Кетонал 50 мг №25 капсули

По 25 капсул у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.

Капсули. Основні фізико-хімічні властивості: біло-блакитного кольору капсули, що містять жовтувато-білий порошок або спресовану масу (пробку).

Кетопрофен - нестероїдні протизапальні засоби, які мають аналгезуючий, протизапальний та жарознижувальний ефект.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів та лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну та стабілізує лізосомальні мембрани.

Має центральний і периферичний знеболюючий ефект і усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує вираженість симптомів первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Абсорбція. При пероральному прийомі кетопрофен швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Після перорального прийому 100 мг Cmax кетопрофену в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через ≈1,5 год. Біодоступність кетопрофену в пероральних формах становить 90% і прямо пропорційна дозі.

Капсули з модифікованим вивільненням Кетонал Дуо - нова лікарська форма, що відрізняється від звичайних капсул способом вивільнення активної речовини. Капсули містять два види пелет: стандартні (білі) та вкриті оболонкою (жовті). Кетопрофен швидко вивільняється з білих пелет (60% загальної кількості) та повільно - з жовтих пелет (40% загальної кількості), що обумовлює пролонговану дію препарату.

Прийом їжі не впливає на загальну біодоступність кетопрофену, але знижує швидкість всмоктування. Жирна їжа збільшує час досягнення Cmax, але не знижує біодоступність та Cmax кетопрофену у плазмі крові. Одночасний прийом препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, не впливає на швидкість та обсяг всмоктування кетопрофену. Після прийому капсул Кетонал Дуо C max – 9036,64 нг/мл – досягається протягом 1,76 год.

Після прийому таблеток пролонгованої дії Кетонал Ретард кетопрофен швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, його C max у плазмі крові досягається через 4-6 год. Біодоступність кетопрофену становить 93% і прямо пропорційна дозі, що застосовується.

Після ректального введення 100 мг кетопрофену (супозиторії) C max у плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через 1,05-1,22 год. Біодоступність кетопрофену після ректального введення – 71-96%.

Парентеральне введення. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4±5,4 мкг/мл через 4-5 хв після внутрішньовенної інфузії або внутрішньом'язового введення. Біодоступність кетопрофену становить 90%.

При місцевому застосуванні крему або гелю абсорбція кетопрофену незначна, що наводить місцевий характер дії препарату та відсутність системних ефектів. Біодоступність кетопрофену при місцевому застосуванні становить близько 5%.

Після триразового нанесення 70-80 мг кетопрофену у формі крему на поверхню коліна C max у плазмі крові (0,0182±0,118 мкг/мл) досягається через 6 годин після застосування препарату.

Розподіл. Ступінь зв'язування з білками плазми – 99%. Об'єм розподілу – 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Кетопрофен проникає у синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація в плазмі становить близько 3 мкг/мл, а концентрація в синовіальній рідині - 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині нижче, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (зберігається до 30 год; при парентеральному введенні через 9 годин концентрація кетопрофену в плазмі крові – 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині – 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшуються на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі досягається протягом 24 годин.

При місцевому застосуванні через 12 годин після останнього нанесення крему на шкіру коліна в тканинах суглоба відтворюються наступні концентрації кетопрофену: жирова тканина - 4,7 м/г, 3,87 мкг/г, оболонка суглоба - 2,35 м2,2 мкг/г г, синовіальна рідина – 1,31±0,89 мкг/г.

Фармакокінетика кетопрофену не залежить від віку пацієнта. Для людей похилого віку стабільна концентрація в плазмі досягається через 8,7 год і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляція кетопрофену у тканинах не відзначена.

Метаболізм та виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується у печінці за допомогою ферментів. З організму виводиться у вигляді кон'югату із глюкуроновою кислотою. Т ½ складає 2 години. До 80% введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило, 90% - у вигляді глюкуроніду, ≈10% - з калом.

У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення кетопрофену сповільнене, Т½ збільшується на 1 год. У осіб із печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватися у тканинах. У пацієнтів старшого віку метаболізм та виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення лише при порушенні функції нирок.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТХ M01A Е03.

Не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ та саліцилатами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, антикоагулянтами (гепарином та варфарином), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідином, клопідотрелі), препаратом. Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.

Не рекомендується одночасне застосування препарату Кетонал крем та інших лікарських засобів для місцевого застосування, що містять кетопрофен або інші нестероїдні. протизапальні засоби, оскільки це може посилювати їхню дію, так само як і спричинені ними побічні реакції.

Кетопрофен зв'язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв'язуються з білками, наприклад, антикоагулянтами, сульфаніламідами, гідрантоїнами, може виникнути потреба в регулюванні доз для запобігання підвищенню рівня цих препаратів у результаті конкуренції за зв'язування з білками плазми.

Одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкового утворення або кровотечі.

НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин та гепарин.

Застосування кетопрофену з антикоагулянтами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарину та варфарину) та антитромботичних препаратів (наприклад, тиклопідину, клопідогрелю), пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря. Одночасне застосування декількох антитромботичних засобів збільшує ризик кровотечі.

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Можливий ризик підвищення рівня літію в плазмі, іноді досягає токсичного через зниження виділення літію нирками. При необхідності слід встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та коригувати дозу літію під час та після терапії НПЗП.

Після застосування кетопрофену разом з метотрексатом (дози 15 мг/тиж) виникала важка, іноді летальна токсичність. Токсичність зумовлена ​​підвищенням та пролонгацією концентрації препарату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену та метотрексату.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ. Пацієнти, особливо з зневодненням, пов'язаним із прийомом діуретиків, мають більший ризик розвитку ниркової недостатності на тлі зменшення ниркового кровотоку, спричиненого пригніченням простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози 15 мг/тиждень) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори АПФ одночасно з нестероїдними протизапальними засобами. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (пацієнти з зневодненням організму або літнього віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів ЦОГ може спричинити подальше погіршення функції нирок, у тому числі гострої ниркової недостатності.

При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном підвищується ризик виникнення кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові.

Одночасне застосування з кетопрофеном потребує обережності.

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів (блокаторів β-адренорецепторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків унаслідок пригнічення синтезу простагландинів.

Застосування кетопрофену з тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування пробенециду може призвести до значного зниження кліренсу кетопрофену з плазми.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарин (низкомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.

Кетопрофен посилює ефективність пероральних протидіабетичних та протисудомних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість клубочкової фільтрації та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові.

Одночасне застосування з циклоспорином та такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у людей похилого віку.

При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами ефективність міфепристону може знижуватися. Нестероїдні протизапальні засоби слід приймати через 8-12 днів після застосування міфепристону.

діюча речовина: ketoprofen; 1 капсула містить: кетопрофен 50 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; оболонка капсули: желатин, патентований синій V (Е 131), діоксид титану (Е 171).

До з'ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами.

Безпека застосування кетопрофену під час вагітності не визначена, тому застосування препарату в І-ІІ триместрі вагітності можливе лише у разі нагальної потреби, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Застосування кетопрофену у III триместрі вагітності протипоказане.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та розвиток вад серця та гастрошизи після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від 1 до 1,5%. Ризик може підвищуватися зі збільшенням дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітору синтезу простагландину призводило до пре-і постімплантаційних загибелі плода та смерті ембріона/плода. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів при вагітності в період органогенезу, відзначалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. При призначенні кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або в I та II триместрах вагітності слід дотримуватися мінімально можливої ​​дози та тривалості терапії.

У III триместрі вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів можливі наступні дії на плід:

• серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідрамніону;

Вагітна жінка і плід наприкінці вагітності можуть зазнати наступних дій:

• можливе збільшення тривалості кровотеч, зниження агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
• пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів.

Годування грудьми. Дані екскреції кетопрофену в грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати під час годування груддю, оскільки безпека кетопрофену під час годування груддю не доведена.

Препарат не використовується у дітей. Кетонал супозиторії не застосовують у дітей віком до 15 років.

Хвороби суглобів: ревматоїдний артрит; серологічно негативний спондилоартрит (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба);

Больовий синдром: люмбаго, посттравматичні болі в суглобах, м'язах; післяопераційний біль; біль при метастазах пухлин у кістки; Альгодисменорея.

• реакції гіперчутливості до кетопрофену або допоміжних речовин;
• протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. тяжка серцева недостатність;
• періопераційний біль при проведенні операції аортокоронарного шунтування;
• хронічна диспепсія в анамнезі;
• виразка шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорації в анамнезі, цереброваскулярні або інші кровотечі;
• пацієнти, схильні до геморагії;
• геморагічний діатез;
• тяжкі порушення функції печінки або нирок;
• ба і риніт в анамнезі;
• III триместр вагітності.

Кетопрофен у формі зовнішнього застосування (гель, крем) протипоказаний за наявності шкірних проявів алергії при застосуванні кетопрофену, тіапрофенової кислоти, фенофібрату, блокаторів ультрафіолетових (УФ) променів або парфумерних засобів; вплив сонячних променів (навіть розсіяного світла) або УФ-опромінення в солярії під час лікування та протягом 2 тижнів після його припинення; наявності патологічних змін на шкірі, наприклад, мокли дерматозів, пошкодження шкіри, висипи, травми шкіри, опіків, екземи, акне або інфекційних процесів шкіри та відкритих ран. Не використовувати препарат герметичні пов'язки.

Кетопрофен протипоказаний пацієнтам з порушенням гомеостазу або застосовують терапію антикоагулянтами.

Дози підбираються індивідуально залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.

Капсули Кетонал. Рекомендована доза для дорослих – по 1 капсулі 3 рази на добу.

Рекомендована доза при ревматоїдному артриті та остеоартриті - по 1 капсулі кожні 6 год.

Рекомендована доза при слабкому, помірному болі та дисменореї - по 1 капсулі кожні 6-8 годин.

Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання, проте побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену становить 200 мг.

Капсули Кетонал можна застосовувати в комбінації з супозиторією Кетонал за наступною схемою: по 1 капсулі вранці і вдень і по 1 супозиторію (100 мг) увечері. При комбінованому прийомі різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, розчин для ін'єкцій) загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Капсули приймають під час їжі, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).

Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту після консультації з лікарем можна одночасно приймати антацидні засоби, інгібітори протонної помпи.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик побічних реакцій підвищується, тому рекомендують застосовувати ефективну мінімальну дозу кетопрофену. Через 4 тижні після початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Класифікація побічних ефектів по системах органів та частоті проявів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10), нечасто (≥1/1000, 1/100), рідко (≥1/10 000) , 1/1000), дуже рідко (1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити з доступних даних).

Побічні ефекти зазвичай минають. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку системи крові: нечасто – геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку, частота невідома – нейтропенія.

Високі дози кетопрофену можуть пригнічувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, викликати носову кровотечу та утворення гематом.

З боку імунної системи: реактивність дихальної системи, включаючи астму, бронхоспазм або задишку (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів); дуже рідко – ангіоневротичний набряк та анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади: часто – депресія, нервозність, кошмарні сновидіння, сонливість; рідко – делірій з візуальними та слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мови, зміна настрою.

З боку нервової системи: часто – головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, парестезії, вертиго, зміни настрою, сонливість; нечасто – судоми; рідко – порушення мови, дисгевзія; дуже рідко – псевдопухлини головного мозку; частота невідома - депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, слабкість, є повідомлення про асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини, у яких спостерігаються такі симптоми - ригідність, блювання, лихоманка або втрата орієнтації).

З боку органу зору: часто – порушення зору; дуже рідко – кон'юнктивіт, помутніння зору; частота невідома - неврит зорового нерва.

З боку органу слуху: часто шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - набряки; нечасто – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вазодилатація.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні) може бути пов'язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда та інсульту). Щоб уникнути такого ризику для кетопрофену даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасто – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі – напади бронхіальної астми; частота невідома - задишка.

З боку травної системи: дуже часто – диспепсія; часто – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит; рідко – гастрит, виразка шлунка; дуже рідко – коліт, перфорація кишечника (як ускладнення дивертикула), мелена, загострення виразкового коліту чи хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати перфорація, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, гематемезис. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею з втратою білка.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у літньої жінки.

Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3-6 місяців лікування або у 2-4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею та гепатитом.

З боку шкіри: часто - висипання на шкірі, свербіж; нечасто – алопеція, екзема, пурпуроподібний висип, підвищене потовиділення, кропив'янка, загострення хронічної кропив'янки, ексфоліативний дерматит; рідко – фотосенсибілізація, фотодерматит; дуже рідко – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний та бульозний дерматоз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, аномальні ниркові функціональні тести.

З боку репродуктивної системи: нечасто – менометрорагія.

Загальні порушення: рідко - набряки, частота невідома - порушення смаку.

Лабораторні показники: дуже часто – відхилення від норми рівня печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну в плазмі через порушення, пов'язані з цукровим діабетом; часто – збільшення маси тіла; нечасто - при лікуванні НПЗП суттєво підвищуються показники АЛТ та АСТ.

Реакції в місці введення: відчуття печіння та/або болю в місці введення, свербіння, набряк.

Для супозиторію - перераховані вище реакції в місці введення, ректальна кровотеча.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, тим самим пролонгуючи час кровотечі.

Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювання, епігастральний біль, кривава блювота, діарея, спорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, ядуха, судоми, запаморочення, гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова. >

При місцевому застосуванні кетопрофену (у формі гелю або крему): подразнення, еритема, свербіж або посилення проявів інших побічних реакцій. Оскільки при місцевому застосуванні концентрація у плазмі крові проникаючого через шкіру кетопрофену низька, передозування малоймовірне. Якщо на шкіру нанесено багато гелю або крему, її слід промити водою.

Лікування: слід негайно застосувати симптоматичну терапію в умовах стаціонару: промивання шлунка та застосування активованого вугілля. У разі виникнення ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи та простагландини знижують небезпечний вплив кетопрофену на травний тракт. Специфічний антидот відсутній

При температурі вище 25 °C.

Кетонал має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію.