Таблетки не обов'язково приймати разом з їжею. Проте, пацієнти з серцевою недостатністю повинні приймати таблетки з їжею, щоб уповільнити абсорбцію та зменшити частоту ортостатичних ефектів. Лікування Карведилолом Сандоз зазвичай є тривалим. Як і у випадку з іншими Р-блокаторами, відміна карведилолу не повинна бути різкою, а відбуватися шляхом зниження дози протягом кількох днів (наприклад, зниження дози наполовину з 3-денними інтервалами). Це особливо важливо для пацієнтів з супутньою ішемічною хворобою серця.

Особливості щодо застосування

Частота появи побічних реакцій не залежить від дози, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії.

Частота побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часті (від ≥1/10); часті (від ≥1/100 до <1/10); нечасті (від ≥1/1000 до <1/100); поодинокі (від ≥1/10 000 до <1/1000); рідкісні (<1/10 000).

Порушення крові та лімфатичної системи: часті — анемія; поодинокі — тромбоцитопенія; рідкісні — лейкопенія.

З боку серцево-судинної системи: дуже часті — серцева недостатність; часті — брадикардія, набряк, гіперволемія, затримка рідини; нечасті — AV-блокада, стенокардія.

З боку органа зору: часті — порушення зору, зменшена сльозотеча (сухість в очах), подразнення очей.

З боку ШКТ: часті — нудота, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі; нечасті — запор; поодинокі — сухість у роті.

Загальні розлади: дуже часті — астенія (втомлюваність); часті — набряк, біль.

З боку гепатобіліарної системи: рідкісні — підвищення рівнів АлАТ, АсАТ та гаммаглутамілтрансферази (ГГТ).

З боку імунної системи: рідкі — гіперчутливість (алергічні реакції).

Інфекції та інвазії: часті — пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку обміну речовин та харчування: часті — збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія. порушення контролю глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів з наявним цукровим діабетом.

З боку скелетно-мязової та сполучної тканини: часті — біль у кінцівках.

З боку нервової системи: дуже часті — запаморочення, головний біль; часті — непритомність, переднепритомний стан; нечасті — парестезія.

Психіатричні розлади: часті — депресія, приїгнічений настрій; нечасті — розлади сну, кошмари, галюцинації, втрата свідомості; рідкісні — психоз.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: часті — печінкова недостатність та відхилення функції нирок у пацієнтів з дифузним судинним захворюванням та/або нирковою недостатністю; поодинокі — порушення сечовипускання; рідкісні — нетримання сечі у жінок.

З боку репродуктивної системи ти молочних залоз: нечасті — еректильна дисфункція.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часті — задишка, набряк легень, БА у схильних пацієнтів; поодинокі — закладеність носа.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті — шкірні реакції (наприклад алергічна екзантема, дерматит, кропив’янка, свербіж, псоріатичні та лишайні шкірні ураження); рідкісні — тяжкі шкірні реакції (наприклад мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

З боку судин: дуже часті — артеріальна гіпотензія; часті — ортостатична гіпотензія, порушення периферичного кровообігу (холодні кінцівки, захворювання периферичних судин, загострення переміжної кульгавості та синдром Рейно), АГ.

Опис окремих побічних реакцій. Запаморочення, непритомність, головний біль та астенія, як правило, мають легкий характер і частіше виникають на початку лікування.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю погіршення серцевої недостатності та затримки рідини можуть виникати під час підвищення доз карведилолу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Серцева недостатність була поширеним небажаним явищем у пацієнтів, які отримували плацебо та карведилол (14,5 та 15,4% відповідно), у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда.

Зворотне погіршення функції нирок спостерігалося під час терапії карведилолом у пацієнтів з ХСН із низьким АТ, ІХС і дифузною судинною хворобою та/або фоновою серцевою недостатністю (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Крім того, спостерігалось таке:

• збільшення кількості скарг у пацієнтів з переміжною кульгавістю або синдромом Рейно;
• збільшення вираженості діагностованої серцевої недостатності в окремих випадках;
• легке пошкодження печінки (поодинокі випадки) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
• шкірні ураження подібні до таких при червоному плоскому лишаю;
• ініціювання чи загострення псоріазу;
• через можливе збільшення опору дихальних шляхів у пацієнтів зі схильністю до бронхоспастичних реакцій можуть виникнути труднощі з диханням або напади астми (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)

,

Постреєстраційний досвід. Протягом періоду постреєстраційного застосування карведилолу були зареєстровані такі побічні реакції. Оскільки повідомлення про ці реакції надходять від груп пацієнтів, кількість яких невідома, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту та/або визначити причинний зв’язок із впливом лікарського засобу.

Порушення з боку обміну речовин і харчування. Завдяки своїм β-блокувальним властивостям препарат може спричинити виникнення латентного цукрового діабету, погіршення проявів існуючого цукрового діабету та порушення контролю рівнів глюкози в крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Спостерігалися порушення регулювання рівня глюкози в крові (гіпоглікемія).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Алопеція. Тяжкі небажані шкірні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса — Джонсона (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів. В окремих випадках повідомлялося про нетримання сечі у жінок. Симптом зникає після припинення застосування лікарського засобу.

Симптоми. Передозування може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію, брадикардію, серцеву недостатність, кардіогенний шок та зупинку серця. Крім того, можуть виникнути порушення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості, а також генералізовані судоми.

Лікування. Окрім звичайних лікувальних заходів, необхідно контролювати показники життєдіяльності пацієнта та, за необхідності, коригувати їх в умовах інтенсивної терапії. В певних випадках може потребуватися ШВЛ.

Абсорбція карведилолу в ШКТ може зменшитися при промиванні шлунка, застосуванні активованого вугілля та проносних засобів.

Слід покласти хворого на спину.

В якості антидоту можна застосовувати такі засоби:

при брадикардії — атропін: 0,5–2 мг в/в; брадикардія, рефрактерна до лікування, може потребувати використання кардіостимулятора.

При гіпотензії та стані шоку — за необхідності замінники плазми крові та симпатоміметики.

β–Блокувальний ефект Карведилолу Сандоз^® може бути ослаблений і реверсований шляхом повільного в/в введення симпатоміметиків у різних дозах, залежно від маси тіла, таких як ізопреналін, добутамін, орципреналін або епінефрин (адреналін). Цей ефект залежить від дози. При необхідності введення препаратів із позитивною ізотропною дією призначати інгібітори фосфодіестерази, наприклад міліринону. При необхідності можна вводити глюкагон (1–10 мг в/в) з подальшою тривалою інфузією 2–5 мг/год.

Якщо периферична вазодилатація є переважною реакцією інтоксикації, під час безперервного контролю серцево-судинних захворювань може знадобитися прийом норепінефрину або норадреналіну.

У разі бронхоспазмів слід застосовувати β–симпатоміметики (у вигляді інгаляцій або в/в введення в разі недостатнього ефекту) або в/в амінофілін у вигляді повільної ін’єкції чи інфузії. При судомах в/в повільно вводити діазепам або клоназепам. Карведилол неможливо вивести за допомогою діалізу, оскільки діюча речовина не діалізується, ймовірно, через високий ступінь зв’язування з білками плазми крові.

Важлива примітка. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження T_½ препарату з депо, необхідно продовжувати підтримувальну терапію досить тривалий час. Тривалість підтримувальної дезінтоксикаційної терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації стану хворого.

Зберігати при температурі не вище 30°С.

Зберігати блістер в картонній коробці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовується для лікування артеріальної гіпертензії(в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічної серцевої недостатності (у складі комбінованої терапії).