Кеппра таблетки в/о 250 мг № 60

По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у картонній пачці.

Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з рискою; з одного боку від риски способом тиснення нанесено «uсb», з другого – «250».

Активна речовина леветирацетам − похідна піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), яка за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

Механізм дії

Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений. На підставі проведених досліджень in vitro і in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження іn vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого току, зумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацетам зв’язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв’язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість (у ранговому порядку) леветирацетаму та відповідних аналогів з білком синаптичних везикул 2А корелювала із потужністю їх протисудомної дії у моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії препарату. 

Фармакодинамічні ефекти

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

У людини активність препарату підтверджена щодо як парціальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.

Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика має лінійний характер і характеризується низькою між- та інтрасуб'єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси чи циркадного ритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.

Завдяки повному та лінійному всмоктування рівня препарату в плазмі можна передбачити за пероральною дозою леветирацетаму, вираженою в мг/кг маси тіла. Тому відстежувати плазмові рівні леветирацетаму не потрібно.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату в слині та плазмі (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 після прийому таблеток для перорального застосування та через 4 години після прийому орального розчину).

Дорослі та підлітки.

Всмоктування.

Леветирацетам швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Абсолютна пероральна біодоступність – близько 100%. Максимальна концентрація у плазмі (Cmax) досягається через 1,3 години після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через 2 дні застосування препарату двічі на день. Максимальна концентрація (Cmax) зазвичай становлять 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг двічі на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози і не змінюється при їді.

Розподіл.

Даних про розподіл препарату в тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значно не зв'язуються з білками плазми крові (10%). Об'єм розподілу леветирацетаму становить приблизно від 0,5 до 0,7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об'єму води в організмі.

Метаболізм.

Метаболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту – ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи спостерігався у великій кількості тканин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.

Також були визначені два другорядні метаболіти. Один утворюється в результаті гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% від дози), другий - внаслідок розмикання піролідонового кільця (0,9% від дози).

Інші невизначені компоненти становили лише 0,6% від дози.

Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму або його основного метаболіту в умовах in vivo не спостерігалося.

У ході досліджень in vitro леветирацетам та його основний метаболіт пригнічували активність основних ізоформ цитохрому Р450 людини (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронізацію вальпроєвої кислоти in vitro.

У культурі гепатоцитів людини леветирацетам виявляв слабкий вплив або зовсім не впливав на CYP1A1/2, SULT1E1 або UGT1A1. Леветирацетам викликав слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4. Дані in vitro та дані in vivo щодо взаємодії з оральними контрацептивами, дигоксином та варфарином вказують на те, що в умовах in vivo значущої індукції ферментів не очікується. Тому взаємодія препарату Кеппра® з іншими речовинами або навпаки малоймовірна.

Висновок.

Період напіввиведення препарату з плазми у дорослих становив 7 ± 1 год. і не залежав від дози, шляху введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс становив 0,96 мл/хв/кг.

Основна кількість препарату, в середньому 95% дози, виводилася із сечею (приблизно 93% дози виводилося протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0,3% дози.

Кумулятивне виведення з сечею леветирацетаму та його основного метаболіту склало 66% та 24% від дози відповідно у перші 48 годин. Нирковий кліренс леветирацетаму і ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом клубочкової фільтрації з подальшою реабсорбцією в канальцях і основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції Висновок леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.

Пацієнти похилого віку.

У пацієнтів похилого віку період напіввиведення збільшується приблизно на 40% (10-11 годин). Це пов'язано з погіршенням функції нирок у цієї популяції.

Порушення функції нирок.

Очевидний загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу дозу препарату Кеппра® згідно кліренсу креатиніну.

У пацієнтів з анурією в термінальній стадії хвороби нирок період напіввиведення становить приблизно 25 та 3,1 години відповідноні в період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51% леветирацетаму.

Порушення функції печінки.

Кліренс леветирацетаму не змінювався у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс леветирацетаму був зниженим більш ніж на 50% через супутнє порушення функції нирок.

Педіатрична популяція.

Діти 4-12 років.

Після прийому разової дози (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію (від 6 до 12 років), період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. Видимий кліренс, відкоригований з урахуванням маси тіла, був приблизно на 30% вищим, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією. Після повторного прийому внутрішньо (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4-12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 0,5-1 годину після прийому дози. Максимальна концентрація та площа зони під кривою залежності концентрації від часу зростали лінійно та залежали від дози. Період напіввиведення становить приблизно 5 годин; видимий загальний кліренс – 1,1 мл/хв/кг.

Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.
Код ATX N03A Х14.

Протиепілептичні препарати.

Предреєстраційні дані, отримані в ході клінічних досліджень, проведених за участю дорослих пацієнтів, вказують на те, що леветирацетам не впливає на сироваткові концентрації існуючих протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, вони, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, як і у дорослих, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.

Ретроспективна оцінка фармакокінетичної взаємодії у дітей та підлітків з епілепсією (віком від 4 до 17 років) підтвердила, що додаткова терапія з пероральним застосуванням леветирацетаму не впливала на рівноважні сироваткові концентрації одночасно застосовуваних карбамазепіну та вальпроату. Однак дані свідчать, що кліренс леветирацетаму на 20% вищий у дітей, які приймають ферментіндукуючі протиепілептичні засоби. Корекція дози не потрібна.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) - препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими.

Метотрексат.

Повідомлялося, що одночасне застосування леветирацетаму та метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/продовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів. Рівні метотрексату та леветирацетаму в крові слід ретельно контролювати у пацієнтів, які отримують лікування двома препаратами одночасно.

Пероральні контрацептиви та фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами.

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу) ендокринні показники (рівні лютеїнізуючого гормону та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину; значення ПВ залишалися незміненими. Дігоксин, пероральні контрацептиви та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.

Проносні засоби.

В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичного проносного засобу макрогол з пероральним леветирацетамом. Тому не слід приймати макрогол перорально протягом однієї години до і протягом однієї години після прийому леветирацетаму.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від їди, але швидкість всмоктування дещо знижена у разі прийому під час їжі. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

Діюча речовина: levetiracetam;
1 таблетка містить леветирацетаму 250 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, макрогол 6000, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
плівкове покриття: опадрай 85F20694: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, тальк, індигокармін (Е 132).

Леветирацетам незначно або помірно впливає на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість або інші симптоми, пов’язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними, займаючись діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами доти, доки не буде встановлено, що їхня здатність займатися такою діяльністю не порушена.

Жінки репродуктивного віку.

Спеціальні рекомендації слід надати жінкам репродуктивного віку. Лікування леветирацетамом слід переглянути, якщо жінка планує вагітність. Як і при застосуванні всіх протиепілептичних засобів, слід уникати раптової відміни леветирацетаму, оскільки це може призвести до нападу судом, який може мати серйозні наслідки для жінки та ненародженої дитини. По можливості слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки лікування декількома протиепілептичними засобами може бути пов'язане з більш високим ризиком уроджених вад, ніж при застосуванні монотерапії, залежно від комбінації препаратів.

Вагітність.

Більша кількість постмаркетингових даних, отриманих від вагітних жінок, які приймали леветирацетам (більше 1800 жінок, серед яких 1500 жінок застосовували препарат протягом 1-го триместру), не свідчать про підвищений ризик значних вроджених вад. Існує лише обмежена кількість даних про розвиток нервової системи дітей, що зазнали впливу монотерапії препаратом Кеппра® в utero. Проте існуючі епідеміологічні дослідження (близько 100 дітей) не свідчать про підвищений ризик розладів або затримки розвитку нервової системи. Леветирацетам можна застосовувати під час вагітності, якщо після ретельної оцінки це вважається клінічно необхідним. У такому випадку рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Фізіологічні зміни під час вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Під час вагітності спостерігалося зниження концентрації плазми леветирацетаму. Таке зниження найбільше виражене в третьому триместрі (до 60% від вихідної концентрації до вагітності). Слід забезпечити належний клінічний нагляд за вагітними жінками, які одержують леветирацетам.

Годування грудьми.

Леветирацетам проникає у грудне молоко жінки. Тому годування груддю не рекомендується. Однак якщо леветирацетам необхідно застосовувати під час годування груддю, слід зважити користь та ризики лікування та важливість годування груддю.

Вплив на репродуктивну функцію.

Не виявлено впливу на репродуктивну функцію у дослідженнях на тваринах. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.

Лікарський засіб у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років.

Кеппра®, оральний розчин, слід застосовувати немовлятам віком від 1 місяця і дітям віком до 6 років.

Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:
парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:
парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих, підлітків і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;
міоклонічних судом у дорослих і підлітків від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію; первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або до інших похідних піролідону, а також до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Таблетки слід приймати внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, разом з їжею або без неї. При пероральному застосуванні леветирацетам може мати гіркий присмак. Добову дозу розділити на 2 рівні дози.

Монотерапія.

Дорослі та підлітки віком від 16 років.

Монотерапії дорослих та дітей старше 16 років слід починати з рекомендованої дози 500 мг/добу (250 мг 2 рази на добу) з подальшим підвищенням початкової терапевтичної дози до 1000 мг/добу (до 500 мг 2 рази на добу) через 2 тижні . Можливе підвищення дози на 500 мг на добу (на 250 мг 2 рази на добу) кожні 2 тижні, залежно від клінічного ефекту. Максимальна добова доза становить 3000 мг/добу (1500 мг двічі на добу).

Діти та підлітки віком до 16 років.

Безпека та ефективність застосування препарату Кеппра® дітям і підліткам до 16 років як монотерапію не встановлено.

Дані відсутні.

Додаткова терапія.

Додаткова терапія для дорослих (≥ 18 років) та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла від 50 кг.

Початкова терапевтична доза становить 1000 мг на добу (500 мг 2 рази на добу). Це початкова доза призначається першого дня лікування. Залежно від клінічної картини та переносимості препарату добову дозу можна збільшити до максимальної 3000 мг/добу (1500 мг 2 рази на добу). Змінювати дозу на 1000 мг/добу (500 мг 2 рази на добу) можна кожні 2-4 тижні.

Додаткова терапія для дітей віком від 6 років та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг.

Немовлятам та дітям до 6 років бажано застосовувати препарат Кеппра® у формі орального розчину.

Дітям старше 6 років оральний розчин Кеппра® слід застосовувати для дозування до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки.

Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Початкова доза для дитини або підлітка з масою тіла 25 кг повинна становити 250 мг двічі на добу, максимальна доза – 750 мг двічі на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг дози призначають за схемою, наведеною для дорослих.

Допоміжна терапія для немовлят віком від 1 до 6 місяців.

Немовлятам застосовують препарат у формі орального розчину.

Припинення лікування.

У разі необхідності відміни препарату відмінність рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг та більше – зменшувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2-4 тижні, для дітей та підлітків з масою тіла менше 50 кг – зменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти похилого віку (від 65 років).

Корекція дози рекомендується пацієнтам похилого віку з порушеннями функції нирок (див. Нижче «Ніркова недостатність»).

Ніркова недостатність.

Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функції нирок.

Для коригування дози дорослим використовувати наведену нижче таблицю.

Для коригування дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.

КК для дорослих та підлітків з масою тіла понад 50 кг можна розрахувати з урахуванням концентрації сироваткового креатиніну (мг/дл) за формулою:

КК (мл/хв) =

[140 ─ вік (роки)] × маса тіла (кг)

--------------------------------------------------- ------------- × 0,85 (для жінок).

72 × креатинін сироватки крові (мг/дл)

Потім КК коригується відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано нижче:

КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) / ППТ пацієнта (м2) х 1,73.

Таблиця 1. Режим дозування для дорослих та підлітків із нирковою недостатністю з масою тіла понад 50 кг.

(1) У перший день лікування леветирацетамом рекомендується прийом дози навантаження 750 мг.

(2) Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.

Для дітей з нирковим тижнемзалишкову дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до ниркової функції, оскільки кліренс леветирацетаму пов'язаний з нирок. Ця рекомендація ґрунтується на дослідженні за участю дорослих пацієнтів з порушенням функції нирок.

Для підлітків, дітей та немовлят КК в мл/хв/1,73 м2 можна розрахувати з урахуванням концентрації креатиніну в сироватці (мг/дл), застосовуючи таку формулу (формула Шварца):

КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) × ks / креатинін сироватки крові (мг/дл)

У віці до 13 років та підлітків-дівчаток ks = 0,55; у підлітків-юнаків ks = 0,7.

Таблиця 2. Рекомендації щодо корекції дози для дітей та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла менше 50 кг

(1) Для дозування до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, слід застосовувати оральний розчин Кеппра.

(2) У перший день лікування рекомендується застосовувати навантажувальну дозу леветирацетаму 15 мг/кг (0,15 мл/кг).

(3) Після діалізу рекомендується застосовувати додаткову дозу 5-10 мг/кг (0,05-0,10 мл/кг).

Печінкова недостатність.

Для пацієнтів із слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ниркову недостатність. Тому для пацієнтів з кліренсом креатиніну 60 мл/хв/1,73 м2 добову підтримуючу дозу рекомендується знизити на 50%.

Діти.

Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування та форму випуску залежно від віку, маси тіла та розрахованої дози.

Лікарський засіб у формі таблеток не рекомендується для застосування у дітей віком до 6 років. Цій групі пацієнтів бажано застосовувати препарат Кеппра. у формі орального розчину. Крім того, наявні дози таблеток не підходять для початкового лікування дітей з масою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, або для застосування доз до 250 мг. У всіх вищенаведених випадках лікування слід починати препаратом Кеппра, оральний розчин.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як назофарингіт, сонливість, головний біль, підвищена стомлюваність та запаморочення. Профіль побічних явищ, наводиться, ґрунтується на загальному аналізі даних плацебо-контрольованих клінічних випробувань за всіма показаннями, в яких загалом взяли участь 3416 пацієнтів, які отримували леветирацетам. Ці дані доповнюються застосуванням леветирацетаму у відповідних розширених відкритих дослідженнях, а також постмаркетинговим досвідом. Профіль безпеки леветирацетаму, як правило, схожий у різних вікових групах (дорослі та діти) при застосуванні за різними встановленими показаннями.

Побічні реакції, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях (щодо дорослих, підлітків, дітей та немовлят віком від 1 місяця) та протягом постмаркетингового періоду, зазначені в таблиці 3 за класами систем органів та за частотою виникнення. Побічні реакції представлені порядку зменшення серйозності, які частота визначається так: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1/10000 до <1/1000) і дуже рідко (<1/10000).

Таблиця 3

* Поширеність значно вища у японців порівняно з пацієнтами не японського походження.

Опис окремих побічних реакцій.

Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом. При проявах алопеції в деяких випадках спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму.

При проявах панцитопенії в деяких випадкахаях спостерігалося пригнічення кісткового мозку.

Випадки енцефалопатії зазвичай спостерігалися на початку лікування (від кількох днів до декількох місяців) і були оборотними після припинення лікування.

Діти.

Серед пацієнтів віком від 1 місяця до 4 років загалом 190 пацієнтів отримували лікування леветирацетамом під час плацебо-контрольованих та відкритих додаткових досліджень. 60 із цих пацієнтів отримували лікування леветирацетамом під час плацебо-контрольованих досліджень. Серед пацієнтів віком 4-16 років загалом 645 пацієнтів отримували лікування леветирацетамом під час плацебо-контрольованих та відкритих додаткових досліджень. 233 з цих пацієнтів отримували лікування леветирацетамом під час плацебо-контрольованих досліджень. В обох зазначених вікових групах ці дані доповнені даними щодо застосування леветирацетаму у післяреєстраційний період.

Крім того, під час післяреєстраційного дослідження безпеки лікування отримувало 101 немовля у віці до 12 місяців. Нових даних щодо безпеки застосування леветирацетаму немовлятам з епілепсією у віці до 12 місяців отримано не було.

Профіль побічних реакцій леветирацетаму загалом схожий у різних вікових групах і за всіх затверджених показань епілепсії. Результати безпеки застосування препарату у дітей, отримані під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, відповідали профілю безпеки леветирацетаму у дорослих, крім побічних реакцій з боку поведінки та психіки, які у дітей були частішими, ніж у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), зміна настрою (часто, 2,1%), афективна лабільність (часто, 1, 7%), агресія (часто, 8,2%), аномальна поведінка (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі безпеки. У немовлят та дітей віком від 1 місяця до 4 років дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі безпеки. /p>

У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з безпеки для дітей, яке проводилося з метою довести не нижче ефективність препарату, оцінювали вплив леветирацетаму на когнітивні та нейропсихологічні показники у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. Препарат Кеппра® не відрізнявся (не був менш ефективним) від плацебо за зміною від початкового рівня уваги та пам'яті за шкалою Leiter-R, сумарного показника перевірки пам'яті у популяції відповідно до протоколу. Результати, пов'язані з поведінковими та емоційними функціями, вказували на посилення у пацієнтів, лікованих леветирацетамом, агресивної поведінки, що визначалася стандартизовано та систематично, з використанням валідизованих засобів (СВСL - Achenbach Child Behavior Checklist - Контрольний список дитячий). Однак у пацієнтів, які отримували леветирацетам у ході довгострокового відкритого дослідження подальшого спостереження, в середньому не спостерігалося погіршення поведінкових та емоційних функцій, зокрема показники агресивної поведінки не були гіршими за вихідний рівень.

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу є важливою. Це дозволяє продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.

Симптоми.
При передозуванні препарату Кеппра® спостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, пригнічення свідомості, кома.
Лікування.
У разі гострого передозування необхідно промити шлунок або викликати блювання. Специфічного антидота леветирацетаму немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, у т.ч. з використанням гемодіалізу (виводиться до 60 % леветирацетаму та 74 % основного метаболіту).

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Протиепілептичний засіб.