Кетонал форте таблетки при артриті по 100 мг, 10 шт.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТX M01A Е03.

Ризик гіперкаліємії.

Деякі лікарські засоби, наприклад солі калію, діуретики, інгібітори ангіотензинконвертази, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин (низкомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус, триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.

Розвиток гіперкаліємії може залежати від наявності додаткових факторів. Ризик гіперкаліємії підвищується при одночасному застосуванні зазначених вище лікарських засобів.

Ризик через застосування антиагрегантних лікарських засобів.

Одночасне застосування антиагрегантних лікарських засобів підвищує ризик виникнення кровотечі, так само як і одночасне введення гепарину, пероральних антикоагулянтів та тромболітичних засобів. У такому випадку слід спостерігати за клінічним станом пацієнта та робити лабораторні аналізи.

Не рекомендується одночасно застосовувати кетопрофен з:

• іншими нестероїдними протизапальними лікарськими засобами та саліцилатами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2;
• пероральними антикоагулянтами та гепарином, який вводиться парентерально;
• літієм (знижується виведення літію)
• метотрексатом (у дозах вище 15 мг/тиждень). Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (в основному високих доз) виникала тяжка, іноді летальна токсичність. Токсичність зумовлена ​​підвищенням та пролонгацією концентрації метотрексату в крові
• міфепристоном, оскільки його ефект може знижуватися. Нестероїдні протизапальні засоби слід приймати через 8-12 днів після застосування міфепрістону.

Слід обережно застосовувати кетопрофен одночасно з:

• діуретики, інгібітори ангіотензинконвертази та блокаторами рецепторів ангіотензину II, оскільки підвищується ризик ниркових порушень. Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів та діуретиків. Діуретики підвищують ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів;
• метотрексатом (у дозах менше 15 мг/тиждень);
• антикоагулянтами, сульфаніламідами, гідантоїном, оскільки може бути потрібна корекція доз для запобігання підвищенню рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв'язування з білками плазми крові
• антикоагулянтами, наприклад варфарином - посилення їхнього ефекту;
• пероральними гіпоглікемічними та антиепілептичними засобами (фенітоїн) - посилення їх ефекту;
• серцевих глікозидів - через можливість загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення рівня глікозидів у плазмі крові;
• пентоксифіліном – через збільшення ризику виникнення кровотеч. Необхідно контролювати згортання крові;
• тенофовіром - підвищення ризику ниркової недостатності;
• нікорандилом - через збільшення ризику серйозних ускладнень, таких як виразки шлунково-кишкового тракту, перфорація та кровотеча.

При одночасному застосуванні з кетопрофеном слід звернути особливу увагу на:

• інші лікарські засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрел, тирофібан, ептифібатид, абциксимаб, илопрост) - через підвищення ризику кровотечі інші лікарські засоби, що викликають гіперкаліємії (солі калію, інгібітори ангіотензин , гепарин (низкомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус, триметоприм) - через ризик розвитку гіперкаліємії;
• антигіпертензивні препарати (бета-блокатори, інгібітори АПФ, діуретики) - через ризик зниження ефективності цих препаратів (у зв'язку з пригніченням синтезу простагландинів кетопрофен знижує їхню гіпотензивну дію)
• такролімус, циклоспорин - через підвищений ризик нефротоксичності, особливо у пацієнтів похилого віку;
• можливе зниження ефективності внутрішньоматкових контрацептивів;
• пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, оскільки можливе посилення гіпоглікемічного ефекту останніх;
• кортикостероїди, оскільки існує ризик кровотечі із шлунково-кишкового тракту;
• пробенецид, оскільки одночасне призначення може призвести до значного зменшення кліренсу кетопрофену;
• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, оскільки існує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі;
• пентоксифілін, оскільки збільшується ризик кровотеч.

Кетопрофен може знижувати показник клубочкової фільтрації та збільшувати концентрацію серцевих глікозидів у сироватці крові.

З'єднання алюмінію з нейтралізуючою дією не знижують всмоктування кетопрофену.

діюча речовина: ketoprofen;
1 таблетка містить кетопрофену 100 мг
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат
оболонка: гіпромелоза, поліетиленгліколь, Е 132), титану діоксид (Е 171), тальк, карнаубський віск.

Пацієнтам, у яких під час лікування спостерігаються порушення зору, запаморочення, судоми, втома, сонливість або інші порушення центральної нервової системи, необхідно утримуватися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.

У І та ІІ триместрах вагітності препарат можна призначати лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, лише у мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування має бути настільки короткою, наскільки це можливо. Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скоротливої ​​здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад та гастрошизу після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшується з менш ніж 1% до 1,5%.

Не виключено, що ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційних втрат та летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, було зареєстровано підвищену частоту різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо лікарський засіб застосовувати жінкам в І у другому триместрі вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якнайкоротше.

Застосування кетопрофену у III триместрі вагітності та в період годування груддю протипоказано.

На III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніон;

на матір та новонародженого, а також наприкінці вагітності:

• можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть за дуже низьких доз;
• гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Годування грудьми. Дані про проникнення кетопрофену в грудне молоко відсутні. Не рекомендується призначати кетопрофен, що годує груддю.

Фертильність. Якщо лікарські засоби, що містять кетопрофен, застосовувати жінкам, які прагнуть завагітніти, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування - якнайкоротшою.

Дітям препарат не застосовувати.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит серологічно спондилоартрит (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).

Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м'язах; післяопераційний біль; болі при метастазах пухлин у кістки альгодисменорея.

Реакції гіперчутливості до кетопрофену або допоміжних речовин. Протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. Тяжка серцева недостатність. Лікування периопераційного болю під час проведення операції з аортокоронарного шунтування. Хронічна диспепсія в анамнезі виразка шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразкові хвороби або перфорації в анамнезі. Цереброваскулярні чи інші кровотечі. Схильність пацієнта до геморагії; геморагічний діатез. Тяжкі порушення функції печінки або нирок. Бронхіальна астма та риніт в анамнезі. Кетопрофен протипоказаний пацієнтам із гемостатичними порушеннями або тим, які отримують терапію антикоагулянтами.

Дози підбирають індивідуально залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.

Рекомендована доза - по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при лікуванні ревматоїдного артриту та остеоартриту - по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при слабкому, помірному болі та дисменореї - по 1 таблетці 1 раз на добу.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, проте побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога коротшого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену становить 200 мг.

Таблетки Кетоналâ Форте можна застосовувати у комбінації із супозиторіями Кетоналâ за наступною схемою: по 1 таблетці вранці та по 1 свічці (100 мг) увечері. При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, розчин для ін'єкцій) загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Пігулки приймати під час їжі, запиваючи водою. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи.

Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Особливості застосування

У хворих на бронхіальну астму та хронічний риніт, хронічний синусит та/або поліпоз носа існує підвищений ризик виникнення алергії до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ. Кетопрофен може викликати у них напад астми, бронхоспазм, особливо у осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.

Застосування кетопрофену може бути причиною кровотечі із шлунково-кишкового тракту, виразкової хвороби шлунка та/або дванадцятипалої кишки або перфорації, які можуть виникнути навіть без продромальних симптомів. Внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів у літніх пацієнтів збільшується ризик виникнення кровотечі зі шлунково-кишкового тракту та перфорації, які можуть мати летальний результат. Слід обережно призначати кетопрофен пацієнтам із розладами шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Велика ймовірність виникнення кровотечі зі шлунково-кишкового тракту у пацієнтів похилого віку, схильних до таких кровотеч у хворих з малою масою тіла, а також у людей з порушенням функцій тромбоцитів або тих, хто приймає антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів. З появою кровотечі або симптомів виразкової хвороби шлунка та/або дванадцятипалої кишки прийом лікарського засобу слід негайно припинити. У разі появи слабко виражених шлункових симптомів можна застосовувати лікарські засоби, що нейтралізують кислоту шлункового соку або обволікають слизову оболонку шлунка. Ці пацієнти повинні розпочинати лікування з мінімальної дози. Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Згідно з епідеміологічними даними, кетопрофен може бути пов'язаний з високим ризиком важкої шлунково-кишкової токсичності, що характерно для деяких інших нестероїдних протизапальних засобів, особливо при прийомі високих доз. Також клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають підстави припускати, що використання деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов'язане з підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Повідомляється про підвищений ризик розвитку артеріальних тромботичних станів у пацієнтів, які отримували неаспіринові НПЗЗ для усунення ПЕРІОПЕРАЦІЙНОГО болю при операціях аортокоронарного шунтування (АКШ).

Для виключення такого ризику щодо кетопрофену даних недостатньо.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Кетопрофен та інші НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекційного захворювання, що розвивається. Маскування симптомів основних інфекцій: Кетонал може маскувати симптоми інфекційного захворювання, яке може призвести до затримки початку відповідного лікування та цим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позашпитальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Кетонал застосовують у разі підвищення температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичною установою пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Кетопрофен слід обережно призначати пацієнтам з розладами шлунково-кишкового тракту, уважно спостерігаючи за хворими при появі таких захворювань як гастрит та/або дуоденіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями гемостазу, гемофілією, хворобою Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину та гепарину, головним чином низькомолекулярні).

Необхідний ретельний контроль діурезу та функції нирок у пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів похилого віку.

Кетопрофен з обережністю застосовувати особам, які страждають на алкоголізм.

Препарат слід обережно призначати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацеті).

Під час застосування кетопрофену також слід ретельно спостерігати за пацієнтами з підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичністю в анамнезі. У пацієнтів похилого віку та осіб із серцевою недостатністю або порушеннями функції печінки, хронічною нирковою недостатністю та порушеннями водного обміну (наприклад, зневодненням внаслідок застосування діуретиків, гіповолемією після хірургічної операції) кетопрофен може спричинити розлад роботи нирок через придушення синтезу простагландинів.

У початковий період лікування таких хворих слід ретельно контролювати величину діурезу та інші показники функції нирок. Порушення їхньої функції може бути причиною появи набряків та збільшення концентрації небілкового азоту в сироватці крові.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, особливо літнього віку, через затримку рідини та натрію в організмі може спостерігатися посилений прояв небажаних реакцій. У таких пацієнтів слід контролювати функцію серця та нирок.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку можна приймати кетопрофен лише після ретельного обстеження. Перед початком тривалого лікування пацієнти з факторами ризику за наявності гіперліпідемії, цукрового діабету та пацієнти, які курять, мають також проходити ретельне обстеження.

Пацієнтам із порушеннями функції печінки показано ретельне спостереження (періодичний контроль активності трансаміназ) та індивідуальний підбір дози препарату.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен пацієнтам похилого віку, зокрема з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим слід зменшити дозу препарату. У разі тривалого лікування кетопрофеном необхідно контролювати показники морфології крові та функції печінки та нирок.

У поодиноких випадках при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів відмічалися шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (найчастіше такі реакції виникають у перші місяці лікування). Кетонал® необхідно скасувати при перших проявах шкірного висипу, ураження слизових оболонок або інших ознак підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофен, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При КК нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Застосування препарату слід припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може негативно впливати на репродуктивну функцію жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безплідності, прийом кетопрофену слід припинити.

Прийом лікарського засобу у мінімальній ефективній дозі протягом короткого періоду, необхідного для усунення симптомів, зменшує ризик виникнення побічних ефектів та вплив на шлунково-кишковий тракт та систему кровообігу.

Застосування препарату слід скасувати при появі порушень зору як нечіткість зору.

Особи похилого віку: всмоктування кетопрофену не змінюється, тільки подовжується період напіввиведення лікарського засобу (3 години) і знижується кліренс у нирках та плазмі крові. У пацієнтів похилого віку ризик побічних реакцій зростає. Після 4 тижнів від початку лікування слід проводити спостереження щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Пацієнти з нирковою недостатністю знижується кліренс у нирках та плазмі, подовжується період напіввиведення пропорційно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю кліренс у плазмі та період напіввиведення не змінюються; кількість препарату, не пов'язаного з білками, зростає майже вдвічі.

Гіперкаліємія. Під час лікування кетопрофеном може виникнути гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з діабетом, нирковою недостатністю та/або при супутній терапії лікарськими засобами, що сприяють гіперкаліємії.

Небажані побічні реакції наведені за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); рідкісні (≥ 1/1000, <1/100) поодинокі (≥ 1/10000, <1/1000); рідкісні (<1/10 000), частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних).

Побічні ефекти зазвичай минають. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку крові: нечасто - геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку, частота невідома - нейтропенія, лейкопенія, гемолітична анемія.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, викликати носову кровотечу та утворення гематом.

З боку імунної системи: рідко - ангіоневротичний набряк та анафілаксія, гіперчутливість, анафілактичні реакції, включаючи шок, частота невідома - реактивність дихальної системи, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ).

Психічні розлади: часто - депресія, нервозність, кошмарні сновидіння, сонливість поодинокі - делірій з візуальними та слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, мінливість настрою.

З боку нервової системи: часто - головний біль, астенія, дискомфорт, стомлюваність, слабкість, запаморочення, парестезії, вертиго, зміни настрою, сонливість нечасто - судоми поодинокі -порушення мови, дисгевзія; рідкісні – псевдопухлини головного мозку; частота невідома – депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, нездужання; були повідомлення про асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність потиличних м'язів, нудота, блювання, лихоманка, втрата орієнтації.

З боку органів зору: часто - порушення зору; рідкісні – кон'юнктивіт, помутніння зору; невідомо - неврит зорового нерва.

З боку органів слуху: часто - шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - набряки нечасто - серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вазодилатація частота невідома - васкуліт (включно з лейкоцитопластичним васкулітом).

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗП (особливо при високих дозах та тривалому застосуванні) може бути пов'язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик у разі застосування кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасто - кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів), набряк гортані (ознаки реакції); поодинокі – напади астми частота невідома – задишка.

З боку травного тракту: дуже часто - диспепсія часто - нудота, біль у животі, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит; поодинокі – гастрит, виразкова хвороба шлунка; рідкісні – коліт, перфорація кишечника (як ускладнення дивертикули), загострення виразкового коліту чи хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати перфорація, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, кривава блювота, іноді з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Частота невідома – панкреатит.

Було повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки похилого віку.

Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3-6 місяців лікування або у 2-4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів.

З боку травної системи: рідко - тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею, гепатитом.

З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто - алопеція, екзема, пурпуроподібний висип, підвищене потовиділення, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, свербіж поодинокі - фотосенсибілізація, фотодерматит; рідкісні – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний та бульозний дерматоз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку сечовивідної системи: рідко - гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, аномальні ниркові функціональні тести.

Загальні порушення: поодинокі - набряки невідомо - порушення смаку.

З боку репродуктивної системи: нечасто - менометрорагія.

Лабораторні показники: часто - збільшення маси тіла дуже часто - відхилення від норми показників функції печінки, підвищення рівня трансаміназ, білірубіну у сироватці крові за порушення, пов'язані з діабетом; нечасто - при лікуванні НПЗП суттєво підвищуються показники АЛТ та АСТ.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, тим самим пролонгуючи час кровотечі.

Симптоми: дзвін у вухах, дезорієнтація, збудження, задишка, сонливість, артеріальна гіпотензія або артеріальна гіпертензія, шлунково-кишкові кровотечі, нудота, блювання, біль у ділянці епігастрія, криваве блювання, стілець чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, зниження функції нирок та ниркова недостатність рідко – кома.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична та підтримуюча терапія з метою компенсації зневоднення, контролю діурезу та корекції ацидозу, якщо є. У разі виникнення ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи, простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

Зберігати при температурі не вище 25 ° С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки Кетонал форте показаний при захворюванні суглобів та больовому синдромі.