Карвіум 25 мг №30 таблетки

Для таблеток 6,25 мг: по 15 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній пачці.

Для таблеток 12,5 мг, 25 мг по 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній пачці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 6,25 мг: білі або майже білі плоскі таблетки, круглої форми з неушкодженими краями, однорідної, компактної та гомогенної структури, штрихом з одного боку, діаметром близько 7 мм;

таблетки 12,5 мг: білі або майже білі плоскі таблетки, круглої форми з неушкодженими краями, однорідної, компактної та гомогенної структури, штрихом з одного боку, діаметром близько 9 мм;

таблетки 25 мг: білі або майже білі плоскі таблетки, круглої форми з неушкодженими краями, однорідної, компактної та гомогенної структури, штрихом з одного боку, діаметром близько 12 мм.

Карведилол є неселективним β-адреноблокатором із судинорозширювальними властивостями та вторинною антиоксидантною активністю. Активною субстанцією препарату є рацемічна суміш 2 енантіомерів карведилолу.

Як судинорозширювальний засіб карведилол зменшує периферичний опір, а як β-адреноблокатор пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Карведилол знижує активність реніну в плазмі крові, тому при його застосуванні затримка рідини в організмі є поодиноким явищем. 

Карведилол як конкурентний блокатор β-адренорецепторів чинить негативний хроно-, дромо-, батмо- та інотропний вплив. >

Сукупність судинорозширювальних та β-адреноблокуючих властивостей карведилолу проявляється наступними клінічними ефектами. При призначенні препарату при артеріальній гіпертензії його антигіпертензивний ефект не супроводжується підвищенням загального периферичного опору, як при застосуванні інших β-адреноблокаторів. Карведилол незначно знижує частоту серцевих скорочень (ЧСС), проте ниркова перфузія та їх функція залишаються незмінними.  відчуття холоду в кінцівках при застосуванні карведилолу спостерігається рідко, на відміну від β-адреноблокаторів без судинно-розширювальних властивостей.

Антигіпертензивний ефект розвивається швидко через 2-3 години після одноразового застосування і триває 24 години. При тривалому лікуванні максимальний ефект відзначається через 3-4 тижні.

При ішемічній хворобі серця карведилол має антиішемічні та антиангінальні ефекти, що зберігаються при тривалому лікуванні. Дослідження гемодинаміки показали, що карведилол знижує перед- та післянавантаження на серце.

Сприятливий ефект карведилолу на гемодинаміку серця, фракція викиду лівого шлуночка спостерігається при ішемічній формі серцевої недостатності. При серцевій недостатності карведилол зменшує кінцевий систолічний та кінцевий діастолічний об'єм, а також периферичний та легеневий судинний опір. Фракція викиду та серцевий індекс при нормальній функції серця не змінюються.

При порушенні функції лівого шлуночка альфа ₁ -адреноблокуюча дія карведилолу призводить до розширення артеріальних і, меншою мірою, венозних судин. У ході досліджень було встановлено, що при додатковому призначенні карведилолу на тлі серцевих глікозидів, інгібіторів АПФ та діуретиків, карведилол зменшує показник смертності, уповільнює прогресування хвороби та покращує загальний стан хворого незалежно від тяжкості захворювання.

Під час лікування карведилолом співвідношення холестерину ЛПВЩ/ЛПНЩ не змінюється.

Після прийому внутрішньо швидко всмоктується в травному тракті. Піддається метаболізму першого проходження через печінку, біодоступність становить приблизно 25%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 год після прийому препарату. плазмі крові пропорційна прийнятій дозі). Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність і максимальну концентрацію в плазмі крові, однак може продовжити час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові. Карведилол є ліпофільною сполукою, його зв'язування з білками плазми крові 99%. Об'єм розподілу, що здається, становить приблизно 2 л/кг і значною мірою збільшується при цирозі печінки. 

Карведилол метаболізується головним чином у печінці, в першу чергу шляхом утворення глюкуронідів. Деметилювання та гідроксилювання фенільного кільця призводять до утворення 3 активних метаболітів з β-адреноблокуючою активністю. 4-гідрокси-метаболіт як &beta 13 разів активніше карведилолу. У той же час активні метаболіти є більш слабкими судинорозширювальними засобами, а два гідроксикарбазолові метаболіту є сильнішими антиоксидантами порівняно з вихідною сполукою. Середній період напіввиведення карведилолу – 6-10 годин, а плазмовий кліренс – ndash; приблизно 590 мл/хв. Виводиться переважно з жовчю. Карведилол і його метаболіти можуть проникати через плаценту, а також виділяються в грудне молоко. Карведилол практично не виводиться з крові шляхом гемодіалізу.

У хворих похилого віку концентрація карведилолу в плазмі крові на 50% вища, ніж у молодих.

Порушення функції нирок: оскільки карведилол виводиться переважно з фекаліями, порушення функції нирок не супроводжується його кумуляцією.

При цирозі печінки біодоступність карведилолу в 4 рази, а максимальна концентрація в плазмі в 5 разів вища, ніж за нормальної функції печінки.

Блокатори α- та β-адренорецепторів. Карведилол. Код ATX C07A G02.

Слід з обережністю застосовувати карведилол одночасно з такими лікарськими засобами:

• засобами, що зменшують рівень катехоламінів. За пацієнтами, які приймають препарати з β-блокуючими властивостями, та препарати, які можуть знижувати рівень катехоламінів (такі як резерпін, гуанетедин, метилдопа, гуанфацин та інгібітори моноамінооксидази ( В) слід встановити ретельний контроль за проявами/або тяжкою брадикардії.
• клонідином, оскільки карведилол і клонідин можуть потенціювати здатність один одного знижувати АТ і зменшувати ЧСС; при спільному застосуванні відміна повинна проводитися поступово: спочатку скасовується карведилол, а потім, через кілька днів, може бути поступово припинено прийом клонідину;
li>
• дигоксином, оскільки сповільнюється атріовентрикулярна провідність та підвищуються рівні дигоксину в плазмі;
• блокаторами кальцієвих канальців (верапаміл та дилтіазем) та антиаритмічними засобами (особливо I класу), оскільки вони можуть провокувати виражену артеріальну гіпотензію та серцеву недостатність. Введення цих препаратів спільно з прийомом карведилолу протипоказано;
• інсуліном та пероральними антидіабетичними засобами (через посилення гіпотензивної дії та маскування симптомів гіпоглікемії;
• нітратами та антигіпертензивними засобами (клонідин, гуанетидин, резерпін, α-метилдопа, гуанфацин) (через посилення гіпотензивної дії та зменшення ЧСС);
• засобами для наркозу (через їх негативний інотропний) дії та гіпотензивного ефекту);
• засобами, що впливають на ЦНС (снодійні, транквілізатори, трициклічні антидепресанти та етиловий спирт) – через можливість взаємного посилення ефектів;
• нестероїдними протизапальними засобами через зменшення гіпотензивної дії внаслідок зниження продукції простагландинів);
• α- та β-симпатоміметиками (через можливий розвиток артеріальної гіпертензії, вираженої рефлекторної брадикардії та асистолії, а також зменшення β-адреноблокуючої дії карведилолу);
• ерготамін (необхідно враховувати судинозвужувальний ефект ерготаміну);
• похідними ксантину (амінофілін, теофілін) (через зменшення β-адреноблокуючої дії).

Оскільки карведилол зазнає окисного метаболізму, його фармакокінетика може змінюватися при індукції або пригніченні ферментною системою цитохрому P450, тому слід враховувати вплив:

• рифампіцину (відбувається 70% зниження концентрації карведилолу у сироватці крові);
• барбітуратів (зменшують ефективність карведилолу);
• циметидину (збільшує біодоступність карведилолу на 30%);
• дигоксину (карведилол збільшує концентрацію дигоксину в плазмі крові);
• інгібіторів ізоензиму CYP2D6, такими як хінідин, флуоксетин, пароксетин, пропафенон (можна припустити підвищення концентрації R(+) енантіомера карведилолу);
• карведилол затримує метаболізм циклоспорину.

діюча речовина: carvedilol;

1 таблетка містить карведилолу 6, 25 мг, 12,5 мг або 25 мг;

інші складові: целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; масло рослинне гідрогенізоване; кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки слід приймати, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат приймати незалежно від їди, проте прийом препарату під час їжі знижує ризик розвитку постуральної гіпотензії.

Есенційна гіпертензія

Рекомендована підтримуюча доза – 25 мг/добу (1 таблетка по 25 мг вранці або 1 таблетка по 12,5 мг 2 рази на добу, вранці та ввечері). У разі незадовільного ефекту, але не раніше ніж через 14 днів лікування, доза може бути збільшена до максимальної 50 мг на добу (1 таблетка по 25 мг двічі на добу, вранці та ввечері). Максимальна доза становить 25 мг, максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг.

Пацієнти похилого віку

Рекомендована доза на початку лікування становить 12,5 мг 1 раз на добу. Якщо досягнутий ефект незадовільний, дозу можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом. до досягнення максимальної добової рекомендованої дози 50 мг.

Хронічна стабільна стенокардія

Пацієнти похилого віку

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом 2 днів.

Потому лікування продовжують у дозі 25 мг 2 рази на добу, що рекомендується максимальною добовою дозою.

Хронічна серцева недостатність

Дозу препарату слід встановлювати індивідуально, а її поступове підвищення слід проводити під ретельним наглядом лікаря.

Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, але його також можна застосовувати пацієнтам з непереносимістю інгібіторів АПФ або пацієнтам, які одержують препарати наперстянки, гідралазин або нітрати.

Пацієнти, які приймають дигоксин, діуретики або інгібітори АПФ, повинні отримувати ці препарати у попередньо встановленій дозі ще до початку лікування карведилолом.

Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом двох тижнів лікування. Якщо ця доза добре переноситься пацієнтом, її можна поступово підвищувати не менше ніж із двотижневим інтервалом – до 6,25 мг 2 рази на добу, потім 12,5 мг 2 рази на добу та в кінцевому рахунку – до 25 мг 2 рази на день. Дозу слід збільшувати до високої дози, яку добре переносить пацієнт.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю та для пацієнтів з легкою та помірною серцевою недостатністю, маса тіла яких не перевищує 85 кг. Для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг рекомендована доза становить 50 мг 2 рази на добу.

На початку терапії або при підвищенні дози можливе тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю та/або у пацієнтів, які застосовують великі дози діуретиків. Хоча в такому разі припиняти лікування, як правило, не потрібне, дозу препарату не слід підвищувати. Протягом перших 2 годин після початку лікування карведилолом або підвищення його дози пацієнт повинен бути під наглядом кардіолога або іншого лікаря. Перед кожним підвищенням дози пацієнта необхідно обстежити наявність можливих симптомів посилення серцевої недостатності або симптомів надмірної вазодилатації (наприклад, досліджувати функцію нирок, визначити масу тіла, артеріальний тиск, ЧСС та серцевий ритм). Симптоми посилення серцевої недостатності або затримки рідини в організмі усувають шляхом підвищення дози діуретиків, проте дозу карведилолу не слід збільшувати до стабілізації стану пацієнта. При виникненні брадикардії або при подовженні передсердно-шлуночкової провідності, перш за все, слід перевірити рівень дигоксину в плазмі крові. Іноді може виникнути потреба знизити дозу карведилолу або взагалі тимчасово відмінити препарат. Навіть у таких випадках можна успішно продовжувати титрування дози карведилолу.

При титрованні дози необхідно регулярно контролювати функцію нирок, кількість тромбоцитів та рівень глюкози в крові (у разі інсуліннезалежного цукрового діабету та/або інсулінозалежного цукрового діабету). Однак, після завершення титрування дози можна зменшити частоту контролю.

Якщо лікування карведилолом переривалося більш ніж на 2 тижні, його слід відновлювати, починаючи з дози 3,125 мг 2 рази на добу та поступово підвищуючи її згідно з рекомендаціями, наведеними вище.

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до впливу карведилолу і тому повинні перебувати під більш ретельним наглядом.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Карведилол не слід призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. «Протипоказання»). При помірно тяжкій печінковій недостатності може виникнути необхідність корекції дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозу необхідно встановлювати для кожного пацієнта індивідуально, проте при дослідженні фармакокінетичних параметрів не було отримано даних, що свідчать про необхідність коригування дози. карведилолу для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Припинення лікування

Лікування карведилолом не можна припиняти раптово, особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Припинення лікування слід проводити поступово протягом 7-10 днів, наприклад, зменшуючи добову дозу кожні три дні.

Клінічний досвід застосування карведилолу у період вагітності обмежений. Передбачається, що при застосуванні карведилолу у плода або новонародженого може розвинутись дистрес-синдром (брадикардія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, гіпоглікемія та гіпотермія). Тому застосування карведилолу у період вагітності протипоказане.

Невідомо, чи проникає карведилол у грудне молоко. Оскільки карведилол може шкідливо впливати на немовля, на період годування груддю лікування карведилолом слід припинити.

Безпека та ефективність карведилолу дітям (до 18 років) не встановлені, тому препарат не слід призначати цій категорії пацієнтів.

• Есенційна артеріальна гіпертензія, як монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (особливо з гідрохлортіазидом).
• Хронічна стабільна стенокардія (препарат не використовуватиме для лікування гострого нападу стенокардії).
• Лікування хронічної серцевої недостатності помірного та тяжкого ступеня, як доповнення до стандартної терапії діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ.

• Підвищена чутливість до карведилолу або інших компонентів препарату.
• Декомпенсована серцева недостатність – серцева недостатність ІV класу за класифікацією NYHA, що потребує внутрішньовенного введення інотропних
• засобів.Атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (якщо не встановлено постійний кардіостимулятор).Супутнє введення верапамілу, дилтіазему або інших
• антиаритмічні засоби (особливо антиаритмічні засоби класу I).
• Важка брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) <50 ударів на хвилину).
• Синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду).
• Кардіогенний шок.
• Серцева недостатність, що вимагає введення позитивних ізотропних засобів та/або діуретиків.
• Тяжка гіпотензія (систолічний тиск < 85 мм рт. ст.).
• Легенева гіпертензія.
• Легенєве серце.
• Обструктивні захворювання дихальних шляхів, включаючи бронхоспазм та астму в анамнезі.
• Виражені порушення функцій печінки.
• Супутнє застосування інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів MAO-B).
• Метаболічний ацидоз.
• Феохромоцитома (при відсутності адекватного контролю блокаторами).
• Стенокардія Принцметалу.
• Непереносимість галактози, недостатність лактази. Лаппа або глюкозогалактозна мальабсорбція.
• Період вагітності або годування груддю.
• Дитячий вік.

Таблетки слід приймати, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат приймати незалежно від їди, проте прийом препарату під час їжі знижує ризик розвитку постуральної гіпотензії.

Есенційна гіпертензія

Рекомендована підтримуюча доза – 25 мг на добу (1 таблетка по 25 мг вранці або 1 таблетка по 12,5 мг 2 рази на добу, вранці та ввечері). У разі незадовільного ефекту, але не раніше ніж через 14 днів лікування, доза може бути збільшена до максимальної 50 мг на добу (1 таблетка по 25 мг двічі на добу, вранці та ввечері). Максимальна доза становить 25 мг, максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг.

Пацієнти похилого віку

Рекомендована доза на початку лікування становить 12,5 мг 1 раз на добу. Якщо досягнутий ефект незадовільний, дозу можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної добової дози 50 мг.

Хронічна стабільна стенокардія

Пацієнти похилого віку

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом 2 днів.

Потому лікування продовжують у дозі 25 мг 2 рази на добу, що рекомендується максимальною добовою дозою.

Хронічна серцева недостатність

Дозу препарату слід встановлювати індивідуально, а її поступове підвищення слід проводити під ретельним наглядом лікаря.

Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, але його також можна застосовувати пацієнтам з непереносимістю інгібіторів АПФ або пацієнтам, які одержують препарати наперстянки, гідралазин або нітрати.

Тому лікування продовжують у дозі 25 мг 2 рази на день, що рекомендується максимальною добовою дозою.

Хронічна серцева недостатність

Дозу препарату слід встановлювати індивідуально, а її поступове підвищення слід проводити під ретельним наглядом лікаря.

Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, але його також можна застосовувати пацієнтам з непереносимістю інгібіторів АПФ або пацієнтам, які одержують препарати наперстянки, гідралазину або нітрату.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю та для пацієнтів з легкою та помірною серцевою недостатністю, маса тіла яких не перевищує 85 кг. Для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг рекомендована доза становить 50 мг 2 рази на добу.

На початку терапії або при підвищенні дози можливе тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю та/або у пацієнтів, які застосовують великі дози діуретиків. Хоча в такому разі припиняти лікування, як правило, не потрібно, дозу препарату не слід збільшувати. Протягом перших 2 годин після початку лікування карведилолом або підвищення його дози пацієнт повинен бути під наглядом кардіолога або іншого лікаря. Перед кожним підвищенням дози пацієнта необхідно обстежити наявність можливих симптомів посилення серцевої недостатності або симптомів надмірної вазодилатації (наприклад, досліджувати функцію нирок, визначити масу тіла, артеріальний тиск, ЧСС та серцевий ритм). Симптоми посилення серцевої недостатності або затримки рідини в організмі усувають шляхом підвищення дози діуретиків, проте дозу карведилолу не слід. збільшувати до стабілізації стану пацієнта. При виникненні брадикардії або при подовженні передсердно-шлуночкової провідності, перш за все, слід перевірити рівень дигоксину в плазмі крові. Іноді може виникнути потреба знизити дозу карведилолу або взагалі тимчасово відмінити препарат. Навіть у таких випадках можна успішно продовжувати титрування дози карведилолу.

При титрованні дози необхідно регулярно контролювати функцію нирок, кількість тромбоцитів та рівень глюкози в крові (у разі інсуліннезалежного цукрового діабету та/або інсулінозалежного цукрового діабету). Однак, після завершення титрування дози можна зменшити частоту контролю.

Якщо лікування карведилолом переривалося більш ніж на 2 тижні, його слід відновлювати, починаючи з дози 3,125 мг 2 рази на добу та поступово підвищуючи її згідно з рекомендаціями, наведеними вище.

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до впливу карведилолу і тому повинні перебувати під більш ретельним наглядом.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Карведилол не слід призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. «Протипоказання»). При помірно тяжкій печінковій недостатності може виникнути необхідність корекції дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозу необхідно встановлювати для кожного пацієнта індивідуально, проте при дослідженні фармакокінетичних параметрів не було отримані дані, що свідчать про необхідність коригування дози карведилолу для пацієнтів із нирковою недостатністю.

Припинення лікування

Лікування карведилолом не можна припиняти раптово, особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Припинення лікування слід проводити поступово протягом 7-10 днів, наприклад, зменшуючи добову дозу кожні три дні.

Частота появи побічних реакцій не залежить від дози, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії та класифікується наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000 , <1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Дані про деякі побічні реакції

Частота побічних дій не залежить від дози препарату, за винятком запаморочення, порушень зору та брадикардії. Запаморочення, втрата свідомості, біль голови та астенія зазвичай легкі і, ймовірно, з'являються на початку лікування.

У пацієнтів із серцевою недостатністю із застійними явищами погіршення серцевої недостатності та затримка рідини можуть з'явитися при підвищенні дози карведилолу шляхом титрування (див. «Особливості застосування»).

Про серцеву недостатність часто повідомлялося як про побічні явища як у пацієнтів, які приймали плацебо, так і у пацієнтів, які приймали карведилол (14,5% та 15,4% відповідно, у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда).

Зворотне погіршення функції нирок спостерігалося при терапії карведилолом у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з низьким артеріальним тиском, ішемічною хворобою серця та дифузною хворобою судин та/або основною нирковою недостатністю.

Наступні побічні реакції були зафіксовані в постмаркетинговий період застосування карведилолу. Оскільки повідомлення про ці реакції добровільні і розмір популяції невідомий, надійно оцінити частоту явищ неможливо, тому вони віднесені до категорії реакцій невідомої частоти.

На фоні застосування β-адреноблокаторів може стати більш вираженим латентний цукровий діабет, загострення цукрового діабету та може пригнічуватись регуляція рівня глюкози в крові.

Карведилол може викликати нетримання сечі у жінок, що зникає після припинення прийому препарату.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим заходом. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Лікарів просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

При передозуванні може розвинутись тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця.

Лікування: у перші години – викликати блювоту та промити шлунок, далі – контроль та корекція життєво важливих показників у відділенні інтенсивної терапії.

Підтримуюча терапія

Атропін: 0,5-2 мг внутрішньовенно (для лікування тяжкої брадикардії).

Глюкагон: спочатку в дозі 1-10 мг внутрішньовенно, а потім у вигляді краплинної інфузії зі швидкістю 2-5 мг/год (для підтримки функції серцево-судинної системи).

Симпатоміметики – добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін – призначати залежно від маси тіла пацієнта та ефективності лікування.

Якщо у клінічній картині передозування домінує периферична вазодилатація, необхідно ввести адреналін або норадреналін під постійним контролем стану серцево-судинної системи пацієнта.

Під час брадикардії, резистентної до медикаментозного лікування, показано застосування штучного водія ритму серця.

При виникненні бронхоспазму показане введення β-симпатоміметиків (у вигляді аерозолю або внутрішньовенно) або внутрішньовенне введення амінофіліну. При генералізованих судомах рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму або клоназепаму.

Увага: при тяжкому передозуванні, супроводжується симптомами шоку, підтримуючу терапію із застосуванням антидотів потрібно продовжувати досить довго, оскільки очікується збільшення періоду напіввиведення карведилолу та його перерозподілу. Тривалість лікування залежить від ступеня передозування; 

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. 

Препарат для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії та хронічної серцевої недостатності.