Кетонал розчин для ін'єкцій 100мг 2мл №10

По 2 мл розчину в ампулі; по 5 ампул у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або злегка жовтуватий прозорий розчин практично без видимих частинок.

Кетопрофен є НПЗЗ, що має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів та лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також інгібує синтез брадикініну та стабілізує лізосомальні мембрани.

Надає центральний та периферичний знеболюючий ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує симптоми первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Абсорбція. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4 + 5,4 мкг/мл через 4–5 хвилин після внутрішньовенної інфузії або внутрішньом’язового введення. Біодоступність кетопрофену становить 90 %.

У більшості пацієнтів після внутрішньом’язового введення кетопрофен виявляється у крові через 15 хвилин, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години. Біодоступність кетопрофену у вигляді розчину для ін’єкцій знаходиться у лінійній залежності від величини дози препарату.

Розподіл. Ступінь зв’язування з білками – 99 %. Об’єм розподілення – 0,1–0,2 л/кг. Кетопрофен проникає у синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація у плазмі крові становить приблизно 3 мкг/мл, а концентрація у синовіальній рідині – 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (через 9 годин концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині – 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшується на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 годин після введення. У пацієнтів літнього віку стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається через 8,7 години і становить 6,3 мкг/мл.  Кумуляція кетопрофену в тканинах не спостерігається.

Після внутрішньом’язового введення кетопрофену в дозі 100 мг його концентрація у сироватці крові та цереброспінальній рідині виявлялась через 15 хвилин. Пікова концентрація кетопрофену в плазмі крові досягалася протягом 2 годин (1,3 мкг/мл).

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується у печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді  кон’югата з глюкуроновою кислотою. Період напіввиведення становить 2 години. До 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад  90 %) у вигляді глюкуроніду, приблизно 10 % – з фекаліями. 

У пацієнтів із порушенням функції нирок виведення кетопрофену уповільнено, період напіввиведення збільшується на 1 годину. У пацієнтів із порушенням функції печінки кетопрофен може накопичуватися у тканинах. У пацієнтів літнього віку метаболізм і виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Нестероїдні протизапальні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТХ M01A Е03.

Не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, антикоагулянтами (гепарин та варфарин), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрель), інгібіторами тромбіну (дабігатран), прямими інгібіторами фактора Ха (апіксабан, ривароксабан, едоксабан), препаратами літію, метотрексатом у дозах вище 15 мг/тиждень. Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.

Кетопрофен зв’язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв’язуються з білками, наприклад з антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, може знадобитися корекція доз для запобігання підвищення рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.

Одночасне застосування із кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі. 

НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин і гепарин.

Застосування кетопрофену разом з антитромботичними агентами і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч. 

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарин та варфарин) та антитромботичних препаратів (наприклад, тиклопідин, клопідогрель), пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря. Одночасне застосування кількох антитромботичних засобів підвищує ризик розвитку кровотечі. 

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Ризик підвищення рівня літію в плазмі крові, що інколи досягає токсичного рівня через зниження виведення літію нирками. При необхідності, необхідно встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та відкоригувати дозу літію під час та після терапії НПЗЗ. 

Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (дози більше 15 мг/тиждень) виникала тяжка, іноді летальна токсичність. Токсичність зумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену та метотрексату.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки.

Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ. Пацієнти, особливо зі зневодненням, пов’язаним з прийомом діуретиків, мають більший ризик розвитку ниркової недостатності на фоні зниження ниркового кровотоку, викликаного пригніченням простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити у них водний баланс та перевірити функцію нирок.

При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози нижче 15 мг/тиждень) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту одночасно з нестероїдними антиревматичними засобами. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (пацієнти зі зневодненням організму або пацієнти літнього віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів циклооксигенази може спричинити подальше погіршення функції нирок, у тому числі гостру ниркову недостатність. 

При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном збільшується ризик кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові. 

Одночасне застосування з кетопрофеном потребує обережності.

Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів (бета-блокаторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків унаслідок пригнічення синтезу простагландинів.

Застосування кетопрофену разом із тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч. 

Одночасне застосування пробенециду може призвести до значного зменшення кліренсу кетопрофену з плазми крові.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію. 

Одночасне застосування з тенофовіром підвищує ризик ниркової недостатності.

Одночасне застосування з нікорандилом збільшує ризик серйозних ускладнень, таких як виразки шлунково-кишкового тракту, перфорація та кровотеча.

Кетопрофен  посилює ефекти пероральних антидіабетичних і антиепілептичних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування НПЗЗ і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові. 

Одночасне застосування з циклоспорином та такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку.

При одночасному застосуванні з НПЗЗ ефект міфепристону може знижуватися. Нестероїдні протиревматичні засоби слід приймати через 8–12 днів після застосування міфепристону. 

діюча речовина: кетопрофен;
2 мл розчину містять кетопрофену 100 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

До з'ясування індивідуальної реакції на лікарський засіб (може запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Безпека застосування кетопрофену у період вагітності не визначена, тому застосування лікарського засобу у І–ІІ триместрі вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. 

Застосування кетопрофену у ІІІ триместрі вагітності протипоказане. 

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріону/плоду. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та розвитку вад серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від менше 1 % до приблизно 1,5 %. Ризик може підвищуватися при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітору синтезу простагландину призводило до при- та постімплантаційної загибелі плода та смерті ембріона/плода. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів в органогенетичний період вагітності спостерігалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. У разі призначення кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або під час І та ІІ триместрів вагітності слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості терапії.

Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:

• серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідроамніозу;
• вагітна і плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам:

• • можливе збільшення тривалості кровотеч, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
  • пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів.

Годування груддю. Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати у період годування груддю, оскільки безпека кетопрофену під час лактації не доведена.

Дітям препарат не застосовувати.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит серологічно спондилоартрит (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).

Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м'язах; післяопераційний біль; болі при метастазах пухлин у кістки альгодисменорея.

Реакції гіперчутливості до кетопрофену або допоміжних речовин. Протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. Тяжка серцева недостатність. Лікування периопераційного болю під час проведення операції з аортокоронарного шунтування. Хронічна диспепсія в анамнезі виразка шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразкові хвороби або перфорації в анамнезі. Цереброваскулярні або інші кровотечі.

Схильність пацієнта до геморагії; геморагічний діатез. Тяжкі порушення функції печінки або нирок. Бронхіальна астма та риніт в анамнезі. Кетопрофен протипоказаний пацієнтам із гемостатичними порушеннями або тим, які отримують терапію антикоагулянтами.

Дози підбирають індивідуально залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.

Для парентерального застосування.

Рекомендовані дози для дорослих.

Внутрішньом'язове введення: застосовувати 1 ампулу (100 мг) кетопрофену 1-2 рази на добу.

У разі потреби м введення можна доповнити призначенням пероральних або ректальних форм Кетоналу®. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Внутрішньовенна інфузія: інфузії кетопрофену здійснювати тільки в умовах стаціонару. Інфузію здійснювати протягом 0,5-1 години, курс лікування при внутрішньовенному введенні - не більше 48 годин. Максимальна добова доза становить 200 мг.

Переривчаста інфузія: 100-200 мг кетопрофену розчиняють у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводити протягом 0,5-1 години. Максимальна добова доза становить 200 мг.

Безперервна інфузія:  100-200 мг кетопрофену розчинити в 500 мл розчину для інфузій (0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом, глюкоза) та вводити протягом 8 годин. Максимальна добова доза становить 200 мг.

Кетопрофен можна застосовувати разом з анальгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10-20 мг морфіну та 100-200 мг кетопрофену розчинити в 500 мл розчину для інфузій (0,9% розчин натрію хлориду або розчин Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза становить 200 мг.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, проте побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога коротшого часу.

Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Застереження:  флакони з інфузійним розчином слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.

Трамадол і кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворюватися осад.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тижнів від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендується розпочинати терапію кетопрофеном з мінімальної дози з метою утримання пацієнтів на найнижчій ефективній дозі.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну менше 0,33 мл/с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід зменшити.

Застосування кетопрофену протипоказане пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в сироватці крові слід зменшити дозу кетопрофену.

Застосування кетопрофену протипоказане пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки.

Особливості застосування

Класифікація побічних ефектів за частотою прояву: дуже часто (≥ 1/10), часто ≥ 1/100, <1/10), нечасті (≥ 1/1000, <1/100), рідкісні (≥ 1/10 000, < 1/1000), рідкісні (<1/10 000 ), частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних).

Побічні ефекти зазвичай минають. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку крові:  нечасто - геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, частота невідома - гемолітична анемія.

Високі дози кетопрофену можуть пригнічувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і викликати носову кровотечу та утворення гематом.

З боку імунної системи:  поодинокі - загострення бронхіальної астми частота невідома - бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), ангіоневротичний набряк та анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади:  часто - депресія, нервозність, кошмарні сновидіння, поодинокі сонливість - делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мови, зміна настрою.

З боку нервової системи:  нечасто - головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена стомлюваність, слабкість, сонливість поодинокі - парестезії частота невідома - асептичний менінгіт, судоми, запаморочення були окремі повідомлення про випадки псевдопухлини головного мозку.

З боку органів зору:  часто – порушення зору; поодинокі - розмитий зір, кон'юнктивіт.

З боку органів слуху:  часто - шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи:  часто - набряки нечасто - серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, частота невідома - васкуліт (включно з лейкоцитопластичним васкулітом).

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗП (особливо при високих дозах та тривалому застосуванні) може бути пов'язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик у разі застосування кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасто - кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі – напади бронхіальної астми.

З боку травного тракту: дуже часто - диспепсія часто - нудота, біль у животі, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит, гастрити; частота невідома – коліт, перфорація кишечника (як ускладнення дивертикули), мелений, гематемезис, стоматит, виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки, загострення виразкового коліту чи хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз, панкреатит. Можуть виникати виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Спостерігалися відчуття дискомфорту у шлунково-кишковому тракті, біль у шлунку, у поодиноких випадках – коліт.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки похилого віку.

Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3-6 місяців лікування або у 2-4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів.

З боку травної системи: частота невідома - тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею та гепатитом.

З боку шкіри: часто - шкірні висипання, свербіж нечасто - алопеція, екзема, пурпуроподібні висипання, підвищене потовиділення, кропив'янка, загострення хронічної кропив'янки, ексфоліативний дерматит поодинокі - фотосенсибілізація, частота невідома - бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку сечовидільної системи: частота невідома - гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, органічні ураження нирок, гострий тубулярний некроз, гострий папілярний некроз, затримка рідини .

З боку репродуктивної системи: нечасто - менометрорагія.

Метаболічні розлади: частота невідома - гіпонатріємія, гіперкаліємія.

Лабораторні показники: дуже часто - відхилення від норми рівня печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

Реакції у місці введення: нечасто - відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряк частота невідома - реакція у місці введення, відома як синдром Ніколау.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, тим самим пролонгуючи час кровотечі.

Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювання, епігастральний біль, криваве блювання, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, ядуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.

Лікування: слід негайно застосувати симптоматичну терапію в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Терапія симптоматична. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи і простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

Зберігати при температурі не вище 25 ° С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Кетонал має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Препарат застосовують при больовому синдромі, а також для лікування захворювань суглобів.