Хуміра Адалімумаб 40 мг/0.4 мл

По 0,4 мл розчину в попередньо наповненому одноразовому шприці.

По 1 шприці разом з 1 серветкою, просоченою 70% ізопропілового спирту, поміщені в контурній комірковій упаковці. По 2 шприци (у контурній комірковій упаковці з 1 серветкою кожен) у картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний водний розчин від прозорого до опалесцентного, практично вільний від сторонніх домішок.

Хуміра (адалімумаб) - це рекомбінантний імуноглобулін (IgG1) людини, моноклональне антитіло, що містить лише пептидні послідовності людини. Хуміра була створена за технологією фагового відображення, що дозволило отримати характерні тільки для людини варіабельні ділянки важких та легких ланцюгів, які виявляють свою специфічність щодо фактора некрозу пухлин (ФНП), а також важкий ланцюг IgG1 людини та послідовність легких ланцюгів каппа-типу. Хуміра пов'язується з високим ступенем спорідненості та зі специфікою з розчинним ФНП-альфа, але не з лімфотоксином (ФНП-бета). Хуміра виробляється шляхом отримання рекомбінантної ДНК в експресійній системі клітин ссавців. Складається із 1300 амінокислот, молекулярна маса становить близько 148 кілодальтон.

Адалімумаб специфічно зв'язується з ФНП і нейтралізує біологічні ефекти ФНП, блокуючи його взаємодію з p55- та p75-рецепторами ФНП на поверхні клітини. ФНС - це природний цитокін, який бере участь у нормальних запальних та імунних реакціях організму. Підвищені рівні ФНП виявляють у синовіальній рідині пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), ювенільним ревматоїдним артритом (ЮРА), псоріатичним артритом (ПСА) та анкілозуючим спондилітом (АС). ФНС грає важливу роль у розвитку патологічного запалення та руйнуванні тканин суглобів, що характерно для цих захворювань. Підвищені рівні ФНП виявляються також у псоріатичних бляшках. Застосування Хуміра пацієнтам з бляшковим псоріазом може зменшити потовщення епідермісу та інфільтрацію запальними клітинами. Взаємозв'язок між цими фармакодинамічними ефектами та механізмом (ланками), через які Хуміра виявляє свою клінічну ефективність, невідомий.

Адалімумаб модулює також біологічні реакції відповіді, індуковані або регулюються ФНП, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, відповідальних за міграцію лейкоцитів (ELAM-1, VCAM-1 та ICAM-1 при IC50 1 - 2 × 10-10 М).

У пацієнтів з РА Хуміра викликала швидке зменшення порівняно з початковими параметрами, рівнів показників гострої фази запалення (С-реактивного протеїну (СРП), цитокінів сироватки крові (IL-6) та швидкості осідання еритроцитів). Зниження рівнів УРП спостерігалося також і у пацієнтів з ЮРА, хворобою Крона, виразковим колітом і гнійним гідраденітом поряд зі значним зменшенням експресії ФНП-альфа та запальних маркерів, таких як лейкоцитарний антиген (HLA-DR) та мієлопероксидази (МРО), із хворобою Крона. Також спостерігалося зниження рівнів матриксних металопротеїназ (MMP-1 та MMP-3) у сироватці крові, які викликають ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хряща. У хворих з РА, ПСА та АС часто спостерігається від слабкого до помірного ступеня анемія та лімфоцитопенія, а також збільшення кількості нейтрофілів та тромбоцитів. При застосуванні Хуміра зазвичай спостерігається покращення цих гематологічних ознак хронічного запалення.

Абсорбція та розподіл

Після одноразового підшкірного введення 40 мг Хуміра абсорбція та розподіл Адалімумаб були повільними, середня максимальна концентрація у сироватці крові досягалася через 5 днів після введення. Середня біодоступність Адалімумаб, розрахована на три дослідження, після прийому одноразової дози 40 мг підшкірно становила 64%.

Після одноразового введення у дозах від 0,25 до 10 мг/кг концентрації були пропорційні дозам. Після прийому 0,5 мг/кг (приблизно 40 мг) кліренс був у діапазоні 11-15 мл/год, обсяг розподілу (Vss) становив від 5 до 6 л, середній термінальний період напіввиведення становив приблизно 2 тижні. Концентрації Адалімумаб у синовіальній рідині у пацієнтів із РА становили 31-96% від рівня у сироватці крові.

Після підшкірного застосування Хуміру в дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні у пацієнтів з РА рівноважні концентрації становили від 5 мкг/мл (без супутнього застосування метотрексату) до 8-9 мкг/мл (з метотрексатом) відповідно. Концентрації Адалімумаб у сироватці крові у рівноважному стані зростали майже пропорційно підшкірно введених доз 20, 40 та 80 мг 1 раз на 2 тижні або щотижня.

Після підшкірного застосування Хуміра в дозі 24 мг/м2 (до 40 мг) 1 раз на 2 тижні у пацієнтів з поліартикулярним ЮРА у віці від 4 до 17 років рівноважні концентрації (показники вимірювалися з 20-го по 48-й тиждень) становили 5,6 ± 5,6 мкг/мл (102% CV - коефіцієнт варіації) без супутнього застосування метотрексату та 10,9 ± 5,2 мкг/мл (47,7% CV) з метотрексатом.

У дітей з поліартикулярним ЮРА у віці 2-4 роки та у віці від 4 років, маса тіла яких менша за 15 кг, після застосування Хуміру в дозі 24 мг/м2 з метотрексатом середнє значення рівноважної концентрації склало 7,9 ± 5,6 мкг/мл (101% CV).

Після підшкірного застосування Хуміра у дозі 24 мг/м2 (до 40 мг) 1 раз на 2 тижні у пацієнтів віком від 6 до 17 років з ентезит-асоційованим артритом рівноважні концентрації (показники вимірювалися на 24-му тижні) становили 8 ,8 ± 6 6 мкг / мл без супутнього застосування метотрексату та 11,8 ± 4,3 мкг/мл з метотрексатом відповідно.

У пацієнтів з псоріазом середня рівноважна концентрація становила 5 мкг/мл протягом монотерапії Адалімумаб у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

Після підшкірного застосування Хуміра в дозі 0,8 мг/кг (до максимум 40 мг) 1 раз на 2 тижні у дітей з хронічним бляшковим псоріазом рівноважні концентрації становили приблизно 7,4 ± 5,8 мкг/мл (79% CV).

У пацієнтів з гнійним гідраденітом після введення Хуміру в дозі 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг 2 тижня концентрація в сироватці крові становила приблизно від 7 до 8 мкг/мл 2 тижня і 4. Середня рівноважна концентрація з 12 тижня до тижня 36 становила приблизно від 8 до 10 мкг/мл при введенні Хуміра в дозі 40 мг щотижня.

Вплив

Адалімумаб на підлітків з гідраденітом було визначено за допомогою фармакокінетичного моделювання та симуляції на основі фармакокінетики при інших показаннях у дітей (бляшечна псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА), хвороба Крона). Рекомендований режим дозування для підлітків із гідраденітом - 40 мг 1 раз на 2 тижні. Оскільки вплив Адалімумаб може залежати від маси тіла, підліткам із високою масою тіла та недостатньою відповіддю на лікування можна застосовувати рекомендовану дозу для дорослих – по 40 мг один раз на тиждень.

У пацієнтів із хворобою Крона після введення Хуміра у дозі 80 мг на тижні 0 з подальшим введенням 40 мг тижня 2 концентрація у сироватці крові становила приблизно 5,5 мкг/мл протягом індукційної терапії. Після введення Хуміра у дозі 160 мг на тижні 0 з подальшим введенням 80 мг тижня 2 концентрація у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 7 мкг/мл при введенні Хуміра у підтримуючій дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

У дітей із хворобою Крона середнього та високого ступеня активності початкова доза Хуміра у відкритому дослідженні становила 160/80 мг 80/40 мг на тижнях 0 та 2 залежно від маси тіла. На тижні 4 пацієнти були рандомізовані у співвідношенні 1:1 у групи, які отримували залежно від маси тіла або стандартну дозу (40/20 мг 1 раз на 2 тижні), або низьку дозу (20/10 мг 1 раз на 2 тижні) для підтримуючої терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 15,7 ± 6,6 мкг / мл тижня 4 у пацієнтів з масою тіла 40 кг і більше (160/80 мг) та 10,6 ± 6,1 мкг/мл у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг (80/40 кг).

У пацієнтів з виразковим колітом після введення Хуміра у початковій дозі 160 мг на тижні 0 з подальшим введенням 80 мг тижня 2 концентрація у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 8 мкг/мл при введенні Хуміра у підтримуючій дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

У пацієнтів з увеїтом після введення Хуміра у початковій дозі 80 мг на тижні 0 з подальшим введенням 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1, середня рівноважна концентрація становила приблизно від 8 до 10 мкг/мл.

Вплив Адалімумаб на стан дітей з увеїтом було визначено за допомогою фармакокінетичного моделювання та симуляції на основі фармакокінетики при інших показаннях у дітей (бляшечна псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА), хвороба Крона ).

Немає клінічних даних про вплив початкової дози Адалімумаб на стан дітей віком до 6 років. Прогнозується, що відсутність метотрексату початкова доза може призвести до підвищення системного впливу.

Висновок

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних більш ніж 1300 пацієнтів із РА виявив тенденцію до підвищення явного кліренсу Адалімумаб із підвищенням маси тіла пацієнтів. З урахуванням поправок за різницею маси тіла було встановлено, що стать та вік мають мінімальний вплив на кліренс Адалімумаб. Рівні вільного Адалімумаб (не пов'язаного з антитілами проти Адалімумаб (ААА)) у сироватці крові були нижчими у пацієнтів, у яких виявлялися ААА. Хуміра не вивчалася у пацієнтів із порушеннями функції печінки та нирок.

Діти

Безпека та ефективність застосування Хуміра дітям з іншими свідченнями, ніж ті, що зазначені в розділі «Покази», не встановлені.

Імунодепресанти. Інгібітори фактора некрозу пухлини-альфа. Адалімумаб. Код АТХ L04А В04.

Хуміра вивчали за участю пацієнтів з РА, ЮРА та ПСА, які отримували препарат як монотерапію та одночасно з метотрексатом. При одночасному застосуванні Хуміру та метотрексату у 21 пацієнта з РА жодних статистично значущих змін у профілях концентрації метотрексату у сироватці крові не виявлено. Для порівняння, при одноразовому та багаторазовому застосуванні метотрексату зменшуються кліренси Адалімумаб на 29% та 44% відповідно. Однак зміна дози Хуміру або метотрексату не потрібна. Рівень формування антитіл був нижчим при одночасному застосуванні Хуміру з метотрексатом у порівнянні з монотерапією. Введення Хуміра без метотрексату призводило до збільшення рівня формування антитіл, збільшення кліренсу та зниження ефективності Адалімумаб.

Взаємодія між Хумірою та іншими препаратами (крім метотрексату) не вивчалась у фармакокінетичних дослідженнях. У клінічних дослідженнях не спостерігалося жодних взаємодій при застосуванні Хуміру з протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs) (сульфасалазин, гідрохлорохін, лефлуномід та препарати золота), з кортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами або аналгетиками.

Не рекомендується одночасне застосування Хуміра з анакінри (див. розділ «Особливості застосування»).

Не рекомендується одночасне застосування Хуміра з абатацептом (див. розділ «Особливості застосування»).

діюча речовина: адалімумаб;
1 попередньо наповнений одноразовий шприц містить 40 мг Адалімумаб у 0,4 мл розчину;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота лимонна, натрію, натрію гідрофосфату дигідрат, натрію фосфат дигідрат, натрію хлорид, полісорбат 80, вода для ін'єкцій, натрію гідроксид.

Хуміра може мати незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Застосування Хуміра може викликати вертиго та порушення гостроти зору (див. розділ «Побічні реакції»).

Жінки репродуктивного віку

Для запобігання вагітності жінки репродуктивного віку повинні користуватися надійними методами контрацепції під час лікування та протягом не менше п'яти місяців після введення останньої дози препарату Хуміра.

Вагітність

У результаті проспективного аналізу даних щодо застосування Адалімумаб під час вагітності (приблизно 2100 випадків вагітностей, що завершилися народженням живих дітей з відомими наслідками, у тому числі понад 1500 випадків застосування препарату у першому триместрі) не виявлено збільшення частоти вад розвитку у новонароджених.

/p>

У проспективних когортний реєстр було включено 257 жінок з РА або ХК, які отримували адалімумаб як мінімум протягом першого триместру, та 120 жінок з РА або ХК, які не отримували адалімумаб. Первинною кінцевою точкою була частота розвитку значних вроджених вад у новонароджених. Частота випадків вагітностей, що завершилися народженням хоча б однієї живої дитини зі значною вродженою пороком, становила 6 із 69 (8,7%) у групі жінок з РА, які отримували адалімумаб, та 5 із 74 (6,8%) – у групі жінок РА , не застосовували препарат (нескоректований відношення шансів [ЗШ] – 1,31, 95% довірчий інтервал [ДІ] – 0,38 – 4,52). У групі жінок з ГК, які отримували адалімумаб, частота таких випадків становила 16 із 152 (10,5%), а в групі жінок з ГК, не застосовували препарат, відповідно 3 із 32 (9,4%) (нескоректований ВШ - 1, 14, 95% ДІ – 0,31 – 4,16). В об'єднаній групі жінок з РА та ХК скоригована ЗОШ (з поправкою на відмінності у вихідному рівні) склала 1,10 (95% ДІ – 0,45 – 2,73). Між жінками, які застосовували і не застосовувалися адалімумаб, не було виявлено чітко виражених відмінностей щодо вторинних кінцевих точок у вигляді спонтанних абортів, незначних вроджених вад, передчасних пологів, маси тіла та росту новонароджених та серйозних або опортуністичних інфекцій, а також не було зареєстровано випадків мер або розвитку злоякісних пухлин. На інтерпретацію даних могли впливати методологічні обмеження дослідження, у тому числі малий обсяг вибірки та НЕРАНДОМІЗОВАНИЙ дизайн дослідження.

В експериментальному дослідженні токсичності на мавпах не було виявлено ознак токсичної дії на материнський організм, а також ембріотоксичної та тератогенної дії. Доклінічні дані щодо постнатальної токсичності Адалімумаб відсутні.

Оскільки адалімумаб інгібує ФНП-α, його застосування під час вагітності може порушити нормальні імунні реакції у новонародженої дитини. Вагітним жінкам слід застосовувати адалімумаб лише у разі очевидної необхідності.

Адалімумаб може проникати через плаценту у сироватку крові новонароджених, матері яких отримували адалімумаб під час вагітності. Тому у таких новонароджених може бути підвищений ризик інфікування. Застосування живих вакцин (наприклад, вакцини БЦЖ) новонародженим, які піддавалися впливу Адалімумаб внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 місяців після останньої ін'єкції Адалімумаб матері в період вагітності.

Годування грудьми

Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що адалімумаб виводиться у грудне молоко в дуже низьких концентраціях – від 0,1% до 1% від рівня у сироватці матері. Враховуючи те, що білки імуноглобуліну G піддаються в кишечнику протеолізу і мають низьку біодоступність, системний вплив Адалімумаб на немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, є малоймовірним. Отже, препарат Хуміра можна застосовувати під час годування груддю.

Фертильність

Доклінічні дані про вплив Адалімумаб на фертильність відсутні.

Показаний для застосування у дітей відповідно до розділу «Покази».

Ревматоїдний артрит (РА)

Хуміра в комбінації з метотрексатом показана для:

• Лікування ревматоїдного артриту середнього та високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, коли адекватна відповідь на терапію протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs - disease-modifying antirheumatic drugs), включаючи метотрексат, не була отримана;
• Лікування активного прогресуючого ревматоїдного артриту високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували терапію метотрексатом.

Хуміра можна застосовувати як монотерапію при непереносимості метотрексату або коли продовження терапії метотрексатом є неприйнятним.

Хуміра продемонструвала придушення прогресування структурного ураження суглобів, що було підтверджено рентгенографічно, та покращення функціонального стану при одночасному застосуванні з метотрексатом.

Псоріатичний артрит (ПСА)

Хуміра показана для лікування активного та прогресуючого псоріатичного артриту у дорослих пацієнтів, коли не було отримано адекватної відповіді на попередню терапію протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs). Хуміра продемонструвала уповільнення темпів прогресування ураження периферичних суглобів, що визначається за допомогою рентгенографії, у пацієнтів із симетричною поліартикулярною формою захворювання та покращення функціонального стану.

Осьовий спондилоартрит

Анкилозуючий спондиліт (АС)

Хуміра показана для лікування дорослих пацієнтів з високим ступенем активності анкілозуючого спондиліту, які не відповіли на традиційну терапію.

Осьовий спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС

Хуміра показана для лікування дорослих пацієнтів з високим ступенем активності аксіального спондилоартриту без рентгенологічного підтвердження АС, але з наявними ознаками запалення, на підставі підвищеного рівня УРП та/або за результатами МРТ (магнітно-резонансна томографія).

Хвороба Крона (БК)

Хуміра показана для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, які не відповідали на повний курс терапії кортикостероїдами та/або імуносупресантами, або за наявності непереносимості чи медичних протипоказань до таких видів терапії.

Виразковий коліт (ВК)

Хуміра показана для лікування виразкового коліту середнього та високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, які не відповідали на традиційну терапію, включаючи терапію кортикостероїдами та/або 6-меркаптопурином або азатіоприн, або за наявності непереносимості або медичних протипоказань до таких видів терапії. >

Бляшкова псоріаз (БП)

Хумір показаний для лікування дорослих пацієнтів з помірним або тяжким перебігом хронічного бляшкового псоріазу, яким необхідна системна терапія.

Гнійний гідраденіт

Хуміра показана для лікування активного помірного та важкого гнійного гідраденіту (acne inversa) у дорослих пацієнтів, які не відповідали на традиційну системну терапію.

Увеїт

Хуміра показана для лікування неінфекційного інтермедіарного, заднього та панівеїту у дорослих пацієнтів, які не відповідали на терапію кортикостероїдами, яким необхідно знизити дозу кортикостероїдів або за наявності непереносимості або медичних протипоказань до терапії кортикостероїдами.

У педіатрії

Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА)

Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит

Хумір у комбінації з метотрексатом показаний для лікування активного поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту у дітей віком від 2 років, у яких не було адекватної відповіді на терапію одним або декількома протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs).

Хуміру можна застосовувати як монотерапію при непереносимості метотрексату або коли продовження терапії метотрексатом неприйнятне. Не було проведено досліджень щодо застосування Хуміра пацієнтам віком до 2 років.

Ентезит-асоційований артрит

Хуміра показана для лікування активного ентезит-асоційованого артриту у дітей віком від 6 років, які не відповідали на традиційну терапію, або за наявності непереносимості або медичних протипоказань до таких видів терапії.

Хвороба Крона (БК) у дітей

Хуміра показана для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активності у дітей віком від 6 років, не відповідали на традиційну терапію, включаючи первинну нутритивну терапію, терапію кортикостероїдами та/або імуномодуляторами, або за наявності непереносимості чи медичних протипоказань до таких видів терапії.

Бляшковий псоріаз (БП) у дітей

Хуміра показана для лікування хронічного бляшкового псоріазу з тяжким перебігом у дітей віком від 4 років, у яких не отримано клінічної відповіді або є протипоказання/непереносимість місцевої терапії або фототерапії.

Гнійний гідраденіт у підлітків

Хуміра показана для лікування активного помірного та важкого гнійного гідраденіту (acne inversa) у підлітків віком від 12 років, які не відповідали на традиційну системну терапію ГГ.

Увеїт у дітей

Хуміра показана для лікування хронічного неінфекційного переднього увеїту у дітей віком від 2 років, які не відповідали або мали непереносимість традиційної терапії або яким традиційна терапія протипоказана.

• Підвищена чутливість до Адалімумабу або до будь-якого іншого компонента препарату.
• Активний туберкульоз або інші важкі інфекції, такі як сепсис та опортуністичні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).
• Помірна та тяжка серцева недостатність (III / IV клас з NYHA) (див. розділ «Особливості застосування»).

Терапію Хумірою повинен призначати лікар, який має досвід у діагностиці та терапії захворювань, при яких показана Хуміра. Офтальмологам рекомендується проконсультуватися з відповідним фахівцем, перш ніж призначати терапію Хумірою. Хуміра можна вводити самостійно лише у випадку, якщо пацієнт або батьки дитини, якій призначена терапія Хумірою, пройшли відповідний інструктаж у лікаря з техніки введення препарату та лікар підтвердив, що це можливо. Додатково необхідно ознайомитись з інформацією щодо самостійного введення. Під час лікування Хумірою інші супутні види терапії (наприклад, терапію кортикостероїдами та/або імуномодулюючими препаратами) для перегляду.

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Під час терапії Хумірою необхідно продовжувати застосовувати метотрексат, можна продовжувати терапію кортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами, анальгетиками. Про застосування інших протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs), див. «Особливості застосування». У деяких хворих на РА, що не застосовують метотрексат, може бути виправданим збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом зазначеного терміну немає відповіді на лікування.

Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні. Якщо необхідно, можна перервати терапію (наприклад, перед хірургічним втручанням або у разі тяжкої інфекції). Існують дані, що після повернення в терапії через 70 днів або більше клінічна відповідь та профіль безпеки аналогічні тим, які були до перерви.

Восьовий спондилоартрит (анкілозуючий спондиліт та осьовий спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС) та псоріатичний артрит.
Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом зазначеного терміну немає відповіді на лікування.

Хвороба Крона

Для індукції ремісії початкова доза пацієнтів, що рекомендується, становить 80 мг на тижні 0 (день 1) з подальшим зменшенням дози до 40 мг тижня 2 (день 15) п. Якщо необхідно отримати швидшу клінічну відповідь, можна спочатку використовувати 160 мг тижня 0 (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін'єкцій в один день або як дві ін'єкції по 40 мг протягом двох днів поспіль, а на 2 тижні (день 15) застосовувати дозу 80 мг підшкірно у вигляді 2-х ін'єкцій в один день. Необхідно взяти до уваги, що у разі ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Після індукційної терапії рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Альтернативно, якщо пацієнт припинив терапію та знову з'явилися симптоми захворювання, терапію Хумірою можна розпочати знову. Існують обмежені дані про повторну терапію Хумірою після перерви більш ніж на 8 тижнів від введення останньої дози. Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити з огляду на клінічну практику. При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть вимагати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Деяким пацієнтам, у яких не досягнуто клінічної відповіді на 4-му тижні лікування, слід продовжити підтримуючу терапію до 12-го тижня. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких у межах цього терміну немає клінічної відповіді. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Виразковий коліт

Рекомендована початкова доза для індукції ремісії у дорослих пацієнтів з виразковим колітом середнього або тяжкого ступеня активності становить 160 мг на 0 тижні (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін'єкцій в один день або по дві ін'єкції на день протягом двох днів поспіль та 80 мг через 2 тижні (день 15) у вигляді 2-х ін'єкцій на день. Після індукційної терапії рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на 2 тижні як підшкірна ін'єкція. Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити з огляду на клінічну практику. При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть вимагати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Клінічна відповідь має бути досягнута протягом 2-8 тижнів лікування. Терапію Хумірою можна продовжувати тільки для тих пацієнтів, які досягли клінічної відповіді протягом перших 8 тижнів лікування. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Бляшковий псоріаз

Рекомендована початкова доза становить 80 мг, через 1 тиждень застосовувати 40 мг підшкірно. Підтримуюча терапія – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Для пацієнтів, які не мають клінічної відповіді протягом 16 тижнів терапії, може бути ефективним підвищення частоти введення дози до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії Хумірою для пацієнтів, які не мають клінічної відповіді після підвищення частоти введення лікарського засобу. Якщо було досягнуто клінічної відповіді після підвищення частоти введення, дозу можна поступово зменшити до 40 мг 1 раз на 2 тижні. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні. Хуміру можна застосовувати дорослим пацієнтам з помірним або тяжким перебігом псоріазу нігтів, яким необхідна системна терапія (у дозуванні, описаному вище).

Гнійний гідраденіт

Рекомендований режим дозування для дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом - 160 мг спочатку на тижні 0 (день 1), дозу можна вводити у вигляді 4 ін'єкцій на один день або по 2 ін'єкції на день протягом двох днів поспіль, потім - 80 мг через 2 тижні (день 15) дозу слід вводити у вигляді 2 ін'єкцій в один день. Після закінчення двох тижнів (29 день) рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні по 2 ін'єкції на день. Протягом терапії Хумірою можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну немає клінічної відповіді. При перериванні терапії можливе повернення до застосування Хуміру у дозі 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. При тривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Увеїт

Рекомендована початкова доза Хуміра для дорослих пацієнтів з увеїтом становить 80 мг, починаючи з першого тижня після початкової дози необхідно перейти до підтримуючої терапії – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Існують обмежені дані про введення лише Хуміра як стартову терапію. Терапію Хумірою можна розпочати у комбінації з кортикостероїдами та/або з іншими небіологічними імуномодулюючими препаратами. Через 2 тижні після початку комбінованої терапії поступово можна перейти на монотерапію Хумірою згідно з клінічним досвідом. Рекомендується щорічно оцінювати співвідношення користь/ризик тривалої терапії. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

У педіатрії

Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА)

Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит.

Рекомендована доза Хуміра для дітей віком від 2 років з поліартикулярною формою ЮРА залежить від маси тіла (таблиця 1). Хуміра застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Таблиця 1. Дозування Хуміра для пацієнтів із поліартикулярною формою ЮРА

Клінічна відповідь, згідно з наявними даними, зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом зазначеного терміну немає відповіді на лікування.

Хуміра не застосовується за цими показаннями дітям до 2 років.

Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Ентезит-асоційований артрит

Рекомендована доза Хуміра для дітей віком від 6 років залежить від маси тіла (таблиця 2). Хуміра застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Таблиця 2. Дозування Хуміра для пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом

Застосування Хуміра дітям до 6 років з ентезит-асоційованим артритом не вивчалося. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Хвороба Крона у дітей

Рекомендована доза Хуміра для пацієнтів віком від 6 до 17 років із хворобою Крона залежить від маси тіла (таблиця 3). Хумір застосовують підшкірно.

Таблиця 3. Дозування Хуміра для дітей із хворобою Крона

Для пацієнтів з недостатньою відповіддю може бути доцільним збільшення частоти застосування Хуміра:

• пацієнтам з масою тіла <40 кг: 20 мг 1 раз на тиждень;
• пацієнтам із масою тіла ≥ 40 кг 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 12 тижнів не спостерігається клінічної відповіді.

Хуміра не застосовується за цими показаннями дітям до 6 років.

Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Бляшкова псоріаз у дітей

Рекомендована доза Хуміра для пацієнтів віком від 4 до 17 років з бляшковим псоріазом залежить від маси тіла (таблиця 4). Хумір застосовують підшкірно.

Таблиця 4.

Дозування Хуміра для дітей з бляшковим псоріазом

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 16 тижнів не спостерігається клінічної відповіді. Якщо призначено повторну терапію Хумірою, необхідно дотримуватися схеми лікування, зазначеної вище. Безпека застосування Хуміра дітям з бляшковим псоріазом вивчалася в середньому протягом 13 місяців.

Застосування Хуміра дітям до 4 років з бляшковим псоріазом не вивчалося.

Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Гідраденіт у підлітків (віком від 12 років і з масою тіла не менше 30 кг)

Немає клінічних досліджень із застосування Хуміра підліткам із гідраденітом. Дозування Хуміра таким пацієнтам було визначено методом фармакокінетичного моделювання та симуляції (див. розділ «Фармакокінетика»). Рекомендована доза Хуміра становить 80 мг спочатку на тижні 0, потім 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1, п. Для підлітків з недостатньою відповіддю на застосування Хуміра 40 мг 1 раз на 2 тижні може бути доцільним підвищення частоти застосування дози до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. Протягом терапії Хумірою можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну немає клінічної відповіді. При перериванні терапії можливе повернення до застосування Хуміру, якщо це необхідно. При тривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик.

Застосування Хуміра дітям до 12 років для цього показання не обґрунтовано.

Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Увеїт у дітей

Рекомендована доза Хуміра для дітей віком від 2 років із хронічним неінфекційним увеїтом залежить від маси тіла (таблиця 5). Хумір застосовують підшкірно. Немає даних щодо застосування Хуміру без супутньої терапії метотрексатом дітям з увеїтом.

Таблиця 5. Дозування Хуміра дітям з увеїтом

Хуміра можна застосовувати у комбінації з метотрексатом або іншими небіологічними імуномодулюючими препаратами відповідно до клінічного досвіду. Початкова доза навантаження Хуміра становить 40 мг для пацієнтів з масою тіла до 30 кг і 80 мг для пацієнтів з масою тіла 30 кг і більше; її можна ввести за тиждень до початку підтримуючої терапії. Немає клінічних даних про введення початкової дози навантаження Хуміра дітям до 6 років. Застосування Хуміра дітям віком до 2 років за даними показаннями не обґрунтовано. Рекомендується щорічно оцінювати користь та ризик тривалого лікування. Лікарський засіб Хуміра доступний в інших дозах залежно від індивідуальних потреб у лікуванні.

Пацієнти похилого віку

Корекція дози для цієї групи пацієнтів не потрібна.

Порушення функції печінки та/або нирок

Застосування Хуміра таким пацієнтам не досліджувалося, тому рекомендації щодо зміни дози відсутні.

Вступ

Хуміра необхідно застосовувати під наглядом лікаря. За рекомендацією лікаря пацієнти або їхні батьки / близькі люди можуть самостійно вводити препарат після відповідного навчання техніці підшкірного введення.

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВСТУП

Ця інструкція пояснює, як самостійно вводити Хуміра. Будь ласка, уважно прочитайте її та виконуйте крок за кроком.

Ваш лікар або медична сестра пояснять Вам техніку самостійного виконання підшкірної ін'єкції.

Не намагайтеся виконати ін'єкцію доти, доки Ви не будете впевнені в правильності приготування та виконання ін'єкції.

Після відповідного навчання Ви можете ін'єкції самостійно або за допомогою членів сім'ї або друзів.

Використовуйте кожен попередньо наповнений шприц лише для однієї ін'єкції.

Не використовуйте шприц і повідомте Вашого лікаря, якщо:

• якщо розчин помутнів, змінив колір або містить сторонні частки;
• якщо прострочений термін придатності;
• якщо рідину заморожували або залишали під прямим сонячним промінням;
• якщо шприц упав або пошкоджено.

Не видаляйте ковпачок до ін'єкції. Зберігайте Хуміра у недоступному для дітей місці.

КРОК 1

Витягніть Хуміра з холодильника.

Залишіть Хуміра при кімнатній температурі на 15 - 30 хвилин перед ін'єкцією.

Не видаляйте ковпачок з голки, поки Хуміра не досягне кімнатної температури.

Не нагрівайте Хуміра будь-яким іншим способом (наприклад, у мікрохвильовій печі або гарячій воді).

КРОК 2

Погляньте на термін придатності лікарського засобу. Не використовуйте препарат із терміном придатності.

Викладіть такі предмети на чисту та рівну поверхню:

• один шприц для ін'єкції з Хумірою;
• одну спиртову серветку.

Добре помийте і висушіть руки.

КРОК 3

Виберіть місця для ін'єкції:

• передня частина стегон або
• живот на відстані не менше 5 см від пупка
• кожна нова ін'єкція повинна бути зроблена на відстані щонайменше 3 см від місця попереднього введення.

Протріть спиртовою серветкою круговими рухами вибране місце для ін'єкції.

• Не вводіть препарат через одяг;
• Не вводьте препарат в область шкіри, яка є чутливою, де утворився синяк, почервоніння, яка є твердою має шрами, розтяжки, або ділянки з псоріатичним бляшками.

КРОК 4

Тримайте попередньо наповнений шприц в одній руці.

Перевірте рідину в шприці.

• Переконайтеся, що рідина чиста та безбарвна;
• Не використовуйте шприц, якщо розчин помутніє або містить сторонні частки;
• Не використовуйте шприц, якщо він упав або пошкоджений.

Обережно зніміть ковпачок із голки шприца іншою рукою. Не надягайте знову ковпачок на голку.

Не торкайтеся пальцями голки та уникайте контакту голки з будь-якими предметами.

КРОК 5

• Тримайте шприц голкою вгору однією рукою на рівні очей, так щоб Ви могли бачити повітря в шприці.
• Повільно натискайте поршень, щоб випустити повітря через голку.
• Це нормально побачити краплю рідини на кінці голки.

КРОК 6

Тримайте корпус шприца однією рукою між великим і вказівним пальцями так, ніби тримайте олівець.

Іншою рукою обережно візьміть ділянку очищеної шкіри в складку і міцно утримуйте її.

КРОК 7

Одним швидким коротким рухом введіть голку повністю в шкіру під кутом приблизно 45 градусів, після чого відпустіть шкіру.

Повільно натискайте на поршень шприца до кінця, доки вся рідина не буде введена.

КРОК 8

Коли ін'єкцію завершено, повільно витягніть голку зі шкіри під тим самим кутом, що й вводили.

Притисніть ватною кулькою або марлевою подушечкою місце ін'єкції на 10 секунд.

Не тріть шкіру в місці ін'єкції.

У місці ін'єкції може виникати невелика кровотеча – це нормально.

КРОК 9

• Утилізація використаного шприца відповідно до інструкцій Вашого лікаря, медсестри або фармацевта відповідно до вимог чинного законодавства.
• НІКОЛИ не надягайте ковпачок на голку шприца після ін'єкції, Ви можете травмуватися.
• Не викидайте використані шприци разом із побутовим сміттям.
• Тримайте шприц подалі від дітей.

Особливості застосування

З метою покращення контролю застосування біологічних препаратів необхідно чітко фіксувати торгову назву та номер серії введеного препарату.

Інфекції

Тяжкі інфекції: бактеріальні, мікобактеріальні, інвазивні грибкові (дисемінований або екстрапульмонарний гістоплазмоз, аспергільоз, кокцидіоїдомікоз), вірусні, паразитарні або інші опортуністичні інфекції - спостерігалися у пацієнтів, які отримували блокатори ФНП. Про розвиток сепсису, рідко – туберкульозу, кандидозу, листериозу, легіонельозу та пневмоцистної інфекції також повідомлялося при застосуванні антагоністів ФНП, включаючи Хуміра. У клінічних дослідженнях спостерігалися й інші серйозні інфекції: пневмонія, пієлонефрит, септичний артрит та септицемія. Були повідомлення про госпіталізацію пацієнтів з інфекціями, що виникли (зокрема зі смертю). Більшість важких інфекцій розвинулася на фоні застосування імуносупресивних засобів та основного захворювання.

Не слід застосовувати Хуміра пацієнтам з активним інфекційним процесом, включаючи хронічні або локалізовані інфекції, доки інфекція не буде контрольована. У пацієнтів, які мають контакт з хворим на туберкульоз або повернулися з країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або ендемічні зони з мікозів (гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз), слід оцінити співвідношення користь/ризик до початку застосування Хуміру (див. Нижче « ;).

Як і при застосуванні інших антагоністів ФНП, пацієнтів слід ретельно спостерігати до, під час та після лікування Хумірою з огляду на можливість розвитку інфекцій (зокрема туберкульозу).

Необхідно провести повне обстеження та ретельно спостерігати за пацієнтами, у яких під час лікування Хумірою розвинулася нова інфекція. Лікування припинити при розвитку тяжкої інфекції або сепсису та застосувати відповідні протимікробні або протигрибкові препарати, доки інфекція не буде контрольована.

Слід з обережністю застосовувати Хуміра пацієнтам з рекурентними інфекціями або при преморбідних станах, що підвищують схильність до розвитку інфекцій.

Туберкульоз

Повідомлялося про випадки реактивації та про розвиток нової інфекції туберкульозу, включаючи легеневу та нелегеневу форми (тобто дисемінований туберкульоз), у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Хуміра. До початку терапії Хумірою пацієнтів потрібно ретельно обстежити з активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Обстеження має включати вичерпну оцінку анамнезу пацієнта з туберкульозом або відомості про можливі контакти з хворими на активний туберкульоз та про попередню та/або супутню імуносупресивну терапію. Слід провести всім пацієнтам до початку терапії шкірний туберкуліновий тест (проба Манту) та рентгенографію грудної клітки. Позитивним результатом шкірного туберкулінового тесту при проведенні діагностики латентного туберкульозу вважається поява ущільнення (папули) діаметром 5 мм або більше (не враховуючи попередньої вакцинації БЦЖ). Слід враховувати можливість недіагностованого латентного туберкульозу у пацієнтів, які повернулися з країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз або мали тісний контакт з хворим на активний туберкульоз. Лікування Хумірою не слід проводити, якщо діагностується активний туберкульоз.

У разі латентного туберкульозу до початку терапії Хумірою слід провести специфічне профілактичне лікування. Слід врахувати необхідність застосування протитуберкульозного лікування перед початком терапії Хумірою пацієнтам, які мають фактори ризику розвитку туберкульозної інфекції, але у яких отримано негативний результат тесту на латентний туберкульоз, та пацієнтам, в анамнезі латентний або активний туберкульоз і для яких не може бути підтверджено відповідність. Рішення про початок протитуберкульозної терапії для таких пацієнтів приймають після консультації з фтизіатром та оцінки ризику розвитку латентного туберкульозу та безпеки протитуберкульозного лікування.

Специфічне лікування латентного туберкульозу зменшує ризик реактивації туберкульозу у пацієнтів, які отримують лікування препаратом Хуміра. Незважаючи на профілактичне протитуберкульозне лікування, випадки реактивації туберкульозу траплялися у пацієнтів, які отримували препарат Хуміра. Також активний туберкульоз розвивався на фоні лікування Хумірою у деяких пацієнтів з негативними результатами скринінгу на латентну туберкульозну інфекцію, а у деяких пацієнтів, які раніше перенесли успішну терапію активного туберкульозу, спостерігався повторний розвиток туберкульозу на фоні прийому блокаторів ФНП. При застосуванні Хуміра пацієнтів слід оглядати щодо появи симптомів активного туберкульозу, особливо враховуючи можливість отримання помилково-негативних результатів тестів на латентний туберкульоз (таких як, у тяжких хворих та у імуноскомпрометованих пацієнтів).

Всіх пацієнтів слід попередити про необхідність консультації лікаря у разі появи ознак, що нагадують симптоми туберкульозу (наприклад, постійний кашель, зменшення маси тіла, субфебрильна температура, апатія) під час або після лікування Хумірою.

Інші опортуністичні інфекції

Під час лікування Хумірою повідомлялося про розвиток опортуністичних інфекцій, у тому числі інвазивних грибкових інфекцій. Іноді такі інфекції вчасно не діагностувалися, що призводило до пізнього початку лікування та інколи завершувалося летально. Пацієнти, що застосовують блокатори ФНП, більш схильні до розвитку серйозних грибкових інфекцій, таких як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз, бластомікоз, аспергільоз, кандидоз та ін. Усіх пацієнтів у разі розвитку гарячки, нездужання, зниження маси тіла, підвищення пітливості, кашлю, інфільтратів у легенях або інших ознак серйозного системного захворювання (з шоком чи без) слід негайно обстежити щодо виявлення збудників опортуністичних інфекцій.

У пацієнтів, які проживають або перебувають у ендемічних до мікозів регіонах, інвазивні грибкові інфекції слід підозрювати при появі відповідних симптомів системних грибкових інфекцій. Через існування підвищеного ризику розвитку гістоплазмозу чи інших інвазивних грибкових інфекцій слід проводити емпіричну протигрибкову терапію до визначення збудника. У деяких пацієнтів результати тесту на виявлення гістоплазмозного антигену або антитіл могли бути негативними навіть за активної інфекції. Якщо доцільно, рішення про застосування емпіричної протигрибкової терапії таким хворим слід приймати після консультації з фахівцем у галузі діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій з огляду на ризик розвитку грибкової інфекції, а також ризик унаслідок застосування протигрибкової терапії. Рекомендується припинити застосування блокатора ФНП у разі розвитку важкої грибкової інфекції, доки інфекція не буде контрольована.

Реактивація гепатиту В

Застосування блокаторів ФНП пов'язувалося з реактивацією вірусу гепатиту В (ВГВ) у хронічних носіях. Іноді реактивація ВГВ на фоні терапії блокаторами ФНП була летальною. У більшості випадків пацієнти одночасно отримували інші медичні препарати, що пригнічують імунну систему, що також могло вплинути на реактивацію ВГВ. До початку застосування блокаторів ФНП слід обстежити пацієнтів групи ризику ВГВ. Слід з обережністю призначати блокатори ФНП пацієнтам-носіям ВГВ, а у разі призначення – ретельно спостерігати за появою симптомів реактивації ВГВ протягом терапії та кілька місяців після припинення лікування. Немає даних про ефективність та безпеку застосування противірусних препаратів для профілактики реактивації ВГВ у носіїв, які отримують блокатори ФНП. При реактивації ВГВ слід припинити терапію Хумірою та призначити ефективне противірусне лікування та відповідну підтримуючу терапію.

Неврологічні розлади

При застосуванні блокаторів ФНП, у тому числі Хуміра, повідомлялося про поодинокі випадки появи або загострення клінічних симптомів та/або радіографічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, включаючи розсіяний склероз, неврит зорового нерва та демієлінізуючі захворювання периферичної нервової системи, синдром Баррі. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику застосування Хуміру для пацієнтів з демієлінізуючими розладами центральної або периферичної нервової системи. Необхідно припинити терапію Хумірою у разі виникнення зазначених розладів. Відомо, що існує зв'язок між інтермедіарним увеїтом та демієлінізуючими розладами центральної нервової системи. Неврологічне обстеження необхідно проводити пацієнтам з неінфекційним інтермедіарним увеїтом перед тим, як розпочати терапію Хумірою, та регулярно під час терапії, щоб оцінювати розвиток демієлінізуючих розладів центральної нервової системи.

Злоякісні новоутворенняконтрольованих клінічних дослідженнях блокаторів ФНП частіше повідомлялося про розвиток злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримували ФНП-блокатор, ніж у пацієнтів контрольної групи. Однак невелика вибірка пацієнтів контрольної групи та недостатня тривалість випробувань не дозволяють зробити остаточні висновки. Більше того, у пацієнтів з давнім високоактивним РА існує високий фоновий ризик виникнення лімфоми, що ускладнює оцінку ризику. Протягом тривалих відкритих клінічних випробувань Хуміра загальна частота виникнення злоякісних новоутворень була аналогічна очікуваній у загальній популяції з такими ж віковими, статевими та расовими параметрами. Однак не можна виключати можливий ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які лікуються антагоністами ФНП.

Повідомлялося про окремі випадки розвитку злоякісних новоутворень із летальним результатом у дітей та підлітків, які отримували лікування блокаторами ФНП. Приблизно половина з цих випадків - лімфоми, включаючи ходжкінські та неходжкінські. Інші випадки були представлені різними видами злоякісних новоутворень, у тому числі повідомлялося про поодинокі випадки злоякісних новоутворень, які зазвичай пов'язані з імуносупресією. Злоякісні новоутворення виникали загалом через 30 місяців терапії. Більшість пацієнтів одночасно отримували імунодепресанти. Ці повідомлення були отримані під час постмаркетингового спостереження та надходили з різних джерел, включаючи реєстри та постмаркетингові звіти.

У постмаркетинговій практиці дуже рідко у пацієнтів, які отримували адалімумаб, повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми (рідкісний тип лімфоми, що характеризується дуже агресивним перебігом і зазвичай є летальним). Більшість із цих пацієнтів раніше отримувала терапію інфліксімабом у поєднанні з азатіоприном або 6-меркаптопурином для лікування запальних захворювань кишківника. Потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з Хумірою має бути ретельно оцінено. Причинно-наслідковий зв'язок між розвитком гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми та застосуванням Адалімумаб залишається не з'ясованим.

Дослідження щодо застосування Хуміра пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями в анамнезі або продовження терапії у пацієнтів, у яких розвинулося злоякісне новоутворення, не проводилося. Це потрібно враховувати і обережно приймати рішення про застосування Хуміра таким хворим.

У всіх пацієнтів, особливо при інтенсивній імуносупресивній терапії в анамнезі, або у пацієнтів з псоріазом, яким проводили PUVA-терапію, слід виключити наявність немеланомного раку шкіри до та протягом періоду застосування Хуміру.

У постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки гострої та хронічної лейкемії, пов'язаної із застосуванням ФНП-блокаторів при ревматоїдному артриті, а також за інших показань. Пацієнти з ревматоїдним артритом можуть мати підвищений ризик розвитку лейкемії (майже вдвічі) порівняно із загальною популяцією, навіть за відсутності терапії ФНП-блокаторами.

У пошуковому клінічному дослідженні, в якому оцінювали застосування іншого ФНП-блокатора (інфліксімаб), у пацієнтів з хронічною обструктивною хворобою легень повідомлялося про частіші випадки виникнення новоутворень, в основному в легенях, голові та ділянці шиї, порівняно з контрольною групою . Усі пацієнти тривалий час були курцями. Тому необхідно з обережністю застосовувати будь-які ФНП-блокатори хворим з хронічною обструктивною хворобою легень та пацієнтам з підвищеним ризиком виникнення новоутворень на фоні куріння.

В даний час невідомо, чи застосування Адалімумаб впливає на ризик розвитку дисплазії або раку кишечника. Усі хворі на виразковий коліт, що входять до групи підвищеного ризику розвитку дисплазії або раку кишечника (наприклад, пацієнти з тривалим виразковим колітом або первинним склерозуючим холангітом), або ті, хто мав в анамнезі дисплазію або рак кишечника, повинні підлягати регулярному обстеженню на наявність дисплазії перед початком. і протягом всієї хвороби. Обстеження має включати колоноскопію та біопсію.

Алергічні реакції

Під час клінічних досліджень серйозні алергічні реакції, пов'язані з Хумірою, виникали рідко. Повідомлялося про серйозні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, після введення Хуміра. При виникненні анафілактичної реакції або іншої серйозної алергічної реакції необхідно негайно припинити застосування Хуміру та розпочати відповідну терапію.

Гематологічні розлади

Рідко при застосуванні блокаторів ФНП повідомлялося про розвиток панцитопенії, апластичної анемії. При застосуванні Хуміра (причинно-наслідковий зв'язок не з'ясовано) повідомлялося про розвиток цитопенії (тромбоцитопенія, лейкопенія), яка мала клінічне значення. Всіх пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайної консультації лікаря при появі симптомів, характерних захворюванням крові (таких як постійна лихоманка, синці, кровотеча, блідість шкіри та слизових оболонок), на фоні застосування Хуміра. Слід розглянути необхідність відміни Хуміра пацієнтам у разі підтвердження серйозних порушень крові.

Одночасне застосування з біологічними DMARDs або антагоністами ФНП

Спостерігалися серйозні інфекції під час клінічних досліджень супутнього застосування анакінри та етанерцепту, що не мало терапевтичних переваг у порівнянні з монотерапією етанерцепту. Враховуючи характер побічних явищ, що спостерігалися під час комбінованого лікування етанерцепт та анакінри, подібна токсичність може розвинутись при комбінації анакінри та іншого блокатора ФНП. Тому комбінація Адалімумаб та анакінри не рекомендується.

Одночасне застосування Адалімумаб з іншими біологічними DMARDs (наприклад, анакінри та абатацепт) або з іншими антагоністами ФНП не рекомендується, враховуючи можливе підвищення ризику інфекцій та інших потенційних фармакологічних взаємодій.

Імуносупресія

Під час клінічних досліджень Хуміра у 64 пацієнтів з РА випадків пригнічення гіперчутливості уповільненого типу, зниження рівнів імуноглобулінів або кількісних змін ефекторних Т- та В-клітин, а також NK-клітин, моноцитів/макрофагів та нейтрофілів не спостерігалося.

Вакцинація

Пацієнтам при застосуванні Хуміру можна проводити вакцинацію, за винятком застосування живих вакцин. Жодних даних про вторинну передачу інфекції живими вакцинами у пацієнтів, які отримували Хуміра, не існує.

Для пацієнтів дитячого віку рекомендується по можливості провести всі необхідні щеплення згідно з календарем до початку терапії Хумірою.

Застосування живих вакцин немовлятам, які піддавалися впливу Адалімумаб внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 місяців після останньої ін'єкції Адалімумаб матері під час вагітності.

Хронічна серцева недостатність (ХСП)

Застосування Хуміра пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю не досліджувалося, однак у клінічних дослідженнях з іншим блокатором ФНС повідомлялося про більш високу частоту побічних явищ, пов'язаних із ХСН, включаючи погіршення перебігу ХСН та вперше виявлену ХСН. Повідомлялося також про випадки прогресування ХСН у пацієнтів, які отримують терапію Хумірою. Хуміра слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцевою недостатністю та під ретельним контролем їх стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Аутоімунні процеси

Лікування Хумірою може призвести до появи аутоантитіл. Вплив тривалого застосування Хумір на розвиток аутоімунних захворювань невідомий. При виникненні симптомів, що нагадують вовчаковоподібний синдром, лікування Хумірою необхідно припинити.

Хірургічні втручання

Доступні обмежені дані щодо безпеки хірургічних процедур у пацієнтів, які отримують Хуміра. Тривалий період напіввиведення Адалімумаб необхідно брати до уваги, якщо планується хірургічне втручання. Пацієнта, який вимагає хірургічного втручання і перебуває на лікуванні Хумірою, потрібно ретельно обстежити на наявність інфекцій. У разі потреби слід вжити відповідних заходів. Доступні обмежені дані щодо безпеки застосування у пацієнтів, які зазнавали артропластики під час терапії Хумірою.

Непрохідність тонкої кишки

Відсутність відповіді на лікування хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фіброзної стриктури, яка потребує лікування хірургічним шляхом. Доступні дані дозволяють вважати, що лікування Хумірою не викликає виникнення або прогресування стриктур.

Пацієнти похилого віку

Частота розвитку серйозних інфекцій у пацієнтів віком від 65 років, отримували Хуміра (3,7%), вища, ніж у молодших пацієнтів (1,5%). Деякі випадки були летальними. Загалом у клінічних дослідженнях брали участь 9,5% пацієнтів віком від 65 років, з яких приблизно 2,0% – пацієнти віком від 75 років. У зв'язку з тим, що частота розвитку інфекцій у пацієнтів похилого віку вища, застосовувати Хуміра пацієнтам цієї вікової категорії необхідно обережно.

Діти

Див. підрозділ «Вакцинація» вище.

Допоміжні речовини з відомими ефектами.

Лікарський засіб Хуміру містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) у 0,8 мл, тобто практично без натрію.

Протягом клінічних випробувань

Хуміра досліджували в контрольованих клінічних дослідженнях та дослідженнях відкритого періоду тривалістю близько 60 місяців за участю 9506 пацієнтів з раннім та тривалим ревматоїдним артритом, ЮРА (поліартикулярним артритом та ентезит-асоційованим артритом), а також з псоріаткіном та нерентгенографічний осьовий спондилоартрит), хворобою Крона, виразковим колітом, псоріазом, гнійним гідраденітом, увеїтом.

Нижче наведено дані, отримані під час основних контрольованих досліджень, у яких 6089 пацієнтам застосовували Хуміра та 3801 пацієнту застосовували плацебо або препарат порівняння протягом контрольованого періоду.

Протягом основних клінічних випробувань 5,9% пацієнтів, які отримували Хуміра, та 5,4% пацієнтів з контрольної групи припинили лікування через побічні реакції.

Загальна інформація щодо профілю безпеки

Очікується, що приблизно у 13% пацієнтів можуть виникнути реакції у місці введення, що є однією з найчастіших побічних реакцій, які спостерігалися протягом застосування Адалімумаб у контрольованих клінічних випробуваннях.

Найчастіше повідомлялося про виникнення побічних реакцій у вигляді інфекцій (таких як назофарингіт, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та синусит), реакцій у місці введення (почервоніння, свербіж, геморагії, біль або набряк), головний біль та скелетно-м'язовий біль .

Антагоністи ФНП, такі як Хуміра, впливають на імунну систему, їх застосування може призвести до зниження опірності організму до інфекцій та злоякісних новоутворень. При застосуванні Хуміра повідомлялося про виникнення інфекцій, які можуть становити загрозу життю людини та призвести до смерті (включаючи сепсис, опортуністичні інфекції та туберкульоз), про реактивацію гепатиту В та виникнення різних новоутворень (включаючи лейкоз, лімфому та гепатолієнальну Т-клітинну лім). /p>

Повідомлялося також про серйозні гематологічні, неврологічні та аутоімунні реакції, а саме: панцитопенію, апластичну анемію, випадки центральних та периферичних демієлінізуючих розладів, виникнення вовчаку, вовчаковоподібного стану та синдрому Стівенса - Джонсона.

У таблиці 6 представлені побічні реакції з можливим причинно-наслідковим зв'язком, які спостерігалися протягом клінічних та постмаркетингових досліджень у пацієнтів з РА, ЮРА, ПСА, аксіальним спондилоартритом (АС та нерентгенографічний осьовий спондилоартрит), ПК, ХК або псоріазом. Побічні реакції зазначено по органах і системах організму та частоті виникнення (≥ 1/10 - дуже часто, від ≥1/100 до ˂1 / 10 - часто, від ≥ 1/1000 до ˂1 / 100 - нечасто, від ≥1 / 10000 до ˂1 / 1000 - рідко).

Таблиця 6

* Див. також розділи «Протипоказання», «Особливості застосування».

** Включно з відкритим періодом досліджень.

Діти

Зазвичай побічні реакції, що виникають у дітей, були однакові за частотою та характером з побічними реакціями, які спостерігалися у дорослих пацієнтів.

Реакції у місці введення

В контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих та дітей, які отримували Хуміра, у 12,9% випадків розвинулися реакції у місці введення (еритема та/або свербіж, крововилив, біль чи набряк) порівняно із 7,2% пацієнтів контрольної групи. Більшість реакцій були легкими і взагалі не потребували відміни препарату.

Інфекції

У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих та дітей рівень інфекцій склав 1,51/пацієнто-рік у групі пацієнтів, які отримували Хуміра, та 1,46/пацієнто-рік у контрольній групі пацієнтів. Рівень серйозних інфекцій становив 0,04/пацієнто-рік у групі пацієнтів, які отримували Хуміра, та 0,03/пацієнто-рік у контрольній групі пацієнтів. Переважно це були назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів та синусит. Більшість пацієнтів продовжили застосовувати Хумір ​​після одужання.

У контрольованих та відкритих дослідженнях у дорослих та дітей повідомлялося про розвиток важких інфекцій (рідко з летальним результатом): туберкульозу (у тому числі міліарної та позалегеневої локалізації) та інвазивних опортуністичних інфекцій (таких як дисемінований гістоплазмоз, пневмоцистна ).

Новоутворення та лімфопроліферативні розлади

Протягом клінічних досліджень Адалімумаб у дітей з ЮРА (поліартикулярним артритом та ентезит-асоційованим артритом) злоякісних новоутворень не спостерігалося (n = 249, 655,6 пацієнто-року).

Додатково не спостерігалося злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях у дітей із хворобою Крона (n = 192; 498,1 пацієнто-року), бляшкова псоріазом (n = 77; 80,0 пацієнто-року), увеїтом (n = 60; 58,4 пацієнта-року).

Під контрольовані періоди основних досліджень застосування Хуміра дорослим протягом не менше 12 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом від середнього до високого ступеня активності, пацієнтів з псоріатичним артритом, аксіальним спондилоартритом (анкілозуючим спондилітом та нерентгенографічним аксіальним спонді колітом, гнійним гідраденітом, увеїтом та псоріазом рівень новоутворень (за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри) склав (95% довірчий інтервал) 6,8 (4,4; 10,5) на 1000 пацієнто-років у 5291 пацієнта, які приймали Хуміра, порівняно з рівнем 6,3 (3,4; 11,8) на 1000 пацієнто-років у 3444 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікування становила 4,0 місяці у групі застосування Хуміра та 3,8 місяця у пацієнтів контрольної групи).

Рівень немеланомного раку шкіри (95% довірчий інтервал) склав 8,8 (6,0; 13,0) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали Хуміра, та 3,2 (1,3; 7,6) на 1000 пацієнтів у пацієнтів контрольної групи. Серед наведених випадків частота виникнення раку шкіри, плоскоклітинної карциноми (95% довірчий інтервал) склала 2,7 (1,4; 5,4) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали Хуміра, та 0,6 (0,1; 4) ,5) на 1000 пацієнтів у пацієнтів контрольної групи.

Рівень лімфом (95% довірчий інтервал) склав 0,7 (0,2; 2,7) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали Хуміра, та 0,6 (0,1; 4,5) на 1000 пацієнтів у пацієнтів контрольної групи.

Темпи розвитку новоутворень, що спостерігалися (за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри), становлять приблизно 8,5/1000 пацієнто-років у контрольованих дослідженнях та у дослідженнях відкритого періоду, які ще продовжуються і вже завершені. Темпи розвитку немеланомного раку шкіри становили приблизно 9,6/1000 пацієнто-років, а темпи розвитку лімфом – приблизно 1,3/1000 пацієнто-років. Ці дослідження тривали приблизно 3,3 роки і включали 6427 пацієнтів, які отримували Хуміра принаймні протягом 1 року або у яких новоутворення виникли протягом року від початку терапії становить понад 26 439 пацієнтів-літ терапії.

Аутоантитіла

Під час клінічних досліджень ревматоїдного артриту 1-5 фази пацієнтам кілька разів проводили аналіз крові на наявність аутоантитіл. У цих контрольованих дослідженнях у 11,9% пацієнтів, які приймали Хуміра, та у 8,1% пацієнтів групи плацебо повідомлялося про позитивні титри, при активному моніторингу лікування спостерігалися негативні титри антинуклеарних антитіл на 24 тижні.

У двох пацієнтів (з 3989 пацієнтів з РА, ПСА та АС, які отримували Хуміра протягом клінічних випробувань) розвинулися ознаки вовчаковоподібного синдрому (вперше виявленого), які зникли після припинення лікування. У жодного пацієнта не розвинулися люпус-нефрит або ураження центральної нервової системи. Вплив тривалого застосування Хуміра на розвиток аутоімунних захворювань невідомий.

Псоріаз

Повідомлялося про нові випадки виникнення псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз та долоново-підошовний псоріаз, а також про випадки погіршення перебігу псоріазу на фоні лікування ФНП-блокаторами, включаючи Хуміра. Більшість пацієнтів отримували паралельно імунодепресанти (наприклад, метотрексат, кортикостероїди). Деякі з цих пацієнтів потребували госпіталізації. У більшості пацієнтів спостерігалося поліпшення перебігу псоріазу після відміни блокатора ФНП. У деяких пацієнтів спостерігався рецидив псоріазу після повторної спроби застосування різних блокаторів ФНП. У тяжких випадках, а також якщо поліпшення не спостерігається або навпаки, псоріаза погіршується, незважаючи на місцеве лікування, слід розглянути питання про припинення застосування Хуміра.

Активність печінкових ферментів

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази (40 мг підшкірно 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів з ревматоїдним артритом та псоріатичним артритом протягом контрольованого періоду тривалістю від 4 до 104 тижнів підвищення АЛТ (АлАТ) у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 3,7% пацієнтів, які отримували Хуміра, та у 1,6% пацієнтів контрольної групи. Оскільки багато пацієнтів у цих дослідженнях приймали ліки, які викликають підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, НПЗЗ, метотрексат), взаємозв'язок між Хумірою та підвищенням рівня печінкових ферментів не з'ясований.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази (початкова доза 160 мг та 80 мг або 80 мг та 40 мг на 1-й та на 15 день відповідно, а потім 40 мг 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів із хворобою Крона з тривалістю контрольованого періоду від 4 до 52 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,9% пацієнтів обох груп.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази (початкова доза 160 мг та 80 мг на 1 та 15 день відповідно, потім 40 мг 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів з виразковим колітом з тривалістю контрольованого періоду від 1 до 52 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 1,5% пацієнтів, які отримували Хуміра, та у 1,0% пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази (початкова доза 80 мг, потім 40 мг 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів з бляшковим псоріазом з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося в 1,8% пацієнтів обох груп.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 160 мг та 80 мг на 1-й та 15 день відповідно, а потім 40 мг 1 раз на тиждень) за участю пацієнтів з гнійним гідраденітом із тривалістю контрольованого періоду від 12 до 16 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,3% пацієнтів, які отримували Хуміра, та у 0,6% пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 80 мг (тиждень 0), а потім, починаючи з тижня 1, по 40 мг 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів з увеїтом із тривалістю контрольного періоду до 80 тижнів (представлені середні значення 166,5 дні та 105 днів у групі терапії Хумірою та контрольній групі відповідно) підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 2,4% пацієнтів, які отримували Хуміра, та у 2,4% пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази (40 мг кожні два тижні) за участю пацієнтів з аксіальним спондилоартритом (анкілозуючим спондилітом та нерентгенографічним аксіальним спондилоартритом) з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше спостерігалося у 2,1% пацієнтів, які отримували Хуміра, та 0,8% пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів у віці 4-17 років з поліартикулярним артритом та пацієнтів у віці 6-17 років з ентезит-асоційованим артритом підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 6,1 % пацієнтів, які отримували Хуміра, та 1,3% пацієнтів контрольної групи. Більшість випадків підвищення АЛТ спостерігалося при супутній терапії метотрексатом. Не спостерігалося підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми у клінічних дослідженнях 3 фази у пацієнтів із поліартикулярним артритом у віці 2-4 роки.

У клінічному дослідженні 3 фази за участю дітей з хворобою Крона, де була оцінена ефективність та безпека дворазового по відношенню до маси тіла режиму дозування з подальшим приведенням до режиму дозування відповідно до маси тіла з тривалістю терапії до 52 тижнів, підвищення АЛТ у 3 або більше разів вище за верхню межу норми спостерігалося у 2,6% (5/192) пацієнтів, 4 з яких отримували Хуміра на тлі одночасного застосування імуносупресантів.

Для всіх показань у клінічних випробуваннях пацієнти мали безсимптомне підвищення рівня АЛТ і в більшості випадків підвищення було скороминущим на фоні тривалого лікування. Однак були дуже рідкісні постмаркетингові повідомлення про печінкову недостатність та менш серйозні печінкові реакції, які можуть призвести до печінкової недостатності, такі як гепатит, включаючи аутоімунний гепатит, у хворих, які отримували адалімумаб. Причинно-наслідковий зв'язок з Адалімумабом залишається не з'ясованим.

Супутня терапія з азатіоприном / 6-меркаптопурином

У дослідженнях у дорослих пацієнтів із хворобою Крона, які отримували Хуміра у поєднанні з азатіоприном/6-меркаптопурином, спостерігалося підвищення частоти виникнення новоутворень та тяжких інфекцій порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію Хумірою.

Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося протягом постмаркетингового спостереження або 4 фази клінічних випробувань (таблиця 7).

Оскільки ця інформація надається добровільно, не завжди є можливість достовірно оцінити частоту таких ускладнень та причинно-наслідковий зв'язок.

Таблиця 7

* Докладніше див. у розділах "Протипоказання», «Особливості застосування» та «Побічні реакції».

Максимальна доза Хуміра, що переноситься людиною, не встановлена. У ході клінічних досліджень Адалімумаб не було виявлено випадків дозолімітуючої токсичності. Пацієнтам призначалися багаторазові дози до 10 мг/кг, що не супроводжувалося ознаками токсичності, пов'язаної з передозуванням. У разі передозування необхідно спостерігати за пацієнтом щодо появи будь-яких симптомів побічних реакцій та негайно проводити відповідну симптоматичну терапію.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2 до 8 ° З (у холодильнику) в оригінальній картонній упаковці. Не заморожувати.

Можливе зберігання при кімнатній температурі (не вище 25 °С) протягом не більше 14 днів у захищеному від світла місці. Не використовувати через 14 днів після вилучення з холодильника (навіть якщо препарат знову розміщено в холодильник).

Препарат для лікування ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту, анкілозуючий спондиліт, хвороби Крона, виразкового коліту, псоріазу, гнійного аденіту, увеїту та ювенільного ідіопатичного артриту.